Аналіз регіонів пріоритетного розвитку світового туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

АНАЛІЗ РЕГІОНІВ ПРІОРИТЕТНОГО РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ТУРИЗМУ

Т.Ю. Лужанська, Ю.М. Галай

Розглянуто розвиток сучасної туристичної сфери в умовах глобалізації. Досліджено сучасну диспозицію основних світових туристичних центрів. Проаналізовано регіональний розподіл світових туристських прибуттів в умовах сьогодення та прогнозів на майбутнє, розвиток туристичних дестинацій. Досліджено процеси входження України у світовий туристичний простір.

Ключові слова: видова структура світового ринку туристичних послуг, диспозиція світових туристичних центрів, дестинації, світові туристські прибуття, просування туристичного продукту країни, мотиваційна структура туристичних подорожей.

туристичний глобалізація прибуття прогноз

Актуальність теми дослідження

Перехід розвинутих суспільств до постіндустріальної фази та формування відкритих національних економік у другій половині ХХ ст. спричинили розгортання регіональних інтеграційних процесів, як передумови становлення цілісної глобальної соціально-економічної системи, основними ознаками якої є: утвердження в якості домінуючих у світі ринкових відносин; випереджаючий розвиток сфери послуг; ключовий вплив на туристичну діяльність комунікативних та інформаційних систем; лібералізація умов міждержавного обміну природними, технологічними, інвестиційними та людськими ресурсами; оволодіння все більшою масою громадян різних країн загальнолюдськими цінностями та стандартами життя.

Стрімке зростання чисельності населення, агломерація його розселення, перманентне збільшення доходів різних верств громадян розвинутих країн, підвищення їх культурного рівня, з одного боку, - а з другого, - інтенсивний розвиток сектору сервісної економіки у структурі світового господарства, а також взаємозближення країн утворюють сприятливі політичні, матеріальні та соціально-психологічні умови для бурхливого розвитку світового туризму, перетворення його в один з найпотужніших сегментів світової економіки. На його розвиток вагомий вплив здійснюють також мережа новітніх транспортних засобів та засобів зв'язку, системи страхування та гарантії безпеки людей, мобільність валютних операцій та інші фактори.

На початку ХХІ ст. туризм, за обсягом доходу, посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. У багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 2045 %, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти.

До світового ринку туристичних послуг все активніше залучається і Україна, яка має цілком реальні можливості та умови для нарощення свого туристичного потенціалу, зокрема, завдяки наявності в країні унікальних природно-рекреаційних ресурсів, історико-культурних пам'яток, багатої флори та фауни, зон різноманітних форм відпочинку.

Однак існують також і фактори, що гальмують розвиток даної сфери послуг, серед яких можна виділити такі: недостатність розвинутості інфраструктури, відсутність кваліфікованого персоналу, екологічні та кримінальні ризики, низький рівень побутового комфорту, високі ціни на послуги, внаслідок чого Україна суттєво відстає від провідних країн як по наданню туристичних послуг, так і розвитку туристичної індустрії.

Питанням розвитку світового та вітчизняного ринків туристичних послуг присвячені наукові дослідження і публікації багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких слід виділити праці українських авторів - О.Бейдика, Л.Гонтаржевської, Ю.Забалдіної, Р.Заблоцької, В.Кифяка, О.Любіцевої, Г.Михайліченко, Р.Росохи, А.Румянцева, Т.Сокол, С.Соколенка, Д.Стеченка, Т.Ткаченко та ін., а також західних дослідників - Р.Бартона, Д.Боуена, Р.Браймера, Г.Гана, Ф.Котлера, А.Маршала, Д.Мейкенза, М.Портера, Н.Реймерса, Ч.Робінсона, В.Сміта, Д.Уокера, Г.Харріса, Д.Холловея та ін.

Проте у наукових публікаціях вищеназваних авторів недостатньо повно розкрито механізм впливу чинників та факторів сучасного глобалізованого макросередовища на характер та масштаби розвитку туристичної діяльності, сутність структурно-функціональних змін, що відбуваються на ринку туристичних послуг, шляхи та методи включення України у світові туристичні процеси.

На базі глибокого аналізу теоретичних та практичних матеріалів поряд з традиційними факторами розвитку світового туристичного ринку (економічне зростання і соціальний прогрес країн світу, інтенсифікація праці, розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів, спрощення валютних відносин та митних формальностей) доцільно проаналізувати новітні структурно-функціональні фактори, які вплинули на сучасну диспозицію країн на світовому туристичному ринку (процеси інтернаціоналізації світової економіки, розвиток інформаційних технологій, зміна типів споживачів туристичних послуг, розвиток транспортної інфраструктури туризму, розвиток конкуренції і кооперації підприємств туристичної сфери).

Об'єкти та методи досліджень

Для проведення дослідження нами було вивчено методи та методичні підходи для вирішення поставленого завдання згідно об'єкту дослідження.

Об 'єктом дослідження даної роботи є регіони пріоритетного розвитку світового туризму.

Предмет дослідження - сукупність теоретико-методологічних та прикладних засад оцінювання розвитку регіонів пріоритетного розвитку світового туризму.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на використанні основних положень системного підходу, історичного та порівняльного аналізу, статистичного дослідження, структурно-логічного аналізу.

Постановка задачі

Метою роботи є узагальнення теоретичних положень, розгляд основних засад становлення та перспектив розвитку регіонів пріоритетного розвитку світового туризму.

Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких завдань: дослідити розвиток сучасної туристичної сфери в умовах глобалізації; оцінити сучасну диспозицію основних світових туристичних центрів; проаналізувати регіональний розподіл світових туристських прибуттів; оцінити туристичні території, які ґрунтуються на вивченні трьох "А" туристичного напряму (дестинації);

проаналізувати процеси інтеграції України у світовий туристичний простір.

Результати та їх обговорення

Сучасна туристична сфера розвивається значними темпами. Її розвиток сприяє активному економічному зростанню багатьох країн світу. Так, за даними Всесвітньої туристичної організації, туризм забезпечує близько 10% світового ВНП, 7% загального обсягу інвестицій, 11% світових споживчих витрат, третину світової торгівлі послугами, 6-7% робочих місць. Загальні доходи від експорту в'їзного туризму, включаючи пасажирський транспорт, в 2012 році перевищили 1 трлн. дол. США або приблизно 3 млрд. дол. США в день. Експорт туризму 30% від усіх комерційних послуг, експортованих в світі, і 6% від експорту всіх товарів і послуг [7].

Розвиток туристичної галузі сприяє збільшенню надходжень до бюджету, створенню нових робочих місць, розвитку інфраструктури, будівництву нових туристичних об'єктів, посиленню охорони та реконструкції існуючих історико- культурних пам'яток, охороні природи.

Взаємодія процесів глобалізації та розвитку світового туристичного ринку проявляється у вигляді функціонування транснаціональних корпорацій (ТНК), стратегічних альянсів та глобальних союзів. На даний час спостерігається активне проникнення капіталу окремих компаній на зарубіжні туристичні ринки. Особливо високим є відсоток іноземної участі в туристичних фірмах Нідерландів, Бельгії, Австрії, Іспанії. Європейські туристичні ТНК традиційно розміщують свої філії в інших країнах Європи, а також на американському континенті, причому такий розподіл залишається стабільним протягом останніх десятиліть.

В туризм спрямовуються капітали нафтових компаній (американської Exxon, італійської AGIP), торговельних фірм-власників мережі найбільших універмагів та підприємств роздрібної торгівлі (німецьких Neckermann, Kaufhof, Hertie), харчової промисловості (швейцарської Nestle), фінансових структур (RABO Bank). Активному проникненню в туристичний бізнес капіталів із інших галузей сприяють наступні чинники: низькі бар'єри виходу на ринок, наявність надлишкових фінансових коштів, високі темпи розвитку туризму і т.д. Саме тому, за даними ЮНКТАД, туристичний сектор є однією із найбільш привабливих сфер іноземного інвестування (50%), випередивши транспортний сектор (14%) та фінансові послуги (7%).

На сьогодні дослідженнями визначено поняття сучасної диспозиції основних світових туристичних центрів (країни-монополісти світового туристичного ринку - США, Франція, Іспанія, Італія, Великобританія, Австрія, Німеччина, Греція, Кіпр, Ізраїль; нові регіони - Китай, Туреччина, Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія, острівні країни Північної Америки; найбільш перспективні країни - Мексика, Аргентина, Південна Корея, Малайзія, Таїланд, Тайвань, Гонконг та країни-апліканти - Росія, Україна, Казахстан, Болгарія, Румунія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Іран, Венесуела, Індія) за такими критеріями, як інтенсивність туристичних потоків; дохідність галузі; безпечність та престижність подорожі; цінова конкурентоспроможність; розвиток інфраструктури і транспорту.

У 2012 році кількість міжнародних туристів досягла 990 млн. осіб, а надходження (включаючи пасажирські перевезення) склали 1,2 трлн доларів США, або близько 6% від світового експорту товарів і послуг.

Близько 467 млн. осіб здійснили подорожі в різні країни світу в першому півріччі 2012 року, що на 5%, або на 22 млн. більше, ніж за аналогічний період 2011 року. В Європі, найбільш відвідуваному регіоні світу, збільшення кількості міжнародних прибуттів на 4%. При цьому в Центральній і Східній Європі зростання склало 7%, в Західній - 5%, в Південній - 1%.

В той же час в Африці міжнародних прибуттів стало на 7% більше. Як повідомляють в UNWTO, ситуація почала стабілізуватися і в Єгипті, завдяки чому на Близькому Сході число міжнародних прибуттів не знизилася, а, навпаки, зросла на 0,7% [7].

Незважаючи на певну сталість в регіональному розподілі світових туристських прибуттів, сучасний етап розвитку світового ринку туристичних послуг характеризується певними змінами. Зокрема, відбувається старіння традиційних туристичних регіонів - європейського та американського - та інтенсифікується розвиток туристичного сектора на ринках країн Південно-Східної Азії та

Тихоокеанського регіону. Так, за період 1970-2012 рр. відбулося зменшення частки європейського регіону у структурі світових туристських прибуттів на 14,2%, американського регіону - на 9,5%, натомість частка Східної Азії та Тихоокеанського регіону збільшилася на 16,8%.

Результати аналізу регіональних потоків на світовому ринку туристичних послуг свідчать про такі тенденції: з початку масових туристських обмінів і по теперішній час на світовому туристичному ринку суттєво виділяється Європа. Цей регіон користується великою популярністю серед туристів з європейських країн, а також США і Канади. Другу позицію довгі роки міцно утримує Америка. Європа та Америка, насамперед Північна, є ключовими туристичними регіонами.

За минулі десятиліття найбільш динамічно розвивався Азійсько-Тихоокеанський регіон, у якому середні багаторічні темпи зростання кількості прибуттів у кілька разів випереджали середньосвітові. Африканський континент і Близький Схід, відвідуваність яких зростає порівняно швидко, за низьких абсолютних значень показника прибуттів досить слабо впливають на світову динаміку туризму.

За даними UNWTO, на 100 осіб припадає в середньому 10 поїздок. В окремих регіонах цей показник суттєво відрізняється від середньосвітового (від 0,5 прибуттів на 100 осіб населення в Центральній Африці і Південній Азії до 40 - у Карибському басейні та Океанії).

Серед країн, що розвиваються, в яких туризм отримав бурхливий розвиток, слід виділити країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В основному це нові індустріальні країни регіону - експортери товарів: Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія, Тайвань. В цих країнах експорт товарів і експорт послуг взаємно доповнюють одне одного. Розвиток цих секторів базується на стрімкому зростанні телекомунікації, міжнародного транспорту, зокрема повітряного, та банківської сфери.

Нові індустріальні країни на сьогодні є привабливими для ділових подорожей. Розважальний туризм добре розвинутий в Південній Кореї та Тайвані. Гонконг і Сінгапур пропонують шоппінг-туризм. Однією із важливих туристичних країн в регіоні став Таїланд, особливо після того, як почав освоювати нові пляжі на південному узбережжі країни і організовувати культурно-пізнавальні поїздки на північ країни.

Серед країн, що розвиваються, у Тихоокеанському регіоні туризм особливо розвивається в країнах Меланезії (Фіджі, Нова Каледонія, Вануату, Соломонові острови та ін.), Мікронезії (Гуам, Маршаллові острови, Маріанські острови та ін.) і Полінезії (острови Кука, Французька Полінезія та ін.), на частку яких припадає 4% туристів. Острови в Тихому океані виграють від відносної близькості австралійського та новозеландського ринків і, що є більш важливим, мають високий імідж у світі, зокрема в Європі.

На сьогодні на світовому туристичному ринку спостерігаються такі негативні явища як непланомірність та значне накопичення туристичних потоків, відсутність відповідної безпеки подорожуючих, невідповідність інфраструктури, нелегальна трудова міграція та торгівля людьми, збільшення кількості форс-мажорних обставин. Це й викликає необхідність розширення мережі туристичних агенцій та їх взаємодії з іншими урядовими структурами (міністерствами закордонних справ та охорони здоров'я країн, різноманітними юридичними органами та відповідними органами з прав людини, метеорологічними службами тощо) [3].

За умов посилення інтенсивності туристичних потоків виникла потреба у створенні надціональних (регіональних) структур у межах міждержавних комісій, таких, як Європейська економічна комісія (ЄЕК), Латинської Америки і Карибського регіону (ЕКЛАК), Західної Азії (ЕКЗА), Африки (ЕКА) та Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), якими ведеться регулювання переважно в рамках двосторонніх та багатосторонніх угод про захист мігрантів, територіального розміщення, умов депортації, продовження терміну перебування, забезпечення мінімальних соціальних стандартів тощо. На глобальному рівні регулювання здійснюється в рамках Організації Об'єднаних Націй Всесвітньою туристичною організацією, практична допомога якої надається у вигляді місій, консультацій та проектів з питань стратегій розвитку туризму, маркетингу або розробки проектів матеріально-технічного і кадрового забезпечення, статистики [1].

Слід також відзначити, що сьогодні істотно розширилась і урізноманітнилась суб'єктна структура світового ринку туристичних послуг, яка проявляється у багатократному зростанні чисельності туристів, вагомих змінах статево-вікової, професійної, національно-етнічної та соціальної структури (у туристських потоках майже усіх провідних країн переважають представники середнього класу: від 40% в Нідерландах до 59% в Італії, туристи з невисоким статком - Франція (36%), Італія (31%), представники вищого класу - із Німеччини (43%), Нідерландів (41%), Великобританії (37%); лише у Франції спостерігається невелика перевага жінок в туристичному потоці, в інших країнах - переважають чоловіки, особливо в Італії - 61%; за віковою структурою туристичного ринку більшості країн світу спостерігається активна участь у міжнародних туристичних процесах людей віком 30-44 роки (35% туристів), хоча в окремих країнах серед подорожуючих є і старші за віком - до 60 років (наприклад, у Франції - 30%).

Докорінних змін зазнала і видова структура світового ринку туристичних послуг. Поряд із традиційними видами туризму (культурно-пізнавальний, лікувально- оздоровчий, релігійний) за останні два десятиліття широкого поширення набули неординарні та специфічні види туризму (трудова міграція, зелений, екологічний, екстремальний туризм та інші).

Для сучасного світового туризму характерна значна територіальна нерівномірність. У найзагальніший вигляді вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57 % туристських прибутків, на країни, що розвиваються, - 30 %, на країни з перехідною економікою - 13 %. При подібній регіональній структурі туристських прибутків і доходів виділяються п'ять туристичних макрорегіонів світу.

Основу управління конкурентоспроможністю туристичних територій має становити аналіз туристичних територій, який ґрунтується на вивченні трьох "А" туристичного напряму (дестинації):

Access - доступність (просторова, фізична (режим відвідування), психологічна, у т. ч. інформаційна);

Amenities - виробничо-обслуговуюче та інфраструктурне забезпечення (готелі, торговельні центри, заклади харчування, туалети, паркування тощо);

Attractions - атракції (музеї, театри, замки, фортеці, спортивні споруди, інші місця відвідування та їх пропозиція) разом з основною оглядовою інформацією щодо туристичного напряму: його історії, культурних, природних особливостей, а також подіями, громадськими заходами і святами.

Але, фактично, що дуже важливо для умов України, залишається невизначеність щодо:

Assortment - асортименту туристичного продукту - його маршрутного каркасу і територіальної організації;

Address - адресності пропозиції та її просування з урахуванням цільових ринків попиту національного туристичного продукту.

У такому разі обґрунтування: географічного (просторова доступність), мотиваційного (атрактивність, привабливість), функціонального (фізична (режим відвідування), психологічна доступність, виробничо-обслуговуюче та інфраструктурне забезпечення й асортимент) складників просування туристичного продукту країни (території) на цільових ринках (адресність) визначається:

аналізом туристично-географічного положення країни (території) на світовому туристичному ринку;

аналізом попиту на туристичний продукт країни;

аналізом попиту туристів певної країни на світовому туристичному ринку;

аналізом пропозиції і споживання туристичного продукту країни (атрактивність, виробничо-обслуговуюче та інфраструктурне забезпечення;

асортимент, адресність);

аналізом конкурентоспроможності туристичної індустрії країни в цілому.

На даний момент актуальним завданням у сфері розбудови туристичної галузі в Україні є формування програми просування українського туристичного продукту на світовий туристичний ринок, яка включає в себе: визначення пріоритетних туристичних регіонів та продуктів; формування стратегії просування туристичних регіонів та її реалізація через організацію продажу туристичних послуг за кордоном вітчизняними туристичними представництвами, спільну участь туристичних фірм регіону у міжнародних туристичних виставках, розробку регіональних туристичних Інтернет-порталів, забезпечення рекламно-інформаційної діяльності зі створення позитивного іміджу України як туристичного центру [2].

Ринок туристичних послуг в Україні щорік збільшується на 20-30%. У грошовому вираженні нещодавно вона склала мільярд доларів, а в 2012-му році ця цифра збільшилася ще мінімум на 200 млн доларів. І це при тому, що з кожним роком ціни на туристичні поїздки підвищуються мінімум на 15-20%.

Чисельність працівників туристичної галузі в Україні у 2012 році становила 113,3 тис. осіб. У зв'язку з тимчасовою зайнятістю протягом активного туристичного сезону, а також наданням туристичних послуг підприємствами інших галузей економіки забезпечується зайнятість 1,86 млн. осіб. Нині в Україні налічується понад 4,5 тис. закладів для розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць. У модернізацію старих і будівництво нових закладів вітчизняними та іноземними інвесторами у 2012 році вкладено більш як 378 млн. гривень. Останнім часом щороку збільшується консолідований обсяг туристичних послуг. У 2012 році цей показник перевищив 3,2 млрд. гривень.

Змінюється мотиваційна структура туристичних подорожей українців за кордон - провідне місце займають поїздки з рекреаційною та екскурсійною метою. Потоки зарубіжного туризму замикаються переважно в межах Європи, хоча їх географія постійно розширюється: якщо у 2003 р. українці відвідали 96 країн, то у 2012 ця цифра становила - 151 країну. Серед регіонів Європи постійно популярні країни Західної Європи (особливо Франція, Німеччина, Велика Британія, Австрія, Швейцарія) та Середземномор'я (Італія, Іспанія, Туреччина, Греція). Водночас зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор'я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс, Марокко).

В Україні немає масштабних інвестицій через відсутність ефективного механізму сприяння вкладенню коштів у розбудову туристичної інфраструктури, високий рівень податків, ускладненість та забюрократизованість процедури погодження інвестиційних проектів. Стримуючими факторами також є недостатня ємність платоспроможного внутрішнього попиту, незначні порівняно з європейськими країнами обсяги в'їзного туризму. Незважаючи на високий туристичний потенціал України гальмується як подальше планування створення нових туристичних зон, так і можливість залучення масштабних інвестицій. Дестабілізація, що наростає, в соціальній сфері, також негативно впливає на розвиток туризму в Україні.

Для інтеграції України у світовий ринок туристичних послуг необхідно вжити таких заходів:

підготовка та розповсюдження базового пакету туристичного ринку регіонів України;

проведення рекламних кампаній у вітчизняній та зарубіжній пресі, на радіо і телебаченні з метою позиціювання туристичних можливостей регіонів України;

активна участь туристичних підприємств регіонів країни у міжнародних туристичних виставках і ярмарках;

створення й підтримка у межах глобальної світової інформаційної мережі WEB-сайту з постійно поновлюваною інформацією щодо туристичних пропозицій регіонів України.

Прогнозується, що у ХХІ ст. регіональна структура міжнародного туризму продовжуватиме змінюватись при збереженні колишніх тенденцій розвитку. Згідно з прогнозами ВТО, до 2020 р. кількість міжнародних туристських прибуттів складатиме 1,56 млрд. осіб, з яких 1,18 млрд. буде припадати на внутрішньорегіональний туризм, 377 млн. - на міжрегіональний, тобто подорожі на далекі відстані. Частки Європейського і Американського регіонів скоротяться до 2020 р., тоді як частка Східної Азії та Тихоокеанського регіону значно збільшаться. Рівень річного зростання у 2000-2020 рр. складе 6,5% для Європи і 6,2% для Східної Азії та Тихоокеанського регіону. В інших регіонах світу прогнози на цей період також демонструють зростання. В Південній Азії - 7,1%, в Африці - 5,5%, на Близькому Сході - 3,0% [7].

За даними прогнозу кількість туристів, що прибуває до Європи, збільшиться до 2020 р. - до 717 млн. Це пов'язано, передусім, із зростанням рівня доходів, збільшенням кількості вільного часу, спрощенням візового контролю між країнами Європейського Союзу, а також можливими наступними хвилями розширення даного інтеграційного угрупування. Відносне уповільнення темпів зростання може бути причиною сильної залежності Європи від певних видів туризму. Особливо це стосується берегових зон Середземного моря. Тренди зростання туризму в Американському регіоні свідчать, зокрема, про слабке падіння темпів зростання, однак вони залишаються на рівні середньосвітових. Кількість туристів, що прибувають до Американського регіону, збільшилося у 2010 р. до 190 млн., осіб, а до 2020 р. збільшиться - до 282 млн. [7].

Згідно з прогнозами ВТО найбільше зростання кількості туристів серед туристогенеруючих країн буде в Японії, а найменшим - в США. Незважаючи на стрімке зростання ділових поїздок, подорожі з метою відпочинку залишаться основними в структурі туристських потоків за метою поїздки. Важливими сегментами ринку до 2020 р., як передбачає ВТО, будуть спортивний, пригодницький, сільський (екотуризм), культурний, міський, конгресійний туризм, а також тематичні парки та круїзи. Крім того, глобалізаційні процеси, що відбуваються у сучасному світовому господарстві, будуть сприяти більш активному включенню у світові туристські обміни груп країни, що розвиваються, та країн з перехідними економіками.

Таким чином, основними чинниками, які будуть впливати на розвиток світового туристичного ринку, є:

глобалізація. Збільшення торговельних та інвестиційних потоків між країнами та поступова лібералізація та інтеграція виступають головними чинниками, що сприяють розширенню туризму. Ці процеси призводять до зростання ділових поїздок, які, в свою чергу, сприяють збільшенню поїздок з метою відпочинку та приватних поїздок. Ще одним важливим аспектом глобальних економічних тенденцій є зростання

торгівлі послугами в цілому. Глобалізація надає великі можливості, але наслідки залежать від того, як цими можливостями скористатися;

коливання обмінних курсів, які значно впливали на обсяг і спрямованість потоків економічно активного і пасивного туризму, особливо Латинської Америки;

зміни у візовому режимі, які суттєво впливають на потоки як економічно активного, так і пасивного туризму;

антропогенні катастрофи та стихійні лиха. Такі чинники як громадянські війни, проблеми безпеки, урагани, виверження вулканів, засухи, повені, призводять до різкого скорочення потоку туристів або перешкоджають розвитку туризму в країнах, де вони мають місце. Проблема таких катастроф, як правило, особливо гостро стоїть в країнах, що розвиваються, а в останні роки і в деяких розвинутих країнах (США, Німеччина, Франція та інші країни ЄС).

Висновки

В умовах глобалізації через характер впливу на країни світового туризму визначаються його функції (економічна, соціально-культурна, оздоровчо-спортивна, освітньо-професійна, екстремальних видів туризму) як системи подорожей, що здійснюються на базі міждержавних договорів, з урахуванням діючих міжнародних норм і місцевих звичаїв.

На промислово-розвинуті країни сьогодні припадає більше 60% всіх прибуттів іноземних туристів і 70-75% здійснюваних поїздок. При цьому на частку ЄС припадає близько 40% прибуттів туристів і валютних надходжень. Чинники, що формують такий регіональний розподіл світових туристичних прибуттів та надходжень від світового туризму, можна віднести до двох ключових груп: економічного (валютна політика, державне стимулювання розвитку галузі) та неекономічного характеру (старіння туристських продуктів, зміни попиту потенційних туристів).

Україна залишається недостатньо залученою до міжнародних туристичних процесів, хоча особливості географічного розташування, сприятливий клімат, унікальні природно-рекреаційні ресурси та велика кількість історико-культурних пам'яток створюють можливості для інтенсивного розвитку багатьох видів туризму.

Серед основних факторів, що гальмують розвиток національної туристичної галузі, є незадовільний стан розвитку інфраструктури та матеріально-технічної бази туризму, високі ціни, екологічні та кримінальні ризики, низька інноваційна активність туристичних підприємств. Передумовою подальшого розвитку вітчизняного туризму відповідно до тенденцій міжнародного ринку туристичних послуг є залучення до міжнародної законодавчої та нормативно-правової бази туризму, передових надбань найбільш розвинутих туристичних індустрій, впровадження стандартів якості туристичного обслуговування, прогресивних технологій та методів підвищення кваліфікації туристичних кадрів і практики формування організаційно-економічних механізмів ефективного функціонування туристичної індустрії.

Література

1. Гайдук А. Процеси глобалізації та концентрації як фактор розвитку європейського та світового туристичного господарств // А. Гайдук / Регіональна економіка. - 2003. - №1. - С. 227-232

2. Дубенюк Я. А. Оцінка конкурентоспроможності туристичної галузі України // Я. А. Дубенюк / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: - Сб. науч. тр. - ДонНУ, 2007. - С. 754-761

3. Муковський І.Т. Міжнародний туризм як складова глобальної економіки // І.Т. Муковський / Актуальні проблеми міжнародний відносин. Випуск 51 (Частина І), 2005. - С. 38-40

4. Ткаченко Т.І. Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу //

5. Т.І. Ткаченко / Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 81. - С. 56-64.

6. Україна туристична 2012 [Електронний ресурс] / Державна служба туризму та курортів України. - Режим доступу: http://who-iswho.com.ua/book/ukrtour2012.html.

7. Зовнішня торгівля України послугами за 2012 р.: Експрес-випуск. - К.: Державний комітет статистики України, 2013. - 13 с.

8. UNWTO World Tourism Barometer. Edition 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до журн.: http://unwto.org/facts/eng/barometer.htm.

Размещено на Allbest.ru