Сутність державної політики у сфері волонтерської діяльності та особливості її впровадження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.86 :356.15 :364-322](477)

Сутність державної політики у сфері волонтерської діяльності та особливості її впровадження в Україні

В'ячеслав Голуб

аспірант кафедри державної політики та суспільного розвитку НАДУ при Президентові України

У статті науково обґрунтовано сутність державної політики у сфері волонтерської діяльності. Автором розтлумачено поняття сфери волонтерської діяльності. Визначено зміст поняття державної політики у сфері волонтерської діяльності в його вузькому та широкому сенсах. Охарактеризовано процес упровадження державної політики у сфері волонтерської діяльності, розглянуто складові його циклу. Акцентовано увагу на питаннях взаємовідносин держави та суспільства в процесі впровадження державної політики у сфері волонтерської діяльності. Розкрито особливості вітчизняної державної політики у сфері волонтерської діяльності на сучасному етапі та запропоновано шляхи її вдосконалення.

Ключові слова: державна політика, волонтерська діяльність, сфера волонтерської діяльності, державна політика у сфері волонтерської діяльності. державний політика волонтерський

The paper justifies the essence of the public volunteering policy. The author interprets the concept of the volunteering field. The meaning of public volunteering policy is determined in its narrow and broad sense. The process of public volunteering policy implementing is characterized, and its cycle components are considered. Attention is focused on issues of state-society relations in the process of the public volunteering policy implementation. The features of national public volunteering policy at the current stage are revealed and the ways to improve are suggested.

Keywords: public policy, volunteering, field of volunteering, public volunteering policy.

В статье научно обоснована сущность государственной политики в сфере волонтерской деятельности. Автором разъяснены понятия сферы волонтерской деятельности. Определено содержание понятия государственной политики в сфере волонтерской деятельности в его узком и широком смыслах. Охарактеризован процесс внедрения государственной политики в сфере волонтерской деятельности, рассмотрены составляющие его цикла. Акцентировано внимание на вопросах взаимоотношений государства и общества в процессе внедрения государственной политики в сфере волонтерской деятельности. Раскрыты особенности отечественной государственной политики в сфере волонтерской деятельности на современном этапе и предложены пути ее совершенствования.

Ключевые слова: государственная политика, волонтерская деятельность, сфера волонтерской деятельности, госу-дарственная политика в сфере волонтерской деятельности.

Ступінь розвитку волонтерського руху в Україні може слугувати індикатором зрілості суспільства, його готовності до самомодернізації, спрямованої на досягнення європейської якості життя. Його суттєва активізація з кінця 2013 та впродовж 2014 років у період Революції Гідності, анексії Криму та воєнних подій на Донбасі свідчить про безальтернативність українського вибору на користь європейських цінностей верховенства права, демократії, прав та свобод людини. При цьому становлення України як соціальної, правової та демократичної держави передбачає глибоке усвідомлення владою значущості волонтерства для набуття державою цих якостей, що має відбиватися у відповідних діях владних інституцій. Транспонуючи визначення державної політики О. Зіміної [5, с. 95] на сферу волонтерської діяльності, можна стверджувати, що саме сукупність таких дій, спрямованих на забезпечення функціонування та ефективний розвиток сфери, розв'язання проблем, що виникають, і визначення шляхів удосконалення та розвитку являє собою державну політику у сфері волонтерської діяльності (ДПСВД).

Її існування задеклароване ухваленим у 2011 році Законом України «Про волонтерську діяльність», згідно зі статтею 3 якого реалізація ДПСВД «здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень» [6].

Законодавче визнання волонтерської діяльності як самостійної сфери та нормативне закріплення відпо-відного напряму державної політики стало прогресивним кроком на шляху євроінтеграції України. Утім, далі декларацій справа ані в теоретичній, ані в практичній площині не зрушила: за умов проголошення державної політики у сфері волонтерської діяльності фактично цей напрям в державі перебуває в зародковому стані.

У зв'язку з цим, місія науки «державне управління» у цьому аспекті полягає в максимальному використанні власного теоретичного арсеналу для збагачення науково обґрунтованими теоріями існуючого підґрунтя вертає увагу багатьох учених, серед яких: О. Валев- ський, В. Голубь, М. Логунова, В. Ребкало, В. Тертичка та інші. Питань, пов'язаних з волонтерською діяльністю та окремими аспектами державної політики в цій сфері, у своїх працях торкалися зарубіжні дослідники Н. Гар- флетт, Н. Оккенден, Р Хатчісон та вітчизняні: І. Білич, Я. Буздуган, Н. Івченко, Т Лях, К. Сидоренко та ін.

Незважаючи на певні досягнення вітчизняної співтовариство неминуче зумовлює й наукову, особли-во в галузі знань політичних та суспільних наук. Це, у свою чергу, передбачає уніфікацію підходів до ключових наукових категорій, чим, на нашу думку, викликана ситуація, у якій вітчизняне наукове співтовариство досі не дійшло згоди в питаннях застосування терміну «державна політика «чи більш уживаного в західній науці поняття «публічна політика». Не можна констатувати їх абсолютну тотожність через використання їх обох в іноземній науковій думці з дещо різним значенням.

Сфера, що може бути визначена як сукупність усіх суб'єктів волонтерської діяльності та відносин, що виникають у процесі надання волонтерської допомоги, як предмет наукових досліджень не лише не є виключенням, а навіть слугує підтвердженням такої подвійності. Так, британська дослідниця Наомі Гар- флетт застосовує термін «government volunteering policy», вкладаючи в нього зміст діяльності урядових органів щодо заохочення та підтримки волонтерства [1]. Такому розумінню державної політики відповідає й наведене нами вище визначення ДПСВД, що також розглядається як цілеспрямовані зусилля державних інституцій. Це цілком співвідноситься з нормативно задекларованим розумінням ДПСВД у вітчизняному законодавстві, оскільки, згідно з ним реалізація ДПСВП обмежується визначенням кола державних органів, до компетенції яких належать питання волонтерства, та меж їхніх повноважень.

Таке тлумачення ДПСВД має право на існування, ви-ходячи з логіки її реалізації саме державними органами. Утім, на нашу думку, в цьому контексті більш коректним було б застосування дослівно перекладеного англо-мовного терміну «government volunteering policy», тобто «урядова політика у сфері волонтерської діяльності», що визначає дії конкретних органів, на які покладено виконання функцій держави, щодо функціонування та розвитку волонтерства.

Слід зазначити, що таке розуміння ДПСВД не охоплює повного змісту іншого англомовного аналога «public volunteering policy», який, на наш погляд, є більш широким та таким, що відображає всі процеси, пов'язані із забезпеченням життєдіяльності та розвитком сфери волонтерської діяльності. Уживання цього концепту політики, що дослівно перекладається як «публічна» чи «суспільна», у значенні «державна», доцільне в разі характеризування її відповідності певному суспільству певної держави.

Так, у працях британського Інституту досліджень во-лонтерства використовується термін «public policy», що розглядається як комплексне явище впливу на волон-терську діяльність: від законодавчого регулювання до взаємодії неурядових організацій [2]. У такому розумінні «урядовий» аспект ДПСВД є складником публічної полі-тики у сфері волонтерської діяльності.

Попри дещо підвищений теоретичний характер питання, вважаємо за доцільне акцентувати увагу на спільних рисах та відмінностях обох аспектів ДПСВД в узагальненому вигляді. Так, однаковими для них є:

* об'єкт - сфера волонтерської діяльності;

* мета, що, як правило, полягає в забезпеченні функціонування та розвитку сфери волонтерської діяльності;

* підстави формування - відповідь на суспільну ситуацію у сфері волонтерської діяльності та тен-денції в ній;

* характер дії - вплив на об'єкт з метою встановлення бажаного стану його функціонування та розвитку;

* споживачі її результатів, якими є суспільство за-галом.

Ключові моменти, що різнять обидва прояви ДПСВД, наведені в таблиці.1.

При цьому необхідно зазначити, що обидва різновиди ДПСВД не можуть існувати окремо: теоретично можливий лише один варіант їх співіснування, коли «публічна» ДПСВД, як більш широке поняття охоплює «урядову «ДПСВД, при цьому остання є основним її складником. За цих умов дії держави доповнюються зусиллями гро-мадськості, підносячи ефективність реалізації ДПСВД, а активність усіх її учасників є єдиноспрямованою та взаємоузгодженою. Існування такої моделі ДПСВД свідчить про значний рівень власного розвитку та високий ступінь взаємовідносин держави й суспільства, зокрема у сфері волонтерської діяльності. Ураховуючи зазначене, ми не вважаємо за доцільне розглядати окремо ці два аспекти ДПСВД, натомість маємо намір характеризувати її як цілісне явище, процес упровадження якого охоплює п'ять етапів, відповідно до теорії вироблення державної політики [4]:

Перший етап - ініціювання ДПСВД. Він передбачає аналіз суспільної ситуації у сфері волонтерської діяльності, визначення проблем, формулювання цілей та пріоритетів ДПСВД. Слід зазначити, що провідна роль на цьому етапі відводиться саме громадянському суспільству, до якого належить сфера волонтерської ді-яльності. Чітка та злагоджена діяльність з артикуляції основних потреб суспільства щодо провадження волон-терської діяльності та отримання волонтерської допо-моги, а також правильне їх донесення до державних органів - запорука ефективної ДПСВД.

Другий етап - формування, розробка ДПСВД, який спрямований на узгодження інтересів, цілей і засобів їх досягнення. Задля плідного виконання завдань цього етапу надзвичайно важливим є налагодження конструк-тивного діалогу між державою (органами влади) та сус-пільством (волонтерським середовищем) як основа для взаєморозуміння та взаємного прагнення поліпшення ситуації у сфері волонтерської діяльності.

Третій етап - легітимізація ДПСВД, закріплення розробленої ДПСВД у низці рішень, програмних доку-ментів, фінансових планів тощо. Завдання цього етапу перебувають у площині компетенції державних органів, але є логічним результатом зусиль волонтерських орга-нізацій на першому етапі, їхньої співпраці з владою на другому та спрямовані на розвиток державно-волонтер-ських взаємовідносин упродовж наступного етапу.

Відмінності характеристик ДПСВД

Четвертий етап - реалізація ДПСВД, що має на меті вжиття відповідних заходів, спрямованих на виконання ухвалених рішень. Успішність цього етапу залежить від обопільної зацікавленості в ній як держави так і суспіль-ства, що проявляється в активності органів влади та суб'єктів волонтерської діяльності.

П'ятий етап - оцінка ДПСВД, спрямована на перевірку її ефективності та якості, наслідком чого має бути коригування впровадженої ДПСВД. Задля об'єктивності до здійснення оцінки долучаються всі зацікавлені сторони та задіяні в ДПСВД суб'єкти, хоча вирішальне значення, на наш погляд, має думка суспільства, адже саме на нього спрямована ДПСВД. Зрештою, результати п'ятого етапу сприяють визначенню проблем сфери волонтерської діяльності, забезпечують формулювання нових цілей та пріоритетів ДПСВД, що віднесено до завдань стадії ініціювання ДПСВД, зумовлюючи новий виток її циклу.

Аналіз ітерації дає підстави для визначення сутності ДПСВД у широкому розумінні, що може бути охаракте-ризована як:

* відповідь держави на суспільні виклики щодо стану справ у сфері волонтерської діяльності, її реакція на реальні життєві потреби й проблеми;

* процес взаємодії держави та суспільства з метою подолання проблем у сфері волонтерської діяль-ності;

* сукупність заходів усіх причетних до сфери во-лонтерської діяльності суб'єктів, спрямованих на забезпечення її функціонування та розвиток;

* комплекс теоретично обґрунтованих цілей та шля-хів їх досягнення, завдяки яким може бути досягне-ний бажаний стан у сфері волонтерської діяльності;

* план, програма, окреслена перспектива вжиття певних заходів у сфері волонтерської діяльності;

* правовий акт (або низка документів), що регламен-тує відносини у сфері волонтерської діяльності, унормовує основні засади діяльності її суб'єктів, визначає принципи та інші ключові аспекти ДПСВД.

Таким чином, ДПСВД у широкому сенсі можна визна-чити як нормативно врегульовану теоретично обґрунто-вану сплановану комплексну спільну діяльність держави та суспільства, спрямовану на задоволення потреб та подолання проблем у сфері волонтерської діяльності з метою досягнення бажаного стану її функціонування та розвитку. Іншими словами, ДПСВД являє собою певні «правила гри» основних її дійових осіб (держави та суспільства) на спільному полі - сфері волонтерської діяльності. Тобто, ДПСВД - це унормоване втілення вза-ємовідносин держави та суспільства у сфері волонтер-ської діяльності. При цьому, не зменшуючи ваги участі у цьому процесі громадськості, слід визнати провідну роль держави в питаннях, пов'язаних з виробленням, ухваленням та імплементацією ДПСВД через відпові-дальність, викликану нормативним характером ДПСВД.

З огляду на вищевикладене, ситуація в Україні щодо ДПСВД є дещо неоднозначною з точки зору її характери-стики. Так, з одного боку її декларація Законом України «Про волонтерську діяльність» свідчить про її існування в державі, а з іншого - відсутність будь-якого відповідного програмного документу не дає підстав констатувати екзистенцію комплексної ДПСВД у державі. Необхідність ухвалення «Концепції державної політики в сфері волон-терської діяльності на 2012-2020 рр.» аргументовано К. Сидоренком [9], з яким ми не можемо не погодитись.

Щоправда, Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні визначає певні кроки щодо підтримки волонтерства, зокрема якою передбачається забезпечити «розвиток волонтерського руху та його дерегуляцію з урахуванням кращої світової практики;... здійснення необхідних заходів щодо при-скорення процесу приєднання України до Європейської конвенції про довгострокову волонтерську службу» [8]. Попри ці декларації, очевидність браку нормативно-пра-вового забезпечення ДПСВД призвела до усвідомлення необхідності «опрацювання питання стосовно розро-блення державної цільової програми розвитку волонтер-ської діяльності» [7], визначеної Планом заходів щодо реалізації в 2013 році згаданої Стратегії.

Однак, суспільно-політична ситуація перешкодила появі такого документа впродовж 2013 року, при цьому суттєво вплинувши на розвиток власне волонтерства в Україні. Проте, ці обставини не лише не зменшили акту-альності ухвалення відповідного рішення, а й навпаки, зумовили необхідність якнайшвидшого розгляду цього питання з огляду на нові умови функціонування волон-терського руху в Україні. Так, фактичний розвиток таких неврегульованих чинним законодавством напрямів во-лонтерської діяльності, як підтримка обороноздатності держави або сприяння охороні громадського порядку, зумовлений воєнними подіями на сході країни в 2014 році, вимагає не лише їх урахування при формуванні ДПСВД, а й удосконалення чинного законодавства про волонтерську діяльність. Так само, як і волонтерська діяльність в освітній сфері, необхідність виокремлення якої нами була аргументована в статті «Роль волон-терської діяльності в освітньо-науковому просторі су-спільства та її значення для державного управління» [3, с. 162], потребує законодавчого закріплення, а отже, й вироблення ДПСВД має відбуватися з огляду на широкий розвиток волонтерства у сфері освіти.

Ще одним ключовим аспектом ДПСВД є взаємодія держави та суспільства. Неможливо не констатувати наявність встановлених зв'язків волонтерського сере-довища та органів державної влади щодо провадження волонтерської діяльності, проте здебільшого, на нашу думку, чи то через роздільно-локальний, чи то через не-системний та некомплексний характер, вони не можуть претендувати на ознаки цілісної ДПСВД.

Отже, законодавчо визнана в Україні ДПСВД, а також практика взаємодії держави та суспільства у сфері волонтерської діяльності дають підстави стверджувати про наявність добротного плацдарму для формування якісної ДПСВД, її нормативного, організаційного й інституційного розвитку, основним кроком якого має стати ухвалення концепційного документа щодо ос-новних засад вітчизняної ДПСВД.

Узагальнюючи отримані наукові результати, варто акцентувати увагу на наступних аспектах. Нами встановлено, що сферою волонтерської діяльності є сукупність усіх суб'єктів волонтерської діяльності та відносин, що виникають у процесі надання волонтерської допомоги. ДПСВД може тлумачитись у двох розуміннях: вузькому як сукупність дій владних інституцій, спрямованих на забезпечення функціонування та ефективний розвиток сфери волонтерської діяльності, розв'язання проблем, що виникають, і визначення шляхів удосконалення та розвитку; та широкому як нормативно врегульована теоретично обґрунтована спланована комплексна спільна діяльність держави та суспільства, спрямована на задоволення потреб та подолання проблем у сфері волонтерської діяльності з метою досягнення бажаного стану її функціонування та розвитку. Спільними рисами обох розумінь є: об'єкт, мета, підстави формування, характер дії та споживачі результатів. Натомість, їх відмінності здебільшого поля-гають у питаннях суб'єктності, нормативно-правового втілення, легітимності, завдань, реагування на зміни суспільної ситуації та відповідальності за реалізацію. Цикл впровадження ДПСВД передбачає п'ять етапів, серед яких: ініціювання, формування, легітимізація, реалізація та оцінка ДПСВД. Особливості вітчизняної ДПСВД полягають у неоднозначності її екзистенції: на користь існування ДПСВД в Україні свідчить її законодавче декларування та широка практика взаємодії держави й суспільства у сфері волонтерської діяльності, а проти цього вказують неоднаковість і несистемність таких взаємовідносин та відсутність документального оформлення ДПСВД. Рішенням цієї дилеми могло би стати ухвалення та забезпечення втілення відповідної концепції (стратегії, доктрини) вітчизняної ДПСВД.

Перспективи подальших наукових розвідок перебу-вають у площині дослідження основних засад ДПСВД у країнах Європейського Союзу як теоретичного підґрунтя для модернізації та подальшого розвитку вітчизняної ДПСВД в умовах євроінтеграції України.

Література

1. Harflett N. The role of voluntary organisations in implementing government volunteering policy [Electronic Recourse] / Naomi Harflett // Access Mode: http://www. social-policy.org.uk/lincoln2011/Harflett%20N%20P2%20

Symposium.pdf.

2. Hutchison, R. The impact of public policy on volunteering in community-based organisations / Romayne Hutchison, Nick Ockenden. - London: Institute for Volunteering Research, 2008. - 60 p.

3. Голуб В. Л. Роль волонтерської діяльності в ос-вітньо-науковому просторі суспільства та її значення для державного управління / В. Л. Голуб // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. - 2014. - № 2/2013. - С.149-165.

4. Державна політика: аналіз та механізм її впрова-дження в Україні : Навчальний посібник / О. І. Валевський, В. А. Ребкало, М. М. Логунова та ін.; за заг ред. В. А. Реб- кала, В. В. Тертички. К.: Вид-во УАДУ - 2000. - 232 с.

5. Зіміна О. С. Влада виконавча в Україні / О. С. Зі- міна // Енциклопедія державного управління. У 8 т Т 1 : Теорія державного управління / наук. ред. кол.: В. М. Князев (співголова), І. В. Розпутенко (співголова) [та ін.]. - К. : НАДУ 2011. - С. 94-95.

6. Про волонтерську діяльність : Закон України від 19.04.2011 № 3236-VI // Законодавство України [Елек-тронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada. gov. ua/laws/show/3236-17.

7. Про план заходів щодо реалізації у 2013 році Стратегії державної політики сприяння розвитку грома-дянського суспільства в Україні : Указ Президента України від 25 червня 2013 року № 342/2013 // Законодавство України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/342/2013.

8. Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та пер-шочергові заходи щодо її реалізації : Указ Президента України від 24 березня 2012 року № 212/2012 // Законо-давство України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/212/2012.

9. Сидоренко К. О. Адміністративно-правове регулю-вання волонтерської діяльності в Україні : дис. ... канди-дата юридичних наук : 12.00.07 / Сидоренко Костянтин Олександрович. К., 2013. - 234 с.

Размещено на Allbest.ru