Соціальна політика і соціальна безпека в умовах формування інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна політика і соціальна безпека в умовах формування інформаційного суспільства

Бебик В.М.,

М'якушко Н.С.

Анотація

Формування сучасного інформаційного суспільства потребує дослідження наукових категорій соціальної політики і соціальної безпеки в контексті філософії та ідеології інформаційного суспільства, використання нових інформаційно-комунікаційних технологій та соціальнихмереж.

Інформаційне суспільство існує у вигляді кількох моделей: ліберальної, соціально--орієнтованої, інтегрованої, керованої і формальної. Ці моделі характеризуються різними соціальними стандартами і рівнями соціальної безпеки громадян. інформаційний соціальний безпека

Інформаційне суспільство виливає на політичну, економічну та соціальну сферу суспільства через використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, соціальних мереж та формування нових соціальних стандартів та нової соціальної свідомості.

Ключові слова: інформаційне суспільство, моделі інформаційного суспільства, соціальна політика, соціальна безпека, інформаційно- комунікаційні технології, соціо-глобалістика.

Процеси глобалізації, які набули революційних темпів розвитку наприкінці XX - початку XXI століть, Грунтуються переважно на основі масового використання сучасної інформаційно-обчислювальної техніки, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних та соціальних комп'ютерних мереж, що вважають основними ознаками формування глобального інформаційного суспільства [4; 5].

Формування глобального інформаційного суспільства відбувається на організаційно-функціональній основі цивілізаційно-територіальних, регіональних та національних моделей інформаційного суспільства, які тісно пов'язані між собою, але формуються і розвиваються не синхронно, з різною швидкістю свого становлення та еволюції. Глобальне інформаційне суспільство, з одного боку, є інформаційно-технологічною та соціально-комунікаційною основою для формування глобального економічного, політичного, соціального і гуманітарного суспільств, з іншого боку, знаходиться у прямій залежності від характеру та особливостей розвитку вказаних суспільств [5; 7].

В умовах формування інформаційного суспільства влада (політична, економічна, соціальна, духовна) набуває ознак інформаційної влади, сутність якої, характеризується здатністю суб'єктів інформаційно- комунікаційної діяльності інтегрувати та впливати на громадську думку, підкоряти волю людей і спрямовувати їх суспільну діяльність через систему суспільних інститутів (державних і недержавних), суспільних технологій (влади та маніпуляції), засобів масової комунікації та лідерів громадської думки [1; 7].

Вказані вище особливості здійснення інформаційно- комунікаційної діяльності в умовах формування інформаційного суспільства дають підстави говорити про феномени електронного соціального інституціоналізму (діяльність електронних соціальних інститутів) та електронної соціальної демократії (соціальну діяльність електронного парламенту, електронного уряду, електронного суду).

Досвід формування глобального інформаційного суспільства свідчить, що в сучасних умовах соціальна практика переноситься з організації діяльності електронного уряду (відкритості урядової інформації та надання публічних on-line послуг) на створення системи електронного урядування (з використанням процедур електронної демократії) [3; 7].

В цьому зв'язку ми можемо говорити про формування соціо-глобалістики - науки, яка системно досліджує глобальні соціальні структури, глобальні соціальні відносини, глобальну соціальну свідомість та глобальну соціальну діяльність, які знаходяться в інтегрально- функціональній єдності та взаємодії.

Функціонування глобальної соціальної сфери потребує наявності відповідної системи соціальної комунікації між суб'єктами глобального соціального суспільства: глобальними, цивілізаційно-регіональними, національно-державними і локальними соціальними структурами влади та громадянського суспільства (соціальними групами та громадянами).

Формування глобального соціального суспільства відбувається на основі і в тісному зв'язку з формуванням глобального інформаційного суспільства, яке має свої унікальні параметри та специфіку, характерні для даного етапу цивілізаційного суспільного розвитку.

Відповідно до критеріїв функціональності інформаційного суспільства виокремлюють наступні моделі національного інформаційного суспільства: ліберальну, соціально-орієнтовану, інтегровану, керовану і формальну [3; 5].

Ліберальна модель національного інформаційного суспільства характеризується мінімальним втручанням держави в регулюванні інформаційного сектору суспільства, де провідну роль відіграють приватні підприємства і мас-медіа, для яких головним є отримання прибутку, а не здійснення соціальної політики держави.

Соціально-орієнтована модель національного інформаційного суспільства характеризується провідною роллю держави у регулюванні інформаційного сектора суспільства, збалансованому забезпеченні національних та соціальних інтересів в інформаційній сфері, переважанні в інформаційній політиці стратегій соціального захисту населення.

Інтегрована модель національного інформаційного суспільства характеризується системною співпрацею державного, приватного та громадянського секторів у процесі формування інформаційного суспільства та забезпеченню соціальних інтересів громадян.

Керована модель національного інформаційного суспільства характеризується достатньо жорстким державним регулюванням інформаційної сфери суспільства та домінуванням в ній державних підприємств і мас-медіа, діяльність яких за своєю соціальною сутністю наближаються до соціально- орієнтованих моделей інформаційного суспільства.

Формальна модель національного інформаційного суспільства характеризується декларативною підтримкою розвитку інформаційної сфери суспільства за відсутністю реальної соціально-економічної та техніко-технологічної бази для такого розвитку.

Національні стратегії формування інформаційного суспільства, особливості формування глобального інформаційного суспільства, цивілізаційно-територіального та регіонального розвитку певних країн теж суттєво впливають на формування національних моделей інформаційного суспільства [7].

Наприклад, американська модель інформаційного суспільства грунтується на ліберальній ідеології, яка характеризується підтримкою з боку держави діяльності приватного бізнесу в інформаційній сфері, зниженням податків, гарантуванням широкої свободи суб'єктів інформаційного ринку, мінімальним забезпеченням "соціальності" американського суспільства.

Водночас роль американської держави в експорті ідеології американської моделі інформаційного суспільства близька за принципами і методами діяльності до керованої моделі інформаційного суспільства, спрямованої на забезпечення глобального інформаційного лідерства США як інформаційної імперії.

Японська модель інформаційного суспільства, на відміну від експортно-орієнтованої американської моделі інформаційного суспільства, є більш соціальною і характеризується стратегією розвитку системи корпоративного управління на засадах владної ієрархічної піраміди.

Європейська модель інформаційного суспільства також є соціально-центричною (у порівнянні з моделлю США) і розглядає інформаційне суспільство з точки зору отримання знань як основної умови добробуту людини і держави, безбар'єрного доступу до інформації та вміння нею користуватися, взаємного проникненню культур і відкриває кожному суспільству нові можливості для ідентичного розвитку.

З точки зору здійснення соціальної політики держави в умовах формування інформаційного суспільства в Європі виокремилося кілька підходів. У Франції - роблять акцент на програмно-технічне забезпечення взаємодії держави і громадян через розбудову мереж соціальної комунікації. У Швеції робота електронного уряду базується на наданні урядових послуг громадянам, орієнтуючись на соціальні аспекти. У Великій Британії в режимі on-line британці можуть отримати консультації, соціальні послуги і пільги, повідомити про зміну місця проживання, замовити документи (паспорт, свідоцтво про народження, права водія), подати заяву до поліції, вступити до ВНЗ, зробити соціальні нарахування, сплатити податки.

Одним з важливих аспектів формування глобального інформаційного суспільства та національних моделей інформаційного суспільства є ідеологічна та соціально- структурна відмінність базису інформаційного суспільства від базису індустріального суспільства.

Соціальною основою індустріального суспільства був "середній клас", який складався переважно з кваліфікованих робітників і службовців, зорієнтованих на соціально-економічні цілі суспільства, своєї соціальної групи, конкретного індивіда.

Принципово іншою соціальною основою інформаційного суспільства є соціально-віртуальний "інтелектуально-інформаційний клас" - працівники мас- медіа та інформаційного програмно-технологічного бізнесу, фрілансери, учасники соціальних мереж, які переважно не мають спільних соціально-економічних цілей, контролюються крупним олігархічним бізнесом, спецслужбами і латентними соціальними групами, відрізняються ідейно-політичними поглядами і культурно-цивілізаційними цінностями.

Формування соціально-віртуального "середнього класу" інформаційного суспільства руйнує традиційний "середній клас" індустріального суспільства, що приводить до більш жорсткого по своїй суті соціального протистояння.

Традиційне соціальне протистояння буржуазії і найманих працівників, яке переважно обмежувалося соціально-економічною сферою суспільства і наповнювалося імперським геополітичним змістом, доповнюється протистоянням цивілізаційно-культурним, національно- релігійним, соціально-інтелектуальним та соціально- психологічним. яке підсилюється і маніпулюється глобальними засобами масової комунікації.

Формування інформаційного суспільства несе в собі не тільки позитивні моменти, пов'язані з покращенням доступу до інформації, підвищенням ефективності та продуктивней праці на основі сучасних інформаційно- комунікаційних технологій. Водночас, зростають і можливості маніпулювання суспільною свідомістю, ведення інформаційних війн, бюрократичного і олігархічного регулювання доступу до інформації не тільки на техніко-технологічному, але й на політичному та соціально-комунікаційному рівні.

Дослідження особливостей формування і реалізації соціальної політики та безпеки в умовах формування інформаційного суспільства вимагають перегляду основ формулювання ідейно-теоретичних та соціо- технологічних основ здійснення соціальної політики держави, коли питання інформаційної безпеки громадян, соціальних груп та держав ми повинні розглядати в контексті гарантування соціальної безпеки вказаних вище індивідів, соціальних груп та держав.

До найважливіших соціальних функцій держави належать: формулювання завдань соціального розвитку суспільства, здійснення законотворчої діяльності у соціальній сфері суспільства, забезпечення соціальної політики та соціальної безпеки громадян, які в умовах формування і становлення інформаційного суспільства забезпечуються регулюванням соціально-політичних та інформаційно-комунікаційних відносин між індивідами та соціальними групами.

Розвиток системи соціальних структур, соціальних мереж та інформаційно-комунікаційних технологій суттєво розширив перелік суб'єктів соціальної політики за рахунок недержавних, неурядових організацій, які спроможні ефективно здійснювати функції реалізації соціальної політики в умовах становлення інформаційного суспільства.

Соціальна політика реалізується шляхом розробки і ухвалення законодавчих актів (законів, указів президента, постанов уряду) і затвердження цільових соціальних програм, які мають розроблялися органами державної влади за участі громадян, що передбачає існування симетричної комунікації між урядовими структурами, соціальними групами і громадянами.

Ефективна соціальна політика, разом з продуманою і виваженою інформаційною політикою держави, є основою стабільного стану та розвитку політичної системи суспільства. А сама соціальна політика є основою і важливим елементом будівництва соціальної держави в умовах формування інформаційного суспільства.

Соціально-правова держава, яка по своїй сутнісній природі характеризується особливим наголосом на забезпеченні соціальної політики та соціальної безпеки, в умовах становлення інформаційного суспільства повинна забезпечити: участь індивіда у політиці та економіці; діяльність державних інститутів, які охороняють право на життя, свободу, власність; стабільність роботи соціальних систем: економічної, культурно-освітньої, соціального забезпечення [3].

В цьому зв'язку потрібно зробити особливий наголос на справедливості розподілу державою між всіма громадянами та соціальними групами ресурсів інформаційного суспільства. Враховуючи, що в умовах формування інформаційного суспільства інформація та знання виходять на провідні позиції, забезпечення соціальної справедливості та соціальної безпеки є важливою основою для соціального партнерства між державою і громадянами, суб'єктами і об'єктами ринку.

В такому контексті, соціальна політика в умовах формування інформаційного суспільства повинна визначати зміст і рівень соціальності держави, формулювати соціально-правові відносини у суспільстві, гарантувати симетричну соціальну комунікацію держави і громадянського суспільства.

А соціальну політику і соціальну безпеку держави в умовах формування інформаційного суспільства правомірно розглядати як політику, спрямовану на скоординоване через інформаційну сферу суспільства функціонування економічної, політичної та соціальної сфер суспільства, на основі забезпечення гідного рівня життя, соціального захисту, соціальної та інформаційної безпеки громадян, соціальних груп та суспільства в цілому.

За умови формування глобального інформаційного суспільства та національних моделей інформаційного суспільства проблеми соціального захисту та соціальної безпеки громадян, соціальних груп та держав ми можемо розглядати також і в інформаційному аспекті забезпечення соціального захисту і соціальної безпеки вказаних вище індивідів, соціальних та етнічних груп, держав і груп держав.

Серед основних функцій соціальної політики в соціально відповідальній державі, яка розвивається в умовах формування інформаційного суспільства виокремлюють наступні функції: формулювання завдань соціального розвитку суспільства, забезпечення реалізації політики соціального захисту та соціальної безпеки на основі використання сучасних соціальних інформаційно-комунікаційних технологій, технік і засобів соціально-політичного менеджменту та маркетингу, використання сучасних інформаційно- комунікаційних технологій в діяльності соціальних структур влади та громадянського суспільства.

Таким чином ми можемо стверджувати, що головною метою соціальної політики держави в умовах формування інформаційного суспільства є встановлення та регулювання відповідних політико- правових та інформаційно-комунікаційних відносин між суспільством та індивідами шляхом здійснення та регулювання вказаних відносин між індивідами та соціальними групами, до яких належать дані індивіди.

Традиційні підходи аналізу соціальної політики передбачали, що суб'єктами соціальної політики і соціальної безпеки виступають переважно державні структури [1]. Але перетворення традиційної держави в соціально-правову державу, запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в соціальній сфері сприяли тому, що питання соціальної політики та соціальної безпеки почали реалізовуватися соціальними структурами громадянського суспільства.

Соціальна політика технологічно здійснюється шляхом розробки і ухвалення законотворчих (законів) та нормотворчих (указів президента, постанов уряду) державних актів та затвердження цільових соціальних програм, що мають (в ідеалі) розроблялися органами представницької та виконавчої влади за активної участі громадян.

Ефективна соціальна політика держави має бути спрямована на забезпечення гідних соціальних стандартів життя громадян, гарантування їх соціальної безпеки і стабільності політичної системи суспільства, яка в умовах формування інформаційного суспільства має реалізовуватися на основі принципу соціальної справедливості, зокрема, і в інформаційній сфері суспільства [2; 7].

Основні завдання соціальної політики держави повинні реалізовуватися на основі принципів: соціального партнерства, соціальної солідарності, субсидіарності, справедливого розподілу благ, соціального страхування, соціального забезпечення зайнятості, забезпечення безпеки і достойних умов оплати праці [1].

Реалізація принципів соціальної політики повинна здійснюватися на основі забезпечення прав громадян на отримання частини суспільного добробуту, зменшення соціально-ринкової нерівномірності в доходах, забезпечення свободи, справедливості, гідності особистості, активної участі громадян у суспільному житті, вдосконалення соціально-правових механізмів забезпечення основних соціальних прав та соціальної безпеки громадян [1;2].

Соціальна політика держави здійснюється через організацію і функціонування інститутів соціально- правової держави та громадянського суспільства і реалізується через наступні чинники: соціально- економічне регулювання (економічна сфера), гарантування політичних прав (політична сфера), забезпечення соціальних стандартів (соціальна сфера); забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки громадян, соціальних груп та держави (інформаційно- комунікаційна сфера) [3].

В умовах формування глобального інформаційного суспільства та національних моделей інформаційного суспільства принцип соціальної справедливості по відношенню до рівного і вільного забезпечення доступу громадян до інформації, знань, науки, ресурсів освіти і культури набуває особливо важливого суспільного значення [5; 6].

При такому розумінні соціальної політики і соціальної безпеки в умовах формування інформаційного суспільства, на нашу думку, потрібно змінювати підходи до розуміння змісту і рівня розвитку соціальності держави, формулювання осучаснених соціально-правових відносин у суспільстві, гарантування симетричної соціальної комунікації і взаємодії соціально-політичних структур держави і структур громадянського суспільства при розробці і здійсненні соціальної політики держави.

Отже, соціальна політика та соціальна безпека в умовах формування сучасного інформаційного суспільства має розглядатися як суспільний феномен, який системно інтегрує соціальні відносини, соціальні процеси, соціальні цінностості, соціальні стандарти, задоволення соціальних та освітньо-культурних потреб та інтересів громадян, соціальних та етнічних груп, нації та держави.

Список використаних джерел

1. Бебик В. Політологія: наука і навчальна дисципліна / Валерій Бебик [Підручник]. -К.: Каравела, 2009. -496 с.

2. Бебик В., Куйбіда В. Депутатська діяльність у системі публічного врядування: навч. посіб. / Валерій Бебик, Василь Куйбіда. - Київ: НАДУ, 2017. - 372 с.

3. Бебик Валерій; Мякушко Надія. Соціально-правова держава: концепція, політика, принципи // Social and Human Sciences. Polish- Ukrainian scientific journal, 02 (14). - Available at: https://sp-sciences. io.ua/s2617747/bebyk_valeriy_mjakushko_nadiya_2017._social-legal_ state_concept_policy_principles._social_and_human_sciences._polish- ukrainian_scientific_joumal_02_14_(accessed 08 July 2017).

4. Бебик Валерій. Інфо-комунікаційний менеджмент: поняття і типологія // Міжнародні відносини. Серія "Політичні науки". - 2017. - №13. - Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ pol_n/article/view/2996/2687

5. Бебик Валерій, 2016. Інформаційне суспільство України [Video]. - Available at: https://civilization-ua.io.ua/valf08bd618f8b46 d8c47f68b31029b47

6. Бебик Валерій, 2016. Інформаційна безпека [Video]. -Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=-CynLMjot6k

7. Інформаційно-комунікаційна демократія: монографія / за наук. ред. С.О. Довгого. - С.: Вид. СВСПанасенко І. М., 2015.-420 с.

References

1. Bebyk V. Politologija: nauka і navchal'na dyscyplina / Valerij Bebyk [Pidruchnyk]. -K.: Karavela, 2009. - 496 s.

2. Bebyk V., Kujbida V. Deputats'ka dijal'nist' u systemi publichnogo vrjaduvannja: navch. posib. / Valerij Bebyk, Vasyl' Kujbida. -KyiV: NADU, 2017.-372 s.

3. Bebyk Valerij; Mjakushko Nadija. Social'no-pravova derzhava: koncepcija, polityka, pryncypy // Social and Human Sciences. Polish- Ukrainian scientific journal, 02 (14). - Available at: https://sp-sciences. io.ua/s2617747/bebyk_valeriy_mjakushko_nadiya_2017._social-legal_ state_concept_policy_principles._social_and_human_sciences._polish- ukrainian_scientific_joumal_02_14_(accessed 08 July 2017).

4. Bebyk Valerij. Info-komunikacijnyj menedzhment: ponjattja і typologija // Mizhnarodni vidnosyny. Serija "Politychni nauky". - 2017. - №13. - Rezhym dostupu: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/ article/view/2996/2687

5. Bebyk Valerij, 2016. Informacijne suspil'stvo Ukrai'- ny [Video]. - Available at: https://civilization-ua.io.ua/alf08bd618f8b46d8c47f68b31029b47

6. Bebyk Valerij, 2016. Informacijna bezpeka [Video]. - Rezhym dostupu: https://www.youtube.com/watch7v-CynLMjot6k

7. Informacijno-komunikacijna demokratija: monografija / za nauk. red. S O. Dovgogo. - S.: Vyd. SVS Panasenko I. M., 2015. - 420 s.

Размещено на Allbest.ru