Сімейно-шлюбні відносини в ісламі: релігієзнавчий аспект

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Спеціальність 09.00.11 - Релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Сімейно-шлюбні відносини в ісламі: релігієзнавчий аспект

Шамсутдинова-Лебедюк Тетяна Назарівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Національного університету “Острозька академія”.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

КРАЛЮК ПЕТРО МИХАЙЛОВИЧ

(Національний університет “Осторозька академія”,

завідувач кафедри релігієзнавства)

Офіційні опоненти:доктор філософських наук, доцент,

ПАВЛЕНКО ЮРІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

(Інститут світової економіки та міжнародних

відносин НАН України, головний науковий співробітник)

кандидат філософських наук

КИРЮШКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ

(Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень НАН України,

провідний науковий співробітник)

Провідна установа:Львівський -національний університет

імені Івана Франка, кафедра теорії та історії культури, м.Львів

Захист відбудеться “17” червня 2005 року о 14-й годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4)

Автореферат розісланий “16” травня 2005 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук, доцент БУЧМА О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Іслам нині належить до найбільш динамічних релігій, кількість прихильників якої постійно збільшується. Це зростання спостерігається не лише в традиційних районах поширення ісламу, зокрема в ряді країн Азії та Африки, а й в Америці та Австралії. Ісламський фактор все більше дає про себе знати в Європі, яка й досі традиційно вважається християнською. Дедалі активнішою стає мусульманська спільнота в Україні, відбувається її швидка інтеграція в українське суспільство.

При розгляді європейцями “мусульманської проблеми” виникає питання про становище жінки в ісламському суспільстві, про традиційне для мусульман ставлення чоловіків до жінок. При цьому акцент більшістю авторів робиться на нерівноправності статей в країнах ісламу, на уявній “нецивілізованості”, “неетичності” норм, за якими існують мусульманські сім'ї, на інших негативних, з погляду усталених стереотипів, моментах.

Такий дискурс дедалі більше виявляє свою тенденційність. Він має підґрунтям нерозуміння цивілізаційних відмінностей і часто базується не стільки на науковому аналізі, скільки на культурних стереотипах. Треба враховувати, що європейсько-християнська цивілізація й цивілізація мусульманська орієнтуються на цінності, які не завжди збігаються. Якщо перша з часів Ренесансу відкинула традиціоналізм, стала на шлях інноваційного розвитку, то друга в своїй основі продовжує залишатися традиціоналістською. У європейському суспільстві особливо важливим вважається нагромадження матеріальних благ, збільшення комфортності існування людини. Мусульманське ж суспільство традиційно зорієнтоване на відтворення людського потенціалу. Для мусульман матеріальні цінності за всієї їх привабливості - переважно лише засіб, який має сприяти продовженню роду. Іслам витворив своєрідну модель взаємин чоловіка та жінки, яка в умовах нинішнього світу демонструє ефективність у плані демографічному; і це на фоні скорочення народжуваності та старіння населення, що спостерігається в країнах європейсько-християнської цивілізації. Тому ця модель потребує серйозного вивчення.

Звісно, сучасні світські європейські та мусульманські уявлення про сім'ю явно не збігаються. Однак це не свідчить про істинність одних і хибність інших. Ця ситуація потребує їх глибокого аналізу й конкретного порівняння.

Перед європейськими народами і країнами у XXI столітті постало завдання налагодження співжиття з мусульманами. Це стосується й нового, сучасного осмислення європейським суспільством сімейно-шлюбних взаємин в ісламі, які мають безпосередній стосунок до України. В Україні мешкає близько одного мільйона прихильників ісламу, які за роки незалежності нашої держави активізували своє релігійне життя.

Як зростання ролі “ісламського фактора” в світових процесах, так і “межовість” України між європейським, здебільшого християнським, і мусульманським світами визначає актуальність вивчення соціальних проблем ісламу, викликає гостру потребу в об'єктивній інформації про нього, про його духовні цінності, релігійну практику, спосіб життя. Особливо актуальним у даному контексті є вивчення проблеми взаємин чоловіка та жінки, передусім сімейно-шлюбних.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Тема дисертації узгоджена з планами науково-дослідницької та методичної роботи кафедри релігієзнавства Національного університету “Острозька академія”, зокрема темою “Проблеми релігії в контексті розвитку культури та освіти” (протокол №3 від 7 жовтня 2003 р.), а також з плановою темою Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.Сковороди НАН України “Релігія в контексті глобалізаційних процесів сучасності” ( № державної реєстрації 0103U000219).

Мета та завдання дослідження. На основі комплексного вивчення ісламських релігійних джерел, правової літератури та історичних документів традиційних і модерністських поглядів мусульман на сімейно-шлюбні відносини з'ясувати сутність сімейних етично-правових норм ісламу в контексті цивілізаційного підходу, визначити причини трансформації й модернізації цих норм.

Досягнення цієї мети потребувало виконання таких завдань:

виявити й проаналізувати віроповчальні та богословські джерела мусульман про сім'ю та сімейно-шлюбні відносини;

розглянути коранічні уявлення про місце чоловіка й жінки в суспільстві та особливості взаємин між ними, зокрема в сфері сімейно-шлюбних відносин, порівнявши їх із відповідними уявленнями, що панували в арабських племен у доісламський період;

розкрити сутність релігійно-моральної та соціально-правової природи мусульманської сім'ї;

простежити основні тенденції еволюції поглядів на сімейно-шлюбні відносини в ісламі; іслам сімейний шлюбний мусульманський

проаналізувати характер та форми прояву мусульманських поглядів на сім'ю та сімейно-шлюбні відносини в сучасних умовах як у регіонах традиційного поширення ісламу, так і в регіонах активної еміграції мусульман;

показати вплив глобалізації на сімейно-шлюбні відносини в ісламі.

Об'єктом дослідження є взаємовідносини між чоловіком та жінкою в ісламі.

Предметом дослідження є сімейно-шлюбні відносини в мусульманському середовищі.

Методи дослідження. У дослідницькій роботі використано загальні методи гуманітарних досліджень, а саме: порівняльно-історичний, аналізу та синтезу, узагальнення, моделювання і прогнозування.

При розгляді релігійних та релігійно-правових текстів використовувався герменевтичний метод, який реалізовувався через іманентний та контекстуальний аналізи. Цей метод дав можливість витлумачити низку важливих для нашої теми положень коранічних та інших текстів релігійного та релігійно-правового характеру. Висвітлення стану соціальних відносин між чоловічою та жіночою складовими мусульманської умми вимагало застосування системного підходу.

У процесі розгляду проблем взаємин чоловіка та жінки в контексті мусульманського способу життя використовувався цивілізаційний підхід, а також методологія культурного релятивізму.

У своєму дослідженні авторка керувалася принципами, які є традиційними для сучасного українського релігієзнавства, зокрема позаконфесійності, об'єктивності, історизму, толерантності, світоглядного плюралізму та поліметодичності.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в здійсненому комплексному релігієзнавчо-філософському осмисленні сімейно-шлюбних відносин у мусульманстві в контексті цивілізаційного підходу. Мусульманський світ у сфері сімейно-шлюбних відносин орієнтується на цінності й релігійно-етичні норми, які в багатьох моментах є відмінними від цінностей та норм, притаманних європейсько-християнській цивілізації. Іслам, на відміну від християнства, не здійснює сакрального виділення окремих елементів цих відносин, наприклад, акту укладання шлюбу, а інтерпретує їх у загальнорелігійному контексті, не поділяючи на сакральні й профанні. Незважаючи на загальнорелігійний контекст, сімейно-шлюбні відносини в ісламі є достатньо “раціоналізованими” в тому сенсі, що деонтологічно зорієнтовані на максимальне репродукування людського потенціалу. Саме цей фактор релігійно-етичного плану є одним із суттєвих чинників, які визначають позитивну динаміку зростання народонаселення в мусульманському світі.

Комплексне дослідження взаємовідносин чоловіка та жінки в ісламі дозволило сформулювати такі теоретичні положення, які мають наукову новизну:

базові положення, які визначають деонтологічні засади відносин між чоловіком та жінкою в мусульманському світі як у минулому, так і в сучасних умовах глобалізаційних змін, були закладені в Корані й отримали свій подальший розвиток у хадісах, коментаторській літературі (тафсірах) та літературі релігійно-правового характеру (коментарях мусульманського права). Будучи сформульованими в період раннього Середньовіччя, переважно в VII ст., ці положення на той час виявилися достатньо прогресивними в сенсі феміністичному, оскільки наділяли жінку дещо ширшим комплексом прав, ніж це було в доісламській Аравії й у тогочасному християнському світі;

іслам, первісно поширюючись у сегменті арабського суспільства, пов'язаному з товарообміном, пропонував осмислення чималої частини суспільно-релігійних проблем із позицій, прийнятних для представників урбанізованих торгово-купецьких верств населення. Це стосувалося також етичних та правових відносин у сфері сімейно-шлюбних стосунків. Звідси специфічне “раціональне” осмислення багатьох аспектів цих відносин. Питання укладання шлюбу, матеріальне забезпечення жінки, її обов'язки перед чоловіком, утримання дітей і в сучасному ісламському середовищі є специфічним “продовженням” торгово-купецьких відносин, які склалися в ранньоісламському суспільстві;

етичні норми, які регулювали сімейно-шлюбні відносини в ісламському світі, набули загальнорелігійного санкціонування і, незважаючи на свою “приземленість” і навіть “раціоналізованість”, трактувалися як сакральні. Тому питання сімейно-шлюбних відносин є одним з пріоритетних у Корані, хадісах та тафсірах. Високий рівень правової розробленості цих проблем відрізняє мусульманську культуру від культури європейської та є одним із визначальних чинників функціонування мусульманської цивілізації;

релігійне санкціонування сімейно-шлюбних відносин в ісламі визначило їхню консервативність. У своїй основі нормативний корпус засобів, який регулює ці відносини, залишається незмінним, що є важливим фактором стабільності мусульманських суспільств;

етично-правові норми ісламу в багатьох моментах розходяться з відповідними нормами, характерними для християнства та інших релігій. На загально-цивілізаційному рівні не можна визначати універсальні, “загальнолюдські” норми й цінності, тому що вони здебільшого мають конкретно цивілізаційний характер. Так, низка етично-правових норм ісламу, які регулюють сімейно-шлюбні відносини, трактуються християнами як аморальні, а деякі етичні норми християнства сприймаються негативно в мусульманському світі, хоча вони осібно є визначальними в межах функціонування певної релігійної системи, а відповідно й цивілізації;

глобалізація стала викликом для ісламських сімейно-шлюбних відносин. Традиційні регіони поширення ісламу, а також країни активної еміграції мусульман по-різному реагують на цей виклик - фундаменталістськими, консервативними й модерністськими тенденціями.

у сучасних умовах глобалізації ісламські етично-правові норми сімейно-шлюбних відносин, які закріпилися в шаріаті, демонструють ефективність у демографічному плані, оскільки забезпечують високу репродуктивність населення.

Теоретичне та практичне значення дисертації. Об'єктивний, конфесійно та “цивілізаційно” незаангажований аналіз проблем взаємин чоловіка та жінки в ісламі слугує релігієзнавчому осмисленню теорії та практики соціального унормування в ісламі. Дослідження важливе для пізнання мусульманської цивілізації, розгляду її впливів на сучасний світ. Воно сприятиме поглибленню засад між представниками різних конфесій, передусім християнства та ісламу. Такий діалог має особливо велике значення для України, яка знаходиться на межі християнського та мусульманського світів і на території якої проживають не лише мусульмани-емігранти, а й представники корінного мусульманського етносу (кримські татари).

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в науковій роботі для подальшого вивчення ісламу, а також при розробці загальних курсів із релігієзнавства, філософії та історії релігії, історії культури, а також спецкурсів з ісламознавства.

Апробація дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовані в наукових статтях, у доповідях на конференціях. Зокрема така апробація здійснювалася на Міжнародній науковій конференції “Свобода релігії і національна ідентичність: світовий досвід та українські проблеми” (21-23 жовтня 2002 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Релігія і громадянське суспільство в Україні” (27-28 квітня 2004 р.), на XIV Міжнародній науковій конференції “Історія релігій в Україні” (11-13 травня 2004 р.).

Апробація результатів дослідження відбувалася також на щорічних наукових конференціях Рівненського державного гуманітарного університету (2001 р., 2002 р., 2003 р., 2004 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження містяться у восьми наукових публікаціях автора, зокрема у 5 фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У першому розділі роботи аналізується література з проблем сімейно-шлюбних відносин в ісламі, визначено досліджені та маловивчені аспекти питання, обґрунтовано методологічну базу роботи. У другому розділі дається аналіз релігійно-ідейних джерел ісламу про взаємини чоловіка й жінки та природу сім'ї. Третій розділ розкриває особливості шаріату як системи мусульманського права, що містить цілий ряд приписів щодо сімейно-шлюбних відносин. У четвертому розділі аналізується сучасна модель взаємин чоловіка й жінки в умовах глобалізації. У заключній частині узагальнюються висновки дослідження.

Обсяг дисертації становить 203 сторінки машинописного тексту українською мовою. Список використаної літератури містить 275 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано доцільність та актуальність дослідження, визначено стан наукової розробленості теми. Формулюються мета та основні завдання роботи, визначаються об'єкт і предмет дослідження, його теоретико-методологічні засади. Розкривається наукова новизна одержаних результатів, їхня практична й теоретична значимість, зв'язок із науковими програмами. Наведені дані про форми апробації наслідків наукового дослідження та публікації дисертантки.

У першому розділі “Висвітлення в ісламознавчій літературі проблем взаємин чоловіка і жінки та сімейно-шлюбних відносин у мусульманстві” міститься огляд джерел та літератури з проблеми дисертаційного дослідження.

Література, у якій розглядаються окремі аспекти проблеми сімейно-шлюбних відносин в ісламі, досить різноманітна за своєю концептуальною спрямованістю.

Авторка у своїй праці спиралася на методологічні засади й прийоми дослідження, якими користувалися українські релігієзнавці О.Бучма, В.Єленський, А.Колодний, М.Кирюшко, П.Кралюк, Б.Лобовик, В.Лубський, Ю.Павленко, О.Саган, Л.Филипович, П.Яроцький.

Європейські автори, пишучи про проблеми взаємин чоловіка й жінки та сімейно-шлюбних відносин в ісламі, здебільшого керувалися європоцентричним підходом. Становище жінки в ісламі, специфіка її взаємин з чоловіком у контексті мусульманського способу життя сприймалися і здебільшого сприймаються й нині європейськими авторами як “ненормальні” й “нецивілізовані”.

Перші серйозні дослідження мусульманського світу розпочалися в Західній Європі в другій половині ХІХ ст. і продовжувалися у XX-XXI ст. Серед класичних праць європейського ісламознавства варто назвати роботи А.Вамбері, І.Гольдціера, Г.Е. фон Грюнебаума, Р.Дозі, А.Кремера, А.Массе, Л. Масіньона, В.Мюїра, Л.Сюкияйнена, Р.Шарля, А.Штренгера та ін. Хоча ці автори намагаються бути максимально об'єктивними, однак часто вони (свідомо чи несвідомо) керувалися євроцентричними стереотипами при оцінці ісламу й мусульманського способу життя.

Певна традиція ісламознавчих досліджень сформувалася в колишній царській Росії й Радянському Союзі. “Ісламське питання” в цих країнах то загострювалося, то приглушувалося, але воно не втрачало своєї актуальності. Серед класиків ісламознавства в Росії та СРСР можна назвати В.Р.Розена, В.В.Бартольда, О.Є.Шмідта, А.Ю.Кримського, І.Ю.Крачковського, В.А. Гордлевського, С.Е.Бертельса.

Російські й радянські дослідники звертали увагу на специфічні особливості ісламу, на “зрощеність” у ньому релігійних, моральних, правових, політичних норм, що здебільшого подавалось як “ненормальність”. У даному випадку простежується вплив євроцентричного підходу. Хоча варто сказати, що в середовищі радянських учених були окремі спроби відійти від євроцентризму в осмисленні культур східних народів. Насамперед це стосується М.І.Конрада та Л.С.Васильєва.

У радянському ісламознавстві тема “жінка та іслам” набула певної популярності. Це передусім було пов'язано з практикою “соціалістичного будівництва”. Радянська влада намагалася викоренити “ісламські пережитки” в Середній Азії, Північному Кавказі, Поволжі, Криму -- у регіонах, де проживали прихильники мусульманства. Одним із суттєвих пережитків вважалися специфічні правові відносини між чоловіком та жінкою в ісламі.

У 50-60-х рр. ХХ ст. в СРСР було опубліковано ряд робіт, що стосувалися цього питання. Це роботи Л.Климовича, М.Вагабова, Б.Пальванової, С.Дадабаєвої, Т.Атматханової та інших. Всі ці роботи належали до категорії пропагандистської атеїстичної літератури.

Питання місця жінки в мусульманському суспільстві розглядалися в різноманітних узагальнюючих працях радянських ісламознавців. У нашому випадку можна назвати роботи Л.І.Климовича (“Іслам”), Д.Є.Єремеєва (“Іслам. Спосіб життя та стиль мислення”) та Т.Саїдбаєва (“Іслам і суспільство”).

На противагу євроцентричній ісламознавчій літературі в сучасному мусульманському, передусім арабському, світі з'явилося чимало робіт, у яких маємо спроби захистити традиційні ісламські цінності, у тому числі й обгрунтувати специфіку взаємин між чоловіком та жінкою, яка склалася в мусульманській практиці.

В ісламському світі можна виділити кілька підходів до зазначеної проблеми. Перший - є консервативно-маскуліністичним. До нього варто віднести представників ортодоксально-консервативної течії в ісламі Аббаса Махмуда аль-Аккада, Мухаммеда Зікірію аль-Бардісі, Джамаля ад-Дина, Шахада аль-Хурі, Ібрагіма Абдо, Шафіка Дуррія та деяких інших.

Близьким до цього консервативного напряму є підхід, який зорієнтований на виправдання і збереження “статусу-кво” у гендерній проблематиці. Однак його прихильники закликають чоловіків-мусульман з добротою та сердечною щирістю ставитися до жінок. Такий підхід демонструють мусульманська письменниця й викладач Рукайя Максуд.

Останнім часом у Росії та в Україні з'явилося чимало літератури, яка захищає традиційні ісламські цінності, зокрема й у “жіночому питанні”. Тут насамперед слід назвати збірник “Жінка в ісламі” , укладений Гульнарою Нарулліною.

Ще в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в ісламському світі з'явилася низка вчених, які на теологічному рівні розглядали проблеми, що стосувалися становища мусульманської жінки. До таких варто віднести Мухаммеда Абдо, Рашіда Ріда, Салама Мусу, Абд ар-Рахмана аль-Кавакібі, Тахіра аль-Хаддада, Касима Аміна, Саіда аль-Афгані та інших. Визнаючи й указуючи на факти нерівноправного становища жінки в ісламі, вони вважали, що причиною цього є хибне трактування положень ісламу, передусім коранічних приписів. Дослідженнями шаріату в аспекті родини займалися Махмуд Мухаммад Таха, Фазлур Рахман, Хаді ал-Алаві, Абд аль-Кадір Уда, Кахтан Абд ар-Рахман ад-Дурі та ін.

У сьогоднішньому ісламському світі є дослідники, які виступають з радикальною критикою сучасного становища жінки в мусульманському суспільстві. До них можна віднести Фатіму Мернассі, Лейлу Ахмед та Наваал ель-Саадаві. Інші (Ріффан Хассан, Аміда Валуд, Асгар Алі Енджінір і Фазлур Рахман) здійснюють дослідження Корану й хадісів з метою надати їм більш дружелюбного трактування стосовно жінок. Отже, в мусульманському світі жіноче питання залишається досить актуальним і трактується далеко неоднозначно. Те саме можна сказати й про трактування сімейно-шлюбних відносин в ісламі.

Щодо України варто зазначити, що хоча вона фактично знаходиться на межі християнського й мусульманського світів, однак питання ісламознавства, у т.ч. й проблема взаємин чоловіка й жінки, сімейно-шлюбних відносин в ісламі не знайшли в українському суспільствознавстві, зокрема релігієзнавстві, достатнього висвітлення. На початку ХХ ст. в Україні почала складатися оригінальна школа ісламознавства, яскравим представником якої був А.Кримський. Йому належить низка праць, які стосувалися життя й культури мусульманських народів. Нині українське ісламознавство фактично змушене розпочинати з нуля. На сьогодні немає повного академічного перекладу Корану українською мовою, як і інших базових джерел мусульманської культури. Останнім часом почали з'являтися ісламознавчі наукові праці українських авторів, у тому числі й у царині релігієзнавства. Це роботи М. Кирюшка, В.Кушніренка, В. Лубського, Т.Приходько, В.Рибалкіна та інших. Але, на жаль, автори цих досліджень торкаються означеної теми лише побіжно.

Другий розділ “Священні книги мусульман про взаємовідносини чоловіка й жінки та природу сім'ї” присвячено аналізу релігійно-ідейних джерел ісламу - Корану, Сунні, тафсірам (коментарям до Корану) .

Серед релігійно-ідейних джерел ісламу основна роль належить Корану - єдиному джерелу, яке, з погляду мусульман, має божественне начало. Мусульмани вважають Коран копією „небесної книги”. Тут у загальних рисах канонізовано найважливіші положення ісламу про жінку, починаючи з легенди про створення її з ребра Адамового і закінчуючи функціями мусульманки в різноманітних сферах суспільного, сімейного та особистого життя. Приписи Корану послідовники ісламу сприймають як природний стан у відносинах між статями. У Корані встановлено розподіл сім'ї та суспільства за статевою ознакою. Згідно з цією священною книгою, чоловік і жінка наділені різними функціями. Відносини ж чоловіків і жінок розглядаються як правило, крізь призму сімейно-шлюбних стосунків.

Шлюб у Корані, а відповідно й в ісламі, на відміну від християнства, розглядається не як сакральний акт, тобто союз чоловіка й жінки перед Богом, а швидше як звичайний договір. Водночас шлюб трактується як одна з найбільших цінностей. Уважається бажаним, щоб усі правовірні одружувалися. Відповідно безшлюбність в ісламі не трактується як вияв духовної та тілесної досконалості. Навпаки, вона розглядається як явище небажане, невластиве людській природі. Не дивно, що питанням укладання шлюбу, його розірванню, а також самим сімейно-шлюбним відносинам у Корані приділено досить багато уваги.

У дисертації зазначається, що священна книга мусульман накладає певні заборони щодо шлюбних партнерів. Проте чоловіки-мусульмани мали право одружуватися з християнками й іудейками. При цьому від жінок спершу не вимагалося, щоб вони приймали іслам. Але мусульманкам заборонялося виходити заміж за християн та іудеїв. На фоні релігійної та етнічної нетерпимості на Близькому Сході у VII ст. положення Корану щодо укладання шлюбів з жінками іншої віри утверджують вищий рівень соціальної свободи.

Аналогічно в питаннях шлюбних відносин Коран зробив крок уперед у плані надання жінці розширених прав порівняно з тим станом речей, який існував у доісламській Аравії.

Коран наділяє жінку відносно широкими майновими правами. У аятах неодноразово говориться, що чоловік, беручи жінку, має наділяти її частиною свого майна (магром). Це має бути така частина, яка б давала можливість жінці існувати у випадку смерті чоловіка або розлучення. Жінка також мала право успадковувати частину майна після смерті своїх батьків, а, за певних обставин, і після смерті чоловіка. Щоправда, Коран передбачав, що доля успадкованого нею майна має бути меншою, ніж доля спадкоємців по чоловічій лінії.

Дисертантка доводить, що Коран зберіг такий інститут патріархального суспільства, як полігамія. Він дозволяє мати до чотирьох дружин. Але якщо строго дотримуватися тексту, то це стосується насамперед дівчат-сиріт. Саме ж одруження з сиротами розглядається як угодне Аллаху благодійництво. Інша річ, що з часом вказаний аят почав трактуватися як санкція для існування полігамії.

Коран чимало уваги приділяє питанням розірвання шлюбу. Правда, ведучи мову про розлучення, священна книга мусульман не перестає наголошувати на небажаності цього акту. Коли ж справа доходить до розлучення, необхідно дотримуватися певних умов. У Корані також детально розписана процедура розлучення.

У дисертації наголошується, що Коран обмежив безправність жінок. Жінка в певному сенсі була визнана рівнею чоловікові. Вона наділяється майновими правами. Окреслюється коло обов'язків чоловіка щодо жінки. Текст Корану свідчить про прогрес у “жіночому питанні”. Інша річ, наскільки ця тенденція була зреалізована в подальшому.

Розглядаючи коранічні норми щодо взаємовідносин чоловіка й жінки, зокрема в плані сімейно-шлюбних відносин, дисертантка констатує, що священна книга мусульман у період свого формування запропонувала достатньо прогресивні як на той час погляди щодо ґендерних проблем. У цій книзі можемо віднайти думки, які фактично пропагують ідею рівності чоловіка й жінки.

Коран (хай і недостатньо чітко) запропонував специфічну модель відносин між чоловіком та жінкою. Суть цієї моделі полягає у створенні оптимальних умов для продовження роду. Незважаючи на певні мінуси, дана модель виявилася достатньо ефективною. В умовах частих війн, різноманітних соціальних негараздів вона допомагала не лише зберегти мусульманську спільноту, а й значно розширити її. За сучасних умов також можна говорити про її ефективність.

Коранічні положення про жінку, сімейно-шлюбні відносини отримали своє продовження в Сунні, другому за ступенем важливості джерелі. Вона складається з кількох тисяч хадісів, тобто переказів про вчинки Мухаммада (фи'л), його висловів (каул) і не виказаного схвалення (такрір).

У дисертації доводиться, що якщо в питаннях ставлення до шлюбу позиції Корану й Сунни в основному збігаються, то існують відмінності у питанні ставлення до жінки. Сунна вже містить антифеміністичні моменти, яких немає в Корані. У порівнянні з Кораном тут спостерігається певне зміщення в бік обмеження прав і свобод жінки. Принаймні в Сунні вона розглядається як більш гріховна, порівняно з чоловіком, істота, а, отже, така, що стоїть нижче від нього. Щоправда, в хадісах зустрічаються схвальні відгуки про матерів.

У Сунні, на відміну від Корану, намітилася тенденція звуження майнових прав жінки, узалежнення її від чоловіка. Ця священна книга мусульман запропонувала певні умови, за якими мусульманин при вступі в шлюб може не сплачувати магр. Також згідно з цією книгою жінка втрачає магр, якщо розлучення здійснюється за її ініціативою.

Сунна передбачає, що шлюб не можна укладати без присутності опікуна. При цьому опікун не має мати права видавати заміж дівчину чи жінку без її згоди. Але визнається, що її згода може виражатися і в мовчанні нареченої.

У Сунні також чимало уваги приділено й питанням розлучень. У багатьох випадках те, що вона пропонує, збігається з Кораном. І все ж тут зустрічаємося з низкою нових моментів, які не розглядаються в Корані або розглядаються в дещо іншому аспекті. Зокрема, це стосується розлучення за ініціативою жінки, за якого вона повинна сплатити певну суму чи дати матеріальну компенсацію своєму чоловікові.

Окрім того Сунна санкціонувала полігамію. У деяких хадісах передбачалося існування тимчасового шлюбу, коли чоловік за певну плату тимчасово вступав із жінкою в статеві стосунки, хоча з часом така традиція майже зникла.

Тенденція обмеження прав жінок, що намітилася в Сунні, знайшла свій подальший розвиток у тафсірах, а також в інших творах теологічного характеру.

В дисертації висновується, що прогресивні положення Корану з жіночого питання не мали належного розвитку в ісламі. Це було зумовлено передусім тією обставиною, що араби, підкоривши ряд народів Азії й Північної Африки, зіткнулися з більш жорстким ставленням до жінки, ніж це було в їхньому суспільстві, на що не могли не зважати. Тому феміністичні моменти в Корані не розвинулися. Проте з часом отримали розвиток моменти антифеміністичні. Ці тенденції простежуються в Сунні й тафсірах. Так, якщо в Корані (хай і недостатньо чітко) простежується ідея рівності чоловіка й жінки, то Сунна схильна розглядати жінку як гріховну за своєю природою істоту, ставлячи її значно нижче від чоловіка.

У третьому розділі “Трактування та регламентація сімейно-шлюбних відносин шаріатом“ розглядаються особливості шаріату як системи мусульманського права, яка містить цілий ряд приписів щодо сімейно-шлюбних відносин.

Наголошується, що характерною особливістю віровчення ісламу є те, що в ньому вийняткове значення надається сімейно-шлюбним відносинам. У Корані, Сунні й особливо в шаріаті до найменших деталей розроблені взаємини між подружжям при вступі до шлюбу, при розлученні, а також обов'язки батьків і дітей, майнові та спадкові відносини.

У дисертаційному дослідженні детально аналізуються положення шаріату щодо соціальної сутності мусульманського шлюбу, порядок його укладання та особливості, а також приписи щодо постійного та тимчасового шлюбу, укладання шлюбу з малолітніми, шлюбу з невільницями, змішаних шлюбів. Це свідчить, що шаріат всебічно підійшов до питання шлюбу. Визначаючи шлюбні норми, мусульманські правознавці врахували не лише ісламську арабську традицію, а й традиції інших народів і навіть деякі психологічні особливості їхніх культур.

Характеризуючи мусульманський шлюб в інтерпретаціях, яких надає йому шаріат, констатується, що його норми були в головних рисах визначені в Корані та Сунні. Проте порівняно з Кораном, і частково з Сунною, у шаріаті простежується подальша тенденція обмеження прав жінки. Її роль в укладанні шлюбу внаслідок цього стає незначною, воля жінки щодо укладання шлюбу в ряді випадків не була вирішальною. І хоча шаріат наділяє жінку майновими правами, санкціонує виділення їй магру, однак він передбачає ряд процедур, завдяки яким ці права можна мінімізувати.

Одним із явищ, зумовлених соціальною доктриною ісламу, є жіноча сегрегація. Під нею дисертантка розуміє не лише культурно-побутове відокремлення жіночої частини населення від чоловічої, закривання обличчя ритуальними накидками, а й систему правил поведінки, норм повсякденного життя кожної людини в сім'ї та суспільстві загалом. Жіноча сегрегація більше поширилася в міському житті, відносно менше - у сільському. З дитинства і до глибокої старості, особливо в заможних сім'ях, кожен крок жінки підлягав суворому контролю з боку чоловіка чи його родичів. Різною мірою ця традиція зберігається в окремих мусульманських країнах і донині. У роботі аналізуються зовнішні показники сегрегації жінок - гарем та хіджаб.

Даючи загальну характеристику жіночій сегрегації в ісламі, відзначається, що цей інститут не обов'язково випливає із коранічних приписів. У ранньому ісламі сегрегація жінок носила епізодичний характер і була спричинена певними конкретними обставинами. Проте ця інституція отримала в ісламі свій розвиток під впливом традицій народів, завойованих арабами. Її норми остаточно оформилися в шаріаті шляхом оприлюднення фатуа (фетв) улемами.

Жіноча сегрегація мала як негативні, так і позитивні моменти. З одного боку, вона призводила до відсторонення жінок від активного суспільного життя. З іншого боку, це певним чином захищало жінку від сексуальних домагань чоловіків. Традиції ісламу далекі від того, щоб розглядати жінку як сексуальний об'єкт. Передусім іслам цінує в ній матір.

Специфічною особливістю мусульманського шлюбу є можливість полігамії. Навколо цієї проблеми існують різні, почасти протилежні думки.

Іслам, надавши багатоженству сакральної санкції, юридично й морально сприяв збереженню полігамного шлюбу в суспільстві. Закріплений шаріатом інститут полігамії продовжує існувати в мусульманському світі, хоча ця проблема викликає численні дискусії. Однак у багатьох арабських та ісламських країнах багатоженство в принципі дозволене офіційним законодавством, а деякі мусульманські богослови (Аль-Бахі аль-Хулі, Зікірія аль-Бардісі, Гамаль Бадаві та ін.) розглядають цей інститут як непорушну цінність ісламу. Щоправда, полігамію аж ніяк не можна назвати дуже поширеним явищем у мусульманському світі. Полігамні шлюби зустрічаються переважно серед заможних верств населення, представники якого мають змогу матеріально утримувати кілька дружин.

У дисертації проаналізовано практику здійснення наступного елемента сімейно-шлюбних відносин -- розлучення (талак).

За мусульманським правом, на відміну від багатьох інших існуючих у світі світських і релігійних законодавств, розлучення, на перший погляд, здійснюється достатньо легко і без особливих формальностей. Згідно з шаріатом воно вважається односторонньою дією, яка в основному залежить від волі чоловіка. На власний розсуд, інколи без пояснення причин, які спонукали чоловіка до такого кроку, він у будь-який момент має право розлучитися з дружиною; остання ж має право вимагати розлучення у чоловіка за строго визначених обставин. Мусульманське право виділяє також і такі види розлучень, як зіхар (розлучення “спини”), лєан (взаємне прокляття), йла (розлучення клятви).

Аналіз мусульманського законодавства щодо питання розлучення дає підстави стверджувати, що це не зовсім проста процедура, як стверджують деякі дослідники. З одного боку, процедура розлучення в ісламі позбавлена надмірних формальностей. Це, очевидно, й дає підстави говорити про її легкість. З іншого боку, вона враховує цілий ряд моментів не лише майнового, а й матеріального, психологічного і навіть фізіологічного характеру.

Авторка доходить висновку, що іслам загалом негативно ставиться до розлучення, і тому мусульманське законодавство створює цілу низку перепон для його реалізації. По-перше, встановлюється певний термін, який дає можливість подружжю досягти примирення. По-друге, передбачаються наслідки матеріального плану. Ініціатор розриву може втратити магр. По-третє, розірвання шлюбу хоча й дозволяється в ісламі, проте морально засуджується. Тому не дивно, що в ісламських спільнотах розлучення аж ніяк не є масове явище. Принаймні набагато рідше, ніж у європейських країнах, де ця процедура є відносно складною і де християнська Церква практично не визнає розлучень або вимагає серйозних причин для цього.

Порядок розлучень, який сформувався в шаріаті, надає значних переваг чоловікові. Частково це було визначено в Корані. Однак шаріат пішов далі в цьому плані. Так, якщо Коран фактично не передбачав того, що жінка в результаті розлучень втрачає магр, то шаріат створив певні умови для цього.

Загалом, характеризуючи інтерпретацію шаріатом сімейно-шлюбних відносин, відзначено, що норми шаріату в цій сфері формувалися упродовж тривалого часу, починаючи з ранньоісламського періоду й орієнтовно до ХІІ ст. У формуванні цих норм велику роль відіграли традиції арабів, які (традиції) частково були зафіксовані в Корані та Сунні. Чималу роль відіграли й правові традиції підкорених арабами народів. Здійснюючи посилання на Коран та Сунну (часто досить формальні), шаріат фактично закріпив нерівноправне становище чоловіка й жінки. Ця нерівність простежується в процедурах укладання та розірвання шлюбу, але особливо - у визнанні полігамії та в здійсненні жіночої сегрегації.

Шаріат, врахувавши особливості традицій як арабів, так і інших мусульманських народів, створив доволі гнучку й продуману до дрібних деталей систему сімейно-шлюбних відносин. Саме це дало змогу шаріату ефективно регулювати їх упродовж багатьох століть. І за нинішніх умов норми шаріату широко використовуються в мусульманському світі, знаходячи відображення в законодавчих актах ісламських країн.

У четвертому розділі “Основні тенденції розвитку сімейно-шлюбних відносин у сучасному мусульманському суспільстві“ дається аналіз сучасної моделі взаємини чоловіка й жінки в ісламі в умовах глобалізації.

ХХ століття, особливо його останні десятиліття, призвели до помітних змін у плані взаємини між чоловіком та жінкою в мусульманському світі. І досі в цій сфері домінують патріархальні норми шаріату, які не лише забезпечують фактичне домінування чоловіків, а й орієнтують суспільну етику на збереження сегрегації жінок.

В дисертації показано, що норми шаріату, які відносно ефективно функціонували в умовах традиційних суспільств, засвідчили свою неповну відповідність умовам ХХ ст. Ці умови вимагали широкого залучення жінок до суспільного виробництва, активнішої їх участі в суспільному житті. Це не могло не призвести до зрушень у статусі жінок у мусульманському суспільстві. У ряді мусульманських країн жінка отримала право на освіту, без чого її повноцінне залучення до суспільного виробництва було б неможливим. Щоправда, ця освіта часто має обмежений характер (зокрема, звужений перелік можливих спеціальностей). Також залучення жінок до суспільно-виробничої діяльності вимагало зняття або хоча б обмеження приписів сегрегації. Відповідно нині переосмислюється й роль жінки в сім'ї, її взаємини з чоловіком. Тому цілком зрозумілими є тенденції емансипації жінок у мусульманському світі, які в окремих країнах знайшли вираження і на законодавчому рівні. У конституціях ряду мусульманських країн задекларована рівність чоловіків та жінок, а світське законодавство надає жінкам більш широкі права у порівнянні з шаріатом.

Авторка визначає,що у мусульманському суспільстві повна емансипація жінок за європейськими вимірами здебільшого не сприймається. Тут є розуміння того, що глибока емансипація може призвести до руйнування традиційної мусульманської сім'ї, яка в даній ситуації є важливим фактором, який допомагає мусульманській цивілізації конкурувати з західним світом за рахунок демографічного чинника. Тому в світі ісламу є намагання загалом зберегти ту традиційну систему взаємини між чоловіком та жінкою, яка тут склалася. Щоправда, при цьому не застосовуються найбільш одіозні елементи шаріату, а деякі норми мусульманського права адаптуються до умов сучасності шляхом розвитку шаріату, який нині демонструє, що він є динамічним явищем. Сьогодні навіть поширюються заклики знову відчинити “браму іджтіхаду”.

Аналізуючи відповіді мусульманського світу на глобалізаційні виклики, констатується, що цей світ у цілому виявився ще не підготовленим до таких кардинальних змін. Тому цілком логічним у даному випадку залишається звернення до консервативних ісламських традицій, які дозволяють “пом'якшити” наслідки зіткнення з глобалізаційною експансією. Тому цілком природними є намагання зберегти ці традиції, у т.ч. й в сфері сімейно-шлюбних відносин, які спостерігаються у різних мусульманських країнах та регіонах.

Оскільки мусульманський світ не є однорідним, то в різних його регіонах ця тенденція виявляється по-різному. В одних країнах постають “ісламська революція” й “відродження ісламу” як звернення до своєрідного мусульманського пуризму. В інших поширюються спроби, долаючи опір консерваторів, пристосувати ісламські традиції до нових глобалізаційних умов. Однак існують також мусульманські регіони, яких глобалізаційні зміни зачепили незначною мірою.

Співвідношення в конкретних мусульманських регіонах традицій мусульманського “пуританства” з тенденціями поміркованої модернізації, пов'язаної з пристосуванням до нових глобалізаційних умов, характеризують нині специфіку сімейно-шлюбних відносин у сучасному ісламі.

У Висновках підводяться підсумки дослідження та узагальнюються його результати.

Констатується, що сімейно-шлюбні відносини, які склалися в країнах мусульманської цивілізації, становлять відносно цілісну й водночас гнучку модель, котра демонструє здатність пристосовування до різних географічних, соціальних та культурних умов.

Основи цієї моделі були закладені в період генезису ісламу як світової релігії. Вони отримали релігійне санкціонування, будучи закріпленими в Корані. Для Корану притаманний високий рівень деталізації в плані етичної та правової регламентації взаємин між чоловіком та жінкою. Цілий ряд моментів цих взаємин, котрі, з позиції християн, часто сприймаються як профанні й недостойні уваги в релігійному плані, в ісламі трактуються як такі, що мають фактично сакральний характер і є необхідним елементом релігійних вірувань. Це, зокрема, стосується питань укладання шлюбного договору, сексуально-інтимних стосунків, виховання й матеріального забезпечення дітей, а також розірвання шлюбу.

Варто мати на увазі, що в ісламі межа між сакральним та профанним є розмитою. Профанні, буденні з погляду християнства моменти тут можуть бути сакралізовані, й навпаки, моменти сакральні набувють побутового характеру.

Для коранічної моделі сімейно-шлюбних відносин у плані ґендерно-феміністичному притаманною була своєрідна “подвійність”, що виражалася в поєднанні консервативно-традиціоналістських підходів з підходами прогресивними. Ця “подвійність” обумовлювалася специфічними соціально-культурними умовами становлення ісламу.

З одного боку, ранньомусульманське арабське суспільство загалом можна охарактеризувати як патріархальне, де основним заняттям виступало кочове скотарство. У такому суспільстві жінка перебувала в жорсткому підпорядкуванні в чоловіка й користувалася обмеженими правами. Це значною мірою й визначало консервативно-традиціоналістські моменти коранічної моделі сімейно-шлюбних відносин.

З іншого боку, ранній іслам не можна характеризувати як релігію суто патріархального суспільства. Він зародився в динамічному урбанізованому середовищі, представники якого займалися караванною торгівлею. Для цих людей, зокрема, для засновника мусульманства пророка Мухаммада, притаманний був відносно широкий, прогресивний світогляд. Цей прогресивізм відбитий у багатьох моментах ісламського віровчення, у т.ч. і в моделі сімейно-шлюбних відносин. Так, укладання шлюбу, питання матеріального забезпечення жінки та її обов'язків перед чоловіком розглядалися як своєрідні контракти, що мали аналоги в сфері торгово-купецьких стосунків. Таке розуміння взаємин чоловіка й жінки в європейському праві почало утверджуватися набагато пізніше, у період утвердження буржуазних відносин.

“Подвійність” коранічної моделі сімейно-шлюбних відносин у ході подальшої еволюції відкривала як можливість консервації і навіть певного розвитку традиційних для патріархального суспільства моментів, так і можливість розвитку моментів прогресивних у сенсі ґендерно-феміністичному.

В основному переважила перша тенденція. Це було пов'язано з тим, що іслам, зародившись у соціально прогресивному урбаністичному середовищі, поширювався переважно у відносно відсталих суспільних середовищах, які були зорієнтовані на традиціоналізм та консерватизм.

Зокрема ця тенденція простежується в Сунні. У текстах Сунни, хадісах, здійснюється корекція прав жінки в плані їхнього обмеження, передусім у сфері майнових прав. Зокрема в Сунні зустрічаємо намагання визначити певні умови, за яких можна жінку позбавити магру.

Тенденція обмеження прав жінки, характерна для Сунни, отримала подальше продовження в мусульманському праві (шаріаті). Саме шаріат, будучи гнучкою системою правових відносин, спирався не лише на положення Корану та Сунни, а й ураховував етично-правові традиції завойованих арабами народів. Деякі з цих традицій, наприклад, традиції персів, індусів, почасти візантійців, були консервативно-патріархальними й помітно обмежували жіночі права.

Формування системи сімейно-шлюбних відносин в ісламі здійснювалося впродовж тривалого часу. Початок цього процесу припадає на ранньоісламський період (друга чверть VІІ ст. н.е.), а кінець - орієнтовно на ХІІ ст., коли завершилося формування мусульманського права, а сама ісламська цивілізація вступила в стадію стагнації.

До засобів репродукування мусульманського населення правомірно віднести інститут полігамії, а також певну терпимість щодо укладання шлюбів із іновірцями (дозвіл чоловікам-мусульманам одружуватися з християнками та іудейками).

Сімейно-шлюбні відносини, базовані на Корані, Сунні й закріплені в шаріаті, стали одним із визначальних чинників функціонування мусульманської цивілізації. У нинішніх умовах глобалізації ці відносини, незважаючи на свою, з погляду європейців, “ретроградність” і “нецивілізованість”, демонструють ефективність та певні можливості для самозбереження. Ці відносини є важливим фактором стабільності мусульманських суспільств і забезпечують відносно високий рівень репродукування мусульманського населення. Саме це можна вважати своєрідною відповіддю “відсталого” мусульманського світу християнсько-європейській цивілізації, яка поки що залишається світовим лідером, але має серйозні демографічні проблеми.

РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Хідоя - коментар мусульманського права // Людина і світ. - 2002. - №6. - С. 40-45.

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Рай під ногами матерів (Жінка в ісламі) // Людина і світ. - 2003. - №3. - С.8-12.

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Мусульманські основи шлюбу // Людина і світ. -2003. - №7. - С.27-32.

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. По справедливості жінки мають те ж саме… (Коран про взаємини чоловіка й жінки та сімейно-шлюбні відносини) //Людина і світ. - 2004. - №9. - С. 52-57.

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Глобалізація та реальна практика сімейно-шлюбних відносин у сучасних мусульманських країнах // Українське релігієзнавство. - 2004. - №3-4. - С.95-108.

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Основні положення ханіфітської школи щодо сімейно-шлюбних відносин // Науковий вісник Чернівецького університету.- Серія: Філософія. - Чернівці, 2004. - Випуск 203-204. -- С. 88-93.

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Коранічні погляди про становище жінки в сім'ї та суспільстві // Історія релігіїї в Україні. Праці XIV Міжнародної наукової конференції. - Львів, 2004. - С. 57-61.

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н., Лебедюк Є.Н. Ідейні джерела ісламу про жінку // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2004. - С.135-136.

Шамсутдинова-Лебедюк Т. Підходи до висвітлення в ісламознавчій літературі проблем сімейно-шлюбних відносин в сучасному мусульманстві // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. Збірник наукових матеріалів. - К.: VIP, 2004. - С.289-297.

АНОТАЦІЯ

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Сімейно-шлюбні відносини в ісламі: релігієзнавчий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної Академії наук України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню сімейно-шлюбних відносин в ісламі і є комплексним дослідженням питань взаємостосунків чоловіка і жінки в побуті, сім'ї і суспільстві .

Розгляд сімейно-шлюбних відносин в ісламі, які знайшли відображення в священних книгах Корані і Сунні, а також тафсірах і шаріаті, однозначно свідчить, що ці відносини складають відносно цілісну і в той самий час гнучку модель, яка мала потенціал для збереження в різних географічних і часових умовах.

Основні положення, які визначають сімейно-шлюбні відносини в ісламі, були закладені ще в період становлення цієї світової релігії. На той час вони виявилися достатньо прогресивними в значенні гендерно-феміністичному. Сімейно-шлюбні відносини, врегульовані нормами шаріату стали одним із визначальних чинників функціонування мусульманської цивілізації. У нинішніх умовах глобалізації засади мусульманської родини, незважаючи на свій консерватизм, демонструють певні можливості для модернізації окремих правових норм. Проте в своїй основі вони залишаються незмінними, що є важливим чинником стабільності мусульманських суспільств.

Ключові слова: іслам, сім'я, жінка, чоловік, шлюб, магр, хіджаб, полігамія, розлучення, сегрегація.

АННОТАЦИЯ

Шамсутдинова-Лебедюк Т.Н. Семейно-брачные отношения в исламе: религиоведческий аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Институт философии имени Г.С. Сковороды НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию семейно-брачных отношений в исламе и является комплексным исследованием вопросов взаимоотношений мужчины и женщины в быту, семье и обществе .

Рассмотрение семейно-брачных отношений в исламе, которые нашли отображение в священных книгах Коране и Сунне, а также в тафсирах и шариате, однозначно свидетельствуют, что эти отношения составляют относительно целостную и в то же время гибкую модель, которая имеет потенциал для своего сохранения в разных географических и временных условиях.

Основные положения, определяющие семейно-брачные отношения в исламе, были заложены еще в период становления этой мировой религии. В то время они оказались достаточно прогрессивными в смысле гендерно-феминистическом. Они наделяли женщину определенными правами и обеспечивали ей лучшие условия для социального развития, чем это было в доисламской Аравии.

Тенденция ограничения прав женщины наблюдается уже в Сунне и получила последующее продолжение в мусульманском праве - шариате. Последний регулируя систему семейно-брачных отношений, опирался не только на традиции, существовавшие у арабов и отображенные в Коране и Сунне, но и на традиции народов, которые были завоеваны арабами. Шариат создал достаточно гибкую и продуманную до мелких деталей систему семейно-брачных отношений, причем в этой системе учитывались социальные, имущественные, психологические и даже физиологичные факторы. Именно это дало возможность шариату эффективно регулировать семейно-брачные отношения в течение многих веков. И даже при нынешних условиях нормы шариата широко используются в мусульманском мире, находя отображение в законодательных актах исламских стран.

...