Кластерний підхід розвитку регіональних туристично-рекреаційних комплексів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ

Л.О. Шпак,

кандидат економічних наук,

доцент кафедри бухгалтерського обліку АМУ

Анотація

В статті розкриваються особливості застосування кластерних моделей формування та нарощення туристично-рекреаційного потенціалу регіональних економічних систем з метою регіонального розвитку туристично-рекреаційних комплексів.

Ключові слова: регіональний туристично-рекреаційного комплекс, соціально-економічний розвиток регіону, туристичний кластер, туристична інфраструктура, туристичні ресурси.

Постановка проблеми.

Вітчизняний туризм суттєво поступається іншим країнам: у валовому внутрішньому продукті України питома вага туристських послуг знаходиться на рівні 1,5%, що складає 10,2 млрд. дол. В інших країнах аналогічний показник склав: у Франції - 33,5 млрд. дол., Іспанії - 36,7 млрд. дол., в США - 80,7 млрд. дол.

Україна має в розпорядженні широкі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють багаті туристичні ресурси, великий туристичний потенціал. У регіонах виїзний туризм істотно переважає над в'їзним туризмом. Для так званого середнього класу, виходячи з оптимального співвідношення "ціна-якість", нині виїзний туризм став прийнятнішим. У нашій країні причини зростання цін і тарифів у рамках внутрішнього туризму на рівні регіону яскраво виражені.

Для туристично-рекреаційних комплексів України характерні:

- недостатній розвиток туристичної інфраструктури і головним чином, засобів розміщення;

- монопольне положення багатьох засобів пасажирського транспорту, туристських потоків, що забезпечують переміщення і стійке зростання тарифів переважно на послуги авіаційного і залізничного транспорту;

- неефективне використання ресурсного потенціалу, культурно-історичної спадщини регіону;

- вузькопрофільна спрямованість розвитку туристичний галузі, слабкий розвиток альтернативних видів туризму (освітнього, лікувально-рекреаційного, наукового, культурно-пізнавального, ділового, " транзитного" та ін.).

Метою цієї статті є застосування кластерних моделей формування та нарощення туристично-рекреаційного потенціалу регіональних економічних систем з метою регіонального розвитку туристично-рекреаційних комплексів.

Виклад основного матеріалу.

Розглянувши думку ряду авторів, відповідно до якої формування туристського кластера на рівні конкретного регіону є дієвим інструментом рішення проблем розвитку туризму. З одного боку, туристський кластер - це особлива сучасна форма територіальної організації виробництва турпродуктів, а з іншої - система здатна створити інновації в регіоні.

Кластер (англ. cluster скупчення) - сукупність взаємозв'язаних однорідних елементів, об'єднання яких виступає у вигляді самостійної одиниці, якій властиві певні властивості. У соціально-економічних системах кластер є об'єднанням взаємозв'язаних господарюючих суб'єктів, що знаходиться на певній території, на основі галузевих, міжгалузевих інфраструктурних зв'язків.

Основоположниками теорії кластера були А. Маршалл і Б.С. Ястремский, які обґрунтували доцільність формування і функціонування кластерів у рамках промислового виробництва. Галузевий же підхід до застосування кластерів на рівні регіону уперше застосував М. Портер(Гарвардська школа бізнесу).

Світовий досвід розвитку туризму свідчить про те, що кластерний підхід в управлінні туристською діяльністю створює реальні умови для перенесення переважного розвитку виїзного туризму на в'їзний, що у свою чергу, є найважливішим чинником стійкості соціально-економічного розвитку території.

У світі є території, які широко відомі як успішно функціонуючі туристські кластери: розважальна індустрія в Лас-Вегасе і Голлівуді; узбережжя Середземного і Адріатичного морів, Карибського басейну; гірськолижна індустрія Альпійського регіону; Об'єднані Арабські Емірати. [ 1]

Кластеризація туристської діяльності в Україні - явище нове. Нині в нашій країні є території, в яких є потенційні можливості для формування і розвитку туристських кластерів. Це зокрема, культурно-історичні центри України - Київ, Львів, Одесса; рекреаційні зони на узбережжях Чорного моря; а також територія регіонів Західного регіону. [3]

Виділимо три головні причини територіальної концентрації суб'єктів підприємницького сектора сфери туризму в Україні.

1. Можливість отримувати економічну вигоду в результаті розподілу витрат для забезпечення доступу до регіональних туристських ресурсів в процесі створення, реалізації і використання туристського продукту і функціонування туристських ланцюгів.

2. Територіальна близькість до розміщення специфічних для регіону туристських ресурсів, що створює умови для формування нижчих тарифів на туристські послуги і забезпечення в коротші терміни їх надання.

3. Виникнення особливого інформаційного ресурсу в процесі соціально економічних взаємодій суб'єктів господарювання, зосереджених в одному місці, створення єдиного інформаційного простору в сфері застосування ефективних технологій в галузі, у тому числі соціальних комунікацій, навчання і використання робочої сили в туристській діяльності. [4]

Існує дві причини застосування туристського кластера у рамках досліджуваного регіону. По-перше, туристський кластер являється поняття мезоекономіки. Його використання пов'язане з проведенням комплексного і глибокого аналізу стану туристської галузі в конкретному регіоні і його прогнозуванні. По-друге, формування кластерів припускає розробку, обґрунтування і реалізацію регіональної стратегії розвитку туризму і суміжних з ним сфер діяльності у рамках загальної концепції соціально-економічного розвитку відповідної території. При цьому передбачається зростання ефективності суб'єктів господарювання цих галузей: підвищення продуктивності праці, інноваційності прибутковості і рентабельності, конкурентоспроможності. Туристський кластер - це глобальне явище, наслідок загальних процесів глобалізації в суспільстві. Він є групою інтегрованих однотипних і різноякісних суб'єктів господарювання, що знаходяться в одній сфері діяльності або суміжних областях.

Туристський кластер на рівні регіону завжди припускає облік і використання в практичній діяльності міжгалузевих, межсекторальных і міжрегіональних і зв'язків. Для держави як суб'єкта управління регіоном він виконує роль "точки зростання" регіонального туристського ринку. Головна мета туристського кластера - забезпечення формування і функціонування конкурентоздатного регіонального туристського комплексу. Кластеризація туризму супроводжується формуванням взаємодій різних складових кластера: туристських цінностей(об'єктів природної і культурної спадщини); інфраструктурних об'єктів, задіяних обслуговуванням туристів; повчальних центрів, що забезпечують підготовку кадрів; органів управління туризмом; організацій і установ, що здійснюють наукові дослідження і виконують проектні завдання.

Окремі автори процеси кластеризації туризму за кордоном і в нашій країні розглядають у рамках функціонування тільки підприємницького сектора сфери туризму і, більше того, ще у вужчому ключі - діяльності тільки туристських підприємницьких структур. При цьому природа кластерного підходу не відбиває його багатоаспектність, процеси глобалізації, які впливають на кластеризацію територій у всьому світі. У цих процесах найважливішу роль грають інші сектори економіки - громадський, неприбутковий("третій") і сектор домогосподарств. Туристський кластер - атрибут не лише підприємницькій діяльності і по суті він є ініціативним кластером.

Туристський кластер регіону здатний підвищити ефективність діяльності суб'єктів господарювання, що входять до його складу. Для останніх посилюється обмін інформацією і впровадження нововведень, полегшуються питання координації спільних дій, з'являється можливість спільного використання інфраструктурних об'єктів обслуговуючих туристів. Стає реальністю підготовка кадрів у великих освітніх структурах, порівняння господарюючими суб'єктами-конкурентами ефективності діяльності один у одного. На території функціонування туристського кластера виникає можливість створення сприятливих умов для появи нових структур, пов'язаних з трудовими ресурсами тієї, що відповідає, що розташовуються в регіоні кваліфікації, особливих режимів оподаткування і інвестиційної діяльності у рамках господарювання учасників кластера.

Вищесказане зумовлює актуальність дослідження соціально економічної доцільності взаємодії підприємств і організацій, установ у формі кластерів. Тому в сучасних умовах розвитку туризму і економіки регіонів потрібні науково- методичні основи розробки і впровадження економічної системи туристських кластерів, що містять логіко-культурні зв'язки. Економічна система туристського кластера відбита на рис. 1.

Туристські ресурси грають ключову роль в розвитку туризму. Це природні, історичні, соціально-культурні об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні потреби туристів, сприяти відновленню і розвитку їх фізичних сил. На основі наявних в регіоні туристських ресурсів соціально-економічні, політико-правові. [2]

На наш погляд, Україна повністю відповідає умовам кластеризації туристській діяльності. У регіонах України яскраво виражені національний колорит і українська гостинність, збереглися історичне середовище, екзотика, місцевітрадиції і самобутність народу, що населяє цю територію.

Проте, на нашу думку, стримуючими чинниками формування туристського кластера в регіоні являються: слабкий розвиток необхідної інфраструктури, відсутність виразного брендингу і міжнародного маркетингу туристських послуг, низький рівень сервісних послуг, що не відповідає світовим стандартам.

Виробниками і продавцями туристських продуктів є туристські фірми, які взаємодіють з постачальниками спеціалізованих туристських послуг(по суті - господарюючими суб'єктами соціальної сфери, соціальні послуги, що роблять

туристам, передбачені відповідним турпакетом). Не останню роль в туристичному(туристично-рекреаційному) кластері грає ринкова інфраструктура, а також загальні фактори розвитку регіону - природно-кліматичні, культурно-історичні, соціально-економічні, політико-правові.

Рис. 1. Економічна система побудови туристичного кластера

За останні роки в ряду доцільності створенні особливі форми кластерів в туризмі - тематичні туристичні кластери: культурно-пізнавальні, сільські, спортивні, пригодницькі. Завдяки - тематичним майстрам турист отримуєнові враження і досвід. З економічної точки зору тематичні кластери створюють сприятливе середовище для вибудовування в них ланцюжків доданої вартості і систем накопичення вартості. Кожен регіон України свідчить про те, що є істотні зміни у напрямі кластеризації туризму.

Процес формування туристичного кластера розпочинається з появи ініціатив різних суб'єктів - представників державних управлінських структур, бізнес-структур, місцевого співтовариства. Він припускає створення компанії, що управляє, розробки стратегічного плану розвитку туризму на території, здійснення поточного управління, проведення моніторингу, подальшого саморозвитку на принципах самоврядування. Компанія, що управляє - самостійна юридична особа, діяльність якої ґрунтована на принципах державно-приватного партнерства.

У компанії, що управляє, працюють представники різних учасників туристського кластера - адміністрації, підприємницького і " третього" сектора.

Кластерна організація туристської сфери економіки має явні переваги: вона " працює" на систему інтересів учасників кластера. і створює сприятливі умови для стійкого соціально-економічного розвитку території. [3]

Розвиток підприємницького сектора регіонального туристично-рекреаційного комплексу залежить від його взаємодії з громадським сектором. Йдеться про ефективну взаємодію влади і бізнесу в туристично-рекреаційній сфері на відповідній території. Фахівцями доведено, що вона створює сприятливі умови для: формування позитивного іміджу туристичної дестинації і всього регіону, зростання соціально-економічної конкурентоспроможності регіону в зовнішньому середовищі; більш активної участі території в комплексних міжнародних, федеральних і регіональних програмах, розширення можливостей використання власних ресурсів за межами регіону, залучення в регіоні державних і приватних замовлень.

Ефективність державного управління туристично-рекреаційним комплексом дестинації безпосередньо залежить від ресурсної бази громадського сектору відповідній території, яка містить в собі сукупність наявних і використовуваних ресурсів держави: адміністративно-правових, фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інформаційних.

Адміністрація відповідного регіону є виробником соціально-політичних послуг. Ці послуги в процесі ведення державно-приватного партнерства побічно стимулюють виробництво соціально-економічних послуг, що споживаються бізнесом.

Специфіка туристично-рекреаційних ресурсів України та особливості інституційного середовища визначають вибір методів взаємодії на території громадського та підприємницького секторів економіки.

Висновки та перспективи подальшого дослідження.

У сучасних умовах розвитку туризму і економіки регіонів потрібні науково-методичні основи розробки і впровадження моделей туристичних кластерів, які містять логіко-структурні зв'язки. Враховуючи в статті побудована і обґрунтована модель туристичного кластера.

Розвиток підприємницького сектора регіонального туристично-рекреаційного комплексу багато в чому залежить від його взаємодії з громадським сектором: ефективної взаємодії влади і бізнесу в туристично-рекреаційній сфері на відповідній території. Відповідно можливо зробити висновок про те, що форми і методи взаємодій районних адміністрацій міста і що знаходяться в районі підприємницьких і недержавних некомерційних структур багато в чому залежать від стадії життєвого циклу останніх.

туризм економічний регіональний

Список використаних джерел

1. Азоев Г. Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г. Л. Азоев, А. П. Челенков. - М.: ОАО «Типография «НОВОСТИ», 2000. - 256 с

2. Андрєєва Г. П. Проблеми змістовного наповнення понятійного апарату інноваційної діяльності / Г. П. Андрєєва// Економiка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - 2008. - Випуск 237: В 6 т. - Т. ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - С. 448-457.

3. Брижань І. А. Вплив кластерних об'єднань на розвиток підприємств і регіонів / І. А. Брижань, І. М. Савицька // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011, С. 189-194.

4. Коваль П. Ф. Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств сільського туризму / П. Ф. Коваль, Г. П. Андрєєва // Вісник ДІТБ серія „Економіка, організація і управління підприємствами (в туристичній сфері)”. - 2008. - 12. - С. 199-204

Размещено на Allbest.ru