Главная
Коллекция "Revolution"
Религия и мифология
Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції
Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції
Етнічне та універсальне в ранньому християнстві. Ідейні механізми, що призвели до перетворення християнства з етнічної релігії євреїв на світову релігійну систему. Побудова християнської ідеї на основі римського імперського космополітизму й антисемітизму.
| Рубрика | Религия и мифология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2015 |
| Размер файла | 122,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У третьому підрозділі - "Процеси еллінізації і космополітизації християнства. Еллінохристиянство - самодостатня релігія язичників" - детально досліджено процес універсалізації християнства, перетворення його на загальну релігію греко-римського світу. Започаткувавши християнство язичників, сам Тарсянин ще не ставив перед собою мету переносити, християнські ідеали на ґрунт інших, неєврейських етнічних культур (підкреслимо це особливо). Однак сама тенденція на запровадження "християнства (для) язичників" як альтернативи єврейському палестинському християнству означала, що таке альтернативне християнство буде неєврейським у своїй основі і неіудейським за своїм віроповчальним змістом, а значить універсальним - позаетнічним і навіть надетнічним. Під назвою "християнство язичників" паулінізм дав греко-римському світу таку релігію, яка, з одного боку, була зрозумілою для представника тогочасного римського універсуму і тому без особливих перепон могла поширюватися на його теренах; з іншого ж боку, це була релігія, яка обстоювала ідею нової людини - людини космополіта, людини як "громадянина всесвіту" і цілком вписувалася в політику римських властей, які намагалися під виглядом обстоювання і поширення елліністичного світогляду культивувати римський як універсальний (космополітичний) світогляд. Успіх еллінохристиянства як універсальної релігії на теренах тодішнього Римського світу, на наш погляд, слід пов'язувати саме з тим, що воно, як жодна інша релігія на той час, виявилося тим єдиним універсально-космополітичним світоглядом, який виявився співзвучним прагненням влади володіти "всесвітом".
П'ятий розділ - "Християнство в греко-римському середовищі" - висвітлює процес переходу християнства від замкнутого культурно-релігійного палестинського середовища до існування його в античному світі.
У першому підрозділі - "Тріумф паулінізму в античному світі: християнство як "Царство Боже" і Римська імперія як "царство кесаря" - ідеї й антиідеї, які стають єдиним цілим" - розкрито, що в заснованому апостолом Павлом еллінохристиянстві саме його космополітизм, універсалізм, з одного боку, і монотеїзм (у будь-якому разі попервах), з іншого, поставали обумовленою нагальною необхідністю, якої в плані ідеології потребував офіційний імперський Рим. Дійсно, паулінізм замінив собою чинний імператорський культ, об'єднав єдиною християнською ідеологією римські терени, тим само зміцнивши центральну владу, уніфікував соціум, бо ж реалізація ідеї універсального християнства скасовувала перш за все етнічні виразники між людьми.
Якщо впродовж перших трьох століть існування релігії Христа в античному світі картина для нього була доволі сумною, оскільки це був час тотальних гонінь, репресій не лише з боку влади, а й критики з боку різного роду релігій та філософських течій, які існували на теренах Риму, то від часу Константина ситуація змінюється рівно до навпаки. Наголосимо, що основною причиною утисків християн в доконстантинівський час виступав факт відмови християн брати участь у будь-яких заходах, присвячених вшануванню імператора як божества. Подібна антикесарева, а в ширшому значенні - антиримська, позиція була успадкована паулінізмом від іудаїзму та іудеохристиянства, бо ж, якщо бути точними, то серед мучеників, яких римляни страчували за віру, першими були якраз не християни, а іудеї, при чому більшість з яких складали так ненависні для християн фарисеї і представники течій, які свого часу відгалузилися від фарисеїзму (зелоти, сикарії). Однак, якщо фарисеї, зелоти, сикарії були мучениками за віру із суто політичних мотивів, які іудаїзм обстоював на рівні свого Писання, то християни, у переважній більшості пауліністичного крила, страждали не з політичних мотивів своєї віри, а скоріше з аполітичних, оскільки християнство пауліністичного крила було і етнічно нейтральним, і політично пасивним, та й навіть соціально інертним, оскільки обстоювало положеннями "непротидії злу", ідеали пацифізму і подекуди навіть конформізму.
Таким чином, феномен швидкого вживання християнства в греко-римський світ полягав в тому, що, з одного боку, воно нівелювало етнічні відмінності між людьми, не ділило їх на громадян і негромадян, вільних і невільних і проголошувало рівність всіх людей між собою (щоправда лише перед єдиним Всевишнім і божественним світом, і то тільки в межах християнських громад, але й цього вже було досить, щоб отримати популярність). З іншого боку, на фоні занепаду моральних цінностей внаслідок кризи полісу зміщуються ідейні акценти релігії та філософії на мораль та етику, активно формуються уявлення про гріх, каяття, спокуту і посмертну відплату. Відтак невдоволеність життям, відсутність впевненості в завтрашньому дні, переживання внутрішньої спустошеності, відчуття безвихідності, відчаю - ось той, далеко не повний, список симптомів, що мучили весь тодішній греко-римський світ. Відповіддю на ці запити суспільства, особливо знедолених, в релігійній площині поставало саме християнство (якщо на рівні філософії нову мораль проголошував стоїцизм, то нові релігійні ідеали пропонувало християнство).
Другий підрозділ - "Етапи утвердження християнського універсалізму" - розкриває суть елліністичного космополітизму і еллінохристиянського універсалізму; доводить, що чи не найголовнішим чинником утвердження вселенськості християнства виступив римський імперський космополітизм. Якщо іудеохристиянство не розводило перед віруючим його життя у світі із життям у Церкві, що вказує лише на те, що воно, як й іудаїзм, було способом життя, комплексом норм, виведених на базі єврейсько-іудейського культурно-релігійного комплексу, то паулінізм інтерпретував християнські настанови, як такі, що стосуються громадівського (церковного) життя - церковної дисципліни і порядку, богослужбових практик, не торкаючись водночас проблем людини в земному і, зрозуміло, не ставлячи на меті їх вирішувати. Наприклад, за ап. Павлом, в межах Церкви не існує рабства - раб-християнин і християнин-рабовласник в християнській громаді є рівними. Проте поза Церквою, "у світі", все залишається незмінним: оскільки все земне є сферою діяльності Сатани, то на нього не можуть поширюватися церковні норми. Рівною мірою це стосується і соціальної, і навіть статевої, рівності між віруючими, якої поза межами громад не існує, оскільки в земному діють інакші закони, аніж у Церкві; в межах світу чинні абсолютно інші параметри міжлюдських відносин, аніж ті, які мусять бути серед християн. Дарма, що апостол язичників начебто й хизується своїм тілесним походженням, традиційного для євреїв поділу людства на євреїв та язичників насправді він не приймає, оскільки не визнає й такого поняття, як етнічне. Поділ людей за етнічними ознаками для ап. Павла чинний лише за межами християнського суспільства, натомість в Церкві, яку він вважає новим істинним "Ізраїлем Божим", всі рівні на тій підставі, що тут не повинно бути "ані геллена, ані юдея, … варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!" (Кол.3: 10-11). А якщо Царством Небесним і водночас істинним Ізраїлем, згідно з Павлом, є одна лише Церква, а всі царства земні, як і весь матеріальний світ, відповідно, постають лише маревом, тимчасовою реальністю, час існування якої добігає свого кінця, то зрозуміло, що справжнім вважається "громадянство неба", в якому, на думку Тарсянина, не існує етнічних виразників між людьми (Рим.2: 28-29, 9: 4-6; Рим.10: 12-13).
Космополітична позиція апостола язичників не була новою для елліністичного світу. Її обстоювали свого часу чимало грецьких мислителів, зокрема, Демокріт, Діоген Синопський і Сократ. А оскільки майбутній апостол язичників був діаспорним іудеєм і в його версії християнського віровчення присутня чимала кількість позицій, притаманних саме для грецької філософської думки, зокрема платонізму, то обстоювання ним універсалістських, космополітичних ідей поставало, як щось цілком природне і обумовлено традиційне, як для представника елліністичного світу, яким був ап. Павло, бодай що за етнічним походженням він був євреєм.
Початковий космополітизм еллінохристиянства був не лише спадкоємцем елліністичного космополітизму, а водночас і реакцією на нього, бо ж заперечував у ньому (принаймні теоретично) головне - політичне підґрунтя імперського космополітизму Риму з притаманною для нього соціальною і класовою нерівністю. Однак з часом ситуація змінюється кардинально - стаючи імперською структурою, Церква сама стає носієм цього імперського космополітизму, виразником політичних амбіцій офіційного Риму. Універсалістська ідея еллінохристиянства цілком відповідала космополітичній ідеології римської влади. Тому навіть тоді, коли імперія з часу імператора Константина стала вже "християнською", ці універсалістські ідеали християнства виявилися слушними й актуальними для подальшого зміцнення центральної влади, імператорського престолу, імперської ідеології, в межах якої, як відомо, такі поняття, як римський народ, римське громадянство поставали поняттями суто політичними і жодним чином вже не мали етнічного наповнення чи визначення. Ідея християнської теократії ставала "костилями" для римської влади, оскільки в цій системі імператор обіймав посаду "помазаника Бога", а вся його імперія перетворювалася на земне християнське царство. Саме тому римські імператори, починаючи з Константина, ініціювали зібрання церковних соборів, бо ж не так Церква, а як вони (імператори) усвідомлювали політичне значення християнства для імперії і тому всіма силами домагалися таких корекцій його віровчення, щоб воно могло повністю вписатися в офіційну ідеологічну і політичну систему Риму, працювати на утвердження одноосібної імператорської влади. В контексті подальшого впровадження ідеї вселенської соборності і обстоюючи проголошену апостолом язичників тезу про позаетнічний чи позанаціональний статус Церкви, а насправді - ідею про християнський космополітизм, Церква робить спробу офіційно ухвалити таке віровчення, яке б остаточно вивільнило його від будь-яких етнічних елементів, а передусім від єврейських, і найголовніше винести постать самого Спасителя за межі єврейської культури, остаточно перетворивши його на боголюдину чи людинобога, але таким чином, щоб його людськість не була прив'язаною до єврейського етнічного контексту.
У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, які можна звести до наступних положень:
- Оригінальне Ісусове християнство (іудеохристиянство) мислило себе в контексті іудаїзму, в єврейському культурному полі, оскільки подавало себе месіанською течією в межах тогочасного іудаїзму, розуміло себе завершальним етапом розвитку іудейської релігії, її кінцевим пунктом. Власне, й саму назву "християнство" тут слід вживати доволі умовно, бо ж, як відомо, жодних назв ні Ісусові апостоли, ні загалом палестинські віруючі до себе не застосовували - будучи євреями, всі вони були іудеями за вірою.
- В універсалістському християнстві практично нічого не залишилося від початкового єврейоцентризму іудеохристянської традиції. Відбулася навіть не видозміна, а підміна Ісусового християнства християнством "язичницьким", "елліністичним" у широкому розумінні - від греко-римських релігійно-філософських уявлень до культурної і мовної домінанти. Еллінохристиянство, і не виключено, що саме з подачі апостола Павла, зруйнувало іудеохристиянство як іудейську месіанську течію, засновану безпосередньо Ісусом із Назарету.
- Раннє християнство являло собою арену змагання двох відмінних одна від одної віроповчальних систем - петранізму чи іудеохристиянства, з одного боку, і паулінізму чи еллінохристиянства, з іншого. Відмінність між ними полягала передусім в тому, що іудеохристиянство ґрунтувалося на іудейській релігійній та єврейській етнокультурній традиціях, натомість еллінохристиянство обстоювало віру в Христа, ґрунтуючи її здебільшого на засадах елліністичного світогляду та римського космополітизму.
- Започаткований апостолом Павлом курс на еллінізацію християнства, так чи інакше, але призвів до виокремлення його зі сфери іудаїзму і перетворив на самодостатню універсальну релігійну систему. Цей процес позначився на тому, що, з одного боку, християнство втратило свою первинну етнокультурну унікальність, бо ж перестало бути єврейським і за змістом, і за формою, а з іншого боку, ставши виразником елліністичних і космополітичних ідей водночас стало близьким по духу імперській ідеології Риму, що, зрештою, й призвело до того, що воно стало його офіційною релігією.
- Саме іудеохристиянство слід вважати християнством, заснованим Ісусом Христом (Ісусом із Назарету), але яке, вже починаючи, практично, з другої половини І століття, перекривалося паулінізмом чисельно і в остаточному рахунку було знищене ним. Зазначимо тут принагідно, що іудеохристиянство як єресь засуджене Вселенськими соборами. Навряд чи нам будуть вже достеменно відомі ті аргументи, згідно з якими палестинські християни не визнавали Павла за апостола, але те, що паулінізм дійсно ідейно змінив оригінальне Ісусове християнство нині є фактом доконаним. Доказом цьому є вже хоча б той факт, що рішення Вселенських соборів виписані саме з пауліністичних позицій.
- Сучасне християнство в масі своїх конфесій, напрямків і толків являє собою не що інше, як паулінізм. Сьогодні ми маємо справу з Церквою, яку заснував колишній фарисей апостол Павло. І оскільки вона ґрунтується на вченні апостола Павла, то все ж правильніше, чесніше було б у такому разі її називати не Христова Церква, а "Церква апостола Павла" чи "Павлова Церква".
Основні положення та висновки дисертації відображено в наступних публікаціях
Монографії:
1. Павленко П.Ю. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції / Павло Юрійович Павленко. - К.: Абрис, 2009. - 527 с.
2. Павленко П.Ю. Ісус Христос - постать історії / Павло Юрійович Павленко. - Біла Церква: Мустанг, 2002. - 347 с.
Статті в наукових збірниках і часописах:
3. Павленко П.Ю. Нетрадиційні релігії: погляд через призму національного / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. - К., 1999. - С.131-136.
4. Павленко П.Ю. Місіонерство і національне: неохристиянський аспект / Павло Юрійович Павленко // Відомості Митрополії УАПЦ. - Лондон (Велика Британія). - №1. - 2000. - С.43-46.
5. Павленко П.Ю. Правомірність вживання термінів "секта" і "єресь" у контексті сучасного конфесійного християнства / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження: Науковий щорічник. - К., 2001. - №5. - С.142-146.
6. Павленко П.Ю. До питання про ад і пекло / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №20. - 2001. - С.24-31.
7. Павленко П.Ю. Сучасні харизматичні церкви і національні інтереси Української держави / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №21. - 2002. - С.98-108.
8. Павленко П.Ю. Утопія єдиного християнства і конвергенції в християнстві / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: свобода релігії і національна ідентичність - світовий досвід та українські проблеми: Науковий щорічник. - К., 2002. - №6. - С.58-63.
9. Павленко П.Ю. Етнізація життя і християнська космополітичність / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №23. - 2002. - С.102-115.
10. Павленко П.Ю. Постать Ісуса Христа в контексті релігієзнавчих досліджень / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №27-28. - 2003. - С.146-157.
11. Павленко П.Ю. Неохристиянський рух в Україні: погляд через призму свободи релігієвияву та національної самоідентичності / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: функціонування релігії в умовах свободи її буття: Науковий щорічник. - К., 2004. - №8. - С.101-106.
12. Павленко П.Ю. Богословські підвалини міжконфесійного протистояння / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: міжконфесійні відносини в умовах суспільно-політичних трансформацій в Україні: Науковий щорічник. - К., 2005. - №9. - С. 19-28.
13. Павленко П.Ю. Позитивний досвід присутності Церкви в соціумі / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: міжконфесійні відносини в умовах суспільно-політичних трансформацій в Україні: Науковий щорічник. - К., 2005. - №9. - С.136-141.
14. Павленко П.Ю. Неохристиянство в національно-культурних вимірах сучасної України / Павло Юрійович Павленко // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип.240-241. Філософія. - С.99-103.
15. Павленко П.Ю. Антрополого-пантеїстична трансформація християнства / Павло Юрійович Павленко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - №4 (17). - С.28-34.
16. Павленко П.Ю. Змирщення християнства та відстороненість його від світу / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - № 3/2005 (35). - 2005. - С.111-122.
17. Павленко П.Ю. Утопія єдиного християнства та конвергентні процеси в ньому / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - № 4/2005 (36). - 2005. - С.139-151.
18. Павленко П.Ю. Наукова християнологія України / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №40. - 2006. - С.126-144.
19. Павленко П.Ю. Інтонації фарисеїзму у вченні апостола Павла / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №42. - 2006. - С.62-76.
20. Павленко П.Ю. Україна в координатах глобалізаційних процесів: релігійний контекст / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: Законодавство України "Про свободу совісті та релігійні організації": європейські стандарти та українські реалії. Науковий щорічник. - К., 2007. - №11. - С.126-132.
21. Павленко П.Ю. Іудеохристиянство як культурно-релігійний феномен в контексті ранньохристиянської традиції та сучасної релігійності / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №43. - 2007. - С.38-52.
22. Павленко П.Ю. Релігійний чинник в духовному відродженні України: християнський контекст / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №44. - 2007. - С.167-175.
23. Павленко П.Ю. Версія ессейсько-кумранського походження християнства: аргументи "за" і "проти" / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №45. - 2008. - С.76-81.
24. Павленко П.Ю. Євангелія від Іуди і постать Іуди Іскаріота в контексті євангельського віровчення / Павло Юрійович Павленко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - №15 (28). - С.16-25.
25. Павленко П.Ю. Українськість спільнотного життя віруючих / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №46. - 2008. - С.110-134.
26. Павленко П.Ю. Священні книги авраамістичних релігій про ставлення до іновірців / Павло Юрійович Павленко // Релігійна свобода: Релігія в постмодерному суспільстві: соціально-політичні, правові та конфесійні аспекти. Науковий щорічник. - К., 2008. - №13. - С.132-145.
27. Павленко П.Ю. Елементи зелотизму в характері публічної діяльності Ісуса з Назарету / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №47. - 2008. - С.80-91.
28. Павленко П.Ю. Змирщення християнства і криза християнської цивілізації / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №50. - 2009. - С.12-21.
29. Павленко П.Ю. Римський імперський космополітизм як чинник утвердження вселенськості християнства / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №51. - 2009. - С.101-109.
30. Павленко П.Ю. Етнізація суспільного життя і християнський космополітизм / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - №51. - 2009. - С. 193-204.
31. Павленко П.Ю. Роль особи в релігієтворенні / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - Спецвипуск 2009-2. - 2009. - С.35-45.
32. Павленко П.Ю. Християнство як релігійно-моральна парадигма / Павло Юрійович Павленко // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. - Спецвипуск 2009-2. - 2009. - С.94-108.
33. Павленко П.Ю. Погляд на неохристиянство через національне: сучасний український контекст / Павло Юрійович Павленко // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник - 2005. - Львів: Логос, 2005. - Книга І. - С.446-451.
34. Павленко П.Ю. Етнокультурні і релігійні обриси сучасного українського суспільства / Павло Юрійович Павленко // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник - 2006. - Львів: Логос, 2006. - Книга ІІ. - С.407-413.
35. Павленко П.Ю. Етнічні особливості релігійного буття малих народів України і нові релігійні меншини та рухи / Павло Юрійович Павленко // Релігія і нація в суспільному житті України й світу. Колективна монографія / За редакцією Л.О. Филипович. - К.: Наукова думка, 2006. - С.169-184.
36. Павленко П.Ю. Євангелія від Юди і постать Юди Іскаріота в контексті євангельського віровчення / Павло Юрійович Павленко // Євангелія від Юди. Перше видрукування українською мовою / За ред. кандидата філософських наук П. Павленка; український переклад з коптської і англійської О. Маландія, за участю О. Хоміцької. - К.: б/м, 2007. - 16 с.
37. Павленко П.Ю. Християнство як релігійно-моральна парадигма / Павло Юрійович Павленко // Релігійна панорама. - №12. - 2008. - С.60-63.
38. Павленко П.Ю. Християнський універсалізм в умовах сучасної України / Павло Юрійович Павленко // Українське християнство: історія трагедій та уроки сьогодення (1596-1686-1946). Науковий збірник. - Тернопіль: Видавець Стародубець В.О., 2006. - С.143-149.
39. Павленко П.Ю. Християнська моральна доктрина в контексті української етнічної культури / Павло Юрійович Павленко // Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу. - К.: Національна академія управління, 2006. - С. 198-201.
40. Павленко П.Ю. Неохристиянство в сучасній Україні: реалізація конституційного права на свободу світогляду і віросповідання чи обстоювання антиукраїнських настроїв під маскою віроповчальних норм? / Павло Юрійович Павленко // Новітні релігійні рухи в Європі та Україні. Збірник наукових матеріалів. - К.: Світ Знань, 2006. - С.124-129.
41. Павленко П.Ю. Месія в контексті біблійного іудаїзму та його відображення в іудейській та іудеохристиянській традиціях / Павло Юрійович Павленко // Сучасна релігійність: зміст, стан, тенденції. Наукове видання. - Луцьк: Волинська книга, 2007. - С.42-51.
42. Павленко П.Ю. Діяльність християнських церков у контексті національної безпеки України / Павло Юрійович Павленко // Україна в нас єдина: Матеріали засідань наукових секцій IV Всесвітнього форуму українців, 18-20 серпня 2006 р., м. Київ. - К.: Екопаксервіс, 2007. - С.156-159.
43. Павленко П.Ю. Антиукраїнська сутність релігійного універсалізму: сучасний християнський контекст / Павло Юрійович Павленко // Православні духовні цінності в умовах глобалізму: Матеріали IV Міжнар. наук. - практ. конф., Київ, 4 квітня 2006 р. - К.: МАУП, 2007. - С.129-135.
Анотація
Павленко Павло Юрійович. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство.
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України (Відділення релігієзнавства), Київ, 2010.
У дисертації доведено, що християнство за задумом свого фундатора замислювалося етнічною (єврейоцентричною) релігійною системою (1); розкрито, з одного боку, головні причини протистояння між іудеохристиянською та еллінохристиянською традиціями, між палестинським як етнічним єврейським християнством та паулінізмом - універсальним (позаетнічним, надетнічним, власне, космополітичним) християнством ап. Павла (2), а з іншого боку, тих процесів, що вивели християнство з його початкової єврейсько-іудейської культурно-релігійної орбіти і які, в остаточному рахунку, призвели до перетворення його, по-перше, на наднаціональну релігію античного світу, а по-друге, на офіційну ідеологію імперського Риму (3); обґрунтовано, що оригінальне Ісусове християнство (іудеохристиянство) мислило себе в контексті іудаїзму, в єврейському культурному полі, оскільки подавало себе месіанською течією в межах тогочасного іудаїзму, розуміло себе завершальним етапом розвитку іудейської релігії, її кінцевим пунктом, натомість еллінохристиянство обстоювало віру в Христа, ґрунтуючи її здебільшого на засадах грецької філософської думки, елліністичного світогляду та римського космополітизму, більше того - універсалістське християнство чи еллінохристиянство водночас формувалося ще й на запереченні єврейоцентричної іудеохристянської традиції, по суті, на запереченні оригінальної апостольської традиції (4). Зважаючи на недостатню дослідженість первісного і раннього християнства у вітчизняній релігієзнавчій літературі, дисертація є одним з перших комплексних досліджень в українському релігієзнавстві теоретичних засад ранньохристиянського віровчення, співвідношення етнічного та універсального в релігії Христа.
Ключові слова: раннє християнство, іудеохристиянство, еллінохристиянство, паулінізм, Ісус Христос, Месія, іудаїзм, фарисеїзм, Біблія, Талмуд.
Аннотация
Павленко Павел Юрьевич. Этническое и универсальное в раннем христианстве: принципы, особенности, тенденции. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение.
Институт философии имени Г.С. Сковороды Национальной академии наук Украины (Отделение религиоведения), Киев, 2010.
Религиозная карта Украины за 18 лет независимости воплощает практически весь спектр религиозных организаций, существующих в современном мире. Среди этого разнообразия есть немало новых христианских течений, некоторые среди которых стремятся идентифицировать себя с Христианской Церковью I века н.э., пытаются представлять себя, как возобновление раннехристианских общин, а исповедуемые учения - как истиннохристианское, как полностью соответствующее образцу Новозаветной традиции, как такое, что основывается на моральных устоях раннего христианства, на основе той церковной традиции, который отстаивали верующие в первых веках существования христианства. Примечательно, что в подавляющем большинстве современные неохристианские конфессии, в своих стремлениях возродить истинное христианство, воссоздают, по сути, эллинохристианство. Следовательно, реализуя идею возрожденного христианства, восстановление раннехристианской традиции и Новозаветной Церкви, современное неохристианство сегодня отстаивает не оригинальное Иисуса христианство, не апостольскую традицию первых веков, а универсалистское как внеэтническое христианство, благодаря этому формируя среди своих верных космополитическое мировоззрение, этнический нигилизм.
В диссертации доказано, что христианство по замыслу своего основателя задумывалось этнической (еврейоцентричной) религиозной системой (1); раскрыто, с одной стороны, главные причины противостояния между иудеохристианской и эллинохристианской традициями, между палестинским как этническим еврейским христианством и паулинизмом - универсальным (внеэтническим, сверхэтническим, собственно, космополитическим) христианством ап. Павла (2), а с другой стороны, тех процессов, которые вывели христианство с его первоначальной еврейско-иудейской культурно-религиозной орбиты и которые, в конечном счете, привели к превращению его, во-первых, в сверхнациональную религию античного мира, а во-вторых, в официальную идеологию имперского Рима (3); обосновано, что оригинальное христианство Иисуса Христа (иудеохристиянство) мыслило себя в контексте иудаизма, в еврейском культурном поле, поскольку подавало себя мессианским течением в пределах тогдашнего иудаизма, понимало себя завершающим этапом развития иудейской религии, ее конечным пунктом. Эллинохристианство же напротив - отстаивало веру в Христа, базируя её преимущественно на греческой философской мысли, эллинистическом мировоззрении и римском космополитизме, более того - универсалистское христианство или эллинохристианство вместе с тем формировалось еще и на отрицании еврейоцентричной иудеохристанской традиции, по сути, на отрицании оригинальной апостольской традиции (4).
Таким образом, учитывая, во-первых, все более острое внимание современного украинского общества к истории христианства, в частности заинтересованность первоначальным и ранним его этапами, формированием теоретических основ его вероучения, процессами институализации христианства не только по теологическим, но и по этническим признакам, во-вторых, держа в поле зрения современные тенденции модернизации и универсализации христианства, имеющиеся в пределах его активные конвергентные процессы и межцерковные противостояния, в-третьих, исходя из того, что еще и поныне весьма живучими являются необъективные выводы марксистского религиоведения относительно причин и условий зарождения христианства, основ его вероучения, взглядов на личность его основателя и одновременно учитывая недостаточную изученность первоначального и раннего христианства в отечественной религиоведческой литературе, диссертация является одним из первых комплексных исследований в украинском религиоведении теоретических основ раннехристианского вероучения, соотношения этнического и универсального в религии Христа, причин противостояния между иудеохристианской и эллинохристианской традициями, тех процессов, которые вывели христианство с его первоначальной еврейско-иудейской культурно-религиозной орбиты и которые, в конечном счете, привели к превращению его в самодостаточную универсальную мировую религию.
Ключевые слова: раннее христианство, иудеохристианство эллинохристиянство, паулинизм, Иисус Христос, Мессия, иудаизм, фарисеизм, Библия, Талмуд.
Summary
Pavlenko Pavlo. Ethnic and Universal in Early Christianity: principles, characteristics and trends. - Manuscript.
Thesis for awarding the degree of the Doctor in Philosophy. Speciality 09.00.11 - Religious Studies.
H.S. Skovoroda Institute of Philosophy, National Academy of Sciences of Ukraine (Religious studies department), Kyiv, 2010.
Thesis represents one of the first complex survey in Ukrainian Religious Studies of theoretical foundations of Early Christian religious faith, research of the nature of correlation between ethnic and universal in religion of Jesus Christ.
The thesis proves that Christianity was designed by its founder as a ethnic (Jewish-centric) religious system (1), disclosed, on the one hand, the main causes of tension between Judaic-Christian and Hellene-Christian traditions, between Palestine as an ethnic Jewish Christianity and Paulinism as universal (beyond-ethnic, super-ethnic, cosmopolitan) Christianity of Apostle Paul (2), and on the other hand, those processes that have turned Christianity out from its original Jewish-Judaic cultural and religious orbit and led it, in the final analysis, to transformation into the supranational religion of the ancient world, and then into the official ideology of imperial Rome (3).
Thesis argues that the original Christianity of Jesus Christ (Judeo-Christianity) realized itself in the entirely Judaism's context, in the Jewish cultural milieu presented itself as a messianic movement within Judaism of that time, perceived itself as a culminating stage of the development of Jewish religion. On the contrary to Judeo-Christianity, Hellene-Christianity asserted faith in Christ mostly grounded on the foundation of the Greek philosophical thought, Hellenistic and Roman cosmopolitan view. Moreover, universalist Christianity or Hellene-Christianity forged simultaneously with denial of Jewish-centric and Judaic-centric legacy, actually, side by side with rejection of the original Apostolic tradition (4).
Key words: Early Christianity, Judeo-Christianity, Hellene-Christianity, Paulinism, Jesus Christ, Messiah, Judaism, Phariseism, Bible, Talmud.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Католицизм - західний напрям у християнстві, особливості віровчення цієї релігії, її характерні особливості як ідеології феодального суспільства. Догмат про верховенство папи римського в християнстві. Роль католицької церкви у колонізації Нового Світу.
реферат [26,8 K], добавлен 16.10.2012Напрямки у християнстві: католицизм, православ’я, протестантство. Таїнства християнської церкви: хрещення, шлюб, миропомазання, євхаристія, покаяння, єлеосвящення, священство. Свято Сходження Святого Духу. Хрещення Господнє як свято у християнстві.
реферат [21,4 K], добавлен 29.01.2010Католицизм як напрямок у християнстві, який виник внаслідок першого великого розколу в християнстві. Характерні риси та форми католицизму. Догмати католицької церкви, непогрішимість папи Римського. Причини виникнення УГКЦ, Берестейська церковна унія.
реферат [45,8 K], добавлен 29.11.2010Причини запровадження християнства як державної релігії Київської Русі. Спільні та відмінні риси язичницької та християнської ідеологій. Пристосування християнства до традиційного язичницького світогляду. Боротьба поганської та християнської віри.
реферат [22,4 K], добавлен 29.09.2009Прийняття доктрини вічних страждань в пекельному полум'ї за істину в сучасному християнстві. Дослідження понять пекла, нескінченних страждань грішників, вічного покарання. Лексико-синтаксичний, літературний та теологічний аналіз біблійних висловлювань.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 08.04.2015Особливості розвитку християнської церкви в ранньому середньовіччі V-X століття. Сутність суперечностей між Римом і Константинополем в першій половині ХІ століття. Догматичні, канонічні та обрядові відмінності між грецькою та латинською церквами.
курсовая работа [91,9 K], добавлен 26.11.2012Іудаїзм — національна релігія євреїв. Поширення світоглядних уявлень, догм і ритуалів іудаїзму в інших світових релігіях - християнстві та ісламі. Головні догмати іудаїзму, святі книги й іудейська обрядовість. Брахманізм як основа розвитку іудаїзму.
реферат [19,7 K], добавлен 15.01.2008Питання взаємин римського уряду і ранньої християнської церкви. Визначення правових підстав переслідування християн у І-ІІ ст. н.е. Особливості релігійного розвитку римського суспільства доби принципату. Ставлення імператора Марка Аврелія до християн.
статья [22,5 K], добавлен 10.08.2017Розвиток церкви як спеціального ідеологічного апарату панівного класу в зв’язку в класовим розшарування суспільства. Характеристика національних релігій, їх відмінні особливості та ознаки. Поняття релігійного сектантства, розповсюдженість в християнстві.
реферат [33,7 K], добавлен 13.07.2016Виникнення християнства як релігійної системи і християнської церкви як специфічного релігійного й суспільного інституту. Джерела, що свідчать про Христа, діяння та послання апостолів, життя перших християнських громад. Поширення християнства у світі.
реферат [45,9 K], добавлен 08.10.2012Дослідження історичних і соціальних умов виникнення християнства як найбільшій світовій релігії за чисельністю прибічників і географічним положенням. Основні етапи розвитку віровчення християнства з моменту зародження в Римській імперії до сучасності.
реферат [20,1 K], добавлен 14.10.2010Поняття соціального інституту. Релігія згідно теорії Маркса та її суспільна функція. Світові релігії та їх вплив на хід історії згідно Веберу. Структурний план релігії. Поява релігійних вірувань. Становлення християнської церкви як соціальної організації.
реферат [25,2 K], добавлен 04.10.2009Мораль - одна із форм духовного життя. Етика як філософська наука про мораль. Християнська мораль. Проблеми християнської етики. Етика християнства на прикладі нагорної проповіді. Духовный, моральный розвиток людського роду.
курсовая работа [14,5 K], добавлен 03.04.2004Місце історії в іудаїзмі. Походження самих євреїв і їх релігії з патріарха Авраама. Основні тексти іудаїзму: Тора, Талмуд, Галаха. Тора як ядро іудаїзму у релігійному тлумаченні. Заборона на виготовлення статуй і масок. Авторитет рабинів та фарисеїв.
реферат [20,6 K], добавлен 07.06.2011Предмет психології релігії, її структура та методи. Різноманітні підходи до осмислення специфіки дисципліни. Напрями дослідження релігійної свідомості. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки, відродження духовності.
курсовая работа [32,9 K], добавлен 30.09.2010Креативно-антропологічні можливості осягнення відношення "людина-Бог" в процесі становлення святоотцівської думки. Особливості трансформації ідеї "внутрішньої" людини у філософії Сковороди. "Вчуття" як засіб дослідження релігії у філософії Шлейєрмаха.
дипломная работа [69,7 K], добавлен 27.09.2010Розуміння ролі релігії в житті українців на основі конкретно-історичного підходу. Передхристиянський період: опис, боги та ідоли. Прийняття християнства та боротьба, що його супроводжувала. Традиції та обряди язичництва, що збереглися до наших часів.
реферат [24,6 K], добавлен 22.01.2011Особливості релігії Стародавнього Єгипту: космологія, покарання людей за гріхи, культ померлих, посвячення. Характеристика релігії Стародавньої Греції: грецька міфологія походження світу і богів, грецький культ. Відмінні риси релігії стародавніх слов’ян.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 02.09.2010Есхатологія як вчення про Кінець світу, уявлення про нього в язичницькому світі і в Старому Завіті. Есхатологічні елементи у християнстві та концепція надії на майбутню відплату за несправедливість. Суть ісламської есхатології і сучасний науковий погляд.
реферат [22,6 K], добавлен 25.11.2009Джерела з історії християнства. Соціально-економічні та релігійно-філософські передумови виникнення християнства. Взаємовідносини християн з державною владою. Християнсько-язичницька полеміка. Особливості проголошення християнства державною релігією Риму.
дипломная работа [2,0 M], добавлен 05.07.2012
