Поняття будизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Буддизм - одна з найдавніших світових релігій. Християнство молодше за нього на п'ять, а іслам - на цілих дванадцять століть.

Він виник більше двох з половиною тисяч років тому в Індії як релігійно-філософське вчення. Буддизм створив унікальну за масштабністю й розмаїтості канонічну літературу, численні релігійні інститути, мистецтво, систему освіти - іншими словами, цілу цивілізацію. Буддизм можна розглядати і як релігію, і як філософію, і як ідеологію, і як культурний комплекс, і як спосіб життя, і як шлях духовного розвитку.

Назва буддизм походить від імені, а точніше від почесного титулу її засновника Будди (Будди Шак'ямуні* (Мудреця із племені шак'їв), який жив у Індії в V-IV ст. до н.е.), що означає "Просвітлений".

Буддизм увібрав у себе безліч різноманітних традицій народів тих країн, які потрапили до сфери його впливу, а також обумовив спосіб життя й думки мільйонів людей у цих країнах. Більшість прихильників буддизму живуть зараз у Південній, Південно-Східній, Центральній і Східній Азії, Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Бутані, Китаї, Монголії, Кореї, В'єтнамі, Японії, Камбоджі, М'янмі (колишня Бірма), Таїланді й Лаосі.

У Росії буддизм традиційно сповідують жителі Бурятії, Калмикії, Туви, а з кінця вісімдесятих років буддистські громади виникли у Москві, С-Петербурзі, містах Прибалтики, України, Білорусії.

Наприкінці XIX - початку XX ст. послідовники буддизму з'явилися в країнах Європи й у США: на сьогоднішній день там представлені практично всі значні напрямки й школи, які існують на Сході.

Буддизм був і залишається релігією, яка набуває різних форм залежно від того, де вона поширюється. Китайський буддизм - це релігія, що розмовляє із віруючими мовою китайської культури й національних уявлень про найважливіші цінності життя. Японський буддизм - синтез буддійських ідей, міфології сінто, японської культури тощо. Така здатність гармонійно вписуватися в навколишній культурний ландшафт явно виділяє буддизм серед інших світових релігій.

Багатьох віруючих буддизм приваблював саме тим, що не вимагав докорінного зламу їхнього способу життя й звичок, у тому числі й відмови від обрядів, присвячених місцевим богам. Будда не відкидав богів інших релігій і не забороняв своїм послідовникам поклонятися їм. Він просто попереджав, що поклоніння богам, якими б могутніми їх не вважали, принесе тільки тимчасове полегшення, але не остаточний порятунок. У міру того, як формувався буддійський пантеон* до нього входили боги брахманізму й інших релігій. Буддист може одночасно сповідувати даосизм, синтоїзм або будь-яку іншу "місцеву" релігію, тому досить складно встановити точну кількість буддистів у світі. Такого роду перепис не проводився ніде, та й це суперечить етичним і правовим нормам багатьох країн. Досить приблизно можна сказати, що у світі сьогодні налічується близько 500 млн. мирян, що сповідують буддизм, і близько 1 млн. ченців і черниць. Кількість звичайних послідовників буддизму визначити просто неможливо. буддизм релігія істина

Основні положення

Істину, сприйняту Буддою в ніч просвітлення, він згодом виклав у своїй першій проповіді, де говориться про чотирьох положеннях, відомих як Чотири Благородні Істини. У них стверджується, що:

1. життя - це страждання;

2. страждання породжується бажанням або жадобою насолод;

3. страждання можна припинити;

4. існує шлях, що веде до позбавлення від страждань.

Будду іноді порівнюють з лікарем, що знайшли ліки від недуги життя.

Згідно з першою Істини, страждання - невід'ємна частина життя, і визначає стан людини як стан «не-задоволеності». До неї відноситься багато видів страждання, починаючи з фізичних, таких, як народження, старіння, хвороба і смерть. Найчастіше вони пов'язані з фізичним болем, і існує набагато серйозніша проблема - неминучість повторення цього циклу в кожної наступної життя як для самої людини, так і для його близьких. Люди безсилі перед лицем цих реалій і, незважаючи на новітні відкриття в медицині, як і раніше схильні до хвороб і нещасних випадків в силу своєї тілесної природи. Крім фізичного болю Істинастраждання вказує на його емоційні і психологічні форми: «горе, скорбота, сум і відчай». Вони можуть часом представляти більш болісні проблеми, ніж фізичні страждання: мало в кого життя обходиться без горя і скорботи, при цьому існує багато важких психологічних станів, повністю позбутися неможливо.

Крім цих очевидних прикладів Істина страждання згадує про більш витонченому вигляді страждання, яке можна визначити як «екзистенційне». Це випливає з твердження «Недосяжність бажаного є страждання», тобто невдача, розчарування, крах ілюзій, пережиті, коли не збуваються надії і реальність не відповідаєнашим бажанням. Будда не був песимістом і, зрозуміло, знав із власного досвіду, коли був молодим принцом, що в житті можуть бути приємні моменти. Проблема, однак, полягає в тому, що гарні часи не тривають вічно. Страждання в буддизмі має більш абстрактне і глибоке значення: воно вказує на те, що навіть позбавлена ??тягостей життя може не приносити задоволення і самореалізації.

Будда вказував, що людська натура не може бути основою постійного щастя. Страждання вплетено в саму тканину нашого єства.

Багато хто вважає, що оцінка становища людини в буддизмі песимістична, але буддисти стверджують, що їх релігія не песимістична і не оптимістична, а реалістична, що Істина страждання лише об'єктивно констатує факти. Якщо вона і здається песимістичною, то це пов'язано з давньою схильністю людей уникати неприємних істин і «шукати в усьому світлу сторону». Саме тому Будда зазначав, що Істина страждання вкрай важка для розуміння. Це схоже на усвідомлення людиною того факту, що він серйозно хворий, чого нікому не хочеться визнавати, і що вилікуватися не можна.

Якщо життя - це страждання, то як воно виникає? Друга шляхетна істина - Істина виникнення - пояснює, що страждання виникає з пристрасного бажання або «спраги життя».

Пристрасть запалює страждання, як вогонь - дрова. У своїй проповіді Будда говорив про те, що весь людський досвід «палахкотить» бажаннями. Вогонь - вдала метафора для бажання, оскільки він поглинає те, що його живить, не отримуючи задоволення. Він швидко поширюється, переходить на нові предмети і заподіює біль, як і невгамована бажання.

Саме бажання жити, отримувати задоволення від життя служить причиною переродження.

Істина виникнення стверджує, що пристрасне бажання проявляється в трьох основних формах, перша з яких - жадоба чуттєвих задоволень. Вона приймає форму прагнення до насолоди через об'єкти сприйняття, наприклад, приємний смак, відчуття, запахи, звуки. Друга - жага «процвітання». Це стосується глибинного, інстинктивного прагнення до існування, яке штовхає нас до новим життям і нових переживань. Третій вид прояву пристрасного бажання - прагнення не до володіння, а до «знищення». Це зворотний бік жаги до життя, втілена в інстинкті заперечення, відкидання того, що неприємно і небажано. Жага руйнування може призвести також до самовідданості і самозаперечення. Низька самооцінка у крайніх формах може призвести до самогубства.

Але чи означає це, що будь-яке бажання - зло? Тут «бажання» має більш вузьке значення - бажання, в деякому сенсі збоченого непомірністю чи поганий метою. Воно зазвичай спрямоване на чуттєве збудження і насолоду.

Однак не всі бажання є, і в буддійських джерелах часто говориться про позитивні бажаннях. Прагнути до позитивної мети для себе і для інших (наприклад, до досягнення нірвани), бажати щастя іншим, хотіти, щоб світ, який залишиться після тебе, став краще, - ось приклади позитивних і доброчинних бажань.

Якщо погані бажання стримують і сковують людини, то добрі дають йому силу і свободу.

Третя Шляхетна Істина - Істина припинення. Вона говорить, що при позбавленні від спраги життя припиняється страждання і приходить нірвана. Як ми знаємо з історії життя Будди, нірвана має дві форми: перша настає за життя («нірвана із залишком»), а друга після смерті («нірвана без залишку»). Будда досяг у віці 35 років нірвани за життя. Коли йому було 80, він занурився в останню нірвану, з якої немає повернення через переродження.

«Нірвана» буквально означає «згасання» або «задування», подібно до того, як гасне полум'я свічки. Але що саме згасає? Може бути це душа людини, його «я», його індивідуальність? Це не може бути душа, оскільки буддизм взагалі заперечує її існування. Це і не «я» чи самосвідомість, хоча нірвана, безумовно, передбачає докорінну зміну стану свідомості, звільненого від прихильності до «я» і «моє». Насправді гасне полум'я тріади - пристрасті, ненависті і помилки, яка веде до перевтілення. Це явище психологічне і моральне, трансформоване стан особистості, якому притаманні спокій, глибока духовна радість, співчуття, витончене і проникливе сприйняття. Негативні психічні стани й емоції, такі, як сумнів, тривога, занепокоєння і страх, в проясненій розумі відсутні.

Деякі або всі ці якості притаманні святих у багатьох релігіях, в якійсь мірі деякими з них можуть мати і звичайні люди. Однак Просвітленим, подібним Будді, притаманні в повному обсязі.

Що відбувається з людиною, коли вона помирає? Ясної відповіді на це питання в ранніх джерелах немає. Труднощі в розумінні цього виникають саме у зв'язку з останньою нірваною, коли гасне полум'я жаги до життя, припиняються переродження та людина, яка досягла просвітлення, не народжується знову. Будда сказав, що питати, де знаходиться Просвітлений після смерті, все одно що запитувати, куди йде полум'я, коли його задувають. Полум'я, зрозуміло, нікуди не «йде», просто припиняється процес горіння. Позбавлення від жаги до життя і невідання рівносильно припинення доступу кисню, необхідного для горіння.

Четверта Шляхетна істина - Істина шляху - роз'яснює, як повинен відбуватися перехід у нірвану. У суєті повсякденності мало хто зупиняється, щоб подумати про найбільш повноцінному способі життя.

Будда вважав, що вища форма життя - це життя, що веде до вдосконалення чесноти і знання, а «вісімковій шлях» визначає спосіб життя, за допомогою якого можна здійснити це на практиці. Його називають також «серединним шляхом», оскільки він проходить між двома крайнощами: життям в надмірностях і суворим аскетизмом. У нього входять вісім ступенів, підрозділених на три категорії - моральність, зосередження (медитація) і мудрість. Вони визначають параметри людського блага.

Буддійський соціалізм - напрямок суспільної думки, що прагне надати буддизму соціалістичного забарвлення, або навпаки, дати соціалізму буддиського забарвлення, тобто з'єднати буддизм і соціалізм.

Прихильники цієї течії закликають державу допомагати суспільству в дусі ідей буддизму. На їх думку людина є істотою живуть у суспільстві, яке має бути сформоване на розвинених взаєминах, співробітництво і взаємодопомогу у вирішенні проблем повсякденного життя.

Размещено на Allbest.ru