Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

з фізичного виховання і спорту

ПОБУДОВА ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ПАВЕРЛІФТИНГУ (СИЛОВОМУ ТРИБОРСТВІ) У ПІДГОТОВЧОМУ ПЕРІОДІ

ДІДИК Тетяна Миколаївна

УДК 796.88:015.31

24.00.01. - Олімпійський і професійний спорт

ЛЬВІВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Козлова Клавдія Пилипівна,

Вінницький державний педагогічний

університет імені Михайла Коцюбинського,

професор кафедри теорії і методики фізичного виховання;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Арзютов Геннадій Миколайович,

Національний педагогічний університет

імені Михайла Драгоманова, професор

кафедри теорії і методики фізичного виховання і спорту

кандидат педагогічних наук, доцент

Мартин Володимир Дмитрович,

завідувач кафедри теорії і методики

атлетичних видів спорту Львівського

державного інституту фізичної культури

Провідна установа: Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

інститут імені Григорія Сковороди,

кафедра теорії і методики фізичного виховання, Міністерства освіти і науки України, м. Переяслав-Хмельницький

Захист відбудеться 6 березня 2003 року о 15 годині під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11)

Автореферат розіслано 4 лютого 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

тренувальний навантаження паверліфтер

Актуальність теми. Невпинне зростання досягнень у сучасному спорті визначає необхідність постійного наукового пошуку, спрямованого на вдосконалення усіх компонентів тренувальної і змагальної діяльності спортсменів.

Постійне збільшення обсягу та інтенсивності тренувального навантаження спонукає теоретиків та практиків спорту шукати шляхів більш якісної підготовки спортсменів. Особливої актуальності в останні роки набувають питання визначення раціонального змісту тренувального процесу. Проблемам вибору і дозування тренувальних навантажень у різних видах спорту присвячено чимало фундаментальних праць (В.М. Зациорський, 1970; Л.В. Волков, 1990; Л.П. Матвеєв, 1991; Ю.В. Верхошанський, 1991; В.М. Платонов, 1997 та інші).

Силове триборство набуває неабиякої популярності в Україні. Однак аналіз спеціальної літератури виявив недостатню кількість праць, у яких вивчаються питання побудови тренувального процесу в паверліфтингу. Існують лише окремі відомості з цього питання (А.І. Стеценко, 2000; Ф.К. Хетфілд, 1992; D. Ricks, 1991; L. Simmons, 1989). Підбір і застосування спеціальних вправ в паверліфтингу здійснюється в більшості випадків за відсутності чіткого уявлення про їхній вплив на організм спортсмена. Не можна раціонально спланувати тренувальний процес, маючи приблизне уявлення про підбір і порядок виконання вправ, величини навантажень, періодичність однотипних навантажень, чергування навантаження та відпочинку. Залишаються нерозв'язаними питання, пов'язані з методами розвитку сили, величиною навантаження, кількістю підходів і повторень у цьому виді спорту. До останнього часу методика розвитку м'язової сили формувалася, в основному, з орієнтацією на важкоатлетичні вправи, які носять швидкісно-силовий характер (Г.М. Арзютов, 1999; В.Д. Мартин, 2000; В.Г. Олешко, 1999).

Відомо, що змагальні вправи силового триборства виконуються у статико-динамічному режимі скорочення м'язів, який вимагає специфічної системи тренування (Ю.В. Верхошанський, 1992). Тому вивчення показників, що обумовлюють вияв максимальної м'язової сили в паверліфтингу, є необхідною умовою для обґрунтування раціональної методики розвитку силових здібностей.

Для спортивного тренування атлетів одним із найвідповідальніших є підготовчий період (В.М. Платонов, 1997). Саме на цьому етапі паверліфтери працюють переважно з великими обсягами і вдосконалюють здібності, тренують організм із застосуванням максимальної сили в змагальних вправах. У зв'язку з цим, вивчення особливостей побудови тренувального процесу в силовому триборстві у підготовчому періоді з урахуванням стану специфічних систем організму спортсменів є актуальним і своєчасним. У вітчизняній і зарубіжній літературі цю проблему належно не розкрито, дослідницькі роботи в цьому напрямі майже не проводилися.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на підставі плану науково-дослідної роботи факультету фізичного виховання Вінницького державного педагогічного інституту імені М. Коцюбинського на 1996-2000 рр. та відповідно до теми 1.2.22 “Моделювання видів підготовленості кваліфікованих важкоатлетів та розробка засобів їх контролю”. Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України з номером державної реєстрації 0102U002648. Автору належить наукове обґрунтування методики побудови тренувального процесу в паверліфтингу в підготовчому періоді.

Об'єкт дослідження: спортивне тренування в паверліфтингу.

Предмет дослідження: методика побудови тренувального процесу паверліфтерів різної спортивної кваліфікації у підготовчому періоді.

Завдання дослідження:

1. Вивчити фізичні і психомоторні показники паверліфтерів різної спортивної кваліфікації в процесі тренувальної діяльності.

2. Визначити раціональний розподіл тренувальних навантажень в мікроциклах з урахуванням функціонального стану організму паверліфтерів у підготовчому періоді.

3. Розробити і експериментально обґрунтувати ефективну методику побудови тренувального процесу паверліфтерів різної спортивної кваліфікації у підготовчому періоді.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: вивчення і аналіз літературних джерел, анкетування тренерів, антропометрія, групи методів педагогічних та психологічних досліджень, математико-статистичне опрацювання результатів дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому що:

вперше розроблена і експериментально обґрунтована методика побудови тренувального процесу в паверліфтингу у підготовчому періоді;

з'ясовано відмінності у фізичному розвитку, психомоториці, фізичній підготовленості спортсменів паверліфтерів різної спортивної кваліфікації;

отримали подальший розвиток питання щодо структури і змісту тренувальної діяльності в силовому триборстві, спеціальної фізичної і психомоторної підготовки спортсменів паверліфтерів.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці методики побудови тренувального процесу в паверліфтингу у підготовчому періоді. Методику було впроваджено в навчально-тренувальний процес СДЮШОР “Колос” м. Вінниці. Окрім того, методика побудови тренувального процесу в паверліфтингу знайшла широке застосування в навчально-тренувальному процесі студентів Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського та Львівського державного інституту фізичної культури, про що свідчать відповідні акти впровадження.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному визначенні напряму, мети, завдань дослідження, розробленні методики побудови навчально-тренувального процесу в паверліфтингу, нагромадженні експериментального і теоретичного матеріалу, аналізі отриманих даних.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційних досліджень було оприлюднено на 2 і 3-й Міжнародних науково-практичних конференціях “Фізична культура, спорт і здоров'я нації” (Вінниця, 1998, 2001), на наукових конференціях викладачів і студентів з проблем фізичного виховання факультету фізичного виховання ВДПУ (Вінниця, 1999, 2000, 2001), на науково-практичній конференції “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві” (Луцьк, 1999) і на нарадах-семінарах тренерів з силового триборства (Вінниця, 2000, 2002).

Публікації. Результати досліджень відображені в шести опублікованих роботах, серед них: 1 навчальний посібник, 5 статей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, з яких 3 - у наукових фахових виданнях України. Усі праці одноосібні.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку літератури і додатків. Роботу викладено на 214 сторінках машинопису. Вона містить 21 таблицю, 15 рисунків, 11 додатків. Список літератури становить 220 найменувань, у тому числі 53 праці зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Основні положення силової підготовки” обґрунтовано концепцію дослідження; загально-практичний досвід та наукові праці провідних вчених в галузі спортивного тренування у силових видах спорту; висвітлено сучасні теоретичні підходи до принципу та специфіки тренування в силовому триборстві.

Доведено, що для правильної побудови тренувального процесу, необхідні знання закономірностей впливу на організм спортсмена фізичних навантажень різної величини і спрямованості, динаміки і тривалості процесу відновлення після них.

Встановлено, що закономірності чергування навантажень і відпочинку в мікроциклах відіграють важливу роль, недотримання яких може призвести до негативних результатів тренованості:

максимальному зростанню тренованості;

незначного тренувального ефекту або повної його відсутності;

перевтоми.

Отже, у спеціальній літературі міститься достатньо інформації з методики розвитку силових здібностей. Детально опрацьовано питання фізіологічного забезпечення діяльності організму спортсменів, у тому числі і під час прояву силових можливостей. Для теоретичного обґрунтування спеціальної підготовки в силовому триборстві, безперечно, доцільним буде використання як фундаментальних положень спортивного тренування, так і інших відомостей загального характеру, які знайшли практичне застосування в силових видах спорту.

Вивчення спеціальної літератури в галузі силової підготовки наштовхує на думку про те, що максимальна м'язова сила як предмет дослідження, викликає зацікавленість у фахівців, оскільки в паверліфтингу вона виявляється так яскраво, як в жодному іншому виді спорту.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що разом із нагромадженим досвідом існують недоліки в розробці таких ключових питань:

У вітчизняній літературі практично відсутні, а в іноземній відображені без належного наукового обґрунтування, відомості про підготовку спортсменів у силовому триборстві.

Спостерігаються істотні протиріччя щодо дозування силового навантаження для розвитку максимальної сили.

Недостатньо вивчені питання про ступінь втоми і швидкість відновлення після великих силових навантажень.

Практично відсутня наукова інформація про зміну фізіологічних показників атлетів під час занять силовим триборством.

У другому розділі ”Методі і організація дослідження” розкрито використання таких методів дослідження: аналіз і узагальнення даних спеціальної літератури, педагогічні спостереження, анкетне опитування тренерів, педагогічний експеримент, контрольні іспити (тестування), антропометричні методи, психофізіологічні методи, інструментальні методики, методи математичної статистики.

Методологія досліджень передбачала поетапність педагогічного експерименту.

1-й етап досліджень (з 1996 до 1997 рр.) було присвячено вивченню спеціальної літератури для визначення найактуальніших наукових проблем удосконалення методики підготовки спортсменів у паверліфтингу. Здійснювалася розробка загальної концепції дослідження, визначалися його завдання, встановлювалася загальна методологічна база та конкретні методи дослідження для виконання завдань, нагромаджувався первинний матеріал для подальшого аналізу й узагальнення. У результаті було висунуто гіпотезу про необхідність удосконалення методики побудови тренувального процесу в паверліфтингу у підготовчому періоді.

В анкетуванні брали участь 20 тренерів різної спортивної спеціалізації, діяльність яких пов'язана з силовими та швидкісно-силовими видами спорту.

2-й етап досліджень (з 1997 до 1998 рр.) було присвячено розв'язанню таких завдань: визначити фактори, які характеризують фізичні та психомоторні показники атлетів різної спортивної кваліфікації в процесі тренувальної діяльності, рівень розвитку їх силових якостей та раціональної послідовності застосування силових навантажень на основні групи м'язів з урахуванням стану організму спортсменів.

На цьому етапі до обстежень було залучено 35 спортсменів-паверліфтерів різної спортивної кваліфікації, які займалися в спортивних групах СДЮШОР “Колос” м. Вінниці. Експеримент був констатуючим, після його закінчення було уточнено план розподілу основних тренувальних навантажень для паверліфтерів експериментальних груп. Цей план у педагогічному експерименті використовувався як тренувальна програма з раціональним розподілом навантажень у мікроциклах підготовчого періоду в силовому триборстві. Зазначимо, що на цьому етапі дослідження усі ці матеріали було доповнено остаточними даними і уточнено всі розрахункові показники.

На базі обчислювального центру Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського за допомогою кореляційного аналізу визначався взаємозв'язок між спортивним результатом і фізичними та психомоторними показниками.

Підсумком досліджень цього етапу було визначення загальних закономірностей побудови тренувального процесу в силовому триборстві. Ці закономірності надалі використовувалися як важливі орієнтири для розробки методики раціонального розподілу тренувальних навантажень в мікроциклах та ефективної методики побудови тренувального процесу в паверліфтингу у підготовчому періоді.

3-й етап дослідження (з 1998 до 1999 рр.) мав експериментальний характер і передбачав апробацію моделі побудови тренувального процесу в силовому триборстві у підготовчому періоді та визначення його ефективності. Спортсмени -паверліфтери були розподілені на три групи: першу групу склали спортсмени, які мали кваліфікацію майстра спорту та майстра спорту міжнародного класу (група 1, МСМК і МС, n=10); другу групу спортсмени І розряду і кандидати в майстри спорту (група 2, КМС і І розряд, n=10); третю групу - спортсмени масових розрядів (група 3, n=15). Під час педагогічного експерименту спортсмени проходили тестуванню. Терміни тестування були встановлені програмою експерименту та передбачали проведення контрольних педагогічних іспитів на початку і в кінці підготовчого періоду. Тестування проводилися у першій половині дня після відпочинку.

З метою визначення моменту готовності організму паверліфтерів до повторних силових навантажень упродовж мікроциклу спостерігали динаміку змін показників сили м'язів і стану нервово-м'язевого апарату. Вимірювання проводилися у першій половині дня до тренування.

Реальні виконувані обсяги навантажень коригувалися відповідно встановленим на попередньому етапі досліджень об'єктивним закономірностям побудови тренувального процесу. Одночасно систематизувалися варіанти розподілу навантажень у тижневому мікроциклі.

У підсумку були створені моделі тренувальних мікроциклів для паверліфтерів за характером розподілу тренувальних навантажень у підготовчому періоді.

Завершальний 4-й етап досліджень (з 2001 до 2002 рр.) передбачав поглиблене вивчення спеціальної літератури для порівняння власних одержаних результатів з наявними науковими даними; підготовку й оформлення тексту дисертаційної роботи; публікацію її результатів у вигляді навчально-методичного посібника, статей у збірниках наукових праць, виступів на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових і науково-практичних конференціях, впровадження результатів дослідження у практику.

У третьому розділі “Динаміка показників фізичного стану паверліфтерів” здійснено аналіз результатів дослідження показників морфофункціонального стану паверліфтерів, який показав, що спостерігаються неоднозначні розбіжності в залежності від рівня їх спортивної кваліфікації. Особливо яскраво це виражено в показниках динамометрії правої та лівої кистей (табл. 1). В антропометричних показниках, зокрема довжині і масі тіла, між паверліфтерами різної спортивної кваліфікації суттєвих розбіжностей не було виявлено (Р>0,05). Істотні відмінності спостерігаються тільки між 1-ю та 3-ю групами за показниками маси тіла і динамометрії правої та лівої рук (Р<0,001).

Фізична досконалість людини переважно визначається рівнем розвитку фізичних якостей, які обумовлюють рівень спортивних досягнень. Зважаючи на це, нами вивчалися основні компоненти, що характеризують фізичну підготовленість паверліфтерів різної спортивної кваліфікації.

Порівняльний аналіз показників фізичної підготовленості паверліфтерів різної спортивної кваліфікації виявив дещо іншу картину (табл. 2). В абсолютній більшості випадків висококваліфіковані спортсмени мали значну перевагу за результатами стрибків у довжину з місця, в підтягуванні на поперечині та становій динамометрії (Р<0,05-0,001). Виняток склав показник гнучкості, який в усіх трьох експериментальних групах був майже однаковим (Р>0,05).

Оцінка рухових можливостей паверліфтерів здійснювалася з використанням окремих показників моторики за комплексною методикою В.А. Рогозкіна, В.А Булкіна (1986). Методика включала показники, які оцінювалися за шкалою цієї методики і які подано в таблиці 3.

Біоелектропотенціалометрія (БЕП) характеризує рівень психомоторики вегетативних систем організму, що залежить від емоційного збудження і активності людини. Динаміка БЕП відображає емоційну лабільність або стійкість систем організму. Якщо співвідношення між мінімальними і максимальними показниками БЕП вище за 0,85, то можна говорити про стан емоційної стійкості; якщо нижче за 0,65 - про емоційну реактивність.

Характеризуючи цей показник спортсменів-паверліфтерів, можна стверджувати про емоційну стійкість у всіх трьох групах.

Аналізуючи дані за часом поодинокого руху, зазначимо, що тільки спортсмени 1-ї групи (МС і МСМК) показали добрий результат за шкалою оцінки (0,18±0,01). Спортсмени 2-ї групи (КМС і I розряд) мали середній результат (0,24±0,02). Спортсмени 3-ї групи (масових розрядів) мали відповідно низький результат за шкалою (0,29±0,01).

Показники, отримані шляхом відтворення лінійно-просторової величини, характеризують точність сприйняття і відтворення просторової величини за м'язовим відчуттям. Вони вважаються високими, якщо середня помилка відхилення від 0 не перевищує 5 см. Цей показник опосередковано характеризує стан спортсмена.

Дослідження у всіх трьох групах показали, що дві групи паверліфтерів (2 і 3 групи) мають результати вище середнього рівня (7,56±1,29 см - 3 група; 5,81 ±0,83 см - 2 група), а в групі МС і МСМК цей показник високий - (3,13±0,48 см).

Показники коефіцієнта темпової відповідності тепінг-тесту характеризують “запит” спортсмена і його можливості до утилізації свого максимального темпу. Обстежені групи спортсменів мали наступні коефіцієнти: 1 група - 0,85 (добре), 2 група - 0,56 (середньо), 3 група - 0,5 (погано).

Ми визначили коефіцієнт динамічної (силової) відповідності, який характеризує “запит” спортсмена і його можливості до утилізації максимальної сили (коефіцієнт динамометрії - відношення оптимального показника до максимального). Значення показника по оцінній шкалі високе для всіх трьох груп: 1 група - 0,68; 2 група - 0,81; 3 група - 0,88.

Дозована динамометрія визначає напрям і ступінь розходження абсолютної і розрахунковою величинами. Відтворення 50% зусиль від показника максимальної динамометрії показало, що найточніше розрахували свої зусилля спортсмени першої групи: різниця з розрахунковою величиною склала на 7,2 кг. Менш точно відтворили 50% зусиль спортсмени третьої групи: різниця становила 19,2кг. Результати дослідження показали, що паверліфтери загалом не відрізняються тонкою диференціацією м'язових зусиль, хоча спортсмени високої кваліфікації мають переваги перед паверліфтерами масових розрядів: 1 група - 7,2 кг, друга - 8,1 кг, третя - 19,2 кг.

Кореляційний аналіз результатів суми триборства у паверліфтингу залежно від фізичних і психомоторних показників свідчить про те, що існує якісний взаємозв'язок різного рівня (табл. 4).

Аналіз результатів досліджень показників фізичної підготовленості та моторики в умовах занять паверліфтингом дозволив встановити найбільш тісний взаємозв'язок між результатом суми силового триборства в паверліфтингу і такими показниками:

стрибок з місця (r=0,70-0,88);

станова динамометрія (r=0,80-0,91);

кистьова динамометрія (r=0,49-0,66);

тепінг-тест максимальний (r=0,11-0,56).

Показники біоелектропотенціалометрії мають тісний взаємозв'язок зі спортивним результатом тільки у атлетів високої спортивної кваліфікації (МС і МСМК), що підтверджує емоційну стійкість спортсменів високого класу.

Визначення готовності організму спортсменів до повторного великого силового навантаження вибіркової спрямованості шляхом дослідження динаміки латентного часу напруження і розслаблення м'язів показало, що показник латентного часу розслаблення відновлювався до початкового значення, в основному, не раніше, ніж через 6-7 днів. Це виявилося основою використання великих навантажень у кожній змагальній вправі паверліфтингу не частіше одного разу на тиждень.

Як показали наші дослідження, поліпшення показників латентного часу напруження і розслаблення нервових процесів у досліджуваних спортсменів, у процесі тривалого тренування відбувалося одночасно в периферійних і вищих відділах нервової системи. Під впливом розгальмування, що характеризується показником “латентний час розслаблення”, підвищується рухливість нервових процесів, а висококваліфіковані спортсмени краще пристосовувалися до стресових ситуацій змагань, що сприяло реалізації нагромаджуваного рухового потенціалу. Наші дані узгоджуються з аналогічними результатами І.М. Рябоконь (1991), А.І. Стеценко (2000).

У четвертому розділі “Побудова тренувального процесу в паверліфтингу у підготовчому періоді” подано методичні основи спеціального тренування в силовому триборстві, структура підготовчого періоду в паверліфтингу, динаміка показників фізичної підготовленості за період педагогічного експерименту та експериментальне обґрунтування ефективності використання варіантів і послідовності фізичних навантажень у підготовчому періоді.

У підрозділі методичних основ спеціального тренування в паверліфтингу, ми виділили обов'язкові елементи структури тренувального процесу та чинники, які визначають досягнення високих спортивних результатів у силовому триборстві:

комплексний характер засобів фізичного виховання, які використовуються, раціональна послідовність вирішення поставлених завдань (кількість завдань щодо навантаження м'язових груп не була більше 2-3);

пріоритет послідовності виконання вправ надавався змагальним чи близьким до них за структурою і величиною обтяження;

у тренувальних заняттях після основних змагальних вправ застосовувалися локальні вправи, спрямовані на збільшення м'язової маси та покращення трофіки м'язів;

в усіх вправах з обтяженнями ми використовували принцип повторного максимуму, який був спрямований на виконання запланованої кількості повторень. Такий методичний підхід переважно застосовувався до спортсменів масових розрядів, які характеризувалися недостатнім рівень реалізації нагромадженого потенціалу. Для зміцнення зв'язок використовували метод статичних напружень, але не частіше двох разів на тиждень відносно кожної змагальної вправи;

для висококваліфікованих спортсменів застосовувався метод розвитку максимальної м'язової сили за допомогою короткотермінових зусиль, а для збільшення м'язових об'ємів метод багаторазових субмаксимальних зусиль;

для підвищення ефективності тренування ми сполучали методи, спрямовані як на збільшення м'язового поперечника (8-10 максимальних повторень), так і на удосконалення нервово-м'язевих зв'язок (1-3 повтори). Як показав наш досвід, 4-7 максимальних повторень комплексно підвищують силові можливості спортсмена. Ми поетапно підвищували максимальні зусилля: на 1-му етапі задачі підготовчого характеру з метою розширення функціональних можливостей за допомогою обсягів навантаження з використанням середніх обтяжень і великої кількості максимальних повторень; на 2-му - використовували вправи, наближені за структурою до змагальних вправ з використанням біляграничних обтяжень з меншою кількістю повторень, що сприяло покращенню внутрішньо-м'язової координації;

тижневі тренувальні мікроцикли були стандартними впродовж усього підготовчого періоду, змінювалися лише величини обтяжень. Кількість повторень в одному підході змінювалася ступінчасто у бік зменшення від одного тижневого тренувального циклу до іншого із збільшенням величини обтяження;

у тих випадках, коли втома кількох тижнів, не дозволяла організму спортсмена вийти на рівень надвідновлення і тим самим гальмувала ріст тренованості, ми передбачали використання активного відпочинку;

тривалість підготовчого періоду для всіх вправ силового триборства була різною, але не менше 16 тижнів підготовки;

на основі сформованих вище методичних положень будувалася програма підготовки паверліфтерів у трьох варіантах (табл. 5).

Тижневий цикл будувався з урахуванням поєднання змагальних вправ з допоміжними і додатковими вправами за тренувальними днями.

Підбір вправ, дозування і розподіл навантаження, кількість тренувальних днів визначалися залежно від рівня підготовки атлета, його слабких місць в підготовці, завдань та мети тренування.

Важливою проблемою є поєднання змагальних вправ одна з одною. Загальним правилом було: період повторення однієї і тієї ж вправи складав не менше 48 годин, а для вправи “станова тяга” цей період був не меншим за 72 години. За одне тренувальне заняття атлет навантажував лише ті групи м'язів, які брали участь в одній (максимум двох) змагальних вправах, даючи одним м'язам необхідний відпочинок і навантажуючи тим часом інші. Для такого роздільного тренінгу цілком вистачало п'яти тренувальних днів у тижневому мікроциклі підготовчого періоду. Оптимальним варіантом було прийнято: понеділок, вівторок, середа, п'ятниця, субота. Застосування такої схеми дало можливість дворазового тренування з кожної змагальної вправи і два дні відпочинку на тиждень. При використанні семиденних мікроциклів найбільш оптимальними виявилися варіанти, представлені в таблиці 5.

Внаслідок використання експериментальної програми відбулося значне збільшення темпів приросту показників фізичної підготовленості й сили основних груп м'язів паверліфтерів різної кваліфікації. Як свідчать дані рисунка 1, темпи приросту у спортсменів першої групи за усіма показниками фізичної підготовленості виявилися статистично недостовірними (Р <0,05).

Так, спортсмени першої групи збільшили показники фізичної підготовленості від 1,3 до 3,4%. Спортсмени другої групи - від 2,3 до 13%, а третьої - від 6,6 до 20,2%.

Аналіз динаміки моторного забезпечення рухової діяльності показав, що істотних відмінностей у першій групі не виявлено (Р>0,05). Статистично достовірними (Р<0,05) змінами у другій групі були значення тепінг-тесту максимального і тепінг-тесту оптимального, у спортсменів третьої групи - показники динамометрії оптимальної.

Аналіз динаміки показників сили м'язів паверліфтерів дозволив виділити найбільш істотні відмінності силових показників спортсменів різної кваліфікації. Темпи приросту показників сили основних груп м'язів дозволили виділити найбільш значущі зміни у підготовчому періоді.

Приріст сили м'язів у спортсменів першої групи склав від 1,1 % (згиначі стегна) до 10,2 % (розгиначі кисті).

Найбільші показники приросту сили було зафіксовано в таких м'язах: згиначі кисті, розгиначі плеча, розгиначі гомілки (р<0,05). Сила м'язів інших груп збільшилася, але достовірність неістотна (р>0,05).

Істотніші зміни за силою основних груп м'язів виявлено серед спортсменів другої і третьої груп. Приріст сили склав за окремими групами м'язів від 4,3% до 14,2%. Потрібно зазначити, що істотним був приріст сили таких груп м'язів: розгиначі плеча, згиначі і розгиначі тулуба, стопи, гомілки, стегна. Спостерігався більший приріст у групі м'язів-розгиначів, ніж згиначів (р<0,05).

Сила основних груп м'язів у спортсменів третьої групи в підготовчому періоді збільшилася від 10,3% до 27%.

Можна констатувати, що істотний приріст сили спостерігався в таких показниках: сила м'язів розгиначів плеча, згиначів і розгиначів тулуба, згиначів і розгиначів стопи, розгиначів гомілки, згиначів і розгиначів стегна.

У п'ятому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” представлено три групи даних, одержаних під час дослідження.

Підтверджено закономірності морфофункціонального і психофізіологічного розвитку, динаміку фізичної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються в силовому триборстві.

Доповнено наявні наукові розробки щодо кореляційного аналізу взаємозв'язків між окремими показниками фізичної підготовленості та спортивним результатом за сумою вправ силового триборства.

Вперше визначено структуру і послідовність фізичного навантаження у мікроциклах підготовчого періоду, визначено величину латентного часу напруження і розслаблення основних груп м'язів паверліфтерів після силових навантажень. Виявлено тенденції в динаміці показників фізичної підготовленості та моторного забезпечення рухової діяльності під впливом експериментальної програми. Розроблено теоретико-методичні основи побудови тренувального процесу в силовому триборстві у підготовчому періоді.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення спеціальної літератури дозволило встановити, що в теорії і практиці спорту недостатньо вивчені і проаналізовані питання побудови тренувального процесу в паверліфтингу. Це, в свою чергу, знижує ефективність підготовки спортсменів, що займаються паверліфтингом.

2. У результаті тривалого вивчення фізичного розвитку, фізичної підготовленості та психофізіологічних особливостей паверліфтерів установлено:

- за антропометричними показниками, зокрема довжини і маси тіла, між паверліфтерами різної спортивної кваліфікації суттєвих розбіжностей не виявлено (Р>0,05). Істотні відмінності спостерігаються тільки між групою спортсменів МСМК і МС та групою спортсменів масових розрядів за показниками маси тіла і динамометрії правої та лівої рук (Р<0,001);

- на відміну від фізичного розвитку, у фізичній підготовленості виявлені істотні розбіжності між трьома групами атлетів різної спортивної кваліфікації: в переважній більшості спортсмени масових розрядів значно поступаються паверліфтерам вищої спортивної кваліфікації (Р<0,001). Проте у результатах дослідження темпів приросту за показниками фізичної підготовленості вони значно (Р<0,01) випереджають паверліфтерів високої спортивної кваліфікації. Це пояснюється тим, що зі збільшенням стажу тренувальних занять існує індивідуальна межа резервних можливостей організму, в міру досягнення якої темпи приросту гальмуються;

- вивчення психофізіологічних особливостей паверліфтерів, їхнього емоційно-вольового стану показало, що серед спортсменів масових розрядів є достатньо значний відсоток з високим рівнем тривожності 33-44%, заниженою самооцінкою і неадаптованістю в нестандартній ситуації 20-33%. Щодо особливостей стану нервової системи, то серед паверліфтерів масових розрядів виявлено значну кількість спортсменів з недостатньою силою, рухливістю і врівноваженістю нервових процесів (16- 24%).

3. Встановлено, що загальним правилом раціонального розподілу фізичних навантажень є таке:

- період повторюваності однієї і тієї ж вправи складає не менш 48 годин, а для вправи “станова тяга” цей період повинен бути не менше 72 годин;

- за одне тренувальне заняття атлет повинен навантажувати лише ті групи м'язів, які беруть участь в одній (максимум у двох) змагальній вправі, даючи одним м'язам необхідний відпочинок і навантажуючи тим часом інші;

- для такого роздільного тренінгу цілком вистачає п'яти тренувальних днів у тижневому мікроциклі підготовчого періоду;

- оптимальним можна вважати такі дні тренування: понеділок, вівторок, середа, п'ятниця, субота. Дні активного відпочинку - четвер, неділя. Застосування такої схеми дає можливість дворазового тренування у кожній змагальній вправі з паверліфтингу і двох днів відпочинку на тиждень;

- при використанні 7-денних мікроциклів найбільш оптимальними варіантами розподілу є такі: у ті дні тижня, коли виконується тільки одна зі змагальних вправ, планується значне навантаження (80-90%); у дні мікроциклу, коли використовуються дві змагальні вправи, навантаження повинне бути середнім (60-70%).

4. Встановлено, що для підвищення рівня тренованості паверліфтерів у підготовчому періоді ефективним є використання великих силових навантажень вибіркової спрямованості. Повторне застосування таких навантажень (з послідовним збільшенням навантажень) виявилося найрезультативнішим у фазі надвідновлення організму спортсменів.

5. Інформативним показником для оцінки стану нервово-м'язового апарату паверліфтера і визначення фази надвідновлення є латентний час розслаблення скелетного м'яза. Показник латентного часу розслаблення поліпшується залежно від підвищення кваліфікації спортсменів. У паверліфтерів масових розрядів латентний час розслаблення двоголового м'яза плеча становив 113,0мс, латентний час розслаблення довгих м'язів-розгиначів спини - 141,9мс; у спортсменів другої групи латентний час розслаблення двоголового м'яза плеча становив 108,6мс, латентний час розслаблення довгих м'язів-розгиначів спини - 138,2мс; у висококваліфікованих - 103,6мс і 130,2мс - відповідно (Р<0,05).

6. Період відновлення залежить в основному від ступеня реалізації рухового потенціалу в тренувальних заняттях. Відновлення організму спортсмена після великих силових навантажень вибіркової спрямованості до настання фази надвідновлення може тривати 5-7 днів і більше.

7. Використання розроблених тренувальних програм в підготовчому періоді призвело до поліпшення спортивних результатів у паверліфтерів незалежно від рівня їх майстерності. Приріст результатів у підготовчому періоді спортсменів усіх груп склав: у спортсменів 1-ї групи - МСМК і МС у жимі лежачи 6,3±1,3%, в присіданні 4,6±2,1%, в становій тязі 4,5±1,8%; у спортсменів 2-ї групи - КМС і І розряд, відповідно - 6,3±1,3%, у присіданні - 5,6±1,1%, у тязі - 5,3±1,4%; у спортсменів масових розрядів 3-ї групи приріст був найвищим і склав в жимі 13,7±3,1%, у присіданні - 14,4±4,3%, в тязі - 12,6±4,7% (Р<0,05).

8. Тренування у паверліфтингу в умовах експерименту протягом підготовчого періоду супроводжувалося не тільки підвищенням результатів у змагальних вправах у всіх, незалежно від спортивної кваліфікації спортсменів, але і поліпшенням механізмів регуляції рухової функції спортсменів.

9. Експериментально доведено, що запропонована програма побудови тренувального процесу в підготовчому періоді, основана на раціональному розподілі силових навантажень, яка призвела до зростання спортивних результатів у всіх, незалежно від спортивної кваліфікації спортсменів (Р<0,05), є ефективною і може бути рекомендована для впровадження в навчально-тренувальний процес спортивних секцій і груп з силового триборства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Дидык Т.Н. Методика построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге для спортсменов массовых разрядов. - Винница, 2002. - 86 с.

Дидык Т.Н. Оценка моторных компонентов подготовленности спортсменов в пауэрлифтинге. // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волинського державного університету ім. Л. Українки. - Луцьк, 1999. - С. 960-963.

Дидык Т.Н. Динамика физических и психомоторных показателей пауэрлифтеров различной квалификации // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. С.С Єрмакова. - Харків, 2002. - № 24. - С. 75-80.

Дидык Т.Н. Структура подготовительного этапа в пауэрлифтинге // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. трудов под ред. С.С. Ермакова. - Х., 2003. - № 1. - С. 40-46.

Дидык Т.Н. Динамика подготовленности спортсменов в пауэрлифтинге в подготовительном периоде // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Зб. наук. праць: ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Київ-Вінниця, 1998. - ч. І. - С. 157-159.

Дідик Т.М. Характеристика розвитку сили основних груп м'язів спортсменів паверліфтерів // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в країні: Зб. наук. праць РЕГІ. - Рівне, 1999. - С. 104-106.

Дідик Т.М. Побудова тренувального процесу в паверліфтингу (силовому триборстві) у підготовчому періоді.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт. - Рукопис.

У дисертації здійснено дослідження раціональної побудови тренувального процесу в паверліфтингу в підготовчому періоді.

Мета дослідження - теоретичне і експериментальне обґрунтування методики побудови тренувального процесу в підготовчому періоді.

Об'єкт дослідження - спортивне тренування у паверліфтингу.

Предмет дослідження - методика побудови тренувального процесу в паверліфтингу у підготовчому періоді.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено і експериментально обґрунтовано програму побудови тренувального процесу у паверліфтингу в підготовчому періоді; вперше показані відмінності у фізичному розвитку, психомоториці, фізичній підготовленості спортсменів паверліфтерів різної кваліфікації; отримали подальший розвиток питання структури і змісту тренувальної діяльності в силових видах спорту, спеціальної фізичної та психомоторної підготовки спортсменів паверліфтерів.

Ключеві слова: спортивне тренування, силове триборство, побудова тренувального процесу, структура, кваліфікація, психомоторна підготовка, методика, підготовчий період.

Дидык Т.Н. Построение тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 - Олимпийский и профессиональный спорт.

В диссертации осуществлено исследование рационального построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде.

Цель исследования - теоретическое и экспериментальное обоснование методики построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде.

Объект исследования - спортивная тренировка в пауэрлифтинге. Предмет исследования - методика построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде.

Научная новизна полученных результатов состоит в том, что впервые разработана и экспериментально обоснована методика построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде; впервые показаны отличия в физическом развитии, психомоторике, физической подготовленности спортсменов-пауэрлифтеров различной квалификации; получили дальнейшее развитие вопросы структуры и содержания тренировочной деятельности в силовых видах спорта; специальной физической и психомоторной подготовки спортсменов-пауэрлифтеров.

В первом разделе сделан литературный обзор по проблеме “Основы построения подготовки спортсменов в силовых видах спорта в подготовительном периоде”, в частности вопросы “Основные направления в методике силовой тренировки”, “Структура и содержание подготовительного периода в силовых видах спорта”, “Морфофункциональные факторы, обуславливающие проявление мышечной силы”.

В третьем разделе “Динамика показателей физического состояния пауэрлифтеров” дана характеристика показателей физического развития, физической подготовленности и психофизиологических особенностей пауэрлифтеров различной спортивной квалификации; исследовано латентное время напряжения и расслабления мышц пауэрлифтеров после силовой нагрузки.

В четвертой главе “Построение тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде” экспериментально обоснована авторская методика построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде.

Практическое значение полученных результатов состоит в разработке методики построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге в подготовительном периоде. Методика была внедрена в учебно-тренировочный процесс в секции по пауэрлифтингу, которые функционируют на базе ДЮСШ “Колос” г. Винница. Кроме того, методика построения тренировочного процесса в пауэрлифтинге нашла широкое применение в учебно-тренировочном процессе студентов Винницкого государственного педагогического университета имени М. Коцюбинского, Львовского государственного института физической культуры, о чем свидетельствуют акты внедрения.

Полученные данные позволят тренерам эффективно руководить учебно-тренировочным процессом, что даст возможность достичь в конечном итоге высокого результата на соревнованиях.

Ключевые слова: спортивная тренировка, пауэрлифтинг, построение спортивной тренировки, структура, квалификация, психомоторная тренировка, методика, подготовительный период.

Didyk T.N. Construction of training process in powerlifting in the preparatory season. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of sciences on physical training and sports on a speciality 24.00.01 - Olympic and professional sports.

In a thesis the research of rational construction of training process in powerlifting in the preparatory season(term) is carried out.

The purpose of research - idealized and experimental substantiation of a technique of construction of training process in powerlifting in the preparatory season.

Object of research - sporting training in powerlifting. An object of research - technique of construction of training process in powerlifting in the preparatory season.

The scientific novelty taking of outcomes is: that for the first time is designed and experimentally technique of construction of training process in powerlifting in the preparatory season(term) is justified; differences in physical development, psychomotor system, physical education of the sportsmen powerliving of different proficiency for the first time are rotined; have received further development problems of frame and contents of training activity in power kinds(views) of sports; special physical and psychomotor opening-up of the sportsmen powerliving.

Key words: sporting training, powerlifting, construction sports of training, frame, proficiency, technique the preparatory season.

Размещено на Allbest.ru

...