Статистика як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слово "статистика” має латинське походження (від status - стан речей). Історично розвиток статистики пов'язаний з утворенням держав. Статистичний облік існував уже в глибокій давнині. Так, відомо, що за п'ять тисяч років до нашої ери проводилися переписи населення у Китаї, здійснювалося порівняння військового потенціалу різних країн, відбувався облік майна громадян у Древньому Римі. Свідченням того, що ще в країнах стародавнього світу склались розвинені системи державного та адміністративного обліку, є відображення таких подій у священних книгах різних народів. Зокрема, у Біблії, у Четвертій книзі Мойсея " Числа ” розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю. З середніх віків залишилася унікальна пам'ятка - " Книга страшного суду ” - зведення даних перепису населення Англії та його майна. Ці відомості використовувалися власне для військових цілей та для обкладання населення податками.

Слово "статистика" походить від латинського слова status - становище, стан явищ. Спочатку займалася описовою діяльністю, наприклад описом державного устрою (інша назва - державознавство).

Статистика як наука виникла в другій половині 17 століття. Термін статистика в науковий обіг ввів в 1746 році німецький вчений, професор філософії і права Генріх Авенхаль.

В сьогоднішньому розумінні статистика - це:

1) цифри, статистичні дані;

2) статистична практика (діяльність статистичних установ, що збирають і обробляють статистичну інформацію);

3) наука.

У джерел статистичної науки стояли 2 школи: англійська (інша назва - школа політичних арифметик: Уільям Петті, Джон Граунд) і німецька (суто описова наука - державознавство - опис устрою, кількість знаті, кількість приходів, кількість населення, кількість земель).

Статистика - наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. Вона відокремилась у самостійну галузь знань у зв'язку з тим, що має специфічний об'єкт і предмет дослідження, а саме кількісні параметри соціально-економічного розвитку суспільства. Це суспільна наука, оскільки вона вивчає явища та процеси розвитку суспільства, причому переважно ті, що мають масовий характер, тобто притаманні великій кількості об'єктів. Слід мати на увазі, що статистика досліджує якісно визначені параметри, котрі мають певний економічний або соціальний зміст, пов'язані з відповідним показником часу та територією. Соціологія - комплексна наука, що має макро - і мікрорівень. На макрорівні вивчається суспільство як цілісний організм, соціальна структура великих соціальних груп, систем і процесів, що в них відбуваються, на мікрорівні - соціальні явища і процеси в окремих сферах суспільного життя і соціальних спільнотах (соціальна поведінка, мотивація дій, міжособові відносини тощо).

Предметом статистики є вивчення розмірів та кількісних співвідношень масових явищ та процесів соціально-економічного життя у нерозривному зв'язку з їхнім якісним змістом за певних умов місця та часу.

З наведеного визначення випливають дві принципові особливості предмета статистики. По-перше, статистика вивчає кількісний бік соціально-економічних явищ та процесів, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища, бо виявити закономірності можна лише під час дослідження великої кількості випадків, у яких згладжуються індивідуальні особливості окремих одиниць.

Кількісний бік суспільно-економічних явищ - це насамперед їх розміри. Наприклад:

· на перше липня до університету подали заяви 1487 абітурієнти

· підприємство під час процесу приватизації випустило 4000 акцій

· статутний фонд фірми становить 2 млн. грн.

· у розпорядженні підприємства знаходяться 25 вантажівок.

Не менш важливою формою відображення кількісного боку суспільно-економічних явищ є співвідношення розмірів. Наприклад:

· середня ціна продажу однієї акції фірми на аукціоні перевищила її номінальну вартість у 5,35 рази

· за період з 1979 по 2009 рік чисельність населення світу збільшилась майже в два рази

· у 1996 році внаслідок грошової реформи в Україні номінальна вартість грошової одиниці зменшилась у 100000 разів.

Статистика під час вивчення кількісного боку явищ відображує її в своїх числах-показниках і саме цим характеризує конкретний рівень явищ. Явища суспільного та економічного життя постійно змінюються у часі, тобто вони є динамічними. Протягом певного часу змінам підлягають не лише розміри того чи іншого явища, але й співвідношення між окремими частинами одного явища чи між різними явищами. Одне й те саме явище має різні значення для різних об'єктів. А відтак кількісний бік явищ статистика має вивчати в певних умовах простору й часу.

Інша особливість предмета статистики пов'язана з масовістю суспільних явищ. Статистика вивчає явища, які повторюються в просторі чи впродовж часу. Для масового явища характерне те, що в ньому бере участь певна множина елементів, що мають схожі істотні властивості. Наприклад, робітники схожі тим, що виконують фізичну працю, студенти отримують певну спеціальність, учителі навчають дітей тощо.

Свій предмет статистика вивчає за допомогою комплексу спеціальних, властивих лише статистиці, методів і засобів дослідження.

Статистична методологія - система спеціальних прийомів і методів статистики, спрямованих на вивчення кількісних закономірностей, що виявляються у структурі, динаміці та взаємозв'язках соціально-економічних явищ. Для всебічної характеристики економічних явищ у соціально-економічній сфері, а також визначення успіхів і недоліків, шляхів та заходів щодо усунення негативних тенденцій застосовують статистичні методи: статистичні групування; середні та відносні величини; аналіз рядів динаміки; показники варіації; дисперсійний, регресійний і кореляційний аналіз; статистичні рівняння залежностей; статистичні індекси тощо. Перелічені статистичні методи можна застосовувати для вирішення певних завдань аналізу економічних явищ.

Статистичні групування. Групування статистичної інформації при побудові аналітичних групувань за визначеною ознакою може проводитися за наявності не менше 20 одиниць спостереження і дає можливість отримати інформацію, що характеризує абсолютний рівень явища в окремих групах, відхилення між окремими групами та обсягом сукупності, залежність між факторними та результативними ознаками.

При групуванні ділять сукупність на групи, виділяючи основні типи і форми явищ. Розглядаючи зміни ознак від групи до групи, вивчають залежність результативної ознаки від чинникової, покладеної в основу групування. Будуючи групування, необхідно пам'ятати, що одні й ті самі вихідні дані за різного поєднання чинників і підходу до вибору інтервалів групувань дають різні результати - від неправильних (випадкових) до правильних (закономірних) висновків.

При побудові інтервалів групувань необхідно враховувати такі умови: ступінь заповнення інтервалів одиницями сукупності; застосування нерівних інтервалів, якщо вивчається неоднорідна сукупність.

Продовженням методу статистичних групувань є дисперсійний аналіз. Сутність його полягає в побудові аналітичного групування за ознакою-фактором та вимірюванні тісноти зв'язку, що ґрунтується на правилі складання дисперсій: загальна дисперсія розпадається на міжгрупову і середню з групових дисперсій, з яких перша обумовлена впливом чинника, а друга - впливом усіх інших чинників, крім того, що вивчається.

Для вивчення розвитку явищ у часі складаються й аналізуються ряди динаміки. Передумовою аналізу динамічного ряду є порівнянність статистичних даних. Порівнянність забезпечується наявністю наступних критеріїв:

незмінність у методології обліку та розрахунку показників, використання однакових одиниць вимірювання;

незмінність у структурі сукупності;

рівні критичні моменти реєстрації даних;

незмінність цін для вартісних показників. Уявлення про залежність можна одержати за допомогою порівняння паралельних рядів. Проте, якщо ряди дуже довгі, тоді для виявлення кореляційної залежності одиниці сукупності групують за факторною ознакою, а потім розраховують значення середніх рівнів результативної ознаки. Так визначають форму, характер, напрям і тісноту зв'язку.

Наявність взаємозв'язку можна встановити за допомогою побудови графіків. Тут, відкладаючи значення причини на осі абсцис, а значення наслідку - на осі ординат, визначаємо напрям зв'язку за положенням значень у системі координат. Якщо лінія графіка зображена зліва направо вгору - зв'язок прямий, якщо ж навпаки (зліва направо вниз) - зв'язок обернений.

У системі статистичних методів оцінки впливу чинників на результати економічної діяльності важливим є індексний аналіз, що дає змогу оцінити вплив зміни кількісних та якісних показників на результати господарської діяльності. Будь-яка індексна модель має математичну і логіко-аналітичну інтерпретацію. З математичної точки зору, модель являє собою рівняння, яке дозволяє для кожного явища знайти перетворену форму його виразу у вигляді добутку двох інших явищ. Оцінка ж цього рівняння з логіко-аналітичної точки зору дозволяє встановити, чи існує реальна причинно-наслідкова залежність між ними, чи ні. Якщо така залежність існує, значить, знайдена реальна форма функціональної залежності об'ємного показника від його кількісного і якісного чинників, і тому модель придатна для використання за прямим призначенням.

статистика статистичний облік предмет

В основі статистичного індексування лежить причинно-наслідкова залежність між явищами, і в цьому полягає його корінна відмінність від інших індексних побудов розрахункового, але не аналітичного характеру. Багатофакторний індексний аналіз дозволяє кількісно виміряти вплив декількох факторів на зміну того чи іншого економічного показника, іменованого результативним. Цей вид аналізу знаходить усе більше застосування.

Побудова багатофакторних індексних моделей, що відображають результативний показник як добуток взаємодії складових його факторів, має ґрунтуватися на знанні певних принципів, що випливають з об'єктивних особливостей взаємозв'язку між явищами.

Метод комплексних статистичних коефіцієнтів може бути успішно використаний для оцінки результатів господарської діяльності фірм, підприємств і організацій, показників соціально-економічного розвитку регіонів, країн у світі, виконання планів виробництва асортименту продукції, рівномірності її постачання, для оцінки стійкості курсу валют, акцій, цінних паперів та ефективності їх купівлі та продажу.

Основними методами для кількісної оцінки взаємозв'язків економічних явищ є регресійний і кореляційний аналіз. Перед розглядом передумов кореляційного і регресійного аналізу слід сказати, що загальною умовою, що дозволяє отримати стабільніші результати при побудові кореляційних і регресійних моделей, є вимога однорідності початкової інформації. Ця інформація повинна бути оброблена на предмет аномальних, тобто що різко виділяються з масиву даних, спостережень. Після обробки даних на предмет "аномальності" слід провести перевірку, наскільки інформація, що залишилася, задовольняє передумовам для використання статистичного апарату при побудові моделей, оскільки навіть незначні відступи від цих передумов часто зводять до нуля отримуваний ефект. Застосування регресійного і кореляційного аналізу вимагає чіткого дотримання таких критеріїв, як наявність численної сукупності об'єктів, нормального розподілу змінних, кореляційної залежності тощо.

Модель регресії може будуватися на припущенні, що на якусь залежну змінну впливає лише один фактор, тоді регресія називається простою, однак практика доводить різноманіття взаємозв'язків між явищами і процесами (особливо в макроекономічній сфері), тобто на залежну змінну впливає значна кількість чинників, а тому для опису таких моделей застосовуються множинні регресії.

Побудова багатофакторної (множинної) кореляційно-регресійної моделі включає такі етапи:

1. Вивчення економічної проблеми та підготовка статистичних даних.

2. Побудова статистично значущих моделей.

Цей етап полягає у тому, щоб за допомогою спеціальних характеристик отримати кількісне підтвердження наявності чи відсутності зв'язку між показниками. Якщо про характер взаємозв'язку попередньо нічого не відомо, то в процесі дослідження перевіряються різні гіпотези, випробовуються різні формули з відбором за формальними критеріями тієї з них, яка найбільш правдоподібна і більшою мірою відповідає наявним фактичним даним про значення ознак, про окремі об'єкти сукупності.

3. Перевірка адекватності моделей та вибір найкращої моделі з усіх статистично значущих.

Рішення про вибір, рівень якості теоретичної моделі та надійність статистичних висновків у регресійному аналізі визначається рівнем статистичних оцінок адекватності моделі реальним явищам і процесам.

4. Економічна інтерпретація.

Результати регресійного аналізу порівнюються з гіпотезами, які були сформульовані на першому етапі досліджень, і оцінюється їх правдоподібність з економічної точки зору.

Статистичний аналіз масових явищ і процесів є необхідною ланкою в системі управління економікою та державою в цілому. Без вірогідної, всебічної та своєчасної інформації ефективні управлінські рішення неможливі.

2. Будь-яке статистичне дослідження складається з трьох стадій (етапів).

Статистичне спостереження є першим етапом статистичного дослідження. Він є дуже важливим, бо від отриманих результатів буде залежати подальший хід дослідження.

Статистичне спостереження - це науково організований збір масових даних про явища та процеси, які відбуваються в суспільстві. Інформація, отримана шляхом статистичного спостереження повинна:

бути достовірною;

носити масовий характер (значення повинні носити узагальнюючий характер на якомусь великому масиві, адже статистика - це спостереження саме за масовими явищами і процесами);

бути порівняльною (вираженою в таких одиницях виміру, які роблять можливим її порівняння з аналогічною інформацією).

Спостереження не завжди буває статистичним (наприклад, спостереження за якістю продукції на ринку не є статистичним). Спостереження буде статистичним тоді, коли:

· вивчаються статистичні закономірності (ті закономірності, які проявляються в масовому процесі у великої кількості одиниць сукупності)

· ведеться реєстрація фактів, які заносяться у відповідні документи і підлягають подальшому аналізу.

Отже можна доповнити, що статистичне спостереження повинно бути: масовим, планомірним, мати певний характер повторюваності (одноразовим, періодичним або систематичним).

Існує дві форми статистичного спостереження:

1) Статистична звітність - це головна форма статистичного спостереження, за її допомогою статистичні органи отримують необхідні дані у вигляді звітних документів, які встановлюються законодавством. Ці дані можуть бути періодичними (річна, піврічна, квартальна, щомісячна, щотижнева, щоденна).

Статистична звітність може бути загальнодержавна і відомча. Відомча звітність може мати окремі бланки, не схожі на загальнодержавні, носити закритий характер.

2) Спеціально організоване статистичне спостереження проводиться з метою отримання додаткових даних чи відомостей, які відсутні в звітності, або з метою їх перевірки. Прикладом може бути перепис населення, перепис обладнання тощо. Популярності сьогодні набуває моніторинг - спеціально організоване статистичне спостереження за станом явищ, об'єктів і процесів сукупності, які характеризуються суспільно-політичними, суспільно-економічними індикаторами (переважно це ціни, індекси, рейтинги).

Будь-яке статистичне спостереження планується і проводиться за певним планом. План статистичного спостереження містить дві частини:

1) програмно-методологічна частина;

Першим завданням у програмно-методологічній частині є мета дослідження. Далі необхідно визначити об'єкт дослідження (узагальнено можна сказати, що об'єктом статистичного спостереження є суспільні явища і процеси, які мають досліджуватися). По-третє, визначається одиниця спостереження.

Одиниця спостереження - це той первинний елемент об'єкту дослідження, який є носієм інформації, за допомогою якої збираються необхідні статистичні дані.

Одиниці спостереження слід відрізняти від одиниці сукупності. Якщо одиниця спостереження - це носій інформації, то одиниця сукупності - це носій ознаки. Інколи вони співпадають (наприклад, перепис населення).

Після визначення одиниці спостереження, переходимо до визначення програми - переліку питань або ознак, на які повинні бути отримані відповіді в процесі дослідження. Оформлюється цей перелік питань у вигляді бланку, формуляру чи анкети.

2) організаційна частина.

Ця частина вказує:

місце - де безпосередньо реєструються ознаки окремої одиниці сукупності в статистичних формах;

час - це той час, до якого відносяться дані зібраної інформації (наприклад, сезон при дослідженні в сільському господарстві). Важливість цього показника в тому, що ми маємо досліджувати об'єкт в його звичайному стані;

Час може бути об'єктивним і суб'єктивним.

Об'єктивний час - це момент чи період часу, до якого відносяться зібрані дані.

Суб'єктивний час - це дата або період, протягом якого збирають дані.

Види статистичного спостереження.

за часом проведення: одноразове, періодичне і поточне.

Поточне (безперервне) спостереження - спостереження, яке здійснюється в часі безперервно коли факти, події і явища реєструються в момент їх виникнення. Прикладом може бути реєстрація шлюбів, розлучення інші операції органів запису громадських актів.

Одноразові і періодичні спостереження відносяться до групи так званих переривчастих спостережень - коли факти реєструються в певні проміжки часу. Прикладом одноразового спостереження може бути перепис населення, періодичного - перепис обладнання, залишків сировини і матеріалів.

за охватом елементів сукупності або за повнотою охоплення одиниць спостереження: суцільне і не суцільне.

Суцільне спостереження - це таке спостереження, при якому реєстрації підлягають всі одиниці сукупності.

Не суцільне спостереження - лише певна частина одиниць сукупності підлягає реєстрації. Не суцільне спостереження може бути:

а) вибірковим - таке спостереження, при якому сукупність фактів характеризується за деякою частиною, відібраною випадково;

б) спостереження основного масиву - полягає в тому, що з усієї сукупності одиниць вивченню підлягає переважна їх частина.

в) монографічне спостереження - передбачає детальний опис невеликої кількості або окремих одиниць сукупності, які можуть вважатися типовими.

г) анкетне спостереження - заключається в тому, що певному колу осіб роздається (розсилається анкета) з проханням заповнити і повернути її. Анкетування носить добровільний характер, тому часто намагаються зацікавити респондента, щоб отримати від нього відповідь. Проте ступінь повернення анкет дуже низька: близько 40%.

Способи одержання інформації.

1) Безпосередній облік фактів - використовується тоді, коли ви маєте безпосередній доступ до фактів.

2) Документальний - отримання інформації через документи первинного обліку;

3) Опитування - інформація отримується у вигляді відповіді на поставлене запитання.

Опитування може бути:

експедиційне (усне) - реєстратори заповнюють формуляри спостереження і водночас перевіряють правильність відповідей і їх вірогідність;

самореєстрація - респонденти самі записують відповіді в статистичних формулярах; недоліком такого способу є велика кількість помилок;

кореспонденція - спеціальні дописувачі заповнюють формуляри згідно з інструкцією і передають відомості до статистичних органів. Кореспонденти бувають добровільні чи платні. Прикладом може бути нагляд за якістю продукції;

анкетне;

явочне - респонденти самостійно з'являються до органів статистики і повідомляють дані про себе. Прикладом може бути постановка на облік у військкоматі, оформлення шлюбів.

Залежно від причини виникнення розрізняють такі помилки:

репрезентативності - виникають під час вибіркового спостереження через не суцільність реєстрації даних і порушення принципів випадковості відбору;

реєстрації - виникають у разі будь-якого спостереження внаслідок перекручення фактів або неправильного їх запису.

Залежно від природи виникнення помилки реєстрації можуть бути випадковими або систематичними.

Випадкові помилки виникають внаслідок збігу випадкових обставин - неуважності реєстратора або не зосередженості респондента. Вони викривлюють дані спостереження в той чи інший бік, проте завдяки масовості розглядуваних випадків дія таких помилок урівноважується, і вони істотно не впливають на результати.

Більш небезпечними є систематичні помилки, які виникають у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Такі помилки істотно зміщують результати спостереження в один бік (збільшення або зменшення). До них призводить, скажімо, тенденція округлювати розміри доходів і витрат до цілих чисел (доходів у бік зменшення, а витрат - у бік збільшення).

Другою стадією статистичного дослідження є статистичне зведення і групування, оскільки після збору даних, ми повинні їх звести, згрупувати для обробки.

Зведення може бути просте і складне.

Просте зведення - це простий підрахунок підсумків первинних статистичних даних.

Складне зведення передбачає групування, види групувальної ознаки, встановлення меж групування, підрахунок групових і узагальнюючих підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді таблиць чи графіків.

Зведення може бути централізованим і децентралізованим.

У статистичній практиці інформація обробляється переважно децентралізовано. Так, у разі обробки статистичної звітності зведення здійснюється від нижчої до вищої ланки управління: звіти підприємств зводяться регіональними статистичними органами, підсумки по регіонах передаються в Держкомстат, де узагальнюються в цілому по країні.

Матеріали переписів, одноразових статистичних обстежень, соціологічних опитувань надходять до єдиного центру, де й обробляються. Така форма зведення називається централізованою.

Під групуванням в статистиці розуміють розподіл одиниць статистичної сукупності на групи, однорідні в якому-небудь суттєвому відношенні.

Це якраз і є той метод і та стадія, пропустивши яку ми не можемо застосовувати інші методи. Тому в статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, таких як, наприклад:

визначення і вивчення структури і структурних зрушень сукупності;

виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів;

виявлення і характеризування зв'язків і залежностей між явищами та їх ознаками (таке дослідження має назву аналітичної функції групування).

Відповідно до цих трьох функцій розрізняють різні види групування: структурні, типологічні і аналітичні.

Групування, в результаті якого виділяють однорідні групи або типи явищ, як вираз конкретного суспільного процесу називаються типологічними. Прикладом типологічних групувань може бути поділ підприємств за характеристикою видів власності, групування країн за економічним розвитком.

Структурними групуваннями називаються групування, які характеризують розподіл одиниць однотипної сукупності за будь-якою ознакою. Типологічні і структурні групування дуже близькі один до одного: типологічні групування виділяють самі типи, а структурні - вказують питому вагу окремих типів у загальній масі.

Аналітичні групування - це групування, які визначають взаємозв'язок між різними ознаками одиниць статистичної сукупності. За допомогою такого групування можна виявити певні взаємозв'язки між факторними і результативними ознаками. Наприклад, залежність між рівнем кваліфікації працівника та його заробітною працею. Аналітичні групування є дуже складними і для того, щоб зрозуміти, як вони будуються, необхідно чітко виділити факторні і результативні ознаки в досліджуваному явищі.

Можливі змішання цих типів групування.

Групування можуть бути прості і комбіновані.

Прості групування - це такі групування, які здійснені на підставі однієї ознаки.

Комбіновані групування - це групування, які здійснені за двома і більше ознаками.

Кількість груп визначається математичними методами. Вона має біти ні занадто малою, ні занадто великою, вони мають не заважати проаналізувати кінцевий результат.

Величина інтервалу, де x_max - максимальне значення, x_min - мінімальне значення, n - кількість груп сукупності.

Інтервали можуть бути відкриті і закриті, рівні і нерівні.

Рівні інтервали - інтервали з однаковою різницею між верхньою і нижньою границями кожного проміжку.

Нерівні інтервали - інтервали з різними різницями між верхньою і нижньою границями в різних проміжках.

Відкритий інтервал - інтервал з відсутньою однією із границь (наприклад, більше 100, менше 1).

Закриті інтервали - інтервали, в яких присутні всі границі.

Особливим видом групування є класифікація.

Класифікацією називається систематизований розподіл явищ і процесів (об'єктів) на визначені групи, класи, розряди на підставі їх подібності і розбіжності.

Класифікації відрізняються від групувань тим, що групувальною основою класифікації є якісна ознака, вони більш стійкі, сталі і стандартні.

Після обробки кількісних значень, їх систематизації, ми дістаємо певний цифровий ряд, який називається статистичний ряд. Він має дві форми: ряд розподілу і динамічний ряд.

Ряд розподілу - це впорядкований розподіл сукупності на групи за певною варіюючою ознакою, розташованою в певному порядку (зростання, спадання тощо).

Виділяють атрибутивні і варіаційні ряди розподілу.

Ряд розподілу одиниць сукупності, в основу якого покладено якісні ознаки називається атрибутивним. Прикладом атрибутивного ряду розподілу може бути розподіл населення на міське і сільське.

Ряд розподілу одиниць сукупності за ознакою, що має кількісне вираження, називається варіаційним.

Варіаційний ряд розподілу має свої особливості. Він складається з двох елементів: варіантів і частот.

Варіантами називають числові значення розмірів кількісної ознаки. Числа, які відповідають цим варіантам, називаються частотами. Частоти можуть виражатися як в абсолютних, так і у відносних одиницях (напр. відсотках).

Відповідно до варіації ознаки, варіаційні ряди розподілу можуть бути дискретними і інтервальними. В дискретному ряді розподілу кількісна ознака приймає тільки цілі значення. Коли значення варіантів ряду виражено у вигляді інтервалу, такий ряд розподілу називається інтервальним.

Найчастіше всі зведення і групування оформлюються у вигляді статистичних таблиць.

Статистична таблиця - це форма найбільш раціонального, наочного і систематизованого викладу числових результатів зведення і обробки статистичних матеріалів.

Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вивчення. Зібраний і згрупований статистичний матеріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатуванні взаємозв'язку певних явищ.

Головним завданням статистики є здобуття і відповідна обробка статистичної інформації для ухвалення рішень направлених на досягнення бажаного результату в господарській, соціально-економічній, науковій, культурній і інших видах творчої діяльності держави, громадських організацій, економічних структур суспільства і так далі і тому подібне.

Завдання статистики - розрахунок статистичних показників і їх аналіз, завдяки чому органи, що управляють, отримують повну характеристику керованого об'єкту, будь то вся національна економіка або окремі її галузі, підприємства і їх підрозділи. Управляти соціально-економічними системами не можна, не маючи в своєму розпорядженні оперативної, достовірної і повної статистичної інформації. Статистика покликана сприяти виявленню найбільш гострих проблем економічного і соціально-політичного вмісту, а також обґрунтуванню шляхів досягнення багатообразних цілей розвитку суспільства і в першу чергу таких як активна участь населення в реалізації крупних економічних завдань, пов'язаних з розвитком ринкових стосунків в нашій країні.

В умовах становлення ринкових стосунків в економічних структурах нашої країни виникають нові питання, проблеми, які не були предметом уваги адміністративно-командної економіки. До таких питань можна віднести проблеми вимушеного безробіття, банкротства і зупинки підприємств, страйки, кількісна характеристика угод і договорів, ув'язнених між адміністрацією і робітниками в особі профспілкових організацій, ціна і прожитковий рівень, розміри заробітної плати що працюють в різних структурах промислового виробництва і так далі і тому подібне.

Всі ці питання і проблеми існують об'єктивно. Кількісну характеристику цих питань і проблем покликана дати статистика, на базі якої і можливі адекватні заходи по подоланню наявних труднощів в розвитку промислового або будь-якого іншого виробництва або виду суспільної корисної діяльності.

В Україні функції статистичної служби виконують органи державної статистики і органи відомчої статистики.

В даний час головним обліково-статистичним центром в країні є Державний комітет статистики України (Держкомстат України).

Державний Комітет Статистики України складається з таких управлінь:

Управління зведеної інформації та регіональної статистики

Управління статистичної методології та планування:

Управління національних рахунків:

Управління статистики умов життя населення:

Управління статистики праці:

Управління статистики населення:

Управління статистики промисловості:

Управління статистики сільського господарства та навколишнього середовища:

Управління статистики будівництва та основних фондів:

Управління статистики послуг, транспорту та зв'язку:

Управління статистики торгівлі, фінансів, цін.

Управління статистики зарубіжних країн та міжнародного співробітництва:

Управління кадрів і навчальних закладів

Фінансово-економічне управління:

Управління інформатизації.

Управління справами

Структура місцевих органів державної статистики складається з ряду відділів, таких як соціальної статистики, статистики праці, демографічної статистики, статистики торгівлі, статистики промисловості та ін.

Управляти складними соціальними і економічними системами можна лише володіючи оперативною, вірогідною і повною статистичною інформацією.

Размещено на Allbest.ru

...