Мова як складова соціальних цінностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мова як складова соціальних цінностей

Салогубова О.Є.

Проблема вивчення ціннісних орієнтацій набуває все більш комплексного характеру та актуального значення. Цінності це предмет вивчення різних соціальних дисциплін та досліджень, який знаходить своє відображення в філософії, психології, педагогіці, соціології тощо. Незважаючи на достатнє теоретичне висвітлення проблеми цінностей в українській, російській та іноземній науковій площині, мова є сьогодні тією складовою структури системи цінностей, яка, на нашу думку, потребує більш уважного дослідження.

Сучасна людина в силу подій, що останнім часом відбуваються у світі, поступово змінює не тільки свою систему цінностей, але й життєві пріоритети. Інтерес до цінностей особливо виростає у період кризових подій. Проблема цінностей розглядається багатьма дослідниками різних галузей та напрямів. Теоретичне дослідження ціннісних орієнтацій знаходимо в роботах Аристотеля, Фоми Аквінського, сучасних дослідників І. Кондрат'євої [5], В. Конецької[6]. П. Сорокіна[11], Р. Тарнаса[12]. Дотичними до цієї тематики є дослідження С. Матвєєвої[9], В. Зубова[4], Т. Бутченка[3] та багатьох інших.

Метою даної статті є дослідження найсуттєвіших моментів проблеми соціальних цінностей, аналіз «кризи цінностей» та визначення функцій мови в системі ціннісних орієнтацій людини.

Людина не є абсолютом, тому всі цінності, створені нею, з першого погляду, не мають об'єктивного значення. Але саме система філософських, релігійних, культурних, правових цінностей кожної епохи стали тим регулятором, завдяки якому владні структури можуть тримати під контролем як одну людину, так і цілий світ. Всю гігантську суперструктуру людських вірувань можна розглядати як «відображення стану суспільства та класової боротьби»[12].

На певному етапі суспільного розвитку людина стає носієм моральних, етичних та духовних цінностей. В якості необхідної складової духовної культури ціннісні орієнтації визначають відношення особистості до себе та до інших людей як носіїв цих цінностей. Задля розвитку та блага особистості й суспільства необхідною умовою стає наявність культурних, моральних, духовних та інших цінності, які самі собою не з'являються, а вимагають особливих зусиль по їхньому формуванню, передачі, збереженню.

Все своє життя людина розглядає через призму цінностей, яка формується з раннього дитинства і до останнього подиху. Цінності це поєднання суто індивідуального та суспільного, внутрішнього та зовнішнього, минулих традицій та сьогоденних реалій, актуального та потенційного, бажаного та вже сформованого у свідомості.

Система цінностей кожного суспільства відіграє важливу роль, бо вона впливає на зміст норм. На побутовому рівні та в поведінці людей норми виявити легко, а ідентифікувати цінності набагато складніше. Дати одне визначення терміну «цінності» взагалі важко, бо в кожну епоху, для кожної людини, в кожній сфері життєдіяльності особистості цінності визначаються індивідуально та сприймаються на інтуїтивному рівні, як сукупність образів, моделей, прототипів та закладених шаблонів. Цінності це об'єктивне та суб'єктивне явище одночасно, бо важливе, суттєве для особистості може міститися як в людині, реальній, свідомій, соціальній, діючій істоті, так і в оточуючій її реальності природній, соціальній, культурній, духовній сферах.

В психології цінності визначають як соціально-психологічний феномен, що являє собою ідеальні кінцеві цілі для індивіда і є важливішою складовою структури особистості; цінності проникають у всі сфери людської діяльності і виконують одну з найважливіших функцій функцію регуляції поведінки людини, бо вони організують її життя та діяльність[7]. Психологічна реальність представлена двома основними формами: психіка кожної людини та психологія груп, спільнот, суспільств будь-якого масштабу. Ці дві форми взаємопов'язані, взаємозалежні, складні за структурою, але кожна з них своєрідна та унікальна. Психіка однієї людини не може бути незалежною від психіки суспільства, членом якого є дана особистість. Зовнішній соціальний світ вривається у внутрішній світ людини і звичайно ж має певний вплив на свідомість людини, її думки та дії, на її мовну діяльність, взаємодію з іншими людьми та взагалі життя.

В теорії культури цінності також відіграють особливу роль. П. Сорокін вважав, що «саме цінність слугує основою та фундаментом будь-якої культури»[11,428]. Розвиток культури обумовлюється динамікою системи відповідних цінностей[5]. Культурологи розглядають цінності з позицій відношення людини та її емоційної сфери. Категорія цінності формується у свідомості шляхом порівняння явищ. Впродовж життя, в процесі пізнання навколишньої дійсності, людина обирає для себе головне, суттєве та важливе, протиставляючи його неважливим, мало суттєвим явищам та речам.

Філософія розглядає проблему цінностей у нерозривному зв'язку з визначенням сутності людини, її буття, життєдіяльності, здатності створювати навколишній світ та саму себе відповідно до своєї системи цінностей. Людина самостійно формує цінності, визначає «антицінності», використовує цінності для підтримки свого індивідуального світу та визначення соціальної групи з подібними ціннісними установками. Ціннісний підхід до світу вимагає розгляду об'єктивної реальності як результату людського самоствердження; світ при такому підході це насамперед «реальність, освоєна людиною, перетворена в зміст її діяльності, свідомості, особистісної культури»[9,15].

Для того, щоб мати змогу щось оцінити, людина повинна чітко представляти, що таке цінності, які виступають в якості орієнтовних критеріїв адаптивної та діяльнісної активності особистості. Уявлення про цінності стають основою мотивації соціальних дій особистості, цінності стають критеріями та орієнтирами, завдяки яким людина формує своє відношення до світу.

Ціннісні уявлення розуміються як основи оцінок та призми бачення реальності, яка орієнтується на цілі, як потреби та інтереси, що переведені на мову почуттів та думок, понять та образів, уявлень та суджень. На основі своїх ціннісних уявлень люди не тільки оцінюють сутнє, це стає мотивацією їхніх вчинків, вони вимагають та добиваються справедливості, здійснюють те, що є благом для них та оточуючих. Прикладами цінностей, які закладаються батьками дітям ще у дитинстві, можуть слугувати такі концепти як: «Батьківщина», «родина», «мати», «батьківська хата», «чесність», «свобода», «любов», «сумління», «людське життя» та інші, які в житті людини ми можемо визначити як ключові. Ключові цінності це аксіологічні ядра, орієнтири сутнісних сил людини, тобто тих інтегральних якостей, які необхідні або достатні для виявлення специфіки людської цілісності[10].

Говорячи про систему цінностей, маємо на увазі, що в свідомості кожної людини цінності існують не розрізнено, а якимось чином впорядковано. Зазвичай в системі ціннісних установок всі цінності розташовані за наростаючою значимістю. В процесі життєдіяльності та розвитку кожна особистість формує свої ідеї, концепти, погляди, які відображають саме її бачення світу. У свідомості людини вони складаються в «ієрархію систему соціальних та культурологічних цінностей, сформованих в конкретних умовах соціального досвіду та діяльності»[6,104]. А це, за словами В. Конецької, відображається у використанні «улюблених розмовних формул та індивідуальних мовних зворотів»[6,104], за якими можна ідентифікувати особистість.

Соціальні зміни, що сьогодні змусили кожного члена суспільства нести особисту відповідальність за свою долю, поступово ведуть до формування нової системи ціннісних орієнтацій. Сучасний світ переживає так звану «кризу цінностей», яка увійшла у всі сфери життєдіяльності людей. Криза цінностей це не унікальний феномен сьогодення. Це явище було характерною ознакою не однієї епохи, але сучасна криза цінностей має низку особливостей, які відрізняють її від минулих традиційних криз.

Множинність та відносність цінностей є основною причиною появи сучасних конфліктів. На думку деяких дослідників джерело плюралізму цінностей міститься в тріадному аспекті: товарна економіка демократична політика індивідуалізм[1]. Сучасні люди фундаментально змінили свої традиційні погляди та уявлення цінностей. Сучасне суспільство впевнено, що не існує єдиної, конечної, абсолютної цінності, до якої можна звести всі інші цінності.

На відміну від минулих традиційних конфліктів цінностей, сучасний відрізняється просторовістю, складністю, глибиною та безперервністю[1]. Просторовість констатується там, що сучасний конфлікт цінностей вийшов далеко за межі моральної сфери людської життєдіяльності та увійшов в усі сфери людського життя. Складність сьогодні виникає більше розходжень, протиріч, протилежностей та конфліктів цінностей, бо різні системи цінностей, які колись були ізольовані одна від іншої, наразі перебувають у постійному контакті завдяки поширенню міжнародних відносин, створенню спільного світового комунікаційного простору. Відповідно відбувається взаємопроникнення та взаємовплив різних ідеологій, систем цінностей, кодексів, що звичайно призводить до зіткнення інтересів. Ускладнення та різноманітність сучасного життя призвела до того, що кожна людина сьогодні може обирати собі свої цінності та цілі, а сьогоденна моральність та державні закони не роблять цей вибір уніфікованим. Виникає гострий конфлікт між традиційними та сучасними цінностями. Всі конфлікти переплетені, вони не є ізольованими один від одного і тому створюють складний комплекс. Глибина традиційний конфлікт моралі відбувався зазвичай в процесі вибору та вирішення, як діяти в тій чи іншій ситуації, бо ціннісні орієнтації щодо ідентифікації добра і зла були чіткі та визначені, тоді як сучасний конфлікт цінностей відбувається не тільки в процесі вибору та прийняття рішення, але й в ідеології. Сьогодні не існує чітко сформованого концепту «цінний нецінний». Безперервність сучасний конфлікт відбувається постійно, вирішити його дуже складно, бо люди стикаються з ним у будь-якій сфері своєї життєдіяльності. Трапляється, що вирішивши одну конфліктну проблему, людина має конфлікт в іншій сфері свого життя. Ситуація, коли долю людини вирішували інші людини або єдиний вибір, повністю змінилася, бо в сучасному суспільстві люди мають постійно обирати.

В кінці 2004 року Україна увійшла у число учасників «Європейського соціального дослідження» (European Sodal Survey) масштабного міжнародного проекту. В опитуваннях другого раунду Європейського соціального дослідження у 2004-2005 рр. взяли участь 24 країни. В рамках цього проекту було проведене дослідження, яке дало можливість вперше окреслити ціннісний портрет населення України в порівнянні з більшою частиною населення Європи. За результатами цього дослідження В. Магун та М. Руднєв провели порівняльний аналіз життєвих цінностей населення України в європейському контексті, спираючись на порівняння цінностей, список яких було сформовано відомим ізраїльським дослідником Ш. Шварцем.

Цей список включає 10 «латентних мотиваційних типів цінностей»: 1) самостійність незалежність у мисленні, діях, виборі, створенні, дослідженні; 2) стимуляція задоволення, новизна, гострі почуття;

1) гедонізм особисте та почуттєве задоволення; 4) досягнення персональний успіх через демонстрацію компетентності, що відповідає соціальним стандартам; 5) влада соціальний статус та престиж, контроль або домінування над людьми та ресурсами; 6) безпека безпека, гармонія, стабільність в суспільстві, відносинах та особиста; 7) конформність уникнення дій, схильність до заподіяння шкоди іншим людям, а також до порушення соціальних вимог та норм; 8) традиція повага, сприйняття та прийняття звичаїв і думок, які відрізняються від традиційної культури та релігії; 9) доброзичливість збереження та підвищення благополуччя тих, з ким людина перебуває постійно в контакті; 10) універсалізм розуміння, цінування, толерантність та захист добробуту усього людства та природи[2].

Висновок дослідників «середній» українець характеризується більш високою, у порівнянні з іншими країнами-учасницями дослідження, виразністю цінностей, що входять в категорію Збереження (Безпека, Конформність, Традиція) і навпаки, низькою виразністю цінностей, що відносяться до категорії Відкритості змінам (Самостійність, Гедонізм, Стимуляція). Також низькою є цінність Доброзичливості (з категорії «Вихід за межі свого «Я»«) та більш висока цінність Влади, в тому числі, за рахунок цінності багатства, що є одним із її складників, сильніше, ніж у респондентів з інших країн, виражена цінність досягнення успіху та соціального визнання[8]. На нашу думку, ситуація сьогодні не змінилася, лише деякі моменти більш загострилися в силу останніх кризових подій у всьому світі загалом, і в Україні зокрема.

Так, експерти одного з Інтернет-порталів відмічають кардинальну зміну пріоритетних запитів суспільства у порівнянні з лютим 2009 р. та першим місяцем осені або докризовим станом. Найбільш позитивним моментом вони вважають збільшення інтернет-запитів з наступними ключовими словами: «ціль» (306,76%), «розуміння» (243,92%), «розвиток» (227,21%), «думка» (215,52%), «відносини» (210,78%), «особистість» (208,55%), «політика» (202,79%). Негативним моментом стало різке падіння інтересу суспільства до подорожей (-33,82 %) та зростання інтересу до «влади» (203,89%) та «війни» (158,94%). Такі цифри свідчать про те, що суспільство почало переоцінку своїх дій, навколишньої дійсності, свого буття. Кризові події допомагають людині чіткіше побачити та дійсно оцінити важливі надбання свого життя, що зазвичай відбивається у поведінці, мові, соціальних діях, життєвих пріоритетах людей.

Ціннісні орієнтири передаються через символічні коди та засоби духовного і матеріального оточення. Мова є саме тим засобом збереження та передачі традицій, правил, моральних, культурних та ціннісних установок, а також засобом впровадження в реальність нової культури, нових цінностей, а також корегування вже устояних життєвих орієнтацій.

Основні функції мови, які, на нашу думку, мають значення при формуванні системи цінностей це:

• Інформаційна функція, яка полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збору, акумуляції та оформлення усіх знань, що накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності, в тому числі, передачі ціннісних орієнтирів.

• Комунікативна функція, яка реалізується у бесіді, розмовах, дискусіях, спілкуванні, полеміці, обговореннях тощо.

• Емотивна функція виражається у мовленнєвій поведінці людини, у тому як індивід сприймає та передає ціннісні установки.

• Когнітивна функція, яка може реалізуватися як роздуми, підготовка до усних висловлювань, творча діяльність.

• Агітаційна функція, яку ми спостерігаємо в політичних промовах, рекламних акціях, провокаційних гаслах, закликах тощо.

• Орієнтовна функція, завдяки якій людина по розмові, вербальній поведінці, діалектах, через призму соціальних цінностей тощо, сприймає свою приналежність до тієї чи іншої соціальної групи.

Сьогодні світ потребує загальну систему цінностей, яка буде орієнтована не на зростання політичної, воєнної, технологічної чи економічної величі окремих країн, а буде мати за основу платформу для комунікації, взаємодопомоги, взаємодії та спільного вирішення глобальних проблем, що з кожним роком стають все більш актуальними та гострими, яка буде включати толерантність до ідейного, морального, релігійного розмаїття. На думку одного із сучасників, умовою вдалого діалогу цивілізацій є об'єднання зусиль світової спільноти для захисту духовних і культурних цінностей людства та організація простору конструктивного діалогу найкрупніших цивілізацій світу[4,159]. Духовне здоров'я сучасного світу потребує: наявність загальнолюдських цінностей; гуманістичне світобачення; гармонійне співіснування різних релігій, вірувань, ідеологій; толерантне відношення до кожної мови та стабільного розуміння сенсу буття кожного індивіда.

Отже, людина сама створює свою систему цінностей, а цінності формують людину. Це не означає, що вчинки особистості є рефлексією її ціннісних орієнтацій, але саме цінності можуть бути одним зі спонукальних чинників дій людини для того, щоб втілити дані цінності у реальність. Важливою функцією цінностей є їхній вплив на вербальну поведінку особистості, а через них і на вербальну поведінку та практичні вчинки інших людей. І навпаки, завдяки своїм функціям, мова як засіб спілкування між людьми та поєднання їх у соціально-етнічну єдність, виконує одну з найважливіших ролей у формуванні цінностей індивіда.

На нашу думку, найбільш перспективним напрямком у дослідженні є: аналіз мови як окремої соціальної цінності та дослідження мови як цінності сучасного українця.

соціальний цінність мова

Література

1. Chang J., Jun F. The contemporary conflict of values Papers/Valu/ValuChan.htm 2.Schwartz S.H. Basic Human Values: An Overview. Basic Human Values: Theory, Methods, and Applications

3. Бутченко Т.І. Визначення сутності цінностей як фактор соціальнополітичного проектування // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. 2009. Вип. 22. С.89-95.

4.Зубов В.А. Альянс цивилизаций как перспектива человечества // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. 2009. Вип. 23. С.158-161.

5. Кондратьева И.Г. Актуальность исследования динамики ценностей в художественной культуре Чувашии ХХ века. // Культурологические исследования' 03: Сборник научных трудов РГПУ им. А.И.Герцена СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена, 2003. С.266-269.

6. Конецкая В.П. Социология коммуникаций. М.: Международный университет бизнеса и управления, 1997 304с.

7. Лысогорская М.В. Внутриличностный ценностный конфликт как индикатор качества жизни личности // Проблемы социальной психологии личности. 2005.Вип. 2.

8. Магун В.С., Руднев М.Г. Жизненные ценности населения Украины: сравнение с 23 другими европейскими странами // Вестник общественного мнения. Данные. Анализ. Дискуссии. 2007. № 3 (89). С.21-34.

9. Матвеева С.Я. Модернизация в России и конфликт ценностей М.: ИФРАН, 1994. 250с.

10. Сагатовский В.Н. Ценностное основание гуманитарной экспертизы // Гуманитарная экспертиза. Возможности и перспективы. Новосибирск, 1992, С.77-89.

11. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А.Ю. Согомонов: Пер. с англ. М.:Политиздат, 1992. 543с

12. Тарнас Р. История западного мышления / Пер. с английского Т.А. Азаркович. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. 448с.

Размещено на Allbest.ru