Витоки морального творення сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Витоки морального творення сучасної України

Шаповалова І.В.

Сучасна Україна вкрай потребує не просто на моральне оздоровлення суспільства, а й на новітнє моральне творення. Таке новітнє моральне творення повинно стати наріжним каменем усієї державної політики, інакше сама політика втратить свою субстанційну основу - людський гуманістичний вимір.

Об'єктивні і суб'єктивні підвалини новітнього морального творення мають спиратися передусім на історичні культурні традиції українського народу. Адже впродовж усієї української історії моральні цінності відігравали надзвичайно важливу функцію як регулятора як індивідуальних міжлюдських взаємин, так і суспільних стосунків. Домінування у характері і поведінці українців таких чеснот як волелюбність, лицарство загострене відчуття справедливості, нетерпимість до зла й насильства, поміркованість, вірність обов'язку, любов до рідної землі, вимогливість, співстраждання, взаємодопомога, порядність тощо дали їм змогу вижити у найскрутніші найтрагічніші часи власної історії. Загальнолюдські моральні цінності, потрапляючи на національний грунт, поєднувались із споконвічними українськими чеснотами, створюючи складне мереживо національного менталітету, морально-духовний обрис нації.

В українському суспільстві носіям зла громадська думка не лишала місця на своїй землі. Вихідна моральна дилема - вибір між добром і злом - однозначно вирішувалася на користь добра. Доброзичливість, спів страждання, благодійність панувала серед широкого українського загалу в усі часи, поєднуючись з граничною нетерпимістю до аморалізму, антисоціальної поведінки. Завдяки своєму високому моральному духу український народ зумів зберегти себе навіть за умов повної руйнації його державності [ 1,с. 138--139].

Отже, висока моральність є важливішої рисою традиційної української ментальності, визначаючи в усі часи «душу поколінь», той моральний ритм, який, за словами Ю. Липи, пливе з тисячоліть та визначає народний характер, формує те соціально-типове, що має прояв у поведінці людей як представників свої нації [2,с. 103]. Причому основою цієї моральності завжди виступала релігія, передусім християнська мораль. Оскільки у ній моралі сконцентровані найвищі цінності європейської цивілізації й це дає можливість християнським аргументам залишатися найвагоміши-ми. Релігія християнства, зазначає М.Гордієнко, «звертається до душі й розуму віруючого й допомагає йому навіть у скрутних ситуаціях ставити на перше місце духовні потреби, вірити в доВро, справедливість і чесність, а також самостійно формувати певну соціальну поведінку [3,с.90]>>. А українська Православна церква, зазначає дослідник, впродовж віків намагалася бути виразником духовно моральних цінностей нашого народу. Інтегруюча її місія полягала в тому, що вона не обмежувала свободу людей, але виховувала у них смиренність духу, толерантність і шляхетність [4].

Оскільки християнство споконвічно сприймалося українським народом як система загальнолюдських моральних цінностей та настанов, в Україні ніколи не поширювалися релігійний деспотизм та релігійна нетерпимість. А захист своєї землі і своєї віри ставився на один рівень, оскільки віра сприймалась як морально-духовно основа життєздатності нації. У середовищі української громади моральний осуд завжди вважався одним з найсуворіших та найвпливовіших покарань. Заклик «Побійся бога» означав насамперед: побійся людського осуду, докорів власного сумління [ 1 ,с. 138].

Дійсно, християнство для українців є визначальним джерелом етичних і моральних ідей, цінностей впродовж тисячоліть. «Життя у вірі», залучення до божественної любові, що ототожнюється з духовним удосконаленням особистості, змістовно наповнюють й сучасну парадигму морального виховання [5]. Відродження релігії та реалізація принципів вільного вибору у питаннях світогляду та віросповідання є важливою передумовою новітнього морального творення.

Проте сучасний релігійний ренесанс нажаль не завжди пов'язаний з посиленням впливу християнської моралі. Релігійність багатьох «нових віруючих» часто обмежується суто зовнішніми атрибутами: відвідування храмів на свята, дотримання релігійних обрядів, носіння предметів культу тощо. Значно менше релігійність розповсюджується на внутрішній світ, передусім сучасної молоді. Це підтверджують чисельні соціологічні дані Інститут соціології HAH України. Зокрема, як свідчать результати соціологічного опитування кримських студентів, проведеного у жовтні 2006 року (опитано 1520 чоловік), кожен четвертий опитаний, який вважає себе віруючим, підтримує ту чи іншу форми девіантної поведінки, яке осуджується усіма релігійними організаціями [6,с.86].

Тому вкрай необхідні спеціальні заходи з релігійного виховання молоді, націлені на донесення та розуміння принципів християнської моралі. Лише вони здатні повернути нашому народові справжні ідеали, допомогти виховати здорову, культурну спільноту людей. Саме тому викладання предметів духовно-морального спрямування, серед яких «Етика», «Основи християнської моралі», «Основи християнської етики», «Християнська культура», «Основи релігійної етики» сьогодні розглядається як складова національного виховання в цілому.

Важливість цих дисциплін для морального виховання підростаючого покоління підтверджують думки таких фахівців як Я.Корнієнко, О.Огірко, Е.Шишковський. Зокрема, Я.Корнієнко зазначає, курс «Етика» реалізується через поглиблення знань про основні моральні норми та цінності українського народу, морально-етичні принципи сучасного суспільного та індивідуального життя людини, формування стійких установок на толерантність, милосердя, дотримання етикетних норм у повсякденному житті тощо, а також спрямовується на вироблення у школярів навичок морального самовдосконалення. Курс «Основи християнської етики» спрямований на впровадження в систему освіти традиційних для України християнських цінностей: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов'язку, совісті, честі. Цей курс не пов'язаний із релігійними обрядами, матеріалом вивчення в курсі слугують кращі надбання християнської культури й філософії України та світу. Курс «Основи релігійної етики» є дисципліною освітньо-виховного, світоглядного та релігійно- культурного спрямування, що базується на моральних засадах світових релігій і вибудовується як фундамент життєвих цінностей сучасної людини і спрямовується на формування толерантності, здатності до співжиття та взаємодії молодого покоління в полікультурному і поліконфесійному середовищі, поваги до свободи совісті, особистих релігійних переконань особи [7].

Предмет «Християнська етика», зазначає О.Огірко, є наукою про моральне добро людини на основі абсолютних вартостей, якими наповнена християнська культура. Християнська етика аналізує природу, внутрішню структуру моральної свідомості і моральних відносин, досліджує моральні поняття, які виражають моральні норми, принципи, що містять оцінку діяльності людей [8].

Мета вивчення дисципліни «Основи християнської моралі», зазначає Е.Шишковський, це становлення нового, гуманістичного мислення, яке є умовою творення будь-якої культури. Необхідно сприяти можливості побачити всю красу людськості і нею керуватися. Дисципліна показує хибність релятивістської моралі, яка залежно від поточних потреб ті ж самі дії одного часу схвалює, а іншого - засуджує. Моральністю повинна правити правда: щоб добро називалось добром, а зло - злом [9,с.З].

Дійсно, звернення до християнської моралі та викладання предметів духовно-морального спрямування у закладах освіти потужне джерело морального виховання підростаючого покоління, але зовсім не єдине. Викликають інтерес інші дані дослідження, до якого ми зверталися вище. У межах цього дослідження у молоді, яка вважає себе віруючою, запитали «Що на Ваш погляд, передусім має сприяти укріпленню моральних основ сучасного суспільства?» Оскільки запитання було відкритим, автори дослідження отримали широкий спектр думок і висловлювань з цього приводу. Наведемо деякі з них: «виховання моральності має починатися у сім'ї»; «держава повинна взяти під особливий контроль усю систему виховання і освіти молоді»; «передусім необхідно встановити у суспільстві справедливість в економіці»; «країні потрібна диктатура закону і совісті»; «найбільш дієвий спосіб укріплення моральних основ можна здійснювати через мас-медіа, які зараз - зразок розсади аморалізму» [6,с.86] тощо.

По суті у своїх відповідях молоді люди назвали усі традиційні канали соціалізації особистості як процесу становлення соціального «Я» людини завдяки прилученню індивіда до культури, навчання і виховання, що сприяє набуттю ним соціальної природи [ 10,с.116].

Таким чином, і сім'я, і школа, і держава, будучи безпосередньо зацікавленими у моральній поведінці підростаючого покоління, в усі часи виступали джерелом суспільної моралі.

українець насильство ментальність етичний

1. Стратегії розвитку України: теорія і практика // О.С. Власюк. - K.: НІСД, 2002. - 864 с.

2. Ефименко Т. Экономическая ментальность украинского этноса / Татьяна Ефименко // Социология: теория, методы и маркетинг. -2007. -№ 2. - С. 103-127.

3. Гордієнко М. Релігія як духовна субстанція української ідентичності / М.Гордієнко // Історія релігій в Україні [науковий щорічник]. Книга II. - Львів: «Логос», 2006. - С. 85-95.

4. Гордієнко М. Етико-моральні імперативи політичного процесу [Електронний ресурс] / Михайло Гордієнко. - Режим доступу: http://www.politik.org.ua/ vid/magcontent.php3?m=l&n=88&c=2198.

5. Полухтович Т.Г. Концептуальні засади морального виховання [Електронний ресурс] / Т.Полухтович // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Гуманізм та освіта» (Винниця, 2006р.).. - Режим доступу: http:// conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006/txt/ 06ptgzmv.pdf.

6. Хриенко А.П. Метаморфозы религиозно-нравственной детерминации сознания молодежи / А.Хриенко // СОЦИС. - 2007. - № 7. - С. 80-87.

7. Огірко О.В. Роль християнської етики в формуванні морально-духовної культури (26/06/2003) [Електронний ресурс] / О.В.Огірко. - Режим доступу: http://edu.ukrsat.com/meeting/forum2/21.shtml.

8. Шишковський Е. С. Навчальна програма дисципліни «Основи християнської моралі» (для бакалаврів)/ Е. Шишковський. - K.: МАУП, 2005. 14 с.

9. Андреева Г. М. Актуальные проблемы социальной психологи / Г.М. Андреева. - М.: Аспект-пресс, 1997. - 380 с.

Размещено на Allbest.ru