Розвиток римо-католицької церкви в Одесі у ХІХ столітті

Особливість лояльного ставлення до католиків з боку місцевої влади. Аналіз дослідження історії храму Одеси, заснованого в 1795 році. Втручання світської адміністрації у справи католицького єпископату. Характеристика зміцнення позицій церкви в місті.

Рубрика Религия и мифология
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.08.2017
Размер файла 23,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ОДЕСІ У ХІХ СТ

Наталія Д.

У ХІХ ст. певну частину християн Одеси становили римо- католики, до яких належали німці, поляки, французи, італійці, іспанці та інші. Згідно з указом Катерини ІІ від 19 квітня 1795 р. вони, як і представники інших конфесій, отримали умови для розбудови своєї церкви із веденням служби рідною мовою Полное собрание законов Российской империи. - Собр. I. - Т. ХХШ. - СПб., 1830. - № 17 320. - С. 686-688. . Дослідження становлення та розвитку римо-католицької церкви в Одесі є важливим не лише для реконструкції церковної та світської історії південного краю, але й для вивчення історії України в цілому.

Зазначена проблема певною мірою висвітлювалась в історичній літературі. Серед істориків церкви ХІХ ст. варто виділити працю Херсонсько-Таврійського архієпископа Інокентія (Борисова), в якій він, аналізуючи розвиток католицизму на південних землях Російської імперії, різко виступав проти утворення херсонської римо-католицької єпархії Записка Иннокентия, Архиепископа Херсонского и Таврического, о новоучрежденной епархии римско-католической в Херсоне // Русский архив. - 1868. - С. 412-436.. На сучасному етапі розвитку історичної науки пожвавився інтерес до вивчення вказаної теми. Дослідники зверталися здебільшого до внеску представників римо-католицької церкви у соціально-економічний і культурний розвиток міста. У 1999 р. В.В. Самодурова підготувала бібліографічний покажчик, де представлено внесок німецьких переселенців, які належали до різних конфесій, в тому числі й до римо-католицької, в розвиток Одеси Причерноморские немцы. Их вклад в развитие г. Одессы и региона, 18031917. Библиографический указатель /сост. В.В. Самодурова. - Одесса: Астропринт,1999. - 200 с.. Окремі аспекти історії римо-католицької церкви в Одесі, в контексті дослідження проблеми формування німецької общини в місті, розглядала

Е.Г. Плеська-Зебольд Плесская-Зебольд Э.Г. Одесские немцы, 1803-1920 / Э.Г. Плесская-Зебольд: научно-популярное издание. - Одесса: ТЭС, 1999. - 520 с.. У контексті розвитку благодійності в Одесі І. С. Гребцова торкалася питання участі в цьому процесі римо- католиківГребцова И. С. Становление государственного попечительства и общественной благотворительности в Одессе в конце ХУШ - 60-е гг. ХІХ ст. (в аспекте проблемы: центр - регион). Монография /И. С. Гребцова, В.В. Гребцов. - Одесса: Астропринт, 2006. - 320 с. . Більш чітким спрямуванням відрізняються праці О.О. Баковецької, яка вивчає історію римо-католицької церкви в Україні кінця ХУІІІ - ХІХ ст. Численні дослідження авторки знайшли своє відображення в докторській дисертації та опублікованій монографіїБаковецька О.О. Римо-католицька церква в Україні в кінці XVIII - ХІХ столітті: монографія / Ольга Баковецька. - Миколаїв : Іліон, 2015. - 360 с.. Ольга Олександрівна в своїй роботі використала величезну кількість документів, які відклалися в архівах України, Білорусі та Російської Федерації. Нею опрацьовані також деякі фонди Державного архіву Одеської області. Проте поза увагою дослідниці залишилася певна кількість документів, які зберігаються в першому та третьому фондах цього архіву й містять інформацію стосовно діяльності римо-католицької церкви в Одесі.

Мета поданої статті полягає в тому, щоб на основі документів Держархіву Одеської області простежити основні етапи розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст.

Попри втрати під час Другої світової війни в архіві збереглися документи, які дають можливість прослідкувати окремі фрагменти розвитку католицизму в Одесі. Більшість із них відклалася в фондах:

“Управління Новоросійського і

Бессарабського генерал-губернатора” (ф. 1), “Головний статистичний комітет Новоросійського краю” (ф. 3), “Правління римо-католицької церкви св. Петра в Одесі” (ф. 628).

У 2011 р. працівниками архіву видано перший випуск “Зведеного каталогу метричних книг”, який охоплює період 17971939 рр. У підрозділі “Римо-католицизм” вказуються метричні книги, що стосуються римо-католицьких парафіяльних церков (костелів) міста Одеси та сіл Мангейм і Северинівка (ф. 628)Державний архів Одеської області. Зведений каталог метричних книг. Випуск І: 1797-1939 / упоряд. Л.Г. Білоусова, С.Є. Березін, С. М. Герасимова та ін. - Одеса: Пресс-Кур'єр, 2011. - С. 54..

Деякі архівні матеріали стосуються історії першого католицького храму Одеси, заснованого в 1795 р. на кошти віруючих. Зокрема, документ про звернення римо-католиків до міської влади з проханням надати їм землю для будівництва нового храму в зв'язку із зростанням чисельності парафіян. У 1808 р. будівельний комітет виділив місце на воєнному форштадті Одеси для будівництва кам'яної церкви для католиків загальною площею 2 925 кв. сажень. У 1811 р. католицьке духовенство розпочало клопотання перед Одеським будівельним комітетом щодо видачі ним відкритого листка на офіційне володіння виділеною під потреби церкви землею. Це прохання було задоволене і церква отримала право на вільне володіння землею у кварталі, який обмежувався вулицями Катерининською, Поліцейською (нині Буніна), Рішельєвською та Поштовою (нині Жуковського), за виключенням трьох будинків: лікаря Пєшки, аптекаря Шуманського та купця Андрича, які знаходилися на розі відведеної площі. Будівельні роботи за проектом італійського архітектора Франческо Моранді здійснювалися впродовж 18091853 рр. Держархів Одеської області. - Ф. 628. - Оп. 1.- Спр. 1. - Арк. 3..

Варто зазначити, що період з кінця ХVШ до 20-х рр. ХІХ ст. був найбільш сприятливим для розвитку католицизму в місті. Певною мірою це зумовлено лояльним ставленням до католиків з боку місцевої влади. Зокрема, генерал-губернатор Новоросійського краю і градоначальник Одеси де-Рішельє сприяв утворенню римо- католицьких парафій в регіоні й допускав до управління в них єзуїтів, які продовжували діяти в Росії з часів Катерини ІІ. Із 1811 р. у Новоросійському краї була затверджена посада візитатора римо-католицьких церков, який ставав одночасно й пробстом католицької церкви в Одесі. Із державної скарбниці йому виділялася платня в розмірі 2 600 крб. на рік. Першим візитатором призначено єзуїта абата Домініка-Шарля Ніколя, який здійснював контроль за діяльністю усіх католицьких парафій краю, що знаходились в цей час у Херсоні, Одесі, Миколаєві та Северинівці. Проте в 1820 р., у зв'язку з порушенням заборони на проповідницьку діяльність серед православних, єзуїти були виселені з Росії й місце Ніколя зайняв виходець із Баварії Ігнатій Ліндль. Проте два роки по тому його також усунено від посади і вислано з Росії. Офіційною причиною була проповідь ідей протестантизму серед католиків Діанова Н.М. Формування етно-конфесійної структури населення міст Південної України (кінець XVIII - перша половина ХІХ ст.): [монографія] / Н.М. Діанова. - Одеса : Астропринт, 2010. - С. 113-114..

Заборона проживання єзуїтів на теренах Російської імперії поклала початок для нового періоду в історії католицизму. Повною мірою він проявився після поразки польського повстання 18301831 рр. Його відмітною рисою став наступ російського уряду на католицьку церкву, яка підозрювалась у підтримці повстанців. У цей час намітилася політика ліквідації католицької церкви й підпорядкування її православній. Світська влада дозволяла собі грубо втручатися в справи католицького єпископату, фактично ізолювавши його від Апостольського Престолу.

Це викликало обурення папи Григорія ХУІ та негативну реакцію у Західній Європі. У 1842 р. папа римський звинуватив російського імператора у відсутності віротерпимості та гонінні на католицьку церкву в Росії. З метою залагодження інциденту Микола І у грудні 1845 р. змушений був поїхати до Риму на аудієнцію з папою, що стало початком переговорів між Петербургом і Апостольською Столицею. У 1847 р. був підписаний конкордат між російським урядом і Апостольським Престолом. Наряду з іншими важливими питаннями йшлося про утворення нової католицької Херсонської єпархії з центром у Херсоні, що спричинило бурхливу реакцію православної ієрархії. Херсонський і Таврійський архієпископ Інокентій (Борисов) вважав, що створення цієї єпархії є необдуманою і наївною поступку Риму, наслідком якої могла стати активізація місіонерської діяльності католицького духовенства, зростання чисельності католиків серед населення і посилення впливу папи римського на Півдні. До того ж, його обурювали значні витрати, які держава брала на себе по влаштуванню та утриманню католицького духовенства і семінарії. Щорічно для Херсонської католицької єпархії планувалось виділяти 4 480 крб. сріблом, у той час як щорічний оклад православного архієпископа складав не більше 600 крб. сріблом. Члени католицької консисторії мали отримувати досить пристойну платню, а членам православної консисторії взагалі нічого не платили. Враховуючи те, що відмовитись від утворення католицької єпархії уряд вже не міг, архієпископ радив не поспішати з її облаштованістю і розмістити в іншому місці, наприклад у Ставрополі, ближче до Саратовської губернії, де проживала значна кількість католиківЗаписка Иннокентия, архиепископа Херсонского и Таврического, о новоучрежденной епархии римско-католической в Херсоне // Русский архив. - 1868. - С. 412-436..

Російський уряд, зважаючи на значний авторитет Інокентія (Борисова) і протести жителів Херсона, змушений був звернутися до папи з проханням про перенесення столиці католицької єпархії з Херсона до Тирасполя. У відповідності з декретом папи Пія ІХ від 26 серпня 1852 р. столиця єпархії була перенесена до Тирасполя, а сама єпархія отримала назву Тираспольської й увійшла до складу Могилівської митрополії. Проте єпископська резиденція знаходилась в Одесі, де в 1853 р. було завершене будівництво кам'яного кафедрального собору, освяченого в ім'я Успенія Пресвятої Діви Марії. Його настоятелем став священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців Держархів Одеської області. - Ф. 3. - Оп. 1. - Спр. 54. - Арк. 68, 76..

У другій половині ХІХ ст. розпочався наступний, більш сприятливий період для розвитку католицизму на півдні України і зміцненні позицій церкви в Одесі. Доцільно звернути увагу на той факт, що для німців-католиків Тираспольський римо-католицький єпископ змушений був запрошувати священиків із німецьких земель або Австрії. Це зумовлено відсутністю німців у Тираспольській римо-католицькій семінарії. Проте цей процес строго контролювався світською владою. Один із таких прикладів зафіксований в документі, що відклався в Держархіві Одеської області. Він свідчить, що 7 квітня 1859 р., після від'їзду настоятеля Одеського Успенського кафедрального собору Леопольда Борія, синдики звернулися до Новоросійського і Бессарабського генерал- губернатора О. Г. Строганова з проханням про дозвіл запросити священика із-за кордону. У результаті позитивної резолюції до Одеси прибув священик - австрійський підданий Петро Малі. Проте, як повідомив декан римо-католицьких церков Херсонської губернії, він не міг без особливого дозволу уряду приступити до виконання духовних треб. Для вирішення цього питання знадобилось втручання О.Г. Строганова. Але у відповідь на його клопотання міністр внутрішніх справ С.С. Ланской 16 листопада 1859 р. повідомив про неможливість допустити священика до місця служби, посилаючись на чинне законодавство Російської імперії. По-перше, виклик із-за кордону духовних осіб можливий лише на основі прохання самих парафіян-іноземців або через російські місії, при умові попереднього узгодження з

Міністерством внутрішніх справ. По-друге, на основі положення про паспорти, російські місії і консульства зобов'язувались при видачі паспортів римо-католицьким священикам, які їхали до Росії, вимагати від них письмову довідку про непричетність до ордену єзуїтів і таємних товариств, про що ставилась відмітка в паспорті. У зв'язку з тим, що така процедура не була дотримана при переїзді П. Малі й Міністерство внутрішніх справ не отримало підтвердження його благонадійності, то його кандидатура була відхилена Держархів Одеської області. - Ф. 1. - Оп. 197. - Спр. 118. - Арк. 10, 11. . Тому пошуки римо-католицького священика для німецької общини Одеси, який задовольняв би потреби як урядовців так і парафіян, продовжувався ще певний період часу.

Обережна політика уряду по відношенню до католицького духовенства свідчила про бажання запобігти впливу Ватикану та посиленню його позицій в межах Російської імперії.

На цей час католицька громада Одеси була найбільшою на півдні України й чисельність її невпинно зростала. Так, у 1857 р. вона налічувала 3 063 особи Санкт-Петербурзька філія архіву Російської Академії Наук. - Ф. 30. - Оп. 1. - Спр. 64. - Арк. 455-459., а три роки по тому - уже 4 224 віруючих Держархів Одеської області. - Ф. 3. - Оп. 1. - Спр. 60. - Арк. 46.. У 1873 р. в Одеському градоначальстві, згідно даних Одеського статистичного комітету, налічувалося 8 616 римо- католиків: 4 955 осіб чоловічої й 3 661 особа жіночої статі та 14 католицьких священнослужителів Там само. - Ф. 274. - Оп. 1. - Спр. 30. - Арк. 20-21..

Зростання католицької общини спонукало церкву придбати двір лікаря Пєшки, який прилягав до її будівлі, загальною площею 225 кв. сажень. 18 січня 1889 р. Правління римо-католицької церкви звернулося до Одеського міського управління з проханням видати йому акт на володіння землею й усіма будівлями згідно листка, отриманого від Будівельного комітету в 1811 р. Міська дума прийняла рішення від 10 травня 1889 р. уповноважити міську управу видати акт на право повного володіння землею і будівлями римо-католицькій церкві Там само. - Ф. 628. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 6-9.. храм католицький єпископат церква

У Держархіві Одеської області (ф. 628) зберігся документ, який свідчить, що в 1918 р. Одеська Успенська римо-католицька церква придбала у Вікентія Станіславовича Шеліота нерухомість у районі Молдованки, загальною площею 408 кв. сажень за 6 тис. крб. Там само. - Арк. 11-12..

Наприкінці ХІХ ст. приміщення цієї церкви вже не могло задовольняти потреби усіх католиків Одеси. Крім самого собору в місті діяла ще й каплиця, яка знаходилась на вулиці Балківській. У 1892 р. духовенство звернулося до Міської думи з проханням про виділення земельної ділянки на вулиці Балківській для будівництва нової церкви, будинку для притчу, церковнопарафіяльного училища та притулку для бідних і пристарілих. У відповідь міський голова Г. Маразлі 18 листопада 1892 р. підписав наказ про безоплатне виділення земельної ділянки загальною площею 1 659 кв. сажень для будівництва церкви. Настоятелем майбутнього храму був призначений священик Іосиф Шейнер. Тож на місці каплиці була побудована церква Св. Климента Там само. - Ф. 3. - Оп. 1. - Спр. 54. - Арк. 76..

У 1893 р. на вулиці Гаванній з ініціативи французьких емігрантів був збудований костел св. Петра, який в Одесі називали французьким.

Важливим джерелом для дослідження церковного життя парафіян є метричні книги. У Держархіві Одеської області у фонді 628 зберігаються деякі метричні книги Одеської римо-католицької церкви Успенія Пресвятої Діви Марії та деяких парафій Одеської області. Вони різняться недостатнім ступенем інформативності й охоплюють достатньо короткий проміжок часу. Зокрема, метрична книга Успенської церкви про укладення шлюбів велася упродовж 1867-1878 рр. Вона містить інформацію про щорічну кількість вінчань і країну, з якої до Росії прибули молодята. Найбільша кількість вінчань (71) відбулася в 1871 р., найменша (24) - в 1878 р. Метричні книги костелів св. Климента та св. Петра, а також каплиці Антонія Падуанського, яка була під Жеваховою горою, взагалі не збереглися Державний архів Одеської області. Зведений каталог метричних книг. Випуск І. 1797-1939. - С. 180..

Тож документи, які відклалися у фондах Держархіву Одеської області, дають можливість реконструювати окремі сюжети розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. У комплексі з опублікованими джерелами і дослідницькою літературою вони є важливим підґрунтям для подальшого дослідження історії католицизму в Україні.

Анотація

Мета поданої наукової статті полягає в тому, щоб на основі документів Держархіву Одеської області простежити основні етапи розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. Для досягнення зазначеної мети передбачено комбіноване використання різних наукових методів дослідження, зокрема, евристичного, аналізу і синтезу, класифікації та періодизації, статистичного та ін.

Зазначено, що найбільш сприятливим для розвитку католицизму в місті був період з кінця ХУІІІ ст. до 20-х рр. ХІХ ст. Його характерною особливістю було лояльне ставлення до католиків з боку місцевої влади. Свідченням є позиція генерал-губернатора Новоросійського краю і градоначальника Одеси де-Рішельє по відношенню до римо-католицьких парафій в регіоні, до управління в яких допускалися єзуїти. Першим візитатором римо-католицьких церков у Новоросійському краї став єзуїт абат Домінік-Шарль Ніколь, який здійснював контроль за діяльністю усіх католицьких парафій, які знаходились на той час у Херсоні, Одесі, Миколаєві та Северинівці.

Деякі матеріали Держархіву Одеської області стосуються історії католицького храму Одеси, заснованого в 1795 р. Науковий інтерес становить документ про звернення римо-католиків до міської влади в 1808 р. з проханням надати їм землю для будівництва нового храму в зв'язку із зростанням чисельності парафіян. Наслідком стало виділення місця під забудову кам'яної церкви та офіційний дозвіл на вільне володіння цією землею.

Розглянуто особливості другого періоду в історії католицької церкви в Одесі, який розпочався з 1822 р. - після заборони проживання єзуїтів на теренах Російської імперії. Його відмітною рисою став наступ російського уряду на католицьку церкву, яка підозрювалась у підтримці польського повстання 1830-1831 рр. У цей час розпочалася політика ізоляції католицької церкви від Риму й втручання світської влади у справи католицького єпископату. Реакція з боку папи Григорія ХУІ та країн Західної Європи змусила російського імператора Миколу І у 1847 р. підписати конкордат між російським урядом і Апостольським Престолом., одним із пунктів якого мало стати утворення нової католицької Херсонської єпархії з центром у Херсоні. Негативна позиція православної ієрархії на чолі з Херсонським і Таврійським архієпископом Інокентієм (Борисовим) змусила внести зміни до цього проекту - єпархія отримала назву Тираспольської (з центром у Тирасполі) й увійшла до складу Могилівської митрополії.

Важливого значення в цей час набувала Одеса, де фактично знаходилась католицька єпископська резиденція. У відповідності з документами в 1853 р. було завершене будівництво кам'яного кафедрального собору, освяченого в ім'я Успенія Пресвятої Діви Марії. Його настоятелем став священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців.

Проаналізовано третій, більш сприятливий період для розвитку католицизму в Одесі, який розпочався в другій половині ХІХ ст. Низка архівних матеріалів стосується особливостей процедури призначення священиків для католиків-німців, яких запрошували з німецьких земель та Австрії. Досліджено процес зміцнення позицій церкви в місті, наслідком якого стало зростання католицького населення, розширення земельних володінь та розбудова нових храмів.

Тож документи, які відклалися у фондах Держархіву Одеської області, дають можливість реконструювати окремі сюжети розвитку римо- католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. У комплексі з опублікованими джерелами і дослідницькою літературою вони є важливим підґрунтям для подальшого дослідження історії католицизму в Україні.

Ключові слова: Одеса, Держархів Одеської області, римо-католицька церква, розвиток, документи, дослідження.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Тлумачення соціального вчення католицької Церкви після ІІ Ватиканського собору. Аналіз основних принципів католицького соціального вчення та їх систематизація. Тлумачення спадщини католицької соціальної доктрини папою Іоанном Павлом ІІ та його енцикліки.

    статья [31,9 K], добавлен 17.08.2017

  • Аналіз православ’я в Україні: Української Православної Церкви (Московського Патріархату), Української Православної Церкви (Київського Патріархату) та Української Автокефальної Православної Церкви. Втручання влади у регулювання "православного питання".

    курсовая работа [86,6 K], добавлен 18.03.2013

  • Власть папы в Церкви как высшая и юридически полная власть над всей католической церковью. Структура и устройство Римо-Католической Церкви. Сущность и особенности апостольского преемства в Московской Патриархии. Структура Русской православной Церкви.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 30.01.2013

  • Власть Папы. Кардинальное отличие православной точки зрения от католической. Возвышение Римского Епископа. Структура, основные направления деятельности и социальное учение современной римо-католической церкви, отношения с русской православной церковью.

    курсовая работа [58,6 K], добавлен 30.01.2013

  • Историческое развитие отношений церкви и государства в Римской империи. Существенные различия в подходах к проблеме взаимоотношений православия и римо-католичества с государством. Реакции русской православной церкви по поводу отречения Николая II.

    сочинение [18,7 K], добавлен 12.01.2014

  • Особливості становлення таїнства священства, його походження та основні тенденції розвитку. Причини виникнення та історичний розвиток целібату - стану безшлюбності католицького духовенства, аналіз сучасного ставлення католицького духовенства до нього.

    магистерская работа [106,9 K], добавлен 30.05.2010

  • Ознайомлення з історією розвитку Української Греко-Католицької Церкви на території сучасного Підволочиського району. Роль церкви у культурно-освітньому розвитку населення краю. Видатні постаті парафії, їх душпастерська діяльність на Підволочиській землі.

    дипломная работа [111,4 K], добавлен 01.09.2014

  • Особливості реформаційного руху в Україні. Основі напрямки діяльності православних братств. Львівська братська школа. Контрреформаційні рухи в країні. Причини поразки Реформації у Польщі. Розвиток релігійного вільнодумства й зміцнення католицької церкви.

    презентация [322,6 K], добавлен 29.01.2014

  • Аналіз причетності Ватикану до процесу легалізації Української греко-католицької церкви. Зміни в оцінці участі Ватикану у вирішенні церковної кризи в західних областях Української РСР. Вплив апостольської столиці на відродження церковного життя в СРСР.

    статья [27,6 K], добавлен 11.09.2017

  • Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у національно-культурній та релігійній історії українського народу. Проблема стосунків між церквою та державою в Україні: теоретичний метедологічний аналіз.

    диссертация [205,5 K], добавлен 08.08.2007

  • История взаимоотношений английской монархии и Римско-католической церкви. Реформация и возникновение англиканской церкви. Формирование англиканской церкви и становление вероучения. Современное состояние церкви. Новая волна антикатолического движения.

    контрольная работа [29,4 K], добавлен 20.02.2009

  • Роль митрополита Іоана (Соколова) в процесі організації та проведенні Львівського Церковного Собору 1946 року та його доленосних рішеннях в історії Української Православної Церкви та Української Греко-Католицької Церкви на теренах Західної України.

    статья [24,3 K], добавлен 19.09.2017

  • Отношение монголов к Русской Православной Церкви. Мученики периода монголо-татарского ига. Устроение Русской Церкви, положение духовенства в монгольский период. Настроения в духовной жизни церкви и народа. Выдающееся значение Русской Церкви для Руси.

    курсовая работа [27,0 K], добавлен 27.10.2014

  • Особенности христианской церкви, исторический путь ее становления. Православные церкви и патриархаты, которые существуют на сегодняшний день, их деятельность. Разновидности восточных православных церквей. Восточные католические церкви и их обряды.

    реферат [31,1 K], добавлен 20.01.2011

  • Історичний аналіз подій, які призвели до розколу православної церкви в Україні. Проблема взаємовідносин між церковними органами і органами державної влади, роль держави у врегулюванні церковних питань. Основні принципи і напрямки вирішення проблеми.

    статья [16,2 K], добавлен 03.04.2011

  • Кратко о предпосылках к миссионерскому служению православной церкви. Значение Церкви как божественного дара. Роль Евхаристии в жизни Церкви. Миссиологический аспект в учении о церкви по статье "Миссионерский императив" протопресвитера Александра Шмемана.

    реферат [19,9 K], добавлен 11.02.2011

  • Краткая хронология исторических событий периода ранней Церкви. Описание жизни христиан в книге "Деяния Апостолов". Мировоззренческая особенность христиан первых десятилетий, возникновение еретических учений. Переход от гонимой Церкви к Церкви имперской.

    реферат [32,3 K], добавлен 04.01.2015

  • Описание прав и обязанностей пресвитера в поместной церкви. Их соотношение, развитие в истории церкви и применение в практической деятельности. Положения для осуществления им деятельности в церкви. Исследование исторической и богословской литературы.

    дипломная работа [86,8 K], добавлен 01.10.2011

  • Изучение внутренней жизни ранней церкви. Борьба церкви с лжеучениями. Задачи, функции Тела Христова. Установление структуры церкви, символа веры и канона. Миссионерская деятельность апостолов на территории Римской империи. Возрастание христианской общины.

    реферат [15,8 K], добавлен 20.11.2014

  • Загальна характеристика доби Вселенських Соборів. Тринітарні дискусії і перші три Вселенські Собори. Халкідонський Собор в історії Церкви. Догматичні та канонічні рішення останніх трьох соборів, їх значення для встановлення християнської Церкви.

    курсовая работа [70,9 K], добавлен 26.11.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.