Усе про нірвану та реінкарнацію

Размещено на http://www.allbest.ru

Усе про нірвану та реінкарнацію

Вступ

Ви, напевно, чуєте слово «нірвана» доволі часто. Одні вживають це слово, щоб описати стан, коли вони щасливі, наприклад, інші ж упевнені, що нірвана - це щось на кшталт нагороди, яку вони отримають після смерті. Не забуваймо і про відому рок групу Nirvana, яка обрала цю назву з певною часткою іронії.

Як ми бачимо, це слово стало невід'ємною часткою сучасного словника. Але чи знаєте ви, що насправді воно означає? Для багатьох людей Західного світу нірвана з релігійної точки зору - це щось незнане і незрозуміле. нірвана буддизм індуїзм душа переселення

У цій статті ми таки дізнаємось про це захоплююче поняття більше і зрозуміємо зв'язок нірвани із буддизмом й індуїзмом. Якщо ви знаєте небагато про східні релігії, то вас, напевно, здивує те, що ви дізнаєтесь про нірвану.

Нірвана в буддизмі

Термін «нірвана» асоціюється як з індуїзмом, найстарішою релігією в світі, так і з буддизмом, його найвідомішим відгалуженням. Обидві релігії розглядають нірвану як найвищий ступінь буття, але сам стан розуміють по-різному. Тож відчувши цю різницю, можна осягнути принципові розбіжності цих двох релігій.

Загалом нірвана асоціюється з буддизмом, який виокремився у індуїзмі у V ст. до н. е. Спочатку обидві релігії розвивалися паралельно на основі філософії життя Сіддгартха Ґаутама, але згодом їхні шляхи розійшлися.

Сіддгартха Ґаутама, що пізніше став Буддою («просвітленою істотою»), народився у багатій сім'ї правителя приблизно у 563 році до н.е. у країні, що зараз зветься Непалом. Згідно з легендами, до двадцятирічного віку його життя було відлюдним і зманіженим.

Подорослішавши, Сіддгартха почав сумніватися в тому, що його розкішне життя має хоч якусь духовну цінність. Він вирішив покинути все, що згідно з індуїзмом могло б його відволікати: своє майно, емоційні прив'язаності, у тому числі дружину з маленьким сином, аби пізнати справжню природу світу.

Він став шраманом - бездомним аскетом, що проводить своє життя у мандруванні й медитації. Сіддгартха сподівався досягти просвітлення, повністю відсторонившись від світу, він жив життям, повністю протилежним колишньому. Згодом він більше і більше віддалявся від земного світу, майже до голодної смерті, але просвітлення так і не досяг.

Сіддгартха зрозумів, що якщо він житиме так далі, то помре, так нічого і не пізнавши. Він відмовився від аскетичного образу життя і згодився пообідати із незнайомцем. Колишній шраман вирішив піти «середньою» дорогою - жити на межі багатства і бідності, які він пізнав.

Згідно з легендою, скоро після того, як Сіддгартха обрав цей шлях, він досяг просвітлення. Під час медитації, сидячи під деревом, він побачив усі свої колишні життя, а потім - попередні життя інших людей. Зрештою йому відкрилося ідеальне всевідаюче знання про цей світ та про все, що за його межами.

У буддизмі стан, який Будда не зміг описати словами, називається нірваною, в перекладі із санскриту - «згасання». Мається на увазі згасання невігластва, ненависті і земного страждання. Цей термін зазвичай асоціюється з буддизмом, але вживається для означення схожого явища і у індуїзмі (як ми побачимо далі).

Досягши нірвани, ви перериваєте самсару - цикл реінкарнацій, визнаних як індуїзмом, так і буддизмом. У кожному житті душа отримує нагороду або ж покарання, відповідно до діянь у минулих життях - карми. Варто зазначити, що закон карми діє не через ставлення божества до поведінки одної людини. Цей закон є схожим на постулати Ньютона - на всяку дію є рівна протидія. Це закон природи, він виконується автоматично, сам по собі.

Коли людина досягає нірвани, вона припиняє накопичувати погану карму, тому що вийшла за її межі. Решту свого життя, а іноді і декілька наступних життів людина «відпрацьовує» раніше накоплену погану карму.

Коли ж людина повністю покидає із кармічні цикли, вона досягає панірвани - остаточної нірвани у «загробному» житті. В індуїзмі нірвана - це панірвана буддизму, і душі, які її досягли, вільні від реінкарнацій. Сам же Будда ніколи не казав, що таке «панірвана», в буддизмі вважається, що це поняття поза межами нашого розуміння.

У наступному розділі ми дізнаємось, що саме радив Будда робити, аби досягти нірвани та панірвани.

Різноманіття релігійних вірувань

Індуїзм і буддизм поділяються на безліч різних шкіл з багатим розмаїттям вірувань. Більшість теологів навіть не вирізняють індуїзм як окрему релігію, а вважають його течією, що об'єднує у собі різноманітні практики і релігійні школи.

Є лише декілька визначальних постулатів, що є спільними для індуїзму та буддизму, але в загальних рисах можна навести безліч спільних ознак обох релігій. Тож коли ми говоримо про вірування індуїстів та буддистів, ми маємо на увазі саме ці головні догми, які визнають усі найвідоміші школи.

Як досягти нірвани

Будда не міг поділитися своїм розумінням всесвіту, але міг поширити своє знання про просвітлення, яке допомогло б людям досягти такого самого розуміння самостійно. Він подорожував по світу, навчаючи «чотирьом благородним правдам»:

1. Життя є страждання.

2. Страждання спричинено незнанням істинної природи світу.

3. Щоб припинити страждання, слід перебороти незнання і прихильність до земних речей.

4. Щоб побороти незнання і прихильності, слід визнати Шляхетний восьмигранний шлях.

Шляхетний восьмигранний шлях - це список цінностей, слідуючи яким можна глибше осягнути всесвіт. Цими цінностями є:

· Правильне бачення

· Правильний намір

· Правильна мова

· Правильна дія

· Правильний спосіб життя

· Правильне зусилля

· Правильна усвідомленість

· Правильна концентрація

На перший погляд здається, що ці 8 принципів дуже розмиті, що їх можна інтерпретувати як заманеться. Буддистські школи дійсно розуміють їх по-різному, але загалом вони ставляться до світу із співчуттям, терпінням і радістю, споглядаючи вічність у медитаціях. Головною метою буддиста є набуття моралі (shila), мудрості (prajna) і медитація (dhyana).

Буддисти, що самостійно досягли нірвани, стають буддами, «просвітленими» (але не плутати з «Буддою», особливим просвітленим, що інкарнувався як Сіддгартха). Такі будди набувають всеохоплююче знання під час просвітлення, як і Будда свого часу. Ті самі учні, які досягають нірвани не без допомоги іншого будди, стають архатами - просвітленими, але не всевідаючими.

Досягти нірвани може будь-яка людина, але у більшості буддистських шкіл це намагаються зробити лише монахи. Щодо буддистів-мирян (ті, що живуть поза храмами), то вони слідують Шляхетному восьмигранному шляху, допомагають людям, аби накопичити добру карму і у майбутньому житті мати вище буття. Тобто вони так само прагнуть досягти нірвани, тому «працюють» на наступне життя, у якому вони, можливо, зможуть вже досягти просвітлення.

Нірвана в індуїзмі

В індуїстській традиції нірвана (яку ще називають мокша) - це возз'єднання із Брахмою, всеосяжним Богом чи всеосяжним духом. Душа здатна досягти такого стану, проживши багато життів, у такий спосіб здійснювати сходження кастовою драбиною, проходячи через чотири варни.

Аби отримати добру карму, людині необхідно виконувати обов'язки своєї касти. Народженому у нижній варні, наприклад, потрібно поводитися належним чином, щоб у майбутньому житті народитись у касті сходинкою вище.

Коли душа досягла найвищої варни, вона вже здатна уникнути реінкарнацій, якщо не матиме поганої карми. Для цього потрібно сконцентруватися на вчиненні добрих справ (можливо протягом декількох життів), а також відсторонитися від усього земного. Душа, яка нарешті звільняється від кармічного циклу, після смерті останньої тілесної інкарнації возз'єднується з Брахмою. У цьому і полягає найвищий сенс існування, який виходить за межі усіх страждань земного життя. Душа зливається з нематеріальною енергією, яка і створила всесвіт.

Буддизм пішов від іншого розуміння Сіддгартхою самсари і виходу за межі земного життя. Згідно з філософією буддизму, аби досягти нірвани, потрібно жити не у розкоші (як вищі касти), але й не у бідності (як набожні індуїстські праведники), слід обрати серединний шлях.

Сіддгатха був також соціальним реформатором. Він научав тому, що будь-хто може досягти просвітлення і звільнитися від самсари, якщо житиме правильним життям, тим самим відкидаючи кастову ієрархію, притаманну традиційному індуїзму. Це, можливо, і є найголовніша відмінність цих двох релігій.

Світ буддизму й індуїзму, поняття нірвани невичерпне і багатогранне. Як і в багатьох інших релігіях, ключові ідеї цих двох вірувань можна описати швидко, але в той же час можна провести все життя, вивчаючи деталі.

Все про реінкарнацію

Життя циклічне. День переходить в ніч, із сходом сонця знову в день. Змінюються пори року. Із плином часу нові покоління народжуються, старі помирають. Природа пронизана низкою народжень, смертей, перероджень, хоча нам наші життя здаються лінійними. Тож не дивно, що давні люди, спостерігаючи за природою і людиною, прийшли до висновку, що наше життя скоріше циклічне, аніж лінійне. Така думка про циклічне життя, або реінкарнацію, червоною ниткою проходить через багато релігій і філософій.

Реінкарнація (переселення душ, метемпсихоз) - віра в те, що душа або якась її частина перероджується після смерті істоти у нове тіло. В залежності від релігії або філософських поглядів, душа може інкарнувати у людей, тварин чи рослин, поки не вирветься із кола народжень, смертей і перероджень. Більшість релігійних течій, що вірять у реінкарнацію, вважають її шляхом до спасіння.

Реінкарнація є частиною вірувань багатьох східних релігій, зокрема буддизму та індуїзму. Вона також розглядалася у філософії Древньої Греції. А ось для прихильників монотеїстичних релігій - християнства, іудаїзму та ісламу - ідея переродження може здаватись дивною, навіть дикою. Це через те, що для адептів цих релігій час є лінійний. Життя - це просто короткий етап, що визначає якість загробного життя. Тож ідея про безкінечні життя здається їм довжелезним марафоном замість короткого спринтерського забігу.

У цій статті піде мова про різні інтерпретації переселення душ з релігійної, філософської точок зору, а також про те, як науковці ставляться до ідеї реінкарнації.

Богиня Лакшмі та близнюк-паразит

У листопаді 2007 року було проведено операцію по видаленню зайвих кінцівок двохрічній індійці, що народилася з чотирма руками і ногами. Ще у тілі матері дівчинка злилася із близнюком, що не розвивався, і в результаті отримала додаткові нирки і кінцівки. Деякі селяни вірили, що ця дитина - реінкарнація чотирирукої індуїстської богині Лакшмі, на честь якої дівчинку і назвали.

Реінкарнація в індуїзмі

Індуїстські вірування різнопланові і багатоманітні, індуси вірять у цілий пантеон богів і мають дуже багато різних традицій. І все ж, не дивлячись на таку багатоплановість, у цій найстарішій релігії світу є одна провідна ідея, що об'єднує усіх адептів - самсара, низка народжень і смертей, поєднаних реінкарнацією. Самсара керується законами карми. Індуси вірять, що впродовж життя кожен накопичує свою карму. Добрі справи - добра карма, і навпаки. Вона ніяк не пов'язана з богом, а просто напрацьовується особистістю і передається із одного життя в наступне.

Якщо у людини гарна карма, у наступному житті вона народиться у вищій касті. Загалом, у кожного індуса є чотири цілі. Перші три - кама, артга і дарма - стосуються земних проблем, як от влади, благополуччя, чеснот, отримання задоволення. А от четвертою і головною метою кожного індуса є досягнення мокша - звільнення від самсари.

За іронією долі, щоб досягти мокша, треба навмисно не бажати цього. Спасіння приходить лише тоді, коли людина відкинула усі бажання і прагнення, коли прийняла віру у те, що людська душа - це душа Брахми, Всесвітнього духу, бога. Покинувши цикл, людина більше не переживає страждання земного буття незліченну кількість разів.

Віра у переродження душі так само існує у двох інших популярних релігіях Індії: джайнізмі та сикхізмі. Адепти джайнізму вірять у те, що душа накопичує карму як певну фізичну субстанцію, на противагу ідеї індуїзму про кармічний закон. Поки душа обтяжена кармою, вона повинна перероджуватись. Лише після звільнення від карми, душа здатна вийти з циклу перероджень і приєднатись до інших безтілесних душ, щоб пізнати істинне щастя. Позаяк джайністи вірять, що звільнитися від самсари поки що неможливо, їхньою метою зараз є максимально очистити душу.

Сикхізм так само визнає реінкарнацію. Як і в індуїзмі, карма впливає на якість життя сикхістів. Аби вийти із циклу народжень й перероджень, потрібно здобути істинне знання і з'єднатися з Богом.

Попри те, що ідея переродження душ властива багатьом релігіям, зазвичай вона асоціюється із буддизмом. Тож у наступному розділі ми розглянемо бачення самсари і карми у буддизмі.

Колесо обертається

У джайнізмі час порівнюється із колесом з шести спицями. Перші три спиці - золотий вік джайнізму; останні три - спад релігійних вірувань і занепад релігії перед переродженням. Ми зараз живемо у період спаду - між п'ятою та шостою спицею, тому джайністи переконані, що просвітлення у цей час досягти неможливо.

Реінкарнація у буддизмі

2500 років тому, коли буддизм тільки зародився, він увібрав у себе індуїстську віру в реінкарнацію. Попри те, що є дві різні течії буддизму, і у різних школах його практикують по-різному, більшість буддистів вірять у самсару - циклу перероджень. Самсара керується законами карми: гарна поведінка - добра карма, погана поведінка - погана карма. Буддисти переконані, що карма переходить разом із душею і є «зародком свідомості» в утробі матері. Між смертю і перенародженням є періоди, що звуться іноді «посеред», вони перемежаються із самсарою.

Як і в індуїзмі, буддизм розглядає неусвідомлену самсару як стан страждань, причина яких - бажання чогось швидкоплинного. Лише тоді, коли ми досягаємо стану повної байдужості, коли звільняємося від усіх бажань, ми можемо вирватися із самсари і досягти нірвани, спасіння. Буддисти вірять, що, аби досягти цього стану, треба слідувати восьмигранному або серединному шляху: моральність, духовна дисципліна, правильні зусилля, наміри, мовлення, поведінка, спосіб життя, пам'ять, зосередженість.

Будда Сіддгартха Ґаутама навчав слідувати цьому шляху під час першої проповіді після просвітлення. Сіддгартха народився приблизно у 563 році до н.е. у країні, що сьогодні зветься Непалом. Його дитинство і молоді роки пройшли у розкоші й достатку. Подорослішавши, він вирішив пізнати не тільки матеріальне, але і духовне життя і став аскетом. Зрозумівши, що таке життя не наближає його до просвітлення, Сіддгартха вирішив спробувати серединний шлях - існування між багатством і бідністю. Невдовзі він досяг нірвани.

Звичайно, віра в реінкарнацію властива не лише релігіям Сходу. У наступному розділі ми дізнаємось про греко-римське розуміння переселення душ.

Реінкарнація у країнах заходу часів античності

Попри те, що реінкарнація є ключовим елементом багатьох східних вірувань, її вивчали і в античній Греції та Римі. Містичні вчення, які іноді переростали у секуляризовані братства, сповідували найрізноманітніші вірування у переродження. Деякі з цих релігій впливали і на філософські погляди відомих мислителів, наприклад, Платона.

Орфізм - популярне містичне вчення VII-VI ст. до н.е. Його послідовники вивчали писемні пам'ятки, що, напевно, належали Орфею, легендарному музиці. Вони вірили у душу, що здатна вистояти смерть і з'явитися знову в тілі людини чи тварини. Орфісти були певні, що душа - свята, а у тілі вона ув'язнена. Завдяки правильному образу життя (передбачає відмову від м'яса, вина і статеву стриманість), душа може потрапити до Елізіуму - раю після смерті. В іншому випадку душа потрапляє до пекла, де страждатиме. Але загробне життя не є вічним, тож через деякий час душа знову народжується, вже в новому тілі. Щоб завершити цикл перероджень, треба прожити три «правильних» життя.

Інтерес орфістів до смерті і життя після смерті вплинув на Піфагорійське братство, таємний орден, що існував у північній Італії. Філософ і математик Піфагор, засновник братства, вірив у те, що душа може інкарнувати у тіло як людини, так і тварини, тому був вегетаріанцем. Піфагорійці були певні, що душа зароджується серед зірок, але падає на землю і входить у людське тіло. Свої релігійні погляди учні філософа тісно пов'язували із вивченням астрономії, музики, і, звичайно, геометрії.

Платон також вважав, що душа постійно перероджується. Він уявляв наш світ як низку із сімох планетарних сфер і восьмої сфери із нерухомих зірок навколо Землі. За восьмою сферою знаходиться стан «святості», що й рухає світом. Душі прилітають з інших планет, спускаються на землю, єднаються з тілами, а потім увесь час намагаються звільнитися і знову піднятися до зірок.

У наступному параграфі ми дізнаємось про те, як до реінкарнації ставиться наука.

Не оглядайся

У міфах Орфей розглядається як визначний співець, чиї пісні та поеми зачаровували людей, тварин, навіть рослин й інші неживі предмети. Але коли його дружина Еврідіка померла від укусу змії, Орфей вирішив зачарувати бога, аби повернути її із царства мертвих. Він спустився до царства мертвих, зіграв Аїду на кіфарі, і так гарно, що бог підземного царства дозволив Еврідіці повернутися до життя. Але поставив одну умову: поки Орфей вестиме свою дружину підземеллям, він не повинен оглядатися. Коли пара майже досягла виходу ії царства душ померлих, Орфей обернувся, аби глянути на дружину, а побачив лише тінь, що відлетіла назад, до світу мертвих.

Реінкарнація у науці

Попри те, що реінкарнація є загальноприйнятною серед більш ніж 1,25 мільярда буддистів та індусів, за межами східного світу у неї не настільки вірять. Жителі Заходу ставляться до переселення душ скептично, адже монотеїстичні релігії їх переконали у тому, що є лише одне життя, одна душа, і справжній Бог, що не керується законами карми. І після того, як деякі віруючі проголошують, що вони є інкарнацією Клеопатри чи Елвіса, стає очевидно, чому більшість людей дуже скептично ставляться до ідеї душі, що постійно повертається на землю.

Попри таке ставлення, вчені вирішили дослідити можливість реінкарнації. Ян Стівенсон, психіатр-теоретик, вивчав це питання у США аж до своєї смерті у 2007 році. У Віргінському університеті на кафедрі психіатрії та психофізіології він заснував відділення дослідження особистості. У цій лабораторії, яку пізніше перейменували у відділення дослідження перцепції, вивчають дітей, які пам'ятають свої попередні життя або були на грані життя і смерті, які мають видіння або вміють спілкуватися з мертвими, «виходять» із тіла або здатні передрікати смерть.

Стівенсон вважав, що реінкарнація - це збереження особистості людини після смерті. Він був певен, що існування попередніх життів є можливим поясненням того, що усі люди живуть в різних умовах. Психіатр вважав, що дослідження колишніх життів, генетики та зовнішнього середовища допомогло б пояснити статеву дисфорію, природу фобій та інших нез'ясованих рис особистості.

Стівенсон вивчав реінкарнацію на базі дітей віком від двох до п'яти років, що мали незрозумілі фобії чи пам'ятали свої попередні життя. Він намагався підтвердити слова дитини про своє колишнє життя фактами із життя померлої людини, якою ця дитина, можливо, була раніше. Іноді йому вдавалося знайти неймовірний зв'язок між спогадами немовляти і життям іншої людини. Одним із пацієнтів Стівенсона був ліванський хлопчик, як знав не лише те, де померлий незнайомець тримав собаку, але і те, що чоловіка тримали під замком у своїй власній кімнаті - факт, який його родичі пояснили хворобою чоловіка -туберкульозом легенів.

Стівенсон за 40 років вивчив приблизно 2500 різних випадків, в результаті написавши багато статей і видавши декілька книг з цієї тематики. Він зазначав, що не намагався повністю довести факт переселення душ, а лише зрозуміти, чи це взагалі можливо. Не дивлячись на це застереження, його роботи не сприймалися в наукових колах. Його опоненти звинувачували психіатра в тому, що він поєднував два життя, опираюсь швидше на збіги, а не факти, а також в тому, що його дослідження неможливо перевірити експериментальним шляхом.

Виклик з того світу

Попри те, що Стівенсон ніколи публічно не заявляв, що вірить у реінкарнацію, він виявив бажання поспілкуватися після смерті. Приблизно 40 років тому психіатр придбав кодовий замок і встановив на ньому код. Замок заховав в архівах відділу дослідження перцепції. Колег він попередив, що після смерті він спробує ввести код. Після смерті Стівенсона у лютому 2007 замок ще не відкрили.

Размещено на Allbest.ru