Релігієзнавчо-правовий аналіз змісту та реалізації принципу свободи совісті й віросповідання в Україні

Прийнятий і введений у дію 23 квітня 1991 р. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” став продуктивним регулятором сфери свободи совісті, а також тих правовідносин, що виникають на релігійній основі. Цей закон добре зарекомендував себе, оскільки практично в цілому відповідає міжнародно-правовим нормам і має великий досвід застосування впродовж років незалежності. Але, незважаючи на ці фактори, робота з його удосконалення почалась майже одразу після прийняття й закон набув статусу базового. За останні роки до Закону були внесені шість змін і запропоновано три нові проекти закону. До цього часу цей закон, як і релігійна свобода, є актуальними й знаходяться в центрі уваги суспільства.

Далі у розділі автор аналізує проекти нового Закону, які розглядалися, але не були прийняті Верховною Радою України. Підкреслюється, що вдосконалення чинного Закону передбачає не перегляд фундаментальних засад, а проведення повсякденної та звичної для законотворчості будь-якої демократичної держави роботи з відбору, накопичення та юридичного оформлення положень щодо нових конкретних правовідносин, непередбачувану кількість і розмаїття яких дали перші роки незалежності України. Необхідність подібної діяльності була спричинена рядом факторів і, зокрема, триваючими процесами формування, структуризації самостійних релігійних організацій, незалежних від традиційних церков; актуалізацією майнових проблем у релігійному середовищі, вирішення яких не встигало за ростом чисельності релігійних організацій; надзвичайною місіонерською активністю релігійних центрів, акредитованих за кордоном, та новітніх релігійних рухів, зобов`язаннями України в гуманітарній сфері у зв`язку з її членством у Раді Європи, участю в ряді міжнародних акцій.

У Висновках автор викладає основні результати свого дослідження і констатує, що на сьогодні в сучасному світі відбувається переосмислення і нове сприйняття базових людських цінностей, які є основою прав і свобод людини, її гідності та духовного суверенітету. До таких належить і свобода совісті й віросповідання, що перебуває в тісному взаємозв`язку зі світоглядними основами буття людини і є природним невідчужуваним правом кожної людини на вільний узгоджений з власною совістю вибір відповідних духовних цінностей і орієнтирів. Не випадково, що практична реалізація права на свободу світогляду та віросповідання в аспекті міжнародно-правових стандартів є важливим критерієм оцінки гуманістичної сутності держави, її демократичності.

Попри всю складність та неоднозначність процесів релігійно-церковного життя українське суспільство усвідомило необхідність утвердження загальновизнаних норм свободи совісті, прийнятих міжнародною спільнотою. Це підтверджує й визнання Україною основоположних принципів прав людини (ратифікація міжнародних документів і приведення у відповідність до них національного законодавства), включення їх до програмних документів більшості політичних партій та громадських об'єднань, послідовне відстоювання цивілізованих підходів щодо релігійно-церковних проблем.

Україна як незалежна демократична держава визнає принципи й норми міжнародного права, розглядаючи їх як складову частину своєї правової системи, тому міжнародно-правові документи з проблеми свободи буття релігії у суспільстві, застосовуються внутрішньодержавним законодавством. Важливість релігійної сфери та її урегульованість для громадського життя та побудови демократичного суспільства отримує підтримку й розуміння з боку держави, що реалізується у прийнятих законних та підзаконних актах, які окреслюють права громадян у контексті їх ставлення до релігії, регулюють державно-церковні відносини. Базові конституційно-правові положення щодо релігійної свободи в Україні, відповідають демократичним принципам і загалом задовольняють права й свободи людини, базуючись при цьому на багатовіковій спадщині врегулювання відносин між цими двома суспільними інститутами, історичних уроках як позитивного, так і негативного досвіду таких відносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лубська М.В. Основні аспекти історії формування і розвитку уявлень про свободу совісті та віросповідання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія.-Вип.34.-К.,2001.-С.42-46.

2. Лубська М.В. Релігійна освіта: історія та сучасна проблема інтерпретації // Релігійна свобода: Наук. щорічник.-2001.-№5.-С.106-108.

3. Лубська М.В. Конституціно-правове регулювання державно-церковних відносин // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія.-Вип.30.-К.,1999.-С.72-73.

4. Лубська М.В. Реалізація та захист конституційного права на свободу світогляду та віросповідання в Україні // Релігійна свобода: Наук. щорічник.-1999.-№3.-С.88-92.

5. Лубська М.В. Категорія свободи совісті в християнстві // Християнство. Контекст світової історії та культури: Наук.зб.-К.,2000.-С.153-156.

6. Лубська М.В. Мусульманське право і сучасне сімейне законодавство // Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право.-К.,1997.-С.156-180.

7. Лубська М.В. Українське право: Юридично-культурологічний аспект // Горбаченко Т.Г., Лубський В.І., Нілова І.Д. Релігія і культура.-К.,1996.-С.223-231.

8. Лубська М.В. Конституційно-правове закріплення свободи совісті та міжконфесійних відносин в Україні // Наукова конференція філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка “Дні науки - 98”.-К.,1998.-С.32-33.

9. Лубська М.В. Свобода совісті в незалежній Україні // Лубський В.І., Мельник П.В., Горбаченко Т.Г., Гурська Л.І. Релігієзнавство.-К.,1999.-С.452-481.

10. Лубська М.В. Звичаєве право // // Горбаченко Т.Г., Лубський В.І., Нілова І.Д. Релігія і культура.-К.,1996.-С.231-235.

11. Лубська М.В. Конституційно-правове регулювання відносин між державою і церковою // “Дні науки - 99” філософського факультету Київського національного університету імені тараса Шевченка.-К.,1999.-С.56-57.

12. Лубська М.В. Релігія та право // Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії.-К.,1999.-С.136-146.

13. Лубська М.В. Релігійні витоки держави і права // Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії.-К.,1999.-С.147-160.

14. Лубська М.В. Формування уявлень про релігійну свободу в епоху Середньовіччя // Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії.-К.,1999.-С.161-166.

15. Лубська М.В. Ставлення незалежної України до релігії і церкви // Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії.-К.,1999.-С.166-179.

16. Лубська М.В. Механізм нормалізації державно-церковних відносин у сучасній Україні // Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії.-К.,1999.-С.180-182.

17. Лубська М.В. Свобода совісті як загальнолюдська цінність // Релігієзнавство.-К.,2000.-С.360-366.

18. Лубська М.В. Сутність свободи совісті й умови її забезпечення // Релігієзнавство.-К.,2000.-С.366-371.

19. Лубська М.В. Реалізація принципів свободи совісті в Україні // Релігієзнавство.-К.,2000.-С.371-381.

Размещено на Allbest.ru