Проблеми єдності нації в умовах глобалізації

Размещено на http://allbest.ru

6

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми єдності нації в умовах глобалізації

Красніцька Г. М., кандидат історичних наук,

доцент кафедри філософії та економічної теорії,

Україна, Вінниця

Глобалізація як історичне явище і феномен, а також як об'єктивна закономірність розвитку людства все частіше привертає увагу дослідників-науковців у всьому світі.

Поняття глобалізації трактувалось у значенні надання чому-небудь глобальних масштабів або глобального характеру. Кожна глобальна проблема досліджувалась окремо, а їх взаємозв'язок достатньо глибоко не вивчався. І лише у 1990-ті роки, по суті, сформувалась глобалістика як галузь науки [1].

Глобалізація (від англ, «globe» - земна куля) - складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення:

Глобалізація - тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв'язання глобальних проблем людства. Глобалізація - процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу. Глобалізація - складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв'язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.

Сучасний розвиток українського суспільства характеризується як період трансформаційних процесів, що обумовлений пошуком власного шляху розвитку та зміни цінностей. Людський спосіб життя зумовлює таке існування цінностей, де найвищою постає такий, який визначає сенс життя особистості, всю мотивацію її існування.

Актуальність теми полягає в тому, чи можливо зберегти національну ідентичність, національну культуру в умовах глобалізації. Національна ідентичність, на думку сучасних вітчизняних науковців, спирається на культурні й громадянсько-політичні традиції, інтереси, перспективи політичного розвитку, спільні політичні інститути, права та обов'язки, економічний і соціальний простір, спільність громадянства.

Цілісність національної ідентичності сприяє збереженню консенсусу із фундаментальних питань розвитку держави. Національна ідентичність - це невроджена риса народу, а результат суспільного виховання у поєднанні з етнічною ідентичністю, вона може перетворитися на рушійну силу суспільно-політичних перетворень. Інше формування національної ідентичності сьогодні потребує перш за все, політичної волі для консенсусу та розуміння суспільством української держави як спільного історичного надбання, а також об'єднання зусиль заради запровадження ефективних механізмів загальногромадянського залучення українців до цього процесу.

Метою даної статті є визначення шляхів збереження національної культурної ідентичності в умовах прогресуючого мультикультуралізму в Європі. український громадянський глобалізація нація

Сучасний розвиток українського суспільства характеризується як період трансформаційних процесів, що обумовлений пошуком власного шляху розвитку та зміни цінностей. Людський спосіб життя зумовлює таке існування цінностей, де найвищою постає та, яка визначає сенс життя особистості, всю мотивацію її існування. Україна як незалежна держава, що не так давно стала на самостійний шлях формування нових соціально-економічних, політичних, духовних орієнтирів, свої ідеї, мрії та сподівання значною мірою пов'язує з молоддю [2].

Ще більшу загрозу для української незалежності становить вкрай низька («до модерна») національна самосвідомість населення, котре складається з великої російської меншини (понад 20% громадян) і ще більшої групи русифікованих українців (приблизно 30% населення). Це остання група,суттєво відрізняючись за своїми цінностями й орієнтаціями і від власне росіян,і від україномовних українців, великою мірою зумовлює загальну амбівалентність українського населення й суттєво ускладнює процеси творення та розвиток громадянського суспільства.

До останнього часу Україна перебувала ніби у зачарованому колі:повноцінне громадянське суспільство й модерна політична нація не мали шансів повстати без усунення від влади посткомуністичної олігархії, а усунути цю олігархію було практично неможливо без достатньо дозрілого громадянського суспільства й розвиненої національної свідомості [3, с. 9-27].

Розвиток національної самосвідомості включає в себе:почуття любові до своєї Батьківщини, свого народу, національної культури і рідної мови; почуття національної гордості чи національного невдоволення; почуття причетності до долі свого народу, своєї країни; готовності й волі до здійснення національної мети.

Головним змістом освіти повинно стати вивчення історії та життєвого досвіду рідного народу, що забезпечить найбільш суттєву для кожної особистості етнічну або культурну ідентифікацію, та дозволить людині відкрити для себе свою справжню природу, духовність, автентичний досвід буття і, можливо, подальшу долю. Певні традиції, обряди, звичаї, а також історичні події, герої та цінності етнічної культури потрібно вивчати не відсторонено, а включаючи в повсякденне життя. Тільки тоді історія зможе передати нашим нащадкам не тільки доброчинність предків, а й сучасні права та обов'язки.

Кожний наступний кроку самореалізації особистості засобами освіти призводить до збагачення внутрішнього світу, здобуття істини та моралі. Перед освітою постали завдання, породжені процесами глобалізації, колективної та, водночас, національної ідентифікації, що вимагають формування у людини таких знань та вмінь, які дозволять, з одного боку, стати толерантною, відкритою особистістю, а з іншого - не відмовлятись від коренів, що визначають етнічну ідентичність, наповнити їх змістом сьогодення.

Зауважимо, що у великій мірі проблеми збереження національної ідентичності пов'язані з масовими міграціями населення у другій половині XX століття та на початку XXI. Навіть на сучасному історичному етапі спостерігаємо феномен перетину інтересів іммігрантів та представників титульної нації. Якщо у минулому столітті права національних меншин притискалися, то сьогодні представники нижчих та середніх прошарків суспільства об'єднуються для захисту загальних життєво важливих інтересів, не дивлячись на країну походження. Тобто, відбувається процес консолідації титульної нації та іммігрантів на грунті загальних економічних та політичних інтересів, тоді як етнічні проблеми відходять на другий план, але це не означає, що ці проблеми не є актуальними. Саме процеси глобалізації відкривають перед європейцями як титульними націями зовсім не безхмарне майбутнє. Оскільки імміграційні групи відрізняються від європейців великим рівнем народжуваності, то з роками корінного населення ставатиме все менше. Як наслідок - послаблення їх економічних, соціальних та політичних позицій.

Маючи XXI століття, ми стикаємося з такими проблемами як безробіття та убогість. Ми стаємо свідками того,що по всій планеті поширюється економічна мафія, тероризм, екстремізм, революції, а це призводить до деградації та втрати національної ідентичності. Тому людство повинно дотримуватись національної ідеї. Це означає, «що вона виникає лише з виникненням рефлектуючої національної інтелігенції, яка продукує культурологію національного» (Н. Хамітов).

Культурна глобалізація - багатоаспектний процес, що вплинув на відносини між релігіями й етносами, традиційні й сучасні цінності, різні культурні орієнтації, стилі життя й смаки в споживанні. Усе більшою мірою цей процес зазнає впливу новітніх технологій у сфері інформації і комунікації. Загальна вихідна «теорема» тут та ж сама, що й в аналізі інших аспектів глобалізації. Вона стверджує: «Матеріальні стосунки локалізуються, політичним - інтернаціоналізуються, символічні -глобалізуються».

Ідеально-типовий зразок культурної глобалізації:

- у духовній сфері - релігійна мозаїчність поза територіальною приналежністю;

- в етнічній сфері - космополітизм і розмаїття поза територіальною приналежністю;

- в економічній сфері - споживання трафаретної і репродукованої продукції;

- в інформаційно-комунікативній сфері - глобальне поширення уявлень та інформації.

Глобалізація сприймається як розмивання влади держави. Велика роль у цьому процесі належить розвитку комунікацій: на зміну в потовому зв'язку, який легко могла контролювати державна адміністрація прийшли інші види зв'язку: ефірний, дротовий, електронний, супутниковий; з'явилася мережа Інтернет. Глобальний феномен інформатизації в більшості країн світу призводить до обмеженості спілкування з народною культурою. Насторожує, крім того, «американізація» мов народів світу [4].

Зокрема, глобалізація ще не одержала перемогу планетарного масштабу. Відбувається лише піднесення міжнаціонального у межах контролю за економічними наслідками глобалізації економіки та шляхом еволюційних змін міжнародного права. Збереження ж національної ідентичності в сучасних умовах повинно бути першочерговим завданням національних систем освіти. Тому освіта повинна бути на високому рівні. Саме заклади освіти покликані не допустити перетворення «людини з корінням» на «людину з антенами» (А. Перотті), адже перед нею відкривається велика кількість можливостей та цінностей сучасного світу, але за умов динамізації культури, швидкоплинності соціальних змін, процес формування особистості є проблемою.

Глобальний світ справді є глобальним у розумінні об'єктивної взаємозалежності народів, однак він незрівнянно менш глобальний у розумінні суб'єктивної політичної готовності, готовності до співробітництва на основі сумлінної партнерської кооперації, до спільного вирішення глобальних світових або регіональних проблем [5].

Сьогодні ж глобалізація стала процесом будівництва нової єдності всього світу. Провідним напрямком якого і є інтенсивне поширення економіки, політики та культури розвинених країн у різноманітному просторі. Ці масштабні процеси відбуваються, переважно, добровільно. Глобалізація йде сама по собі, і зупинити її неможливо. До неї потрібно пристосовуватися: використовувати переваги та боротися з недоліками.

Таким чином, не слід забувати, що глобалізація - це не тільки наше неминуче завтра, це вже і наше сьогодні. Тотальне протистояння глобалізації з опором на етнокультурну, конфесійну і національно-державну відстороненість - це шлях в нікуди, який обрікає на відсталість і зникнення з обличчя Землі. Якщо ми протиставимо себе прогресивному ходу історії і законам розвитку соціуму, то отримаємо результати, які суворо відрізняються від очікуваних.

Список використаних джерел

1. Федотов А. П. Глобалистика как новая наука о современном мире. -М., 2002.

2. Красніцька Г. М. Формування етично-ціннісних орієнтацій молоді / Ганна Миколаївна Красніцька // Гілея: науковий вісник. - 2016. -Вип.107 (4). - С.291-293.

3. Рябчук Микола. Дилема українського Фауста: громадянське суспільство і розбудова держави. - К., 2000.

4. Воронкова В. Г. Філософія глобалізації: соціоантропологічні, соціоекономічні та соціокультурні виміри. Монографія / Воронкова Валентина Григорівна. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2010.

5. Забужко О. Шевченків Міф України: спроба філософського аналізу.

6. Серый А. В., Яницкий М. С. Ценностно-смысловая сфера личности. Учебное пособие. - Кемерово: Кемеровский государственный университет, 1999.

7. Удовик С. Л. Глобализация: семиотические подходы. - К.: Ваклер, 2002. - 480 с.

References

1. Fedotov А. Р. Globalistika как novaja пайка о sovremennom mire. -М., 2002.

2. Krasnic'ka G. М. Formuvannja etychno-cinnisnyh orijentacij molodi / Ganna Mykolai'vna Krasnic'ka // Gileja: naukovyj visnyk. - 2016. - Vyp.107 (4). - S.291-293.

3. Rjabchuk Mykola. Dylema ukrai'ns'kogo Fausta: gromadjans'ke suspil'stvo і rozbudova derzhavy. -K., 2000.

4. Voronkova V. G. Filosofija globalizacii':socioantropologichni, socioekonomichni ta sociokul'tumi vymiry. Monografija / Voronkova Valentyna Grygorivna. - Zaporizhzhja: Vydavnyctvo ZDIA, 2010.

5. Zabuzhko O. Shevchenkiv Mif Ukrai'ny: sproba filosofs'kogo analizu.

6. Seryj A. V., Janickij M. S. Cennostno-smyslovaja sfera lichnosti. Uchebnoe posobie. - Kemerovo: Kemerovskij gosudarstvennyj universitet, 1999.

7. Udovik S. L. Globalizacija: semioticheskie podhody. -K.: Vakler, 2002. - 480 s.

Анотація

Проблеми єдності нації в умовах глобалізації. Красніцька Г. М., кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії та економічної теорії, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ (Україна, Вінниця), krasnitska-am@ukr.net

Досліджуються основні проблеми єдності нації в умовах глобалізації. Висвітлено результати етапів в умовах сучасного суспільства. Виявлено головну позицію глобалізації в сучасному світі.

Ключові слова: глобалізація, національна ідентичність,ідея, самосвідомість,культурна глобалізація, нація, визнання, європеїзація.

In this article, the main problems of the unity of the nation in the context of globalization are explored. The results of the stages in the conditions of modern society are highlighted. The main position of globalization in the modern world is revealed.

Keywords: globalization, national identity, idea, identity, cultural globalization, nation, recognition, europeanization.

Размещено на Allbest.ru