Аналіз результатів впровадження експериментальної методики комплексного розвитку рухових якостей і засвоєння елементів техніки юних важкоатлетів 10–12 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз результатів впровадження експериментальної методики комплексного розвитку рухових якостей і засвоєння елементів техніки юних важкоатлетів 10-12 років

Важка атлетика є олімпійським і популярним видом спорту серед сучасної молоді [1; 3; 8; 18; 19]. Дана обставина привертає увагу фахівців до розробки та науково - методичного обґрунтування теорії і методики підготовки спортсменів різного віку і кваліфікації.

Підвищення вимог до виконавської майстерності змусило багатьох фахівців звернути особливу увагу на якісну базову і спеціалізовану підготовку спортсменів у важкій атлетиці. Мета її полягає в технічно досконалому оволодінні різними елементами, зв'язками і комбінаціями.

Різноманітні дослідження, проведені в різних склад - нокоординаційних видах спорту, присвячені наступним питанням: розробці загальної концепції багаторічної підготовки спортсменів, модельних характеристик виду спорту, питань управління, вивчення біомеханічних основ техніки вправ, розробці дидактичних положень, відображають найбільш значущі для практики спорту закономірності при навчанні складним руховим діям, методики навчання вправам [3], теорії і методики відбору і прогнозування [20; 21], виховання фізичних якостей [22; 23].

Згідно з дослідженнями, особливо важливим є етап початкової підготовки, тому що в цей період відбувається швидкий розвиток силових здібностей, становлення спортивної майстерності, інтенсивне протікання процесів адаптації до специфічних умов занять важкою атлетикою. Проблемі тренування юних спортсменів на етапі початкової підготовки у важкій атлетиці приділяється певна увага, відбувається постійне вдосконалення методики підготовки юних спортсменів. Зокрема, за останні роки проведені наукові дослідження, присвячені різним аспектам даної проблеми [2; 3; 18-19], видано два методичних посібники (Л.С. Дворкін, 2005; В. Г Олешко, 2011). Опубліковано велике число наукових статей, видаються програми для ДЮСШ. Все це свідчить про актуальність досліджуваного напрямку.

Аналізуючи доступну науково-методичну літературу, присвячену підготовці спортсменів у важкій атлетиці, слід зазначити, що багато питань представлені досить широко.

Зокрема, розглядаються різні погляди про вік початку занять важкою атлетикою (Л.С. Дворкін, 2005; В. Г Олешко, 2011), обсяг та зміст тренувальної роботи (Ю.В. Вер - хошанский, 2013; Б. І. Шейко, 2008), використання різноманітних тренувальних засобів (Л.С. Дворкін, 2005; Н.А. Лапутин, 1973; Ю.К. Гавердовский, 2007; А.В. Черняк, 1970; В.Ю. Джим, 2013).

Наукове дослідження виконано за темою Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011-2015 рр. 3.7 «Методологічні і організаційно-методичні основи визначення індивідуальної норми фізичного стану людини» (номер державної реєстрації 0111U000192).

Мета дослідження: виявити вплив експериментальної методики на розвиток рухових якостей і засвоєння елементів техніки юних важкоатлетів 10-12 років.

У даному дослідженні брали участь юнаки 10-12 років, які займаються в секціях важкою атлетикою в ДЮСШ ХТЗ, а також у спортивному інтернаті №2 міста Харкова. Досліджувані були поділені на дві групи, контрольну і експериментальну, по 24 спортсмени у кожній. На момент початку експерименту достовірної різниці між групами у тестах, що використовувались для визначення рівня фізичної і технічної підготовленості, не виявлено.

Методи дослідження: теоретичний метод та узагальнення літератури, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, метод математичної статистики.

У тренувальний процес, що тривав протягом 2-х років, в експериментальній групі впроваджувалась розроблена нами методика комплексного розвитку фізичних якостей і засвоєння елементів техніки, що позитивно вплинуло на їх показники.

Так, протягом двох років покращилися результати тестування фізичних якостей, при чому їх приріст у більшості показників спостерігався одразу після першого року тренувань (табл. 1)

Результати в бігу на 30 метрів за перший рік тренувань покращились на 0,6 с (t=2,65; p<0,05), за другий ще на 0,5 с (t=2,14; p<0,05).

Швидкісна спритність також має достовірні зміни. Час подолання дистанції у човниковому бігу 3х10 м скоротився після року тренувань на 0,7 с (t=2,14; p<0,05), після другого - на 0,6 с (t=2,12; p<0,05), що в цілому за два роки склало 1,3 с (t=4,72; p<0,001).

Тестування швидкісно-силових якостей з використанням стрибкових вправ також виявило рівномірні зміни між показниками першого та другого року тренувань (табл. 1).

Стрибок вгору з місця, це складна вправа за технічною характеристикою, після першого року тренувань покращився на 4,7 см (t=2,21; p<0,05), у кінці дослідження середній показник збільшився на 4,5 см (t=2,18; p<0,05).

Більш легший у технічному виконанні, стрибок у довжину з місця за перший рік покращився на 15,5 см (t=2,55; p<0,05), після другого року тренувань результат склав 189,8 см (t=2,64; p<0,05).

У той же час тести з використання вправ силової спрямованості мають дещо іншу спрямованість. Результати згинання і розгинання рук в упорі, лежачи на підлозі, достовірно покращилися в однаковій мірі за перший і другий рік тренувань (t=2,36; 2,09; p<0,05).

Показники силових якостей рук у вправі підтягуванні на перекладині має достовірне покращення лише за період проведення експерименту (t=2,24; p<0,05), у той час як за кожний рік достовірних зрушень (р>0,05) не сталось.

Специфічні рухові вправи, які використовуються у тренуванні важкоатлетів та застосовувалися підчас тренувань юних важкоатлетів експериментальної групи, мають позитивну динаміку (табл. 1).

Кількість присідань за 30 с за перший рік збільшилась на 2 рази (t=2,33; p<0,05), і на 2 рази у подальшому (t=2,17; p<0,05).

Результати тестування рухових якостей юних важкоатлетів 10-12 років контрольної групи також мають позитивну динаміку, але достовірні зміни мали лише наприкінці експерименту (p<0,05), у той час як після першого та другого років тренувань вони не значні (р>0,05).

Проведений тренувальний процес в експериментальній групі також позитивно вплинув на формування елементів техніки важкої атлетики.

Виконання змагальної вправи ривок класичний покращувався протягом двох років. За перший рік результат зріс на 9,5 кг (t=2,35; p<0,05), за другий рік покращився результат на 9,2 кг (t=2,24; p<0,05).

У другій змагальній вправі - поштовху класичному приріст за перший рік тренувань склав 9,5 кг (t=2,28; p<0,05), за другий рік тренувань склав 8,5 кг (t=2,11; p<0,05).

У сумі двоборства відповідно до ривку та поштовху класичному було достовірне покращення (p<0,05) з року в рік.

При виконанні присідань зі штангою на плечах у юних важкоатлетів 10-12 років середній результат на початку дослідження становив 43,6±3,0 кг, а за другий рік (11 років) підвищився до 52,6±2,6 кг, та за третій рік дослідження (12 років) досяг 61,1±2,8 кг Різниця результатів у період з 10 до 11 років склала 9,0 кг (t=2,27; p<0,05), у наступний рік з 11 до 12 років - 8,5 кг (t=2,22; p<0,05), за весь час досліджень результат підвищився на 17,5 кг (t=4,26; p<0,001) Вихідні дані тяги ривкової у юних важкоатлетів становили 31,9±3,3 кг Після першого року тренувань (в 11 років) результати підвищилися і в середньому становили 42,5±3,1 кг, після третього року (12 років) середньо - групові результати досягли 51,6±2,9 кг

Вірогідність різниці результатів склала з 10 до 11 років - t=2,34; p<0,05, у наступний рік (з 11 до 12 років) отримано менш значні зміни - t=2,14; p<0,05.

У дослідженні показників тяги поштовхової у юних важкоатлетів, на початку дослідження виявлено середньогруповий результат 44,4±3,2 кг на другому році (11 років) показник становив 54,5±2,8 кг, на третьому році дослідження (12 років) - 64,0±3,0 кг Різниця результатів з 10 до 11 років становила 10,1 кг (t=2,37; p<0,05), у наступний рік з 11 до 12 років - 9,5 кг (t=2,14; p<0,05), а за два роки приріст результату склав 19,6 кг (t=4,48; p<0,001).

Висновки

1. Тренувальний процес, в якому використовувалась методика комплексного розвитку рухових якостей і засвоєння елементів техніки важкої атлетики в експериментальній групі дозволила підвищити результати тестів. Це може свідчити проте, що сполучення засвоєння елементів техніки і фізичних вправ, які забезпечують їх виконання, ефективне.

2. Поєднання навчання елементам техніки важкої атлетики з розвитком рухових якостей в експериментальній групі дозволило ефективно вирішувати обидва завдання - засвоєння елемента техніки і розвитку рухових якостей.

Список використаної літератури

атлетика спортсмен фізичний руховий

1. Доронин, А.М. (1992), Скоростно-силовая подготовка спортсменов с использованием машины управляющего воздействия: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. пед. наук, ГЦОЛИФК, Москва, 28 с.

2. Евдокимов, Б.С. (1971), «Оценка уровня специальной подготовки физической подготовленности тяжелоатлета», Тяжелая атлетика, Физкультура и спорт, Москва, С. 118-123.

3. Ипполитов, Н.С. (1975), Исследование прогностической значимости скоростно-силовых качеств у подростков при отборе для занятий тяжелой атлетикой: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. пед. наук, Ленинград, 24 с.

4. Коробков, А.В. (1964), Исследование взаимосвязи развития физических качеств и обучения технике тяжелоатлетических упражнений: автореферат. дис. канд. пед. наук, Москва, 25 с.

5. Лапутин, H.A. (2004), Специальные упражнения тяжелоатлета, Физкультура и спорт, Москва.

6. Медведев, А.С., Фролов, А.И., Фураев, А.Н. (1980), «Скоростно-силовые качества тяжелоатлетов высокой квалификации и их взаимосвязь с техническим мастерством», Тяжелая атлетика, ФиС, Москва, С. 33-34.

7. Михайлюк, М.П. (1977), «Скоростно-силовая подготовка квалифицированных тяжелоатлетов», Тяжелая атлетика, Физкультура и спорт, Москва, С. 46-48.

8. Олешко, В.Г. (2011), Підготовка спортсменів у силових видах спорту, ДІА, Київ.

9. Платонов, В.Н. (2015a), Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. В 2 кн., Кн. 1, Олимп. лит, Киев.

10. Платонов, В.Н. (2015b), Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. В 2 кн., Кн. 2, Олимп. лит, Киев.

11. Півень, О.Б., Джим, В.Ю. (2014), «Удосконалення тренувального процессу спортсменів силових видів спорту з урахуванням їх біоритмів», Слобожанський науково-спортивний вісник, №5 (43), С. 65-69.

12. Півень, О.Б., Дорофєєва, Т.І. (2017), «Залежність спортивного результату від даних фізичного розвитку, морфофункціональної та спеціальної силової підготовленості важкоатлетів на етапі попередньої базової підготовки», Слобожанський науково-спортивний вісник, №4 (60), С. 75-85.

13. Фарфель, B.C. (1963), «Двигательные качества штангистов», Трибуна мастеров тяжелой атлетики, Физкультура и спорт, Москва.

14. Филин, В.П. (1970), Проблема совершенствования двигательных (физических) качеств детей школьного возраста в процессе спортивной тренировки: автореф. дисс. на соискание уч. степени д-ра. пед. наук, Москва, 55 с.

15. Черняк, А.В. (1970), «Скоростно-силовая подготовка спортсменов-разрядников», Тяжелоатлет: сборник статей в помощь тренеру, ФиС, Москва, С. 28-36.

16. Cornelius, A.E., Brewer, B.W. & Van Raalte, J.L. (2007), «Applications of multilevel modeling in sport injury rehabilitation research», International Journal of Sport and Exercise Psychology, Vol. 5 (4), pp. 387-405, doi: 10.1080/1612197X.2007.9671843.

17. Visek, A.J., Watson, J.C., Hurst, J.R., Maxwell, J.P & Harris, B.S. (2010), «Athletic identity and aggressiveness: A cross-cultural analysis of the athletic identity maintenance model», International Journal of Sport and Exercise Psychology, Vol. 8 (2), pp. 99-116, doi: 10.1080/1612 197X.2010.9671936.

18. Huijing, PA. (1992), «Elastic Potential of Muscle», Strength and Power in Sport, Blackwell Scientific Publications, pp. 151-168.

19. Komi, P.V. (1992), «Stretch-Shortening Cycle», Strength and Power in Sport, Blackwell Scientific Publications, pp. 169-179

Размещено на Allbest.ru