Вплив релігійного фактору на становлення громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ВПЛИВ РЕЛІГІЙНОГО ФАКТОРУ НА СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Виконала:

Гарас Людмила Миколаївна

Сімферополь - 20071. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-політичні процеси кінця XX - початку ХХІ століття в країнах Центральної та Східної Європи, в тому числі і в Україні, призвели до корінних змін у різних сферах суспільного життя. У зв'язку з розпадом соціалістичної системи широкий розвиток отримали принципи демократизму, поширюються основні права та свободи громадян. Змінюються механізми господарювання, політичні та правові відносини, духовна сфера життя, без чого неможливе функціонування повноцінного демократичного суспільства.

Важливою умовою демократизації сучасного суспільства є наявність повноправних соціальних інститутів, включаючи і конфесійні, які покликані сприяти більш повній реалізації інтересів громадянина, особистості та індивідуальності. Особливу роль в життєдіяльності соціуму починає відігравати релігійний фактор. В таких умовах спостерігається досить помітна активізація діяльності релігійних установ та організацій. Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, дозволяють зрозуміти політику і тактику багатьох конфесій, мотиви, поведінку та соціальні дії їх керівництва.

Досить актуальною є проблема використання релігії в боротьбі за політичну владу. Релігія може виступати в ролі консолідуючого джерела різних політичних сил, особливо там, де зберігається традиційний життєвий уклад населення. У той же час за наявності певних умов вона може сприяти протистоянню, проявам гострих конфліктів релігійного забарвлення, негативно впливати на різні сторони суспільного життя, а релігійні організації виступати як важливі суб'єкти опозиції влади.

Україна як складова частина світового співтовариства не може знаходитись осторонь усіх особливостей перехідного періоду. В українському суспільстві, як і в усіх пострадянських державах, тоталітарна система залишила після себе духовний вакуум. Для багатьох людей він обернувся втратою ідентичності, позитивного сенсу буття, призвів до ескалації бездуховності. У цьому контексті в молодій українській державі, яка здійснює демократичний вибір, велика увага приділяється збагаченню духовної сфери життя суспільства, ствердженню пріоритету загальнолюдських цінностей, гуманізації соціуму.

Важливу роль у задоволенні релігійних потреб особистості відіграє вдосконалення конституційно-правових відносин між державою та церквою, за яких громадянам, незалежно від їх віросповідання та ставлення до релігії, не тільки гарантується свобода совісті, створюються умови для нормальної діяльності релігійних організацій та об'єднань, але й забезпечується можливість їх активної участі в суспільному житті, розвитку міжнародних контактів.

На жаль, у процесах державотворення та становлення громадянського суспільства, роль релігійного фактору не завжди належним чином враховується. Спостерігається політизація релігійної сфери, нерідко релігія та церква використовуються в інтересах певних суспільно-політичних кол.

Проблема дослідження ролі релігійного фактору в процесі становлення та розвитку громадянського суспільства має міждисциплінарний характер. За останні роки з'явилося багато робіт філософів, політологів, істориків, соціологів, релігієзнавців, в яких з різних сторін досліджується роль, значення релігії та церкви в житті суспільства, держави, окремої особистості. З цієї тематики щорічно проводяться наукові конференції, семінари, круглі столи, в матеріалах яких міститься аналіз широкого кола проблем взаємовідносин релігії та суспільства. Однак, у цій сфері все ще існує багато невирішених питань, які потребують подальшого дослідження. Ці обставини роблять дану дисертаційну роботу актуальною як в науковому, так і в практичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з комплексною темою науково-дослідницької роботи кафедри філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету “Оптимізація взаємодії інститутів держави та громадянського суспільства у сучасному модернізаційному процесі” (державний реєстраційний № 0103 U 001611).

Основною метою дисертаційного дослідження є вивчення специфіки взаємовідносин релігії та суспільства, впливу релігійного фактору на становлення громадянського суспільства.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань дослідження:

- охарактеризувати вплив релігійного фактору на різні сторони суспільного життя;

- проаналізувати місце і роль релігії та церкви в процесі формування громадянського суспільства;

- розкрити специфічні особливості правового регулювання релігійних процесів в умовах демократизації суспільних відносин;

- розглянути умови та можливості міжконфесійного діалогу та релігійної толерантності в сучасному суспільстві;

- виділити та обґрунтувати найбільш важливі проблеми міжконфесійних відносин, які потребують першочергового вирішення.

Об'єктом дослідження є громадянське суспільство та його інститути в процесі становлення та розвитку.

Предметом дослідження є релігійний фактор, його роль та специфіка в демократичних перетвореннях сучасного суспільства.

Вибір методів вирішення завдань цього дослідження зумовлено комплексним характером його предмета та об'єкта. Враховуючи специфіку даної проблеми та її міждисциплінарний характер, дисертант опирався як на філософські та загальнонаукові, так і на конкретні методи наукового аналізу в галузі соціальної філософії, політології, релігієзнавства та соціології.

Важливим орієнтиром у дослідженні багатьох питань став метод конкретно-історичного аналізу, який дозволив розглянути процес зміни місця і ролі релігії в період трансформації суспільно-політичного життя суспільства. Особливості відносин між державою та церквою в сучасних умовах дозволив виявити порівняльний метод. За допомогою структурно-функціонального методу виділено основні структурні елементи громадянського суспільства, проаналізовано вплив релігії на кожен з них. У процесі з'ясування впливу релігійного фактору на становлення громадянського суспільства використовувались методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, які дозволили більш детально дослідити сутність цього феномена. Для розкриття сутності громадянського суспільства використані також системний метод, інтервальний та метод аналогії.

Можливість проаналізувати особливості виникнення і функціонування різних релігійних систем, характер їх розвитку та вплив на життя суспільства надали методи емпіричного дослідження (спостереження, аналіз документів, контент-аналіз). релігія церква суспільство міжконфесійний

Наукова новизна отриманих результатів представлена у наступних положеннях:

- Встановлено, що громадянське суспільство не може елімінувати зі сфери своїх інтересів впливовість релігії, как однієї з форм суспільної свідомості, та церкви, як специфічного соціального інституту, з яким воно змушене постійно шукати шляхи оптимізації відносин через державно-правове регулювання та соціокультурний компроміс;

- Доведено, що у XXI столітті, в умовах глобалізації та прискорення світових інтеграційних процесів, роль релігії як універсального світогляду буде неухильно зростати;

- Обґрунтовано положення, що релігія в наш час суттєво впливає на різні сторони життя суспільства взагалі, та українського зокрема. В духовній сфері вона сприяє підтримці стабільності та духовно-морального клімату, утверджуючи духовну самобутність народу; в галузі економіки - виробленню трудової етики громадян; у сфері соціально-політичних відносин відбувається активна взаємодія з політикою на рівні інституціональних та правових відносин;

- Обґрунтовано значення релігійного фактору у вирішенні міжетнічних проблем як на державному, так і та регіональному рівні. При цьому особливо підкреслено, що релігійна толерантність і діалог є основою взаємодії та інституціонального співробітництва представників різних релігій, а також віруючих та невіруючих.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів визначається новизною та сукупністю висновків, які дозволяють розширити теоретичні знання з проблем розвитку демократичного процесу та з'ясувати специфічну роль у ньому релігійного фактору. Вони можуть бути використані в сучасних умовах при виробленні стратегії та тактики дій державних органів, політичних та суспільних організацій стосовно віруючих та релігійних організацій. Текст дисертації може бути корисним для викладачів вузів та середніх навчальних закладів для підготовки лекцій, розробці практичних занять з філософії, релігієзнавства, політології та історії.

Особистий внесок здобувача. Загальні положення та результати дисертаційного дослідження розроблені та викладені автором самостійно. В опублікованій разом з Ю.О. Бабіновим статті [7] автору належить аналіз основних проблем у конфесійному середовищі української держави. Авторський внесок з Ю.О. Бабіновим становить 50%.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в доповідях на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Соціальні та політичні процеси в Україні та сучасному світі” (м. Севастополь, 2-3 жовтня 2001 р.), “Політичний процес та релігійні рухи сучасності” (м. Севастополь, 2-5 вересня 2002 р.), “Державна влада та політична участь” (м. Севастополь, 6-7 жовтня 2003 р.), “Громадянське суспільство: можливості та перспективи становлення на пострадянському просторі” (м. Севастополь, 5 жовтня 2004 р.)_; “Політична опозиція та суспільний ідеал” (м. Севастополь, 12-13 жовтня 2005 р.), на Міжнародній науковій конференції “Кримські Панаринські читання” (м. Севастополь, 17-18 червня 2005 р.).

Загальні теоретичні положення та результати дослідження були обговорені та отримали схвалення на засіданні кафедри філософських і соціальних наук СевНТУ від 15 лютого 2007 року.

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 9 наукових публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях (одноосібно).

Структура та обсяг дисертації обумовлені змістом та сутністю проблеми, а також специфікою поставлених мети та завдань дослідження. Представлене до захисту дослідження складається зі вступу, трьох розділів, включаючи сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 205-и сторінках. Список використаних джерел містить 252 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; формулюються висновки, які мають характер наукової новизни, подається авторська оцінка теоретичного та практичного значення отриманих результатів дослідження, містяться повідомлення про апробації результатів дослідження та особистий внесок автора, публікації, структуру роботи.

У першому розділі - “Науково-теоретичні основи дослідження” - здійснено аналіз літератури з проблеми та методів дослідження.

У першому підрозділі - “Проблема релігійного фактору в розвитку філософської думки” - розглядається ступінь розробки теми дослідження. Підкреслюється, що, починаючи з давніх часів і до сьогодення, багато мислителів постійно приділяли увагу аналізу ролі релігії, осмислювали її місце в суспільстві, розглядали проблеми держави та громадянського суспільства (Платон, Арістотель, Августин Блажений, Фома Аквінський, Н. Макиавелі, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтескьє К. Гельвецій, Д. Дідро, Т. Пейн, Т. Джеферсон, Г.В.Ф. Гегель, О. Конт, К. Маркс, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Т, Парсонс, М. Еліаде, О. Тоффлер, Д. Белл, X. Кокс та інші).

Різнобічні зв'язки держави з церквою в Росії досить добре вивчали С. Булгаков, , Ю. Самарін, В. Соловйов, О. Хомяков. Місце та роль релігії у духовному житті суспільства з'ясовували М. Бердяєв, О. Мень, П. Флоренський, С. Франк. У сучасній Росії проблемам відносин церкви, держави та суспільства присвячені роботи Л. Бизова, М. Мчєдлова, Є. Рашковського та інших.

Значний внесок у дослідження місця і ролі релігії та релігійних організацій в житті суспільства на різних етапах його розвитку зробили українські мислителі, суспільні діячі, зокрема М. Грушевський, Д. Дорошенко, М. Драгоманов, М, Костомаров, В. Липинський, М. Міхновський, І. Франко. В їх творчості значна увага приділяється проблемам надання кожній людині реальних громадянських та політичних свобод, підкреслюється важлива роль релігії в вдосконаленні суспільного життя, будівництві національної держави.

Після Жовтневого перевороту 1917 р. ідеологи більшовизму розглядали релігію переважно в негативному плані, багато радянських дослідників (М. Гордієнко, В, Кандідов, Є. Ярославський) у своїх працях утверджували атеїстичну спрямованість.

Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України був прийнятий Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” (1991 р.). В роботах вітчизняних учених значна увага стала приділятися з'ясуванню специфічної ролі релігійного фактору у соціально-політичному житті української держави, процесам демократизації та розвитку громадянського суспільства. Комплекс проблем відносин суспільства та релігії, держави та церкви отримав розробку в публікаціях Ю. Бабінова, В. Бондаренка, В. Єленського, В. Журавського, І. Кального, О. Цвєткова, П. Яроцького. Питаннями впливу релігії на етнонаціональний розвиток займаються М. Байрак, О. Габрієлян, О. Шуба. Дослідженню ісламу в Україні присвячені роботи В. Григорянца, М. Кирюшка, Е. Муратової. Досить цікаві роботи з українського православ'я видані О. Саганом. Цінність для нашого дослідження становлять праці, присвячені забезпеченню прав людини на свободу совісті (М. Бабій, А. Колодний); впливу релігії на громадянське суспільство та ролі християнських партій у суспільному житті України (М. Рибачук); новим релігіям в Україні (Н. Дудар та Л. Филипович).

Вивчення наукової літератури, зокрема робіт В. Горлинського, Д. Дубовика, С. Здіорука, С. Семенова, В. Ткаченка дало можливість виділити основні аспекти впливу релігійного фактору на національну безпеку, морально-психологічне положення військовослужбовців в Збройних Силах. Впливу релігійного світогляду на економічне життя сучасного суспільства присвячені роботи 0. Грабовець, В. Смакоти та ін.

Аналіз складних питань взаємовідносин між різними конфесіями, державою та церквою здійснюється в кандидатських дисертаціях Н. Бєлікової (стан, основні тенденції розвитку релігійно-конфесійної мережі України та розвиток державно-церковних відносин в кінці 80-х - 90-ті роки XX століття), О. Білоуса (розвиток державно-церковних відносин), М. Горячої (роль релігійного фактору на сучасному етапі державного будівництва), Т. Євдокимової (динаміка взаємовідносин політики і релігії у соціокультурному просторі та специфіка їх прояву в Україні), Ю. Кальниша (напрями, шляхи реалізації і перспективи державної політики України в галузі релігійно-церковного життя), І. Коваля (взаємодія держави та інститутів громадянського суспільства) та інших.

З'ясуванню низки питань, які досліджуються в роботі, допомогло використання ресурсів міжнародної мережі Інтернет - електронних сторінок державних органів, релігійних організацій, а також інформаційно-аналітичних сайтів.

На жаль, в публікаціях з тематики, яка нас цікавить, ще досить мало приділяється уваги актуальним питанням, пов'язаним з проблемами людини, суспільства та держави: релігійній толерантності, міжконфесійному діалогу та іншим. Саме цьому автор намагався розібратися в багатьох проблемах, які характеризують складні та суперечливі процеси релігійного життя в період становлення та розвитку громадянського суспільства.

В підрозділі 1.2 “Методологія дослідження” розглядаються особливості об'єкта і предмета дослідження, обґрунтовується використання необхідних методів для отримання наукових результатів.

Важливим методом, який дозволяє краще зрозуміти вплив релігійного фактору на розвиток соціально-політичних процесів у суспільстві є метод конкретно-історичного аналізу. Багатий досвід минулих століть дозволяє оцінити сутність проблем стосовно місця і ролі релігії в суспільному житті, а також виявити специфіку релігійних конфесій у процесі їх історичної еволюції. Цей метод є також важливим інструментом прогнозування впливу релігії на розвиток суспільства в майбутньому.

Порівняльний метод дозволив з'ясувати типові явища та процеси, надав можливість уявити роль релігії в різні історичні епохи, співставити релігійні системи, моделі державно-церковних відносин різних країн світу. Цей метод дозволив виявити загальні та специфічні особливості впливу релігійного фактору на соціально-політичні перетворення. Порівняння положення віруючих та релігійних організацій в різних країнах надало можливість краще уявити ті суттєві зміни, які відбулися на пострадянському просторі у відносинах між релігією та суспільством, зафіксувати особливості розвитку суспільно-політичного життя в кінці XX - початку XXI ст.

У дисертації широко використовувався також і метод структурно-функціонального аналізу, який дозволив виділити основні структурні елементи громадянського суспільства, проаналізувати вплив релігії на його становлення та розвиток, оцінити діяльність релігійних та політичних інститутів у цьому процесі.

За допомогою індуктивного та дедуктивного методів автору надалась можливість більш повно оцінити роль релігійного фактору у складних процесах розвитку громадянського суспільства в Україні. Системний та інтервальний методи дозволили більш адекватно зрозуміти проблеми громадянського суспільства як складного соціокультурного явища, в якому релігія та церква займають важливе місце.

Використані в роботі методи емпіричної соціології (спостереження, аналіз документів, контент-аналіз) дозволили прослідкувати особливості проявів релігійного життя, виявити взаємозв'язок міжконфесійних та міжнаціональних відносин, скласти уяву про методи діяльності різних релігійних організацій, а також уявити особливості взаємовідносин релігійних організацій з державними структурами.

Використання різних методів наукового дослідження надало можливість характеризувати складні процеси впливу релігії на суспільно-політичне та духовне життя суспільства та виявити особливості взаємодії державних та релігійних інститутів у процесі формування громадянського суспільства.

У другому розділі - „Релігія та церква в процесі становлення громадянського суспільства” - розглядається специфічна роль релігійного фактору у суспільно-політичному та духовному житті.

Підрозділ 2.1 „Громадянське суспільство як соціальна форма новоєвропейської цивілізації” присвячений аналізу специфічної трихотомії „громадянське суспільство - держава - релігійні організації”. Ці суспільні сили мають свою особливу природу, об'єктивно пов'язані один з другим, повсякденно взаємодіють і відображають принципово різні сфери людського буття. В межах громадянського суспільства та правової держави сфера релігійних відносин реалізується у життєво важливих для соціуму формах соціального, духовно-морального, благодійного та загальнокультурного служіння людям.

Громадянське суспільство неможливо створити штучно. Воно з'являється тільки за умов існування компромісу, світоглядного плюралізму, ринкових відносин, здійснення прав та свобод громадян.

У кінці XX - початку XXI ст. зафіксована поява глобального громадянського суспільства, яке є своєрідним реагуванням на процеси глобалізації. Автор виділяє різні актори сучасного глобального громадянського суспільства - міжнародні суспільні організації, соціальні рухи, окремі групи активістів, які виробляють свою стратегію по відношенню до глобалізації. Глобальне громадянське суспільство має деякий збіг з традиційним громадянським суспільством. Встановлюється своєрідна трихотомія, яка на світовому рівні представлена у відносинах “глобальне правління - глобальна громадськість - глобальні релігійні об'єднання”.

У підрозділі 2.2 „Релігійні організації та їх місце у політичному житті суспільства” аналізується зв'язок та взаємообумовленість релігії і політики, характеризуються моделі взаємовідносин між релігією та політичною системою, досліджуються проблеми взаємодії армії та церкви. Автор наголошує на суперечливості сучасних процесів та підкреслює, що релігійний фактор здійснює вплив не тільки на духовне життя суспільства, а й активно діє і в політичному просторі. У сучасному світі значний ідеологічний вплив на населення справляють клерикальні партії, специфічно впливаючи на формування політичної свідомості людей.

У роботі аналізуються релігійні організації як суб'єкти опозиції, які виступають певною силою у вирішенні та врегулюванні суперечностей у прийнятних для політичної системи межах.

Для формування та успішного функціонування громадянського суспільства держава здійснює низку заходів для створення необхідних умов для своїх громадян незалежно від їх світоглядних переконань. Держава намагається забезпечивати духовну єдність свого народу, зберегти його самобутність, підтримувати стабільність суспільства. Важливою стає суспільна злагода, яка проявляється через особистісні, суспільні, корпоративні, національні, соціальні та релігійні інтереси, а також виступає дієвим засобом боротьби з проявами екстремізму.

Пріоритетний характер у житті суспільства має духовна безпека, забезпечення якої є складовою частиною релігійної політики держави, відбитком його стратегічних цільових орієнтирів.

Автор підкреслює, що релігійні організації не можуть знаходитися поза політикою. Вони підтримують багато громадських ініціатив, беруть участь у політичному житті.

У підрозділі “Релігійний фактор в соціально-економічному та духовному житті соціуму” досліджуються процеси, які відбуваються у сучасному світі та впливають на становище релігії та церкви.

Інтеграційним процесом взаємодії та взаємопроникнення різних суспільств у світовому маштабі виступає глобалізація. Вона є об'єктивною тенденцією, яка вказує на те, що в світі багато чого уніфікується, стандартизується та охоплює всі сфери життєдіяльності людини, в тому числі і релігійну. Розповсюдження отримує екуменічна діяльність та нові релігійні рухи. Глобальне суспільство становить собою досить суперечливий процес, який включає інтеграцію і дезінтеграцію, традиційний консерватизм та релігійний радикалізм, співробітництво та протистояння. В умовах глобалізації спостерігається своєрідна реакція релігійних організацій на проблеми, які стоять перед суспільством. У боротьбі проти панування секулярної ідеології активно діють релігійні фундаменталісти. Вони намагаються створити та підтримати інститути, які б були альтернативними інститутам секулярного суспільства. Така тенденція характерна для християнства, ісламу, буддизму, іудаїзму, індуїзму та інших релігій.

Релігійний світогляд має великий вплив на формування та розвиток економічного життя сучасного суспільства, що дозволяє стверджувати про духовне обґрунтування економічних процесів. Кожна релігія має свою специфіку господарської етики, яка обумовлює інтенсивність та соціальну наповненість господарської активності віруючих та впливає на національні господарські традиції.

Зростає роль релігії як важливого елементу духовної культури. Складно знайти в духовному житті людей фактор, який на протязі багатьох століть мав би більше значення, ніж релігія. Змінюючись, вона нерозривна з людським духом та світовою культурою. Автор підкреслює значну роль релігії в педагогіко-просвітницькій сфері.

Будучи пов'язаною з різними сферами суспільного життя, релігія специфічно впливає на розвиток сучасного світу. її роль не тільки не зменшується, але і навпаки, посилюється.

Третій розділ „Специфіка відносин між державою та інститутом церкви в умовах перехідного періоду” присвячений аналізу різних аспектів міжконфесійних відносин та висвітленню базових засад правового регулювання в демократичних державах та сучасній Україні.

Підрозділ 3.1 „Право як соціальний регулятор відносин держави та церкви” містить аналіз законодавчо-правової сфери, яка є відбитком процесів, що відбуваються в суспільстві, та показує розвиток у ньому демократичних та громадянських начал.

Автор підкреслює, що однією з фундаментальних цінностей суспільства є свобода совісті, яка покликана сприяти задоволенню духовних потреб громадян, можливості вибору світогляду.

На рівень практичної реалізації права на свободу совісті великий вплив мають міжнародні правові стандарти, а їх дотримання виступає певним індикатором розвитку суспільства.

Дослідження стану конституційно-правових норді у країнах Західної Європи (Франція, Італія, Греція, Бельгія), центрально-європейських країн (Болгарія, Чехія, Угорщина, Польща), пострадянських (Україні, Росії, Бєларусь) показало, що вони забезпечують права громадян на свободу совісті та віросповідання в цих країнах і є важливою умовою демократизації суспільного життя в Україні.

Підкреслюється, що у сучасній Україні продовжується пошук власної моделі державно-церковних відносин. Діючий Закон „Про свободу совісті та релігійні організації” (1991р.) слугує певним орієнтиром при вирішенні складних міжконфесійних відносин, але ряд його положень застарів та потребує змін, зокрема, існує проблема подвійної реєстрації релігійних організацій, релігійної та релігієзнавчої освіти тощо.

Для ствердження свободи совісті та віросповідання, для виховання правосвідомості громадян в дусі толерантності та світоглядного плюралізму одних тільки законів та державних заходів щодо їх здійснення недостатньо. Необхідно створити умови, за яких свобода вибору між вірою та атеїзмом стала б дійсністю.

У підрозділі 3.2 „Еволюція міжконфесійних відносин у процесі демократизації українського суспільства” розглядаються зміни, які відбулися за останні роки у сфері відносин між конфесіями в Україні.

У різнобарвній релігійно-конфесійній структурі сучасної України автор виокремлює декілька специфічних векторів відносин. Найбільш масовими є міжправославні відносини. В країні зараз православ'я представляє три церкви: Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП), Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП), Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ). Гострий міжправославний конфлікт визначив міжконфесійну ситуацію в країні та відобразив зіткнення не стільки церковних структур та еліт, скільки протилежних політичних, національних інтересів та орієнтирів цивілізаційного розвитку. Розпад в українському православ'ї становить досить складну проблему в суспільному житті української держави. Він шкодить не тільки людям, які вірують, але і всьому суспільству, створюючи перепони для використання значного потенціалу православної церкви в духовному зціленні суспільства.

Другий вектор відносин пов'язаний з протистоянням українського православ'я з католицизмом (римо-католики і греко-католики). Після встановлення дипломатичних відносин з Ватиканом у 1989 р. та проголошення незалежності України (1991 р.) Римсько-Католицька Церква (РКЦ) активізувала свою діяльність, особливо в Західній Україні. Спостерігається також зростання кількості громад Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ), яка повністю відновила свою структуру та перевищила, за кількістю віруючих, довоєний рівень. УГКЦ перенесла свій центр управління в столицю держави та продовжує поширювати коло своєї діяльності. Гарантована законом релігійна свобода зумовила появі в Україні значної кількості католицьких місіонерів, діючих в основному серед православного населення України. Це, на жаль, погіршує відносини між православними та католиками. Конфлікт, який поширюється не є виключно релігійним, хоча і містить боротьбу за церковне майно та культові спорудження, він є наслідком боротьби за сфери впливу в суспільстві.

Своєрідно складаються відносини між православними та протестантами. Протестантські церкви здійснюють активну місіонерську діяльність; розширюють свої соціальні бази, багато з них постійно отримують фінансову підтримку від своїх зарубіжних єдиновірців. Українські протестанти активно виступають за конфесійну злагоду і діалог між християнськими конфесіями, проте дотепер відсутнє порозуміння між православними і протестантами.

Наступний вектор відносин охоплює стосунки між мусульманами та християнами. Особливо це виразно проявляється у Криму на межі християнської та ісламської цивілізацій. У Криму спостерігається активне відродження ісламу. Протистояння православних і мусульман ускладнюється адаптацією репатріантів, напругою в етнонаціональних відносинах. Міжконфесійне протистояння залишається вагомим чинником регіонального розвитку. Важливим завданням сьогодні є формування толерантних відносин між християнськими та мусульманськими громадами.

Особливою конфліктністю відрізняються відносини між традиційними та нетрадиційними для України релігіями, містичними культами, езотеричними вченнями, іноземними місіями, які сприймаються як небезпечний чужорідний фактор, здатний підірвати традиційні духовні цінності та патріотичні почуття, спотворити національний менталітет. Це протистояння культивується здебільшого самими церквами, ворогуючими в питаннях догматики, культу, методах проповідування та місіонерської активності, принципах організації тощо.

В дисертації підкреслюється, що конфліктогенними є не тільки міжконфесійні відносини, але і протиріччя всередині окремих конфесій, якими можуть скористатися екстремістські сили.

Українська держава, яка вдосконалює законодавчу базу, повинна регулювати відносини між конфесіями, сприяти розвитку плюралізму. За цих обставин ефективним засобом соціального регулювання повинна стати соціальна культура громадян, яка б базувалася на довірі, взаємодопомозі та толерантності. У процесі становлення громадянського суспільства необхідно прагнути до поширення міжконфесійного діалогу, покликаного гармонізувати відносини між людьми.

У результаті проведеного дослідження дисертант дійшов таких висновків:

Ідеалом, до якого прагнуть багато країн сучасного світу, в тому числі й Україна, виступає громадянське суспільство. Його становлення проходить в умовах формування таких відносин в суспільстві, які сприяють прояву творчого потенціалу окремої людини та суспільства в цілому.

Громадянське суспільство, виступивши антиподом сакрально-корпоративному суспільству, не може витіснити релігію і церкву зі сфери своїх інтересів. Воно намагається здійснити оптимізацію відносин, з одного боку, між державою і владою, з другого - між церквою та віруючими.

В умовах становлення громадянського суспільства створюється принципово нова система ціннісних орієнтирів, у центрі якої знаходиться потреба в реалізації політичних та громадянських свобод, серед яких важливе місце займає свобода совісті. Саме вона сприяє нормалізації морально-етичного клімату соціуму, зміцненню соціально-політичної стабільності суспільства та виступає важливим інструментом у боротьбі з сепаратизмом і проявами політичного та релігійного екстремізму.

Значну роль в житті суспільства відіграють релігійні організації, які впливають на формування суспільної свідомості, здійснюють велику соціальну роботу, беруть участь у процесах державного будівництва, у вирішенні актуальних національних проблем та конфліктів.

Релігійний фактор неоднозначно впливає на різні сторони життя суспільства, на формування та розвиток його, обумовлюючи поведінку віруючих у сфері економіки та виробництва, їх ставлення до праці. З одного боку, він може гальмувати розвиток суспільства, а з другого - специфічно стимулювати економічну діяльність, створювати відповідний духовно-моральний фон, формувати трудову етику та моральні норми.

Влада, яка зацікавлена у формуванні громадянського суспільства, змушена враховувати традиції релігійних інститутів, шукати шляхи оптимізації відносин з різними релігійними організаціями через правове регулювання та соціокультурний компроміс, сприяючи тим самим стабільності духовно-морального клімату в суспільстві. Формування гармонійних державно-церковних відносин покликане сприяти створюванню необхідних умов для зміцнення єдності суспільства, нормалізації релігійного життя його громадян. У суспільстві необхідно попереджати будь-які спроби використання релігії в політичних цілях і не допускати поділу суспільства за національно-релігійною ознакою. Нормативно-правова база, яка регулює державно-церковні відносини, потребує постійного вдосконалення.

Молода українська держава має особливий внутрішній світ, свою історію, багату культуру, специфічні національні та релігійні відносини, своєрідну уяву народу про взаємодію громадян, зв'язки світської та духовної влади. Вона будує свою модель державно-церковних відносин.

Важливою передумовою формування громадянського суспільства є взаємодія людей незалежно від їх віросповідання та конфесійної належності. У суспільстві необхідно створювати умови для функціонування та розвитку національно-культурних об'єднань, активно розкривати та використовувати багатий інтелектуальний потенціал кожної нації.

Діалог між державою та релігійними організаціями, між різними конфесіями, релігійна толерантність є передумовою суспільної злагоди, що сприяє гармонізації соціально-політичних негараздів та стабілізації соціальної дійсності.

Формування громадянського суспільства, в якому релігійний фактор покликаний відіграти велику роль, передбачає не тільки захист гідності людської особистості, підвищення ролі духовного джерела в людині, але і створення реальних можливостей для їх здійснення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петрова Л.Н. Особенности формирования субкультуры народов Крыма // Вестник СевГТУ: Сборник научных трудов. Выпуск 42. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2002. - С. 181-189.

2. Петрова Л.Н. Особенности становления государственно-церковных отношений на постсоветском пространстве // Вестник СевГТУ: Сборник научных трудов. Выпуск 50. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2003. - С. 26-36.

3. Петрова Л.Н. Влияние религиозного фактора на этнополитическую ситуацию в Украине // Вестник СевГТУ: Сборник научных трудов. Выпуск 52. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2004. - С. 209-217.

4. Петрова Л.Н. Религиозный фактор в системе взаимоотношений армии и церкви // Гуманітарно-економічні дослідження: Збірник наукових праць. Т. 1. - Миколаїв-Одеса: ТОВ ВІД, 2005. - С. 338-344.

5. Петрова Л.Н. Законотворчество как регулятор религиозных процессов в странах Восточной Европы // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 68. - С.153-155.

6. Гарас Л.Н. Нормативно-правовое регулирование проблем свободы совести в Украине // Вестник СевГТУ: Сборник научных трудов. Выпуск 78. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2006. - С. 242-249.

7. Babinov J., Petrova L. The Confessional Situation and Social Stability in Contemporary Ukraine // Pantheon. - Pardubice: Univerzita, 2007. - S. 128-134.

8. Петрова Л.Н. Роль религиозного фактора в становлении гражданского общества // Государственная власть и политическое участие: Материалы международной научной конференции. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2003. - С. 129-132.

9. Петрова Л.Н. Трудолюбие как добродетель православного христианина // Религиозное мировоззрение в древнем и современном обществах: праздники и будни (Тезисы докладов и сообщений). - Севастополь, 2006. - С. 46-47.

АНОТАЦІЯ

Гарас Л.М. Вплив релігійного фактору на становлення громадянського суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальностю 09.00.03 -- соціальна філософія та філософія історії. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2007.

В дисертації з'ясовується вплив релігії, який вона здійснює на становлення громадянського суспільства, Акцентується увага на тому, що в залежності від історичних умов релігія по-різному впливає на духовну, економічну, соціальну та політичну сфери соціуму.

Наголошується, що в XXI столітті, в умовах глобалізації, роль релігії в всіх сферах суспільного життя, включаючи і політичне, буде неухильно зростати, а релігійні організації, які є складовою громадянського суспільства, виступатимуть важливим суб'єктом політичного життя. Обґрунтовується теза, що релігійні організації, як важливий суб'єкт опозиції, виступають активними учасниками політичної боротьби. Автор доводить, що релігія та церква в сучасних умовах є активним фактором в боротьбі за політичну владу, який широко використовують політичні сили.

Доводиться, що у сучасному суспільстві толерантність та міжконфесійний діалог становлять собою основу взаємодії та співробітництва представників різних релігій, а також віруючих і невіруючих.

Ключові слова: громадянське суспільство, релігійний фактор, свобода совісті, міжконфесійні відносини, толерантність, міжконфесійний діалог, плюралізм.

Гарас Л.Н. Влияние религиозного фактора на становление гражданского общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, 2007.

В диссертации устанавливается, что гражданское общество не может элиминировать из области своих интересов религию, как одну из форм общественного сознания, и церковь, как специфический социальный институт, с которым оно вынуждено постоянно искать пути оптимизации отношений через государственно-правовое регулирование и социокультурный компромисс.

Выясняются место и роль религии и церкви в процессе демократизации общественной жизни и то влияние, которое они оказывают на становление гражданского общества. Оно, выступая антиподом сакрально-корпоративному обществу, не стремится вытеснить религию и церковь из области своих интересов, а осуществляет оптимизацию отношений, с одной стороны, между государством и властью, а с другой - церковью и верующими.

Делается акцент на том, что в разных исторических условиях религия по-разному воздействует на духовную, экономическую, социальную и политическую сферы жизнедеятельности социума. В области экономики религия способствует выработке трудовой этики граждан. В сфере социально-политических отношений происходит активное взаимодействие религии и политики на уровне институциональных и правовых отношений. Повышается активность граждан в общественной жизни. В сфере духовной жизни религия обладает возможностью поддерживать стабильность и духовно-нравственный климат в обществе. Она способна обеспечить духовную безопасность социума, которая отражает традиции его жизнеустройства, культуры, истории, а также уровень морально-политического устройства.

Высказывается убежденность, что в XXI веке, в условиях глобализации и ускорения интеграционных процессов в мире, роль религии во всех сферах общественной жизни будет неуклонно возрастать, а религиозные организации, являясь составным элементом гражданского общества, активизируют свою деятельность. Обосновывается также положение, что религиозные организации в современных условиях являются важным субъектом оппозиции, который широко используют различные политические силы.

Подчеркивается значимость религиозного фактора в разрешении межэтнических проблем как на государственном, так и на региональном уровне. Доказывается, что в современном обществе толерантность и межконфессиональный диалог выступают основой взаимодействия и сотрудничества представителей разных религий, а также верующих и неверующих.

Ключевые слова: гражданское общество, религиозный фактор, свобода совести, межконфессиональные отношения, толерантность, межконфессиональный диалог, плюрализм.

Garas L. “Religious factor In evolution of civil society”. - The manuscript.

The dissertation for a degree of candidate of philosofy sciences by specialty 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. Tavrida national university of V. Vernadsky, Simferopol, 2007.

Influence religion, which it make on the development civil society are cleared up. Stress is made on that, that in different historical conditions religion differently affects on moral, economical, social and political spheres of society.

Conviction is expressed that in XXI century in conditions of globalization and acceleration of integration processes in the world, the role of religion in all spheres of public life, containing political, will undoubtedly grow, and religious organization being an admixture element of civil society, will be important subject of political life. Also matter is concluded that religious organization, being an important subject on opposition, look like active participants of political struggle.

In dissertation it is proved, that in contemporary society tolerance and interconfessional dialogue are the basis of interaction and cooperation of delegates of different religions, belieling or not.

Key words; civil society, religious factor, freedom of conscience, interconfessional relationships, tolerance, interconfessional dialogue, pluralism.

Размещено на Allbest.ru