Релігійний аспект феномена Шевченка

Тарас Григорович Шевченко як видатний поет, художник, геній. Наділення поета всіма атрибутами старозавітного Ієгови. Проведення паралелі з Христом. Формування культу національної релігії. Культ Шевченка, виходячи із загальних богословських критеріїв.

Рубрика Религия и мифология
Вид сочинение
Язык украинский
Дата добавления 27.10.2013
Размер файла 18,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігійний аспект феномена Шевченка

Тарас Григорович Шевченко - не просто поет, художник, геній… Він - батько нації, пророк, апостол Божий. Так О. Забужко говорить про «Шевченкову Спадщину» як про «факт історії релігії», Г. Грабович у своїх міркуваннях стверджує про «…різновид секулярного божества, ким Шевченко став для українців…», а поет Дмитро Павличко з притаманною йому експресією вигукує: «Отче наш, Тарасе всемогучій…».

Але питання залишається неосмисленим із тієї причини, що говорити-то вони говорять, от тільки аналізуючи це явище не поспішають звертатися за допомогою до порівняльного богослов'я. На мою думку, якщо мова іде про релігію, то це необхідно робити.

У книзі-альбомі «Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г. Шевченка» (Київ, ЛИБІДЬ, 1998) знаходимо буквально наступне:«Для українського народу книгою книг є «Кобзар». Книга любові. Національна Біблія. Шевченко знав ціну своєму слову і просив згадувати його тоді, «як нудьга на всю ніч у хаті засяде». Ми йдемо шляхами земними в горі і в радощах, але неодмінно повинні вийти на путь добра. Нам сяє зоря поетових ідеалів: Україна, Мати, Бідна вдова, Воля, Правда, Істина, Свобода, Любов… Мільйони людських доль, вічне море життя… Та не було нічого в людській долі, що б не знайшло відгук у поета. Варто розкрити «Кобзар» - і ви знайдете собі заступника, ангела-хоронителя, душу люблячу і співчуваючу… Дух Шевченка могутній. Він не знає ні часових, ні просторових кордонів: вільно ширяє, ніби з небесних висот оглядає Україну і все, що «буде з нами й нашими синами». Так само вільно проникає в глибину тисячоліть до минулого і майбутнього» (с. 184).

Як бачимо, тут Шевченко наділяється всіма атрибутами старозавітного Ієгови. А далі проводиться паралель з Христом: «Шевченко занадто складний, щоб осягнути його в такій багатовимірності, як віра. В одному впевнюємося: мислення він мав незалежне, пророче, біблійне. «Шукання і творення слова - вище пророче покликання поета, - писав Дж. Грабович, - цей процес зовсім аналогічний до Христового страждання». Шевченка глибоко зворушувала доля Ісуса Христа, який зазнав страшних мук в ім'я спасіння людей, проніс свій хрест до кінця і не схибив. Та й сам поет усім своїм життям дав приклад найтоншої альтруїстичної етики, за правду не побоявся згинуть, став апостолом великого Христового слова» (с. 185).

Крім таких публікацій, обожнювання Шевченка проявилося також у прощі до місця його поховання, в уподібненні його портретів іконам, в появі - окрім власне «Кобзаря» - спеціальних вибірок з його писань («Шевченкова криниця», «Євангеліє українців»), аналогічних християнським цитатникам. Для відправлення релігійного культу не вистачає тільки обрядової сторони. Але це й не обов'язково - багато протестантських церков обходяться без цього.

Отже, що ж маємо? Цілком сформований культ національної релігії? Схоже на те, принаймні є всі необхідні складові: пророк, його обожнювання, його заповіт, його тлумачі і численні шанувальники. І настільки вже явище це зі сфери культури перейшло в сферу релігійного культу, що численні шанувальники навіть не думають про те, щоб час від часу перечитувати твори Великого Кобзаря - для шанування вистачає віри.

Але, одна справа поет, нехай навіть геніальний, і зовсім інша - пророк. Поетові багато прощається. Пророку ж не прощається ні один невірний крок, жодне криве слово. І якщо застосовувати ці вимоги в нашому випадку, то Тараса Григоровича Шевченка стає по-людськи шкода. Бо, звичайно, не бог він ніякий, а простий смертний з безліччю суперечностей і недоліків.

Розглянемо ж культ Шевченка, виходячи із загальних богословських критеріїв. Перше, на що звернемо увагу всіляких тлумачів Великого Кобзаря, це той факт, що, з точки зору християнства, не може бути ще когось, схожого на Бога. Тобто культ Шевченка по суті заперечує християнство як таке. Християнство передбачає шанування того чи іншого святого лише в тому випадку, якщо життя, діяльність і проповідь цього святого повністю відповідають християнській доктрині.

Наприклад, святість преподобного Серафима Саровського визначається його смиренним служінням Богу, але ні в якому разі не уподобленням до Христа. В іншому випадку будемо мати справу з єрессю. Як це видно з вищенаведеної цитати з книги «Вічний як народ».

У християн може бути тільки одна Біблія - і ніяких особливих національних доповнень. Якщо ж такі допускаються, то це вже не християнство, а щось інше. У нашому ж випадку бачимо абсолютизацію Пророка Шевченка. Епіграфом до книги «Вічний як народ» поруч з автопортретом поета наведені такі рядки: «Воскресну нині! Заради їх, / Людей закутого моїх, / Убогих, жебраків… Возвеличу, / Малих отих рабів німих! / Я на сторожі коло їх / Поставлю слово», - це фрагмент із «Подражанія ХІ псалму». Але справа в тому, що слова ці і у вірші, і, природно, в самому псалмі належать Господу! Укладачі ж книги приписали їх поетові - очевидно, для них це рівнозначно.

Необхідно відзначити, що подібна підміна виростає не з одного лише фанатизму захоплених шанувальників. Наміри в цьому напрямку можна знайти і в самому «Кобзарі». Так, у російськомовній поемі «Тризна» (1843 р.) простежується очевидна авторська паралель з Христом. А в більш пізньому вірші «Сон» (1847 р.) автор вигукує: «Наробив Ти, Христе, лиха!/ А переіначив?!/ Людей Божих?! Котилися/ І наші козачі/ Дурні голови за правду,/ За віру Христову,/ Упивались і чужої/ І своєї крові!../ А получшали?. Ба де то!/ Ще гіршими стали…» Як це розуміти? По-моєму, все гранично ясно: йдеться про недалекоглядність Христа. Але хто вправі так говорити? Єдино той, хто вище Христа!

А такі вигуки з «Кобзаря», як: «Небесний Царю! Суд Твій всує, І всує царствіє Твоє» («Єретик», 1845 г.); «А Бог хоч бачить, та мовчить, Гріхам великим потурає»; «А Бог куняє…» («Княжна», 1847 г.); «…Око, око! Не дуже бачиш Ти глибоко!» («Юродивий», 1857 г.); «Ми не раби Його - ми люде!» («Ликері», 1860 г.) і т.д., - в корені не властиві ні християнину, ні віруючій людині взагалі.

У наведеній вище цитаті з книги «Вічний як народ» звертає на себе увагу перелік «поетових ідеалів»: «Україна, Мати, Бідна вдова, Воля, Правда, Істина, Свобода, Любов». На першому місці стоїть Україна, якій віддається пріоритет і над Правдою, і над Істиною, і над Любов'ю. На певні думки наштовхує також відсутність у цьому списку поняття Бог: або ж такого взагалі не визнається, або ж таким вшановується сам Кобзар. У зв'язку з цим згадуються наступні вельми часто цитовані рядки: «…я так люблю/ Мою Україну убогу,/ Що проклену святого Бога…» («Сон», 1847 р.). Та ж ідея розвивається і в знаменитому «Заповіті» (1845 р.): «Як понесе з України/ У синєє море/ Кров ворожу… отоді я/ І лани і гори -/ Все покину, і полину/ До самого Бога/ Молитися… а до того/ Я не знаю Бога».

Якщо таке говорить Пророк, то немає нічого дивного, коли якийсь його шанувальник вторить йому, з нетерпінням чекаючи, коли ж нарешті «Дніпро почервоніє від крові москалів і жидів». Це є повне нерозуміння головної заповіді християнства: «…І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав: «Учитель! Яка найголовніша заповідь у законі?» Ісус сказав йому: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім твоїм розумом: це є перша і найбільша заповідь»; друга ж подібна до неї: «Люби ближнього твого, як самого себе». У Шевченка ж, як бачимо, Бог стає кимось, кому можна висувати різні ультиматуми, кого можна докоряти і проклинати - такий собі дідусь з бородою на хмарі: «Чи Бог бачить із-за хмари/ Наші сльози, горе?» («Сон» /Комедія/, 1844 г.); «Не говорить/ Ні сам сивий Верхотворець,/ Ні його святії -/ Помощники, поборники,/ Кастрати німиє!» («Неофіти»», 1857 г.).

Може скластися враження, що Тарас Шевченко - переконаний безбожник, як він і подавався його комуністичним шанувальникам. Однак це не зовсім так. Поряд з процитованими вище наївно атеїстичними рядками зустрічаються в «Кобзарі» і прямо протилежні думки: «Змирися перед Богом…» («Відьма», 1847 р.); «Все од Бога!/ Од Бога все! А сам нічого/ Дурний не вдіє чоловік!» («Варнак», 1848 г.); «Не мені,/ Великий Господи, простому,/ Судить великіє діла/ Твоєї волі. Люта зла/ Не дієш без вини нікому» («Єретик), 1845 г.) та інші. А в листах поета, в його щоденнику знаходимо властиві віруючому християнину слова: «Милосердний Бог - моя нетлінна надія» («Щоденник», 1857 р.); «Єдина відрада моя нині - це Євангеліє»; «Новий Завіт я читаю з побожним трепетом»; «Жахлива безнадійність! Така жахлива, що одна тільки християнська філософія може боротися з нею» (з листів 1850 до В. Рєпніної); «Віруй! І віра врятує тебе» (з листа 1853 до А. Козачковського).

А для порівняння - «Ох радий би я вірить, та серце НЕ хоче…» («Княжна», 1847 р.)

То де ж справжній Шевченко? Безсумнівно, він і там, і там. І подібні метання цілком природні для поета, для людини. І все стане на свої природні місця, коли «Шевченкова спадщина» перестане бути «фактом з історії релігії», а залишиться «фактом з історії літератури».

На завершення теологічної теми у творчості Шевченка не буде зайвим згадати про принизливі характеристики, якими поет удостоїв двох неабияких своїх попередників. Поет Гаврило Державін у його «Щоденнику» згадується як «сплетатель урочистих од та іншої брудної лестощів». Очевидно, що геніальна ода «Бог» виявилася вище розуміння Тараса Григоровича. Ще більш дивним здається міститься в повісті «Близнюки» відгук про філософа Григорія Сковороду: «Мені здається, ніхто так уважно не вивчав безглуздих творів філософа Сковороди, як князь Шаховської. У малоросійських творах вельмишановного князя з усіма подробицями відбився ідіот Сковорода».

Чим же викликана настільки дивна грубість щодо світлої особистості українського філософа? Думається мені, все тієї ж нездатністю до осягнення вищих божественних істин через сильну забрудненість власної свідомості. Про це свідчать обидва - і Григорій Савич в пісні 2-й «Саду Божественних піснею, що потерпає з зерн Священного Писання»:

Се Сілоамская води! омий скверну

від очіс,

Омий всі членів пологи, щоб

возлететь до небес,

Бо серцем нечистий не може

Бога побачити

І не можна до цих місць землення

долетіти.

І сам Тарас Григорович в одному з найбільш сильних своїх віршів:

шевченко поет ієгова релігія

Чі то недоля та неволя,

Чі то літа ті Летяче

Розбили душу? Чі Ніколи

Й НЕ живий я з нею, живучі

З людьми в паскуді, обпаскудити

І душу чисту?. А люде!

(Звичайне, люде, сміючісь)

Зовуть ее и молодою,

І непорочною, святою,

І ще якоюсь… Вороги!!

І люті! люті! Ві ж вкрали,

У багно погане заховали

Алмаз мій чистий, дорогий,

Мою колись святу душу!

Та й смієтесь. Нехристияни!

Чі чи не між вами ж я, погані,

Так опоганівсь, что ї не знати,

Чі ї БУВ я чистимо колі-небудь,

Бо ві мене з святого неба

Взяли між себе - и писати

Погані вірші навчили.

Ві тяжкий камінь поклали

Посеред шляху… и розбили

Про його… бога боячися!

Моє малеє, та убогих,

Та серце праведним колись!

Тепер іду я без дороги,

Без шляху битого… а ві!

Дівуєтесь, что спотікаюсь,

Що вас и частку проклинаю,

І плачу тяжко, І, як ві…

Душі убогої цурайтесь,

Своєї грішної душі!

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Основні елементи релігійної системи. Релігійна свідомість. Віра в надприродне. Систематизоване й кодифіковане віровчення (релігійні тексти). Релігійний культ. Культові дії. Матеріальні форми культу. Релігійні обряди. Молитва. Релігійні організації.

    реферат [16,7 K], добавлен 09.08.2008

  • Особливості релігії Стародавнього Єгипту: космологія, покарання людей за гріхи, культ померлих, посвячення. Характеристика релігії Стародавньої Греції: грецька міфологія походження світу і богів, грецький культ. Відмінні риси релігії стародавніх слов’ян.

    контрольная работа [29,3 K], добавлен 02.09.2010

  • Основні типи релігійних організацій. Характерні риси секти, яка виникає в результаті відокремлення від церкви частини віруючих та священнослужителів на основі зміни віронавчання та культу. Харизматичний культ. Культова діяльність та релігійні організації.

    реферат [17,7 K], добавлен 16.05.2016

  • Становлення іудаїзму як національної релігії. Основи віровчення і особливості культу іудаїзму. Система ритуальних харчових заборон. Значення іудейської релігії в контексті розвитку філософських й моральних принципів. Філософія основних положень іудаїзму.

    реферат [16,2 K], добавлен 09.11.2010

  • Сутність релігії як культурного явища, історія її походження та місце в сучасному житті, передумови появи та визначення необхідності. Теологічні концепції розуміння духовної культури в філософії. Структура та елементи релігії. Ознаки релігійного культу.

    контрольная работа [16,7 K], добавлен 06.08.2010

  • Історія розвитку, етапи встановлення культу-обрядової практики і сучасного стану секти свідків єгови (ільїнців). Життя та діяльність засновника секти М.С. Ільїна. Особливості вчення та культу секти "Десних братів". Єговісти-ільїнці поза межами Росії.

    курсовая работа [51,8 K], добавлен 20.06.2011

  • Сутність та походження релігії. Релігія - феномен духовного життя людства. Основні світові релігії: буддизм, християнство, іслам. Біблія - першоджерело мистецтва. Фантастичні образи релігії. Одна з форм суспільної свідомості. Духовний Всесвіт.

    реферат [25,9 K], добавлен 12.12.2006

  • Історичні науки про виникнення релігії. Різні концепції походження релігії. Ранні форми релігії: тотемізм, фетишизм, магія. Сутність аніматизму, формування уявлень про душу. Чинники формування політеізму. Особливості релігійних вірувань проукраїнців.

    реферат [17,6 K], добавлен 25.06.2010

  • Процес формування релігійного культу буддизму. Буддійські свята і церемонії. Вчення про душу. Період існування буддійського держави Шрівіджайя. Зростання авторитету конфуціанства. Філософія бойового мистецтва. Синкретизм буддизму і сінтоїзму в Японії.

    курсовая работа [242,2 K], добавлен 29.01.2012

  • Догматика та основи віросповідання ісламу, обов'язки мусульман та релігійні течії. Буддистський пантеон богів, віра в перевтілення душі та мета життя людини, різноманіття форм культу. Національні релігії: іудаїзм, індуїзм, даосизм і конфуціанство.

    контрольная работа [14,6 K], добавлен 25.06.2010

  • Сутність та етимологія релігії. Сучасна релігієзнавча література. Ознаки релігій. Визнання надлюдської реальності. Ідея визволення, порятунку (спасіння). Спільна основа релігійного знання. Філософські концепції природи релігії. Релігійний досвід.

    реферат [23,2 K], добавлен 09.08.2008

  • Індуїзм як система світосприйняття та спосіб життя в Індії: походження та духовні джерела світової релігії. Система варн та специфіка релігійних відправ і культу. Ведичний період: Рігведа, Яджурведа, Самаведа, Атгарваведа. Період Упанішад та Пурани.

    реферат [23,0 K], добавлен 09.08.2008

  • Лінгвістичне релігієзнавство як релігійний напрям, сутність і особливості. Історія виникнення та розвитку хетської релігії, характерні ознаки, мистецтво та архітектура. Ідеал досконалої людини за Конфуцієм, вплив на формування китайського суспільства.

    контрольная работа [35,4 K], добавлен 13.02.2009

  • Зародження та формування релігії, виникнення міфів. Первісні релігійні форми: фетишизм, анімізм, тотемізм, шаманізм. Політеїстичні та монотеїстичні релігії: зооморфізм, антропоморфізм. Дохристиянські вірування українців: язичність, зародження політеїзму.

    реферат [25,8 K], добавлен 23.04.2009

  • Дослідження проблеми виникнення релігійних вірувань. Розгляд проблеми палеолітичних релігійних вірувань через дослідження явища палеолітичного мистецтва. Різні концепції установлення найпершої форми релігії та найхарактерніші відмінності між ними.

    курсовая работа [55,4 K], добавлен 15.07.2009

  • Витоки конфуціанства і його історичний розвиток. Основи віровчення і культу конфуціанства, сутність соціально-етичних поглядів. Конфуціанство і формування китайської національної культури. Форма в конфуціанському Китаї, шляхи регуляції суспільного життя.

    доклад [36,3 K], добавлен 04.12.2010

  • Світоглядна функція релігії. Мета релігійного світогляду. Компенсаційно-терапевтична та комунікативно-об’єднуючі функції релігії. Релігійне протистояння. Легітимізуючі та регулятивні функції релігії. Гуманістична місія релігії. Релігійні норми, мораль.

    реферат [13,9 K], добавлен 09.08.2008

  • Релігієзнавство як галузь наукового знання: предмет, структура, методологія. Класифікація релігійних уявлень. Тотемізм, анімізм, фетишизм, магія, поховальний культ. Релігійні вірування доби розпаду первісного ладу. Світові релігії. Християнські конфесії.

    учебное пособие [179,6 K], добавлен 05.10.2011

  • Релігія як суттєвий елемент духовного життя суспільства. Усні міфи та священні книги релігійних віровчень. Зв'язок між релігійною ідеологією (раціональною стороною релігії) та релігійною психологією. Функції релігійних культів, результати культових дій.

    контрольная работа [25,9 K], добавлен 20.06.2010

  • Святкування деяких днів тижня, опріч церковних свят у українців. Культ та уособлення днів тижня в міфічних образах. Розвитку культу Святої П'ятниці серед народу надзвичайно сприяло широке розповсюдження відомої апокрифічної "Оповіді про 12 п'ятниць".

    реферат [41,2 K], добавлен 15.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.