Волонтерство: поклик душі чи професія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волонтерство: поклик душі чи професія

Волонтерами спочатку називали тих людей, що добровільно та виключно із свого бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах (наприклад, у Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення "волонтерства" залишилося лише слово "добровільно". Правда, додалося ще й "безоплатно".

Волонтерів називають по-різному, але всі знають, що волонтер - це людина, що допомагає сусідам, співвітчизникам та людям, які потребують допомоги, вдома чи за кордоном. Волонтери працюють в школах, лікарнях, бібліотеках, таборах з біженцями, при захисті навколишнього середовища - всюди.

Практично кожен з нас хоча б раз в житті по своїй волі брав на себе виконання трудових обов'язків, не вимагаючи грошової компенсації. Добровільна праця давно відома як основа економії та виховання, на яку звертають увагу владні та підприємницькі еліти розвинутих країн, де існують чітко відпрацьована система пошуку добровольців та робота з ними. СРСР із своїми історично складеними традиціями взаємодопомоги та взаємовиручки, общинно - комунальним укладом життя сприймала добровільну працю як явище природне, що не потребує додаткової спеціальної аргументації.

Ідеологія радянського періоду піднесла добровольчество у статус державної повинності або почесного обов'язку (наприклад, участь в комуністичних суботниках). Тим самим духовний сенс цього суспільного явища було змінено. Істинне значення добровольчества в масовій свідомості відновиться ще не скоро - на зміну радянській коньюктурності та примушення прийшов новий етап розвитку України, в якому прагматизм займає домінуюче положення: те, що не приносить фінансової вигоди, сьогодні не є престижним. Між тим добровільна праця, безумовно, не повинна грати в нашому суспільстві другорядну роль, так як вона впливає на формування моральних, етнічних та економічних цінностей.

Відсутність інформації про значення добровільної праці не сприяє його популярності серед різноманітних категорій населення. Більшість людей не готова до особистої систематичної участі в неоплачуваних роботах, хоча й сприймають добровільну працю як позитивне явище. Сучасні добровольці - в основному люди похилого або, навпаки, молодіжного віку, як правило, жінки. Це ті, хто відноситься до категорії населення з невисоким рівнем доходів, вони дуже гостро переживають дефіцит уваги зі сторони близьких, колег, державних та комерційних структур.

Участь в добровільній праці аргументується відчуттям потреби в спілкуванні з іншими, бажанням бути комусь потрібним, своєрідною втечею від самотності. Для багатьох це ще й самореалізація, самоутвердження. Добровільна праця може задовольнити і супутні інтереси: інформаційний вибір, можливість вчитися, знайомитися, приймати участь в роботах, результати яких можна використовувати як набуття нових ділових контактів. Це може бути захоплення тим видом діяльності, що пропонують. Тим паче, парадокс в тому, що більшість людей, позитивно оцінюють добровільну працю, категорично проти своєї участі в ній, мотивуючи відмову відсутністю "замовника", тобто будь-яка система організації цього виду діяльності на рівні місцевого самоуправління (міста, району або окремо взятої фірми), а також формування позитивного іміджу добровольців.Нефінансові інтереси сторін сьогодні не популярні. Це пояснюється матеріальними складнощами значної кількості тих, хто прагне використовувати свій вільний час для додаткового заробітку. Деякі мотивують відмову зайнятістю на роботі або навчанні.

На жаль, більшість, згідно соціологічного опитування, взагалі не можуть сформулювати ті необхідні умови, при яких вони б згодилися особисто приймати участь в неоплачуваних роботах. Але основні тенденції у визначенні умов сформулювати все ж вдалося: молодь прагне одержати які-небудь нефінансові вигоди, люди середнього віку хочуть працювати в добре організованій групі, а старше покоління - отримати від добровільної праці забезпечення комфортного емоційно-психологічного стану. Але всі потенціальні добровольці важливою умовою називають можливість до самореалізації, поважне відношення до своєї діяльності.

На кінець, навіть література - вітчизняна та іноземна - постійно зображує зразкових персонажів - волонтерів: наприклад, Мері Поппінс, Ілля Муромець або той же Коник-Горбоконик. Правда, діяльність останнього важко назвати соціально-значимою, але ж вона була безоплатна. Як дійсний волонтер, Коник-Горбоконик реалізував свій міцний потенціал, і при цьому, як пам'ятаємо, на дуже високому рівні. Та й поскаржитися його хазяїну не було на що.

До речі, робота на професійному рівні - це велика відповідальність. Це також "плюс" волонтерства, який перетворює його в гру: чи можеш ти працювати безоплатно та ще з тою ж відповідальністю що й за гроші? Так чи ні? Проте, як казав ще один "літературній волонтер" лікар Айболить, в перекладі Корнія Чуковського: "Мені гроші не потрібні. Мені і без грошей добре. Я буду лікувати тварин, і вони мене нагодують."

Волонтерська діяльність фактично завжди була частиною кожної цивілізації та суспільства. В широкому розумінні волонтерська діяльність - це якісь вчинки, дії людини, які не приносить їй ніякої користі, це добровільний внесок в збільшення добробуту певної спільноти чи суспільства. Вона може набувати будь-яких форм: від традиційних звичаїв обопільної допомоги до допомоги суспільству під час кризи, зусиль, спрямованих на вирішення соціальних конфліктів та проблем бідності.

У деяких країнах волонтерська діяльність становить значну частину суспільної та економічної діяльності, забезпечуючи солідарність та стабільність. В інших - про вклад волонтерів знають менше. Але скрізь існують проблеми - бідність, насильство, зловживання наркотиками, ВІЧ/СНІД, забруднення - що потребують допомоги, яку можуть надати волонтери. Волонтерською діяльністю в індустріальних країнах можуть займатися як люди, що працюють, так і пенсіонери. Для молоді країн, що розвиваються, це може бути хорошою нагодою використати свій ентузіазм та енергію на покращання умов життя, одночасно набуваючи навичок праці, необхідних для ринкового суспільства.

Зміни суспільного устрою, нестабільність, будь-якого характеру, чи то економічна, політична або соціальна, як невід'ємна риса 90-х років, спричинили появу та розвиток в українському суспільстві нових соціальних інституцій та сфер діяльності. Передусім, серед таких новоутворень можна назвати появу неурядових організацій, які спрямовують свою діяльність на зменшення соціальної нестабільності через надання певним категоріям населення необхідних соціальних послуг. Звичайно, що держава, як то і було раніше, виконувала певні функції по вирішенню соціальних проблем. Але ж, швидка зміна соціально-політичного устрою, недосконалість економічних реформ призвели до занепаду в галузі соціального захисту. Механізми, завдяки яким держава раніше забезпечувала соціальну суспільну рівновагу, в нових умовах не спрацьовують. На сьогоднішній день певний відсоток діяльності виконують різноманітні громадські об'єднання та благодійні фонди, формуючи за своїми власними уявленнями механізми вирішення соціальних проблем та ринок соціальних послуг.

Усі задіяні в соціальній сфері організації, як державні, так і неурядові, відчували нагальну потребу систематизувати все, що відбувається. Звідси виникла нова для нас, але відома в світі, ідея проведення заходу, який дозволить зорієнтуватися в тому, хто і що робить, як поширити позитивний досвід та виправити існуючі помилки. Це стало підставою для проголошення Генеральною Асамблею ООН 2001 року Міжнародним Роком Волонтерів. Цей рік призначений для збільшення визнання, сприяння та популяризації волонтерської діяльності та створення мережі поширення та обміну інформацією. Очікувані результати: визнання сфер діяльності, в яких може використовуватися праця волонтерів; збільшення кількості бажаючих працювати волонтерами; збільшення спонсорування та підтримки волонтерських програм.

У деяких суспільствах існує традиція солідарності, як наприклад харамбеї в Кенії, барангеї на Філіпінах, мінги в Латинській Америці чи волонтерська діяльність пожежних бригад. Скрізь може статися якесь лихо, наприклад, землетрус, яке змусить нас працювати разом за досить малу винагороду, чи взагалі без винагороди. Міжнародний Рік Волонтерів 2001 дав людині можливість обміркувати, чи зможе вона після всього запропонувати іншим свій час, діяльність, досвід чи ресурси.

Міжнародний рік волонтерів мав віддзеркалити один з ключових атрибутів волонтерів - їх переконання, що глобальні явища завжди пов'язані з локальними: тобто, що економічний та соціальний прогрес починається не зверху, а знизу - на місцевому рівні. Увага Міжнародного року волонтерів була сконцентрована на місцевих спільнотах, групах громадян, селах, а не всесвітньому самміті волонтерів. Це насправді був рік усіх: окремих сімей; працівників та фірм; віруючих груп; торгових союзів; членів політичних партій; тих, хто займається спортом та живе заради задоволення; дітей та молоді, що навчається, а також тих, хто вже закінчив навчання; старших людей. Але перш за все це рік волонтерів та волонтерських організацій - інституціоналізованих та неформальних.

Всі відомі рухи проти насильства, рабства, за покращання надання медичної допомоги, за мир та міжнародну співпрацю, проводилися з доброї волі людей.Одна із цілей проголошення 2001 року Міжнародним Роком Волонтерів є популяризація волонтерської діяльності. Успіхи волонтерів мають бути спрямовані на розгортання волонтерської діяльності, на залучення нових волонтерів, на створення позитивної громадської думки про діяльність волонтерів, отримання державної підтримки. Здійснення цього завдання тісно пов'язано із створенням мережі поширення та обміну інформації.

Чому людей називають суспільством? Тому що важко уявити себе "робінзонами" на безлюдному острові без спілкування, без взаємодії, без допомоги. Універсальний словник - енциклопедія визначає суспільство як "сукупність мешканців певної країни; організована соціальна спільнота, яка характеризується доволі високим ступенем єдності, почуттям своєї відмінності від інших спільнот такого роду, існує достатньо висока інтенсивність взаємного впливу між її членами, поєднаними між собою подібністю умов життя, поділом праці, нормами поведінки". Отже, високий ступінь єдності передбачає певну взаємопідтримку, вирішення "суспільних" проблем власними силами, не сподіваючись на особисту користь. Тобто, мова йде про волонтерську діяльність, яка з давніх давен була притаманною українському народу, адже у словнику української мови подано ряд слів-синонімів (доброчинність, доброчинство, добродійство, добродіяння, благодійність, благодіяння…), які мають однакове тлумачення: "надавати допомогу, сприяти кому-небудь у чомусь". "Українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн".

На жаль, ці часи промайнули, а за період існування Радянського Союзу панувала зовсім інша ідеологія, яка зруйнувала зміст поняття "доброволець" і залишила низку негативних стереотипів. Український народ після активного волевиявлення у 1991 році свого прагнення жити у незалежній, самостійній державі одержав унікальну можливість утвердити себе серед розвинутих цивілізованих країн світу. Сьогодні в Україні зароджується демократичне суспільство, яке має базуватися на принципах свободи, творчості та гуманізму. Формальні державні структури не в змозі реагувати на всі запити суспільства, тому особливої ваги набуває громадський рух. Про те, що цей процес розпочався і триває, не дивлячись на труднощі, свідчить поява сучасних недержавних організацій, кількість яких сягнула понад 20000. Однак, лише незначна частина цих організацій працює з волонтерами.

У травні 1998 року Україна серед інших країн Центральної та Східної Європи, а також кількох країн Азії розпочала реалізацію регіональної програми "Ініціативи по роботі на добровільних засадах". Ідея програми належить Нью-Йоркському Інституту Відкритого Суспільства (більш відомого як Фонд Сороса), і впроваджується вона через мережу національних відділень. Головна мета програми - відновлення руху волонтерів у згаданих країнах, як запоруки громадянського суспільства та незворотності демократичних перетворень, збільшення частки добровільної праці громадян, спрямованої на розв'язання конкретних суспільних проблем. До своїх цілей і завдань в Україні програма передусім відносить: активізацію громадської діяльності в Україні шляхом розвитку руху волонтерів, спрямованого на якнайширше залучення населення до суспільно-корисної праці на добровільних засадах у громадських організаціях, службах соціального захисту та медичній сфері для допомоги у розв'язанні проблем суспільства. У межах цієї програми був створений Центр волонтеріату "Добра Воля", який почав залучати волонтерів і спрямовувати їх у громадські організації.

Крім цього, надзвичайно важливим було і є навчання представників організацій управлінню діяльністю волонтерів, оскільки це одна з найголовніших проблем, чому не залучають громадськість до співпраці. З 1998 року тренінг з волонтерського менеджменту пройшли представники більше ніж 40 організацій. Для популяризації волонтерського руху було видано книжку "Доброчинність в Україні: минуле, сучасність, майбутнє", 5 бюлетенів "Добра Воля" та підручник "Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства".

Варто також зазначити, що не лише громадські організації, а й державні теж намагаються розвивати волонтерський рух в Україні. Про це свідчить діяльність Соціальних служб для молоді, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державної молодіжної політики.

Центр прав дитини ССШ № 73, який існує з 1999 року, включає в себе команду волонтерів "Ми разом". До складу центру спочатку входили охочі учні, але поступово в його роботу включились майже всі класи. Центр став осередком корисних і цікавих справ, дав можливість учням реально впливати на політику закладу. Він діє на демократичних засадах, має свого Президента, якого обрано демократичним шляхом. Ми працювали над проектом "Права дітей у притулках". У межах проекту провели психологічні тренінги з дітьми притулку. Ми мали за мету довести їм, що в притулку жити краще, ніж на вулиці; розповідали дітям про права дітей та їх застосування, допомагали в організації свят.

Працюючи в притулку, ми зрозуміли, що авторитет інституту сім`ї зменшується, але ж саме сім`я робить з людини справжнього громадянина; ми навчились спілкуватись, слухати одне одного і нарешті бути толерантними. У центрі розроблено та реалізовано проекти “Твої права в твоїй школі”, “Рівний - рівному про права дитини”, “Зміцнимо здоров`я дітей”. У межах проекту "Рівний - рівному" ми допомагали молодим інвалідам у їх самовираженні, показали, що вони мають безліч можливостей у цьому світі. У межах проекту “Зміцнимо здоров`я дітей” ми пропагували серед учнів здоровий спосіб життя, провели конкурс есе та малюнків, вивчали стан здоров`я дітей у м.Харкові та причини захворювань.

У 2002-2003 році ми розпочали співпрацю з громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування: Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді; службою у справах неповнолітніх; прокуратурою рунзенського району; Комітетом у справах сім`ї та молоді Харківської міської ради, міським Центром "Довіра" та іншими. Своїми думками ми поділились на Всеукраїнському радіо у програмі "Школяда".

У 2003-2004 році розширили партнерські стосунки із зацікавленими громадськими організаціями. Такими, як Харківська правозахисна група, жіноча організація "Надія".У межах програми "Рівний - рівному" в закладі працює команда волонтерів. За ці роки підготовлено 26 волонтерів, які одержали сертифікат підлітків - інструкторів. У межах участі у Всеукраїнському конкурсі "Громадянин" було розроблено проект "Подаруй радість дітям". Мета проекту - подарувати радість спілкування дітям обласного притулку для неповнолітніх. Через гру ми вчилися разом розуміти інших, приймати рішення у нестандартних ситуаціях. Робота над проектом розширила наші партнерські стосунки зі структурами органів влади та місцевого самоврядування. Розібратися в проблемах дитячої бездоглядності нам допомагали в управлінні освіти Харківської міської ради, Комітеті у справах сім`ї та молоді, Служба у справах неповнолітніх Харківської міської ради. Взяли участь в обласному зльоті волонтерів, який започатковано обласним Центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, та в 7 обласному зльоті підлітків-інструктурів з програми "Рівний - рівному". У липні 2005 року взяли участь у роботі табору волонтерів міського Центру соціальних служб для сім`ї дітей та молоді "Довіра", де навчалися ефективним комунікаціям і одержали сертифікати.

2005-2006 навчальний рік у закладі - це рік народження шкільного євроклубу. Шкільний Євроклуб (ШЄК) народжений спільною думкою учнів та вчителів. Назрів час, коли наші корисні справи ми можемо розглядати в контексті загальнолюдських та загальноєвропейських цінностей. Учні обрали та розробили план проекту, над яким працювали протягом навчального року: "Євросоюз учора та сьогодні". У грудні 2005 року в межах Всеукраїнської акції пройшла загальношкільна акція "Помічник Святого Миколая" з метою допомоги людям з обмеженими можливостями. 22 учні 10-В класу взяли участь у суспільній акції школярів України "Громадянин - 2006" з проектом "Благоустрій трамвайної зупинки". Як переможці, вони представляли проект у м. Києві.

Метою проекту було навчитись користуватись своїм правом у прийнятті рішень, позитивно впливати на життя суспільства; звернути увагу місцевих органів влади на необхідність благоустрою зупинки . У цьому році ми працювали над проектом "Обирай життя". Наша мета - показати дітям переваги здорового способу життя, необхідність збереження не тільки фізичного здоров'я, але й психічного та соціального здоров'я. У рамках проекту 2007 року “Обирай життя” учні провели в обласному притулку для неповнолітніх тренінги з ефективних комунікацій проти токсикоманії, міні-виставу про небезпечність наркотиків, конкурс малюнків “Моя майбутня сім'я”, круглий стіл для Євроклубів шкіл № 149, 17, 156 на тему “Я кажу “Ні!” насиллю над дітьми”. Ми провели у притулку конкурс малюнків "Моя майбутня професія", взяли участь в акції "Дорога додому". Зібрали кошти на будівництво клініки для дітей, хворих на лейкемію.

Тільки співпраця учня та учителя може дати такі плідні результати. Працюючи над проектами, беручи активну участь у проектах різних рівнів, учні отримують досвід громадянського становлення, засвоюють принципи толерантності, політико-правові та соціально-економічні знання.

Команда волонтерів школи посіла І місце у І Міському конкурсі "Волонтер року - 2008" та отримала Диплом переможця, а у 2009 році - Диплом учасника.

У рамках проекту "Громадянин 2008" проведено учнями 10-В дослідження "Проблеми жінок в сучасній Україні".Два проекти "Ми діємо!" перемогли у Всеукраїнській суспільній акції школярів "Громадянин" та були представлені у Києві у комітеті Верховної Ради України.У День св.Миколая волонтери відвідують вихованців обласного притулку для неповнолітніх, проводять з ними ігри та дарують подарунки, які були приготовлені внаслідок акції "Допоможи ближньому!".

Отже, всі ці дані говорять про те, що попит на волонтерську працю зростає з кожним роком. З'явилося багато організацій в Україні, які займаються залученням та навчанням волонтерів або тих, що спеціалізуються лише на розвитку волонтерства.

Розвиток волонтерського руху в Україні повинен базуватися на грунтовній теоретичній базі. Створення такої бази може бути забезпеченим рядом наукових досліджень, які б виявили пріоритетні напрямки, особливості формування моделей волонтерства в соціально-політичних, економічних, культурних умовах нашої держави.

Саме науковий підхід до вивчення можливостей розвитку волонтерського сектору може створити той професійний рівень волонтерства, який в змозі впливати на формування позитивного іміджу та високого статусу волонтера.

Кожну людину, яка не є байдужою до того, що відбувається в суспільному житті її міста, села, області, можна вважати потенційним волонтером.

волонтерство соціальний добровольчий педагогічний

Список літератури

1. Босякова Л. Вызываем "Книгу - 03" // Библиотека.-2000.-№10.- С. 62.

2. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. - К.: Український державний центр соціальних служб для молоді. Український інститут соціальних досліджень, 1999

3. Волонтерское движение в Украине "Пенсионер - пенсионеру" /Ин-т геронтологии АМН; Совет Организации ветеранов Украины. - К., 1999. - 40с.

4. Жданов Ю. Захотите поработать бесплатно - записывайтесь в волонтеры // Сегодня.-1998.-17 июля.-С.3.

5. Ильина Н. "Помилуй, Боже, стариков" // Библиотека.-2000.-№11.-С.39

6. Комбарова Н. "Надежда, вера и любовь" - пусть будет наш девиз // Библиотека.-2000.-№ 12.-С.45.

7. Назарук В. Волонтерський рух в Україні: від історії до реалій // Перехрестя. - 2000. - № 7.

8. Огорчак А. Доброчинство в Галичині. Діяльність громадських організацій. Погляд журналістів. - Київ, 1998, с. 50-53.

9. Тимошенко Г. Волонтерами стають літні // Слобідський край.-2000.-5 грудня. - С. 3.

10. Тумаркина И. Нет большего удовольствия, чем помогать людям // Факты и комментарии.-2001.-20 янв.

Размещено на Allbest.ru