Умови розвитку особистості на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день дана тема є досить важливою у зв'язку із тим, що наша держава, а отже і суспільство, проходить етап перепідготовки, перекваліфікації всіх своїх структурних елементів. Україна розбудовується, збільшує свої умовні кордони, свої можливості, співпрацює із різними державами не тільки в економічному плані але й в культурному, науковому, політичному, військовому, що свідчить про те, що ми налаштовуємось на європейські стандарти, європейські цінності. Звісно це не повинно стати проблемою для наших цінностей тому, що ми повинні їх оберігати, звісно вносити корективи, осучаснювати їх ми можемо але забувати про них ні в якому разі. В даній курсовій роботі ми постараємось вияснити, які ж є цінності в сучасної особистості, чим вони відрізняються від старих, що таке нові інститути соціалізації і які вони бувають, а також із якими проблемами зустрічається людина на етапах свого розвитку та які перспективи її чекають в майбутньому.

Теоретичне значення даного дослідження полягає в тому, що під час його розробки було виявлено нові інститути соціалізації. Це питання ще не досить розвинуто в нашому суспільстві і мало хто над ним задумується але вони є, і ці інститути на нас давлять, вони змушують нас мінятись, хтось встигає за їхнім розвитком, а хтось старається не занурюватись але ми повинні сприяти їхньому розвитку тому, що час іде і цінності змінюються.

Практичне значення полягає в тому, що дані, які були використані в роботі, можна в подальшому використовувати для ознайомлення із цим питанням всіх бажаючих.

Мета даної роботи полягає в дослідженні умов розвитку особистості на сучасному етапі, що цьому сприяє, які виникають проблеми, та перспективи розвитку особистості. Також як держава сприяє особистості в її розвитку.

Завдання курсової роботи:

1) визначити об'єкт і суб'єкт соціальних відносин;

2) дослідити ціннісні орієнтації на які опирається особистість та розглянути нові інститути соціалізації;

3) виявити та описати проблеми із якими стикається особистість в процесі своєї соціалізації;

4) розглянути, які ж перспективи можуть чекати на молоду особу в сучасних українських реаліях;

Об'єктом дослідження виступає - особистість.

Предмет дослідження - сучасне українське суспільство.

Аналіз останніх публікацій і досліджень із соціології особистості свідчить про те, що науковці у своїх працях розглядають досить різні аспекти розвитку особистості в сучасних умовах. Найбільше праць із даної теми було знайдено в такого автора як Піча В.М., в його роботах досить зрозуміло та стисло описано все те, що чекає особистість в її розвитку. Досить багато праць було знайдено в наших вітчизняних соціологів Андрущенко В.П., Білоус В., Нарядько Г.Я. та багатьох інших.

Структура роботи. Дана курсова робота складається із вступу, трьох основних частин ( із підрозділами), висновків та списку використаних джерел, який нараховує 20 позицій та займає 2 сторінки. Загальний обсяг роботи - 28сторінок.

РОЗДІЛ I. СУТНІСТЬ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Особистість як об'єкт соціальних відносин

Насамперед хотілося б розглянути детальніше, що ж таке “особистість”, чим характеризується дане поняття, як об'єкт соціальних відносин, а також порівняти його із такими схожими але водночас дуже відмінними поняттями як: “людина” та “індивід”.

Поняття “особистість” дуже багатогранне, воно відтворює зв'язок з життєдіяльністю та соціальною сутністю людини, а також індивідуальне відображення соціально значущих рис, сукупності соціальних відносин.

Особистість - поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду його як суб'єкта соціокультурного життя, визначення його як носія індивідуального початку, самореалізуючого в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності. Під «особистістю» можуть розуміти або людського індивіда як суб'єкта відносин і свідомої діяльності, або стійку систему соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільності.[5]

Особистість як об'єкт соціальних відносин характеризується через:

1) Соціалізацію - процес входження в суспільство, включення особистості в соціальні зв'язки, в різні типи соціальних спільностей, засвоєння нею соціальних норм і культурних цінностей. Вона охоплює як соціально контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на людину, так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування;

2) Соціальну ідентифікацію - усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної спільноти, її поведінки відповідно до установлених у групі норм. Рівень вимог з приводу ідентичності залежить від широти та значущості набору ролей, що їх реалізує людина в межах певної спільності, від ступеня згуртованості й форм регламентації поведінки в суспільстві.

Що таке особистість зрозуміло, а зараз перейдемо до таких понять як “людина” та “індивід”. Дізнаємось про їхню сутність, а також порівняємо із поняттям “особистість”.

Поняття “людина”. Воно, напевно, найбагатогранніше в своєму тлумаченні, тому що дане поняття кожен констатує по своєму. Наприклад в біології - це рід приматів, родини гомінідів; в релігії - це Адам і Єва, саме так і не інакше трактує Біблія визначення поняття “людина”, але ми повинні не забувати те, що в кожній релігії є свої перші люди; в науці, в книгах, в фільмах, навіть в коміксах своє трактування даного поняття. Та на мою думку найвірнішим та найпростішим буде така сутність цього поняття:

Людина -- це жива система, що являє собою єдність фізичного і духовного, природного і соціального, спадкового і набутого за життя.[9]

Наступне поняття це поняття “індивід”. Всі ми пам'ятаємо уроки біології, психології в школі коли вчителі робили перші спроби розтлумачити нам різницю між поняттями індивід та індивідуальність, які б тільки приклади вони нам не приводили в кінці кінців ми все одно плутались і це не дивно тому, що не кожна людина із вищою освітою, може правильно роз'яснити, яка ж між ними різниця. Та все ж таки я спробую знайти логічне пояснення цим дуже близьким за значенням словам.

Індивід - це окремий організм, який існує самостійно, зокрема окрема людина, особа.[5]

Дехто із вчених визначає поняття “індивід” як біологічну основу розвитку особистості в певних соціальних умовах. Тобто, кожен із нас народжується людиною, яка пізніше входить в соціум де їй потрібно звикнути до всього нового, тобто ми стаємо особистістю в суспільстві, тому, що проходимо процес соціалізації. Індивід це також кожен із нас, але як окремий організм. А щоб когось почали вважати індивідуальністю, ця особа має пройти тяжкий шлях до досягнення своїх мрій та цілей. Тільки коли людина досягає певних висот в якомусь напрямку, не важливо чи це наука, чи техніка, чи навіть танці, співи, все одно вона стає індивідуальністю, через те, що вже якось може виділитись із сірої маси в суспільстві. Таким чином особа може залишити після себе хоч і маленький але такий значущий слід[16].

Отже, дізнавшись більше про дані поняття можна зробити такий висновок, що в процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування мовою, в неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб'єктом активного цілеспрямованого пізнання і перетворення навколишнього соціального та природного середовища. В неї з'являється здатність до самовдосконалення, самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання та самонавчання. Тому кожен із нас повинен прагнути до того щоб стати не тільки особистістю, індивідом, а також стати індивідуальністю. Але головне залишатися людиною.

1.2 Особистість як суб'єкт соціальних відносин

ціннісний орієнтація особистість соціалізація

В даному підпункті ми розглянемо особистість, як суб'єкт соціальних відносин. Дізнаємось чим характеризується суб'єкт в соціальних відносинах.

Об'єкт - це предмет або категорія, на яку спрямована дія суб'єкта.

Суб'єкт - це індивід або група осіб, які взаємодіють з об'єктом. Об'єкт, як правило, є неживим (продукти харчування, предмет праці, соціальні блага). У той же час, якщо дія спрямована саме до людей (допомога соціального працівника конкретній людині), то можна говорити про зворотне. Суб'єкт завжди наділяється розумом і волею, що свідчить про наявність свідомості, характерного для живих істот (дитина, політик, посадова особа) або породжень суспільства (унітарне підприємство, некомерційна організація).[19]

Тепер, коли ми знаємо чим вони відрізняються одне від одного, ми можемо говорити про особистість як суб'єкт соціальних відносин. А характеризується він за такими показниками:

1. самоусвідомленням особистості як соціально-психологічної характеристики людини. Джерелом усвідомлення власної самобутності є довколишні значущі для особистості люди;

2. системою ціннісних орієнтацій, через яку вона сприймає та оцінює соціальну реальність. Вони набувають функцій найважливіших регуляторів соціальної поведінки;

3. потребами, мотиваціями, соціальними настановами й соціальною поведінкою. Потреби відображають залежність людини від зовнішнього та соціального середовища. Природні потреби визначаються біологічною сутністю людини (житло, їжа, продовження роду, одяг). Соціальні потреби є продуктами суспільного життя, рівня розвитку людини.

Мотивації - це внутрішні збудники поведінки людини. Найпоширенішими мотивами діяльності є матеріальна зацікавленість, бажання досягти успіху, самореалізуватися у творчості тощо.

До мотиваційної структури особистості належать настанови, що визначають схильність людини до певних дій, реакцію на об'єкти.

Соціальні настанови - це соціально визначені можливості особи діяти відповідно до об'єкта дії. Складові елементи настанови:

* когнітивна частина, тобто усвідомлення ставлення до об'єкта;

* афективна частина, тобто емоційне ставлення до об'єкта;

* поведінкова частина, тобто послідовна поведінка щодо об'єкта.

У соціологічній літературі соціальні настанови називають"аттітюдами" (від англ. - attitude - позиція, ставлення до будь-чого). На думку відомого російського соціолога В. Ядова, настанови не існують окремо, а становлять ієрархічну систему. На першому рівні містяться елементарні настанови, що пов'язані із задоволенням життєвих потреб. На другому рівні -соціальні настанови, які формуються на основі оцінки соціальних об'єктів і ситуацій. На третьому рівні - узагальнені соціальні настанови, що визначають загальну спрямованість особи. Четвертий рівень - система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності та досягнення цих цілей.

Соціальна поведінка - це усвідомлені, цілеспрямовані дії, засновані на взятті до уваги потреб, інтересів і дій інших людей, існуючих соціальних норм.[12]

Із вище сказаного можна зробити таке маленьке узагальнення, що особистістю людина стане, коли почне удосконалювати соціальний чинник своєї діяльності, тобто ту її сторону, яка спрямована на суспільство. Тому фундаментом особистості виступають суспільні відносини, але тільки такі, які реалізуються в діяльності. Усвідомивши себе як особистість, визначивши своє місце в суспільстві і життєвий шлях (долю), людина стає індивідуальністю, знаходить гідність і свободу, які дозволяють відрізнити його то будь-який інший особистості, виділити її серед інших. [18]

РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ XXI СТОЛІТТЯ

2.1 Ціннісні орієнтації особистості в XXI столітті

Людина будує свою систему ціннісних орієнтацій по ієрархічній схемі: різні події, предмети і явища мають для особистості різну ступінь значення, цінності і важливості. У визначенні ціннісних орієнтацій особистості важливу роль відіграє мотивація, історія, культура, а також досвід індивідуума. Є цінності, які склалися історично і притаманні даній культурі, а є ті, які людина сформувала на основі прожитого особисто нею[13].

В суспільстві вирізняють різні види цінностей, як наприклад: матеріальні й духовні цінності, також бувають групові та індивідуальні цінності. Груповими вважаються ті цінності на які спрямована ціла група людей, колектив, суспільство, в яких всі учасники поділяють ту чи іншу ідею і відстоюють її. Індивідуальні цінності формуються людиною впродовж її розвитку, набуття знань та формування вмінь.

Вирішення питання про те, як суспільні цінності перетворюються в особисті, є актуальним на сучасному етапі розвитку суспільних відносин. Воно розглядається науковцями з різних галузь, таких як педагогіка, психологія, соціологія, філософія.

Метою даного підрозділу є визначення того, як формуються ціннісні орієнтації особистості в сучасному суспільстві. Адже саме цінності нас орієнтують в нашому житті.

Дослідник Астахова В.І. визначає, що «проблема закріплення загальнолюдських цінностей в індивідуальній свідомості належить до фундаментальних проблем людської екзистенції. Адже соціальні зміни в суспільстві істотно впливають на зміни в системі цінностей особистості. Цінності слід розглядати як узагальнені цілі і засоби їх досягнення, які забезпечують інтеграцію суспільства і водночас допомагають індивіду або групі зробити вибір своєї поведінки в значущих ситуаціях»[1]. Засвоєння цінностей у великих соціальних групах завжди опосередковане цінностями малих груп, референтних для індивіда, а особисті цінності є генетичним похідним від цінностей соціальних груп і спільностей різного масштабу. Селекція, присвоєння і асиміляція індивідом соціальних цінностей опосередковується його соціальною ідентичністю і цінностями референтних для нього малих контактних груп, які можуть бути і каталізатором, і бар'єром у засвоєнні цінностей великих соціальних груп, зокрема загальнолюдських цінностей[6].

Особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію. Остання забезпечує цілісно-суб'єктивне розуміння окремих актів поведінки людини та сприяє побудові прогнозу її поведінки у більш широкому полі ситуацій.

Ціннісне ставлення до матеріальних чи ідеальних предметів - це переживання їх бажаності (чи небажаності) для людини. Саме у такій психологічній формі духовні цінності суспільства стають суб'єктивними надбаннями особистості. А їх спонукально-регулятивна функція можлива завдяки тому, що переживання бажаності трансформується в зацікавлено-дійове ставлення. Відтепер кожний предмет буття стає для людини не індиферентною даністю, а складовою їх життя, щодо якої вона має зайняти певну морально-ціннісну позицію і активно практично-перетворювально утверджувати її [1, 66]. Особистість у наш час постала перед складним вибором. Система її ціннісного світогляду формується під впливом глобальної зміни ієрархії загальнолюдських ціннісних орієнтацій. Прикро визнавати, що трансформація суспільного життя вивела на перші місця цінності особистого рівня, які забезпечують власні потреби та комфортне самопочуття. Сучасні суспільні відносини певною мірою провокують розквіт егоїзму в свідомості людини. Особливо це відбивається на особистості, яка знаходиться на шляху формування свого власного бачення проблем існування, яка тільки зіткнулась з визначенням духовних обмежень для себе, так би мовити, „моральних мурів”[20].

Особисті цінності набувають ціннісного статусу тільки при зверненні особистісних зусиль на власне „Я”, тобто становлення особистісних цінностей пов'язане з динамікою процесів усвідомлення, що включають різні види вербалізації і зміщення пізнавально - особистісних зусиль на власну смислову сферу. Певна система цінностей втілюється, опредметнюється у тих чи інших конкретних феноменах, пов'язаних із відповідними формами життєдіяльності, у якій і здійснюється оволодіння цінностями, їх поступове перевтілення із явища „зовнішнього” у явище „для себе”, тобто відбувається переведення цінностей суспільних у цінності суб'єктивно значущі для самого індивіда. Все частіше головну роль в житті особистості посідають проблеми макрорівня. Тобто, у громадян формується якісно нове сприйняття навколишнього світу крізь призму насамперед особистих інтересів. Їх турбує власне здоров'я, кар'єра, матеріальні блага, освіта, сім'я[10].

Ціннісні орієнтації конкретної особистості формуються і функціонують на основі системи цінностей, виробленої суспільством, нерозривно і тісно пов'язані з цим утворенням. У суспільній та індивідуальній свідомості цінності виконують функцію життєвого орієнтира, моральної основи для побудови діяльності і субординації цілей. Отже, аналізуючи ціннісні орієнтації, можна робити висновки про те, яке місце та позицію займає особистість у соціальній структурі суспільства, які соціальні ролі виконує чи хоче виконувати. Такий підхід до вивчення ціннісних орієнтацій призводить до необхідності розгляду їх у контексті більш складних утворень особистості, зокрема, у структурі самосвідомості, життєвих відношень особистості, її життєвого світу в цілому, особистісного розвитку. Ціннісні орієнтації виступають як результат саморозвитку особистості, структурування відносно зовнішньої діяльності процесу реалізації і процесу розгортання особистісних цінностей і смислів. Саме тому демократичні зрушення в українському суспільстві і їх подальший розвиток залежить від молодих громадян, адже вони є їх основною рушійною силою. По-перше, це тому, що являє собою достатньо велику соціально-демографічну групу и займає важливе місце в народногосподарському виробництві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів. По-друге, вона є основним носієм інтелектуального потенціалу суспільства і може проявляти себе у всіх сферах життя. По-третє, в неї є достатньо велика соціальна і професійна перспектива, тому що вона спроможна швидше інших соціальних груп суспільства заволодіти новими знаннями, професіями і спеціальностями[19].

2.2 Нові інститути соціалізації молоді на сучасному етапі

Соціальний інститут (у перекладі з латинської - усталення, установлення, установа) є стійкою формою організації сукупних відносин людей, які складаються шляхом стихійної еволюції або доцільних цілеспрямованих дій.

У найбільш загальному вигляді слід розрізняти економічні, політичні, правові, етичні, культурно-ідеологічні та ін. суспільні інституції. Їм відповідають виробничі, обмінні, розподільні, споживацькі, державні, сімейні, дозвільні, освітні, культурні, ідеологічні, судочинні тощо соціальні заклади та установи. Сюди ж належать наука, засоби масової інформації, церква, неформальні релігійні конфесії, культурно-ідеологічні об'єднання[7].

Соціальні інститути можна поділити на формальні й неформальні. Формальні соціальні інститути регулюються законами, іншими нормативними актами. Коли ж функції, засоби соціального інституту не знаходять втілення у формальних правилах, маємо неформальний інститут.

Соціальні інститути класифікують на основі змісту, функцій, які вони виконують, -- економічні, політичні, виховні, культурні, релігійні, а також соціальні інститути у вузькому значенні цього слова.

До економічних соціальних інститутів належать ті, які займаються виробництвом і розподілом благ, послуг, регулюванням грошового обігу, організацією праці тощо.

Соціальна практика показує, що для людського суспільства життєво необхідно закріпити деякі типи соціальних відносин, зробити їх обов'язковими для членів визначеного чи суспільства визначеної соціальної групи. Це насамперед відноситься до тих соціальних відносин, вступаючи в які, члени соціальної групи забезпечують задоволення найбільш важливих потреб, необхідних для успішного функціонування групи як цілісної соціальної одиниці. Так, потреба у відтворенні матеріальних благ змушує людей закріплювати і підтримувати виробничі відносини; потреба соціалізувати підростаюче покоління і виховувати молодь на зразках культури групи, змушує закріплювати і підтримувати сімейні відносини, відносини навчання молодих людей. Системи соціальних ролей, статусів і санкцій створюються у виді соціальних інститутів, що є найбільш складними і важливими для суспільства видами соціальних зв'язків.

Економічні інститути - найстійкіші, із суворою регламентацією соціальних зв'язків у сфері господарської діяльності (виробництво, розподіл благ і послуг, регулювання фінансів, організація і поділ праці, трудова діяльність, ринок, власність та ін.).

Політичні інститути - тобто соціальні інститути, пов'язані із завоюванням влади, її здійсненням та розподілом, забезпеченням функціонування суспільства як цілісності: держава, адміністративні органи, політичні партії і рухи, об'єднання, армія та ін. Тут поширені певні форми діяльності: мітинги, демонстрації, вибори та ін. Кожний з політичних інститутів здійснює певний вид політичної діяльності і включає соціальні спільності, групи, що спеціалізуються на її реалізації, політичні норми, регулюючі відносини в середині політичних інститутів і між ними, а також між політичними і неполітичними інститутами, матеріальні ресурси, необхідні для досягнення поставленої мети [5, c. 85-87].

Інститути культури і соціалізації - найстійкіші, чітко регламентовані форми взаємодії з приводу зміцнення, створення і поширення культури, соціалізації особи, оволодіння ними культурних цінностей суспільства (сім'я, освіта, наука, художні творчі об'єднання та ін). В сучасних розвинутих суспільствах домінуючим виступають інститути науки і масової вищої освіти, що забезпечують інтернаціоналізацію цінностей, компетентність, ерудицію, незалежність особистої відповідальності і раціональності, ефективності дії та ін. У високорозвинутих суспільствах соціальними інститутами стають і багато видів діяльності в сфері науки, медицини та ін [3, c. 106-108].

Завдяки розвитку сучасного суспільства зростає велика потреба в створенні нових інститутів соціалізації тому, що попередні, тобто старі інститути вже не можуть повністю задовільнити потреби особистості. Так в даний час сучасна Україна переживає соціальну трансформацію, де не де виступає інституціональна криза. Ми це можемо побачити в тому, що, наприклад: політичні інститути не справляються із своїми обов'язками, на сучасному етапі вони не можуть стабілізувати суспільне життя в країні. Із за цих та ще багатьох причин народ втрачає довіру до всіх інститутів соціалізації. Тому з'являється потреба в створенні нових інститутів, які б змогли не тільки замінити але і співпрацювати зі старими інститутами соціалізації.

І засновниками нових тенденцій в цьому напрямку стають молоді люди, молодь, які хочуть знати, хочуть спробувати все на світі. Головним їхнім завданням від народження є стати частиною соціуму, при цьому залишаючись цілісною особистістю.

З початку 90-х років ХХ століття ситуація соціалізації молоді значно погіршилась. Це було викликано тим, що в світі відбувалась переорієнтація розвитку суспільства, масові економічні кризи, знецінення старих цінностей і не можливість створення нових. Вся проблема в тому, що немає єдиної лінії по якій могло б себе спрямовувати молоде покоління. Сучасні напрями соціалізації значно відрізняються від старих, що призводить до того, що батьки не розуміють вчинків, поведінки, бажань своїх дітей. Насамперед нові напрями соціалізації відрізняються тим, що у нас, молодих людей, з'явився безмежний доступ до інформації з усього світу, змінився спосіб життя, молода особа в своїх 20 краще посидить за комп'ютером чим піде гуляти в парк із друзями, освіта стала взагалі не проблемою, навіщо мені писати в зошит домашнє завдання, якщо я можу роздрукувати його і просто вклеїти. Саме із за такого різького розвитку інформаційного суспільства старі інститути відійшли в минуле, вони перестали справлятись із своїми зобов'язаннями.

Під впливом сучасних тенденцій західноєвропейських країн значна увага в школах та інших інститутах освіти приділяється гендерним аспектам соціалізації молоді. Найчастіше йдеться про рівноправність статей, гендерної толерантності та підвищенні конкурентоспроможності жінок на ринку праці. Ще буквально декілька десятків років це не було так важливо, адже жінка мала сидіти вдома і доглядати дітей, ні про яку роботу вона не могла мріяти. А зараз в сучасних реаліях все відбувається трішки інакше. Жінки не хочуть заводити сім'ю до того часу поки в них не буде кар'єрного росту, до того часу поки жінка повністю не зможе себе забезпечити. За статистикою більшість всіх керівних посад займають чоловіки, але працюють на них також в більшості, жінки.

Особливу увагу соціологів на сучасному етапі привертає політична соціалізація молоді. В умовах індиферентності громадянської позиції переважної більшості населення дуже важливо формувати в молодих людях політичну грамотність і здатність до власної суб'єктивній оцінки того, що відбувається. Не можу тут не поєднати ситуацію, яка відбулась в нашій країні не так давно. Хочемо пригадати події на Майдані Незалежності... Хто першим вийшов на мирні мітинги проти нашої доблесної влади? Хто першим пробудив у собі політичну свідомість? Хто не боявся зірвати голос, не шкодував свого здоров'я? Саме молодь першою почала відстоювати свої права, саме молодь почала закликати всіх до пробудження своєї національної свідомості, до перших кроків на зміну нашого суспільства, яке загрузло в корупції, хабарах, нечесності по відношенню один до одного. Можемо стверджувати, що в нашої молоді вже повністю сформована політична думка, в них є об'єктивна оцінка ситуації, що відбувається в країні, саме на плечі сучасної молоді полягає відбудова держави, створення нових інститутів, які повністю замінять старі і почнуть «витягати» країну із «болота».

Виходячи з вище сказаного, можна зробити такий висновок: соціальний інститут існує через необхідність задовольнити найважливіші життєві потреби. Для виникнення та розвитку соціального інституту потрібно:

1)Щоб у суспільстві виникла та розвилася потреба, що стане головною передумовою даного соціального інституту;

2)Усталена система функцій, дій, операцій, цілей, що вирішують цю проблему;

3)Соціальний інститут повинен мати ресурси (матеріальні, фінанси, праця, організація), що їх повинне поповнювати суспільство;

4)Особливе культурне середовище для існування соціального інституту (субкультура - система знаків, правил тощо, що відрізняє певних людей).

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ОСОБИСТОСТІ І СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЯХ

3.1 Проблеми з якими стикається особистість під час свого розвитку

Поняття «гармонійна особистість» крім іншого включає в себе психічне здоров'я і душевну рівновагу. Щоб ці параметри були дотримані, свідомість і несвідоме повинні активно взаємодіяти. Це забезпечить людині одночасне відчуття зв'язку з колективом, навколишнім світом, і усвідомлення себе як індивідуальною так і неповторною одиницею світобудови. Проблема розвитку особистості і полягає в поєднанні цих протилежних початків у людській душі. Використання загальнолюдського досвіду має супроводжуватися уважним ставленням до свого внутрішнього голосу. Тільки в такому випадку можливе існування логічної, цілісної натури[11]. Етапи розвитку особистості:

* Перший етап розвитку прийнято називати містичною участю. Він характеризується вкрай слабкою відокремленістю. Воно сприймається як частина загального світу. У цей момент елементи зовнішні і внутрішні належать до єдиного цілого. Така стадія розвитку властива дітям і дикунам, які сприймають себе як частину навколишнього середовища, а не як окрему особистість. У цивілізованому суспільстві стадія містичної участі зустрічається у вигляді психології натовпу, де в поведінці людини відсутня особиста відповідальність за події, що відбуваються.

* Далі проблема розвитку особистості трансформується в необхідність засвоєння правильних установок. У цей момент з'являється первинна диференціація оточуючих і себе за статевою ознакою, а також виникають початкові уявлення про протиставленнях в навколишньому світі. Наприклад, гаряче-холодно, добре-погано, світло-тьма. Основний вплив на розвиток людини на цьому етапі надає матір як втілення жіночого начала.

* За матріархатом приходить патріархат. Верховенство отримують такі цінності як дисципліна, усвідомлення відповідальності, проходження різних життєвих випробувань. У цей момент становище жінок сприймається як підлегле, залежне.

* Останній етап приносить інтеграцію жіночого начала як необхідного елемента в людську особистість. Цей момент у розвитку психіки є вирішальним. Саме з цього часу людина отримує можливість поєднувати в собі протилежні сторони психічного[14]. Для підтримки гармонії в особистості повинні співіснувати матерія і дух, жіноче і чоловіче, несвідоме і свідоме... Зрозуміло, на цьому розвиток особистості не закінчується. Однак саме ці ж етапи повторюються протягом усього життя людини. Зовнішні прояви стають іншими, але їх зміст залишиться незмінним. Розвиток по спіралі дозволяє удосконалюватися протягом всього життя, вбираючи у власну свідомість все нові і нові складові. Проблема розвитку особистості вимагає постійного докладання зусиль в напрямку ускладнення Его, гармонізації його елементів. У першій половині життя це відбувається за рахунок пізнання навколишньої дійсності, взаємодії з нею, вибудовування відносин з людьми, досягнення певного рівня освіти та створення власної сім'ї з осягненням нових для себе ролей. У другій же частині шляху розвиток особистості набуває усвідомленість, що позначається на якості, культивованих у свідомості. Також у цей час зовнішнє життя стає більш активним і продуктивним, дозволяючи особистості само реалізуватися[11, с.-270] Подібні дії призводять до ще більшої потреби у спілкуванні з власним Его, приводячи до його зростання і вдосконалення.

Проблема розвитку та виховання особистості - один із найбільш актуальних соціальних аспектів суспільного життя, завжди вимагає глибокого наукового обґрунтування психологічної сутності чинників цього процесу. У психологічних теоріях можна виокремити два напрями, які по-різному розглядають джерела психічного розвитку дитини, - це біологічний та соціальний напрями. Біогенетична концепція розвитку. Ця концепція головним чинником людського розвитку вважає спадковість, яка наперед визначає всі особливості розвитку особистості. Американський вчений Е. Торндайк твердить, наприклад, що всі духовні якості особистості, її свідомість - це такий самий природний дар, як і наші очі, вуха, пальці та інші органи нашого тіла. Усе це людина успадковує, і воно механічно втілюється в ній після зачаття та народження. Американський педагог Джон Дьюї вважає, що людина народжується навіть з певними моральними якостями, почуттями, духовними потребами[15]. Представники теорії, відомої під назвою "біогенетичний закон" (Ст. Холл, Гетчінсон та ін.), вважають, що дитина, яка народилася, у своєму розвитку поступово відтворює всі етапи історичного розвитку людства: період скотарства, землеробський період, торговельно-промислову епоху. Лише після цього вона вступає в сучасне життя[15]. Долаючи певний період свого розвитку, дитина живе, відтворює певний історичний період. Це виявляється в її нахилах, зацікавленнях, прагненнях і діях. Прихильники теорії "біогенетичного закону" обстоювали вільне виховання дітей, бо, на їхню думку, лише за умови такого виховання вони можуть повноцінно розвиватись і вступати в життя того суспільства, в якому живуть. На становлення особистості впливає наступність у навчанні та вихованні. Враховуючи досягнення дитини у своєму розвитку на попередньому етапі, дитячі ясла, дитячі садки та школа готують дитину до засвоєння суспільного досвіду та знань, які вони отримають на наступному етапі навчання і виховання. Дитячий садок готує дитину до навчання в школі, а середня школа - до навчання у вищій школі, до праці[17]. Вікові особливості розвитку не мають сталих, статичних показників, що механічно змінюються на особливості, властиві наступному етапу розвитку. Розвиток особистості - це складний процес, в якому рівні розвитку зазнають постійних змін. Розвиток психічних процесів пізнання, емоцій і почуттів, волі, потреб, інтересів, ідеалів і переконань, свідомості та самосвідомості, здібностей, темпераменту та характеру, вмінь, навичок і звичок перебуває у складній між етапній взаємодії. Вищі рівні зароджуються на попередніх етанах розвитку, але й особливості попередніх вікових етапів виявляються на наступних етапах. Щоб сприяти своєчасній появі та успішному розвитку всього прогресивного, нового в дитини на всіх етапах формування її як особистості, треба враховувати вікові особливості фізичного та духовного розвитку дитини. Спрямовуючи розвиток Людини, слід мати на увазі й те, що характерні для певного віку особливості розвитку не завжди збігаються з паспортним віком дитини. Є діти, які за рівнем свого розвитку випереджають своїх однолітків або відстають від них. У деяких випадках причину слід бачити у вроджених анатомо-фізіологічних особливостях організму, але здебільшого причиною цього є суспільні умови життя та виховання дитини, які сприяють її розвитку або уповільнюють його. Завдання школи та вчителя - виявити ці причини і зміцнювати те, що сприяє успішному розвитку, та усувати все, що негативно впливає на виховання особистості дитини[4]. Отже, можна зробити такий висновок, що під час свого розвитку особистість стикається із безліччю проблем, які впливають безпосередньо на її розвиток.

3.2 Перспективи розвитку особистості в сучасному українському суспільстві

Складний і тривалий процес включення індивіда до системи соціальних зв'язків та відносин, його активної взаємодії з оточенням, у результаті якої він засвоює зразки поведінки, соціальні норми і цінності, необхідні для його успішної життєдіяльності у даному суспільстві, називається соціалізацією. Будь-яке суспільство висуває певні вимоги до розвитку особистості, створює систему сприяння формуванню соціально бажаних властивостей людини, тих властивостей, що схвалюються оточенням. Разом з цим, у суспільстві існує система покарань за відхилення поведінки людини від соціальних норм, суспільних вимог. Соціалізація є основним механізмом взаємодії суспільства і особистості. В процесі соціалізації формуються основні властивості особистості, які забезпечують її життєдіяльність у суспільстві[2, с.3-8]. Напевно, якраз те, що в процесі соціалізації формуються основні властивості особистості і надає найбільші перспективи в розвитку. Такий висновок можна зробити із того, що особистість під час своєї соціалізації «загартовує» свій характер, готує його до всіх «ударів» від життя, що пізніше, із плином часу дає змогу бути готовим до всього, що чекає в майбутньому. В сучасному суспільстві процес соціалізації для молодої особи проходить дуже швидко, через те, що для нас відкриті всі границі, завдяки Інтернету ми маємо можливість спілкуватись із людьми із усього світу, дізнаватись про всі новинки в різних напрямках людської діяльності. Для нас відкриті архіви, бібліотеки для яких не потрібно виходити із дому. Звісно тут є і досить поганий бік, тому що з'являється залежність від соціальних мереж( ВК, Однокласники, Інстаграм, Фейсбук і т.д.), ігор та ще багато чого, але ж не кожен стає залежним. Дехто вміє використовувати ці можливості для свого навчання, самовдосконалення, загального розвитку. Тому із впевненістю можна говорити про те, що сучасні процеси соціалізації, в деякій мірі, стають простішими.

Розвиток людини -- це процес кількісних та якісних змін, який охоплює становлення людини в біологічному, психічному та соціальному плані. Він характеризується фізичними (морфологічними, біохімічними, фізіологічними), психічними змінами (появою новоутворень, нових механізмів, нових процесів, нових якостей), розширенням та поглибленням взаємозв'язків різних властивостей особистості, новим рівнем функціонування та формування психологічних стратегій рішень особистих, професійних, соціальних проблем, цілісністю, інтегративністю тощо[8, с. 111-117].

Проблема людського розвитку неспіввідносна за своєю складністю з будь-якою біологічною проблемою. Розвиток людини обумовлений взаємодією багатьох факторів: спадковістю, середовищем біогенним, соціальним, вихованням, власним психічним життям, діяльністю людини. Ці фактори діють не порізно, а разом на складну структуру розвитку. Розвиток особистості, за Еріксоном, -- це закономірна зміна етапів, на кожному з яких відбувається якісне перетворення внутрішнього світу, відношень та поведінки людини, в результаті чого вона як особистість отримує щось нове, характерне саме для даного етапу розвитку.

Новоутворення особистості виникають не на порожньому місці, їхня поява на певному етапі підготовлена всім процесом попереднього розвитку особистості. Нове в ній може виникнути та закріпитися лише тоді, коли в минулому для нього вже були утворені відповідні психологічні та поведінкові умови. Послідовність стадій психічного розвитку особистості, за Еріксоном, -- це результат біологічного дозрівання, але зміст розвитку визначається тим, що очікує від людини сім'я, суспільство. За Еріксоном, будь-яка людина проходить виділені стадії, до якої б культури вона не належала, все залежить лише від тривалості її життя[8].

Висновок такий: основними перспективами для особистості є те, що вона живе в сучасному суспільстві, а отже, має змогу бути в центрі всіх подій, які відбуваються навколо неї. Для студента дуже важливо співпрацювати із іншими студентами не тільки наших вузів але і закордонних, багато хто із них їздить в інші країни по обміну, дехто залишається там навчатись, працювати. Ці можливості забезпечують їм хороше майбутнє. Що на рахунок України, можна сказати, що вона зараз перебуває на важливому етапі переформування суспільства, нас чекає безліч перспектив в новому суспільстві, але для початку ми самі повинні його створити.

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження даної теми можна зробити такі висновки:

Першим завданням роботи було визначити особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин. Що і було зроблено та виявлено: об'єктом та суб'єктом соціальних відносин, в першу чергу, виступає особистість. Також було дано характеристику за якою можна визначити особистість як об'єкт соціальних відносин та ще одну характеристику особистості як суб'єкта соціальних відносин. Було наведено паралелі між такими поняттями як «людина», «особистість», «індивід». Ми змогли їх порівняти та назвати в чому вони відрізняються.

Друге завдання полягало в дослідженні ціннісних орієнтацій на які опирається особистість в процесі проходження соціалізації, де і було досліджено, що найбільше на особу впливають такі інститути як: сім'я, навчальні заклади, неформальні організації, засоби масової інформації та інші. Завдяки цим інститутам людина швидше та легше проходить всі етапи своєї соціалізації. Також завдяки дослідженню інститутів соціалізації було зроблено висновок, що в сучасному суспільстві створюються нові інститути такі як Інтернет, який в свою чергу сильно впливає на життя та життєдіяльність особистості.

Третє завдання курсової роботи було таким: виявити та описати проблеми із якими стикається особистість в процесі своєї соціалізації. Де було виявлено, що особа стикається із безліччю різних проблем, наприклад такими як вихованість, дисципліна, витримка, та головне бажання чогось навчитись.

Четвертим завданням роботи стало завдання перспектив для молодої особи в сучасних українських реаліях. Такими перспективами став зв'язок зі світом, можливість навчатись у вузах закордонами нашої держави, можливість спілкуватися зі своїми однолітками із всього світу, розширення своїх кордонів, прав та звісно ж обов'язків.

Таким чином всі завдання курсової роботи виконано.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Астахова В. І. Деякі нові штрихи у соціальному портреті студентства / В. І. Астахова // Проблеми вищої школи. - К., 1993. - Вип. 78

2)Бадюл О. С. Цінності освіти в системі ціннісних установок особистості в сучасному українському суспільстві / О. С. Бадюл // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2009. - Вип.2. - С. 3-8.

3)Білоус В. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 140с.

4)Жоль К.К. Соціологія - К., 2005

5) Жоль К. Соціологія: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. -- К.: Либідь, 2005. -- 440с.

6) Кипень В. Українське студентство: на що орієнтуємося і що цінуємо? / В. Кипень // Управління освітою. - 2001. - № 22

7)Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для вузов. -- М., 2000.

8)Нарядько Г. Я. Антропологічний вектор розвитку громадянського суспільства / Г. Я. Нарядько // Перспективи. - 2009. - №2. - С. 111-117.

9)Піча В.М. Соціологія: Загальний курс: Навчальний посібник. - К.: 1999.

10) Піча В.М. Соціологія - К, 2008

11)Попова І. Соціологія: Пропедевтичний курс: Підручник для студ. вузів/ Ірина Попова, ; Пер. з рос. В.П.Недашківський. -2-е вид.. -К.: Тандем, 1998. -270 с.

12)Психологическая библиотека Киевского Фонда cодействия развитию психической культуры [ Http://psylib.org.ua/ ]

13)Сокурянская Л. Г. Ценностная дифференциация украинского студенчества: кластерный анализ / Л. Г. Сокурянская, О. Н. Крилова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць. - Харків, 2003.

14)Соціологія: Курс лекцій / За ред.В.М.Пічі. -- Львів: 2001.

15)Соціологія / За загальною редакцією В.П.Андрущенко, М.І.Горлача.-Київ-Харків, 2003.

16) Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. - К., Академія - 2005. - С. 9-99.

17)Харчева В.Г. Основи соціології: Підручник.-М.: Лотос, 1997

18)Чепа М.-Л. А. Розвиток людини як результат диференціації та інтеграції психічних процесів /Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН УКраїни «Проблеми загальної та педагогічної психології». -- К., 2003. Т. 5. Ч. 2. -- С. 284-297.

19)Черниш Н.Й. Соціологія: курс лекцій./ Н.Й. Черниш -Львів, 2003.

20)Щепова Д. Р. Ціннісні орієнтації як складова спрямованості особистості - К, 2014р.

Размещено на Allbest.ru