Релігія Древнього Єгипту

Деякі іноземні впливи проникали в Єгипет з Фінікії і Палестини. Так, очевидно, з Ханаана проник до Єгипту звичай спалювати жертви на вівтарях. Фінікійські та єврейські колоністи будували в Єгипті храми своїм богам, що повинно було зробити деякий вплив на зміну релігійних поглядів древніх єгиптян. Починаючи з лівійського періоду в Єгипті посилюється культ давньої лівійської богині Нейт, яку особливо почитали лівійські царі та їх наступники, фараони XXVI династії, що влаштувалися в Саісі, де здавна поклонялися богині Нейт. Культ бородатого карликоподібного бога Беса, можливо, запозичений з Нубії і Пунта, отримав в Єгипті в пізній час дуже широке поширення і зберігся аж до християнського часу. Все це вказує на глибокі культурні взаємодії між Єгиптом і сусідніми країнами Африки, Передньої Азії та Егейського моря [6, c. 436].

Отже, в ситуації повної окупації Єгипту іноземними країнами релігія і міфологія не зазнала суттєвих змін, всі культи зберегли свій основний, початковий вигляд, зазнали вони лише видозміни під впливом політичного і соціального життя єгиптян. Лише під кінець пізнього царства в Єгипет почали проникати вірування і культи іноземних держав, але суттєво вплинути на подальший розвиток єгипетської релігії, яка складалась тисячоліттями вони не змогли. Релігія Єгипту була на стільки стійкою і непохитною, що і після завоювання Єгипту іноземцями релігія так само сильно впливала на життя єгиптян, як і на початку Єгипетської історії.

Висновки

Релігія та органічно пов'язана з нею міфологія були основою основ світоглядної системи стародавніх єгиптян, що їх Геродот уважав найбільш набожним із усіх відомих йому народів. Висловлювалася думка, що філософії як такої в Стародавньому Єгипті взагалі не існувало, що єгиптяни сприймали довколишній світ виключно крізь релігійно-міфологічну призму.

В єгипетських міфах знайшли відображення особливості світосприйняття мешканців долини Нілу, їхні уявлення про походження світу і його влаштувало, що склалися протягом тисячоліть і йдуть своїм корінням у первісні часи. Тут - спроби знайти витоки буття в біологічному акті творіння богів і прагнення пояснити походження світу, людей і всієї культури як результат творчої сили, втіленої в слові бога.

З єгипетських міфів ми черпаємо відомості не тільки про духовне життя єгиптян, а й про окремі сторони їх повсякденного буття, починаючи від трудових турбот хлібороба і пастуха і закінчуючи сферою державної політики.

Релігія Стародавнього Єгипту, подібно до всіх інших релігій, демонструвала невідповідності і протиріччя. Можна зробити висновок, що принаймні для деяких єгиптян муміфікація, могили та похоронні обряди не становили необхідності. Але, хоча спіритуалістична ідеї й існували, в більшості своїй традиції і ритуали залишалися незмінними. Це породжувало деякі вірування, не завжди сумісні один з одним. З одного боку, була ідея, згідно з якою ти в буквальному сенсі "можеш все взяти з собою", з іншого - існувало уявлення, що є інший, нематеріальний світ, куди направляється померлий. Виконання численних функцій, особливо в сфері похоронних обрядів, було надано жерцям. Можливо, більшість людей тоді, як і нині, не міркували постійно про сімейні віруваннях; вони усвідомлювали ці невідповідності, але не хотіли відмовлятися від традиційних звичаїв "на місці", оскільки все одно змушені були їх виконувати.

Таким чином, джерела релігії і міфології різні: коріння релігії - в безсиллі людини перед сліпими природними і соціальними стихіями; міфології - в елементарній потреби людського розуму в розумінні й поясненні навколишньої дійсності. Висловлюються релігія і міфологія в формах, обумовлених і загальним рівнем суспільно-культурного розвитку, і конкретно-історичними факторами.

Хоча міфологія і грає важливу роль в історії релігії, як би поставляючи матеріал для утримання релігійних вірувань, не вона є найістотнішим елементом релігії. Міфи - це витвір народної фантазії, наївно пояснює факти реального світу. Вони народжуються з природної допитливості людства, на ранніх стадіях його розвитку, на грунті трудового досвіду; в міру розширення цього досвіду, разом із зростанням матеріального виробництва, розширюється коло міфологічної фантазії, ускладнюється її зміст. Маючи різні коріння, міфологія і релігія мають загальне - уособлює фантазію. Саме це вже на ранніх стадіях розвитку сприяє включенню міфологічних уявлень в область релігії. Місцеві боги ставали центральною фігурою міфів, вважалися творцями світу, тобто наділялися рисами, властивими всім або майже всім богам пантеону. Хоча вони і зазнавали певні зміни, зливалися з головними культами божеств, міняли зміст і форму, але сам факт їх існування протягом тисячоліть єгипетської цивілізації дозволяє віднести їх до однієї з важливих рис давньоєгипетської релігії. По суті, більшість богів стародавнього Єгипту були за походженням локальними божествами того чи іншого нома. Деякі з них в ході історичного розвитку (боротьби номів, об'єднання країни, піднесення тих чи інших центрів) висувалися на перший план і вважалися загально єгипетськими, так само як і пов'язані з ними міфологічні уявлення. Такі, наприклад, боги Ра, Той, Птах, Амон.

Образи богів стародавнього Єгипту несуть в собі зримі риси тотемізму. Риси древніх тотемів в тій чи іншій формі (голова культового тварини, роги, звірині вуха і т.д.) присутні практично у всіх богів пантеону. В основі цього явища лежало світовідчуття повної єдності з природою, що простежується і в культі, в ритуалі, і в міфології.

Боги на переконання єгиптян були безумовними і абсолютними повелителями людини, вони визначали його положення на землі. У своїй поведінці люди повинні були керуватися бажаннями і законами бога і жити так, щоб боги були ними задоволені. Боги Єгипту визначали життєвий шлях людини.

Різноманіття богів давньоєгипетського пантеону породжує питання, як зуміли поєднувати єгиптяни уявлення про дуже багато богів з визнанням практично в кожному з них бога-творця, творця світу, володаря доль людей. Це відбувалося через злиття двох і більше богів в єдиний образ з наділенням останнього, рисами і функціями злитих богів. Стародавні боги отримували в нових образах інше втілення, а процеси синкретизму сприяли піднесенню тих чи інших релігійних центрів Єгипту.

Єгипетська релігія пройшла тривалий шлях розвитку і до часу Нового царства перетворилася на закінчену релігійну систему. Географічна ізоляція Єгипту сприяла самостійності релігійного розвитку, слабкості впливу інших релігійних систем.

Але в період Нового царства країна, а також релігія зазнала кардинальної ломки ідеології. Була проведена релігійно-політична реформа Аменхотепа IV. Новий Єгипетський фараон вирішив змінити всі існуючі канони та перевести релігійне життя країни у нове русло. Фактично Ехнатон, хотів ввести монотеїстичну релігію, але Єгипет ще не був готовий до таких кардинальних змін, реформа не була підтримана народов і невдовзі після смерті Ехнатона, релігійне життя єгиптян повернулось у звичний режим.

Релігія і міфологія Стародавнього Єгипту впродовж всього існування держави, зовсім не змінювалась, тому в період пізнього царства релігія Єгипту не зазнала значних змін. Лише під кінець існування держави, туди почали проникати релігійні та міфологічні уявлення країн, під владою яких перебував Єгипет. А після завоювання країни Александром Македонським, і початку греко-римського періоду в історії Єгипту, релігія та міфологія увібрала у себе дуже багато елліністичних рис.

Список використаних джерел та літератури

I. Опубліковані джерела

1. Геродот. История в 9 книгах Пер., предисл. и указатель. Ф.Г.Мищенко. Изд. 2, исп. и доп. Москва, - 1988. Т. 1 - 2. 435 с.

2. “Гимн Атону”// Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие в 2 ч. /Под ред. М.А. Коростовцева, И.С. Канцельсона, В.И. Кузищина. М.: Высш. Школа, 1980. Ч.1. 328 с.

3. “З напису в Гробниці Маї” // Гросман Ю.М., Лісовий І.А. Історія Стародавнього Світу. Практикум. Львів.: Видавниче об'єднання “Вища школа”, 1985. 221 с.

4. История Древнего Востока. Тексты и документи: Учеб. пособие / Под ред. В.И.Кузищина. М.: Высш. школа, 2002. 719 с.

5. Хрестоматия по истории Древнего Востока: Учебное пособие в 2-х частях. Ч.1. / Под ред. М.А Коростовцева, И.С. Коцнельсона, В.И. Кузищина.- М.: Высш. школа,1980. 328 с.

II. Монографії, статті, рецензії

6. Авдиев В.И. История Древнего Египта / В.И. Авдиев.- Издание третье переработанное. М.: “Высшая школа”, 1970. 607 с.

7. Архипова С.В. Культурное наследие Древнего Египта и християнський восток / С.В. Архипова. Восток. 2003. № 4. С. 152-161

8. Астапова О.Р. Царь и царство в Древнем Египте (к проблеме религиозных коннотацый) / О.Р. Астапова //Восток. 2008. № 4. С. 5-17

9. Бадж У. Древний Египет: духи, идолы, боги / У. Бадж. Пер.с англ. А.А. Игоревского, М.: ЗАО Центрполиграф. 2009. 478 с.

10. Бадж У. Египетская религия. Египетская магия. / У. Бадж.- Пер. с англ. А.А Игоревского, М.: ЗАО Центрполиграф. 1996. 384 с.

11. Большаков В. А. Древнеегипетские царицы и их религиозно-полетическая роль / В.А. Большаков // Вопроси истории. 2005. №9. С. 143-148.

12. Ванденберг Ф. Тайна проклятия фараонов / Ф. Ванденберг. С нем. В.Голубьевского.- Харьков, 2007. 320 с.

13. Воробьев В.С., Десатковский Р.Ф., Л.Л. Липин, Н.С. Петровский. Очерки истории Древнего Востока / под ред. Академика В.В. Струве, Ленинград.: 1956. 275 с.

14. Кеес Г. Заупокойные верования древних египтян / Г. Кеес. От истоков и до исхода Среднего Царства. Пер. с нем. И.В. Богданова. Под. научн. ред. Четверухин А.С. СПб.: Издательство журнал “Нева”, 2005. 496 c.

15. Коростовцев М.А. Религия Древнего Египта / М.А. Коростовцев. М.: Главная редакцыя восточной литературы изд-во “Наука”,1976. 336 c.

16. Косидовский З. Когда сонце было богом / З.Косидовский. Издательство “Наука” Москва: 1968. 334 с.

17. Котлер Л. Во времена фараонов / Л. Котлер. Пер с англ. Ф.Л. Мендельсона и В.И. Андрушова. Предисл. И.С. Кацнельсона. Послесл. И.А.Стуявского.М.: Главная редакцыя восточной литературы издательства “Наука”, 1982. 380 c.

18. Крижанівський О. Мова, писемність, освіта, і знання в Давньому Єгипті. Буденне життя єгиптян (З циклу “Культура і та релігія Стародавнього Сходу”Стаття перша) / О. Крижанывський // Історія в школах України.- 2006.- № 1. С. 38-43.

19. Культура Древнего Египта, М.: Главная редакцыя восточной литературы издательство “Наука”, 1975. 444 с.

20. Матье М.Э. Древнеегипетские мифы / М.Э. Матье. 2-е изд. Москва, 1956. 173 с.

21. Павлова О.И. Амон Фиванский. Ранняя история культа(V-XVII династия) / О.И. Павлова. Главная редакцыя восточной литературы. М.: Издательство “Наука”, 1984. 175 с.

22. Романова О.О. Культ фараона в Стародавньому Єгипті / О.О. Романова // Український історичний журнал. 2000. №4. С. 58-64.

III. Підручники, посібники, довідкові видання

23. Греченков В.А., Чорний І.В. Історія світової та української культури: довідник для школярів та студентів / В.А. Греченков, І.В. Чорний. К.: Літера ЛТД, 2009. 416 с.

24. История Древнего Востока: Учеб. Для студ. вузов, обучающихся по спец. “История”/ А.А. Вигасин, М.А. Дандамаев, М.В. Крюков и др.; под ред. В.И. Кузищина.-2-е изд. перераб. и доп.-М.: Высш.шк., 1988. 416 с.

25. Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу: Підручник.-2-ге вид., стереотип / О.П. Крижанівський. К.: Либідь, 2002. 592 с.

26. Мюллер Макс Египетская мифология / М. Мюллер. Пер. с англ. Г. В. Бажановой. М.: ЗАО Центрполиграф, 2007. 335 с.

27. Рак И.М. Мифы Древнего Египта / И.М. Рак. СПб.: Издательство Петро-РИФ; 1993. 270 с.

28. Редер Д.Г. Черкасова Е.А. История Древнего мира, Ч.1.(на украинском языке) / Д.Г. Редер, Е.А. Черкасова. Київ: Издательство “Вища школа”. 1972. 250 с.

Размещено на Allbest.ru