Передумови поширення ісламського екстремізму у Криму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови поширення ісламського екстремізму у Криму

Афанасьев В.О

На початку XXI століття словосполучення «ісламський екстремізм» увійшло в політичний лексикон. З ним зв'язуються багато резонансні події на Близькому і Середньому Сході, Росії, Центральної Азії.

Мета статті: визначення поняття ісламський екстремізм стосовно до кримського регіону, аналіз ризику розповсюдження навчань про радикальну перебудову держави зі світською моделі на духовну у Криму.

Під екстремізмом в його політичному чи етно-конфесійному вираженні слід розуміти політичну діяльність, націлену на підрив основ державного устрою, розпалювання міжнаціональної чи релігійної ворожнечі [1,с.125].

Згідно з дослідженнями соціологів, найбільш сприйнятливою до екстремізму віковою групою є молодь. Причинами тому є: «по-перше, традиційний розрив між культурою «батьків» і «дітей» на сучасному етапі розвитку суспільства стає непереборним. По-друге, за рахунок зміни в сучасному світі культурних епох відбувається зміна стереотипів. По-третє, молодих людей приваблює удавана обґрунтованість та доцільність дій екстремістів»[2,с.168].

Слід уточнити значення поняття «ісламський екстремізм». Адже, якщо слідувати буквальному перекладу з арабської, іслам означає «мир». Звідси, на думку деяких дослідників, невірно ототожнювати екстремістів з цією релігією: екстремістські ісламські угруповання, в тому числі, ваххабіти, закликають до насильства і практикують його, що прямо суперечить ісламським канонам [3,с.125].

Розуміння джихаду, як «священної війни проти невірних», поширене у середовищі екстремістів, також не відповідає нормам ісламу. У цій релігії пріоритет віддається більшому джихаду, а саме - духовному та моральному очищенню і вдосконаленню [4,с.84].

У літературі з'явився навіть спеціальний термін для позначення такого роду радикальних течій: «псевдоісламській екстремізм». Його сутність полягає у використанні політичних аспектів ісламської релігії, викладених у Корані. При цьому, і це найголовніше, ідеологи псевдоіслама трактують вирвані із загального контексту положення мусульманства [5,с.23].

Разом з тим, аналізуючи потенційне поширення релігійного екстремізму у поліконфесійних державах, до яких належить і Україна, відзначимо, що кримський регіон, незважаючи на присутність тут мусульман, не є територією їх кількісного переважання. Ми можемо лише сказати про Крим, як про місце, де проходить лінія контакту християнської та ісламської цивілізації.

Слідуючи думки С. Хантігтона, «ісламське відродження узагалі є відповіддю на модернізацію і глобалізацію, і в більшості випадків ця відповідь є дуже конструктивной. Це, в більш широкому сенсі, реакція мусульманських народів на корупцію всередині їхніх держав, неефективну роботу урядів, їх репресивні дії і на західні уряди, які, як їм здається, підтримують ці режими [6,с.21].

Локалізуючи термін «ісламський екстремізм» на території Криму ми використовуємо саме цивілізаційний підхід, оскільки мова йде про претензії з боку радикальних угруповань на створення держави, організованої та функціонуючої на основі законів шаріату. Такий підхід не буде концентруватися лише на з'ясуванні суто релігійних відмінностей всередині ісламського співтовариства, а прийме до розрахунку політичні передумови і наслідки появи даного типу екстремізму.

Нещодавно у Криму на публічній прес-конференції заявила про себе партія «Хізб-ут-Тахрір». Незважаючи на «юний» вік свого кримського представництва, ця організація в світі існує давно.

«Партія ісламського відродження», як з арабської перекладається її назва, виникла у 1953 році в Єрусалимі, будучи заснованою суддею місцевого шаріатського апеляційного суду Такіуддіном ан-Набхані як філії єгипетського руху «Брати-мусульмани».

Активіст організації входив до складу груп, що здійснили замах на президента Єгипту Анвара Садата в 1981 році і планували замах на короля Йорданії Хусейна у 1994 році.

Одним із завдань партії, яку вона пропагує у всьому світі, є побудова ісламського халіфату, тобто релігійної держави, де правління повинне здійснюватися відповідно до законів шаріату.

При всьому розмаїтті практичних варіантів реалізації цих ідей головна мета у них залишається незмінною - це побудова духовної ісламської держави.

Якщо розглядати політичний механізм досягнення, то реалізація поставлених цілей включає три стадії, на першій з яких формується «партійне» ядро, «готуються люди, які вірять у цілі, завдання і методи партії», на другий відбувається активна «взаємодія з уммою», третя стадія починається після встановлення ісламської держави і включає, серед іншого, «місію донесення ісламу до решти світу шляхом ведення непримиренного збройного джихаду» [7,с.44].

Хізб-ут-Тахрір визнаний терористичною організацією за рішенням Верховного суду Росії в 2003 році, аналогічний статус вона має в Узбекистані. Діяльність організації заборонено у Німеччині, Сирії, Пакистані.

Статус Хізб-ут-Тахрір в Україні до цих пір не визначено, що дозволяє активістам цієї структури досить вільно пропагувати свої ідеї. Вони мають свій сайт, доступ до якого на короткий час блокувався СБУ, але тепер відновлено. Партія навіть опублікувала на своєму сайті заяву з приводу дій СБУ, в якої говориться: «Що стосується «побитого» твердження про заборону Хізб-ут-Тахрір у 29 країнах, то тут необхідно зазначити, що партію офіційно заборонено лише в кількох країнах з авторитарними режимами правління, де переслідуються будь-які організації, опозиційні до правлячої верхівці»[8].

На прес-конференції, що відбулася в Сімферополі у серпні 2008 року, кримські журналісти, що прийшли на неї, побачили велику кількість жінок в головних хустках-хіджабах і почули наполегливе прохання зайняти місця в окремих рядах для чоловіків і для жінок. Вони проігнорували заперечення з приводу того, що Україна - це світська держава і не відставляли спроб «розсортувати» журналістів за статевою ознакою до кінця заходу.

Інтригу існуванню «Партії ісламського відродження» на півострові додають непрості відносини «хізбів» з меджлісом. Зовні розлом спостерігається по ідеологічної лінії: під контролем меджлісовців залишається Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), дотримується традиційного напрямку в ісламі.

«Хізбі» прагнуть взяти під свій контроль окремі мечеті, проведена у 2004 році кампанія з очищення рядів мусульманських священнослужителів від прихильників «Партії ісламського відродження» і звільнення імама в мечеті Кебір-Джамі ледь не викликало масові заворушення.

10 вересня 2009 в мечеть села Журавки Кіровського району проникли прихильники Хізб-ут-Тахрір, які відмовилися залишити її після вимоги з боку інших парафіян. В результаті бійки, що зав'язалася, постраждало 8 кримських татар. У якості відповіді ДУМК прийняв рішення щодо заборони проведення будь-яких релігійних заходів (за винятком обов'язкового намазу, а також різних молебнів) у кримських мечетях, на цвинтарях і мусульманських святинях півострова без дозволу муфтіята. Одночасно введено обов'язкову вимогу на читання проповідей у мечетях виключно кримськотатарською мовою, оскільки «Хізбі» широко використовують у проповідях ще і інші мови.

Тенденція радикалізації ісламу в Криму дійсно викликає серйозні побоювання, якщо згадати про те, що «дуга нестабільності» відомого політолога С. Хантінгтона, що символізує зіткнення християнської і мусульманської цивілізацій, проходить через півострів.

Однак поява ісламських радикалів у Криму закономірна в плані тенденцій, що охопили Крим останнім часом. Прихильники меджлісу поступово втрачають контроль над своїми прихильниками, в ідеологічній складовій.

Створивши раз організацію, що лежить поза межами правового поля України і заявивши претензію на те, щоб говорити від імені всіх кримських татар, меджліс зіткнувся з тим, що ідея постійного мусування теми виселення кримських татар у 1944 році, а також вимога відшкодування «понесених у зв'язку з цим збитків» вже не сприймаються усіма його прихильниками з колишнім ентузіазмом.

Рішення земельного питання шляхом самозахоплень вже призвело до достатньої забезпеченості ділянками. Разом з тим, ряд колишніх прихильників меджлісу вважають, що ця структура задовольнила свої амбіції за рахунок отримання верхівкою ряду посад на держслужбі, а чіткої ідеологічної програми їй не вистачає.

Самі лідери меджлісу вже починають усвідомлювати, якого послідовного опонента в особі Хізб-ут-Тахрір вони отримали. Адже «Партія ісламського відродження» категорично заперечує можливість участі у виборах заради отримання влади, як факт визнання світської держави.

Висновки

ісламський екстремізм крим християнський

Стосовно до Криму, як мультіетнічному і поліконфесійному регіону можливо в рамках цивілізаційного підходу використовувати термін «ісламський екстремізм».

Поширенню у Криму ідеології Хізб-ут-Тахрір сприяла відсутність чіткої, послідовної і скоординованої позиції державних органів (СБУ, Державного комітету у справах національностей та релігій, МВС) з припинення ісламського екстремізму на півострові.

Відсутність заборони діяльності Хізб-ут-Тахрір в Україні свідчить про недооцінку з боку владних інститутів такого роду загрози для держави.

Фактична діяльність на території Криму нелегалізованих у встановленому законом порядку організацій (наприклад, меджліс) створює прецедент для появи нових, можливо, більш радикальних структур.

Список використаних джерел

1. Улезко Э. Экстремизм и терроризм: понятийно-категориальный аппарат исследования явления // Философия права. - 2009. - № 5. - С.122-125.

2. Диль В. Тенденции развития современного экстремизма: молодежный и информационный экстремизм // Известия Томского политехнического университета. - 2009. - Т. 314. - № 6. - С.167-170.

3. Назиров Д. Неоваххабизм как идеология политического экстремизма и терроризма // Евразийская интеграция: экономика, право, политика. - 2009. - № - С.125-127.

4. Карамян С. Исламский фундаментализм: теория и практика // Власть 2005 - №4. - С.82-86.

5. Якупов М. Осмысление роли религиозного верования в контексте псевдоисламского экстремизма // Вестник Челябинского государственного университета. - 2009. - № 29 (167). Философия. Социология. Культурология. - Вып. 13. - С.21-25.

6. Huntington S. P. The clash of civilizations and the remaking of world order. - N. Y., 1996. - 125 р.

7. Добаев, И. П. Исламский радикализм: генезис, эволюция, практика / И.П. Добаев; ответственный редактор проф. Волков Ю.Г.; Ростовский государственный университет, Северо-Кавказская академия государственной службы. - Издательство СКНЦ ВШ, 2003. - 416 с.

8. Режим доступа: http://qirim-vilayeti.org

Размещено на Allbest.ru