Особливості формування та трансформації релігійного міфу (релігієзнавчий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 291:291.13

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ РЕЛІГІЙНОГО МІФУ (РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 09.00.11. - релігієзнавство

КОСТЮК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

ПРЕДКО Олена Іллівна, доктор філософських наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра релігієзнавства.

Офіційні опоненти:

МАРЧЕНКО Олексій Васильович, доктор філософських наук, професор, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри філософії;

ТОКМАН Володимир Валерійович, кандидат філософських наук, Національний інститут стратегічних досліджень, головний консультант відділу гуманітарної політики.

Провідна установа: Національний університет "Києво-Могилянська Академія", кафедра філософії та релігієзнавства, м. Київ.

Захист відбудеться "24" січня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: м. Київ-01033, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "18" грудня 2006 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Ю. Смирнова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Життя сучасного постіндустріального (інформаційного) суспільства засновано на процесах неперервного смислоутворення та смисловідтворення. Сутність відповідних процесів пов'язана із самою суттю сучасних західних і прозахідних державних утворень, яка полягає у спрямованості на постійну динаміку аксіологічних засад життєдіяльності як окремих індивідів зокрема, так і спільнот загалом. Сучасний світ перебуває у стані ідеологічних воєн на міжособистісному, міждержавному та цивілізаційному рівнях. Новітні релігійні рухи, ісламські радикальні організації, традиційні церкви, транснаціональні корпорації, міждержавні об'єднання займаються продукуванням власної системи цінностей, яка за допомогою різних видів місіонерства пропонується світу.

Даний процес особливо актуалізується в релігійній царині. Проблема релігійної нетолерантності все ще залишається симптоматичною для сучасного світу. У цьому контексті Україна не є винятком, оскільки в ній напруга міжконфесійних відносин залишається доволі високою. Звісно, відносини між традиційними українськими православними конфесіями не є небезпечно загостреними. Зазвичай взаємні агресивні дії відбувались чи відбуваються не через світоглядні протиріччя, а через питання майна, нерухомості. Проте функціонування харизматичних утворень і новітніх релігійних рухів пов'язано з підвищеною небезпекою деструктивних дій. У цьому випадку корені конфлікту можна віднайти в аксіологічних засадах віровчень релігійних організацій, які, у свою чергу, містяться в релігійних міфах і міфологемах. Саме міфи та міфологеми залишаються носіями смислоутворення в сучасному світі. Тому й дослідження витоків і процесів функціонування релігійних міфів уможливить розуміння перебігу й упередить багато складних міжрелігійних проблем.

Релігійний міф - це стрижень віровчення будь-якої релігії. Однак попри всю значущість даної проблеми вона й досі не стала предметом спеціального релігієзнавчого дослідження. Саме з'ясування сутності релігійного міфу призведе до глибшого розуміння становлення та розвитку релігійних традицій у формі соціальних інститутів.

Зазвичай спроби системного аналізу міфу носили, здебільшого, психоаналітичний (Е. Нойман, К. Юнг), структуралістський (К. Леві-Строс), соціологічний (Е. Дюркгайм, Б. Маліновський), феноменологічний (М. Еліаде, Р. Отто) характер. Проте дослідження феномену міфу саме в контексті релігійного процесу є не системними та доволі фрагментарними. Перш за все релігійна міфологія розглядається в контексті архаїчних вірувань, з яких дуже важко виокремити релігійну компоненту. Зокрема, для С. Токарєва релігійний міф - це виправдання культових дій архаїчної людини. Інші дослідники, наприклад, Б. Маліновський, взагалі не використовують термін релігійний міф, чим ототожнюють архаїчні та сучасні міфологічні комплекси. Саме тому є актуальним визначення категоріального статусу релігійного міфу, з'ясування передумов його становлення й особливостей функціонування.

У дисертаційному дослідженні автор спирається на класичні праці антропологів (Е. Тайлор, Б. Маліновський, Дж. Фрезер), наукові розвідки в царині історії релігії, доробок М. Еліаде, класиків гуманітарних наук радянської доби (О. Фрейденберг, С. Токарєв, І. Дьяконов, А. Лосєв), приділяється увага структуралістському погляду (К. Леві-Строс). Дослідження засновано на здобутках сучасних українських релігієзнавців: В. Лубського, В. Бондаренка, О. Сарапіна, Г. Середи, О. Марченка, Є. Харьковщенка, О. Предко, Л. Конотоп, П. Сауха, Т. Горбаченко, М. Заковича, П. Кралюка, Л. Кондратика, В. Токмана та ін. Принципове значення для розробки теми дослідження мають праці сучасних українських філософів: І. Бойченка, Л. Губерського, В. Горського, В. Гусєва, І. Добронравової, В. Ярошовця, Т. Ящук, В. Чуйка та інш. Також використовуються дані психологічної та соціологічної наук, і, звісно, особлива увага надається першоджерелам міфів (від архаїчних вірувань до світових релігій).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах теми "Філософія та

політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання" (номер державної реєстрації - 06БФ 041-01) філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертації є виявлення особливостей процесу формування та трансформації релігійного міфу в контексті історичного поступу суспільства.

Досягнення поставленої мети у дисертаційній роботі передбачає необхідність вирішення таких завдань:

- окреслення структури ментального простору людини архаїчного суспільства;

- з'ясування структурних елементів архаїчного міфу та його сутнісних характеристик;

- розкриття особливостей функціонування релігії в архаїчному суспільстві;

- визначення умов появи та функціонування рефлексивного міфу в межах релігійних традицій;

- розкриття причин і передумов появи релігійного міфу в контексті універсальних релігійних вчень;

- визначення основних тенденцій функціонування релігійного міфу;

- з'ясування процесів міфологізації та деміфологізації в контексті сучасних релігійних реалій;

- дослідження перспектив буття релігійного міфу в межах сучасної культурної парадигми.

Об'єктом дослідження є міф як культурно-історичний феномен.

Предметом дослідження є формування та функціонування релігійного міфу як релігієзнавчого феномена.

Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань автор виходить із загальних методологічних принципів наукового дослідження. Це, зокрема, принцип історизму, застосування якого зумовлює необхідність розкриття явищ виникнення та становлення релігійного міфу в процесуальності - від архаїки до сучасності.

Також використовується ряд інших основних методів, зокрема: компаративний аналіз (порівняння дорефлексивних і рефлексивних міфів у контексті функціонування релігії як соціального інституту), системний аналіз (визначення феномену релігійного міфу), структурно-функціональний (при розкритті сутності дорефлексивного та рефлексивного міфів, шляхом дослідження їх структурних елементів), аналогії (дослідження форм процесу міфологізації на прикладах неорелігій і католицизму).

Використання цих методів ґрунтується на загальнонаукових принципах об'єктивності, світоглядного плюралізму, гуманізму, системності, діалектики, а також специфічно релігієзнавчих принципах: толерантності та конфесійної неупередженості. релігійний міф формування

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації автор дослідив і на значному фактологічному матеріалі довів, що становлення феномену релігійного міфу відбувалось в процесі руху від архаїчних до рефлексивних форм міфу. Під час дослідження було здійснено релігієзнавчий аналіз міфу від доби архаїчного суспільства до сучасності та встановлено, що релігійний міф оформлюється як окремий феномен з виникненням універсальних релігійно-етичних вчень, які й визначають його змістовне навантаження. В подальшому, у період існування інформаційного суспільства даний феномен актуалізується в контексті процесу міфологемізації, у якому нівелюється наративна складова міфу й акцентується увага на раціоналізованих категоріях і принципах.

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати низку положень, що відрізняються науковою новизною:

доведено, що дорефлексивному міфу притаманні такі сутнісні характеристики: очевидність, конкретність, синкретичність. У даному феномені структурні елементи не зазнають проблематизації, а, отже, забезпечують функцію відтворення архаїчного суспільства. Причому сам процес відтворення характеризується консервативністю та сталістю власних форм;

з'ясовано, що релігія (первісні форми релігії) у контексті дорефлексивної форми міфу позбавлена необхідності власної активної маніфестації. Даний стан зумовлений суттю дорефлексивного міфу та проявляється в культових практиках пов'язаних із народженням, смертю, ініціацією, господарчою діяльністю, матеріальним виробництвом, прарелігійними організаціями (таємні союзи), естетичною сферою буття людини архаїчного суспільства;

виявлено, що рефлексивні міфи виникають завдяки докорінним змінам у ментальному просторі людини архаїчного суспільства, внаслідок чого й постає наступна суспільна формація. Сутністю рефлексивного міфу є те, що його елементи потрапляють під тиск проблематизації, втрачаючи беззаперечну очевидність. На зміну чітким схемам дій приходять принципи й ідеали, що виявляються у формі міфологем. Першим видом міфів, що остаточно пориває з первісним світом, є міфи про героїв, які фактично ведуть боротьбу проти традиції;

встановлено, що основою релігійного міфу є його змістовне навантаження, а не міфічні події чи сюжет. Це пов'язано з тим, що релігії, у межах яких формується досліджуваний феномен, створюються як універсальні морально-етичні вчення, а, отже, міф, для них є засобом втілення принципів та ідеалів. Релігійне життя концентрується не навколо різних варіантів міфу, а навколо різних трактувань одного варіанту, визнаного істинним. Таким чином, на особистісному та суспільному рівнях відбувається творча рефлексія з приводу смислу подій, який набуває аксіологічних характеристик;

з'ясовано, що релігійний міф - це розповідь, що відтворюється суспільством як цінність, яка є сутнісною вторинною відносно до певного універсального релігійного вчення, умовою появи якого виступають релігійний синкретизм, плюралізм, часткова чи тотальна суспільна криза. В подальшому, він містить у собі тенденції до власної уніфікації та статичності форми і змісту;

виявлено, що процес міфологізації є постійним, неперервним і зводиться до інтерпретації світу в межах певного світогляду. Тому на зміну одним уявленням і поняттям приходять інші, які суспільство відтворює як цінність. У даному випадку релігія проявляється, з одного боку, як адаптація священного наративу до сучасної ціннісної парадигми, а з іншого - як міфологемізація віровчення.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Виконане дисертаційне дослідження дає можливість поглибленого вивчення релігійного міфу для адекватнішого розуміння релігійних процесів. Основні напрями дослідження дають поштовх для майбутніх наукових розробок у контексті окремих релігійних традицій.

Матеріали дисертації можуть бути використані при вивченні вузівських курсів релігієзнавства, а також спецкурсів, спецсемінарів, при написанні курсових і дисертаційних робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались і доповідались на аспірантських семінарах і щорічних міжнародних наукових конференціях студентів, аспірантів і викладачів філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Людина-Світ-Культура" у 2004 р., "Дні науки" у 2005 та 2006 рр., "Шевченківська весна" у 2005 та 2006 рр.

Публікації. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження, сформульовано в чотирьох статтях у фахових наукових виданнях і тезах виступів на п'ятьох наукових конференціях.

Структура й обсяг дисертаційного дослідження зумовлені логікою дослідження, яка випливає з поставленої мети та головних завдань. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено предмет та об'єкт дослідження, сформульовано його мету та головні дослідницькі завдання, вказано на теоретико-методологічні засади та джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну, а також теоретичне та практичне значення, описано форми апробації дослідження та його структуру.

У першому розділі "Аналітичний огляд літератури та методологія дисертаційного дослідження" подається загальний стан теоретичної розробки проблеми архаїчного та релігійного міфу.

У дослідницькій літературі феномен міфу розглядається з різних позицій - релігієзнавчої, історичної, філософської, соціально-політичної, культурологічної тощо. Історія дослідження феномену чітко вказує на те, що проблема міфу впродовж останніх двох століть не втрачає своєї актуальності і, відповідно, потребує особливої уваги та ретельного аналізу. Принагідно зауважимо, що тлумачення явища міфу у різноманітних теоретичних і польових дослідженнях є неоднозначним і потребує уточнення. Тому автор дисертаційного дослідження, враховуючи особливості трактування терміну міф, дає цьому феномену власне визначення: міф - це розповідь, що відтворюється спільнотою людей як цінність.

З метою дослідження витоків міфологічного світосприйняття та міфотворчості дисертант звертається до праць видатних антропологів і психологів XIX - XX ст. Зокрема, це праці Е. Тайлора, Дж. Фрезера, Б. Маліновського, Ф. Боаса, В. Вундта. У даних дослідженнях здійснено аналіз міфотворчості так званих первісних народів Африки, Америки й Австралії на базі безпосередніх польових досліджень. Особливу увагу було звернено на дослідження Б. Маліновського, який визначив соціальну функцію міфу і тим самим подав приклад системного аналізу не лише архаїчних, а й пізніших релігійних міфів.

Також звертається увага на психоаналітичне тлумачення міфів; виокремлено дослідження Е. Ноймана, К. Юнга, В. Абрагама, З. Фройда. Роботи цих авторів стали наступним етапом дослідження феномену міфу, зокрема, на основі попередніх досліджень і польових матеріалів було здійснено спробу обґрунтування теорії міфу шляхом використання психоаналітичної концепції.

При дослідженні феномену міфу дисертант звертається до цілісних та універсальних концепцій міфу та досліджень генези релігійного міфу. Тому й дослідженням К. Леві-Строса, Л. Леві-Брюля та А. Лосєва приділяється особлива увага, як спробам універсального осягнення архаїчного мислення та і міфотворчості. Разом з тим нестачу сучасних наукових концепцій було ліквідовано за допомогою досліджень радянських дослідників (О. Фрейденберг, С. Токарєв, І. Дьяконов), А. Лосєва, М. Еліаде та дисертаційних досліджень Є. Батаєвої та І. Гончарової.

У другому розділі "Релігія в контексті дорефлексивної та рефлексивної форм міфу", який охоплює два підрозділи, з'ясовано особливості ментального простору архаїчної людини, виокремлено дорефлексивний міф і проаналізовано його в контексті релігії, також подано визначення рефлексивного міфу та проаналізовано його вплив на формування сучасних форм релігійності.

У підрозділі 2.1 "Аналіз процесу функціонування архаїчного міфу" акцентується увага на процесі еволюційного становлення феномену міфу. Зокрема, визначаються трасцедентальні умови формування та функціонування архаїчного міфу. На основі аналізу етнографічних досліджень (Л. Леві-Брюль, А. Елькін) і даних психологічної науки, зокрема психології творчості, виокремлюються ментальні передумови становлення ментального простору людини архаїчного суспільства. Ці передумови іменуються метапринципами, що має на меті продемонструвати їх позадосвідний характер і наголосити на тому, що вони є векторами, що спрямовують розумовий процес.

Виокремлено три метапринципи ментального простору архаїчної людини: 1) пошук походження (питання "чому", "звідки" та інш.); 2) дуальна організація ментального простору (пошук, продукування, об'єднання протилежностей, перш за все, у мові та міфології); 3) класифікація (кожна людська спільнота прагне олюднити життєвий простір за допомогою іменування речей і їхньої відповідної класифікації). Також виокремлюються й аналізуються механізми міфотворчості, які, по суті, є критеріями, за якими вибудовується наратив архаїчної людини. Насамперед, маються на увазі умови та перебіг життєдіяльності людини, що посередництвом узагальнення виокремлюються в такі механізми конструювання ментального простору людини архаїчного суспільства: 1) цінності-потреби; 2) характеристики архаїчної свідомості; 3) асоціації за схожістю.

Аналізуючи архаїчну свідомість дисертант робить висновок, що для архаїчної людини притаманне цілісне сприйняття світу. Як підтвердження цієї ідеї обґрунтовується положення про те, що міф характеризується синкретичністю, злитністю сутнісного навантаження. Причому в подальшому відбувається боротьба за розрізнення в межах міфологічної сюжетної лінії (давньоіндійський міф про Пурушу). Таким чином, дисертант виокремлює поняття, що уможливлює пізнання цілісного сприйняття архаїчної людини. В одній метальній структурі (образ) об'єднуються емоційний, відчуттєвий, соціальний елементи певного об'єкту. Тобто подається когнітивна структура, що пояснює специфічне бачення людиною життєвого світу, який поєднує об'єкт та суб'єкт, ідеальне та матеріальне, смерть та життя, початок та кінець, емоції та чуття з предметом. Міфологічний образ являє собою продукт просторово-чуттєвого сприйняття, що отримує певну конкретну предметність.

Тому й центральним будівним елементом міфу визначається образ, у якому об'єднуються емоційно-чуттєвий, соціальний елементи певного об'єкту.

Аналізуючи першоджерела архаїчної міфотворчості, автор встановлює, що дорефлексивна форма міфу - це розповідь, що відтворюється як цінність, елементи якої в ментальному світі архаїчної людини не проблематизуються. Релігія (первісні форми релігії) у контексті дорефлексивної форми міфу в архаїчному суспільстві не є виокремленою з суспільного життя спільноти в окремий інститут. Тому й вона має специфічні ознаки, що відрізняються від сучасних інституціолізованих релігій. Як підтвердження цієї тези зазначається, що в ранніх формах релігії відсутня релігійна віра в сучасному розумінні. Це пов'язано з тим, що можливі об'єкти релігійної віри є очевидними та такими, що не потрапляють під тиск проблематизації. Фактично існує безпосередня очевидність знання (жива віра, знання містиків), його емоційне забарвлення, проте відсутня вольова компонента віри. У контексті дорефлексивного міфу релігійний символізм носить конкретно-прикладний характер, що виявляється у відсутності розвинених понять загробного життя, спасіння, безсмертя. Їх замінює процесуальність, що виражається у відповідних обрядах і церемоніях. Фактично свідомість носіїв міфів тотожна свідомості, відображеній у міфі.

Таким чином, зважаючи на характеристики дорефлексивного міфу можна зробити висновок, що в даному випадку релігія не має необхідності власної активної маніфестації; вона зосереджена на здійсненні своєї головної функції - відтворенні спільноти, традиції. Ця діяльність відбувається в цілісному світі, у якому не розмежовується духовне й матеріальне, що підсилює відчуття очевидності. Діалогічність між гіпостазованими істотами й людьми є непроблематичною ні теоретично, ні практично внаслідок безпосередньої та статичної масової віри.

У підрозділі 2.2 "Становлення та сутність рефлексивного міфу" запропоновано визначення поняття "рефлексивний міф" як наступного етапу становлення феномену міфу, з'ясовано його структурні елементи та функції в контексті функціонування релігійних організації Стародавнього Світу.

У підрозділі констатовано, що подальше становлення та розвиток міфотворчості супроводжувалось започаткуванням процесу проблематизації традиції. Дисертант відзначає, що рефлексивний міф відноситься до доби становлення племінних союзів і перших національних держав Стародавнього Світу. Зростання населення, егоїстичних відцентробіжних сил, соціальне розшарування призвели до взаємних завоювань і формування перших держав.

Рефлексивний міф характеризується появою процесу проблематизації окремих елементів міфу. В даному випадку мова йде не про заперечення традиції, а про виклад традиції через альтернативний наратив. Зокрема, якщо австралійський міф про творення світу перераховує елементи сакральної географії, то у вавилонському міфі про Мардука той самий процес розгортається через боротьбу з чудовиськом Тіамат. Отже, рефлексивний міф опосередковано проблематизує предмет оповіді, у якій з'являється моральний і оціночний аспекти. Рефлексивний міф - це розповідь, що відтворюється суспільством як цінність, в основу якої покладено як інтенцію процес проблематизації окремих елементів світу.

Автор відзначає, що суспільство свою політичну й економічну складову трансформувало в інститут держави, а релігійну та магічну - в релігійну організацію. Обидві новоявлені структури мали інтегрувати суспільство. Оскільки релігія акумулювала попередню традицію, то саме вона найефективніше справлялася з відповідними функціями. Насамперед, це стосувалося публічного культу, що відтепер забезпечував інтенції метафізичного та морального зв'язку зі світом сакрального. Як приклад - Вавилон, де кожного року розігрувалося дійство народження світу в виконанні царської родини.

Варто зазначити, що в таких дійствах розігрувалися саме рефлексивні міфи. Завдяки етичній та проблематизованій складовій вони викликали й інтенсифікували в учасників суто релігійні переживання. Це - покаяння, прагнення відновлення зв'язку, відчуття шляху спасіння, прилучення до світу священного.

Отже, рефлексивний міф є головним стрижнем релігійного життя на початку його активного формування, оскільки його форма викликає моральні та духовні переживання реципієнта відносно до втраченої тотальної єдності (традиції).

У третьому розділі "Релігійний міф: основні тенденції та протиріччя функціонування", що складається з двох підрозділів, проаналізовано становлення релігійного міфу, його структуру й основи функціонування.

Підрозділ 3.1 "Специфіка становлення феномену релігійного міфу в контексті утворення універсальних релігійних вчень" присвячено виявленню умов і причин, що призвели до виокремлення феномену релігійного міфу. Аналізуючи дослідження щодо релігійного міфу (А. Лосєв, С. Токарєв, Я. Голосовкер), дисертант прийшов до висновку, що субстанційною умовою становлення релігійного міфу є поява та становлення універсальних релігійних учень.

Хронологічно процес появи та становлення релігійного міфу охоплює ХIV ст. до н.е. - III ст. н.е. Великий проміжок часу пояснюється несинхронним досягненням певних етапів розвитку суспільствами Європи, Середземномор'я, Азії. До передумов становлення релігійного міфу дисертант відносить формування імперій у формі інституалізації суспільства, процеси заперечення традиції (філософські школи Греції, Індії), яскраво виражену плюралістичність думок. Виокремлюються ментальні передумови, що спричинили специфічну ситуацію, за якої відбувалось становлення релігійного міфу. Це, по-перше, проблематизація як світу існуючого, так і світу належного. Традиція зазнає процесів стагнації з середини. Це відбувається внаслідок розвитку інтелектуальних здібностей з одного боку та егоїстичних прагнень - з іншого. По-друге, відбувається критика суспільних інститутів та наявного соціального світу. Специфічність даної критики полягає в тому, що вона виражається в свідомих рефлексивних діях суб'єкта, а не через міфологію. До того ж об'єктом критики вже не є весь світ, а, головним чином, соціальний світ. Проблематизація є внутрішнім, імманентим релігії та міфології процесом. Критика є зовнішньою відносно до релігії, держави, моралі. Слід відзначити появу критичних текстів та вчень ще на етапі формування імперського стародавнього світу. Даний процес відбувався незалежно від географічного розташування спільноти, що свідчить про універсальність та загальну детермінованість критики існуючого соціального світу. Наступна риса - потужна роль егоїстичних інтенцій у мотивації людської діяльності. Це характерно для пізньої античності епохи імперій. На перших етапах становлення держав це мало вияв у міфології, що давала взірець егоїстичної поведінки, пропагуючи славу та пригоди (міфи про Тесея, Геракла, Гельгамеша).

Автор акцентує увагу на тому, що сутнісною базою, на основі якої доцільно категоріально виокремлювати релігійний міф, є наявність універсального релігійного вчення, що визначає змістовне навантаження міфів. Власне, релігійний міф виступає породженням і втіленням релігії, що може формуватися на базі традиційних уявлень про сакральне, однак якісно відрізняється від традиції. Ідеться про релігійні системи, побудовані або засновані особистостями, що претендують на реальну історичність; у їхній основі лежить принцип, а не міфологічні уявлення. Аналізуючи релігійні процеси Євразії й Африки, дисертант виокремлює такі універсальні релігійні вчення: зороастризм, буддизм, джайнізм, конфуціанство, даосизм, іудаїзм, християнство, мусульманство. Ці релігійні вчення, відповідно до засновку про необхідну ідеологічну базу релігійного міфу, продукують відповідні міфи. Тому основні з них були проаналізовані шляхом узагальнення перебігу процесів і наслідків становлення релігійних міфів.

Підрозділ 3.2 "Субстанційні характеристики релігійного міфу" містить авторське визначення релігійного міфу як особливого феномену, що має свою специфіку відносно інших міфологічних феноменів.

Констатовано, що субстанційною характеристикою релігійного міфу є вторинність походження та змістовного навантаження відносно до релігійного вчення. Дана характеристика зберігається при розгляді всіх вищезазначених моделей становлення релігійних міфів. В межах окремих релігійних учень констатовано специфічні умови становлення релігійного міфу. У контексті становлення буддизму слід наголосити на системних спробах структурувати міфологічні комплекси. Однак даний процес, на відміну від Єгипту, не зводився до примусового введення єдиного централізованого культу на противагу та взамін місцевим. Релігійне реформування було позбавлене штучності та втручання держаних адміністративних утворень. Засобом, що спрямував релігійний синкретизм в русло оформленого брахманізму, стали системні інтерпретації релігійних міфів представниками еліти Індостану. З іншого боку, головні школи буддизму також застосовують міфологізацію центральної постаті вчення - Будди. Зокрема, міфи про народження, попередні втілення є релігійними міфами, зважаючи на причину походження (буддизм) та змістовне навантаження (принципи вчення буддизму). Не можна не звернути увагу на антисоціальну сутність раннього буддизму. Це проявляється у шляху особистісного спасіння, що заперечував світські традиційні цінності, спрямовуючи адепта до нірвани. Все вищеперераховане, включаючи ненасильницьку ідеологію та антисоціальну суть буддизму, не могло зробити з нього державну ідеологію, а, отже, релігійні міфи уникли канонізації та статичності. Щодо конфуціанства необхідно зазначити, що релігійні міфи не були суттю вчення Конфуція. Лише принципи визнавались обов'язковими до виконання та вивчення в державі. Тому цілком зрозуміло, чому міфи, як виразники традиційного устрою, не ревізувались та верифікувались - вони були втіленням ідеального минулого та прототипом відповідного майбутнього.

Ідеологічна та практична система християнства відповідала соціально-психологічним умовам, які склалися в соціумі Римської імперії. До цього необхідно додати прагнення централізації влади в імперії, якої подібно до сусідів намагалися досягти штучним шляхом - модернізацією культу Юпітера. Виокремлюються характеристики релігійних міфів, народжених християнством в умовах Римської імперії: канонічність, тотальність, універсальність, єдиновірність, несуперечливість змісту, монолітність, статичність, нетолерантність, космополітизм, месіанство, раціоналістичний процес верифікації на предмет канонічності.

Специфічною передумовою появи універсального релігійного вчення в арабських спільнот було анклавне положення по відношенню до сусідніх соціальних та релігійних культур, у порівнянні з якими араби перебували в ідеологічній порожнечі. Релігійна міфологія ісламу отримала уніфікованість, тотальність впливу на всі сфери життя, канонічність, виключну істинність. Цікаво, що оскільки іслам ставив себе над християнством, - це дало змогу арабам відчути власну культурну вищість за сусідів. Тепер ідея месіанства та спасіння, присутня у вченні, вимагала свого втілення в життя в нових зовнішніх та внутрішніх ідеологічних умовах. А оскільки іслам був уніфікованим, так само як і держава, соціальних та ідеологічних перепон для культурної експансії народу, що переживав становлення, не існувало.

Наголошується на тому, що релігійні реформи Стародавнього Світу, що модернізували існуючий політеїзм, формували цілісне бачення релігійних принципів, а вже під них підлаштували міфи. Атрибутом появи релігійного міфу та вчення є феномен, який (якщо його характеризувати за найбільшим рівнем узагальнення) доцільно іменувати кризою. Справа в тому, що криза передує та супроводжує будь-яку появу релігійного міфу незалежно від культурного регіону. Але необхідно звернути увагу, що криза носить різний характер і специфічні сутнісні характеристики, які надалі визначають акциденції релігійного міфу. Таким чином, релігійний міф - це розповідь, що відтворюється суспільством як цінність; сутнісно є вторинною відносно до певного універсального релігійного вчення, умовою появи якого є релігійний синкретизм, плюралізм, часткова чи тотальна суспільна криза. Релігійний міф містить у собі тенденції до власної уніфікації та статичності форми й змісту. Релігійний міф, залежно від контексту релігійної традиції, здійснює такі функції: терапевтичну, інтегруючу, регулятивну, легітимізуючу, комунікативну, світоглядну і т.д.

У розділі 4 "Метаморфози релігійного міфу (сучасний контекст)", що складається з двох підрозділів, розглянуто особливості маніфестації релігійного міфу та його трансформаційні форми на сучасному етапі.

Підрозділ 4.1 "Процес міфологізації в контексті сучасних релігійних феноменів" містить докладний аналіз таких понять: сакралізація, секуляризація, міфологізація та деміфологізація.

Дисертант наголошує на тому, що вищезазначені поняття категоріально пов'язані між собою, а, отже, потребують цілісного аналізу. Сакралізація постає у двох іпостасях: 1) залучення у сферу релігійного санкціонування суспільної та індивідуальної свідомості, діяльності людей, соціальних відносин та інститутів; 2) наділення матеріальних предметів, персон, дій, текстів, слів, мовних формул, норм поведінки відповідними щодо даної релігійної течії, значеннями та властивостями, надання їм статусу сакральних, священних, святих та включення їх в систему культу. В контексті предмету дослідження робиться акцент на тому, що процес сакралізації зачіпає наратив, а, отже, міф є об'єктом сакралізації. Поняття сакрального та міфу визнаються субстанційними один відносно іншого, потребуючи власної процесуальності для опису світу в контексті пізнання релігійного міфу.

Особливу увагу надано концепції Р. Бультмана, що наголошує на необхідності антропологічного тлумачення міфів. Таким чином, процес деміфологізації зводиться до інтерпретації міфів у контексті світогляду сучасної людини. Відповідно до цього розуміння різниця між поняттями міфологізація та деміфологізація нівелюється, оскільки переказ міфу в межах певного світогляду є лише інтерпретацією, а не пошуком істинного й об'єктивного значення. Отже, деміфологізація є переосмисленням попередньої міфологізації, тобто наступною міфологізацією. Відтак деміфологізація як поняття існує у процесуальності відносно попередньої міфологізації, а, отже, є не субстанційною, оскільки сама міфологічність не руйнується, а лише зазнає історичної трансформації. Міфологізація є універсальним процесом, що як видове поняття утримує в собі деміфологізацію. Іншою формою інтерпретації міфу є виокремлення з міфологічного наративу раціоналізованих категорій і принципів. Особливість даної форми в тому, що розповідна компонента міфу знищується, а, тому під питанням залишається існування міфу. Історично перший приклад такого процесу було подано в межах Стародавнього Світу. В Стародавній Греції рефлексивні міфи наближались до фази відвертого заперечення їх наративної складової. Зокрема, сумніви розпочалися ще з VI ст. до н.е. (Ксенофан). Проте оформлення вони набули, насамперед, за діяльності Сократа. Слід зазначити, що як досократівська, так і сократівська філософія базувалася на раціональних принципах, що, фактично, були інтерпретацією гомерівських текстів. Більше того, тогочасна масова культура, наприклад, театри обігравали новітні принципи. Так, слід згадати розуміння греками героїзму, долі, краси, справедливості, громадянства. Власне, й Сократ постраждав з-за інтерпретації традиційних міфів, що вважалося замахом на традиційну державну машину, яка була санкціонована олімпійськими міфами.

Підрозділ 4.2 "Релігійний міф у контексті процесів сакралізації та деміфологізації (на прикладі католицизму)" присвячено аналізу процесів сакралізації та деміфологізації в католицизмі на прикладі енцикліки "Працею Своєю" (1981).

У даному випадку встановлено, що Христос постає у деміфологізованому вигляді. Такий стан є жертвою, що принесена в ім'я освячення християнськими цінностями сучасних процесів у секуляризованому світі. Лише шляхом уподібнення діяльності Христа до буденної людської праці досягається мета енцикліки. Ісус подається як боголюдина, вплетена в трудові відносини, а його місія спасіння виявляється працею, яка є його субстанційною характеристикою. У даному випадку відбувається світська сакралізація праці церквою. Релігія не підлаштовує під свої догмати соціальні реалії, а гармонізує своє вчення з цими реаліями. Здійснено революційний переворот у тлумаченні наслідків гріхопадіння: відтепер тяжка праця - це не негативна цінність та покарання, а чеснота, що є сутнісною характеристикою людини. Сакралізація праці досягається частковою секуляризацією вчення церкви. Логіка викладу процесу сакралізації в енцикліці "Працею своєю" розгорається наступним чином: у першому розділі праця сакралізується посиланням на наказ Бога володарювати на землі, другий та третій розділи конкретизують етичні та соціальні міфологеми в галузі праці. За такого стану сакралізація чесноти праці реально досягається частковою секуляризацією вчення церкви в галузі гріхопадіння та тлумачення життя Христа. Все зводиться до панування людини на землі за допомогою праці та освячення чесноти праці як сутнісної характеристики людства. Таким чином, церква постає інститутом на кшталт профспілки, яка захищає законні та справедливі права трудящих. Але церква - це, насамперед, духовне утворення, що турбується про душі та їх буття в іншому вимірі існування, аніж земне. Тому логічним є звернення до проблематики спасіння в останньому розділі. Саме цей розділ не дозволяє остаточно секуляризувати сакралізацію праці та завершує процес освячення католицькою церквою чесноти праці. В останньому розділі під назвою "Елементи духовності праці" провадиться думка, згідно з якою праця, що здійснюється людиною, є шляхом, який веде до спасіння.

Таким чином, увага акцентується на буденному, людському аспекті буття Спасителя, а метафізична місія маніфестується через аналогію до людської праці. Відбувається освячення загальновизнаних прав людини шляхом часткової деміфологізації героя.

У підрозділі 4.3 "Міфологемізація як засіб актуалізації релігійного міфу" розглянуто проблему деміфологізації з погляду побудови міфологем у контексті неорелігій.

З'ясовано, що видом деміфологізації є зведення наративу міфу до смислових тез, певних норм. Тут нищаться міфи, на зміну яким приходять раціоналізовані морально-етичні істини. Відповідний процес простежено на прикладі неорелігій "звільнення" (К. Кастанеда, Р. Ошо, сатанізм у викладі А. Ла Вея), оскільки ці деномінації побудовані на критиці, за їхнім переконанням, лицемірного міфологічного раціоналізму сучасності. Слід зазначити, що на противагу традиції, неорелігії творять власні міфологеми, які, на їхню думку, є об'єктивними, істинними. Міфологеми К. Кастанеди, Р. Ошо, А. Ла Вея виявлені у взірцях масової культури сучасного світу (фільми: "Матриця", "Бійцівський клуб", "Місто янголів", книги П. Коельйо й ін.). Характерним є те, що, споживаючи відповідні продукти культури реципієнт не знає про походження відповідних міфологем, він їх сприймає як одкровення чи очевидність, або відкидає. Таким чином, міфологемізація сприяє швидшому культивуванню принципів та ідей, однак не прив'язує їх до першоджерела.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження підведено теоретичні підсумки, проведено цілісний аналіз процесу формування та становлення феномену релігійного міфу, у контексті якого розкривається буття релігії як в умовах домінування наративної складової міфу так і в умовах акцентуалізації на раціоналізованих віроположеннях релігії. Відтак дисертант наголошує на таких положеннях:

1. Напрям трансформації архаїчних міфів визначається не свідомим контролем з боку суб'єкта, а певними метаструктурами. Зокрема, метапринципи (походження, бінарності, класифікації) є рушіями, що вказують напрям і спричиняють ментальну діяльність; механізми (світ цінностей, характеристики ментального простору людини архаїчного суспільства, асоціації) наявними засобами, шляхом маніпулювання з образами, конструюють відповідно до власних особливостей різноманітні комбінації образів. Таким чином, в одній ментальній структурі (образ) об'єднується емоційний, відчуттєвий, соціальний елементи певного об'єкту. Міфологічний образ є продуктом просторово-чуттєвого сприйняття, що набуває певної конкретної предметності.

2. Дорефлексифною формою міфу є міф, елементи якого в ментальному світі архаїчної людини не проблематизуються. Він містить конкретні приписи життєвої поведінки, овіяні ореолом очевидності. Дорефлексивний міф забезпечує відтворення традиції; у цьому його головна функція. Зокрема, культові практики, релігійні відносини пов'язані з народженням, ініціацією, господарчою діяльністю, прарелігійні організації: спільнота, таємні союзи, тотемні групи - все це залишається сталим завдяки специфіці дорефлексивного міфу.

3. Рефлексивний міф - це розповідь, яка відтворюється суспільством як цінність, в основу якої покладено як інтенцію процес проблематизації окремих елементів світу. При цьому це не заперечення попередніх чи сучасних міфологічних уявлень, оскільки міф - це не критичні зауваження з певних питань. Перш за все міф - це вирішення певних питань відповідно до рівня розвитку ментального простору людини. Теми міфу залишаються загалом схожими з архаїчними, але форма виразу, змінюючись, змінює і сам зміст.

4. У добу становлення рефлексивного міфу релігійні почуття набувають сучасних ознак. Вони отримують зачатки не колективного, а індивідуального буття, яке характеризується появою самобутності та морально-етичних переживань. У поєднанні з формуванням релігійної віри ці морально етичні переживання свідчать про появу релігійної специфіки. Це пов'язано з тим, що руйнація очевидностей архаїчного світу покликала до життя прагнення відновлення зв'язку між людиною та сакральним. Отже, рефлексивний міф викликає моральні та духовні переживання реципієнта відносно до втраченої тотальної єдності (традиції).

5. Поява релігійних міфів супроводжується та спричиняється формуванням релігії в сучасному системному розумінні. Кристалізація сутнісних характеристик релігійного міфу відбулася на зламі між імперським стародавнім світом і середньовіччям (ХIV ст. до н.е. - III ст. н.е.). Релігійний міф створюється та відтворюється на базі релігійного вчення та відповідає його принципам. Міф, що є лише джерелом і предметом інтерпретації, а не принципів, не є релігійним.

6. До субстанційних атрибутів становлення релігійного міфу відносяться: релігійний синкретизм, суспільно-економічна й ідеологічна криза. Необхідно звернути увагу, що криза носить різний характер і специфічні сутнісні характеристики, які надалі визначають акциденції релігійного міфу. Зважаючи на моделі становлення, що були розглянуті, визначення атрибутів є доволі проблематичним. Справа в тому що не існує спільних для всіх рис, що втілилися в конкретних релігійних міфологіях. Релігіям, що створили релігійні міфи з якостями уніфікації, тотальності, канонізації, статичності (іслам, християнство, іудаїзм, релігія Атона) протистоять релігії (буддизм, конфуціанство, даосизм) з протилежними характеристиками міфів - варіативністю, толерантністю, динамічністю.

7. Релігійний міф - це розповідь, що відтворюється суспільством як цінність, яка сутнісно є вторинною відносно до певного універсального релігійного вчення, умовою появи якого є релігійний синкретизм, плюралізм, часткова чи тотальна суспільна криза. Релігійний міф містить у собі тенденції до власної уніфікації та статичності форми й змісту.

8. Міфологізація - це інтерпретація світу в межах певного світогляду. Процес міфологізації відбувається постійно, на зміну одним уявленням і поняттям приходять інші, які суспільство відтворює як цінність. Виходячи, з поняття міфологізації, дуже важко говорити про деміфологізацію як про нівеляцію процесуальності міфу. Адже відбувається інтерпретація світу в термінах наступної історичної доби. Відповідний процес доречно назвати реміфологізацією. Отже, релігійний міф маніфестує себе в сучасному світі, змінюючи інтерпретацію своєї наративної складової відповідно до світоглядних засад суспільства.

9. Окремим видом деміфологізації є зведення наративу міфу до смислових тез, певних норм. На зміну міфам приходять раціоналізовані морально-етичні істини. У даному контексті доречно говорити про деміфологізацію як нищення міфологічності, оскільки нівелюються основи відповідного процесу, а саме міф. Однак на зміну приходять міфологеми - принципи мислення, поведінки, світоустрою, що відтворюються в межах певних спільнот як цінності. Відбувається перехід від наративу до виключної категоріальності. Відповідно й сам процес необхідно іменувати не деміфологізацією, а міфологемізацією, яка є формою актуалізації релігійного міфу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Костюк О.В. Релігія в контексті дорефлексивної форми міфу // Вісник СевГТУ. Філософія. - Севастополь, 2004. - Вип. 56. - С. 166-175. - 0.5 д.а.

2. Костюк О.В. Міф про героя в контексті сакралізації світу (на прикладі католицизму) // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2004. - № 2. - С. 210-217. - 0.5 д.а.

3. Костюк О.В. Етичні міфологеми неорелігій "звільнення" (Кастанеда, Ошо, сатанізм) у сучасній масовій культурі // Нова парадигма: Жур. наук. праць. - К., 2006. - Вип. 56. - С. 34-46. - 0.5 д.а.

4. Костюк О.В. Витоки та становлення релігійного міфу // Наук. вісн. Чернівец. уні-ту. Філософія. - Чернівці, 2006. - Вип. 301-302. - С. 160-165. - 0.5 д.а.

5. Костюк О.В. Проблема визначення та особливості релігійного міфу // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка) : Матер. міжнар. наук. конф. "Людина - Світ - Культура". - К., 2004. - С. 553.

6. Костюк О.В. Деміфологізація релігії (сучасний контекст) // Шевченківська весна: Матер. міжнар. наук. -практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги. - К., 2005. - Вип. III. - Ч. I. - С. 313.

7. Костюк О.В. Категорії "етичного" та "морального" в контексті релігійного міфу // Міжнар. наук. конф. "Дні науки філософського факультету-2005" (26-27 квітня 2005 року) : Матер. доповідей та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. - Ч. VII. - С. 53.

8. Костюк О.В. Міф про героя в контексті біблійних текстів // Шевченківська весна: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. - К., 2006. - Вип. IV. - Ч. I. - С. 363.

9. Костюк О.В. Постать Ісуса Христа в контексті процесу сакралізації праці (католицизм) // Дні науки філософського факультету-2006 : Міжнар. наук. конф. (12-13 квітня 2006 року) : Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2006. - Ч. III. - С. 42.

АНОТАЦІЯ

Костюк О.В. Особливості формування та трансформації релігійного міфу (релігієзнавчий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2006.

Дисертацію присвячено феномену релігійного міфу в соціальному та духовному житті минулого та сучасності. Відповідно розглядаються витоки, етапи й особливості становлення, сучасні прояви функціонування релігійних міфів в житті суспільства.

Здійснено релігієзнавчий аналіз феномену міфу від архаїчних форм до сучасних. Акцентовано увагу на еволюційному характері явища релігійного міфу. Процес становлення релігійного міфу пов'язано з явищем проблематизації життєвого світу архаїчної людини, а, отже, і міфів. На зміну дорефлексивним міфам приходять рефлексивні, які містять сумнів щодо описуваних подій, принаймні в латентному стані. Остаточне формування релігійного міфу відбувається внаслідок формування універсальних релігійних вчень і появи суспільно-економічних криз. Зокрема, це відстежується на прикладах формування буддизму, християнства, ісламу, даосизму, зороастризму, іудаїзму, конфуціанства. Сучасні процеси деміфологізації релігійних міфів пов'язані з їхнім пристосуванням до сучасних суспільно-етичних цінностей (прав людини).

Ключові слова: міф, дорефлексивний міф, проблематизація, рефлексивний міф, релігійний міф, сакралізація, деміфологізація, деміфологемізація.

АННОТАЦИЯ

Костюк О.В. Особенности формирования и трансформации религиозного мифа (религиоведческий аспект). - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

Диссертация посвящена феномену религиозного мифа в социальной и духовной жизни прошлого и современности. Соответственно рассматриваются истоки, этапы и особенности становления, современные проявления функционирования религиозных мифов в жизни общества.

Осуществлен религиоведческий анализ феномена мифа от архаических форм до современных. Акцентировано внимание на эволюционном характере явления религиозного мифа. Процесс становления религиозного мифа связан с явлением проблематизации жизненного мира человека архаического общества, а, значит, и мифов. Дорефлексивные мифы являются самоочевидными для архаического человека и не требуют функционирования религиозной веры. На смену дорефлексивным мифам приходят рефлексивные, которые содержат сомнение, относительно описываемых событий, по крайней мере, в латентном состоянии. Это проявляется в том, что мифы перестают быть простым описанием сакральных событий. В структуру мифологического нарратива вводится элемент альтернативности и антагонизма. Соответственно содержание мифа раскрывается через борьбу богов, стихий героев и т.д. Окончательное формирование религиозного мифа происходит вследствие формирования универсальных религиозных учений и появления общественно-экономических кризисов. Религиозный миф характеризуется тем, что он основан на принципах учения и является вторичным относительно содержательного наполнения вероучения конкретной религии. Именно такой процесс можно проследить, анализируя формирование буддизма, христианства, ислама, даосизма, зороастризма, иудаизма, конфуцианства. Вместе с тем акцентируется внимание на возросшем значении религиозной веры, которая выступает в роли связующего звена между человеком и миром священного. Современные процессы демифологизации религиозных мифов связаны с их приспособлением к современным общественно-этическим ценностям (права человека). Это проявляется в двух видах демифологизации религиозного мифа. С одной стороны, происходит интерпретация религиозных мифов в терминах близких современному мировоззрению; и в этом случае мы имеем дело с частичной десакрализацией религиозных мифов. Другой подход состоит в том, чтобы заменить священный нарратив на категориальное определение содержания религиозного мифа в форме мифологем, которые являются более гибкими и эффективными в условиях современного мира.

Ключевые слова: миф, дорефлексивный миф, проблематизация, рефлексивный миф, религиозный миф, сакрализация, демифологизация, демифологемизация.

ANNOTATION

Kostyuk О.V. The peculiarities of forming and transformation of religious myth (science of religion aspect) - The manuscript.

...