Соціально-демографічні перспективи Київської області

Нинішній рівень народжуваності в Україні близький до середнього по Європі, однак дуже далекий від необхідного для простого заміщення поколінь. Однак із початком чергової політичної та фінансово-економічної кризи показники народжуваності знову пішли вниз, і стало ще більш очевидно, що зупинити депопуляцію за рахунок зростання народжуваності зі збереженням критично короткої тривалості життя неможливо.

На думку істориків і соціологів, концентрація населення є необхідною передумовою економічного розвитку й соціальної згуртованості. Скорочення населення веде до зменшення щільності заселеності території, що загрожує порушенням соціальних зв'язків, депресивністю та руйнуванням інфраструктури. Оскільки головною причиною депопуляції залишається висока смертність, сам факт скорочення населення є свідченням глибокого соціального неблагополуччя.

Для населення Київської області впродовж 1959-2019 рр. характерні ті самі процеси, що й для більшості інших областей України, хоча в окремих аспектах можна твердити про існування регіональної специфіки. Матеріали переписів 1959-2001 рр. засвідчують, що на Київщині спостерігалося постійне переважання жінок у загальній чисельності населення, що відповідає загальній ситуації в Україні. Загалом, співвідношення чоловіків і жінок є нерівномірним у різних вікових категоріях: якщо в наймолодших вікових категоріях різниця є майже непомітною, то в населення зрілого й особливо старшого віку кількість жінок є вже суттєво більшою. Переважання жінок починає спостерігатися серед громадян віком понад 27 років. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється, з одного боку, нижчою смертністю серед жінок, а з другого - наслідками війни, міграцій за межі держави, що найбільше впливають на чисельність чоловіків.

Ще однією ознакою сучасних демографічних процесів є постаріння населення, яке зумовлене зниженням народжуваності й зменшенням кількості дітей, що спостерігалось упродовж усього досліджуваного періоду, тобто від 1959 до 2019 року. Постаріння населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних громадян, що особливо є помітним у сільській місцевості. Тут навантаження на працездатне населення, здійснюване особами, старшими від працездатного віку, значно перевищує навантаження з боку дітей. Це свідчить про те, що працездатне населення змушене головним чином переважно спрямувати власне зусилля на утримання осіб пенсійного віку.

Характерною особливістю сучасної вікової структури населення Київщини є зниження частки дітей у загальній чисельності населення. За даними перепису 1959 р., частка дітей до 15 років серед населення становила 27,8%, у 1970 р. - 26,5%, у 1979 р. - 23,5%, у 1989 р. - 22,9%, а за Всеукраїнським переписом 2001 р. - лише 18,1%. Водночас у зв'язку зі змінами демографічної ситуації в Україні, зокрема в Київській області, зросла кількість пенсіонерів та інших осіб, що перебувають на утриманні держави. За Всесоюзним переписом 1959 р., по області їх було 4%, тоді як у 1989 р. - 22,4% осіб, тобто більше ніж уп'ятеро. У міських поселеннях у 2001 році пенсіонерів було 21,8% осіб, тоді як у сільській місцевості помітно більше - 35,7% осіб (Ф. 43. Архів кафедри етнології та краєзнавства. П. 2. Табл. № 30. Арк. 1.)

Упродовж досліджуваного періоду суттєвих змін зазнала професійна структура населення. Аналіз даних переписів населення Київської області 1959-1989 рр. дає можливість відмітити, що з кожним переписом зростала кількість робітників і службовців. Найбільше це спостерігалося серед сільського населення Київщини. Так, за переписом 1959 р., частка робітників була 18,3%, тоді як у 1989 р. досягла 53,4% осіб. Кількість колгоспників, навпаки, зменшувалась, адже цьому сприяв високий рівень механізації в сільському господарстві. Так, за Всесоюзним переписом 1989 року, колгоспники в сільській місцевості становили 30,2% зайнятого населення, а в місті їх майже не залишилося - лише 1%. При цьому частка робітників і службовців зростала за рахунок відкриття нових підприємств в області, а також закладів соціальної та культурної сфери. У період незалежності тенденція до зменшення кількості зайнятих у сільському господарстві на тлі збільшення частки працівників промисловості та сфери послуг тривала.

Міграційні процеси Київщини суттєво відрізнялися від міграцій населення інших областей України. У міграційних процесах Київської області брало участь чоловіче і жіноче населення. Найбільша кількість прибулих до області у 1959-1986 рр. була саме в міські поселення у віці 20-34 роки. Це пов'язано з можливостями кращого працевлаштування в містах Київської області. Від 1971 до 1993 року в міських поселеннях Київської області відбувався міграційний приріст, а з 1994 року почало спостерігатися скорочення кількості осіб. Що стосується сільської місцевості, то за радянський період в області відбувалося скорочення кількості осіб, і лише з 2010 року й дотепер спостерігається міграційний приріст. Важливою відмінністю міграційної активності населення на сучасному етапі є переважання тимчасової маятникової міграції над постійною. Через це сільське населення Київщини скорочується значно повільнішими темпами, аніж у цілому в Україні.

Дослідження соціально-демографічних процесів Київщини дозволяє твердити про те, що Київщина впродовж досліджуваного періоду становила відносно моноетнічний регіон. В етнічній структурі населення регіону домінують українці, частка яких упродовж досліджуваного періоду змінилася від 93,2% у 1959 року до 89,4% у 1989 року. Слід зазначити, що, незважаючи на інтенсивну русифікацію, за роки радянської влади переважна більшість українців Київщини зберегла рідну мову. У Київській області від 1959 до 1989 року відбувалося збільшення питомої ваги росіян і російськомовного населення. Так, у 1959 році вона становила 4,8%, у 1970 р. - 6,1%, у 1979 р. - 7,6%, у 1989 - 8,7%.

Стосовно інших етнічних груп можна сказати, що їхня частка у складі населення постійно знижувалася. Зокрема, суттєво скоротилася загальна кількість євреїв. Більшість представників етнічних меншин втратила рідну мову й перейшли на російську мову. За даними перепису 1959 р., 57% євреїв на Київщині розмовляли російською мовою, 11% - українською, 32% - мовою своєї національності, тоді як за переписом 1989 року тільки 9% євреїв розмовляли російською мовою, 77% - українською і 13% мовою своєї національності. Питома вага українців у зазначений час зменшилася, при цьому українському населенню Київської області вдалося зберегти рідну мову.

За матеріалами переписів населення 1989 та 2001 рр. були встановлені причини змін етнічного складу, що вплинули на відтворення населення в цілому. Скорочення загальної чисельності населення Київської області відбилося майже на всіх етносах, проте зафіксовано також кількісне збільшення етнічних груп кавказького походження: азербайджанців, вірменів, гагаузів. Значно зменшилася чисельність єврейського, польського, німецького, болгарського, грецького та інших етнічних груп. Очевидно, найбільш цікавим етнодемографічним процесом стало суттєве зростання питомої ваги українців на тлі зниження частки росіян в етнонаціональній структурі населення України. Так, кількість представників російського етносу зменшилась на 34,9%. Водночас питома вага українців у складі населення зросла до 92,5%. За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, серед усього населення Київської області вважає рідною мову своєї національності 96,8%, а рідну мовою не своєї національності - українську 1,2%, російську - 1,9%. Водночас варто зазначити, що сфера вжитку російської мови скорочується досить повільно. У містах Київської області більше розмовляють російською мовою, а в селах, навпаки, - українською або суржиком.

Проаналізувавши динаміку шлюбності та розлучень, необхідно відзначити, що майже однакова кількість шлюбів реєструвалася як у селі, так і в місті. Серед вікових категорій найбільше вступають у шлюб чоловіки і жінки віком 20-24 роки. Найвищий рівень розлучуваності припадає на вікову групу 25-29 років. За даними статистики, найбільше розпалося в області шлюбів тривалістю 5-9 років. Але шлюби в селах більш міцні, тоді як у містах майже половина, а іноді й більше половини шлюбів розпадаються. У селах тільки третина шлюбів не витримує перевірки часом. У Київській області спостерігається тенденція до збільшення кількості ранніх шлюбів. Тут також високі показники розлучень.

Висновки

Отже, низькі показники народжуваності та зростання смертності свідчать про несприятливу демографічну ситуацію в Київській області. Причини цього різні, їх не можна зводити тільки до погіршення економічного стану в Україні. У всіх областях України природний приріст поступово знижується, найбільше це відчутно там, де значна частка населення проживає в селах. Причиною цього насамперед є досить висока частка людей старшого віку в сільській місцевості. Порівняння спостережень, зафіксованих серед сільського населення, з даними, які стосуються України, дають підстави стверджувати, що зазначені процеси притаманні не лише українському селу, а й усьому населенню України.

Демографічна політика України за сучасних умов повинна бути направлена не тільки на стимулювання народжуваності, але й на зміцнення сім'ї, підвищення матеріального добробуту людей, зниження захворюваності і смертності. Кризовий стан демографічної ситуації в Україні вимагає перегляду конкретних напрямів демографічної політики. Проте заходи щодо управління процесами відтворення населення не дають швидких результатів.

Демографічна політика в Україні скерована на підвищення природного приросту населення за рахунок народжуваності. Для цього матерям, які народжують дитину, надається допомога, додаткова відпустка тощо. Демографічна ситуація потребує постійного контролю держави. Розв'язання зазначених проблем може забезпечити лише ефективна регіональна демографічна й економічна політика держави.

Скорочення населення працездатного віку як рушійна сила, а також швидкий темп постаріння вкрай загострюють усі традиційні виклики, пов'язані зі старінням. Цілком очевидно, що подолати ці виклики в умовах макроекономічної нестабільності, слабкості системи соціального захисту й відкритого конфлікту поколінь неможливо. Незважаючи на глобальну тенденцію зростання міграційної активності, для населення України характерне, швидше, її загасання, причому як за зовнішніми, так і за внутрішніми переміщеннями. Таким чином, міграції не лише не заповнюють втрат населення внаслідок депопуляції, але й не сприяють омолодженню вікової структури населення.

Список використаних джерел

1. Лібанова Е. М. Особливості сучасних демографічних процесів в УРСР. Київ, 1984. 48 с.

2. Малиновська О. А. Урізноманітнення складу населення України під впливом міжнародної міграції: виклики та шляхи реагування. Київ: НіСД, 2012. 56 с.

3. Пискунов В. П., Стешенко В. С. Отношения воспроизводства как предмет демографического изучения. Київ: Изд. ИЭ АН УССР, 1984. 47 с.

4. Пирожков С. И. Трудовой потенциал в демографическом измерении. Київ: Наукова думка, 1992. 175 с.

5. Демографічні перспективи до 2026 року / В. Стешенко та ін. Київ, 1999. 56 с.

6. Хомра А. У Воспроизводство населения (территориально-организационный аспект). Киев: Наукова думка, 1990. 176 с.

7. Заставний Ф. Д. Україна. Природа, населення, економіка. Львів: Апріорі, 2011. 504 с.

8. Основні підсумки Всеукраїнського перепису населення в Київській області на 5 грудня 2001 року. Статистичний збірник. Київ, 2004. C. 6.

9. Ф. 43. Архів кафедри етнології та краєзнавства. П. 4. Табл. № 67. Арк. 1. Табл. № 71. Арк. 2.

10. Ф. 43. Архів кафедри етнології та краєзнавства. П. 4. Табл. № 71. Арк. 3.

11. За даними Державної служби статистики України (Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя).

12. Ф. 43. Архів кафедри етнології та краєзнавства. П. 2. Табл. № 30. Арк. 1.

References

1. Libanova E.M. Osoblyvosti suchasnykh demohrafichnykh protsesiv v URSR. K., 48 s. [Features of modern demographic processes in the USSR.] - K., 48 p. [ in Ukrainian].

2. Malynovska O.A. Uriznomanitnennia skladu naselennia Ukrainy pid vplyvom mizhnarodnoi mihratsii: vyklyky ta shliakhy reahuvannia. K.: NISD, 2012. 56 s. [Population diversification in Ukraine under the influence of international migration: challenges and ways to respond.] - К.: NlSD, 2012. 56 p. [ in Ukrainian].

3. Pyskunov V.P., Steshenko V.S. Otnoshenyia vosproyzvodstva kak predmet demohrafycheskoho yzuchenyia. K.: Yzd. УЭ AN USSR, 1984. 47 s. [Relations of reproduction as a subject of demographic analysis.] - K.: Ed. IE Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, 1984. 47 p. [in Russian].

4. Pyrozhkov S.Y. Trudovoi potentsyal v demohrafycheskom yzmerenyy. K.: Naukova dumka, 1992. 175 s. [Labor potential in the demographic dimension.] -K.: Naukova Dumka, 1992. 175 p. [in Russian].

5. Steshenko V., Rudnytskyi O., Khomra O., Stefanovskyi A. Demohrafichni perspektyvy do 2026 roku. K., 1999. 56 s. [Demographic prospects until 2026.] - K., 1999. 56 p. [in Ukrainian].

6. Khomra A.U. Vosproyzvodstvo naselenyia (terrytoryalno-orhanyzatsyonnbii aspekt). K.: Naukova dumka, 1990. 176 s. [The reproduction of the population (territorial and organizational aspect).] - K.: Naukova Dumka, 1990. 176 p. [in Russian].

7. Zastavnyi F.D. Ukraina. Pryroda, naselennia, ekonomika. Lviv: Apriori, 2011. 504 s., il. [Ukraine. Nature, population, economy.] - Lviv: Apriori, 2011.504 p., Ill. [in Ukrainian].

8. Osnovni pidsumky Vseukrainskoho perepysu naselennia v Kyivskii oblasti na 5 hrudnia 2001 roku. Statystychnyi zbirnyk. K., 2004. C. 6. [The main results of the All-Ukrainian census in Kyiv region on December 5, 2001. Statistical collection.] - K., 2004. p. 6. [in Ukrainian].

9. F. 43. Arkhiv kafedry etnolohii ta kraieznavstva. P 4. Tabl. №67. Ark. 1., Tabl. №71. Ark. 2. [F. 43. Archive of the Department of Ethnology and Local Lore. ] P 4. Table. №67. Sheet. 1., Table. №71. Sheets. 2. [in Ukrainian].

10. F. 43. Arkhiv kafedry etnolohii ta kraieznavstva. P.4. Tabl. №71. Ark. 3. [F. 43. Archive of the Department of Ethnology and Local Lore.] P.4. Table. №71. Sheets. 3. [in Ukrainian].

11. Za danymy Derzhavnoi sluzhby statystyky Ukrainy (Bez urakhuvannia tymchasovo okupovanoi terytorii Avtonomnoi Respubliky Krym i m. Sevastopolia). [According to the State Statistics Service of Ukraine (Excluding the temporarily occupied territory of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol).] [in Ukrainian].

12. F. 43. Arkhiv kafedry etnolohii ta kraieznavstva. P.2. Tabl. №30. Ark.1. [F. 43. Archive of the Department of Ethnology and Local Lore.] P.2. Table. №30. Sheet.1. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru