Взаємозв'язок людини та природи в японському релігійному синкретизмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок людини та природи в японському релігійному синкретизмі

Ворончихіна А.,

аспірантка кафедри теорії та історії культури, Львівський національний університет ім. Івана Франка (Україна, Львів)

Екологічні проблеми, як України, так і всього світу, поступово набувають все більш глобального характеру. Існує безліч організацій, міжнародних конвенцій тощо, спрямованих на їх вирішення, проте до цих питань можна підійти із іншого боку. Як зародилась екологічна свідомість у різних народів? Чому в одних країнах громадяни власними силами просувають екологічні проекти, а в інших ігнорують навіть ті, що вже існують? Припустімо, що відповідь сховалась у самій культурі, якою вона лише зароджувалась. Дослідження того, як зародилась екологічна культура, дозволить у майбутньому розробити проекти, які будуть розвивати її і в інших народів.

В даній статті розглядається екологічна культура Японії, а саме притаманний їй релігійний синкретизм, серед течій якого яскраво прослідковується формування та, з іншого боку, вираження екологічної свідомості японців. Їй притаманне поєднання діяльнісного та споглядального підходу, а також набування нових знань та збереження самобутності.

Ключові слова: релігійний синкретизм, шінто, буддизм, онмьодо, шюґендо, Японія, екологічна свідомість, екологічна культура.

Human and nature's relationship in Japanese religious syncretism. Voronchykhina A.

The purpose of this research is to identify how the relationship between humans and nature are shown in Japanese religious syncretism. So long as problems related to ecological awareness are relevant in the modern 'world, the question is how the ecological awareness isformed. Japanese culture has long been imbued with respect and love for nature, this is particularly evident in religion. This research examines the ecological culture of Japan, namely the inherent religious syncretism, among which trends are clearlyfollowed by theformation and, on the other hand, the expression ofthe ecological awareness in .Japan. Itis characterized by a combination of active and contemplative approaches, as -well as the acquisition of new knowledge and the preservation of identity. Due to the ability to not lose original filling even when replacing certain concepts, each new element only complements the already existing system, 'which greatly improves the relationship between man and nature.

Keywords: religious syncretism, Shinto, Buddhism, Onmyoudou, Shugendou, Japan, Ecological awareness, Ecological culture.В сучасному глобалізованому світі темп життя все більше прискорюється, можливості множаться, а екологічні питання, хоч і активно піднімаються, все ще потребують глибшого розуміння того, яким чином вони виникають і як їх долати. Поряд з тим, розуміння потребує також і те, чому екологічна свідомість так разюче відрізняється залежно не лише від епохи, а і від культури. Японська культура увібрала в себе найрізноманітніші елементи, запозичені в інших країн, релігій тощо. Вона прогресує та водночас не втрачає самобутності. Однією з її особливостей, на нашу думку, є яскраво виражена екологічна свідомість та унікальний взаємозв'язок людини та природи, який виник разом з самою культурою, та існує і по сьогодні.

Релігія в Японії - явище не менш строкате, ніж її культура в цілому, і часто дуже складно вирізнити елементи світської культури від релігійної, адже вони тісно переплетені та проникають у всі сфери японського побуту. Вже саме поняття японської релігійності викликає неабиякі дискусії, адже, як зазначає О. Градець, близько 70% японців не відносять себе до жодної з релігій, і одночасно вважають її надзвичайно важливою частиною власного життя [1].

Тему релігійного синкретизму в Японії піднімає і Дж. КітаТава, який в своїй праці «Релігія в історії Японії» та статті «Зміна парадигми в японському буддизмі» розкриває основні віхи розвитку та поширення релігій в Японії та аналізує їх взаємодію [8]. Важливим є оригінальне сприйняття поняття «релігії» в японській мові, його аналізує дослідник Л. Крейн [6]. Основні ідеї та розвиток таких синкретичних релігійних течій, як онмьодо та шюгендо розкриваються в статтях X. Макото та М. Хаєка [10].

Синкретичні релігійні течії Японії - досить популярна тема для Західної науки, хоча часто основна увага приділяється лише шінто та буддизму. В українському ж науковому контексті до даної теми звертаються куди рідше, а течії на кшталт шюгендо переважно залишаються поза увагою дослідників. Та головне - яку світовому, так і в українському науковому просторі практично не розкривається тема місця людини та її взаємодії з природою в контексті релігійних течій Японії.

Синкретичні течії, розглянуті в даній статті, яскраво репрезентують процес утворення їх в Японії, а також як під впливом тих чи інших релігій змінювалось місце людини по відношенню до природи та інших людей.

Основою японської культури та певного роду базою релігійного синкретизму можна назвати національну релігію Японії - шінто [2]. Існують певні суперечки щодо відокремлення шінто та народних вірувань, і це зумовлено в першу чергу тим, що до появи буддизму на території Японії, шінто не виділяли як окрему релігію, а сама назва зародилась аж в VI ст., коли з'явилась необхідність відокремити її від буддизму [14]. Такі дослідники, як Дж. Ґрін та М. Теювен в «Новій історії Шінто» зазначають, що шінто ніколи не сприймалось японцями як релігія, адже не мало необхідних для цього атрибутів [7]. З цієї ж причини, на думку дослідників, шінто не сприймається як релігія і багатьма науковцями.

Сам термін «шінто» в японській мові позначається двома ієрогліфами: |ф (каті), що зазвичай перекладають як «бог», «дух» та Ж (michi) - шлях. Проте, важливо розуміти, що японські ієрогліфи бувають дуже багатозначними та інколи містять поняття, які неможливо досконало інтерпретувати за межами японської мови та культури. Це стосується і даного терміну. Зупинимось детальніше на першому ієрогліфі, |ф. Цей ієрогліф позначає широко відомий термін «камі», що зазвичай і інтерпретується як загальна назва японських божеств. Проте, камі - це щось більше, ніж просто божество, це уособлення самого божественного духу, єства, яке присутнє у всьому, що є навколо.

Багатозначність притаманна і ієрогліфу «шлях», Ж. Він має такі значення, як дорога (буквально), а також духовний шлях, мораль, догма, метод та інші. Ще один важливий момент - це те, що в Японію ієрогліфи прийшли з Китаю. При цьому, вони не лише отримали кілька способів читань, а і нові смислові наповнення. Як зазначає Л. Єрмакова, термін «шінто» в Китаї позначав не абстрактний шлях богів, а абсолютно матеріальну доріжку, що вела до усипальниці предків, які наділялись божественними атрибутами та вшановувались, як і камі в Японії. З цих причин в науковому дискурсі перебуває питання доцільності вживання терміну «шінто» [2]. Чимало дослідників (Дж. Секіморі, І. Хорі, Дж. Кітагава) називають шінто folk religion, тобто «народною», «традиційною» релігією. В даній статті ці два терміни вживаються як взаємозамінні.

Ранньому шінто притаманна неподільність світу. В уявленнях давніх японців природа, людина та камі існували як одне ціле. Необхідно зазначити, що камі, хоч і мали божественну природу, не були такими далекими від людини, як, наприклад, Бог в європейській традиції.

Для міфології раннього шінто характерний поділ всесвіту на три рівні:

-вищу сферу (яп. «Висока небесна рівнина»), яку населяли камі;

- нижчу сферу (яп. «Нижній світ»), місце перебування нечистих і злих духів; японський релігійний синкретизм шінто

- середню сферу (яп. ШШ, «Проявлений світ»), населений людьми та іншими живими та неживими створіннями.

Водночас японці мали не дуже чітке уявлення про відмінності цих трьох сфер. Ймовірно, вони уявляли собі вищу і нижчу сферу як щось єдине, певний потойбічний світ, який лежав десь за океаном. У багатьох давніх ритуалах шінто, що символізували зустрічання та проводжання камі, вони ніби приходили з гір або островів, і туди ж повертались. Також вважалось, що душі померлих, особливо аристократії, ставали камі та повертались в потойбічний світ [5].

Одним з яскравих елементів екологічної спрямованості японської свідомості є поділ людських гріхів на «небесні» та «земні», де до небесних належали будь-які великі зміни природного ландшафту, знущання з тварин (наприклад, здирання шкури), руйнування загат тощо, а до земних - ті, що переважно стосувались власне міжлюдських стосунків [5].

Також, божественність камі ще не означає прихильне ставлення до людей. Камі бували і добрі, і злі, а те, що гора визнавалась священною, означало, що вона не просто символізує камі, вона ним і є [8]. Тобто, камі населяли навколишні землі, приймаючи найрізноманітніші форми, і, на нашу думку, це лягло в основу унікальних стосунків між людиною та природою, адже все, що існувало поряд з людиною, сприймалось нею як велика цінність, яку не можна бездумно використовувати, адже світ належить не лише людині, а і камі, гнівати яких не можна.

З виникненням державного устрою зароджується і так зване «державне шінто», покликане, в першу чергу, легітимізувати владу імператора. Власне, саме тоді, на його замовлення і пишуться «Коджікі», в яких описується утворення світу, перші камі, та прямий зв'язок теперішнього імператора з легендарним Імператором Джімму, нащадком сонячної богині Аматерасу [9]. З розвитком суспільства відбуваються певні зміни і в релігії, камі починають поділятись на покровителів певного роду, місцевості, а також творців - небесних божеств. Окрім цього, існували також земні божества, культурні герої. Та навіть з розвитком шінто і намаганням узаконити за його допомогою імператорську владу, воно все одно залишалось народною релігією, елементи якої були присутні як в обрядовому, так і побутовому житті всіх японців, незалежно від статусу.

В VII ст. по всій Японії активно поширюється буддизм, який неабияк доповнив релігійні традиції японців. Власне, зближення буддизму та шінто, що стало унікальною рисою японської культури та справило великий вплив на екологічний тип світогляду японців, відбулось в період Нара завдяки двом чинникам, перший з яких соціальний. Оскільки буддизм був дуже популярний у японської аристократії, було зроблено все для того, щоб не допустити міжрелігійних конфліктів. Спочатку камі були оголошені покровителями буддизму, пізніше деяких камі стали асоціювати з буддійськими святими. У кінцевому підсумку склалося уявлення про те, що камі, як і люди, можуть потребувати порятунку, яке досягається відповідно до буддійських канонів. На території храмових комплексів шінто стали розміщувати буддійські храми, де проводилися відповідні обряди, а буддійські сутри читалися і безпосередньо в святилищах шінто [13].

А. Ігнатович зазначає, що в японській буддійській літературі є кілька понять, що позначають середовище: «саха» - як людське середовище, куди прийшов Будда, «секен» - середовище дій та справ, а також «кокудо» - середовище, в якому перебуває фауна та флора. Власне, за буддійською концепцією буття, Будда існує в кожному елементі секен та кокудо, а отже - у всьому навколишньому світі [3]. Така концепція дозволила буддизму мирно співіснувати з шінто. Хоч на державному рівні були різні етапи прийняття та неприйняття буддизму, народ спокійно увібрав у власні традиції буддійські канони.

В ідейному відношенні вплив буддизму виявився в тому, що в шінто з'явилася концепція досягнення гармонії з камі через очищення, під яким розумілося усунення всього зайвого, наносного, всього того, що заважає людині сприймати навколишній світ таким, яким він є насправді. Серце людини, яка очистилась, подібне до дзеркала, воно показує світ у всіх його проявах і стає серцем камі. Людина, що володіє божественним серцем, живе в гармонії зі світом і богами, а країна, де люди прагнуть до очищення, благоденствує. При цьому, з традиційним для шінто ставленням до ритуалів, на перше місце ставилося реальна дія, а не показне релігійне завзяття і молитви [8].

О. Градець, висвітлюючи моделі релігійного синкретизму, пише про те, що для Японії є типовою міжрелігійна взаємодія, при якій відбувається заміщення догматики, або практики, або ж обох цих складових. При цьому важливим моментом на думку дослідника є те, що заміна назв не буде впливати на оригінальне наповнення, і саме з цієї причини японські релігійні постаті не втрачають своїх атрибутів. Навіть коли камі інтерпретуються християнами як святі, а Будди сприймаються як еманації надприродної істоти, у свідомості японців вони незмінно лишаються тим, чим були від початку - божествами та просвітленими [1]. Можливо припустити, що така риса притаманна японській культурі як такій, і яскраво проявляється також в писемній традиції. Як вже зазначалось вище, кожен ієрогліф в японській мові має кілька читань. Крім читань, ієрогліф має певний сенс, значення. При поєднанні кількох ієрогліфів в одне слово, використовуються різні читання (саме так зі слів «камі» та «мічі» утворилось «шінто»). Але, навіть при тому, що в ієрогліфа може бути п'ять, десять та більше читань, коли японець бачить його - він сприймає в першу чергу сенс. Тобто, навіть не знаючи, як прочитати певне слово, по самому ієрогліфу буде зрозумілим його оригінальний зміст. І як би його використання не змінювалось, з якими б читаннями його не асоціювали, оригінальний сенс лишиться незмінним. Така риса і справді допомагає культурі не втрачати самобутності, скільки б нових елементів до неї не додалось, що і трапилось у взаємодії шінто та буддизму.

Однак, важливо пам'ятати, що релігійний синкретизм в Японії виражається не лише у вигляді поєднання широко відомих шінто та буддизму. Японська схильність до запозичень дала поштовх для розвитку безлічі течій, сект та напрямів релігійного характеру. Одними з найбільш синкретичних течій, що яскраво репрезентують стосунки людини та природи, є шюґендо та онмьодо, на яких ми зупинимось детальніше.

О. Масаясу пояснює значення терміну шюгендо (яп. ШШШ, shugendou) як «шлях вдосконалення надприродних сил», і зазначає, що послідовників цієї течії часто називають ямабуші, |_UR, що означає «той, що усамітнюється в горах». Самі терміни «шюгендо» та «ямабуші» виникли на початку IX ст. Шюгендо містить в собі елементи ритуалів шінто, пов'язаних з горами, адже саме в горах, за давніми віруваннями, перебували душі предків та камі, що вважались покровителями місцевих рік та полів [11]. Крім цього, шюгендо увібрало в себе чимало ідей езотеричних буддійських течій, таких, як Тендай та ШінГон [5]. Також на становлення основних ідей шюгендо неабияк вплинув даосизм та деякі містичні вчення.

Отже, поєднавши в собі елементи народних вірувань, китайської езотеричної практики інь-ян, езотеричного буддизму та даосизму виникла синкретична течія шюгендо, основною ідею якої було те, що шляхом аскетичних практик та медитацій можливо здобути певні магічні здібності, міцне здоров'я та довге життя [12]. Проте, кінцевою метою шляху гірських самітників були не надприродні сили самі по собі, а просвітлення, яке могло настати в результаті споглядання краси природи, вміння її відчувати, ставати з навколишнім одним цілим.

Такий культ гір неабияк вплинув на всю екологічну культуру Японії. Як приклад, розглянемо персонажа японського фольклору, тісно пов'язаного з шюгендо: тенту (яп. ЖЩ, tengu, небесний пес) [15]. Це легендарне створіння, що виглядає як ямабуші, монах-відлюдник, проте має червоне лице та дуже довгий ніс. Також, цей воїн має магічне віяло, за допомогою якого керує вітром. Тенту вважались надзвичайно вмілими воїнами, існують навіть перекази про те, що деякі видатні японські полководці навчались саме в цих створінь. Проте, характер у тенту дуже запальний, і що особливо важливо, вони оберігали «свої» гори від чужинців, які посягали на природу, а також полюбляли «провчати» воїнів, які мали надто високу думку про себе. Існує також чимало переказів про «карасу тенту» (яп. ЖЖЩ, karasu tengu, небесний пес-ворон), його своєрідних помічників: вони не можуть керувати вітром так, як головний тенту, але виглядають як люди-ворони, мають дзьоба та крила, а отже можуть самостійно літати. Карасу тенту також вважались воїнами і одягались як ямабуші, а отже в уявленні людей, це було майже одне і те ж.

Звідси можна вибудувати певну паралель - представники шюгендо асоціювались з відлюдниками, які осягають магію та вчаться у легендарних створінь, або ж і стають такими. Вони дуже сильні та понад усе цінують священні гори, де живуть. Такі вірування неабияк впливали на свідомість японців, адже з одного боку люди боялись тенту та не наважувались шкодити природі, де б ті могли перебувати; з іншого боку - ними захоплювались і брали приклад, тим самим підтримуючи та розвиваючи традиційну японську екологічну культуру.

Ще однією синкретичною течією є онмьодо (яп. Ш ШШ, onmyoudou, букв, «шлях інь-ян»). За записами в «Ніхон Шьокі» (Аннали Японії), що датуються 720 р., онмьодо з'явилось в Японії на п. VI ст., в результаті активного культурного обміну з Китаєм. Китайські дослідники, вивчаючи календар, ворожіння тощо, прибули в Японію та привезли з собою вчення про інь та ян, а також про п'ять основних елементів буття [10].

Японці запозичили це вчення, доповнивши його елементами езотеричного буддизму, даосизму та подекуди шінто, і в результаті утворилось онмьодо - вчення про календар, ворожіння та екзорцизм. Імператор певний час сприймав онмьодо як шахрайство та забороняв його використовувати, проте вже в VII ст. був утворений спеціальний відділ онмьодо, в якому існували такі посади, як голова (і одночасно головний астролог), замісник голови, секретар, помічник та власне майстри онмьодо. Цей відділ мав займатись передбаченням катастроф, різного роду ворожіннями, очищенням від злих духів та поганої енергії тощо [11].

Онмьодо вирізняється на тлі буддизму та шінто, адже взаємодія з природою в ньому відбувається зовсім по-іншому. Крім возвеличення природи та божеств, незалежно від того, чи вони приймають вигляд камі, чи бодхісатви, людина тут постає діячем, а не спостерігачем, що більш типово для японської культури і яскраво виражається в шюГендо. Онмьодо наповнене ритуалами, які дозволяють людині не лише молитися за вирішення проблем, які вона не може осягнути (адже такі проблеми зазвичай пояснювались потойбічними силами, демонами, прокляттями тощо), а і самостійно їх вирішувати, використовуючи магічні сили природи. Проте, не варто помилково сприймати використання природних сил, які одночасно сприймались і магічними, як щось суто споживацьке. Кожен ритуал був просякнутий почуттям поваги та вдячності до природи, божественних покровителів, предків. Одним з важливих елементів онмьодо є екзорцизм, тобто вигнання злого духа, яке зазвичай означало не знищення, а очищення, після якого дух отримує шанс на переродження. Ця тема стала основою чималої кількості сюжетів для фільмів, романів та манГи, японського графічного роману.

Як бачимо, японський релігійний синкретизм - це унікальне явище, в основу якого лягло шінто - народна релігія Японії. Шінто стало основою, яка поєдналась з найрізноманітнішими елементами буддизму, даосизму та інших релігійно-філософських течій. Маючи стержень у вигляді шінто, вірування японців неабияк змінювались, але в їх основі завжди лежала любов та пошана до природи. В синкретичних течіях буддизму та шінто це виражається у вірі, що весь світ є священним і все навколо заслуговує відповідного ставлення. ШюГендо на диво гармонійно поєднало в собі ідею споглядання природи з її активним захистом та магічними здібностями; в онмьодо ж проявився нетиповий для Японії, діяльнісний підхід, коли сили людини об'єднуються з силами природи задля очищення енергії, яка, знову ж таки, стосується однаковою мірою як людей, так і всього навколишнього.

Завдяки здатності не втрачати оригінальне наповнення навіть при заміні певних понять, кожен новий елемент лише доповнював вже існуючу систему, що неабияк сприяло вдосконаленню відносин між людиною та природою. На нашу думку, це також є причиною того, що сучасна Японія зуміла стрімко розвинутись до рівня високотехнологічної країни, не втративши при цьому ні почуття пошани до природи, ні власних традицій. Звісно, течії, розглянуті у статті, не єдині, тож залишаємо на майбутні дослідження вплив християнства та інші синкретичні релігійні течії Японії та їх вплив на становлення та розвиток японської екологічної культури.

Список використаних джерел

1. Градець О. О. Японські релігії як приклад сучасного синкретизму / О. О. Градець // Наука. Релігія. Суспільство. - 2010. - №2. - С.280-283.

2. Ермакова Е. М. Синто - путь японских богов. Том I. Очерки по истории синто / Е. М. Ермакова, Г. Е. Комаровский, А. Н. Мещеряков. - СПб.: Гиперион, 2002. - 704 с.

3. Игнатович А. «Среда обитания» в системе буддийского мироздания / А. Игнатович И Человек и мир в японской культуре. - Москва: Наука, 1985. - С.48-72.

4. Картер К. Зміни в санно-шінто під впливом Джьоіна / К. Картер // Історія ідей Японії. - Японія, 2017. - С.90-106 (Й--Ј

82: [ЙШ^ІРЕЈІ^2017).

5. Китагава Дж. Религия в истории Японии / Дж. Китагава. - М.: Наука, 2005.-592 с.

6. Crane L., Bruce J., Salmon P. (2012), «Blending Buddhism, Shinto, and the Secular: Japanese Conceptualizations of The Divine», Journal ofEthnographic and Qualitative Research. - №6. - P.76-89.

7. Breen J. and Teeuwen M. (2010), «А New History of Shinto», Blackwell Publishing, Chichester. - 264 p.

8. Kitagawa J. M. (1984) «Paradigm Change in Japanese Buddhism», Japanese Journal of Religious Studies. - №11. - P.115-142.

9. Philippi D. (1969), Kojiki, Princeton University Press, University of Tokyo Press.

10. Makoto H., Hayek M., (2013), «Editors' Introduction:

Onmyodo in Japanese History», Japanese Journal of Religious Studies. -P.1-18.

11. Masuo S. and Elacqua J. (2013), «Chinese Religion and the Formation of Onmyodo», Japanese Journal of Religious Studies. - №1. -P.19-43.

12. Path to Mystic Power Via Ascetic Practices (2009), Japanese Buddhist Statuary, available at: http://www.onmarkproductions.com/ html/shugendou.html.

13. Sato M. Shinto and Buddhism [Електронний ресурс] / M. Sato // Encyclopedia of Shinto, 2006. - Режим доступу: http://eos. kokugakuin.ac.jp/modules/xwords/entry.php?entryID=826.

14. Symonds S. A History of Japanese Religion: From Ancient

Times to Present [Електронний ресурс] / Symonds // The College at Brockport: State University of New York. - 2005. - Режим доступу: http://digitalcommons.brockport.edu/cgi/viewcontent. cgi?article=1020&context=hst_theses.

15. TENGU. The Slayer of Vanity [Електронний ресурс] // Japanese Buddhist Statuary. - 2013. - Режим доступу: http://www. onmarkproductions.com/html/tengu.shtml

References

1. Gradec' O. O. Japons'ki religii'jak pryklad suchasnogo synkre- tyzmu / O. O. Gradec'll Nauka. Religija. Suspil'stvo. - 2010. - №2. -S.280-283.

2. Ermakova E. M. Sinto - put'japonskih bogov. Tom I. Ocherki po istorii sinto / E. M. Ermakova, G. E. Komarovskij, A. N. Meshherjakov. - SPb.: Giperion, 2002. - 704 s.

3. Ignatovich A. «Sreda obitanija» v sisteme buddijskogo mirozdanija / A. Ignatovich // Chelovek і mir v japonskoj kul'ture. - Moskva: Nauka, 1985. - S.48-72.

4. Karter K. Zminy v sanno-shinto pid vplyvom Dzh'oina / K. Karter ll Istorija idej Japonii'. - Japonija, 2017. - S.90-106 (Л--82:[#ЖШШЈШЕЈІ&2017).

5. Kitagava Dzh. Religija v istorii Japonii / Dzh. Kitagava. - M.: Nauka, 2005.-592s.

6. Crane L., Bruce J., Salmon P. (2012), «Blending Buddhism, Shinto, and the Secular: Japanese Conceptualizations of The Divine», Journal ofEthnographic and Qualitative Research. - №6. - P.76-89.

7. Breen J. and Teeuwen M. (2010), «А New History of Shinto», Blackwell Publishing, Chichester. - 264 p.

8. Kitagawa J. M. (1984) «Paradigm Change in Japanese Buddhism», Japanese Journal of Religious Studies. - №11. - P.115-142.

9. Philippi D. (1969), Kojiki, Princeton University Press, University of Tokyo Press.

10. Makoto H., Hayek M., (2013), «Editors' Introduction:

Onmyodo in Japanese History», Japanese Journal of Religious Studies. -P.1-18.

11. Masuo S. and Elacqua J. (2013), «Chinese Religion and the Formation of Onmyodo», Japanese Journal of Religious Studies. - №1. -P.19-43.?

12. Path to Mystic Power Via Ascetic Practices (2009), Japanese Buddhist Statuary, available at: http://www.onmarkproductions.com/ html/shugendou.html.

13. Sato M. Shinto and Buddhism [Elektronnyj resurs] / M. Sato // Encyclopedia of Shinto, 2006. -Rezhym dostupu: http://eos.kokugakuin. ac.jp/modules/xwords/entry.php?entryID=826.

14. Symonds S. A History of Japanese Religion: From Ancient

Times to Present [Elektronnyj resurs] / Symonds // The College at Brockport: State University of New York. - 2005. - Rezhym dostupu: http://digitalcommons.brockport.edu/cgi/viewcontent. cgi?article=1020&context=hst_theses.

15. TENGU. The Slayer of Vanity [Elektronnyj resurs] // Japanese Buddhist Statuary. - 2013. - Rezhym dostupu:http://www.onmarkproductions.com/html/tengu.shtml

Размещено на Allbest.ru