Технології соціальної роботи з жінками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України Тернопільський національний економічний університет Юридичний факультет Кафедра психології та соціальної роботи

КОМПЛЕКСНЕ ПРАКТИЧНЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни технології соціальної роботи

«Технології соціальної роботи з жінками»

Виконала:

студентка групи СР-21

Семенчук Анастасія

Перевірив:

доц., канд. психол. наук

Бугерко Ярослава Миколаївна

Тернопіль-2018

ЗМІСТ

жінка робота соціальний

Вступ

І розділ - Технології соціальної роботи з жінками

1. Специфіка соціальних проблем жінок

2. Соціальна робота з жінками у західних країнах

3. Технології соціальної роботи з жінками в умовах сучасної України

4. Програма запобігання торгівлі жінками

Висновок

ІІ розділ - тест

ІІІ розділ - короткий конспект

Список використаних джерел



ВСТУП

Тема технології соціальної роботи з жінками на сьогодення є досить актуальною на сучасному розвитку суспільства. Жінки це досить особлива соціально-демографічна група і специфічна категорія клієнтів які виконують генеративну функцію, тобто здатні до дітонародження. За останнє десятиліття жінки отримали більше прав і можливостей, і велике число жінок тепер намагається працювати у таких сферах, як управління та у політичній сфері. Жінка в даний час почала все більш виступати суб'єктом, ніж як об'єктом у суспільстві.

Об'єктом досліджуваної тематики є технологія соціальної роботи.

Предметом роботи є технології соціальної роботи з жінками.

Метою є вивчення теми технології соціальної роботи з жінками.

Завданням теми є: вивчення специфіки соціальних проблем жінок; розглянути технології соціальної роботи з жінками в умовах сучасної України; вивчити соціальну роботу з жінками у західних країнах; розкрити детальніше програму по запобіганню торгівлі жінками.



І РОЗДІЛ - ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЖІНКАМИ

1. Специфіка соціальних проблем жінок

Вагомою ознакою, що наше суспільство стало більш демократичним є те, що світові співтовариства у середині 20 ст. розпочали приділяти більшу увагу жіночим проблемам. Про це, зокрема, свідчать визнання прав жінок, розробка та прийняття Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (1979), проголошення ООН Міжнародного року жінки (1975), Десятиліття жінки (1976-1985), проведення міжнародних та всесвітніх конференцій, присвячених розгляду питань становища жінок у суспільстві.

Вагомою причиною занесення жінок в цю особливу соціальну категорію клієнтів є те, що в них наявна генеративна функція, тобто здатність до народжування дітей.

Як описується в книзі В. Шахрая, з одного боку, це дозволяє забезпечувати продовжуваність роду, проте, з другої сторони, це було великою небезпекою для нестійкої, крихкої системи життєзабезпечення традиційних суспільств минулого, в яких добування харчів та інших засобів для проживання завжди було пов'язано з великими труднощами і прогодовувати було необхідно не тільки себе, а й дітей, що призвело до певної фемінофобії, тобто страх перед жінками або до нехорошого ставлення до них.

Також підпорядкована певна роль жінкам у статеворольовому розподілі праці, що жінці необхідно створювати “сімейне гніздечко” та доглядати лише одній за дітьми, не дає змогу їй самостійно забезпечувати себе та дітей для власного ж існування, що призвело до укорінення уявлення про те, що жінка є неповноцінною, безпорадною та те, що вона не в змозі забезпечити себе, необхідність чоловіка який повинен виконувати керівну роль.

Не враховуючи те, що здійснилися великі демократичні зміни порівняно з минулими століттями щодо прав жінок, все ж таки, головною проблемою жінок до сих пір залишається поєднання сімейних і трудових обов'язків. Так, жінки отримали права працювати в таких сферах зайнятості, про які раніше лише можна було мріяти, але разом з цим все одно залишається також така проблема як знецінювання жінки у робочих сферах, будучи при такій ж посаді, що чоловік у певній роботі, вона буде отримувати лише 70 % від цієї зарплати яку отримують чоловіки.

Другою сутнісною проблемою є “подвійна зайнятість” жінки, тобто вона не лише працює на роботі, але й веде домашні справи, більшість яких вона бере на себе, тому що, у суспільстві прийнято, що цим завжди повинна опікуватися жінка. Проте, у більш демократичних країнах розпочали змінювати ставлення до цієї традиції.

У зв'язку з посиленням жіночого руху у 60-х рр. 20 ст. стало розроблятися більше жіночих програм, зросла кількість жіночих об'єднань, організацій та наукових центрів, що досліджують жіночі проблеми.

В України суспільство стало усвідомлювати та приділяти більше уваги жіночим проблемам які існують на даний момент, створюються неурядові організації, державні структури, які допомагають вирішувати жіночі проблеми.

2. Соціальна робота з жінками у західних країнах

На заході набули поширення певні моделі соціальних служб для жінок, як притулки для жінок, центри інформації для жінок, центри допомоги молодим матерям, спеціалізовані служби, що займаються розв'язанням проблем жіночого безробіття, бізнес-інкубатор та соціальні і освітні програми для жінок, які скоїли злочин.

Притулки для жінок - це місце, де жінка сама або разом із дітьми може тимчасово перебувати, якщо вона зазнала насильства або існує його загроза. Мета діяльності притулків полягає в тому, щоб забезпечити найнеобхіднішою швидкою допомогою та здійснити на подальшому етапі соціальну реадаптацію. Іноді притулки мають спеціалізований характер, наприклад, де надають допомогу неповнолітнім матерям чи здійснюють соціальну реадаптацію жінок - жертв сексуального насилля тощо.

Центри інформації для жінок. Надають інформацію щодо прав жінок в усіх галузях (консультації з сімейного права, забезпечення права на працю, соціальну допомогу та ін.). У Центрі можна довідатись про служби професійної підготовки, різні громадські організації, ознайомитись з літературою, різними виданнями для жінок.

Центри допомоги молодим матерям мають на меті надання допомоги перш за все неповнолітнім матерям, які опинилися у складній життєвій ситуації після народження дитини. Центр бере на себе забезпечення медичного догляду за станом здоров'я молодої матері та її дитини, здійснення навчальних та просвітницьких програм.

Спеціалізовані служби, що займаються розв'язанням проблем жіночого безробіття. Вони мають інформаційний банк даних про наявність робочих місць і центри, які здійснюють професійну підготовку, перепідготовку, стажування у тому числі спеціальні програми з професійної підготовки жінок.

Бізнес-інкубатор - це підприємство, соціальна служба і навальний центр. Це підприємство реалізує навчальні програми, організовує консультації спеціалістів. Здійснюється обмін досвідом і контактами та проводяться тренінгові курси для жінок підприємців.

Соціальні і освітні програми для жінок, які скоїли злочин, допомагають жінці адаптуватися жити після звільнення з колонії чи в'язниці. Головним завданням соціальної та виховної роботи стає збереження почуття людської гідності, особистісний розвиток [1].

3. Технології соціальної роботи з жінками в умовах сучасної України

Політика стосовно жінок - це правові, політичні, економічні, соціальні заходи та дії, які спрямовані на жінок як соціально-демографічну групу у суспільстві.

Основні завдання державної політики стосовно жінок, це узгодити позиції документів державної нормативно-правової бази щодо становища жінок з вимогами міжнародного законодавства для забезпечення дотримання прав жінок в єдності з правами та основними свободами людини; створити правові норми, необхідні для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав та рівних можливостей; забезпечити умови для повноправної участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської діяльності; відроджувати і розвивати історичні, культурні, духовні традиції ставлення до жінки в суспільстві [1].

Робота з жінками в Україні розпочалася у 1996 р., коли було створено Міністерство України в справах сім'ї та молоді, який формував політику щодо жінок. 1999 р. Верховна Рада України схвалила Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок. Соціально-політичні орієнтири державної політики щодо жінок зображено у схемі №1.

Також розглядаються напрями соціальної роботи щодо надання допомоги жінкам:

1. Порятунок їх життя та здоров'я;

2. Підтримка соціального функціонування;

3. Соціальний розвиток.

Всі ці типи завдань виконуються соціальними працівниками разом із співробітниками інших сфер соціального комплексу - службами зайнятості, медичними і освітніми закладами та правоохоронними органами.

Конкретні технології соціальної роботи з жінками в Україні.

Перший проект соціально-педагогічної роботи з жінками є Вечірня жіноча гімназія, що була створена у Києві в 1990р. Основним завданням цієї гімназії було: створення умов для формування особистості з урахуванням психофізіологічних та соціокультурних відмінностей статі; розвиток у жінок брати участь у благодійній діяльності; здійснення орієнтації на вибір професії соціального працівника; використання нових можливостей для співробітництва з міжнародними та національними жіночими організаціями, асоціаціями, благодійними фондами та ін. 1998 р. створений Київський міський центр по роботі з жінками, як перша вітчизняна модель державного багатопрофільного центру. Який також мав притулок для жінок.

Притулок також був у такій громадській організації, яка називається “Надія” створена у 2000 р. Під час перебування у притулку жінки забезпечуються продуктами харчування, тимчасовим житлом, проходять реабілітаційний курс, отримують безкоштовні консультації та допомогу юриста, психолога та ін. працівників, отримують соціальну, гуманітарну допомогу та допомогу в працевлаштуванні.

Створена коаліція “Сім'я без насильства”, які проти насильства над жінками в сім'ї.

Значна роль у розв'язанні порушеної проблеми належить Міжнародному жіночому правозахисному центру "Ла Страда -Україна", діяльність якого спрямована на боротьбу з торгівлею жінками та допомогу потерпілим.

У 1998 р. відкрито громадський центр підтримки підприємництва “Полтавський бізнес-інкубатор”. Зусиллями працівників центру організовуються семінари, інформаційно-консультативна робота з питань започаткування власної справи.

У 1998 р. за підтримкою міжнародного фонду “Відродження” було відкрито бізнес-центр у Києві, а в 2000 р. - Ужгороді.

4. Програма запобігання торгівлі жінками

Заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. №410 «Про затвердження Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 р.» [2].

1. Проаналізувати акт законодавства з питань боротьби з торгівлею людьми та в разі потреби подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення до них змін.

2. Проводити моніторинг актів національного законодавства щодо їх відповідності нормам міжнародного права з питань протидії торгівлі людьми та своєчасно подавати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення до них змін.

3. Брати участь та проводити щорічні регіональні і міжгалузеві наради-семінари з питань координації зусиль, проведення аналізу та уточнення стратегії запобігання торгівлі людьми та боротьби з нею.

4. Брати участь у семінарах щодо навчання державних службовців з питань протидії торгівлі дітьми, викоренення найгірших форм дитячої праці.

5. Брати участь у підготовці та навчанні працівників дипломатичної служби з питань протидії торгівлі людьми, налагодити міжнародне співробітництво у цій сфері, а також у сфері захисту осіб, що постраждали від такого злочину.

6. Розробити та впровадити програми соціальної та психологічної реабілітації дітей, що постраждали від торгівлі людьми.

7. Включити до програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогічних працівників інститутів педагогічної освіти навчальні курси, лекції та практичні заняття з питань протидії торгівлі людьми.

8. Продовжити видання інформаційно-освітніх матеріалів з питань профілактики торгівлі людьми та проблем соціального захисту дітей і молоді.

9. Підвищувати рівень інформативності батьківської громадськості щодо засобів і методів, які використовуються торговцями людьми, шляхом організації та здійснення інформаційно-просвітницьких заходів.

10. Висвітлювати у засобах масової інформації заходи із запобігання і протидії торгівлі людьми та надання допомоги особам, що постраждали від такого злочину.

11. Забезпечувати участь фахівців у міжнародних семінарах, засіданнях за круглим столом, конференціях і тренінгах з питань протидії торгівлі людьми та надання послуг особам, що постраждали від такого злочину.

12. Розвивати співробітництво з громадськими та міжнародними організаціями і фондами, широко використовувати міжнародний досвід у запобіганні та протидії торгівлі людьми, захисті прав осіб, що постраждали від таких злочинів, розшуку осіб, які зникли за кордоном; поверненні додому та реабілітації осіб, що постраждали від торгівлі людьми.

Висновок

Можна дійти висновку, що тема технології соціальної роботи з жінками є досить актуальною і суспільство усвідомлює жіночі проблеми, які на жаль, ще не є повністю вирішеними. Проте, люди як на заході, так і в Україні стають більш мислити вільно, демократично та намагаються усунути традиції, які були споконвіків. Розпочали розробляти та реалізовувати проекти щодо захисту жінок, створено багато об'єднань та організацій, притулків, центрів та ін. закладів, які допомагають жінкам не почувати себе беззахисними.



ІІ РОЗДІЛ - ТЕСТ

1. Рік прийняття Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок:

а) 1975

б) 1976

в) 1979

г) 1985

2. У яких роках відбулося посилення жіночого руху:

а) 1950-х рр.

б) 1960-х рр.

в) 1970-х рр.

г) 1980-х рр.

3. Притулки для жінок - це:

а) місце, де здійснюється розв'язання проблем жіночого безробіття, в якому зберігається інформаційний банк даних про наявність робочих місць і центри, які здійснюють професійну підготовку, перепідготовку, стажування

б) місце, метою якого є надання допомоги перш за все неповнолітнім матерям, які опинилися у складній життєвій ситуації після народження дитини

в) місце, де жінка сама або разом із дітьми може тимчасово перебувати, якщо вона зазнала насильства або існує його загроза, у разі відсутності житла, засобів для існування, іншої небезпеки для її життя

г) місце, де надаються інформація щодо прав жінок в усіх галузях життя (консультації з сімейного права, забезпечення права на працю, соціальну допомогу та ін.)

4. Коли в Україні було створено Міністерство України у справах сім'ї та молоді:

а) 1993

б) 1994

в) 1995

г) 1996

5. Міжнародний жіночий правозахисний центр, діяльність якого спрямована на боротьбу з торгівлею жінками та допомогу потерпілим:

а) “Надія”

б) “Ла Страда”

в) “Відродження”

г) “Порада”

6. Основна діяльність Київського міського центру по роботі з жінками є:

а) надання тимчасового притулку жінкам, які зазнали насильство

б) надання допомоги звільненим з місць ув'язнення жінкам

в) створення умов для формування особистості з урахуванням психофізіологічних та соціокультурних відмінностей статі; розвиток у дівчат готовності брати участь у благодійній діяльності

г) створення програм, які спрямовані на професійну підготовку жінок до підприємництва.

7. Основні проблеми жінок, пов'язані з їхньою гендерною роллю:

а) відсутність рівних прав із чоловіками

б) недостатність освіти

в) насильство в сім'ї

г) професійна неприродність

8. Гендерна асиметрія:

а) стереотипні уявлення про роль чоловіків та жінок у суспільстві

б) стереотипні уявлення про чоловіків

в) стереотипні уявлення про жінок

г) стереотипні уявлення щодо дітей

9. Сексизм - це:

а) поведінка, обумовлена статтю

б) статеві відмінності, які проявляються в когнітивних, творчих, пізнавальних процесах

в) інституційні та індивідуальні орієнтації і установки за ознакою статті

г) дискримінаційне ставлення до жінок

10. Правові, політичні, економічні, соціальні заходи та дії, які спрямовані на жінок як соціально-демографічну групу у суспільстві - це:

а) політика стосовно жінок

б) політика стосовно сім'ї

в) політика стосовно жінок та чоловіків

г) політика щодо дітей

Ключ

1. в) 6. а)

2. б) 7. а)

3. в) 8. а)

4. г) 9. г)

5. б) 10. а)



ІІІ РОЗДІЛ - КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ

1. Технології соціальної роботи з жінками - жінки це особлива соціально-демографічна група і специфічна категорія клієнтів які виконують генеративну функцію, тобто здатні до дітонародження.

Відбувається визнання прав жінок, розробка та прийняття Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (1979), проголошення ООН Міжнародного року жінки (1975), Десятиліття жінки (1976-1985).

У зв'язку з посиленням жіночого руху у 60-х рр. 20 ст. стало розроблятися більше жіночих програм, зросла кількість жіночих об'єднань, організацій та наукових центрів, що досліджують жіночі проблеми.

2. Моделі соціальних служб для жінок.

Притулки для жінок (чи так звані "Будинки для жінок"). Притулок - це місце, де жінка сама або разом із дітьми може тимчасово перебувати, якщо вона зазнала насильства або існує його загроза, у разі відсутності житла, засобів для існування, іншої небезпеки для її життя.

Центри інформації для жінок. Надають інформацію щодо прав жінок в усіх галузях життя (консультації з сімейного права, забезпечення права на працю, соціальну допомогу та ін.). Інформаційні Центри можуть бути комплексними (дають відповіді на різноманітні питання з багатьох аспектів) та спеціалізованими (наприклад, допомагають інформацією та консультаціями з проблем виховання чи здоров'я, наркоманії чи СНІДу). 

Багатопрофільні жіночі центри, що пропонують комплекс послуг клієнткам, функціонують у багатьох зарубіжних країнах. У США працює мережа центрів "Жіночий будинок". У межах "Жіночих будинків" реалізовуються численні тренінгові програми, діють об'єднання за інтересами, проводяться консультації спеціалістів, працюють спортивні та інші секції, надаються сервісні послуги.

Центри допомоги молодим матерям мають на меті надання допомоги перш за все неповнолітнім матерям, які опинилися у складній життєвій ситуації після народження дитини.

Спеціалізовані служби, що займаються розв'язанням проблем жіночого безробіття. Служби, що займаються розв'язанням проблем жіночого безробіття, мають інформаційний банк даних про наявність робочих місць і центри, які здійснюють професійну підготовку, перепідготовку, стажування, у тому числі спеціальні програми з професійної підготовки жінок.

Бізнес-інкубатор одночасно виступає як підприємство, соціальна служба і навчальний центр. Адміністрація бізнес-інкубатора реалізує навчальні програми, організовує консультації спеціалістів (юристів, психологів).

Соціальні та освітні програми для жінок, які скоїли злочин, спрямовані на корекцію поведінки, підготовку до гідного життя після повернення на волю, профілактику правопорушень. Головним завданням соціальної та виховної роботи стає збереження почуття людської гідності, особистісний розвиток.

3. Політика стосовно жінок - це правові, політичні, економічні, соціальні заходи та дії, які спрямовані на жінок як соціально-демографічну групу у суспільстві.

Основні завдання державної політики стосовно жінок, це узгодити позиції документів державної нормативно-правової бази щодо становища жінок з вимогами міжнародного законодавства для забезпечення дотримання прав жінок в єдності з правами та основними свободами людини; створити правові норми, необхідні для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав та рівних можливостей; забезпечити умови для повноправної участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської діяльності; відроджувати і розвивати історичні, культурні, духовні традиції ставлення до жінки в суспільстві.

Напрями соціальної роботи щодо надання допомоги жінкам:

1. Порятунок їх життя та здоров'я: притулки; кризові центри; захистки; правовий захист); 2. Підтримка соціального функціонування: реабілітація (соціально-економічна, соціально-психологічна, медична); перепідготовка та перенавчання жінок; консультації;

3. Соціальний розвиток: навчання прогресивним соціальним технологіям (само зайнятості, самозабезпеченості, малого бізнесу); підтримка груп взаємодопомоги, асоціацій захисту прав жіночого населення.

4. Основні заходи щодо запобігання торгівлі жінками:

- Брати участь у семінарах щодо навчання державних службовців з питань протидії торгівлі людьми;

- Брати участь у підготовці та навчанні працівників дипломатичної служби з питань протидії торгівлі людьми, налагодити міжнародне співробітництво у цій сфері, а також у сфері захисту осіб, що постраждали від такого злочину;

- Розробити та впровадити програми соціальної та психологічної реабілітації людей, що постраждали від торгівлі людьми;

- Висвітлювати у засобах масової інформації заходи із запобігання і протидії торгівлі людьми та надання допомоги особам, що постраждали від такого злочину.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Левченко К. Б. Запобігання торгівлі людьми в системі професійно-технічної освіти: оцінка ситуації. / За заг. редакцією К.Б. Левченко, О. А. Удалової. - К.: Україна, 2008. - С. 12-14.

2. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - С. 301-315.

Размещено на Allbest.ru

...