Сутність туризму та його основні функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність туризму та його основні функції

1.1 Сутність поняття "туризм"

1.2 Основні функції туризму

2. Сутність організації туристичних подорожей

2.1 Сутність поняття "організація"

2.2 Види та форми подорожей

3. Нові види туризму. Характеристика нових видів та форм організації туризму

3.1 Новітні види туризму

3.2 Організація нових видів подорожей на прикладі екстремального туризму

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Метою курсової роботи є: ознайомлення із новими формами та видами організації подорожей.

Завданням курсової роботи є: дослідження нових видів туризму.

Відпочинок - процес відновлення розумової та фізичної працездатності, що протікає в умовах припинення діяльності, що викликала стомлення. Розрізняють пасивний та активний відпочинок. Пасивний відпочинок передбачає припинення передувала діяльності та повний фізичний спокій організму, активний відпочинок - переключення активності організму на інший вид діяльності.

Відпочинок є одним з істотних умов збереження і зміцнення здоров'я, підтримання високої працездатності і досягнення активного довголіття. Повноцінний відпочинок є невід'ємною рисою здорового способу життя і забезпечується за рахунок раціональної організації вільного часу, а також спеціальних відновлювальних заходів, які включаються в режим трудової діяльності. Відновленню працездатності допомагає відпочинок на курортах, в будинках відпочинку і т.п. Одним з поширених видів відпочинку є туризм.

Туризм (французьке tourisme, від tour - прогулянка, поїздка), подорож (поїздка, похід) у вільний час. Туризм - найбільш ефективний засіб задоволення рекреаційних потреб, тому що він поєднує різні види рекреаційної діяльності - оздоровлення, пізнання, відновлення продуктивних сил людини. Туризм - складова частина охорони здоров'я, фізичної культури, засіб духовного, культурного і соціального розвитку особистості.

1. Сутність туризму та його основні функції

1.1 Сутність поняття "туризм"

Процес пізнання людиною навколишнього світу тісно пов'язаний з подорожуванням. Ще в давні часи люди вирушали в подорожі. Мотиви їх мандрівок були різними: допитливість, потреби в лікуванні, бажання приймати участь у спортивних змаганнях, інтерес до історичних, культурних пам'яток, природно-кліматичних особливостей.

Розвиток обміну та торгівельних зв'язків вимагав достовірних та докладних знань про країни, їх населення, звичаї людей. У стародавньому Єгипті посланці фараонів подорожували не лише по своїй країні, але й вирушали до приморських держав по північному африканському узбережжю, з пізнавальними та науковими цілями здійснювали тривалі подорожі науковці.

Девіз "Мандруй - наберешся розуму" відображав відношення античних народів до подорожей як засобу задоволення своїх культурних та наукових потреб.

В античні часи людей, які здійснюють подорожі та тимчасово перебувають поза місцем постійного проживання, називали "подорожанинами", "мандрівниками", "подорожуючими". Під подорожуючим розумілась людина, яка вирушила у подорож не заради задоволення, а з якоюсь певною метою, досягнення якої пов'язано зі значними труднощами.

Поняття "туризм" з'явилось у мовах народів світу на межі ХVІІІ-ХІХ століть. Саме в цей час спостерігаються масові переміщення значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, а елементи ризику та труднощів, які протягом багатьох століть були пов'язані з подорожами, відпадають.

Існує декілька версій відносно етимології поняття "туризм".

Відповідно до однієї з них слово "туризм" походить від латинського tornus (рух за кругом). У широкому розумінні воно означає пересування з одночасною зміною побуту людей.

Найбільш виразне це поняття у французькій мові: tour означає подорож з поверненням назад до місця виїзду.

Згідно з іншою версією, слова "туризм" і "турист" з'явились ще раніше в Англії. У кінці ХVІІІ-го століття представників заможних класів європейських країн, які відвідували зарубіжні країни, почали називати "туристами".

У книзі "Anecdote of the English language2 яка була видана у 1800 році, написано: "Сьогодні подорожуючих називають туристами" (A traveler is nowadays called a tourist).

Причому туристами називали не всіх подорожуючих, а лише іноземців, які приїхали до тієї чи іншої європейської країни. Англійці, які здійснювали протягом свого життя декілька поїздок на континент з метою завершення освіти, називали свої поїздки "Гранд тур".

За змістом значення слів "подорожуючий" та "турист" відрізняються. Наприклад, в англійській мові між словами "подорожуючий" (traveler) і "турист" (tourist) існує певна змістовна різниця. Слово "турист" у широкому розумінні означає особу, яка здійснює подорож не за необхідністю, а заради власного задоволення, або розширення культурного кругозору, з одного пункту до іншого протягом якогось часу і повертається до того пункту, з якого розпочалася подорож.

Збільшення обсягів національного та міжнародного туризму у двадцятому столітті, підвищення його економічного, політичного і соціального значення, призвели до необхідності чіткого визначення понять "турист" і "туризм".

Починаючи з 30-х років у всіх країнах розвинутого туризму велику увагу приділяють науковому визначенню цих термінів. Але до сьогодення єдиного, всеохоплюючого визначення поняття "туризм" не знайдено. Навпаки, народжується все більше і більше його трактувань.

Труднощі і проблеми пов'язані з визначенням поняття "туризм" обумовлюються цілою низкою обставин.

По-перше, туризм вважається відносно новим соціально-економічним явищем. Незважаючи на тисячорічну історію подорожувань людей, туризм у сучасному розумінні даного поняття почав складатися лише в ХІХ сторіччі.

По-друге, туризм є динамічним за характером явищем, що находить своє вираження у постійних змінах його характеристик, безперервному розвитку, збагачуванні та якісних удосконаленнях конкретних його різновидів та форм.

По-третє, туризм є складним та багатогранним за змістом явищем, "феноменом з багатьма обличчями" і з цієї причини він також не може бути визначеним однозначно.

По-четверте, при тлумаченні поняття "туризм" об'єктивно допускається змішування характеристик різних явищ і процесів як господарської, так і соціальної сфери.

По-п'яте, туризм як інтегральне явище трактується з точки зору різних наукових областей - економіки, географії, соціології, медицини та інших.

Нарешті, необхідно враховувати і суб'єктивізм у підходах різних авторів при трактуванні змісту туризму. "Туризм має стільки визначень, скільки є авторів" - це відоме висловлювання австрійського професора Р. Bernecker ще раз підтверджує вище наведену тезу.

Теоретичний аналіз наявних дефініцій туризму дозволяє відкрити найважливіші його змістовні характеристики, які, в свою чергу формують елементи так званого "відкритого" визначення поняття.

З такої позиції "туризм" може бути визначений як:

- усі добровільні подорожі людей, вчинені з метою пізнання, відпочинку, лікування для здійснення громадської і професійної діяльності, якщо це не пов'язано з роботою, що оплачується на місці відвідування;

- форма рекреації, засіб проведення вільного часу шляхом використання сфери послуг у поїздках людей;

- сукупність технічних, економічних і організаційних видів діяльності, які відносяться до подорожей людей і пов'язані з їх перебуванням поза місцем постійного проживання;

- галузь економіки невиробничої сфери, підприємства і організації якої задовольняють потреби туристів у матеріальних і нематеріальних послугах;

- суспільно-організована економічна діяльність, спрямована на виробництво товарів та послуг для задоволення потреб людей, які знаходяться поза місцем постійного проживання, з метою задоволення їх потреб, пов'язаних з відпочинком, відновленням здоров'я і задоволенням духовних інтересів;

- сукупність відносин і явищ, що виникають під час переміщення та перебування людей в місцях, які відрізняються від місць їх постійного проживання і роботи.

Концепція відкритого визначення туризму актуальна і в теперішній час. Науковці і фахівці з туризму не припинять роботи з доопрацювання і удосконалення існуючих дефініцій. З'являється багато нових оригінальних визначень туризму. Їх автори включають в поняття "туризм" туристичні потреби і мотивації, особливості поведінки туристів, економічні відношення між туристами і виробниками послуг, взаємодію туризму з навколишнім середовищем і таке інше.

Поряд з багато чисельними "авторськими" визначеннями туризму є і офіційні дефініції, які містяться у документах Міжнародних туристських організацій, національних законах та нормативних актах країн світу.

Так, в Законі України "Про туризм" наведені такі визначення: "Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваною діяльністю в місці перебування. Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з незабороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін.

Прагнення світового співавторства виробити уніфіковану термінологію туризму має великий практичний сенс. Для того, щоб оцінити обсяги національного та міжнародного туризму необхідно керування єдиними принципами. Це дозволяє забезпечити порівняння інформації про розвиток туризму в країнах світу, організувати статистичний облік подорожуючих осіб.

1.2 Основні функції туризму

Туризм - глобальне, поліфункціональне явище сучасного світу. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну.

Туризм є складовою рекреації, пов'язаною з подоланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з отриманням прибутку.

Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна та психологічна релаксація людини. Вона знаходить своє вираження у відновленні під час туристичної поїздки фізичних сил людини, її оздоровленні, набутті нових вражень та відчуттів.

Сучасний стиль життя урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи тим самим культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруванням, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи.

В свою чергу, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму. В наш час подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, залучаючи нові та нові верстви населення до туризму.

Дедалі більшого значення набуває екологічна функція туризму. З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або людні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. Захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його сталого розвитку.

Значною є і економічна функція туризму. Потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення, яка при подальшому розвитку перетворилась в індустрію туризму - міжгалузевий комплекс, що відіграє провідну роль в економіці багатьох країн світу.

Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, а й в посиленні соціальної та економічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріальної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо).

2. Сутність організації туристичних подорожей

2.1 Сутність поняття "організація"

Термін "організація" має три значення. По-перше, це внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії більш або менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлених його побудовою. По-друге, це сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення і удосконалення взаємозв'язків між частинами цілого. По-третє, це об'єднання людей, які сумісно реалізують деяку програму або прагнуть досягти якої-небудь мети і діють за певними процедурами й правилами. У даній роботі під терміном "організація" будемо розуміти сукупність процесів або дій, які обумовлюють об'єднання елементів, частин в ціле, створення життєздатної стійкої системи. Організація передбачає внутрішню упорядкованість та взаємодію відносно незалежних частин одного цілого, що обумовлено його внутрішньою побудовою. Необхідність організації визначається внутрішньою структурованістю елементів системи як цілого, наявністю в елементах таких властивостей, як адаптивність один до одного і здатність чинити опір при їх об'єднанні.

Існує два діалектично протилежних типи організації - упорядкована організація і стихійна організація. Прикладом упорядкованої організації можна вважати таке природне утворення, як камінь. Характерним прикладом стихійної організації є таке природне явище, як вітер. Порядок і стихія є відносними поняттями. Порядок в певній мірі підтримується стихією і, навпаки, стихія підтримується порядком. Не можливо досягти абсолютного порядку. Не існує абсолютної стихії. Тому завжди існує певна міра організованості системи. Ступінь організованості системи визначається мірою об'єднання її елементів. У процесі об'єднання частин в ціле, тобто в процесі організації системи відбувається взаємодія цілого і його частин. Поведінка частини визначається поведінкою цілого. Поведінка цілого залежить від поведінки частин. Тому організацію можна ще визначити, як взаємодію частин і цілого. У системах, які прагнуть до організації, існують частини, активність яких здатна здійснити керуючий вплив на ціле. Такі частини виконують функції організуючого центру. Організація, яка базується на діяльності організуючого центру, називається централізованою, протилежна - децентралізованою. Обидві організації реалізуються в їх об'єднанні.

Організація перетворює об'єкт вивчення на систему. Однак слід зазначити, що термін "організація" не підміняє поняття системи. Поняття системи включає структуру, тобто впорядковану сукупність елементів одного цілого, і механізм взаємодії цих елементів, внаслідок чого об'єкт, процес, явище перетворюється на систему. Організація будь-якої системи потребує відповідного підбору і об'єднання елементів, які б забезпечували її гармонійне функціонування і розвиток. Організація туризму є відносно новим соціально-економічним явищем. Для успішного керування туристською діяльністю необхідне ретельне вивчення суб'єктів господарювання, тобто підприємств та установ, які мають відношення до туристської діяльності, а також механізмів їх взаємодії. Це завдання і вирішує дисципліна "організація туризму".

2.2 Види та форми подорожей

Підходи до класифікації подорожей

Сучасний туризм характеризується значною різноманітністю видів, що викликає потребу в їх упорядкуванні.

Необхідність розмежування та групування видів та форм туризму визначається потребами як науки, так і практичної діяльності. Знання, які дає класифікація дозволяють більш глибоко осягнути сутність явища, що аналізується. Крім того наукова класифікація туризму сприяє уніфікації спеціалізованої туристичної термінології.

Загальною методичною основою класифікації видів та форм туризму є спосіб групування. При його застосуванні безліч конкретних різновидів явища систематизується і вивчається за однорідними ознаками, що значно полегшує процес пізнання.

У науковій та навчальній літературі з туризму існує декілька підходів до його класифікації.

Перший підхід полягає у виділенні в туризмі певних класифікаційних ознак, за якими потім здійснюється його розподілення за окремими видами. Більшість авторів виділяють такі ознаки як: мета подорожі, характер її організації, термін перебування, національність туристів, спосіб подорожування та інші.

Другий підхід базується на утворенні не тільки видів, а й форм туризму. При цьому основною ознакою, яка дозволяє класифікувати подорожі за видами туризму вважаються мотиваційні фактори, що спонукають людину вирушити у подорож, тобто внутрішні причини. Відповідно форма туризму визначається зовнішніми факторами.

Прихильники такого підходу виділяють такі види туризму: туризм з метою відпочинку, туризм із метою вивчення культури, суспільний туризм, спортивний туризм, економічний туризм, науковий туризм, політичний туризм.

За рештою ознак утворюються форми туризму. До них відносяться: походження туристів, організація поїздок; тривалість подорожі, вік подорожуючих, вид транспортних засобів, які використовують туристи.

При класифікації туризму в деяких навчальних посібниках замість зазначених вище понять використовуються терміни "тип" і "категорія туризму". За версією авторів даного підходу, існують три типи туризму: внутрішній, в'їзний та виїзний. Категорії туризму включають міжнародний і національний туризм, а також туризм у межах країни.

Існує і така класифікаційна схема туризму, де поняття "вид" і "форма" застосовуються для позначення ієрархічного рівня вивчення об'єкта у рамках систематизації.

Наочно цей підхід продемонстровано на рисунку.

Види і форми туризму.

Позначення: П - ознака класифікації.

В - вид туризму.

Ф - форма туризму.

З наведеної схеми ясно, що на першому рівні стоять ознаки, за якими здійснюється групування конкретних різновидів туризму, на другому - основні види, а на третьому - форми туризму.

Незважаючи на різні підходи науковців з приводу побудови класифікаційної схеми туризму, можна виділити деякі загальні принципи її формування.

До них належать такі:

- охоплювання основних та відносно стійких ознак для групування видів і форм туризму;

- наявність внутрішньої логіки ознак, що вибираються, та класифікаційної схеми в цілому;

- можливість подальшого доповнення та розширення класифікації туризму.

Завершуючи аналіз, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день класифікація видів туризму постає як "відкрита" система, яка допускає можливість її розширення і оновлення змісту.

Види туризму за метою подорожей

У залежності від мети подорожі можна виділити такі види туризму.

1. Лікувально-оздоровчий туризм. В основі цього виду туризму лежить потреба людей у лікуванні та профілактиці. Рекомендації для поїздки на лікування видаються лікарями-фахівцями, а оформлення всіх необхідних документів може здійснюватись туристичною фірмою.

Лікувальний туризм у свою чергу має декілька різновидів, які обумовлюються природними засобами, що використовуються для впливу на організм людини. Наприклад, кліматолікування, яке основується на благодійному впливі морського, гірського клімату, лісів, на здоров'я людини. Або грязелікування, коли використовується річна, озерна або морська грязь для лікування окремих хвороб.

2. Відпускний (рекреаційний) туризм. Під ним розуміється переміщення людей у вільний час з метою відпочинку необхідного для відновлення фізичних та духовних сил людини. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найбільш поширеним і масовим.

3. Спортивний туризм. Мета цього виду туризму - подорож для участі у різних спортивних змаганнях. Спортивний туризм має дві форми: а) активний - подорож для безпосередньої участі в спортивних змаганнях і б) пасивний - коли подорож та перебування здійснюється для участі в спортивних змаганнях в якості вболівальника.

4. Діловий туризм. В основі цього виду туризму полягає необхідність виконання певних службових та професійних завдань. Подорож з діловими цілями розглядається як одна з найважливіших складових сучасного туристського обміну. Ділові подорожі надзвичайно важливі з економічної точки зору, так як вони не залежать від сезонних факторів. До ділового туризму відносяться подорожі делегацій або окремих осіб для участі в міжнародних переговорах, нарадах, національних святах, коронаціях, церемоніях вступу на посади керівників держав та уряду.

У діловому туризмі виділяються чотири різновиди: класичний, конгресний, ярмарковий та інтенсив-туризм.

Класичний діловий туризм пов'язаний з короткочасною поїздкою з торговельною, політичною або іншою службовою метою. Терміном "конгресний туризм" позначають подорожування для участі у симпозіумах, конгресах, конференціях, семінарах, робочих зустрічах (work shops) і т. ін.

Ярмарковий туризм включає подорожі для участі або відвідування національних та міжнародних виставок, та ярмарок. Ряд міст стали центрами цього виду туризму: Відень, Лейпциг, Ізмир, Дамаск, Пловдив, Мілан, Каїр та інші.

Учасники таких заходів прибувають, як правило, на тривалий період часу, пов'язаний не тільки з проведенням виставки або ярмарки, але й з монтажем та демонтажем виставкового устаткування.

Інтенсив-туризм розвивається останні десятиріччя як форма та засіб стимулювання працівників фірм та установ з боку їх керівництва.

5. Культурно-пізнавальний туризм. Включає подорожі людей з метою ознайомлення з природними, історико-культурними визначними місцями, музеями, театрами, суспільним устроєм, життям та традиціями народів країни, яка відвідується. Пізнавальна мета може узгоджуватися з метою відпочинку.

6. Релігійний туризм (паломництво) є одним з найстаріших видів туризму і являє собою переміщення людей до "святих місць" з метою відвідування храмів та монастирів у дні релігійних свят або для замолювання гріхів. Зародження паломництва пов'язано з формуванням у світі основних релігійних течій. Паломництво, як і туризм взагалі, буває внутрішнім (в межах однієї країни) та міжнародним.

Вплив релігійного туризму на економіку деяких країн та районів світу, в першу чергу, на самі релігійні центри, надто великий. Це пов'язано з тим, що паломники залишають в країні перебування істотну частку взятих у дорогу грошей. Крім того, паломництво дає заробіток багатьом тисячам місцевих мешканців.

Центрами релігійного туризму є Мекка, Медина, Єрусалим, Ватикан та інші міста та місцевості.

7. Етнічний туризм. Мета цього виду туризму - відвідування родичів, місць народження своїх чи батьків. Особливе значення цей вид туризму має для країн, частина населення якого проживає за кордоном - це Польща, Угорщина, Югославія, Англія, Китай.

Спеціалісти відзначають певні зміни у цьому виді туризму. Якщо раніше основне місце займали поїздки з метою відвідування родичів або місць народження, то в теперішній час з кожним роком відбувається природне скорочення першого покоління вихідців з інших країн і все більше місце починають займати представники третього та четвертого поколінь, у яких у значній мірі губляться прямі родинні зв'язки і мотивом подорожей стає знайомство з етнічною батьківщиною. Ці обставини змінюють характер поведінки цих туристів у подорожах, частково збільшується попит на розташування в готелях, а не у родичів, змінюються їх вимоги і до програм перебування.

Слід мати на увазі, що розглянуті види туризму, які обумовлені метою подорожей, не завжди зустрічаються у чистому вигляді. В туристичній практиці звичайно має місце комбінація декількох видів туризму. Так, наприклад, відпускний (рекреаційний) туризм поєднується з пізнавальним, науковий з діловим і т. ін.

У залежності від основного транспортного засобу, який використовується під час подорожування, можна виділити такі види туризму: автомобільний, залізничний, судноплавний, авіаційний, велосипедний, мотоциклетний та інші.

За характером організації подорожі розрізняють:

1. Індивідуальний та груповий туризм. Подорож однієї особи або сім'ї називається індивідуальним туризмом, подорож групи людей - груповим або колективним. Організація обслуговування індивідуальних туристів і групи туристів має відмінності.

2. Організований та самодіяльний туризм. Подорож окремого туриста або групи туристів за попередньо розробленою туристською фірмою програмою називається організованим туризмом. Організовані туристи забезпечуються необхідним туристським сервісом, який визначено у заздалегідь придбаних турах. Подорож окремого туриста або групи туристів, не зв'язаних ніякими взаємними зобов'язаннями з туристською фірмою, називається самодіяльним туризмом. У цьому випадку туристи самостійно розробляють маршрут подорожі, самі визначають кількість ночівель і вибирають об'єкти для відвідувань.

У залежності від терміну перебування поза постійним місцем проживання розрізняють два основних види туризму: короткочасний ("туризм вихідного дня" або "туризм кінця неділі") та тривалий. Короткочасний туризм передбачає перебування людей в туристській подорожі не більше трьох діб. Тривалий туризм звичайно триває декілька тижнів.

За використанням засобів розміщення (готелі, мотелі, кемпінги і т. ін.) виділяються і відповідні види туризм.

Готелям віддають перевагу туристи, які бажають одержати в подорожах комплексні та високоякісні послуги. Мотелям - туристи, які подорожують на власному автомобілі.

Кемпінги найбільш зручніші для вело- , мото- та автотуристів.

У залежності від географічного розташування туристичного місця, до якого прямують туристи, можна виділити такі види туризму: гірський, водний, сільський та інше.

Із перелічених видів туризму порівняно новим та перспективним є сільський туризм. Він практикується в мальовничих місцевостях різних за величиною селах. Сільський туризм пропонує людям спокій, безпосередній зв'язок із природою, свіжі сільськогосподарські продукти. Дослідження проведення у Франції, Германії, деяких інших європейських країнах, показують, що мільйони громадян віддають перевагу умовам відпочинку, які пропонує сільський туризм. Немаловажну роль для туристів грає невисока вартість таких турів. Люди ж, які працюють у районах сільського туризму, бачать у цьому виді туризму свої можливості компенсації збитку у сільському господарстві у випадку неврожаю. Сільський туризм має великі перспективи в Україні.

За інтенсивністю туристських потоків туризм розподіляється на постійний і сезонний. Під постійним туризмом розуміють відносно рівномірне відвідування туристських районів та населених пунктів протягом всього року, а під сезонним-тільки у певний час року. В свою чергу сезонний поділяється на односезонний та двосезонний.

За віком учасників можна відокремити такі види туризму: дитячий, молодіжний, туризм дорослих та туризм "третього віку" (пенсіонерів).

Організаційні форми туризму.

Організаційними формами туризму вважаються міжнародний і внутрішній туризм.

Міжнародний туризм (international tourism) - подорожі з туристичними цілями мешканців однієї країни на територію другої країни без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності. При міжнародному туризмі має місце перетинання державного кордону, тому його учасники відносяться до категорії іноземних туристів.

У свою чергу міжнародний туризм за спрямуванням туристичного потоку поділяється на: виїзний туризм (outgoing tourism) - подорожі осіб, що постійно проживають в одній країні, за межі її митної території, та в'їзний туризм (incoming tourism) - подорожі по країні осіб, що не проживають у ній постійно.

Внутрішній туризм (domestic or internal tourism) - подорожі з туристськими цілями громадян однієї країни в межах кордонів своєї держави без зайняття оплачуваною діяльністю в місті перебування.

Міжнародний туризм, у залежності від його впливу на платіжний баланс країни, поділяється на активний і пасивний. Для кожної країни подорож її громадян в інші держави називається пасивним туризмом, і приїзд іноземців у країну - активним туризмом.

Пасивний міжнародний туризм має місце у випадку, коли громадяни якої-небудь держави виїжджають за кордон і для своїх подорожей та перебування за кордоном витрачають кошти, накопичені в своїй країні. З цієї точки зору цей вид туризму уподібнюється імпорту, так як пов'язаний з валютними витратами країни.

Міжнародний активний туризм, навпаки, з економічної точки зору уявляє собою форму експорту, так як він забезпечує надходження в країну іноземної валюти. Принцип взаємної економічної вигоди і культурного обміну передбачає розвиток як активного так і пасивного туризму.

Міжнародний та внутрішній види туризму по-різному сполучаючись між собою, утворюють такі поняття:

· Ё національний туризм, який охоплює внутрішній та виїзний туризм;

· Ё туризм у межах країни, що складається з внутрішнього та в'їзного туризму.

За останній час позначилась тенденція зближування внутрішнього та міжнародного туризму, що обумовлено спрощенням туристських

формальностей. Прикладом може слугувати Шенгенська угода європейських країн, яка започаткувала створення в Європі єдиного візового простору.

3. Нові види туризму. Характеристика нових видів та форм організації туризму

3.1 Новітні види туризму

Нові види туризму - послуга, що надається в даний час практично будь-якої великої турфірмою. З кожним роком в нашій країні збільшується кількість бажаючих поїхати закордон не просто відпочити на березі моря, а побувати в якомусь цікавому місці, спробувати себе в абсолютно невластивою для себе ролі. У цьому плані туристичні фірми не відстають і пропонують нові види туризму на вибір, різноманітні програми для відпочиваючих, які тільки можна придумати.

До одного з найпопулярніших зараз нових видів туризму відносяться екскурсії по місцях великих катастроф або незвичайних місць. Велика кількість туристів відвідують місто Прип'ять і зону відчуження в Чорнобильській області, де сталася катастрофа на атомній електростанції в 1986 році, щоб побачити на власні очі місце і все що там залишилося. Туристи, які відвідують Бразилію, зацікавлені не тільки відомим карнавалом, але й кварталом трущоб - самим бідним кварталом Ріо де Жанейро.

Одним з нових видів туризму можна назвати туризм без путівки в незвичайне місце за незвичним маршрутом і на незвичайному виді транспорту. Наприклад, подорож з Москви в Краснодар на катері по річкових артеріях, або подорож через пустелю на квадроциклах.

Нові види туризму приваблюють все більшу кількість людей своєю новизною, непередбачуваністю, випробуванням власних фізичних і моральних сил. Сили будуть потрібні в рафтингу - сплаві на спеціальних надувних плотах рафтах по вируючим і шумним швидким річках, наприклад, Карелії і Уралу. Від такого добровільного пригоди захоплює духи враження залишаються дуже і дуже надовго.

Існують нові види туризму, які враховують індивідуальні переваги і звички, наприклад, шопінг, риболовлю та полювання. Туристичні фірми пропонують велику кількість турів по інтересам, що дозволяє людині знайти саме те, що буде йому цікаво.

Захоплюючий вид туризму - риболовля на Нижній Волзі. Такий вид активного відпочинку, як рибалка в Астрахані або риболовля на Ахтубі, приносить радість і залишає в пам'яті хороший привід повернутися туди ще раз.

До нових видів туризму, що вимагає спеціальної підготовки і спорядження, відноситься дайвінг, тобто прогулянки по морському дну в водолазних костюмах, і кінний туризм, який вміння триматися верхи на коні. Існують спеціальні дайвінг-тури, які включають навчання зануренню, але можна навчитися дайвінгу і у себе в місті на окремих курсах. Існує також спелеотуризм - захоплюючі походи в печери, гірський туризм - походи в гори, але, на відміну від альпінізму, що виключають сходження на вершину гори.

3.2 Організація нових видів подорожей на прикладі екстремального туризму

Активні види відпочинку завойовують усе більшу популярність серед простих туристів. Особливо популярним став дайвінг, один із найзахоплюючих і екстремальних видів. Парашутистам і гірськолижникам доводиться потіснитися - число дайверів в усім світі, стрімко зростає. Звертаючи увагу на цифри стає ясно: поширення дайвінга порівнянне тільки із епідемією. На сьогодні у світі майже 20 мільйонів сертифікованих дайверів-любителей,.

Взагалі ж екстремальний туризм один із самих перспективних видів туризму, що залучає до себе усе більше людей. З'являються нові місця для активного відпочинку, як штучні, наприклад гірськолижні курорти, так місця створені природою про які люди раніш і не знали, наприклад, печери. А те, що цей вид туризму активно розвивається видно хоча б з того, що з'являються всі нові його види.

Різноманіття видів екстремального туризму в наш час просто захоплює. Кожний вигадує щось особливо новеньке, аби лиш привабити туристів та просто любителів гострого відчуття. Здається, що людина просто змагається з природою: переборює гірські річки, гостює в небезпечних печерах, покорила води океанів та морів, дізнається про небо за допомогою різноманітних приборів, і може злітати на декілька днів в космос. А головне, все це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне задоволення. Здавна всіх вабило щось нове, невпізнане, і деякі готові викласти чималі кошти тільки б відчути це славнозвісне гостре відчуття.

Екстремальний туризм кожного року все більше набирає обертів у своєму розвитку. Тому зараз можна виділити основні види екстремального туризму, про які говориться нижче.

Дайвінг - дуже популярний в світі. Заняття підводним плаванням у більшості людей асоціюється насамперед з іменем Жак-Верба Кусто. І мало хто знає, що ще Леонардо Да Вінчі шукав можливість проникнення людини в морські глибини, а в якості резервуара для повітря він пропонував використовувати ніщо інше як хутро з-під вина. Згодом багато вчених і інженери працювали над ідеєю створення умов пристосування, за допомогою яких людина могла б тривалий час перебувати під водою.

У 1825 р. Вільям Джеймс сконструював апарат, що являв собою залізний резервуар, наповнений стисненим повітрям. Ємність охоплювала тулуб на зразок поясу. Використане повітря виходило із шолома через випускний клапан. Для додання водолазові негативної плавучості до його поясу прикріплювали баласт. На той час це був найбільш прийнятний тип спорядження, однак, через окремі недоліки він так і не був жодного разу використаний. Після цього було безліч спроб створення подібного апарату, але жодна з них не увінчалася успіхом. Нарешті, у 1865 р. два французів - гірський інженер Рукеройль і лейтенант ВМФ Денейруз - винайшли апарат, що став попередником акваланга Кусто. Він являв собою металевий резервуар, що вдягався на спину і закривав очі, ніс і рот маскою, схожою на металеву коробку із ілюмінатором. Регулятор автоматично зрівнює тиск води зовні і тиск повітря усередині легенях людини.

Значення цього винаходу велике. Воно дозволяло водолазові на будь-якій глибині підтримувати майже нульову плавучість, як це може робити підводний човен. Допомагаючи собі руками і ногами, він міг легко підніматися й опускатися.

11 червня 1910 р. у Сен-андре-ді Кюбзак у французькому регіоні Бордо народилася людина, якому було призначено стать символом підводного плавання і всього, що з ним пов'язане. Це був Жак Верб Кусто, який був першим і наймаштабнішим дослідником підводного світу, і довів до досконалості технічне устаткування, що відповідало би специфічним вимогам у сьогоденні й у майбутньому. Автор фільму "Світу тиші", стає культовим фільмом для всіх закоханих у підводний світ. Червоне море, потім Індійський океан, Сейшельські острови й інші численні зйомки по всьому світу, в невідомих у той час місцях. Вибух інтересу до підводного плавання відбувся в 70-х роках, коли люди зрозуміли, що дайвінг - справа зовсім не складна, а задоволення обіцяє неземне. Раніш плавання із аквалангом було в основному прерогативою військових, котрі чуйно охороняли всі секрети водолазної майстерності. Тому аматори-одинаки, що не знали елементарних правил декомпресії, піддавали своє життя серйозній небезпеці. Удосконалювалися конструкції аквалангів, і в 60-х роках у широкому продажі з'явилися цілком безпечні системи для дихання під водою. Але головним залишалося питання безпеки дайвінгу. Одна з перших міжнародних організацій, що регламентувала порядок навчання, умови занурення, максимальні глибини, - це CMAS. Вона об'єднала в собі безліч незалежних національних федерацій, що намагалися навчати підвідному плаванню бажаючих, і запровадила загальні для всіх стандарти. Але процес контролю за цими стандартами не був відпрацьований. У результаті якість навчання жорстоко постраждало. А також не був відпрацьований єдиний контроль за видачею міжнародних сертифікатів. У результаті картку CMAS України можуть запросто не прийняти в Єгипті або засумніватися, чи правильно пройшло навчання.

На сьогоднішній момент безумовним лідером аматорського дайвінгу є PADІ (Професійна асоціація інструкторів дайвінгу). Жорсткий контроль за якістю навчання, однакові вимоги до студентів, комп'ютерний облік усіх міжнародних сертифікатів, використовування останніх досягнень науки і техніки у вивченні фізіології дайвінгу дозволили цієї федерації практично повністю виключити можливість нещасного випадку. На сьогоднішній день сертифікати цієї федерації приймаються в усім світі, і кожен дайвер намагається одержати сертифікат саме цієї федерації. У PADІ існує кілька рівнів навчання, послідовно виконуючи які, практично будь-хто бажаючий може стати професіоналом і одержати звання інструктора.

Серфінг - один із самих давніх видів спорту на нашій планеті. Мистецтво їзди по хвилях, саме по собі, неймовірний взаємозв'язок із природою і у той же самий час і атлетизм. Крім того серфінг один з не багатьох видів спорту або видів мистецтва, що створив свою власну культуру. Кататися на дошці, використовуючи енергію океану почали в Західній Полінезії близько 3 - 4 тис. років тому. Першими серферами були Полінезійці, що почали об'їжджати хвилі Тихого океану на дерев'яних дошках десь між 1500 до н.е. і 400 н.е. Під час першого контакту європейської культури з полінезійською на острові Таїті в 1777 - відомий капітан Джеймс Кук описав у своїх замітках як місцевий житель, розважаючись, ловив хвилі на своєму каноє. Як і більшість інших речей, серфінг спочатку був по собі простим і потім поступово розвиваючись став більш складним. Приблизна послідовність початку Гавайського серфінгу буде виглядає так:

1. Серфінг на каное дав основу простому бодісерфингу, названому he'e umauma на Гавайському.

2. Потім з'явилися рудиментарні форми серфінгу, в основному дитячі розваги із маленькими бодібордами поширеними в Тихому Океані. Цей тип примітивного серфінгу названий "бодібординг" або "бугібординг", можливо нараховує кілька тисяч років.

3. З бодібординга, у Східній Полінезії, з'явився дорослий спорт із великими дошками.

4. Після цього, на Гавайських островах, серфінг досяг піку свого розвитку. У районі Сенегалу, Береги слонової кісти і Гани африканська молодь і рибалки постійно займалися бодісерфингом, бодібордингом, а також ловили хвилі стоячи на дошках близько 6 футів у довжину. Ці навички народів Атлантичного узбережжя не мають ніякого історичного зв'язку із Тихим океаном. Про серфінг племен східного узбережжя стало відомо за довго до того, як серфінг почав розповсюджуватися по світі з Гавайських островів. На березі Перу, серфери сконструювали подібні дошки з папірусного очерету.

І все-таки серфінг у сучасному розумінні, має полінезійскі корні й у першу чергу гавайські. Як частина адаптації в океані, papa he'e nalu став розвагою отримавши найбільше поширення і розвиток на Гавайських островах. Перші полінезійські поселенці на Гаваях уже мали зачатки умінь бодібординга, так що після кількох сотень років катання по гавайських хвилях з'явився унікальний різновид цього спорту.

Віндсерфінг - це овальна дошка з вуглепластика із шорсткуватою поверхнею для стійкості із плавниками-стабілізаторами на нижній площині, і невеликим вітрилом, що кріпиться до дошки. Серфінг цього того ж саме тільки без вітрила. Власне віндсерфінг і з'явився від серфінгу. При гарному потужному вітрі можна розвивати швидкість більш 10-12 м/с. Ну а рекорд на сьогоднішній день - більше 70 км/год. подорож туризм дайвінг

Каякінг - дуже популярний за межами України, але починає набирати все більшу популярність і в нашій країні. Цей спорт одинаків, хоча і позбавлений командного духу, зате дає можливість кинути виклик стихії і залишитися з нею один на один. У сучасному каякінгу розвиваються три основних напрямки - гребний слалом, родео і сплав. Слаломний каякінг - це вміння маневрувати на каяку, відчуваючи човен і воду. Родео, на відміну від слалому - це не тільки віртуозна техніка, але ще й елемент гри. Фрістайл на каяку - це виконання різних трюків на човні за рахунок особливостей рельєфу ріки. І, нарешті, сплав. На каяку можна відправитися у водний похід по річці будь-якої складності, чи здійснювати ігрові сплави на невеликому відрізку гірської ріки, вибираючи окремі перешкоди у вигляді бочок, валів і водоспадів. Щоб почувати себе впевнено під час сплавів, необхідно володіти базовою технікою слалому і родео. До складу екіпірування каякера входять: човен, шолом, рятувальний жилет, своєрідна спідниця (перешкоджає улученню води в човен), прогумовані тапочки і весло.

Рафтинг - це захоплюючий спуск по гірській річці на каноє або спеціальних плотах. В останні роки він викликає такий величезний інтерес з боку аматорів екстремального відпочинку, що більшість придатних для цього туризму гірських рік були освоєні професіоналами, і тепер пропонуються різноманітні рафтинг-тури практично в будь-яку точку світу. Це знахідка для людей, бажаючих перевірити себе в екстремальних умовах, дізнатися про швидкість своєї реакції, здатність швидко прийняти єдине вірне рішення, ризикувати. Це означає всі види екстриму на річках, водоспадах і порогах. По іншому вода в них називається "білою", від утворення піни. В силу певного ризику, водний туризм вважався придатним тільки для професіоналів, але після появи рафтингу таке уявлення швидко змінилося. Справа в тім, що в цьому виді зявився рафт-тип судна, яке використовується для спускання та плавання по річкам різного типу. Рафт з англійської мови перекладається, як плот. Це - велика надувна лодка, класичного виду вона помістить в собі від 4 до 20 чоловік, із сучасних синтетичних матеріалів. Конструктивно рафти поділяють на одношарові та двошарові. Перевагою одношарових є простота підготовки до спуску, а двошарових - повишена стійкість до ушкоджень. Найкращий рельєв для рафтингу - це гори, особливо в період танення снігів. Рафт-тури в основному бувають такими: поїздки на день чи полудня, і багатоденні подорожі. Під час останніх туристи потрапляють віддалені куточки гір, з недоторканою природою, розбивають табір у міру проходження ріки і досліджують дикі околиці навколо стоянок. В Україні популярний цей вид, оскільки місць для рафтингу вистачає. Вже три роки діє рафтклуб, де кожний може навчитися техніки сплавів, а згодом випробувати її на практиці, одержати спеціальну літературу, вказівки і взагалі просто познайомитися з новими друзями, які поділяють твоє захоплення.

Отже, водний вид екстремального туризму розвивається дуже швидко. Різноманітні види може запропонувати туристові кожна країна, яка має свою акваторію. Все більше людині хочеться випробувати себе на воді, оскільки просто лежання на пляжі вже перестало бути актуальним.

На поверхні землі людина відчуває себе більш впевненіше ніж в повітрі чи воді, тому найбільше всіляких екстремальних видів саме наземні. Вони можуть біти різними: від Американських гірок в "ДіснейЛенді" чи звичайного туристичного походу в ліс до дослідження підземелля. А останнім часом популярності набувають поїздки на місця катастроф. Про деякі, націкавіші види йдеться нижче.

Кінний туризм - вид який підходить для кожного. Свист вітра, краса первозданної природи, єдинство з вірною і сильною твариною, гармонія в душі, все це може подарувати кінний туризм. Це один із найдавніших видів, оскільки багато років назад користувалися саме кіньми, але в більшості, як засіб пересування. В наш час це вже майже як "екзотика". Кінний туризм підійте кожному незалежно від статі, віку, навиків. При першому поході кожний має пройти спеціальні курси верхової їзди та догляду за тваринами. Кінний туризм поширений в кожній країні. Оскільки спокійно можна подорожувати по різним цікавим містам, насолоджуватися природою та розмовами з друзями. Для "перчинки" туристичні фірми пропонують кінні тури по горам, які тяжко подолати, через бурхливі ріки та інші недоторкані рукою людини, міста землі.

Сафарі-тур. Це одна з не багатьох можливостей подивитися країну зсередини, відвідати самі важкодоступні і незаселені місця. Можна перетинати живописні каньйони, що уражають уяву пустелі і савани, спостерігати за екзотичними тваринними і надзвичайними птахами, і водночас відчувати швидкість і міць джипу.

1. Короткострокове сафарі за кермом - розповсюджений вид екскурсії, тривалістю від 1 до 2 днів. На піщаних сафарі використовують тільки джипи, але і квадроцикли, і верблюди. Такі екскурсії можуть проводитися практично в будь-якій країні світу, починаючи від Туреччини і закінчуючи Аляскою.

2. Короткострокове пасажирським - подорож у відкритих джипах з водієм. У джипі може бути від 1 до 6 чоловік. Такі сафарі поширені в Африці і Непалі у національних парках, коли гід, він же водій, показує екзотичних тварин і птахів. У національних парках тварин безліч, в одному тільки Крюгер Паренню в ПАР, популяція слонів - від 8500 до 10500 осіб, а вже про левів і леопардів, пташок яскравих заморських, і говорити не потрібно. Звичайно, такі сафарі проводяться 2 рази в день, з ранку, і ввечері, причому кілька днів підряд, оскільки все в один день побачити неможливо.

3. Довгострокове - найбільш екстремальний вид сафарі. Це досить рідкісні програми, тому як їх не легко організувати, але по задоволенню і враженням, вони набагато перевищують звичайні програми. За кермом закритого або відкритого джипу можна подолати до 3000 км у тиждень. Звичайно це кілька джипів, оснащених радіозв'язком, у яких їдуть по дві людині, іноді три, що б мінятися місцями за кермом. Траси можуть бути різної складності, включаючи пустелі і савани, для бажаючих може бути організована робота з лебідкою. Маршрут прокладається заздалегідь, але за бажанням може бути змінений. Групи формуються за місяць до початку сафарі, і повинні бути не менше 6 чоловік, а відповідно від 3 машин. Обов'язково машина в супроводі з гідом і кухарем, що, якщо туристи не зупиняєтеся в готелі чи лоджії.

4. Мисливське сафарі - це справжнє полювання на антилоп, слона, лева, леопарда, крокодилів і т.д. і здійснюється тільки за спеціальною ліцензією і тільки там, де це дозволено. Для деяких країн, наприклад, для Танзанії - полювання - є величезною частиною бюджету країни, і це задоволення, вважається звичайним. Та в багатьох випадків, полювання на звірів забороняється законами певних країн.

Висновок

Туризм (французьке tourisme,від tour-прогулянка, поїздка), подорож (поїздка, похід) у вільний час. Туризм - найбільш ефективний засіб задоволення рекреаційних потреб, тому що він поєднує різні види рекреаційної діяльності-оздоровлення, пізнання, відновлення продуктивних сил людини. Туризм - складова частина охорони здоров'я, фізичної культури, засіб духовного розвитку.

У наш час практично кожна людина може побувати в будь-якій точці земної кулі: літак, поїзд, автомобіль, швидкохідний морський лайнер доставляє вас куди завгодно. Але деякі вибирають інший спосіб пересування та відпочинку.

Школою виживання в екстремальних умовах автономного існування є екстремальний туризм. Існує багато організацій, які займаються туризмом, але їх діяльність ніяк не може бути пов'язана з підготовкою до екстремальних ситуацій.

Сприятливий результат автономного існування залежить від багатьох факторів, але основний з них - міцні знання з різних областей. Бажано не просто знати, як поводитися в тій чи іншій ситуації, але й уміти це робити, бо, коли становище стає загрозливим, пізно починати вчитися.

Екстремальний туризм - спорт мужніх людей. Долаючи труднощі, вони загартовують свій характер; беручи участь в експедиціях у важкодоступні місця Землі, доводять невичерпні можливості людини. Для прихильників екстремального туризму будинок - вся наша прекрасна планета, яку вони вчаться розуміти і з якою намагаються знайти спільну мову.

Екстрим - це зовсім не спорт, це задоволення і здоров'я, цікаве проведення часу, де ніхто не вимагає кінських навантажень заради нагород і титулів.

За словами одного з мандрівників, екстремальний туризм - це верхня планка туризму взагалі. Коли вже багато чого досяг у подоланні труднощів і небезпек, що підстерігають на перевалах і перекатах, з'являється відчуття, що - все-таки чогось не вистачає. І це значить, що прийшов час переступити якусь межу. Ту межу, яка розділяє просто туризм, як вид відпочинку, і повні ризику небезпечні подорожі. Про цих сміливців і безумців можна сказати, що ризик - це їхнє ремесло, балансування на межі неможливого - їх стиль життя, їх покликання, то, без чого вони не мислять своє існування. І дуже важливо, щоб їх праця, їх ризик, їх прагнення досягти вершини, перемогти стихії (будь то величні, що втрачаються в тумані вершини, що дрейфують льоди, або безкраї снігові простору) - стало надбанням не тільки професіоналів, а й простих людей. Тому що будь-який, хто хоч раз побував в горах, або брав участь у сплаві по бурхливій річці, той ніколи не забуде побаченого і пережитого.

Список використаної літератури

1. Новаторів В.Є. Організатори дозвілля. - М.: Росія, 1989. -62 з.

2. Квартальнов В.А. Туризм: теорія і практика: Обрані праці: У 5-ти т. - М.: Фінанси і статистика, 1998.

3. Гвозденко А.А. Фінансово-економічні методи страхування: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 1998.

4. Туристские фірми: Научно-методические матеріали з приводу міжнародному туризму. - СПб.: Вид-во ">ОЛВИС", 1996-1997. ->Вип. 10-14.

5. Маринин М.М. Туристские формальності і безпека у туризмі. - М., 1997.

...