Соціологія сім’ї демографічні процеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціологія сім'ї демографічні процеси

Вступ

Соціологія сім'ї -- галузь соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин в конкретних соціально-економічних і культурних умовах. На відміну від інших галузей знань соціології, в 70--90-х роках в галузі соціології сім'ї в Україні дещо пожвавилось. Проведено ряд досліджень в галузі відтворення і соціального функціонування сім'ї. Пожвавлення інтересу до сім'ї викликане і тим, що сім'я має забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконувати таку соціальну функцію, яка не під силу жодному соціальному інституту, що сім'я здійснює господарсько-побутові та інші соціальні функції, виступає фактором формування, переоцінки цінностей і рекомендацій дорослих в процесі їх життєдіяльності.

сім'я шлюб демографічний

1. Соціальний інститут сім'ї та шлюбу

Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім'я. Виникла сім'я в надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, державі Суспільна цінність і значимість сім'ї обумовлена її «виробництвом і відтворенням» безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх індивідуальної свідомості. Сім'я -- об'єднання на шлюбі або кровному родстві, усиновленні людей, зв'язаних спільністю побуту, на взаємній моральній "відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і взаємодопомозі. Шлюб це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки один до одного і до дітей та рідних.

В процесі історичного розвитку під впливом панівного в суспільстві способу виробництва, способу життя і суспільних відносин систематично змінювались і змінюються відносини сім'ї і суспільства, сім'ї і особи. Прогрес суспільства тісно зв'язаний з усуненням, зменшенням дискримінації жінки на виробництві, в соціальній і духовній сферах, в шлюбному законодавстві, з істотними змінами функції сім'ї, створенням умов для вдосконалення шлюбно-сімейних відносин, посиленням і розширенням виховання. Всі соціально-економічні, культурні процеси -- позитивні та негативні, що відбуваються в суспільстві, впливають на функціонування сім'ї, яка є осередком суспільства. На сім'ю і її моральне становище безпосередньо впливають фактори навколишнього соціального середовища: соціально-економічні процеси виробничих, трудових колективів, повсякденне життя. В сім'ї відображаються і переплітаються найрізноманітніші суспільні відносини:економічні, соціальні, політичні, правові, духовно ідеологічні, психологічні, моральні, естетичні. Зрозуміло, не враховувати і природнобіологічні сімейно-шлюбні відносини.

Основні ознаки сім'ї: шлюбні або кровно-родинні зв'язки між всіма її членами (подружжям, рідними, дітьми та ін.), спільне проживання в одному приміщенні, спільний сімейний бюджет. Юридичне оформлення тут не виступає неодмінною умовою. Та й інші ознаки не такі вже чіткі: скільки часу потрібно жити спільно -- тиждень або кілька років, все життя, яку частину від особистого бюджету кожного з членів сім'ї включає весь сімейний бюджет та ін. І це тоді, коли такі ознаки, здавалось би найефективніші, фіксовані. А як і чим виміряти ті тонкі системи відносин, що перетворюють сім'ю в особливе духовне об'єднання. Як не парадоксально, але саме це все, не стільки осягаєме розумом, скільки сприймається інтуїтивно, і становить той самий стрижень сім'ї, без якого сім'я не сім'я. Добра, міцна сім'я -- один з найважливіших компонентів людського щастя.

В міцній, дружній, згуртованій і здоровій сім'ї заінтересоване суспільство, держава, хоча утворення сім'ї, вступ у шлюб чоловіка і жінки регулюється правом, все ж провідне місце тут належить моралі. Та багато деталей шлюбу контролюється тільки совістю тих, хто вступає в шлюб. Щасливий лише розумний шлюб, захоплюючий -- лише безрозсудливий. Будь-який інший шлюб побудований на підлому розрахунку. Шлюб -- це традиційний засіб формування сім'ї і суспільного контролю за нею, одне з знарядь, шляхів, засобів самозбереження і розвитку суспільства.

Своєрідним соціальним орієнтиром для совісті тих, хто вступає в шлюб, є моральні норми, узагальнені у практиці сучасної сім'ї: по-перше, реєстрація шлюбу відповідними державними органами є не тільки юридичний акт, але й форма прийняття моральних обов'язків, що випливають з шлюбу. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Так, в Конституції України зазначається, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка і що кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 50).

Правда, в Україні, як і в інших країнах, є сотні тисяч сімей, не зареєстрованих шлюбів. Ніхто ж не примушує до укладення і реєстрації шлюбу, але всякий має підкорятися законам шлюбу. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народилися вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. По-друге, морально виправданий лише той шлюб, який укладається на взаємній любові. Адже прислів 'я каже: «Без сонечка неможна пробути, без любові не можна прожити». По-третє, рішення про укладення шлюбу має належати лише тим, хто вступає в шлюб, поради батьків і друзів можуть бути враховані, але не мають вирішального значення. Потрібно бути соціально і психологічно підготовленими до вступу в шлюб (готовність до корисної праці, до виховання дітей і самообслуговування). Одружитися -- це наполовину зменшити права і удвічі збільшити обов'язки. Морально регулюється не тільки вступ в шлюб, але й розлучення. Якщо між подружжям зникли взаємна повага, дружба, любов, і сім'я не може більше вирішувати свої функції, то розірвання шлюбу є моральним. Тут розлучення лише офіційно фіксує те, що уже сталося -- розпад сім'ї.

У сімейних відносинах через їх складність, інтимність і індивідуальність виникає багато суперечностей, що регулюються мораллю. Моральні норми, що регулюють сімейні суперечності, ємкі за змістом і значимістю. Це взаємна любов між подружжям, визнання рівності меж подружжям, недопустимість підкорення одного з них іншому, або спроб командувати іншим, піклування і чуйність у відносинах між подружжям і всіма членами сім'ї; любов до дітей, виховання і підготовка їх до трудового, соціально корисного життя, тактичність у вирішенні сімейних суперечностей; взаємодопомога у всіх видах діяльності, в тому числі і в побуті. Вимоги взаємної любові, рівності і взаємодопомоги подружжя -- основа, від якої залежить вирішення багатьох великих і малих питань, які щоденно виникають в сім'ї і в суперечках/ зіткненні інтересів, думок, позицій та ін. Рівність між подружжям -- основа їх взаємної поваги та дружби: це часто піддається випробуванням, особливо здебільшого у випадках розходження в рівнях духовного, політичного і морального розвитку подружжя і відмінності їх суспільного становища.

Ось чому рівність в сім'ї вимагає участі обох: чоловіка і жінки в суспільно-корисній праці, в суспільній діяльності і домашній праці і тому що тільки рівна їх участь створює сприятливі умови для такого ж рівного розвитку обох -- жінки і чоловіка, для їх духовної близькості, дружніх стосунків. Особливу важливість становить моральний обов'язок по вихованню дітей. Здійснення сім'єю функції виховання дітей може успішно вирішуватись, якщо в сім'ї встановлюється атмосфера дружби, взаємоповаги, взаємодопомоги, розумної вимогливості до дітей, поваги до праці. Або взяти таку важливу соціальну проблему -- проблему захворюваності та стану здоров'я населення. Адже саме в сім'ї закладаються генетичні, біологічні основи здоров'я, а також звички, навики, установки оберігати і дбати про здоров'я. Займається людина фізкультурою чи не займається, любить в часи дозвілля бувати в лісі, на природі або не любить, чи завжди дотримується діяльного способу життя та ін. -- все звичайно починається з сім'ї.

Користування людей матеріальними благами і духовними цінностями також багато чим визначається сім'єю. Саме сім'я виховує смаки, потреби, схильності молодого покоління. Саме від сім'ї, насамперед, залежить, наскільки молода людина зуміє залишатися сама собою, протистояти нерозумній і руйнівній моді та ін. Яка ж якість спеціаліста і, отже, яка ефективність його функціонування -- це також багато залежить від сім'ї. У сім'ї закладаються звички, навики, формуються традиції, моральні відносини між старшими і молодшими, милосердя або байдужість, тепла доброта або холодна користь. Все це стосується до соціальної значимості сім'ї. Але сім'я має і персональну значимість. Для більшості людей сім'я -- нормальне, необхідне середовище проживання, існування. За даними соціологічних досліджень смертність людей, які не в шлюбі, значно перевищує смертність серед людей сімейних, одружених. Це стосується практично всіх причин смертності і самогубств і в наслідок зловживання алкоголем, нікотином або наркотиками і смертності через хворобу, що вимагає тривалого лікування. Особливо це стосується чоловіків. Так, у віці від 20 до 65 років розлучені чоловіки удвічі частіше вдаються до самогубств, аніж сімейні, в 3,3 рази частіше вмирають від цирозу печінки і від рака, в 5,4 рази частіше -- від діабета і туберкульозу та ін.

Зрозуміло, сприятливо впливає на чоловіків лише здорова, благополучна, щаслива сім'я, створення якої, як правило, вимагає значних зусиль і певних якостей особи. Неблагополучна, нещаслива ж сім'я швидше посилює, погіршує становище чоловіка. Немало неврозів та інших захворювань, аномалій мають свої джерела саме в сім'ї у взаємовідносинах між подружжям. Увага до сім'ї держави, науки, публіцистики, суспільної думки зростає. Процес формування сім'ї в надто тяжкий період, що переживає держава, посилюється рядом обставин. Ще не подолані ті традиції, що заважають становленню сім'ї, не всі ще досить усвідомили те нове, без чого неможлива практична ділова сім'я. Адже багато століть сім'я виступала лише постачальником людських і трудових ресурсів, об'єктом державної політики, що здійснювалась за принципом «суспільне надусе». Держава вирішувала за сім'ю все. Звідси і вторинність для держави тих функцій, які завжди декларувались: навчання, виховання, охорона здоров'я, підвищення добробуту та ін. Повна залежність сім'ї від держави перетворила її фактично в безпорадну, безвладну. Все це потребує змін. Держава має будувати політику так, щоб сім'я могла розраховувати, насамперед, на свої можливості. А власні можливості можуть виникнути у сім'ї тоді, коли державою створюються для неї необхідні умови: економічні, соціальні, правові.

Функції сім'ї -- це способи, методи проявити її активності, життєдіяльності всієї сім'ї і окремих її членів. Соціальні функції, що їх реалізує сім'я, обумовлюють важливу роль сім'ї в суспільстві. Основні соціальні функції сім'ї:

— відтворення населення. Функція відтворення населення включає фізичне {народження дітей) і духовно-моральне відтворення людини в сім'ї. На зміну переважно економічним стимулам народження дітей в минулому, дедалі відчутно приходить духовно-моральне: глибока моральна і психологічна потреба у своїй дитині, бажання мати його від любимого чоловіка, прагнення відтворити в дітях себе, повторити разом з ними життєвий шлях, надія і упевненість в майбутньому духовному родстві з дітьми та внуками, що скріпляють кровородинний союз, іменна гордість, гордість прізвища;

— господарсько-побутова. Відображається господарсько-побутова функція сім'ї у веденні домашнього і особистого допоміжного господарства, садівництва і городництва, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів сім'ї, в підтримці належного санітарного становища і гігієни в житлі, додержанні сімейного бюджету;

— виховна. Виховна соціальна функція сім'ї визначає відповідальність батьків за духовно-моральне, політичне, естетичне виховання дітей; народна мудрість гласить: «Батько не той, хто дитину народив, а той, хто її виховав»;

— взаємне піклування членів сім'ї один за одного, особливо про літніх; мають за мету підвищення відповідальності дітей за батьків, їх забезпечення і спокійну старість, а також постійну і взаємну мораль- но-психологічну підтримку, всебічне піклування;

— організація та використання вільного часу, насамперед -- дозвілля. Її мета -- допомогти членам сім'ї найплодотворніше реалізувати свої здібності і таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних цінностей, в забезпеченні активного відпочинку.

Ще виділяються функції сім'ї: соціалізації особи, духовного спілкування, співробітництва в процесі виховання та ін. Але важливо не стільки старання детальнішого перерахування всіх функцій сім'ї, аніж поділ їх, з одного боку, на задоволення переважно матеріальні, господарсько-побутові, а з другого -- переважно емоціональні і соціально-психологічні потреби людей. Зрозуміло, відтворення населення має не тільки біологічний, а й соціальний аспект, зв'язаний з вихованням і навчанням дітей. Встановлено, що у вихованні і навчанні дітей сім'ю замінити ніякими суспільними установами неможна. Тільки в сім'ї дитина природно і найефективніше одержує першу соціалізацію своєї особи, здобуває своє Я.

В сучасних умовах рідко яка сім'я може дати своїй дитині ту підготовку, яку може дати їй суспільство, соціальні інститути (сім'я, школа, технікум, ліцей, вищий навчальний заклад та ін.). Але той морально-психологічний потенціал, що закладає дитині сім'я, залишається на тривалий період, а то й на все життя. Саме в сім'ї дитина пізнає ази життя, зустрічається і з відносинами авторитету -- посадового, батьківського і функціонального, заснованого на вищій компетентності батьків або старших братів і сестер, їх розвинутих навиків та уміння, успішності їх діяльності. Репродуктивна і економічна діяльність сім'ї найтісніше зв'язана з життям суспільства і тому державі не байдуже, як ці проблеми вирішуються. Якщо тривалий період вважалось, що виховання дітей не стільки державна, скільки сугубо особиста справа кожного, то тепер виховання дітей і державна, і сімейна справа. Ось чому виховна функція сім'ї тісно зв'язана з репродуктивною, коли мова йде про соціальне відтворення населення.

В сучасних умовах середня сім'я в Україні складається здебільшого з 3 душ і майже третина сімей -- з 4 -- 5 душ. І, хоча з першої половини 90-х років кількість таких сімей значно зменшилась, все ж просте відтворення знаходиться під загрозою. Поки цей процес триває, зберігається реальна можливість депопуляції населення. Уже тепер смертність переважає народжуваність. На репродуктивну функцію сім'ї негативно впливають розлучення. Тому суспільство не може байдуже ставитись до такого явища. Величезне значення надається здоров'ю подружжя, їх здатності відтворювати самих себе. Статистичні дані свідчать, що до 30 % сімей страждають бездітністю, причому 40 % з них з причин безплідності чоловіка. Тоді як збільшення двох-трьохдітних сімей стримується не лише особистими прагненнями подружжя, а й економічними умовами і правовим становищем. Це і пояснює причини того, що починаючи з середини 90-х років в Україні смертність перевищує народжуваність. На поведінці молоді відбивається рівень знання про всебічність сімейного життя. Соціологічні дослідження свідчать, що рівень культури статевих взаємовідносин між подружжям, як правило, дуже низький. Тим часом формування правильних рекомендацій молоді в інтимній сфері є однією з важливих складових її виховання. В сучасних умовах значна частина молоді або зовсім не одержує інформації про сім'ю, про її інтимні відносини, або одержує її дуже обмежено, що негативно впливає і на дієздатність сім'ї і на стабільність шлюбів.

Виховання -- велика справа: ним вирішується участь, доля людини. Виховання здійснюється в процесі повсякденного спілкування дитини з членами сім'ї, рідними, всіма людьми, з якими сім вчить дитину жити серед людей, прищеплює їй основи певних денно-політичних поглядів, світоглядних рекомендацій, моральних норм і правил. Дитина в сім'ї пізнає і освоює моральні норми. У формуються первинні навики і зразки поведінки, шліфуються дуальні морально-психологічні риси, закладається фундамент психологічного здоров'я. Та й в період навчання дитини в школі, технікумі, ліцеї, вищому навчальному закладі, в період праці на виробництві виховна функція сім'ї не відмирає, виховний вплив на підростаюче покоління не припиняється. Людина, яка виросла в нормальній сім'ї, в своїх вчинках, як правило, керується не лише думкою всього суспільства або членів трудового колективу, а й значно і думкою своїх рідних. Світ існує не для того, щоб його пізнавали, а для того, щоб виховувались в ньому. Народжуються слабкими -- потрібна сила, народжуються безпорадними -- потрібна допомога, народжуються байдужими -- потрібна розсудливість.

Все, чого не мають від народження і без чого не можна обійтись, ставши дорослим, дається вихованням. І будь-яка особа реалізує себе, насамперед, в суспільно-корисній діяльності. Звичайно, щорічно працьовита людина одержує професійну відпустку, іноді, якщо дуже повезе, попадає в будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, їздить на курорти та в інші місця для відновлення своїх сил. Але основним осередком для відновлення сил все-таки є сім'я, де людина знаходить фізичну, матеріальну, моральну, психологічну підтримку, допомогу та ін. Та практично по-різному складаються відносини в сім'ї -- і позитивно і негативно, що по-різному і впливають на людину. Ось тут-то важливу роль відіграє комунікативна функція сім'ї -- задоволення потреб людини в спілкуванні і в уособленні. В сучасних умовах спілкування стало складніше, виділяється ряд сфер і видів спілкування. Особливе значення мають форми професійного ділового спілкування, що характеризуються високим ступенем формалізації, інша справа -- домашня обстановка, де, як правило, поводяться з людьми, по-перше, соціально і психологічно близькими, а по-друге, де делікатно, шанобливо ставляться до особи кожного. Тут задовольняються потреби в інтимному спілкуванні, у взаєморозумінні і взаємопідтримці. Зрозуміло, що таку функцію може реалізувати лише здорова сім'я, де панує повна повага кожного члена сім'ї, взаємоузгоджений, дружній морально-психологічний клімат.

Сім'я -- це сплав трьох любов; подружжя батьківської і дитячої. Любов невіддільна від обов'язку, вірності, самодисциплини, спільності інтересів і мети, відповідальності, взаємної поваги, гордості один за одного. В Україні налічується понад 15 млн. сімей. Кожний рік утворюється більше 300 -- 400 тис. подружь. Чітко видна тенденція до помолодіння шлюбів. Який же тип сім'ї існує в сучасному суспільстві? Як не дивно, але досі в соціології, психології та ін. галузей знань відсутня чітка типологія сім'ї, хоча така прогалина починає поступово усуватися. Є ряд досліджень, де розкривається той чи інший бік питання. В сучасних умовах соціологи, психологи, політологи характеризують сім'ю, по перше, як соціально-класовий осередок: сім'я робітника, працівника сільськогосподарського виробництва (фермера, кооператора, орен^:датора), представника інтелектуальної праці та ін., по-друге, міська, сільська (за типом поселення), по-третє, однонаціональна, міжнаціональна (за національною ознакою); по-четверте, за тривалістю, віком (сім'я молодіжна, молодого подружжя, сім'я, яка чекає дитину, сім'я середнього подружнього віку, літні подружні сім'ї та ін.); за кількістю членів сім'ї (бездітні сім'ї, малодітні сім'ї, багатодітні сім'ї та ін.). Якщо три типи сім'ї (за соціально-класовою ознакою, типом поселення, національною ознакою) характеризуються досить просто, то типи сім'ї за віком, тривалістю існування, кількісному, чисельному складу та ін. мають багато відмінностей.

Сім'я молодіжна. Це сім'я, яка тільки створилася, оформилась. Для такої сім'ї атмосфера ейфорії -- нормальне явище. Про такі сім'ї вдало підмітив поет Сергій Чекмарьов: «їх любов -- це перець, вогонь і жовчь. Це розою квітуча рана. Вона має мучити і пекти, вона не терпить спокійної мови».

Молода сім'я. Це сім'я, яка зустрілась з першими для них несподіваними перешкодами. Кожний з сім'ї -- чоловік чи жінка думають, що однієї любові малувато. Треба б мати побільше доброти, про яку так вдало сказав Уільям Шекспір: «Моя любов без дна, доброта ~ як ширина морська, чим більше її бачу, тим становлюсь безмежніше й багатіше», більше уступчивості, турботливості, тактичності, прояву належної уваги до батьків і близьких. В сім'ї, яка чекає дитини, помітно зміцнюються подружжя: дружина не залишається без уваги, появляється надзвичайна турботливість один до одного.

Сім'я середнього подружнього віку{від трьох до десяти років спільного проживання). Це період найкритичніший, відповідальний в житті такої сім'ї. Це пояснюється тим, що саме в такий період появляються скука, одноманітність стереотипів у взаємовідносинах подружжя. Прислів'я говорить; однією любов'ю ситим не будеш і вік обнявшись не просидиш. Починають розгоратися конфлікти, і на такий період припадає більшість розлучень і розпаду сімей. Сім'я старшого подружнього віку (десять-двадцять років подружжя). Морально-психологічне благополуччя подружжя в такій сім'ї залежить від багатства їх осіб, взаємної уступчивості, співпадіння потреб, інтересів. Літня подружня сім'я -- сім 'я, яка прожила не один десяток років спільно. А як відомо, у прожитого життя є два крила: одно несе радості, а другим -- сльози утирає. Ця різновидність сімей виникає після вступу в шлюб їх дітей, появи онуків. Подружжя вступають в нові для них ролі -- бабусь і дідусів, освоюють нові функції в сім'ї і як раніше люблять один одного. Про таку любов поет Степан Щипачов писав: «Нехай пильно дивляться чоловіки і гадають як хочуть. Нехай! Бувають жінки, подібні на ледь зів'ялі квіти. Ще миліше, ще дорожче для чоловіка стала ти».

Певний тип сім'ї становлять сім'ї: бездітні, малодітні, багатодітні та ін.

Бездітні сім'ї -- це сім'ї, де протягом десяти років спільного життя в подружжя не народилась дитина. Таких сімей на Україні близько ЗО % загальної кількості сімей. Причому близько 12 % з них залишаються бездітними через медико-біологічні причини, решта -- через небажання мати дітей. Кожна третя сім'я з такої групи розпадається частіше з ініціативи чоловіків: Однодітні сім'ї-- в Україні становлять в містах -- 53,6 %, а в селі -- 38-- 40 %. З таких сімей розпадається приблизно кожна друга. Проте, неможна стверджувати, що такі сім'ї розпадаються через те, що в них тільки одна дитина, оскільки подружжя вважають, що жити спільно скільки-небудь триваліше вони не можуть і тому ризикують обзавестись другою дитиною. З однодітної сім'ї нерідко виходять люди добре розвинуті інтелектуально, але дуже ущербні морально-психологічно і комунікативно.

Малодітні сім'ї (сім'я з двома дітьми) -- найпоширеніші, і тут менше буває розлучень (якщо серед однодітних сімей розпадається майже кожна друга, то в малодітних -- лише кожна сьома сім'я). Багатодітні сім'ї мають більше трьох дітей. Серед таких сімей майже не буває розлучень, а якщо і трапляється розпад сім'ї, то винятково з вини чоловіка. Головна заслуга в міцності і стабільності сім'ї належить жінці, матері. Неповна сім'я, де є лише один з батьків з дітьми (частіше -- одинокі матері). Причин такого становища багато і вони дуже різноманітні: смерть одного з батьків, розлучення або позашлюбне народження дитини, а то і усиновлення одинокою жінкою чужої дитини та ін. Такий тип сім'ї соціально найменш ефективний. Окрема сім'я, яка створюється подружжями з дітьми або без них, що живуть окремо від батьків та інших рідних. Це самостійні, незалежні сім'ї. Тут частіше виникають суперечки, тривалі сімейні конфлікти та ін.

Бувають ще великі сім'ї, які об'єднують представників кількох поколінь. Тепер за даними соціологічних досліджень приблизно до 60 % молодих подружь живуть в таких сім'ях. Сімей же, які включають дві подружніх пари, налічується в Україні 56 %. В таких сім'ях раціонально налагоджений побут, у молодших подружніх парах часто буває більше часу на дозвілля. Є ще великі сім'ї, які складаються з трьох і більше подружніх пар. За особливими умовами сімейного життя виділяються студентська сім'я, достатні сім'ї та ін. Аналіз і характеристика типів сім'ї не вичерпується їх різновидністю. Сім'я легше і ефективніше здійснює індивідуальний підхід до людини, своєчасно помічає прорахунки у виховній діяльності, активно стимулює прояви позитивних якостей і бореться з негативними рисами характеру. В сучасних умовах мало хто заперечуватиме той факт, що ключова роль в сім'ї належить жінці. Саме її свідомість, поведінка, її роль як подруги, матері, працівниці ставлять перед нею високі вимоги. Безперечно, що професійна діяльність, спілкування з людьми, участь в соціально-політичних рухах розширює кругозір жінки, збагачує її інтелектуальний і емоційний світ і цим створює можливість для зростання шансі# матері і виховательки, підвищує її авторитет серед дітей і в сім'ї.

Уміння створювати сім'ю -- особливий дар подружжя, особливо жінки. Соціологічні дослідження показують, що ніколи не суперечать приблизно тільки чверть сімей. Але порівняно широке розповсюдження суперечок і конфліктів свідчить, наскільки велике для функціонування сім'ї є уміння не загострювати, а долати суперечки, тобто створювати, формувати культуру подружніх взаємовідносин, яку потрібно цілеспрямовано виховувати в сім'ї, в школі, на виробництві, всюди. Культурою визначаються і відносини подружжя у самому вихованні дітей, зокрема розуміння сенсу і значення морального виховання у формуванні особи та ін.

Виховують і розвивають людину всі позитивні і негативні емоції та найкращий і соціальне оточення університет за висловом Олександра Пушкіна -- щастя. Щастя довершує виховання душі, здатної до добра і прекрасного. Суть емоційних відносин між батьками і дітьми розкрив відомий педагог Василь Сухомлинський, який підкреслював, що нормальний моральний розвиток, гармонія любові, щастя {а від гармонії по суті залежить моральне здоров'я людини) можливі тільки за умови, якщо дитина переконана: я комусь-то дуже, дуже потрібна. Я для когось безмежно дорога. Хтось-то бачить в мені сенс свого життя. Але і я кимось дуже, дуже дорожу, без когось-то я не можу жити. Можливо, це переконання не виступає у вигляді ясної, чіткої думки, але воно наповнює всю людську суть, єство дитини переживаннями радості, повноти життя. По суті, таке переживання відбувається в процесі формування в дитини своєрідної психологічної бази її дальшого морального розвитку, включаючи формування механізмів відповідальності і волі, гідності і упевненості в собі. Гідність і упевненість є антитеза комплексу неповноцінності, що знижує можливості самоутвердження і самореалізації особи.

С самого початку соціалізації дитина зустрічається з зовнішнім світом, починає пізнавати суспільні відносини з допомогою батьків і в дитячих садках. Та, на жаль, з середини 90-х років в Україні через складні економічні обставини дитячі дошкільні установи не розширяються, а скорочуються і лише близько 50 % дітей забезпечені ними. До того ж, далека від оптимального і система виховання дітей в них (низька кваліфікація вихователів, слаба матеріальна база, погане медичне обслуговування та ін.). Дедалі гострішою стає і проблема психологічної самотності і її вплив на формування і життєдіяльність особи. Соціологічні дослідження, проведені в Донбасі, Придніпров'ї, Харкові та інших регіонах в дитячих будинках, показали, що рівень емоційного і інтелектуального розвитку дітей нижче, аніж у дітей, які живуть і виховуються в сім'ях. Звичайно, сім'ї також бувають різні. Не випадково багато підлітків висловлювали думку, що сім'ї в основному займаються їх матеріальним забезпеченням (одягом, їжою та ін.), що дорослим ніколи спілкуватися з дітьми, а часто в них і нема бажання. Ось тоді і формуються стихійно різні групи, що служать психологічним «пристанищем», якого не вистачає дитині в сім'ї. Особливо актуальна проблема в умовах міста, де соціальний контроль майже не бере участі у вихованні молоді, хоча суспільна думка могла б бути ефективним засобом соціалізації молоді.

В життя молоді, особливо у передпідлітковий і підлітковий її період, входять так звані неформальні групи однолітків з їх специфікою субкультури, груповими цінностями, жостко регламентованим лідерством. Такі групи однолітків часто досить успішно конкурують з сім'єю, чому можна і радіти, якщо група соціально здорова, а сім'я неблагополучна, але що не може не викликати занепокоєння і тривогу, якщо моральна перевага на боці ущербної групи або деформованої сім'ї. В таких ситуаціях її поведінка залежить від закладеного в дітях в ранній період їх моральної сформованості, певного запасу міцності, що базується на моральному авторитеті батька і матері. Адже неформальні групи молоді часто густо є основними каналами впливу морально нечистих, але процвітаючих сімей на інших підлітків.

Соціологічні дослідження, проведені в Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Києві, Харкові та інших містах, показали, що значний вплив неформальних груп молоді з процвітаючих сімей -- це результат деформації не лише потреб, але й уявлень про можливості і шляхи їх задоволення, наслідок переконань, що здобути матеріальні блага можна і без особливої праці, без докладання зусиль. Приводом для таких настроїв є факти безгосподарності, розбазарювання народного добра, захоплення обманом, нечесними методами речей, майна тощо. Все це підриває віру в справедливість і непорушність права і законності. Зрозуміло, що безкарність, процвітання аморальності -- навіть в сусідніх сім'ях знецінює потенціал виховання в морально здоровій сім'ї, піднімаючи в якийсь закон «подвійне» моральне дотримання слова, діла, створює невідворотні, неспростовні в очах підлітків аргументи цинічності і діляцтва у ставленні до людей, до життя.

Елементи соціальної корозії непомітно підточують, підривають моральні цінності -- переконаність, трудову мораль тощо. Виростає прошарок людей для яких мета життя -- матеріальне благополуччя, нажива будь-якими методами. Нерідко потворні явища породжують і такі ж потворні форми реакції на них. Коли з поругою над публічно пропагованою мораллю, цінностями життя зустрічається не сильна, а слаба натура, то і виникають потяги до алкоголізму, наркоманії та ін. Руйнування моральних устоїв веде до вседозволеності, розвращеності в сфері статевих відносин, п'янства не тільки підлітків, а й їх сімей. Протистояти всім аморальним явищам і відхиленням від норми може лише здорова морально, зріла, педагогічно обізнана сім'я, згуртована на основі гуманних цінностей і інтересів.

2. Сімейні відносини і демографічні процеси суспільства

Сучасна сім'я виступає сферою формування і ареною практичного прояву політичних ідеалів, світогляду, інтересів людини. В сім і, через сім ю формуються первинні ціннісні орієнтації і соціальні рекомендації дитині, підлітку. І чим масштабніше завдання, проблеми, що їх вирішує суспільство в процесі демократизації і реформування, тим і масштабніше підготовка людини до життя, тим скоординованіше діє вся система соціалізації, всі соціальні інститути. Розширення і збільшення чисельності факторів, що впливають на людину (позитивно і негативно), особливо в умовах великих міст, масова міграція населення, зростання темпів науково-технічного прогресу, активна боротьба старого, ще не здающого свої позиції, з новим, прогресивним передбачає активізацію діяльності всіх ланок соціалізації людини, в тому числі і сім'ї. Тим більше, що високий морально-виховний потенціал має повна сім'я, яка максимально реалізує свої можливості не тільки як соціальний інститут, але й як морально-психологічний осередок.

Це розмежування двох сторін шлюбно-сімейних відносин -- їх взаємодія з соціальними процесами, нормами, рекомендаціями і внутрішнім змістом -- допомагає визначити основні показники творчого потенціалу сім'ї; міру врахування суспільних інтересів, розвинутість її духовних потреб, характер розподілу побутових турбот між членами сім'ї, інтенсивність спілкування між батьками і дітьми, рівень вимогливості до себе і інших тощо. Варто не забувати, що сім'я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудову, суспільно-політичну діяльність людини. Багато проблем виховання морально, естетично зрілої людини вирішуються з великими труднощами, тому що батьки часто не володіють ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки особи, яка формується. Тому-то цілеспрямоване, активне виховання і освіта дітей в сім'ї мінімальне, основні сили батьки віддають матеріальному забезпеченню, але не на духовне формування і розвиток дітей. За даними соціологічних досліджень в Україні, Росії, Білорусі та ін., в середньому працююча жінка за добу виділяє для виховання дітей 16--18 хвилин, а у вихідні дні 30 -- 35 хвилин. Духовне спілкування батьків з дітьми, їх спільні заняття, на жаль, залишаються недозволеною розкішшю. В сім'ї духовне спілкування батьків з дітьми зводиться до контролю за навчанням дитини в школі, а сам контроль -- до з'ясування того, які оцінки одержують діти в школі та ін.

Існує багато причин поганого виховання в сім'ї. В сучасних умовах низький економічний рівень розвитку України, коли основна маса часу батьків витрачається на добування засобів і коштів на існування (зарплати, продуктів харчування, промислових товарів та ін.), низька культура суспільного життя і подвійна мораль, демагогічність суспільства пагубно відбиваються на сімейному вихованні дітей, на зміцненні самих сімей тощо. В Україні, Росії, Білорусі, Прибалтиці, в країнах Середньої Азії та інших незалежних державах вирішення жіночого питання полягає в юридичному і фактичному рівному становищі чоловіка і жінки,, в широкій участі жінки в суспільному виробництві, перетворенні побуту та ін. Реальність, проте інша. Жінки мають подвійне навантаження -- і на роботі і в сім'ї. Тим-то, одним з важливих напрямків в підвищенні виховної функції сім'ї є формування нових відносин між чоловіком і жінкою -- подружжям в сім'ї.

Соціологічні дослідження, проведені в ряді регіонів України показали, що трудове навантаження міщанки в простих сім'ях з дітьми становить 77 -- 78 годин на тиждень, в тому числі вдома -- 36 -- 38 годин. Інакше, середній робочий день жінки-матері, включаючи і неділю, становить 11 -- 12 годин. Нерівність чоловіків і жінок у побуті -- одна з головних причин підвищення неміцності сучасної молодої сім'ї. Починаючи з 90-х років розлучення збільшилось до 67 тис., в 50-х роках до 930 тис., в розрахунку на сто укладених тоді ж шлюбів становить в 50-х роках -- 3, в 60-х роках -- 10, в 70-х роках -- 27, а на початку 90-х років - 40, за даними офіційної статистики. Але самі розлучення повністю не відображають реальність розпаду сімей і розірвання шлюбів. Соціологічні дослідження, проведені в ряді регіонів України, показують, що третина всіх розлучень припадає на сім'ї, які фактично існували менше року, ще третина розпадаються на другий -- п'ятий рік життя. Розлучення -- це в основному, проблема молодих сімей.

Масова свідомість добре відображає існуючий розподіл обов'язків між чоловіком і жінкою; добрий чоловік допоможе дружині, тобто сімейні функції у чоловіка, насамперед, виховання дітей -- це не його обов'язок, а лише допомога дружині. І це тоді, коли жінка-мати в сучасній сім'ї і матеріально забезпечує дітей (її заробітна плата відчутна в сімейному бюджеті). І зовсім не випадковий той факт, що в пресі немає доступних даних про затрати часу чоловіків на виховання дітей. Жінка народжує дитину. Та догляд і виховання дітей мають стати турботою не матері, а обох -- подружжя. Зміни відносин між подружжям передбачають, насамперед, зміни суспільної думки, таку переорієнтацію, коли виховання дітей вважається природним обов'язком не лише матері, але й батька.

Цьому сприятиме прояв законодавчої політики, що забезпечує дійсну рівноправність участі подружжя у вихованні дітей. Пільги у вихованні дітей повинна мати не жінка, а сім'я. Кому ними користуватися -- батьку чи матері -- це право вибору має належати сім'ї. Поки ж законодавчо закріплено, що виховання дітей залишається святим обов'язком жінки-матері. Оголошене ж законом рівне право батька і матері у вихованні дітей практично порушується. Активна участь чоловіка у вихованні дітей змінить і якісно жіноче виховання, зробить духовне спілкування дітей і батьків багатим і повноцінним.

Криза сім'ї як соціального інституту

В сучасних умовах дедалі помітніше соціального інституту суспільства, шляхи виходу з якої поки що неясні. Криза виявляється в тому, що сім'я дедалі гірше реалізує свої основні функції -- організацію подружнього життя, народження і виховання (соціалізацію) дітей, відтворення населення і робочої сили. Причини такої кризи не лише частково зв'язані з специфічною історією розвитку України, а мають більш загальний характер для всіх індустріальних держав, є породженням індустріальної цивілізації. Суми розвитку шлюбно-сімейних відносин і оптимізації процесів відтворення населення. Її створення вимагає об'єднання зусиль представників різноманітних галузей знань. Така програма має охоплювати питання підготовки молоді до сімейного життя, престижу сім'ї, її житлового і економічного становища, оптимального поєднання людьми різних функцій в сім'ї, народному господарстві і суспільстві, деякі проблеми соціального забезпечення та ін.

Формування і зміцнення сім'ї -- непроста справа. Сім'я, як і вся оточуюча дійсність, розвивається через подолання ряду об'єктивних і суб'єктивних суперечностей. Серед суперечностей є: зменшення народжуваності і падіння приросту населення України, збільшення чисельності жінок у порівнянні з чисельністю чоловіків, зменшення середнього розміру сімей і збільшення смертності, падіння продуктивності праці в суспільстві і зовсім низький рівень продуктивності праці в домашньому господарстві, зростання потреб сім'ї і обмеження можливостей їх задоволення, реалізації та ін., легковажне ставлення до шлюбу і сім'ї, міф про особливі якості чоловіків в порівнянні з жінками, забуття принципів честі, цинізм, п'янство, відсутність поваги в сім'ї, високий процент чисельності розлучень (розпадається кожна третя шлюбна пара).

Так, в середині 80-х років загальна чисельність населення в країнах Співдружності становила майже 290 млн. в тому числі 47 % чоловіків; на початку 60-х років жінок налічувалось більше, аніж чоловіків на 2,7 млн.; на початку 70-х років -- на 18,9 млн., а в кінці 80-х років -- на 16,9 млн.. Не сталося великих змін і в 90-х роках. Таке співвідношення між статями склалось за рахунок старших віків і викликане здебільшого наслідками другої світової війни. В середині 90-х років в Україні середній розмір сім'ї -- 3 душі. Народжуваність різко впала і в Україні, а також в інших країнах Співдружності -- Російській Федерації, Білорусії, Прибалтиці. В країнах Середньої Азії і Казахстану сім'я складається з 5 -- 6 душ. В середині 90-х років в Україні налічувалось уже більше 16 млн. сімей. Ідеальною сім'єю, в розумінні чисельності, можна вважати сім'ю, яка складається з чоловіка, жінки і трьох дітей.

Про зниження репродуктивної функції сім'ї свідчить триваюче поширення малодітства. Проблеми народжуваності полягають не просто в її зниженні, а саме в зниженні до малодітства (одна -- дві дитини, що не досить для збереження відтворення населення). В сучасних умовах на значній території України (приблизно 80 % населення) рівень народжуваності недостатній навіть для простого відтворення населення. Про що свідчать, хоча б, соціологічні і статистичні дані по Харківщині. На території Харківщини в середині 90-х років проживало більше 867 тис. жінок, з яких майже 63 тис. -- одинокі, в одиночку виховують своїх дітей майже 87,5 тис. харків'янок; 385 міщанок мають 5 і більше дітей, а в селах 59 багатодітних матерів. Щорічно хлопчиків народжується більше, аніж дівчаток. Так, на початку 90-х років в Харкові народилось майже 9 тис. дівчаток і більше 9,2 тис. хлопчиків і до 24 років у харків'янок нема проблем з вибором наречених-хлопчиків, якщо вибирають їх з своїх однолітків: на тисячу дівчат -- більше тисячі хлопців.

А жінкам постарше складніше, тому що співвідношення куди менш сприятливіше для них. Можливо тому в Харкові, твердить статистика, жінки частіше вступають в шлюб до 24 років. В місті зареєстровано 10% загальної кількості шлюбів, де дружина старше чоловіка. Для багатонаціонального Харкова характерні змішані шлюби. На початку 90-х років інтернаціональні шлюби становили 13,4 тис. або 40% загальної їх кількості. В 1990 році відзначили столітній ювілей 80 жінок і 4 чоловіка -- харків'яни.

Ріст населення на територіях з проживанням більшості молоді відбувається здебільшого за рахунок ще відносно молодої вікової структури {в тому числі і за рахунок міграційного притоку молоді). А там, де демографічний потенціал вікової структури вичерпується, починається депопуляція (сільське населення ряду регіонів Російської Федерації, України, великі міста, зокрема Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ та ін.). Малодітне, не відтворююче себе населення великих міст. Скоротилось відтворення окремих народів (росіян, українців, народів Прибалтики та ін.). Не відтворює себе інтелігенція, значна частина робітників. Про це свідчать порівняльні дані.

Загальний коефіцієнт досяг 44, а в кінці 60-х років -- становив 19, в середині 80-х років загальний коефіцієнт становив уже 20, а на початку 90-х років -- 18, а кількість народжених виявилась найвищою за всі роки, починаючи з другої світової війни -- 5,6 млн. Та уже в середині 90-х років загальний коефіцієнт народжуваності різко спав, знизився, тобто 16 дітей на тисячу населення. Серед наслідків малодітництва -- не тільки загроза депопуляції, не тільки старіння населення і зменшення трудових ресурсів, але й інші: упрощення кровнорідної структури суспільства, зростання одинокості, труднощі виховання (соціалізації) одиноких дітей. Певну лепту малодітництво вносить в міграційні процеси, в міжетнічну напруженість.

Існує такий парадокс. Низька народжуваність перешкоджає багатолітнім зусиллям уповільнити зростання населення великих міст, які б суворі рішення про припинення прийому на роботу мігрантів не приймались, коли ж виникає велика потреба, деякі відомства завжди добиваються винятків з правил. Внаслідок міграція, зростання населення у великих містах триває доти, поки народжуваність в них не збільшиться до рівня заміщення поколінь. Існують і виникнуть в майбутньому і інші суспільні наслідки масового малодітства. Але які? Поки ніхто не досліджує.

Викликає занепокоєння зростання малодітництва індустріального суспільства. Та зрозуміло, не йде мова про повернення до зростаючої масової багатодітності, за швидке зростання населення. Зовсім ні. Йде мова лише за стабілізацію народжуваності на рівні, що забезпечує трохи розширене відтворення населення в найближчій перспективі. На відміну від багатьох інших соціальних нормативів у демографії відносно легко визначаються чіткі числові параметри оптимальної народжуваності. Так, межа простого відтворення населення за найнижчої смертності відповідає величині сумарного коефіцієнта народжуваності, дорівнює 21 дитина в середньому на сто жінок, за все життя незалежно від їх шлюбного становища. Це число рівнозначне величині 26 дітей на сто жінок, але уже в розрахунку на шлюбну пару, здатну до дітонародження, також за все життя. Це означає, що тільки для збереження простого відтворення населення сім'ї з трьома дітьми мають становити не менше половини загальної кількості сімей.

Про дальші перспективи народжуваності гадаємо не на основі простої екстраполяції (тобто висновків, одержаних з спостережень за однією частиною населення) існуючих тенденцій, а на основі результатів всієї суми досліджень репродуктивності населення, проведених в Україні, Росії, Білорусі та інших державах і взагалі в світі. Причини зниження народжуваності аж до малодітництва в принципі інтернаціональні, породжені позасімейним характером індустріальної цивілізації. Причини зниження народжуваності, насамперед, зв'я зані з втратою сім'єю виробничої функції, а потім і ряду інших (передача досвіду від батьків дітям, влади батьків над дітьми, забезпечення старості та ін.). Ні характер праці, ні винагороди за працю тепер не залежать від наявності кількості дітей, ні від наявності взагалі сім'ї. Навпаки. Малодітні сім'ї виграють у всьому перед багатодітними. Багатодітність з переваги стала лише тягарем сім'ї, іноді -- подвиг, іноді -- патологія, але дедалі рідше -- норма.

Багатодітні сім'ї часто-густо виявляються поставленими в становище попрошанок і дармоїдів держави. І поки таке становище не зміниться, народжуваність знижуватиметься. Несприятлива ситуація в Україні і з смертністю. Померлих дітей на троє більше народжених. За даними статистики, в середині 90-х років померло стільки населення в Україні, скільки становить населення одного такого міста, як Суми, і народжуваність не поповнила його. Середня тривалість життя чоловічого і жіночого населення, навіть після його підвищення в 80-х роках, залишається однією з найнижчих серед економічно розвинутих країн. Високий рівень смертності здебільшого з різних причин смерті, в тому числі від травматизму, самогубств, дорожно-транспортних випадків та ін. Все це зв'язано з кризою сім'ї. Та проблема кризи сім'ї дедалі простіша, аніж проблема малодітництва, її вирішення залежить не стільки від якоїсь спеціальної політики, скільки від рівня і способу життя, матеріального забезпечення сімей.

Побут -- це обумовлена способом і соціально-економічні відносини.

Побут виробництва матеріальних благ і рівнем соціально-економічного і культурного розвитку суспільства сфера соціального життя, що є сукупністю способів і форм задоволення особистих матеріальних і духовних потреб людей. Характер побуту і його структура визначаються не тільки способом виробництва, а й соціальним становищем кожного індивіда, соціальними відмінностями, культурою суспільства. Побут -- соціальне явище, що має досить стійкий характер. Кожна соціально-економічна система суспільства характеризується своїм типом соціальної організації побуту. В різних за соціально-економічним характером суспільствах і політичних режимах складались і різні форми побуту, що відображали властиві суспільству соціальні відносини і соціально-політичні і економічні суперечності.

Докорінні перетворення в сфері побуту, здійснювані в процесі формування демократичного суспільства з широкими ринковими відносинами і зв'язками, спрямовані на усунення контрастів у повсякденному житті різноманітних соціальних спільностей населення, на забезпечення фактичної рівності жінки з чоловіком, на утвердження в побуті нових духовно-моральних основ, зростання питомої ваги і ролі суспільних форм обслуговування і задоволення потреб людей, неухильне піднесення матеріального добробуту і духовної культури народу. З приватної справи побут має стати предметом уваги держави, суспільства.

Держава бере на себе основне піклування про задоволення найважливіших життєвих потреб своїх громадян: забезпечення житлом, комунальними послугами, організацією медичного обслуговування, створення умов для здоров'я і культурного відпочинку та ін.₍ тобто створення таких умов, які б сприяли всебічному гармонійному розвитку особи, зростанню її потреб і їх задоволенню. Соціальна політика в сучасній Україні спрямовується на поліпшення побутових умов громадян, підвищення рівня освіти і культури населення, дальший розвиток охорони здоров'я, санаторно-курортного лікування і відпочинку, поліпшення системи соціального забезпечення, розвиток сфер обслуговування та ін. Тепер же рівень системи соціального розвитку України низький. Багато ще негараздів і труднощів переживають люди, що є відображенням затяжної економічної і політичної кризи.

Сучасний побут в України виступає в основних формах: сімейний, суспільний і виробничий. В структурі побуту виділяється дві сторони: матеріальна і духовна і (відповідно з його суб'єктами) побут особи, соціальної групи, верстви або суспільства. Сімейний побут характеризується індивідуальними і груповими (звичайно, в межах сім'ї) формами задоволення потреб, організації відпочинку, дозвілля, внутрісімейними нормами міжособових відносин, культури спілкування і потреб, властивих даному мікроосередку. Суспільний побут охоплює державно-суспільні форми задоволення потреб людей, організації різноманітних побутових послуг; включає також основні принципи і норми людського співжиття, духовно-моральні цінності, що впливають на свідомість і поведінку членів суспільства. Сюди можна віднести і нові громадянські звичаї, свята, обряди, традиції. Виробничий побут (фабрично-заводський) -- це організація, безпосередньо за місцем праці, харчування і відпочинку трудівників, постачання їм продуктів, забезпечення медичним обслуговуванням, дитячими яслами, дитячими садами, таборами відпочинку для дітей, пансіонатами та ін.

Форми побуту перебувають між собою в тісному взаємозв'язку. Так, сімейний побут залежить від рівня організації громадської служби побуту і якості наданих нею послуг. В свою чергу, матеріальна сторона суспільного побуту не може успішно розвиватися без врахування попиту населення на ті чи інші види побутових послуг, а його духовні устої зазнають впливу норм і правил співжиття, що складається і функціонує в сфері сімейного побуту. Дальше удосконалення побуту впливає на розвиток сім'ї.

Суть демографічної політики

В поняття демографічна політика часто вкладається дуже вузьке коло питань, обмежених природним відтворенням населення. Демографічна політика -- фактично соціальна політика в широкому розумінні, але з врахуванням якісного складу населення того або іншого регіону, населеного пункту, а також виробничого колективу -- і повинна сприяти зміцненню сім'ї, соціальної справедливості при розподілі суспільних благ, що створюють найсприятливіші умови для виховання підростаючого покоління, поєднання материнства з трудовою і соціальною активністю жінки, збільшення тривалості життя, поліпшення становища пристарілих та інвалідів, планомірного розвитку соціальних благ відповідно демографічній ситуації. Отже, демографічна політика -- система соціальних заходів, спрямована на формування бажаної для суспільства усвідомленої демографічної поведінки. Демографічна політика передбачає і систему заходів по регулюванню народжуваності, піклування про всі статево вікові категорії (дітях, жінках, чоловіках, пристарілих та ін.), зміцнення сім'ї.