Рівень фізичної активності дівчат старшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Рівень фізичної активності дівчат старшого шкільного віку

Людмила Ващук

м. Луцьк

Постановка наукової проблеми та її значення

Важлива проблема в сучасному світі - підвищення якості освіти та здоров'язбереження учнів і молоді. У Національній доктрині розвитку фізичної культури й спорту фізичну культуру розглянуто як найважливіший чинник здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини. Мета фізичного виховання - задоволення потреб окремих людей і суспільства в цілому у формуванні всебічно духовно й фізично розвиненої людини, сприяючи підвищенню її життєдіяльності.

На основі аналізу літературних джерел установлено, що існує проблема низької фізичної активності школярів та їх незацікавленості заняттям фізичними вправами (Безверхня, 2004; Дубогай, 2008). Аналіз програм із фізичного виховання в школах за останні 20 років дає підставу для висновку, що вони забезпечують переважно освітній, а не тренувальний рівень. Крім того, визначено, що в Україні близько 30 % шкіл мають три години на тиждень, виділених для уроків фізичної культури, решта обмежується дворазовими заняттями. Фізичне навантаження на цих уроках має розсіяний характер, і слід від нього зникає протягом 5-10 годин (Круцевич, 2000).

Як наслідок, останнім часом простежується стійке погіршення стану здоров'я дітей і молоді (Смирнова І. П., 2001; Дубогай О., 2008; Круцевич Т. Ю., 2000). У структурі захворюваності переважають хронічні неінфекційні хвороби (серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення, психічні та ендокринні розлади, алергічні прояви), які характеризуються негативною динамікою. Поширеність серцево-судинної патології збільшилася за останнє десятиліття в 1,9 раза, онкологічної - на 18, бронхіальної астми - на 35,2 %.

Науковці засвідчують, що для покращення здоров'я учнів потрібно підвищити їхню фізичну активність. Ураховуючи соціальні й економічні умови, в Україні це можливо здійснити переважно за рахунок формування мотиваційно-ціннісних орієнтацій учнів до занять фізичними вправами (Апа - насенко Г. Л., 2004; Паффенбаргер Р., 2003 ).

Підлітковий вік - це період великих можливостей для формування здорового способу життя. Наукові дослідження ґрунтуються на свідченнях, що підлітковий вік - важлива й багато в чому визначальна фаза життєвого циклу. До старшокласників слід ставитися як до особистостей, оскільки психосоціальні фактори мають таке ж важливе значення для здоров'я підлітків, як і медичні.

Здоров'я старшокласників нерозривно пов'язане з їхнім соціальним розвитком. Про це наголошувалось у регіональній моніторинговій доповіді ЮНІСЕФ 2000 р. «Молодь у світі, що змінюється». Наукові дослідження (Дубогай О., 2008; Круцевич Т. Ю., 2000) свідчать, що в підлітковому віці спостерігається значне зниження рухової активності на фоні падіння зацікавленості до уроків фізичної культури в школі та негативного ставлення до фізичної культури взагалі.

В останні десятиріччя в найбільш розвинених країнах світу спеціально організована фізична активність розглядається як потужний засіб зміцнення здоров'я населення, забезпечення високої працездатності, якості життя (M. Nocon, 2008; F. Sofi, 2008; I. Janssen, 2010 та ін.). В українському суспільстві через низку об'єктивних і суб'єктивних причин недооцінюються можливості фізичної активності у веденні здорового способу життя та зміцненні здоров'я громадян, профілактиці шкідливих звичок, передусім серед молоді, та в розв'язанні інших важливих соціально-економічних проблем (М. М. Булатова, О. Т. Литвин, 2006; В. М. Платонов, 2006; М. В. Дутчак, 2009; Т. Ю. Круцевич, 2010; Н. В. Москаленко, 2010).

Сьогодні оздоровчо-рекреаційна спрямованість передових систем фізичного виховання є основою здорового способу життя населення (R. Naul, 2003; В. М. Платонов, 2006; C. Bouchard, S. N. Blair, W. L. Haskell, 2007; М. В. Дутчак, 2009). Поряд із відмовою від шкідливих звичок, раціональним харчуванням, сприятливою екологічною ситуацією, оптимальним співвідношенням праці й відпочинку вона є чинником, що сприяє зміцненню здоров'я людей і запорукою збільшення тривалості життя. Аналіз досліджень та публікацій результативності традиційних підходів до збереження здоров'я вітчизняної системи фізичного виховання засвідчує їх декларативний характер, який не торкається засобів орга - нізації й здійснення навчально-виховної діяльності (М. М. Булатова, О. Т. Литвин, 2004, Т. Ю. Круцевич, 2006, Н. В. Москаленко, 2010; С. В. Трачук, 2011). Принциповим моментом є приведення у відповідність до реалій сьогодення системи фізичного виховання школярів та відхід від укорінених стереотипів, характерних для часів Радянського Союзу, що не дають змоги досягти поставленої мети - зміцнення й збереження здоров'я молоді, не відповідають потребам сучасного суспільства.

Пріоритет оздоровчої спрямованості фізичної культури, закріплений у державно -правових та законодавчо-нормативних документах, вимагає застосування у фізичному вихованні молоді новітніх технологій підвищення рівня фізичної активності, які можуть бути впроваджені в обов'язкові, факультативні й самостійні форми занять фізичним вихованням дітей старшого шкільного віку (Д. М. Анікєєв).

Незаперечним є факт, що здоров'я населення значною мірою визначається рівнем фізичної активності. Нині існує велика кількість методик його оцінювання. Згідно з результатами великих популяційних досліджень, найбільш прийнятним до застосування для широкого вікового діапазону людей у різних країнах є Міжнародний опитувальник фізичної активності (International Physical Activity Questionnaire - IPAQ). 1995 р. створено Міжнародне об'єднання з представниками 20 країн, які опрацювали опитувальник IPAQ для оцінювання фізичної активності мешканців різних країн. Опрацювання міжнародних мір оцінювання фізичної активності розпочалося в Женеві 1998 р. Опитування проводили згідно з опрацьованими розробниками рекомендацій щодо методики й міжнародної термінології, які застосовуються під час проведення соціологічних досліджень (Європейське соціологічне опитування, 2002).

European Physical Activity Surveillance System (EU-PASS) оцінив IPAQ як найбільш прийнятний міжнародний спосіб оцінювання фізичної активності, її частоти, тривалості й інтенсивності на рівні популяції. Водночас серед науковців не досягнуто консенсусу щодо його застосування з огляду на дещо відмінні підходи до методології, термінології та способу обчислення рівня фізичної активності (Jaczynowski L., 2004). Навіть незначні розбіжності, наприклад базові, методологічні, термінологічні й інші, можуть призвести до істотних відмінностей при міжнародних порівняннях. International Physical Activity Questionnaire (IPAQ) характеризується відповідною методикою вимірювання. M. Booth (2000) оцінив його як єдину реальну й найбільш достовірну методику, можливу для застосу - вання з метою дослідження великих популяцій у розвинених країнах, а також у держав, які розвиваються (Booth M., 2000). Програма IPAQ враховує відмінності культур різних народів, пристосовуючи їхні особливості до умов конкретної країни з урахуванням специфіки способу життя. Чітке дотримання термінологічної й понятійної однорідності в різних мовних версіях з одночасною стандартизацією опитувальника для оцінювання рівня рекреаційної фізичної активності обумовило те, що нині він вважається особливо рекомендованим.

Методи дослідження

Для оцінювання рівня фізичної активності застосовували опитувальник IPAQ у скороченому варіанті. Проведено опитування серед 120 дівчат старшого шкільного віку Луцьких шкіл. Зібраний матеріал піддано статистично -математичній обробці.

Завдання роботи - дослідити рівень фізичної активності дівчат старшого шкільного віку (16-17 років) та визначити відхилення в їхньому фізичному розвитку, такі як виснаження, дефіцит маси тіла, надлишок маси тіла й ожиріння.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

У період навчального року запроваджено моніторингове дослідження щодо визначення рівня фізичної активності дівчат старшого шкільного віку. Інструментарієм для його проведення обрано анкети, які складались із ключових питань, що дають змогу визначити ступінь реалізації поставленої мети (рис. 1 ; 2; 3).

Рис. 1 Рівень фізичної активності дівчат 16років, %о

¦ висока ¦ середня ¦ низька

Рис. 2 Рівень фізичної активності дівчат 17 років, %о

Рис. 3 Рівень фізичної активності дівчат старшого шкільного віку, %

Інтенсивність тижневого навантаження отримуємо множенням часу, затраченого на виконання цього виду активності, на її інтенсивність у МЕТ. Після цього отримані результати для всіх видів активності, виконаних упродовж тижня, підсумовуються. Школярок розподіляли на групи за категоріями фізичної активності. Розробники опитувальника виділили три категорії фізичної активності:

1. Недостатня фізична активність - за умови, коли енергетичні витрати не досягають 600 МЕТ х хв / на тиждень.

2. Достатня фізична активність - коли загальні енергетичні витрати перебувають у межах 6001500 МЕТ х хв/ на тиждень. Такий рівень фізичної активності досягається за умови: три або більше дні інтенсивної фізичної активності, не менше ніж 20 хвилин щоденно; п'ять або більше днів помірної фізичної активності або хода пішки впродовж не менше ніж 30 хвилин; поєднання високої й помірної фізичної активності, що відповідає принаймні 600 МЕТ х хв/ на тиждень.

Як бачимо, рівень фізичної активності в дівчат 16 років нижчий, ніж у досліджуваних 17 років. Так, рівень низької фізичної активності в дівчат 16 років становить близько 44 %, а в 17 -річних дівчат - близько 33 %. Також бачимо незначний відсоток високого рівня фізичної активності в обох групах.

З огляду на те, що фізкультурно-спортивна діяльність як діяльність індивіда є одним з ефективних механізмів суспільного й особистого інтересу, вивчали самопочуття дівчат старшого шкільного віку під впливом фізичних навантажень. Унаслідок проведених досліджень установили, що в школярів, які активно й систематично відвідують заняття фізичної культури, виробляється певний стереотип режиму дня, підвищується впевненість у поведінці. Заняття фізичними вправами, активний руховий режим мають велике значення у формуванні здорового способу життя, духовного та фізичного розвитку студентської молоді. Вони зміцнюють здоров'я, підвищують нервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують розумову й фізичну працездатність [3; 4; 6]. Сказане вище аргументовано доводить, що встановлення рівня фізичної активності молоді має надзвичайно велике значення.

За результатами нашого дослідження, Міжнародний опитувальник фізичної активності (International Physical Activity Questionnaire - IPAQ) є простим у застосуванні й дає інформацію щодо рівня енерго- витрат організму школярів для виконання навантажень різної інтенсивності. Отримані результати буде застосовано для розробки програми підвищення рівня фізичної активності дівчат старшого шкільного віку, покращення їхньої функціональної та фізичної підготовленості.

Отримані результати спонукали до визначення взаємозв'язку рівня фізичної активності дівчат 16-17 років та їх відхилення у фізичному розвитку, а саме: виснаження, дефіцит маси тіла, надлишок маси тіла й ожиріння. Задіяна методика скринінг -оцінки відхилень у фізичному розвитку школярів за індексом Кетле дала змогу визначити ці відхилення (табл. 1, рис. 4):

Таблиця 1

Нормативні значення індексу Кєтле для дівчат 16-17 років (кг/м²) (за А. Г. Платоновою)

Рис. 5 Показники індексу Кетле дівчат 17років, кг/м2

фізичний активність дівчата навантаження

Згідно з результатами таблиці середньої інтенсивності тижневого навантаження (енергетичних витрат у МЕТ) (табл. 2) для різних видів діяльності очевидно, що енерговитрати на помірні фізичні навантаження, такі як перенесення легкого вантажу, миття вікон, підлоги й підмітання всередині будинку та на виконання значних фізичних навантажень, таких як аеробіка, біг, швидка їзда на вело - сипеді, швидке плавання тощо, у вільний час досить низькі.

Таблиця 2

Середня інтенсивність тижневого навантаження за Міжнародним опитувальником фізичної активності (IPAQ)