Особливості формування образу новітніх релігій в контексті сучасного розуміння свободи совісті в Україні

Зміст та особливості сучасного розуміння свободи совісті в світі та Україні. Специфіка і головні риси образу новітніх релігій, що формується в українських світських засобах масової інформації. Визначення актуальних завдань сучасної релігієзнавчої науки.

Рубрика Религия и мифология
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2015
Размер файла 79,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г. С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

УДК 21:001.12

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ СВОБОДИ СОВІСТІ В УКРАЇНІ Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

НИКИТЧЕНКО ОЛЕНА ЕДУАРДІВНА

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Одеської національної юридичної академії Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор ІВАКІП Олексій Аркадійович Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри філософії (м. Одеса)

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ФИЛИПОВИЧ Людмила Олександрівна Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, завідувач відділу історії релігії і практичного релігієзнавства (м. Київ)

кандидат філософських наук, доцент КАЧУРОВА Світлана Володимирівна, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри логіки (м. Харків)

Захист відбудеться «16» жовтня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, Україна, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, Україна, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «15» вересня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент О.В. Бучма

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Впродовж всієї історії людства ставлення до релігійних новоутворень було тією віссю, за подіями навколо якої можна було зробити висновок щодо рівня толерантності та ступеня демократизації суспільства. В умовах гонінь формувалося християнство у давньому Римі; пізніше, за часів Реформації, переслідувалися протестанти у багатьох державах Європи; в колишньому СРСР жертвами масових репресій стали десятки тисяч послідовників практично всіх наявних на той час релігій. Цей мартиролог можна продовжувати, оскільки переслідування інаковіруючих є домінантою духовного життя багатьох країн світу й сьогодні.

За принципово інших обставин формувалася більшість сучасних новітніх релігій (НР). У всякому разі, головний імпульс для свого поширення вони отримали переважно у державах сучасної розвинутої демократії, у першу чергу в США і Західній Європі. При діючій там свободі совісті вони змогли майже без перешкод дістатися і радянських теренів. В СРСР їх, аж до років перебудови, не визнавали, а тому кількість прихильників НР не відповідала потенціалу релігійних новоутворень, який стає наочним лише у період незалежної України. Незважаючи на відмінності, можна констатувати, що у тій чи інший формі, у тій чи іншій кількості НР інституціювалися в усіх країнах, які постали після розпаду радянської держави.

Українські релігієзнавці, як і два десятиліття до того їхні зарубіжні колеги, ставши свідками небувалого за своїми масштабами суспільного явища - активного поширення НР, прагнули з академічною дбайливістю й об'єктивністю, а подекуди й з полемічними пристрастями, сформувати наукове бачення неорелігійного феномену у суспільній думці. Однак те середовище, яке віддзеркалює релігійне життя країни, і досі насичене міфами, стереотипами, що спотворюють реальність і формують хибний образ деяких релігій. Йдеться не лише про публікації в ЗМІ, в яких містяться матеріали, де некоректно висвітлюється діяльність громад неорелігійних напрямків, а й про вияви викривленого сприйняття численних релігійних об'єднань і деякими представниками державної влади, науки і культури. Сама релігієзнавча наука потребує сьогодні осмислення цих здобутків та прорахунків у творенні образу різних неорелігійних організацій, який нині домінує у ЗМІ та в інших формах поширення результатів досліджень.

Особливого значення ці завдання набувають у тій площині інформаційного простору, де вибудовується негативний образ новітніх релігій. Вивчення цієї проблеми є своєчасним, по-перше, у зв'язку з тими рисами новизни релігійного життя, які завжди приваблюють сучасного їм дослідника; по-друге, тому що у справі викривлення образу НР об'єдналися усі здавна діючі в Україні релігії; по-третє, більшість із тих дослідників, які від імені релігієзнавців пропагують погляди, які суперечать здобуткам релігієзнавчої науки, однобічно налаштовані у першу чергу саме щодо НР; по-четверте, упереджене ставлення до НР, як і взагалі до кожної людської спільноти, що не заплямувала себе кримінальними діями, постає перепоною демократичній спрямованості України; по-п'яте, штучне створення неадекватного негативного образу НР суперечить діючому в Україні законодавству про свободу совісті, яке, згідно з Конституцією та різними підзаконними актами, забороняє будь-які прояви розпалювання ворожнечі на релігійному ґрунті. Отже, з одного боку, перманентною є потреба об'єктивного науково-релігієзнавчого осмислення феномену НР та адекватного висвітлення їхньої діяльності у ЗМІ, а з іншого - процес розбудови цивілізованої демократичної країни в сучасному світі обов'язково має супроводжуватися втіленням свободи совісті, що разом актуалізує необхідність дослідження особливостей формування образу новітніх релігій у контексті розуміння свободи совісті в сучасній Україні.

Ця тема, окрім деяких науковців-релігієзнавців та вузького кола фахівців (переважно державних службовців), діяльність яких безпосередньо пов'язана із цією сферою суспільного життя країни, майже нікого не цікавить. А між тим вона потребує метатеоретичного та міждисциплінарного підходу. Існуючий досвід викладання філософії та релігієзнавства свідчить про те, що назріла необхідність включення означеної проблеми до навчальних планів інших дисциплін, зокрема філософії права, підручники з яких у переважній більшості навіть і не згадують про неї, а особливо навчальних курсів, що розраховані на підготовку журналістів, яка не передбачає спеціалізації на релігійній проблематиці. Хоч відомо, ретранслятором усіх, у тому числі й суспільно-значущих, поглядів, думок, наукових визначень, суспільних та індивідуальних настроїв навколо новітніх релігій були і є ЗМІ. Для пересічної людини, якщо вона безпосередньо не контактує з представниками НР, існують взагалі лише ці засоби отримання інформації щодо подій, пов'язаних з ними. У більшості випадків від того, який образ НР формують ЗМІ, залежить і ставлення до них як суспільства загалом, так і окремої людини. І чи буде це ставлення відповідати засадам демократичного суспільства, також певною мірою залежить від засобів масової інформації. Тому проблема формування образу НР у незалежній Україні є, безумовно, актуальною, яку наука покликана постійно відслідковувати та аналізувати.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося у контексті наукової програми кафедри філософії Одеської національної юридичної академії «Філософські основи правознавства», а також у руслі наукових тем Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України, зокрема, таких: «Релігія в контексті глобалізаційних процесів сучасності» (державний реєстраційний номер 0103U000219), «Релігійний фактор у контексті політичного життя і духовних трансформацій українського суспільства: історія, стан, перспективи» (державний реєстраційний номер 0102U004093) та «Трансформація релігійної духовності за умов модерну та постмодерну» (державний реєстраційний номер 0101U0026660).

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертації є релігієзнавче осмислення і визначення суті існуючого образу новітніх релігій у суспільній свідомості в контексті наявних тенденцій у розумінні свободи совісті та можливостей наукових і науково-популярних видань й світських ЗМІ, що формують їх відповідний образ і у такий спосіб певним чином впливають на стан демократизації суспільства.

У ході дослідження потрібно було розв'язати такі завдання:

§ проаналізувати поширені в гуманітарній науці та суспільній практиці підходи до НР;

§ охарактеризувати зміст та особливості сучасного розуміння свободи совісті в світі та Україні, виокремити дискусійні питання, що виникають в процесі втілення принципів свободи совісті, зокрема щодо діяльності НР;

§ узагальнити і концептуалізувати той образ НР, яким він постає в наукових працях українських та зарубіжних релігієзнавців, присвячених новітнім релігіям на тлі сучасного розуміння свободи совісті;

§ визначити зміст, специфіку і головні риси образу новітніх релігії, що формується в українських світських засобах масової інформації;

§ окреслити актуальні завдання сучасної релігієзнавчої науки і журналістики щодо формування об'єктивного образу НР, визначивши необхідний мінімум дослідницьких та зображальних підходів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є стан і діяльність НР в умовах релігійної свободи в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є та площина інформаційного і наукового простору, де формується образ НР, який присутній у суспільній свідомості населення України. свобода совість релігія релігієзнавчий

Методологічну основу дослідження складає комплексне використання сукупності принципів та методів наукового пізнання, які обрані з урахуванням поставленої мети, визначених завдань, об'єкта і предмета дисертації. Визначальну роль в дослідженні відіграє діалектичний метод, який надав можливість зрозуміти сутнісну суперечливість процесу формування образу новітніх релігій у контексті сучасного розуміння свободи совісті в Україні. Застосовуючи методи аналізу та синтезу, вдалося виокремити основні тенденції ставлення суспільства до НР, а завдяки історичному порівнянню побачити їх ґенезу. Метод логічного сходження від загального до конкретного дозволив з'ясувати особливості конфесійно плюрального українського соціуму, охарактеризувати його сучасний зміст, спрогнозувати можливі наслідки його подальшого закріплення та поширення на тлі головних процесів в сучасному релігійному житті світу. Загальнометодологічними засадами здійсненого дослідження є принципи українського академічного релігієзнавства: об'єктивність, історизм, толерантність, загальнолюдскість.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного аналізу наукових та науково-популярних видань, інформаційних продуктів світських ЗМІ здійснено релігієзнавче осмислення існуючого у суспільній свідомості суперечливого і нестійкого образу новітніх релігій, головні параметри якого детерміновані такими фактор-групами: суспільно-психологічний спротив трансформаціям соціокультурної матриці, яка містить набір традиційно-конфесійних компонентів; потреба у конструюванні образу «іншого», що актуалізується у кризові й транзитні історичні періоди й каналізує соціальне невдоволення у напрямку маргінальних для даного суспільного контексту груп, символів та ідей; невизнання головними суб'єктами конфесійної сцени країни релігійного плюралізму; надмірна політизація суспільного життя, яка призводить до встановлення нових та поглиблення старих демаркаційних ліній та ускладнює процес національної консолідації.

Цей образ корелюється із загальною релігійною ситуацією та станом релігійної свободи в Україні, змінюючись від відвертого спотворення, навіть демонізації НР, до спроб їх культурної реабілітації та апологетики, що є яскравим індикатором рівня демократизації суспільства.

Здійснене дослідження дало можливість обґрунтувати низку положень, що вирізняються науковою новизною та виносяться на захист:

§ поширені нині в суспільній науці та практиці підходи до НР можна звести фактично до двох - об'єктивного і нормативного, що фактично збігається із двома основними тенденціями у розумінні свободи совісті. Перший є характерним переважно для наукових та науково-популярних праць релігієзнавців та окремих публіцистів та журналістів, які розуміють свободу совісті у філософському дусі, притаманному сучасній моделі державно-церковних відносин демократично орієнтованих країн, та намагаються визначити й дослідити риси новітніх релігій адекватно їх дійсному буттю. Другий притаманний публікаціям про НР у світських засобах масової інформації, в яких більшість рис образу НР не адекватно відображають їх дійсне буття, сприяють їх спотвореному сприйняттю суспільною свідомістю;

§ запропоновано певний мінімум дослідницьких принципів, який дозволяє новітні релігії характеризувати як такий етап у розвитку будь-якої віросповідної системи, що притаманний кожній нині наявній історичній релігії на початку її становлення, хоча термін «нові релігії» ексклюзивно застосовують переважно до тих релігій, що з'явилися лише у другій половині ХХ ст. і процес соціалізації яких ще триває, маючи свої особливості в різних країнах. Принцип історизму у вивченні НР, який визнає незавершеність процесу постання нового духовного явища, з необхідністю стверджує, що жодне теоретичне осмислення останнього не може бути вичерпним. Тому суперечливий образ новітніх релігій має дійсне онтологічне та епістемологічне підґрунтя. В таких умовах сприйняття новітніх релігій безумовно має корелюватися з розумінням та практикою втілення свободи совісті у світі в цілому та в Україні зокрема, оскільки будь-який інший критерій демократичності чи тоталітарності релігійного життя у конкретному суспільстві відсутній;

§ узагальнення образу НР, поданого в наукових працях українських та зарубіжних релігієзнавців, дає підставу констатувати, що НР тут постають складним явищем, яке відтворює загальносвітові та суто українські особливості сучасного стану розвою суспільства в економічному, політичному, культурному, психологічному, правовому та релігійному аспектах. Відповідно і представлений образ новітніх релігій є багатоаспектним, складним, таким, що характеризується відповідністю релігійним запитам тієї частини українських громадян, які стають їхніми послідовниками. Водночас науковці не заперечують можливість використання релігійних уподобань громадян із будь-якою іншою, у тому числі протиправною метою, але не зводять це до особливостей лише НР;

§ у більшості ненаукових праць, які впливають на створення хибного образу НР, їхні автори демонструють редукцію, відповідно до якої неорелігійні явища розглядаються крізь якусь одну, переважно негативну, призму (крім апологетичних праць самих послідовників НР). Образ НР, що створюється на таких засадах, безумовно є перекрученим і формує неадекватні уявлення про нього;

§ у суспільному, науковому, державному, церковному сприйнятті НР наявні амбівалентні тенденції: на тлі в цілому загальноєвропейського бачення прав людини, якому притаманні ліберальні підходи, в онтологічному плані це виражається у відносно мирному співіснуванні в Україні нових та історичних релігій; в юридичному - в законодавчих нормах, зафіксованих як «свобода релігії», яка разом із тим обмежує зміст категорії «свобода совісті»; в психологічному - в зростанні консервативних настроїв щодо НР, які конституюються у вигляді антикультистських інституцій, інтернет-порталів, деяких інструкцій державних органів влади, соборових і синодальних рішень, навчальних курсів, радіо- і телепередач;

§ зміст, специфіка і головні риси образу новітніх релігій, що формувалися в українських світських засобах масової інформації з 1991 по 2009 р., в абсолютній більшості містять матеріали, що сприяють створенню у свідомості українських громадян негативного образу представників новітніх релігій, їх практики та організації. Це дає підставу вважати, що жодний із світських ЗМІ не є «світським» у повному розумінні цього поняття, переважна більшість з них конфесійно орієнтовані, що позначається і на загальному ворожому тоні публікацій, і на однобічному відборі фактів, і на використанні заангажованих коментарів тощо;

§ узагальнення наявних характеристик НР у ЗМІ дало можливість виокремити типові звинувачення, що формують негативний образ НР як явища, позбавленого релігійного змісту взагалі. Їх можна звести до чотирьох груп: 1) здійснення умисних злочинів (зокрема тяжких і особливо тяжких); 2) посягання на свободу та здоров'я своїх адептів; 3) замах на зруйнування засад державності, соціальної системи, релігійних та культурних традицій; 4) інші провини, що негативно характеризують специфіку організаційної структури, ритуального досвіду та культову практику НР;

§ при спотворенні образу НР у світських ЗМІ використовується ряд логічних перекручень: негативний вчинок або правопорушення, скоєне окремим представником неорелігійної громади стає підставою для звинувачення всієї організації; правопорушення, вчинене якоюсь однією кримінальною структурою під гаслом НР, переноситься на всі НР; негативні вчинки та правопорушення, що мали місце у деяких НР, розглядаються як характеристика всіх нових для України релігій; у досліджених публікаціях в такий спосіб спотворюються всі інші релігії, до яких не належить автор публікації, що в логічному дискурсі може зрештою привести до заперечення релігії взагалі. З юридичної точки зору наявність таких логічних перекручень дозволяє визначити, що у правовій свідомості тих, хто створює образ НР в українському суспільстві, домінує принцип “об'єктивного ставлення у провину”, згідно з яким сама належність до НР є підступною і веде до кримінальної відповідальності;

§ подолання негативного соціального стереотипу сприйняття НР є можливим на загальних засадах побудови демократичного суспільства, зокрема розвитку таких ЗМІ, які на відповідному науково-теоретичному та образотворчому рівні об'єктивно висвітлюватимуть процеси, пов'язані з діяльністю релігійних новоутворень. Це сприятиме руйнуванню соціально-динамічних стереотипів минулого, попередженню фундаменталістських й екстремістських настроїв та ідеологій, при синтезі яких і зрощенні з відповідними політичними силами конструюється химерна специфічна релігійність, яка поєднує людей в сприйнятті іншого як ворога, псевдорелігія, яка дезінтегрує суспільство, руйнує і без того слабкі демократичні громадянські засади України.

Теоретичне значення дисертації полягає перш за все в тому, що визначення образу НР як самодостатнього об'єкта дослідження вітчизняного релігієзнавства має важливе значення не тільки для української релігієзнавчої науки, а й для світової соціології та філософії релігії, теорії комунікації, релігійної і світської журналістики. Основні положення дисертації можуть сприяти адекватному сприйняттю феномену НР у суспільній та індивідуальній, світській та конфесійній свідомості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що виявлений й виділений фактологічний та концептуальний матеріал дисертаційного дослідження: 1)ще раз підкреслює необхідність дотримання правових засад втілення свободи совісті, що закріплені в Конституції України, усіма, хто має відношення до створення образу новітніх релігій у ЗМІ; 2)наполягає, що саме на засадах свободи совісті може здійснюватися подальший діалог у суспільстві задля подолання конфліктів у релігійному середовищі, зокрема пов'язаних з новітніми релігіями, та взагалі можливе порозуміння між усіма особами та організаціями, які діють у царині відтворення релігійного життя України; 3)стане у нагоді в процесі викладання курсів релігієзнавства, соціальної філософії, правознавчих дисциплін, етики (у тому загалі журналістської) та інших навчальних предметів, до кола яких потрапляють питання, пов'язані з темою дисертації. Відтак це сприятиме подоланню негативних стереотипів і міфів щодо ролі нових явищ у духовній сфері і формуванню об'єктивного образу НР.

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням, висновки і узагальнення в якому зроблені дисертантом.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлювалися на: ІІІ міжнародній науковій конференції «Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність» (Київ, 2009), V міжнародному антитерористичному форумі «Діалог культур і релігій: протидія тероризму і екстремізму» (Київ, 2008), міжнародних наукових конференціях «Релігієзнавство, філософія релігії і теологія. Від проблеми до понять» (Київ, 2009), «Актуальні проблеми гуманітарних і соціальних досліджень» (Новосибірськ, 2008), «Наука та релігія у духовному відроджені суспільства» (Одеса, 2006), «Ідентичність та толерантність у багатоетнічному громадянському суспільстві» (Алушта, 2004), «Релігія і демократія: обмін досвідом між Сходом і Заходом» (Вільнюс, 2003), «Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження» (Київ, 2001), «Нова релігійність у ХХІ столітті» (Рига, 2000); міжнародному конгресі «Наука та освіта на порозі ІІІ тисячоліття» (Мінськ, 2000); Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства» (Київ, 2006), «Релігійний компонент в світській освіті та вихованні» (Київ, 2005), «Проблеми здійснення свободи совісті в сучасній Україні» (Одеса, 2001); круглому столі «Новітні релігійні рухи в Європі та Україні» (Київ, 2006), наукових щорічних конференціях викладачів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 1999-2009) та Міжнародному гуманітарному університеті (Одеса, 2005-2009).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлені у 15 статтях, матеріалах та тезах конференцій, розділах у підручниках. З них 7 опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, що випливає з його мети та основних завдань. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Актуалізувавши проблему, обрану для дослідження, визначивши мету і завдання останнього, автор в І розділі звертається до методологічних засад, що дає йому можливість вповні розкрити зміст і напругу тих дискусій, які тривають в інформаційному полі України щодо присутності тут НР. Виходячи із своєї наукової гіпотези щодо залежності суспільного ставлення до НР від стану релігійної свободи в даному соціумі, автор детально розглядає в ІІ розділі особливості втілення свободи совісті в незалежній Україні. З'ясувавши наявні протиріччя у реалізації свободи релігій і шукаючи шляхи їх подолання, автор у ІІІ розділі звертається до досвіду вивчення НР вітчизняною наукою, будучи переконаним, що академічна наука про релігію здатна впливати на формування того образу НР, який панує в суспільній свідомості. Але особлива роль тут належить ЗМІ, про що йдеться в останньому, IV розділі, які тільки шукають той фокус, що надасть можливість інформації про НР бути об'єктивною, цікавою і затребуваною.

Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінки машинописного тексту українською мовою, з них 195 сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 200 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, мета і задачі дослідження, його методологічні основи, розкривається наукова новизна роботи, з'ясовуються її теоретична й практична значущість, відображено апробацію результатів дослідження.
У першому розділі «Методологічні проблеми дослідження релігійного життя України у контексті аналізу здійснення свободи совісті та діяльності новітніх релігій», що складається з трьох підрозділів розглядаються загальнофілософські проблеми, що безпосередньо торкаються пошуку й виокремлення сучасного стану втілення свободи совісті та формування образу новітніх релігій у суспільній думці України.
У підрозділі 1.1. «Конкретизація методологічних засад українського релігієзнавства відносно виокремленої сфери дослідження» наголошується на необхідності, при здійсненні дослідження образу НР в умовах сучасного розвитку релігійного життя в Україні, дотримуватись таких науково-теоретичних принципів як об'єктивність, історизм, толерантність, загальнолюдськість.

Автор безумовно спирався на ті досягнення в дослідженні новітніх релігій, що масштабно представлені у працях вітчизняних вчених Н.Дудар, В.Єленського, М.Заковича, О.Карагодіної, С.Качурової, А.Колодного, В.Титаренко, Л.Филипович та ін. Останніми запропоновано нові теоретичні та методологічні підходи у дослідженні НР, розкрито багато аспектів їх появи та функціонування в світі й Україні. Означивши проблему спотворення образу НР в ЗМІ, згадані дослідники однак не зосередилися саме на цьому аспекті, а тому загальні теоретичні висновки потребували доказової джерельної бази, зокрема публікацій світських і конфесійних ЗМІ, що містять матеріали, які з різних боків висвітлюють діяльність новітніх релігій в Україні та поза її межами. Крім контент-аналізу періодичних видань, який здійснювався автором протягом 15 років, для поглиблення наукового рівня дослідження та з'ясування і конкретизації думок спеціалістів щодо обраної проблеми, дослідження ґрунтувалося на трьох експертних опитуваннях, які були проведені серед українських релігієзнавців, держслужбовців і журналістів відповідно у 1998, 2001 та 2004 роках.

У дисертації використано інші соціологічні дані, які мають відношення до обраної теми, а також статистика та аналіз динаміки релігійного життя в Україні, які регулярно друкувались у часописах «Людина і світ», «Релігійна панорама», «Українське релігієзнавство», «Релігійна свобода», а також дотичні до нашої теми матеріали Державного комітету у справах релігії й Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАНУ.

Вивчення питань створення образу новітніх релігій у світських засобах масової інформації в умовах здійснення свободи совісті в Україні базувалося на теоретичних положеннях, які безпосередньо чи опосередковано стосуються цієї проблеми і викладені з позиції сучасного світового та вітчизняного релігієзнавства, зокрема у працях А.Баркер, М.Бабія, А.Бойко, В.Бондаренка, К.Дьюрема, В.Єленського, А.Колодного, Е.Мартинюка, Л.Филипович, в статтях журналістів, які, аналізуючи невдалі журналістські спроби писати про релігію, фактично створюють їх адекватний образ, зокрема Т.Антошевського, К.Гудзик, К.Щоткіної, М.Балаклицького, І.Скленара та ін.

З метою з'ясування витоків демонізації новітніх релігій у засобах масової інформації в необхідному обсязі аналізувалася антикультистська література як закордонна, так і та, що наявна в Україні, насамперед книги Г.Беррі, Ф.Бюлі, І.Гіссера, О.Дворкіна, А.Єгорцева, С.Журавльова, Н.Кривельської, А.Кураєва, Є.Ліхтенштейна, С.Лук'янова, Дж.Макдауела, Д.Маркема, В.Петрика, Д.Стюарта, С.Сьоміна, А.Хвилі-Олінтера, Е.Хіндсона та ін.

Окремою групою джерел, необхідних для розуміння проблеми, стали українські та міжнародні правові акти, які регулюють здійснення свободи совісті, визначають деякі аспекти правого статусу НР та ті норми, які обумовлюють їх висвітлення у ЗМІ.

Все це сформувало дискурс даного дослідження, в рамках якого його автор зіставив тенденції формування образу НР із станом утвердження свободи совісті в суспільній свідомості, що й конкретизовано в тексті дисертації.

У підрозділі 1.2. «Конвергентні процеси у релігійному житті світу другої половини ХХ сторіччя» наводяться головні тенденції сучасного релігійного розвитку другої половини ХХ ст. (акселерація, актуалізація есхатології, актуалізація соціальних доктрин, американізація, вельтизація, віртуалізація, глобалізація, діалог, егосинтонізація, екзотерізація, зростання інклюзівізму, консюмеризм, паксізація, раціоналізація культових дій, ревайвалізм, синкретизм, уніфікація екстеріоризації, фемінізація, харизматизація) та розкриваються ті з них, що безпосередньо впливають на відтворення релігійної сфери суспільного буття України. Дисертант доводить, що ці процеси впливають на реалізацію завдань демократизації української держави і обґрунтовує необхідність врахування їх глобального змісту при дослідженні проблем, які постають у роботі.

У підрозділі 1.3. «Дискусійні поняття в суспільній думці стосовно сучасного стану та подальшого розвою релігійного життя країни» здійснено аналіз як сталих, так і дискусійних поглядів, суджень і понять, що мають конкретне відношення до тих явищ, які належать до основного комплексу завдань реалізації свободи совісті в Україні в демократичному розумінні філософсько-етичних та політико-правових її аспектів: довіра до церкви в українському суспільстві; співвідношення національного і релігійного, здавна діючих і новітніх релігійних інституцій.
У другому розділі «Особливості втілення свободи совісті в Україні», який складається з трьох підрозділів, характеризуються зміст та особливості втілення свободи совісті у період незалежного державотворення.
У підрозділі 2.1. «Свобода совісті у світі та в Україні в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників» наводяться думки М.Бабія, Д.Бромлі, Д.Вітті, В.Губера, К.Дьюрема, В.Єленського, С.Здіорука, С.Качурової, В.Климова, В.Козленка, А.Колодного, М.Мариновича, Г.Меллона, О.Сагана, Б.Тірні, Л.Филипович та інших щодо широкого кола питань, пов'язаних з теорією і практикою відтворення свободи совісті, тих, що безпосередньо торкаються її сучасного стану і подальшої перспективи в Україні: розуміння сучасних моделей державно-церковних відносин у демократичному суспільстві, стан їх відтворення у світі та в Україні; міжнародного досвіду втілення свободи совісті, порівняння його з вітчизняним на тлі суттєвих змін у релігійному житті країн Східної Європи; національної безпеки й активності деномінацій; релігійного плюралізму і місіонерської діяльності; межі легітимності релігійної активності; фази розвою конфліктогенних ситуацій та шляхи подолання конфліктів на релігійному підґрунті; проблем релігієзнавчої експертизи.
У підрозділі 2.2. «Думки експертів з приводу релігійних конфліктів і діяльності новітніх релігій» аналізуються відповіді знавців релігійної ситуації в Україні на питання, які пов'язані з оцінкою деяких основних аспектів становлення і розвитку демократичних засад релігійної сфери життя України.
Експерти висловили свої думки стосовно сутності НР, критерію віднесення до НР тих чи інших релігійних організацій; майбутнє НР в українській державі, ставлення православних церков до НР; причини релігійних конфліктів, перспектив їх вирішення та суб'єктів, що мають брати участь у їх розв'язанні; рівноправ'я релігійних організацій; державного протекціонізму щодо окремих церков; факторів, які впливають на громадську думку та її ставлення до НР; довіри населення до церкви; потреби в громадських організаціях, які протидіяли би поширенню НР; необхідності вводити особливий правовий режим регулювання діяльності НР тощо.
На основі аналізу відповідей експертів автор виокремлює деякі тенденції змін в суспільній думці України щодо НР. По-перше, зростає єдність експертіного розуміння як самих проблем, що виникають в релігійному середовищі, так і в засобах їх можливого розв'язання. По-друге, помітно у бік об'єктивності та толерантності рухаються в своїх поглядах на події, які відбуваються у релігійному житті країни, релігієзнавці, представники державного та адміністративного апарату, журналісти. По-третє, ці данні свідчать якщо не про згасання напруги в аналізованій релігійній сфері, то, в усякому разі, про зменшення гостроти її сприйняття тими, хто безпосередньо вивчає ситуацію та бере участь у врегулюванні конфліктів у релігійному середовищі. По-четверте, значна частина експертів пов'язує майбутню долю вирішення цих конфліктів зі зміною загальної суспільної ситуації, із зниженням конфліктності в державі в цілому.
У підрозділі 2.3. «Протиріччя у здійсненні свободи релігії» розглядаються аргументи “за” і “проти” можливості визнання існування свободи совісті в українській державі. Серед останніх виділяються економічна криза, відсутність історичного досвіду, порушення інших свобод, прав діючих релігійних організацій тощо. Існування свободи совісті в країні підтверджуються: політично - жодна політична інституція не заперечує цієї свободи; юридично - діє відповідне законодавство, до того ж, офіційно визнано пріоритет міжнародних актів у царині прав і свобод людини; та реальне зростання легалізованої релігійної мережі.
Робиться висновок, що de facto і de jure (принаймні на конституційному рівні) в сучасній Україні здійснювалася переважно лише одна із складових такого важливого демократичного інституту, як свобода совісті, а саме - релігійна свобода. Остання знаходиться в процесі свого втілення і поки що не відповідає цілком тому змісту, відтвореному в економічно розвинутих та ліберально-демократичних суспільствах, в яких до суто нормативного її виміру відносять: внутрішню та зовнішню свободи; ненасильство; права батьків та опікунів; корпоративну свободу та відповідний правовий статус; легітимні обмеження зовнішньої свободи; непорушність у будь-який суспільній ситуації. Якщо користуватися політичними аналогіями, то можна сформулювати положення про умови сучасного відтворення свободи релігії в Україні, які узагальнюються у доктрині "Церковного стримування".
Визнається, що сфера свободи совісті утримує в собі ще чимало парадоксів, аналогічних багатьом іншим соціальним і духовним процесам та інституціям українського суспільства, чиї недоліки чи недосконалість провокуються загальною суперечністю українського суспільного розвою.
У третьому розділі “Дослідження новітніх релігій в українському релігієзнавстві”, який складається з двох підрозділів, дисертантом аналізується і висвітлюється образ НР, яким він постає у працях зарубіжних і вітчизняних дослідників цієї проблеми: В.Арестова, А.Баркер, Д.Бромлі, Н.Дудар, В.Єленського, О.Карагодіної, С.Качурової, А.Колодного, Е.Мартинюка, Г.Мелтона, М.Новиченка, С.Свистунова, Л.Филипович та ін. Розглядаються проблеми становлення вітчизняної традиції вивчення феномена НР, наводяться висновки українських і зарубіжних дослідників щодо причин появи, поширення, класифікацій НР.
У підрозділі 3.1. «Становлення і розвиток вивчення і висвітлення феномену неорелігій у наукових і науково-популярних виданнях» розгортається масштабна картина історії українського вивчення НР. Особлива увага автора сфокусована на проблемі насильства в НР. Підтримується точка зору стосовно того, що усі чинники, які призводять до актів насильства, не можуть бути зведені лише до характеристики релігійних угрупувань та органів, що їх контролюють. Йдеться про більш широку соціальну взаємодію, в контексті якої коректніше застосовувати термін «загрозлива ситуація», аніж «небезпечна організація». Саме поляризація суспільної свідомості провокує драматичні сценарії розв'язання конфлікту між новітніми релігійними групами та їх опонентами. Доводиться, що публікації українських учених можуть сприяти формуванню адекватного образу НР, що, у свою чергу, послуговує демократизації суспільного життя України.
У підрозділі 3.2. «Особливості діяльності новітніх релігій в Україні» приділяється уваги й контроверсійним темам, пов'язаним з присутністю НР в релігійному полі України. Деякі закиди на їх адресу мають реальні причини для критичного ставлення до них. Докладно розглядаються ті риси НР, які є найбільш проблематичними, що і викликає відповідні публікації наукового спрямування, в яких є помітним упереджене (негативне) ставлення до досліджуваного феномена.

Наводяться роздуми із цього приводу визнаних вітчизняних дослідників, які вперше на академічному рівні, з позицій об'єктивної науковості незаангажовано висвітлюють історію становлення, сучасну діяльність та перспективи присутніх в Україні НР.

Актуалізуються думки українських вчених стосовно психологічних моментів внутрішнього життя людини, які визначають напрям її пошуків духовно-ціннісних орієнтирів, пов'язують специфічність появи НР в Україні з періодом загального релігійного відродження. Провідною в сучасному українському релігієзнавстві є думка, що на відміну від Заходу, де НР постали певною альтернативою існуючим традиційним релігійним течіям, на українських теренах вони виникали і як протест проти комуністичної ідеології, і як форма своєрідного дисидентства, поповнюючись переважно за рахунок невіруючих або атеїстів. Соціологічні дані, що використовуються релігієзнавцями, дозволили їм скласти соціально-демографічний портрет носіїв НР в Україні.

Аналіз наукових праць, присвячених проблемам НР, а також власні дослідження, дозволили констатувати основні риси НР, які домінують у наукових і науково-популярних виданнях України:

§ поява НР є невід'ємною частиною розвитку релігійного життя упродовж усього періоду існування релігії;

§ в історії зажди були супротивники НР, які вдавалися до будь-яких форм боротьби з ними - від фізичної страти до паплюження їх образу доступними на той чи інший час засобами інформації, що відбувається і сьогодні;

§ багато НР у минулому було знищено, про деякі вже ніколи й не дізнатися, а інформація про тих, що залишилися в історичній пам'яті, часто доходить у спотвореному вигляді;

§ психофізіологічні механізми, за допомогою яких людина потрапляє до лав НР, майже нічим не відрізняються від тих, які використовуються в традиційних релігіях, але за умов конфронтації із соціумом вони можуть здаватися дивними або злочинними;

§ антикультова діяльність не може бути ефективною, оскільки вживає ті ж самі методи, що, на думку депрограматорів, присутні у діяльності так званих «деструктивних культів», лише змінюючи нав'язану (за їх переконанням) «деструкцію» на «депрограмацію»;

§ є такі особливості в суспільстві, у житті та психології людей, які сприяють звертанню до НР, але жодну із таких спонук не варто абсолютизувати у цьому ракурсі, адже ж вони притаманні й тим, хто зрештою зупиняє свій духовний пошук на здавна діючих конфесіях чи зовсім відмовляється від релігійних способів їх задоволення (приєднується до різноманітних громадських організацій: від поп-арту до філософських зібрань);

§ походження негативного змісту образу НР у світських засобах масової інформації слід шукати також у притаманній людській свідомості властивості негативного ставлення до усього чужого, яка за певних соціальних умов реалізується як більш-менш агресивне ставлення до “іншого”;

§ особливості діяльності НР в Україні слід пояснювати перш за все подіями, що відбуваються в українському суспільстві взагалі й в релігійному житті країни зокрема;

§ загроза суспільству з боку НР якщо й існує, то аж ніяк не є більшою, ніж з боку інших релігійних груп, які діють на українських теренах, тому немає жодних об'єктивних підстав для окремої правової регуляції діяльності саме новітніх релігій.

У четвертому розділі «Формування стереотипу сприйняття новітніх релігій у суспільній свідомості і у виданнях засобів масової інформації», який складається із двох підрозділів, розкриваються ті засоби, за допомогою яких налаштовані проти НР публікації спотворюють їхній образ. Наводяться судження щодо етичності негативної оцінки діяльності світських ЗМІ з точки зору свободи слова і свободи совісті. Обґрунтовується позиція автора щодо цієї проблеми, яка зводиться до того, що журналіст так само повинен відповідати за порушення етичних, правових норм та свобод, як і всі ті, хто обґрунтовано піддається за це критиці.

У підрозділі 4.1. «Свобода релігії і засоби масової інформації» наводяться приклади типових взаємовідносин між релігіями і ЗМІ, оцінки досвіду останніх у інформуванні про функціонування релігій, які даються науковцями. Так, А.Колодний пропонує розділяти свободу релігії «для» і «в» мас-медіа і обґрунтовано наполягає на тому, що у другому випадку її не існує. Послідовно критикує журналістів, які демонструють переважно невігластво, ідеологічну або релігійну заангажованість, друкуючи некомпетентні, брутальні виступи проти НР, В.Єленський, який одним з перших у вітчизняному релігієзнавстві звернув увагу на українські світські ЗМІ та їхню практику висвітлення НР. Цитуються інші вітчизняні дослідники (В.Титаренко, Л.Филипович, А.Бойко), які засуджують зловживання ЗМІ своїми можливостями у цій царині релігійного життя в Україні.

У цьому підрозділі аргументовано заперечується існування таких явищ, як “контроль за свідомістю”, “промивка мізків”, які приписуються НР майже в усіх недоброчесних публікаціях.

У підрозділі 4.2. «Становлення, розвиток і тенденції відображення новітніх релігій в українських світських засобах масової інформації» доводиться, що образ НР у свідомості значної більшості сучасних громадян України почав складатися майже з перших років їх появи (60-70 рр. XX ст.) у США та Західній Європі. Але трансформації, які відбулися в українському суспільстві, у першу чергу в ідеологічному вимірі, сприяють усамостійненню й специфікації уявлень про НР, продукованих у ЗМІ України. Тож усю сукупність ЗМІ, присвячених вищезгаданій проблемі, можна поділити на дві частини (відповідно до головних трансформацій у житті країни) й виокремити два головних періоди в історії відтворення відповідного стереотипу сприйняття носіїв НР та їх організацій: перший - до якого мають безпосереднє відношення всі матеріали, що вийшли друком до розпаду СРСР, і другий - що бере свій початок у 1991 р. і триває дотепер (публікації, надруковані в незалежній Україні). Тут наводяться результати аналізу преси до 2009 р. включно. Результати моніторингу подібних видань дозволяють констатувати, що існування вже виокремлених тенденцій триває.

Зазначається вплив антикультистів на вітчизняну пресу, як за радянського періоду, так і в теперішній час; розкривається зміст найчастішого звинувачення у “кримінальності сект”, що й досі панує у працях супротивників НР.

Значна увага надається даним контент-аналізу республіканської та регіональної преси, яка поширюється в Одеському регіоні з 1995 по 2009 р. включно й містить матеріали, присвячені НР (вони репрезентативні для України і в цілому, що дозволяє корелювати отриманні результати для виокремлення особливостей формування образу “чужого іншого” в українській суспільній думці загалом).

З'ясовано, що у більшості випадків на негативне сприйняття НР читача налаштовують вже їх назви в друкованих матеріалах досліджених ЗМІ: “секти”, “тоталітарні секти”, “сатанинські культи”, “деструктивні культи”, “кримінальні секти”, “сектантські рухи”, “релігійні групи (угрупування)”, “вкрай реакційний культ”, “секти культової діяльності”, “ловці душ людських” тощо.

Виявлені негативні характеристики, що найчастіше вживаються, можна звести до чотирьох груп звинувачень. Вказується також на головний тип логічних перекручень, які призводять до спотворення образу НР у світських ЗМІ.

Усі ці необґрунтовані обвинувачення і логічні перекручення, зафіксовані в світських ЗМІ, створювали і продовжують створювати негативний образ НР і в такий спосіб впливали і впливають на формування негативного стереотипу його сприйняття у суспільній свідомості населення України.

У Висновках підбито теоретичні підсумки дослідження особливостей свободи совісті та формування образу новітніх релігій у світській суспільній думці України та в світських мас-медіа.

Доведено необхідність дослідження образу НР в усіх його маніфестаціях в безпосередньому зв'язку зі завданням побудови демократичного суспільства в Україні. На тлі визнаного демократичним у межах існуючого законодавства відтворення релігійної свободи в країні у цілому констатується, що світські ЗМІ чи не найчастіше порушують права віруючих і релігійних організацій на свободу віросповідання, що з усіх релігій найбільш спотвореним постає образ саме новітніх релігій. Формування негативного образу НР, що не відповідає реаліям його буття, критика усіх проявів діяльності релігійних новоутворень на тлі загальних соціальних негараздів та конфліктів, яких зазнають й історичні релігії, є ще одною ланкою викривлення суспільної свідомості, налаштованої у такій спосіб на конфронтацію з «чужим», «іншим». Висновується, що подолання негативних наслідків в даній ситуації потребує зусиль, які виходять далеко за межі академічного релігієзнавства. Але при наявності соціального запиту, наукової доброчесності, толерантності та бажання тих, хто впливає на процес формування образу НР в суспільній свідомості мешканців країни, дещо можна зробити вже зараз. Вказується на труднощі, з якими пов'язані дослідження проблеми НР, і на деякі перепони для журналістів, які бажали б об'єктивно розповісти про НР.

...

Подобные документы

  • Аналіз специфіки французької моделі розуміння свободи совісті в її розвитку. Проблемні питання у принципах лаїчності на рівні державно-церковних та освітньо-церковних взаємин. Становлення принципу свободи совісті та відповідного законодавства у Франції.

    реферат [26,9 K], добавлен 06.02.2009

  • Вивчення психологічної складової різних релігій за допомогою визначення поняття релігії і характеристики існуючих релігій: буддизм, християнство, іслам, іудаїзм, даосизм. Особливості релігійної свідомості і аналіз психологічних типів релігійних людей.

    курсовая работа [49,0 K], добавлен 04.12.2010

  • Розвиток церкви як спеціального ідеологічного апарату панівного класу в зв’язку в класовим розшарування суспільства. Характеристика національних релігій, їх відмінні особливості та ознаки. Поняття релігійного сектантства, розповсюдженість в християнстві.

    реферат [33,7 K], добавлен 13.07.2016

  • Загальна характеристика релігійних організацій як юридичних осіб. Аналіз Закону "Про свободу совісті та релігійні організації". Спеціальна правоздатність релігійних організацій. ООсобливості прав власності релігійних організацій.

    курсовая работа [48,2 K], добавлен 27.11.2006

  • Характерні риси примітивних релігій: тотемізма, табу, землеробського культа, фетишизма та магії. Сукупність табу, що накладалися жерцями і вождями та охоплювали різні сторони життя. Система магічних дій, виконавці магічних обрядів та їх здатності.

    презентация [4,6 M], добавлен 12.03.2014

  • Віра в духовному житті людства. Коли і де зародився буддизм. Навчання Будди. Дхарма — закон, істина, шлях. Чотири шляхетні істини буддійських проповідей. Буддизм як складова частина сучасної західної культури. Поширення популярності тибетського буддизму.

    реферат [42,1 K], добавлен 09.02.2009

  • Виникнення та характерні риси християнства, його розкіл. Православ'я як основна конфесія слов'янських народів, основи віросповідання, обряди та свята. Відмінності католіцизму, формування протестантизму, християнські секти. Уніатська церква в Україні.

    реферат [23,8 K], добавлен 25.06.2010

  • Буддизм як одна зі світових релігій. Буддизм в Китаї та Японії. Характерні риси даосизму та конфуціанства. Основний принцип вчення Лао-цзи. Коротка біографічна довідка з життя Конфуція. Синтоїзм як релігія національної переваги. Священні книги синтоїзму.

    курсовая работа [57,1 K], добавлен 08.10.2012

  • Питання збереження та розвитку української національної культури. Роль міфології в житті сучасного українця на тлі політичних та соціальних течій. Міф традиційний і сучасний, його вплив на формування суспільної свідомості. Сучасна соціальна міфологія.

    контрольная работа [66,0 K], добавлен 13.10.2011

  • Дослідження історії походження буддизму – найдавнішої з трьох світових релігій. Характеристика основ віровчення. Відмінні риси двох гілок буддизму: хінаяну (мала колісниця, або вузький шлях до спасіння) і махаону. Культ у буддизму та сучасне мислення.

    реферат [26,9 K], добавлен 07.12.2010

  • Визначення принципів класифікації моделей державно-церковних відносин, характеристика основних типів таких відносин. Дослідження джерельної бази українського національного та міжнародного законодавства щодо права на свободу совісті. Законодавчі акти.

    реферат [30,4 K], добавлен 06.02.2009

  • Інтерпретація розуміння шлюбу як Таїнства Церкви, яке надає йому істинного, таємничого виміру, де співіснування людей перетворюється на "життя однієї особи в двох лицях". Розуміння народження нової людської особи як творчого акту взаємодії Бога і людини.

    статья [19,5 K], добавлен 19.09.2017

  • Визначення віри у контексті різноманітних підходів дослідження. Її особливості у світлі психології релігії. Опис самозаглиблення, муки бажань та екстазу як форм виявлення релігійної віри. Зміст та причини виникнення масового релігійного фанатизму.

    контрольная работа [33,0 K], добавлен 29.09.2010

  • Динаміка і тенденції розвитку сучасного протестантизму. Роль церков у душпастирській опіці в Збройних Силах України. Місіонерська діяльність протестантських церков в період незалежності держави. Роль протестантів у освітньому та культурному житті.

    дипломная работа [1,9 M], добавлен 14.11.2010

  • Особливості реформаційного руху в Україні. Основі напрямки діяльності православних братств. Львівська братська школа. Контрреформаційні рухи в країні. Причини поразки Реформації у Польщі. Розвиток релігійного вільнодумства й зміцнення католицької церкви.

    презентация [322,6 K], добавлен 29.01.2014

  • Закономірності процесу становлення та функціонування раціональності в межах релігійно-філософського дискурсу. Особливості розуміння категорії раціональності в різних світоглядних парадигмах та затвердження раціональності як метакритерію істини.

    статья [28,7 K], добавлен 10.04.2009

  • Характеристика історичного шляху розвитку греко-візантійської гимнографії. Дослідження теми жінки у іудейській, грецькій та сирійській культурах, вершиною яких став християнський образ Богородиці. Особливості структури гимнографічних богородичних текстів.

    статья [23,1 K], добавлен 31.08.2017

  • Історія і сучасний стан релігійних вірувань і конфесій в Україні. Демократизація українського суспільства та відродження релігійно-церковного життя за роки незалежності. Специфіка та різноманітність суспільної свідомості як духовної сторони життя.

    контрольная работа [28,5 K], добавлен 01.02.2012

  • Формування, історія зародження і поширення ісламу. Мекканський і мединський періоди становлення ісламу. Суть Корану і Сунни. Особливості віровчення і культу ісламу. Основні течії ісламу і шиїтські секти. Основи мусульманського права і іслам в Україні.

    контрольная работа [44,5 K], добавлен 29.07.2009

  • Вивчення релігійно-конфесійної ситуації Рівненщини протягом тривалого історичного та сучасного періоду. Дослідження в галузі поширення різних духовних течій по адміністративних районах. Конфесії України в контексті міжнародних релігійних реалій.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 14.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.