Регулювання туристичної діяльності

Размещено на http: //www. allbest. ru/

1. РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Форми регулювання туристичної діяльності

Туризм як надзвичайно складна сфера людської діяльності безперечно вимагає управління, контролю. Адже в туризмі задіяна величезна кількість людей, а також колосальні матеріальні й технічні ресурси. Усі вони пов'язані різноманітними зв'язками, як у середині конкретної країни, так і за її межами. Тому виникає безліч складних питань, які самі по собі туристична галузь розв'язати не може. Тут і проблема підготовки кадрів, і постійне вдосконалення туристичної інфраструктури, і безпека туристів, і охорона довкілля тощо. Розв'язати ці та багато інших проблем у туризмі можна за допомогою ефективного регулювання, яке має забезпечити правильну взаємодію всіх учасників туристичного бізнесу.

Однак розв'язати ці питання лише в межах ,однієї конкретної держави, зазвичай, неможливо, потрібні всілякі заходи й на міжнародному рівні. При цьому такі заходи повинні бути узгоджені між різними державами. Отже, туризм є справою як окремих держав, так і міжнародної спільноти, що мають погоджувати між собою туристичну політику.

Слово «політика» походить із грецької й означає «мистецтво управління державою». Туристична політика - це система заходів і засобів, що забезпечують сприятливі правові, економічні та ідеологічні умови туристичної діяльності. Лише завдяки правильно обраній та узгодженій між різним державами туристичній політиці можливе ефективне регулювання туризму на всіх рівнях - міжнародному, регіональному, національному (державному), обласному та місцевому.

Таким чином, основними формами регулювання туристичної діяльності є міжнародне й державне регулювання туризму.



1.2 Міжнародне регулювання туристичної діяльності

Основними механізмами міжнародного регулювання туризму (туристичної діяльності) є:

- участь у міжнародних організаціях;

- участь у міжнародних заходах (конгресах, конференціях, проектах тощо);

- підписання двосторонніх угод і багатостороннє співробітництво.

Наслідком втілення таких механізмів у туристичну практику є різноманітні міжнародні документи - декларації, резолюції, постанови тощо. І хоча вони мають, зазвичай, рекомендаційний характер, значення їхнє досить вагоме. Адже такі документи є, по суті, своєрідними інструментами, за допомогою яких реалізуються основні принципи, норми та правила у сфері туризму, фактично, встановлюється певний порядок здійснення туристичної діяльності.

Участь у міжнародних організаціях передбачає участь тієї чи іншої держави, країни або компанії чи громадського об'єднання в діяльності міжнародних структур, що опікуються інтересами туризму. Загалом таких структур нині нараховується понад 200. Вони є досить різноманітними і відрізняються за багатьма ознаками.

Передусім, міжнародні туристичні організації варто розрізняти за національно-територіальною ознакою - всесвітні, регіональні, національні. Серед таких за характером діяльності додатково виділяють організації універсального характеру, галузевого характеру, спеціалізовані, а також особливі організації. За суспільно-державною ознакою міжнародні організації можуть бути урядові, громадські, приватні, за видом діяльності - навчальні, консультативні, торговельні та ін., а за сферою діяльності - транспортні, туроператори і турагенти (рис. 32).

Найвідоміша і найавторитетніша серед міжнародних туристичних організацій - Всесвітня туристична організація (World tourism organization, UNWTO). З 2003 р. вона має статус спеціалізованої установи ООН. Дана організація об'єднує: 156 країн, що є дійсними членами (зокрема й Україна з 1997 р.); 6 територій, що є асоційованими членами; близько 400 членів, що приєдналися (широке коло організацій і компаній, які безпосередньо працюють у сфері туризму та подорожей або в суміжних із нею галузях).

Рис. 1 Класифікація міжнародних туристичних організацій

Діяльність UNWTO (ЮНВТО), здебільшого, зосереджена на організації обміну інформацією та заохоченню застосування нових розробок і знань у сфері туризму. Прикладом є Щорічний огляд UNWTO (Tourism Highlights), у якому узагальнюються основні показники розвитку туризму. Упродовж року UNWTO готує і випускає ще кілька проміжних оглядів із попередніми підсумками щодо розвитку міжнародного туризму - так звані Барометри UNWTO. Організація також намагається упорядкувати дії різних націй у туризмі шляхом розробки та впровадження певних спільних принципів. Одним із напрямів такої діяльності UNWTO є розробка єдиної Методики статистичного обліку в міжнародному туризмі.

Крім UNWTO до всесвітніх туристичних організацій універсального характеру належить також Всесвітня рада з подорожей і туризму (World Travel & Tourism Council, WТТС). Нині WТТС має понад 100 членів, серед яких не лише окремі держави, але й туристичні оператори та агенти, готелі та готельні мережі, інвестиційні компанії, фірми з надання послуг оренди автомобілів або спорядження, заклади ігрової індустрії тощо.

Основне завдання WТТС - економічні дослідження туристичного ринку та інформування світової спільноти щодо економічної і соціальної ролі міжнародного туризму. Результатом діяльності організації є щорічні прогнози розвитку туризму для 181 країни світу, зокрема й для України. Ці доповіді, які Всесвітня рада з подорожей і туризму готує разом із Оксфордським бюро економічного прогнозування, містять також і рекомендації щодо розвитку туризму. Методика, що застосовується для складання доповідей WTTC офіційно визнана ООН.

WТТС налагоджує співпрацю в туристичній галузі з урядами різних країн по всьому світу, зокрема з країнами та регіонами, які мають значний потенціал для розвитку туризму, але не мають достатньої бази чи тільки створюють її.

Ще одна відома всесвітня туристична організація універсального характеру - Всесвітня асоціація туристичних агентств (World association of travel agencies, WATA). Основна мета цієї організації - підвищення професіоналізму турагенств, захист їхніх інтересів перед туроператорами і транспортними компаніями.

Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств (United Federation of Travel Agents' Associations, UFТAA) створена з метою об'єднання в одній міжнародній федерації туристичних агентств і туроператорів, інтереси яких вона представляє в UNWTO. Дана міжнародна неурядова організація охоплює представників близько 80 національних об'єднань туристичних агентств і туроператорів. UFТAA надає своїм членам всебічну - юридичну, професійну, технічну, а також матеріальну допомогу.

Серед найвідоміших всесвітніх організацій галузевого характеру - Міжнародна асоціація повітряного транспорту (Іnternational Air Transport Association, ІАТА). Основні завдання, розв'язанню яких сприяє дана неурядова організація - це забезпечення безпечних повітряних перевезень людей і вантажів, захист довкіля, спрощення практики ведення бізнесу. Для забезпечення безпеки ІАТА сприяє співпраці всіх авіапідприємств і організаторів міжнародних повітряних перевезень, координує роботи по впровадженню єдиних для всіх своїх членів правил і процедур, виробляє спільні стандарти з метою покращення обслуговування пасажирів водночас із підвищенням рівня авіаційної безпеки.

З метою вдосконалення системи розрахунків і бронювання місць, ІАТА піклується про створення мережі агентів із продажу перевезень. Зокрема існує спеціальне відділення ІАТА - міжнародна мережа турагентів авіакомпаній (International Airlines Travel Agents Network, IATAN), яка розвиває співробітництво з турагентами. ІАТА нині представляє інтереси близько 250 авіакомпанії світу із понад 140 країн. На ці авіакомпанії, серед яких і українськА (МАУ - Міжнародні авіалінії України), припадає 84 % усіх міжнародних перевезень.

Прикладом широковідомої серед всесвітніх організацій галузевого характеру є також Міжнародна організація цивільної авіації (Іnternational Сivil Аviation Оrganization, ІСАО), що є спеціалізованою установою ООН. Нині діяльність ІСАО спрямована передусім на забезпечення безпеки польотів. Задля цього ІСАО розробляє та поширює міжнародні стандарти й правила повітряних перевезень, що регламентують роботу льотних екіпажів і всіх служб, які забезпечують польоти. За потреби ІСАО надає технічну допомогу, направляючи своїх експертів, а також допомагає в підготовці авіаперсоналу. Нині ІСАО об'єднує 190 держав світу, зокрема й Україну.

Регіональні організації універсального характеру представляє зокрема, Азійсько-Тихоокеанська туристична асоціація (Pacific Asia Travel Association, PATA). Заснована з метою сприяння розвитку туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, нині вона є найвідомішою серед міжнародних організацій такого типу і має високу репутацію. PATA представлена більше, ніж 2 тис. членів із 64 країн. Це сотні туристичних компаній, десятки авіа- і круїзних компаній, готельні асоціації, видавництва, радіо- і телевізійні компанії тощо.

Так само представляє регіональні організації універсального характеру і Європейська туристична комісія (European Travel Commission, ETC). Дана некомерційна організація заснована з метою сприяння розвитку туризму як у Європі загалом, так і в окремих європейських країнах. ЕТС займається просуванням європейського туристичного продукту на міжнародних ринках, особливо щодо відвідування Європи туристами зі США, Канади, Японії. З огляду на це, ЕТС сприяє обміну інформацією про туристичні маршрути, розвитку інформаційних технологій у цій галузі. Об'єднує 33 національні туристичні організації європейських країни - як членів ЄС, так і кандидатів. З 2005 р. членом ЕТС є й Україна.

У Новому Світі інтереси туризму представляє інша регіональна організація універсального характеру - Американське товариство туристичних агентів (American Society of Travel Agents, ASTA). Воно було засноване з метою сприяння розвитку туристичної індустрії і нині вважається найбільшою та найвпливовішою у світі асоціацією професіоналів туризму.

Охоплює туристичні агентства, а також круїзні та готельні компанії, фірми з оренди автомобілів тощо. Загалом має десятки американських та іноземних філій у 140 країнах світу. ASTA проводить наукові семінари з проблем розвитку туристичної індустрії, що вважаються одними з найпрестижніших серед фахівців туризму.

Серед регіональних організацій галузевого характеру відомою є Конфедерація національних асоціацій готелів і ресторанів у Європейському Співтоваристві (Confederation Of National Associations Of Hotels And Restaurants In Europe). Вона ще відома під абревіатурою HOTREC - від HOTELS, RESTAURANTS AND CAFES. Основним її завданням є відстоювання інтересів підприємств-членів організації і сприяння їхньому тісному співробітництву. Нині HOTREC об'єднує 42 національні асоціації гостинності у 27 країнах Європи. Більшість із підприємств (готелі, ресторани і кафе), що представляють дану організацію, є невеликими, однак, попри це, всі вони є рівноправними членами даної організації.

Прикладом міжнародних організацій спеціалізованого характеру є Міжнародна організація соціального туризму (The International Organisation of Social Tourism, OITS). Метою створення цієї некомерційної організації, що включає у себе як державні, так і приватні організації, є сприяння розвитку соціального туризму в міжнародному масштабі. OITS працює зокрема за такими напрямками, як от молодіжний туризм і туризм для інвалідів. OITS надає інформацію про можливості подібних подорожей через свій веб-сайт і журнал. Нині OITS нараховує понад 165 організацій-членів у 35 країнах.

До особливих міжнародних організацій належать такі, що виконують специфічні функції у сфері туризму, передусім, опікуються питаннями інформації, професійної туристичної освіти, наукових досліджень тощо. Прикладом є Міжнародна федерація журналістів і письменників, що пишуть про туризм (Fйdйration Internationale Des Journalistes Et Ecrivains Du Tourisme, FIJET). Це некомерційна, неполітична міжнародна організація, що є найстарішим об'єднанням професійних письменників і журналістів, які висвітлюють питання туризму в пресі. Основні завдання FIJET - пропаганда гуманістичних принципів міжнародного туризму, як-от сприяння миру на Землі, безпеки подорожування, освіті та вільному обміну ідеями за допомогою туризму тощо. Нині FIJET нараховує понад 900 членів у більш як 40 країнах світу. Для обміну ідеями та інформацією у складі FIJET поряд з індивідуальними представниками, існує понад 25 національних асоціацій FIJET, зокрема й асоціація України.

Така особлива міжнародна організація, як Всесвітня асоціація з професійного навчання в галузі туризму (World Association For Professional Training In Tourism, AMFORT) створена з метою удосконалення професійної туристичної підготовки, уніфікації і стандартизації відповідних програм, упровадження технічних засобів навчання. Членами її, зокрема, є дослідницькі центри і навчальні заклади.

Участь у міжнародних заходах. Крім туристичних організацій, існують ще й такі важливі форми міжнародного регулювання туристичної діяльності, як різноманітні форуми - конференції, наради, асамблеї тощо. Значення їх полягає в тому, що, практично, кожне міжнародне зібрання завершується прийняттям певних узгоджених міжнародних документів щодо регулювання туризму. Чимало з них враховуються при розробці національної політики.

Перша всесвітня конференція з туризму була організована ООН і відбулася в Римі в 1963 р. Даний форум був присвячений регулюванню туристичних зв'язків, а також офіційному визначенню таких ключових понять як «турист», «екскурсант» та інших.

Знаменна подія відбулася восени 1980 р., коли в Манілі (Філіппіни) два тижні тривала Всесвітня конференція з туризму. Наслідком її стало прийняття одного з перших значимих міжнародних документів у сфері туризму, який увійшов в історію як Манільська декларація з міжнародного туризму. Вона проголосила, по суті, нову концепцію туризму, згідно з якою туризм має розглядатися не лише як джерело прибутків. Декларація звернула увагу на туризм як усебічну форму відпочинку, на його духовну цінність, на туризм як фактор забезпечення миру. Крім того, конференція в Манілі проголосила 27 вересня Всесвітнім Днем туризму й закликала всі держави світової спільноти гідно відзначати цей день щорічно.

Для того, щоб виробити спільні дії з поступового впровадження основних положень Манільської конференції, улітку 1982 р. у Мексиці, у місті Акапулько, відбулася Всесвітня нарада з туризму. Ця нарада прийняла документ, що нині відомий як Документ Акапулько. Він, зокрема, містить розділ «Напрями для керівництва в роботі», де країнам задля забезпечення прав людей на відпочинок і подорожі рекомендовано залучати не тільки туристичні підприємства, але й національні структури законодавчого та фінансового характеру, профспілкові, підприємницькі, громадські, політичні та інші організації. Особлива роль визнається за внутрішнім туризмом, який «дає змогу людині пізнати власну країну, готуючи його таким чином до відкриття всесвіту». Загалом у Документі є цілий ряд рекомендацій, наприклад, ще зі шкільного віку готувати громадянина до подвійної ролі, яку він має грати або як «гість/відвідувач», або як «хазяїн/такий, що відвідується». Рекомендовано також внести туризм до програм навчання для всіх категорій молоді. Серед інших рекомендацій: покращання умов перевезення, розширення інфраструктури гостинності, спрощення по можливості туристичних формальностей тощо.

Не менш важливі документи було прийнято на шостій Генеральній асамблеї UNWTO в Софії (Болгарія), яка відбулася восени 1985 р. Передусім йдеться про Хартію туризму - своєрідні правила туристичної політики держави. Вони ґрунтуються на визнанні права кожної людини на відпочинок і дозвілля, а також права на вільне пересування без обмежень, за винятком передбачених законом. Інший важливий міжнародний документ, що був ухвалений на асамблеї - Кодекс туриста - своєрідні правила поведінки туриста, а також гарантії туристам у країні перебування. Обидва документи закликають всіляко сприяти внутрішньому і міжнародному туризму.

Результатом Міжпарламентської конференції з туризму в Гаазі (Нідерланди) у 1989 р., стала Гаазька декларація з туризму, що закріпила основні десять принципів міжнародного туризму.

З огляду на зростаючий вплив людини на довкілля, на тринадцятій сесії Генеральної асамблеї UNWTO в Сантьяго (Чилі) в жовтні 1999 р. було прийнято Глобальний етичний кодекс туризму. Основна мета цього документа - «максимально посилити вигоди від розвитку туризму та звести до мінімуму його негативний вплив на природне й культурне середовище».

У наш час, попри успішні результати туристичної діяльності в різних куточках планети, часом спостерігається нерозуміння сучасної ролі туризму. Зважаючи на це, UNWTO та уряд Андорри оголосили про проведення на території цієї маленької країни у березні 2011 р. Першого Глобального форуму з туризму. Мета його - привернути увагу до питання про важливість туризму осіб, які відповідальні за прийняття рішень на світовому рівні.

Підписання двосторонніх угод і багатостороннє співробітництво є також ефективним механізмом міжнародного регулювання туристичної діяльності. Такі угоди ґрунтуються на домовленості двох або більше сторін (країн) про довгострокові дії щодо розвитку взаємних туристичних зв'язків. Власне угоди (міждержавні або міжурядові) лише закріплюють раніше досягнуті домовленості та конкретизують цілі, визначають форми та методи співробітництва.

Регулювання туризму на основі двосторонніх угод є досить поширеною практикою в міжнародних відносинах. Україна має понад 40 двосторонніх угод із різними країнами світу про співробітництво в галузі туризму.

Так само розповсюджене й багатостороннє співробітництво у сфері туризму, яке передбачає координацію спільних зусиль щодо регулювання туристичної діяльності кількома державами. Яскравим прикладом співпраці на багатосторонній основі є Шенгенська угода 1985 р., яку нині підписали 25 європейських країн. В основу Шенгенської угоди покладено відмову від систематичного паспортного контролю на кордонах між країнами-учасниками Шенгенської угоди і домовленість про координацію національних правил видачі віз для громадян третіх країн.

Прикладом співпраці на багатосторонній основі є співробітництво у форматі Робочої групи з туризму Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) - міжурядової регіональної організації (об'єднує 11 країн), у межах якої плідно співпрацює й Україна.

Багатостороннє співробітництво в галузі туризму здійснюється також у межах Робочої групи з туризму такого регіонального об'єднання як Центральноєвропейська ініціатива. До її складу входять 18 країн Центральної та Східної Європи, зокрема Україна.

Спільні принципи щодо регулювання туристичної діяльності виробляються й на засіданнях Робочої групи з туризму ГУАМ - регіонального об'єднання чотирьох держав: України, Азербайджану, Грузії та Молдови.

1.3 Державне регулювання туристичної діяльності

Регулювання туристичної діяльності з боку держави здійснюється різними засобами (рис. 33). Передусім, - це регламентування туристичної діяльності шляхом розроблення законодавства з метою забезпечення умов для чесної конкуренції на ринку туристичних послуг і захисту права споживача, а також визначення рівня податків у туристичній галузі.

Туристична діяльність регламентується як прямо, так і опосередковано. У першому випадку йдеться про створення спеціального туристичного законодавства (наприклад, Закон України «Про туризм»), у другому - туристичне законодавство вносять у блок законодавчих актів, які стосуються як туризму, так і інших галузей економіки (як-от Закон України «Про курорти» або «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Господарський кодекс України тощо). В останньому випадку національна туристична адміністрація повинна відстоювати інтереси туристичного сектора, доводячи рівне значення туристичних проблем і проблем, які постають в інших секторах економіки.



Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 2 Засоби державного регулювання туристичної діяльності

Задля успішного регулювання держава здійснює координацію розвитку туризму, завдяки чому поєднується багато галузей, які з точки зору державного управління належать до різних міністерств. Так само у сфері діяльності держави є і стимулювання міжнародних обмінів шляхом спрощення туристичних формальностей, а також створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього туризму. Держава має гарантувати безпеку туристичної діяльності й туризму, включно із захистом навколишнього середовища, в межах національної території. Важливим засобом налагодження нормального функціонування туризму є також інформаційне забезпечення туристичної діяльності, як от збирання та обробка статистичних даних, випуск і поширення рекламно-інформаційних матеріалів тощо. До функцій держави належить і просування національного туристичного продукту на міжнародному ринку - шляхом реклами, презентацій, участі в різноманітних організаціях і заходах тощо (наприклад, акція «7 чудес України»). Нарешті, саме держава опікується таким важливим питаннями, як-от підготовка кадрів, фахівців для роботи у сфері туризму.

Управління туристичною галуззю здійснюється, зазвичай, через спеціальний адміністративний орган, наприклад, Національну туристичну адміністрацію або департаменти туризму при уряді тощо. Їхня роль у різних державах неоднакова і, зазвичай, значною мірою залежить від позиції цього спеціалізованого органу в структурі державної влади й ступеня втручання держави в просування туристичного продукту. У країнах із розвиненою ринковою економікою і досконалим законодавством, що враховує інтереси як суспільства загалом, так і окремих його груп (у нашому випадку - виробників і споживачів туристичного продукту), втручання державних органів може бути мінімальним.

У країнах із нестійкою економікою потрібна підвищена увага з боку держави до туристичної сфери, оскільки це частково допоможе нейтралізувати негативні впливи. Усунення держави від участі в регулюванні діяльності туристичної галузі може порушити рівновагу у взаєминах між виробником і споживачем туристичного продукту, при цьому страждають, здебільшого, споживачі.

Можна виділити три моделі державної політики або державного управління туристичною діяльністю.

Модель перша. Передбачає відсутність центральної державної туристичної адміністрації. Усі питання розв'язують на місцях через ринкові механізми. Така модель має право на існування в тих країнах, де туризм або взагалі не потрібний, або, навпаки, має настільки сильні позиції, що не потребує державного втручання і здатний самостійно розв'язувати власні проблеми.

Така модель державного управління застосовується, зокрема, у США, де наприкінці минулого століття була ліквідована державна структура, яка опікувалась туризмом. Даний факт зумовлений кількома причинами, як-от міцні позиції США на міжнародному ринку туризму, привабливість країни для зарубіжних туристів і наявність потужних приватних туристичних компаній, які здатні відстоювати інтереси всього національного ринку.

Модель друга. Передбачає наявність сильного й авторитетного міністерства, яке повністю контролює туристичну діяльність. При цьому забезпечуються значні фінансові вкладення в індустрію туризму, що подекуди вираховуються мільйонами доларів США за рік.

Управління туристичною діяльністю за цією моделлю поширене в Туреччині, Єгипті, Тунісі та інших країнах, де туризм є одним із основних джерел валютних надходжень.

Модель третя. Притаманна країнам, у яких розвиток індустрії туризму не розглядається як першочергове завдання. Тому проблемами туризму займається певне міністерство (найчастіше економічного напряму), в якому є лише відповідний підрозділ, що й опікується питаннями. Дана модель державного управління характерна, зокрема, і для України.

У Законі України «Про туризм» є розділ II, який називається «Державна політика та державне регулювання в галузі туризму». В ньому, зокрема, сказано, що: «Держава проголошує туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності».

Основними цілями державного регулювання в галузі туризму проголошуються такі: забезпечення прав громадян на відпочинок, відновлення і зміцнення здоров'я; безпека туризму; раціональне використання туристичних ресурсів України; створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності. У ст. 7. Закону зазначено, що регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, а також центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.

Щодо центрального органу виконавчої влади в галузі туризму, то таку функцію нині виконує Державне агентство з туризму і курортів (Держтуризмкурорт).

Стратегічна мета подальшої туристичної політики в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку.



1.4 Засоби регулювання туристичної діяльності

Більшість країн світу використовує певні засоби регулювання туристичної діяльності. По суті, ці засоби є своєрідними інструментами, за допомогою яких забезпечується державний контроль туристичної діяльності. В Україні такими державними інструментами контролю є стандартизація, сертифікація та ліцензування в галузі туризму.

1.5 Стандартизація і сертифікація

Стандартизацію можна визначити як діяльність, що забезпечує відповідність продукції (товарів, послуг) їх функціональному призначенню. Завдяки стандартизації споживачі інформовані про якість продукції. Крім того, стандартизація сприяє усуненню бар'єрів у торгівлі, розвитку міжнародної конкурентоспроможності продукції, науково-технічному співробітництву тощо.

Стандартизація є міжнародна, регіональна та національна. За умов, коли стандартизація проводиться на міжнародному рівні, участь у ній відкрита для відповідних органів усіх країн. Стандартизація, що проводиться на регіональному рівні, забезпечує участь відповідних органів країн певного географічного або економічного простору. Національна стандартизація проводиться на рівні однієї країни.

Результатом стандартизації є стандарти (міжнародні, регіональні або національні) - документи, в яких встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації й утилізації, виконання робіт або надання послуг (рис. 34). Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їхнього нанесення.

Українська державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності передусім спрямована на підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів, а також на захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля.

В Україні проведено стандартизацію видів туристичної економічної діяльності, професійних назв робіт, що пов'язані з економічною туристичною діяльністю, засобів розміщення, закладів ресторанного господарства, а також продукції, яка виробляється в туризмі.

Результатами зазначеної стандартизації є відповідні класифікації - документи, у яких згруповано та систематизовано інформацію про явища в стандартний формат, що допомагає визначити їхню подібність. Такі класифікації узгоджені з базовими міжнародними статистичними класифікаціями (видів діяльності, продукції, професії) і мають становлять систематизований перелік явищ, кожному з яких надано певний код. Код - знак (символ) чи сукупність знаків (символів), прийнятих для позначення об'єкта класифікації та (чи) класифікаційного угруповання.

Національна статистична класифікація видів туристичної економічної діяльності (КВЕД) і класифікатор професій (КП) у туризмі розглянуті в п. 2.3. Національна статистична класифікація засобів розміщення подана у п. 6.2.2., а національна класифікація щодо закладів ресторанного господарства висвітлена у п.6.2.3.



Рис. 3 Схема стандартизації в туризмі

Стандартизація продукції, яка виробляється в туризмі, відображена в статистичній класифікації продукції (СКП) за видами економічної діяльності. Зазначимо, що під продукцією розуміють результат виробничого процесу, який містить як товари, так і послуги. Відповідно до СКП, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України, можна виділити такі структурні ієрархії продукції туристичного призначення.



1.6 Секція H «Послуги готелів та ресторанів»

Розділ 55. «Послуги готелів та ресторанів».

Група 55.1. «Послуги готелів». Клас 55.10 «Послуги готелів». Підклас 55.10.1 «Послуги готелів». Підкатегорія 55.10.10 «Послуги готелів».

Група 55.2. «Послуги з надання місць для тимчасового проживання інших». Клас 55.21 «Послуги з надання місць молодіжними і гірськими туристичними базами». Підклас 55.21.1 «Послуги з надання місць молодіжними і гірськими туристичними базами». Підкатегорія 55.21.10 «Послуги з надання місць молодіжними і гірськими туристичними базами».

Клас 55.22 «Послуги з надання місць кемпінгами, включаючи послуги майданчиків для автофургонів». Підклас 55.22.1 «Послуги з надання місць кемпінгами, включаючи послуги майданчиків для автофургонів». Підкатегорія 55.22.10 «Послуги з надання місць кемпінгами, включаючи послуги майданчиків для автофургонів». Клас 55.23 «Послуги з надання місць для тимчасового проживання». Підклас 55.23.1 «Послуги з надання місць для тимчасового проживання». Підкатегорія 55.23.11 «Послуги дитячих та студентських літніх таборів». Підкатегорія 55.23.12 «Послуги центрів та будинків відпочинку». Підкатегорія 55.23.13 «Послуги з надання місць для проживання в мебльованих квартирах». Підкатегорія 55.23.14 «Послуги з надання спальних місць у спальних вагонах та інших транспортних засобах». Підкатегорія 55.23.15 «Послуги з надання місць для тимчасового проживання».

Група 55.3. «Послуги ресторанів». Клас 55.30 «Послуги ресторанів». Підклас 55.30.1 «Послуги ресторанів». Підкатегорія 55.30.11 «Послуги з забезпечення харчуванням з повним ресторанним обслуговуванням». Підкатегорія 55.30.12 «Послуги з забезпечення харчуванням у залізничних вагонах-ресторанах». Підкатегорія 55.30.13 «Послуги з забезпечення харчуванням у закладах самообслуговування». Підкатегорія 55.30.14 «Послуги з забезпечення харчуванням інші».

Група 55.4. «Послуги барів». Клас 55.40 «Послуги барів».

Підклас 55.40.1 «Послуги барів». Підкатегорія 55.40.10 «Послуги барів».

Група 55.5. «Послуги їдалень та послуги з постачання готової їжі». Клас 55.51 «Послуги їдалень». Підклас 55.51.1 «Послуги їдалень». Підкатегорія 55.51.10 «Послуги їдалень». Клас 55.52 «Послуги з постачання готової їжі». Підклас 55.52.1 «Послуги з постачання готової їжі». Підкатегорія 55.52.11 «Послуги з постачання готової їжі для споживання домашніми господарствами». Підкатегорія 55.52.12 «Послуги з постачання готової їжі для споживання працівниками транспортних підприємств». Підкатегорія 55.52.13 «Послуги з постачання готової їжі для споживання працівниками інших підприємств та закладів».

1.7 Секція І. «Послуги транспорту і зв'язку»

Розділ 60. «Послуги наземного транспорту».

Група 60.1. «Послуги залізничного транспорту». Клас 60.10 «Послуги залізничного транспорту». Підклас 60.10.1 «Послуги пасажирського залізничного транспорту». Підкатегорія 60.10.11 «Послуги пасажирського залізничного транспорту з міських та приміських перевезень». Підкатегорія 60.10.12 «Послуги пасажирського залізничного транспорту з міжміських перевезень».

Група 60.2. «Послуги наземного транспорту іншого». Клас 60.21 «Послуги автомобільного та міського регулярного транспорту іншого». Підклас 60.21.1 «Послуги міського і приміського регулярного залізничного транспорту». Підкатегорія 60.21.10 «Послуги міського і приміського регулярного залізничного транспорту». Підклас 60.21.2 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з регулярних міських та приміських перевезень». Підкатегорія 60.21.20 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з регулярних міських та приміських перевезень». Підклас 60.21.3 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з міських і приміських перевезення пасажирів». Підкатегорія 60.21.31 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з міських і приміських перевезення пасажирів за розкладом». Підкатегорія 60.21.32 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з міського і приміського перевезення пасажирів за спеціальним розкладом». Підклас 60.21.4 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з регулярних міжміських перевезень пасажирів». Підкатегорія 60.21.41 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з регулярних міжміських перевезень пасажирів за розкладом». Підкатегорія 60.21.42 «Послуги наземного транспорту іншого (крім залізничного) з міжміського перевезення пасажирів за спеціальним розкладом». Підклас 60.21.5 «Послуги наземного транспорту різного з перевезення пасажирів за розкладом». Підкатегорія 60.21.51 «Перевезення пасажирів фунікулерами та підвісними канатними дорогами». Підкатегорія 60.21.52 «Послуги наземного транспорту іншого, з перевезення пасажирів за розкладом». Клас 60.22 «Послуги таксі». Підклас 60.22.1 «Послуги таксі та послуги з оренди пасажирських автомобілів з водієм». Підкатегорія 60.22.11 «Послуги таксі». Підкатегорія 60.22.12 «Послуги з оренди пасажирських автомобілів з водієм». Клас 60.23 «Послуги нерегулярного наземного пасажирського транспорту». Підклас 60.23.1 «Послуги нерегулярного наземного пасажирського транспорту». Підкатегорія 60.23.11 «Послуги з надання в оренду міських та міжміських автобусів з водієм». Підкатегорія 60.23.12 «Послуги екскурсійних автобусів». Підкатегорія 60.23.13 «Послуги з перевезення пасажирів транспортними засобами з використанням тварин». Підкатегорія 60.23.14 «Послуги нерегулярного наземного пасажирського транспорту іншого».

Розділ 61. «Послуги водного транспорту».

Група 61.1. «Послуги морського транспорту». Клас 61.10 «Послуги морського транспорту». Підклас 61.10.1 «Послуги морського пасажирського транспорту з закордонних та каботажних перевезень». Підкатегорія 61.10.11 «Послуги з перевезення пасажирів поромами». Підкатегорія 61.10.12 «Послуги морського пасажирського транспорту іншого». Підклас 61.10.2 «Послуги морського вантажного транспорту з закордонних та каботажних перевезень».

Група 61.2. «Послуги річкового транспорту». Клас 61.20 «Послуги річкового транспорту». Підклас 61.20.1 «Послуги річкового пасажирського транспорту». Підкатегорія 61.20.11 «Послуги з перевезення пасажирів поромами». Підкатегорія 61.20.12 «Послуги річкового пасажирського транспорту іншого».

Розділ 62. «Послуги авіаційного транспорту».

Група 62.1. «Послуги авіаційного регулярного транспорту». Клас 62.10 «Послуги авіаційного регулярного транспорту». Підклас 62.10.1 «Послуги авіаційного регулярного транспорту пасажирського». Підкатегорія 62.10.10 «Послуги авіаційного регулярного транспорту пасажирського».

Група 62.2. «Послуги авіаційного нерегулярного транспорту». Клас 62.20 «Послуги авіаційного нерегулярного транспорту». Підклас 62.20.1 «Послуги авіаційного нерегулярного транспорту пасажирського». Підкатегорія 62.20.10 «Послуги авіаційного нерегулярного транспорту пасажирського». Підклас 62.20.3 «Послуги з надання в оренду авіаційного транспорту з екіпажем». Підкатегорія 62.20.30 «Послуги з надання в оренду авіаційного транспорту з екіпажем».

Розділ 63. «Послуги транспортні додаткові та операції допоміжні».

Група 63.3. «Послуги з організації подорожувань». Клас 63.30 «Послуги з організації подорожувань». Підклас 63.30.1 «Послуги туристичних агентств». Підкатегорія 63.30.11 «Послуги з організації подорожувань». Підкатегорія 63.30.12 «Послуги посередників з продажу путівок та квитків для подорожування, забезпечення проживання». Підкатегорія 63.30.13 «Послуги з інформаційного обслуговування туристів». Підкатегорія 63.30.14 «Послуги туристичних гідів».

Розділ 66. «Послуги у сфері страхування і недержавного пенсійного забезпечення».

Група 66.0. «Послуги у сфері страхування і недержавного пенсійного забезпечення». Клас 66.01 «Послуги у сфері страхування життя». Підклас 66.01.1 «Послуги зі страхування життя». Підкатегорія 66.01.11 «Послуги зі страхування життя та накопичення». Підкатегорія 66.01.12 «Послуги з перестрахування життя та накопичення». Клас 66.03 «Послуги у сфері страхування».

Підклас 66.03.1 «Послуги у сфері страхування від нещасних випадків та страхування здоров'я на випадок хвороби». Підкатегорія 66.03.11 «Послуги у сфері страхування від нещасних випадків». Підкатегорія 66.03.12 «Послуги у сфері страхування здоров'я на випадок хвороби». Підкатегорія 66.03.13 «Послуги у сфері медичного страхування (безперервного страхування здоров'я)». Підклас 66.03.2 «Послуги у сфері страхування автотранспорту». Підкатегорія 66.03.21 «Послуги зі страхування цивільної відповідальності власників автомобілів, включаючи відповідальність перевізника». Підкатегорія 66.03.22 «Послуги у сфері страхування автотранспорту». Підклас 66.03.3 «Послуги у сфері страхування транспортних засобів інших і страхування вантажів та багажу». Підкатегорія 66.03.31 «Послуги у сфері страхування водних, повітряних, залізничних та інших транспортних засобів і відповідальності власників цих засобів, включаючи відповідальність перевізника». Підкатегорія 66.03.32 «Послуги у сфері страхування вантажів та багажу». Підклас 66.03.4 «Послуги у сфері страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ». Підкатегорія 66.03.40 «Послуги у сфері страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ».

Розділ 71. «Послуги з надання в оренду машин та устаткування; послуги з прокату виробів побутових та предметів особистого вжитку».

Група 71.1. «Послуги з надання в оренду автомобілів». Клас 71.10 «Послуги з надання в оренду автомобілів». Під-клас 71.10.1 «Послуги з надання в оренду автомобілів». Підкатегорія 71.10.10 «Послуги з надання в оренду автомобілів».

Розділ 74. «Послуги у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; послуги підприємцям».

Група 74.1. «Послуги у сферах права, бухгалтерського обліку та аудиту; послуги консультативні з питань комерційної діяльності та управління». Клас 74.13 «Послуги з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки». Підклас 74.13.1 «Послуги з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки». Підкатегорія 74.13.11 «Послуги з дослідження кон'юнктури ринку».

Група 74.4. «Послуги у сфері реклами». Клас 74.40 «Послуги у сфері реклами». Підклас 74.40.1 «Послуги у сфері реклами».

1.8 Секція L. «Послуги у сфері державного управління»

Розділ 75. «Послуги у сфері державного управління».

Група 75.1. «Послуги у сфері державного управління загального характеру; послуги у сфері соціально-економічного державного управління». Клас 75.13 «Послуги з державного управління в економіці». Підклас 75.13.1 «Послуги з державного управління в економіці». Підкатегорія 75.13.14 «Послуги з державного управління у сфері транспорту та зв'язку». Підкатегорія 75.13.15 «Послуги з державного управління у сфері внутрішньої торгівлі, ресторанного та готельного господарства». Підкатегорія 75.13.16 «Послуги з державного управління у сфері з туризму».

Розділ 91. «Послуги громадських організацій».

Група 91.3. «Послуги громадських організацій». Клас 91.33 «Послуги громадських організацій». Підклас 91.33.1 «Послуги громадських організацій». Підкатегорія 91.33.14 «Послуги громадських організацій».

Розділ 92. «Послуги у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг».

Група 92.6. «Послуги у сфері спорту». Клас 92.62 «Послуги у сфері спорту інші». Підклас 92.62.1 «Послуги у сфері спорту інші». Підкатегорія 92.62.12 «Послуги з організації спортивних заходів».

Група 92.7. «Послуги у сфері відпочинку та розваг». Клас 92.72 «Послуги у сфері відпочинку та розваг інші». Підклас 92.72.1 «Послуги у сфері відпочинку та розваг інші». Підкатегорія 92.72.11 «Послуги пляжної інфраструктури». Підкатегорія 92.72.12 «Послуги в сфері відпочинку та розваг інші». Клас 93.04 «Послуги по забезпеченню фізичного комфорту». Підклас 93.04.1 «Послуги по забезпеченню фізичного комфорту». Підкатегорія 93.04.10 «Послуги по забезпеченню фізичного комфорту».

Серед основних нормативно-правових актів, які стосуються сфери туризму, слід ще назвати такі міждержавні стандарти, як от ГОСТ 28681.1-95 «Туристско-экскурсионное обслуживание. Проектирование услуг», ГОСТ 28681.2-95 «Туристско-экскурсионное обслуживание. Туристские услуги. Общие требования», ГОСТ 28681.3-95 «Туристско-экскурсионное обслуживание. Требования по обезпечению безопасности туристов и экскурсантов» та ін.

Будь-який суб'єкт ринку туристичних послуг, що виробляє продукцію, зобов'язаний додержуватися встановлених стандартів цієї продукції. Процедура, за допомогою якої уповноважені органи документально підтверджують відповідність продукції називається сертифікацією (від пізньолат. sertifico - засвідчую). По суті, ця процедура впроваджена з метою підвищення рівня туристичного обслуговування.

До не давнього часу в Україні сертифікації підлягали такі об'єкти туристичної індустрії, як-от, засоби розміщення та заклади харчування. Сертифікація була обов'язковою та проводилася винятково в державній системі сертифікації, яка створена Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Проте з 2012 р. з метою зменшення матеріальних витрат суб'єктів туристичної діяльності, а саме підприємств готельного господарства, обов'язкову сертифікацію готелів та аналогічних засобів розміщення було скасовано і замінено на добровільну сертифікацію.

За умови успішної сертифікації заявнику видається спеціальний юридичний документ - сертифікат відповідності. Він засвідчує, що певна продукція (послуги і товари), об'єкт, персонал тощо відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного чинним законодавством. Упродовж усього терміну дії сертифіката орган із сертифікації (або за його дорученням інша організація) перевіряє, чи продовжує послуга відповідати вимогам, на які вона була сертифікована, шляхом проведення технічного нагляду.

1.9 Ліцензування

туризм сертифікація готель ліцензія

Одним з найпростіших і найдієвіших важелів регулювання діяльності у сфері туризму, є ліцензування. Так називають процес видачі (переоформлення та анулювання) ліцензій. Термін «ліцензія» з латинської означає «право», «дозвіл». Отже, йдеться про процедуру одержання певного дозволу, що надається як документ (власне ліцензії).

Ліцензування туристичної діяльності здійснюється з багатьох причин. Передусім, ліцензування - це створення однакових можливостей для усіх суб'єктів туристичної діяльності на ринку туристичних послуг і, водночас, забезпечення захисту їхніх прав і законних інтересів. Це стосується як тих, хто надає такі послуги (туристичних компаній), так і споживачів цих послуг (туристів). Ліцензування здійснюється також із метою забезпечення підвищення рівня туристичного обслуговування та захисту навколишнього природного середовища.

Ліцензування туристичної діяльності передбачене в багатьох країнах світу, зокрема в таких, що користуються найбільшим попитом у подорожуючих - Франції, Іспанії, Угорщині, Португалії, Марокко тощо.

В Україні з листопада 2010 р. ліцензуванню підлягає туроператорська діяльність. З 2011 р. органом ліцензування визначене Державне агентство України з туризму та курортів. Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність (ліцензіат), має виняткове право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України.

Провадження туроператорської діяльності в Україні передбачає дотримання низки ліцензійних вимог. Основні організаційні вимоги - це зобов'язання:

1) надавати туристичні послуги в обсягах та в строки, обумовлені умовами договору про туристичне обслуговування;

2) виконувати вимоги законодавства України в сфері міграції, а також протидії торгівлі людьми, зокрема, щодо недопущення фактів здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, вербування, переміщення, переховування, передача або удержання людини, вчинені з метою сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

3) інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо).

У туроператора повинні зберігатися:

- ліцензія на провадження туроператорської діяльності;

- документи, що підтверджують фінансове забезпечення цивільної відповідальності перед туристами (гарантія банку або іншої кредитної установи);

- угоди із страховиками (медичне страхування та від нещасного випадку), які повинні передбачати надання медичної допомоги туристам та відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування;

- договори на туристичне обслуговування з туристами (або з туристичними агентами, якщо договори укладаються через туристичних агентів).

Туроператор повинен подавати в установленому порядку у повному обсязі достовірну статистичну інформацію за формами державної статистичної звітності № 1-ТУР «Звіт про діяльність туристичної організації», № 1-ТУР(к) «Звіт про діяльність туристичної організації».

Туроператор повинен відшкодовувати матеріальні і моральні збитки у разі невиконання або неналежного виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Туроператор повинен укладати з туристом договір про туристичне обслуговування в письмовій формі. При укладанні договору на туристичне обслуговування турист проставляє свій підпис у паперовій формі цього договору, чим підтверджує, що він ознайомився з його умовами до укладання цього договору.

Загальні вимоги до службового приміщення (офісу) також передбачають виконання низки зобов'язань. Так, службове приміщення (офіс) для провадження туроператорської діяльності повинно відповідати таким вимогам:

1) мати інформаційну вивіску або інформаційну табличку чи зовнішню рекламу із зазначенням повного найменування ліцензіата, яке відповідає запису про проведення державної реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

2) бути забезпеченим засобами телефонного та факсимільного зв'язку, доступом до мережі Інтернет;

3) при вході має бути розміщено інформацію про режим його роботи.

Туроператор на видному та доступному для туриста місці в тій частині службового приміщення (офісу), де здійснюється укладання договорів на туристичне обслуговування, повинен розмістити таку інформацію та документи:

- фотокопію ліцензії;

- копію довідки банківської або іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення цивільної відповідальності ліцензіата;

- відомості про керівника, заступників керівника (за наявності) та головного бухгалтера та номери їх засобів зв'язку;

- книгу відгуків та пропозицій громадян;

- Закон України «Про туризм»;

- Закон України «Про захист прав споживачів»;

- ці Ліцензійні умови;

- адресу та телефони центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму, відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів;

- перелік засобів зв'язку ліцензіата.

Кваліфікаційні вимоги до керівника туроператора та його персоналу передбачають виконання таких зобов'язань.

Керівник туроператора, його філії, іншого відокремленого підрозділу повинен мати вищу освіту, що підтверджена дипломом про здобуття вищої освіти, та стаж роботи у сфері туризму не менше 3 років, що підтверджується записами в трудовій книжці, або вищу освіту у сфері туризму, що підтверджена дипломом про здобуття вищої освіти.

Керівником туроператора, його філії, іншого відокремленого підрозділу туроператора, головним бухгалтером не може бути особа:

- якій заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності або займати керівні посади за вироком суду, який набрав законної сили;

- яка має непогашену судимість за вчинення корисливих злочинів у цій сфері.

У штаті туроператора повинно налічуватись не менше 30 відсотків працівників, які мають стаж роботи у сфері туризму не менше 3 років, що підтверджується записами в трудових книжках, або вищу освіту у сфері туризму, що підтверджена дипломом про здобуття вищої освіти.

Ліцензіат повинен забезпечити оформлення трудових відносин з найманими працівниками відповідно до положень трудового законодавства.

Вимоги до фінансового забезпечення відповідальності туроператорів складається з двох пунктів:

1. Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20 000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10 000 євро.

2. Фінансове забезпечення цивільної відповідальності туроператора протягом дії ліцензії має бути безперервним.

Загальні вимоги до укладання договорів на туристичне обслуговування та агентських договорів є такими:

Туроператор інформує туристів про умови надання туристичних послуг до укладання договору. Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору.

При наданні повноважень туристичному агенту на посередницьку діяльність з реалізації комплексу туристичних послуг, сформованих туроператором, ліцензіат повинен:

- укласти з туристичним агентом відповідний агентський договір у письмовій формі;

- мати копію документа, що підтверджує фінансове забезпечення цивільної відповідальності агента перед туристами (гарантія банку або іншої кредитної установи).

Туроператор може укладати договори із надання характерних та супутніх послуг з іншими юридичними та фізичними особами.

Ліцензійні вимоги до забезпечення страхового захисту туристів містять наступні положення:

Страхування туристів забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками.

До укладання договору на туристичне обслуговування туроператор доводить до відома туриста інформацію про умови страхування.

У разі самостійного укладання туристами договорів на обов'язкове страхування (медичне та від нещасного випадку) туроператор повинен завчасно отримати підтвердження їх укладання шляхом отримання копії належним чином укладеного договору страхування. Копія такого договору зберігається туроператором разом з договором на туристичне обслуговування.

Туроператор за бажанням туриста може укласти договір добровільного страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування, або договір добровільного страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.

...