Сакральний зміст спортивних об’єктів давнини

Размещено на http://allbest.ru

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Сакральний зміст спортивних об'єктів давнини

Лазоренко С.А. Лазоренко Сергій Анатолійович, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри спортивних дисциплін та фізичного виховання, Чхайло М.Б. Чхайло Микола Борисович, доцент, відмінник освіти України, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, кафедра теорії та методики спорту, Бугаєнко Т.В. Бугаєнко Тетяна Вікторівна, кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра здоров'я, фізичної терапії, реабілітації та ерготерапії

Анотація

У статті представлені факти, які дозволяють стверджувати що фізична культура, яка зародилася в надрах безкласового суспільства, була невід'ємною складовою панагеричних релігійних заходів. Безпосередньо в русі, у фізичній активності, у демонстрації фізичної майстерності на спортивних майданчиках вбачали сенс життя пращури.

Присвячуючи свою участь у змаганнях певним богам-покровителям і проводячи їх у контексті релігійних божественних містерій, вони через сакральний досвід спілкування з богами, намагалися знайти відповідь на питання про сенс земного життя. Пращури не розуміючи значення фізичної культури в своєму житті, інтуїтивно, через особистий досвід викарбовували ті рухові навички та вміння, які забезпечували їм безпеку, захист та задоволення.

Виконання фізичних вправ, участь в іграх та змаганнях представників доби безкласового і класового суспільств завжди супроводжувалися певною сакральною наповненістю. Дуже часто схожі функції покладалися і на спортивні споруди того часу, які теж вважалися місцем поклоніння богам та демонстрації фізичної сили.

Сакральність спортивних споруд була характерною для архітектури різних регіонів та країн того часу. В археологічних даних, артефактах, свідченнях науковців і письменників різних епох на тлі звеличення самої споруди та релігійного культу, поза увагою часто залишалося питання значення самих ігор, фізичних вправ, змагань і спортивних споруд.

Навіть поділ будівель для релігійних обрядів і окремо для занять фізичною культурою та спортом за часів появи класових економічних відносин не змінив їх сакрального значення. Це підтверджується частим розміщенням спортивних об'єктів та місць проведення змагань поблизу храмів та з використанням скульптури відповідного божества. Знання з історії фізичної культури та спорту, не можуть бути повними без розуміння величі окремих спортивних об'єктів та їх сакрального підтексту і ролі у становленні сучасного спорту та фізичної культури. Саме тому метою даної статті нами визначено розкриття у повній мірі сакральної ролі спортивних об'єктів стародавнього світу у розвитку фізичної культури і спорту.

Ключові слова: сакральність, ініціації, античність, Стародавня Греція, Древній Рим, спортивне свято.

Abstract

Sacred meaning of ancient times' sports objects

Lazorenko Serhii Anatoliiovych, Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Sports Disciplines and Physical Education, Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko

Chkhailo Mykola Borysovych, Associate Professor, Excellence in Education of Ukraine, Honored Coach of Ukraine, Honored Worker of Physical Culture and Sports of Ukraine, Department of Theory and Methods of Sport, Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko

Buhaienko Tetiana Viktorivna , Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Health, Physical Therapy, Rehabilitation and Occupational Therapy, Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko

The article presents the facts that allow us to claim that physical culture, which originated in the depths of a classless society, was an integral part of pan-religious religious activities. Our ancestors saw the meaning of life directly in movement, in physical activity, in the demonstration of physical skill on sports grounds. Dedicating their participation in the competition to certain patron gods and conducting them in the context of religious divine mysteries, they, through the sacred experience of communion with the gods, tried to find an answer to the question of the meaning of earthly life.

Ancestors, not understanding the importance of physical culture in their lives, intuitively, through personal experience, carved out those motor skills and abilities that provided them with security, protection, and pleasure. Exercise, participation in games, and competitions of representatives of the era of classless and class societies have always been accompanied by a certain sacred content. Very often, similar functions were entrusted to sports facilities of the time, which were also considered places of worship and demonstration of physical strength. The sacredness of sports facilities was characteristic of the architecture of different regions and countries of that time. In archaeological data, artifacts, testimonies of scientists and writers of different eras against the background of the glorification of the building itself and religious worship, the question of the importance of the games themselves, physical exercises, competitions, and sports facilities were often overlooked. Even the division of buildings for religious ceremonies and separately for physical culture and sports at the time of the emergence of class economic relations did not change their sacred significance. This is confirmed by the frequent placement of sports facilities and venues near the temples and the use of sculptures of the deity. Knowledge of the history of physical culture and sports cannot be complete without understanding the greatness of individual sports facilities and their sacred context and role in the formation of modern sports and physical culture. That is why the study is devoted to defining the essence and revealing the full sacred role in the development of physical culture and sports of sports facilities of the ancient world.

Key words: sacredness, initiation, antiquity, Ancient Greece, Ancient Rome, sports festival.

Вступ

Постановка проблеми. На думку відомого угорського знавця історії фізичної культури і спорту Ласло Куна, фізична культура зародилася у епоху пізніх неандертальців та ранніх кроманьйонців. Останні тільки-но з четвертої спроби почали заселяти території Європи - у 80-8 тисяч років до н.е. [1] Саме фізична культура допомагала нашим давнім пращурам протистояти усіляким негараздам, які траплялися на їхньому життєвому шляху (адаптація до зміни кліматичних умов, захист власної території, важка фізична праця тощо) та зберегти власну ідентичність до наших днів.

Але чому стародавні люди почали вибраковувати непотрібні рухові навички та вміння і залишати ті єдині, які в подальшому сформують специфічний багатогранний вид людської діяльності - фізичну культуру, великий сегмент загальної культури людства? На першому місці серед теорій походження фізичних вправ та первинних тренінгів у стародавніх людей знаходиться теорія магії (автор Г. Рейнак) [1]. Підтвердженням актуальності цієї теорії у наш час є існування релігійного культу народів бвіті, що мешкають на Африканському континенті. Їхня релігія зародилась тисячі років до нашої ери, десь аж в надрах мезоліту, і залишається життєво необхідною і в наш час. Анімалістичний (анімістика - віра у існування душі і духів, віра у духовність природи) культ зародився в джунглях Західної Африки та повністю пов'язаний з вживанням коріння галюциногенної рослини - ібоги.

Але головним обрядом релігії народу бвіті є ініціації - підвищення соціального статусу молодих людей до рівня повноправних членів роду. Тільки той, хто пройде ініціацію, зможе отримати звання «баанзі» (букв. той, хто побачив інше життя). Тільки «баанзі» по праву вважаються дорослими членами свого соціуму і тільки вони можуть створювати власні родини.

Обряд проводить шаман (н'ґанґа) в спеціальному приміщенні, в якому ініціант доводить, що він не чаклун і не вбивця. Такий обряд не усім під силу - лише фізично розвинуті юнаки можуть його пройти від початку до кінця. Релігійність фізичної культури і спорту проіснувала аж до кінця епохи середньовіччя. Наповнені сакральним змістом були ігри на честь верховного божества вавилонян - Мардука. Сакральними були поховальні ігри на честь видатних греків-героїв (ігри на честь царя Еолка Пелія, в яких брали участь аргонавти і славнозвісний дорієць - Геракл, ритуальними були і ігри на честь товариша Ахіллеса - Патрокла, якого помилково вбив Гектор), усі ігри агоністичного (агон - з грец. змагання) циклу були присвячені богам-героям: в Олімпії - Зевсу, в Коринфі - Посейдону, в Дельфах - Аполлону, в Горгіпії - Гермесу, стародавні римські візничі перед початком заїздів на аренах легендарного Цирку просили Юпітера дістатися фінішу, так як легко могли загинути під час перегонів квадриг.

Тому помилково вважати, що спортивні об'єкти у стародавні часи використовувалися лише для змагальної практики. Сучасні науковці змальовують їхню архітектурну вишуканість, колосальні розміри, естетичне убранство тощо, забуваючи про те, що у житті стародавніх людей палестри (спортивні зали - з грец.), стадіони, цирки, спортивні майданчики тощо носили ще й сакральні значення. Стоунхендж (Великобританія) - мегалітична споруда (кромлех), релігійний і астрономічний центр жителів кам'яного віку був обладнаний жертовником, де відбувалися ініціативні обряди для юнаків приблизно ХХХ тисяч років до н.е.

Такі ж функції виконували і інші кромлехи Гебеклі-Тепе (Туреччина), Баальбек (Ліван), мегалітичні блоки якого для будівництва Храму Бахусу використали свого часу римляни. Перші спортивні споруди мешканців острова Крит були обладнані обов'язково жертовниками, де перед початком таврокатапсії (ігри - розваги з биками) відбувалися релігійні заходи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спортивні споруди є одним з елементів інфраструктури міста [2], як стародавнього, так і сучасного. Вони з давніх часів згадуються та описуються у роботах багатьох вітчизняних і закордонних науковців. І. Курінной у контексті опису історії становлення давньогрецької агоністики згадує про спортивні споруди в Олімпії, Дельфах, Немеї, Коринфі, Фівах, в містах на островах Егейського моря Кос і Мендос, але виключно з метою показати, що матеріально-технічне забезпечення ігор в Греції було на високому рівні [3]. Спортивні свята в містах Північного Причорномор'я та їхню роль у релігійному житті античних греків-колоністів описали О. Гречанюк та М. Скржинська, але без детального опису споруд [4-6]. Інформація про спортивні об'єкти давнини представлена в роботах знавців історії олімпійського спорту В. І. Гончаренка, С. А. Лазоренка, В. М. Платонова [7-9]. Глобалістичні аспекти впливу Грецької культури та Олімпійських ігор на сучасний спортивний світ розкрили М. М. Булатова та С. Н. Бубка [10]. І це не випадково, бо дослідження спираються на археологічні дані, артефакти тієї епохи, на свідчення тогочасних науковців і письменників - Геродота, Піндара, Павсанія, Вакхіліда, Діодора Сіцілійського, Секста Юлія Африкана та ін., які описували велич ігор в Олімпії, забувши релігійне значення і самих ігор, і спортивних споруд, в яких відбувалися божественні атлетичні змагання.

Мета статті - обґрунтувати сакральну роль спортивних об'єктів стародавнього світу.

Методи дослідження - аналіз, порівняння і узагальнення історичної інформації та її систематизація відповідно до діалектики розвитку зазначеної проблеми.

Виклад основного матеріалу

Жага до постійного руху, спрага до божественної енергії, якою має поповнюватись жива матерія, - ось філософська концепція буття стародавніх людей. Лише через божественний універсум, засобами фізичних вправ та спортивних практик, можна наповнити тіло життєдайною енергією. Так вважали жителі сивої давнини, коли почали виокремлювати фізичну культуру у самостійний і унікальний вид власної діяльності, абсолютно не схожий з обробкою землі, вирощуванням тварин, військовою справою, але опосередковано маючи відношення до перерахованого. Як указано вище, фізична культура зародилася в надрах стародавньої релігії, тому богам присвячувалися не тільки ініціаційні чи атлетичні заходи. Сакральним змістом наповнювались і спортивні споруди, де проходили ці заходи. Стародавні люди молилися як в храмах, так і знаходячись на території спортивних об'єктів. Тому наше дослідження присвячене спробі довести сакральне значення спортивних споруд доби безкласового і класового суспільств. фізичний спортивний стародавній рим сакральний

Радіокарбонний метод дозволив дізнатися приблизну дату початку побудови відомого в усьому світі мегалітичного комплексу Стоунхендж. Це сталося 3020-2910 років до н.е. Від самого початку кромлех мав виконувати астрономічну функцію. Стародавні пращури слідкували за рухом небесного світила небесним горизонтом. А Сонце у житті тогочасних людей носило божественну антропоморфологію, так як вони були сонцепоклонниками. Сонце відігравало не аби яку роль у їхньому житті. У народу, який возвів величну кам'яну споруду, з культом Бога-Сонця були пов'язані і ритуальні заходи переводу юнаків до категорії воїнів або ж жерців, Цей факт підтверджують результати археологічних розкопок, які розпочалися 1978 року, коли вперше поблизу величного кромлеху були знайдені поховання молодих людей похованих зі зброєю і померлих від вбивства стрілами. Цю теорію підтверджує історичний факт, описаний свого часу Страбоном. Історик описує цікавий «варварський звичай», який мав місце у житті мешканців грецьких колоній Північного Причорномор'я. Жерцем храму богині Артеміди Арікійської обирають раба-втікача, який власноруч мав вбити попереднього хранителя культу богині. Саме таке вбивство вважалося священним ритуалом і жрецям треба було весь час пильнувати і тримати напоготові зброю для самозахисту. Тож указані факти говорять про те, що Стоунхендж не був тільки астрономічним об'єктом. Як бачимо, в ньому молилися божественному Сонцю, проводили заходи, де молодь демонструвала фізичну готовність іти шляхом дорослого життя. Такі випробовування проходили і на території сучасної Туреччини біля кромлеху Гебеклі-Тепе, Баальбеку (Ліван) та інших мегалітичних споруд. Як бачимо, у безкласовому суспільстві і сакральні, і спортивні функції виконували архітектурні споруди побудовані з величезних багатотонних кам'яних блоків - кромлехи.

За часів появи класових економічних відносин люди розділили будівлі і споруди окремо для релігійних обрядів і окремо для занять фізичною культурою та спортом, але їхнє сакральне значення зберігалося ще протягом багатьох століть. Усі атлетичні змагання античності відбувалися поблизу храмів з обов'язкової присутності скульптури божества, на честь якої проводився відповідний захід. А спортивні об'єкти, в свою чергу, були обладнані жертовниками того чи іншого бога-покровителя.

У ІІІ тисячолітті до н.е., більш ніж за дві тисячі років до перших Олімпійських ігор у Античній Греції, у Вавилоні на честь бога Мардука, покровителя міста, проходили загально вавилонські спортивні ігри. До програми цих ігор входили змагання з бігу, стрільба з луку, метання спису в ціль, перегони на колісницях та конях верхи, фехтування на мечах, боротьба на пасках та полювання. Про це нам розповідають барельєфні зображення у палаці царя Ашшурбаніпала. Ці змагання проходили на майданчику біля храму Бога. Спортсмени, перш ніж розпочати змагання, приносили офіру верховному богові Вавилону, молилися йому і у такий спосіб завойовували прихильність божества. Дуже популярною розвагою вавилонян були перегони колісниць. Про це нам розповідають закони царя Хаммурапі, висічені на кам'яній брилі, вік якої 1800-1750 рр. до н.е. На іподромі учасники перегонів прохали всевишніх послати перемогу та залишитися живим, бо не всі візничі діставались до фінішної лінії. Перегони колісниць у ті часи були небезпечним змаганням - більшість учасників гинули або ж під копитами коней, або ж під колесами колісниць.

Сакральними для мешканців острова Крит були кулачні бої та ініціаційні заходи - таврокатапсії. Обидва ці суперництва вельми популярні на Криті та на всій території, охопленій впливом мінойської цивілізації. Змагання в цей час містили в собі якийсь не зовсім доступний нашому розумінню «сакрально - магічний» підтекст ритуальних дій у найважливіших релігійних святах річного циклу. Про обряд таврокатапсія (грец. ТанрокаОауіа) - ритуальні стрибки через бика - ми дізнаємося з численних зображень на стінах палаців, що збереглися на острові, на фресках та предметах побуту. Сцени таврокатапсії досить добре представлені майже у всіх основних жанрах мінойського мистецтва: у вигляді фрескового живопису, в скульптурі, в ювелірному мистецтві. Наскільки дозволяють судити ці зображення, ігри з биками острівної цивілізації були пов'язані зі смертельним ризиком для їх учасників і не обходилися без серйозних людських жертв. Цілком ймовірно, що їх кінцевою метою було примирення божества, якому в процесі змагання надавалася можливість вибору бажаної йому кривавої жертви. Трагічний результат таврокатапсії, як правило, залишається прихованим від нас. Тема смерті якщо і присутня в сценах таврокатапсії, то найчастіше лише приховано, неявно. І в цьому, як ми розуміємо, знайшло своє вираження настільки не характерне навіть для жіночої психіки острів'ян прагнення піти від занадто похмурих і важких сторін буденності, зробивши вигляд, що вони взагалі не існують в природі. Ця тенденція тим більше показова, що жінки явно не хотіли поступатися пальмою першості представникам «сильної статі» навіть і в цих своєрідних коридах, які, безсумнівно, вимагали від їх учасників величезної фізичної витривалості, сили, спритності та відваги. Ініціації за участю тварини спочатку проводилися на рівній місцевості біля царського палацу в місті Кносс, а згодом для цих ігор було побудовано спеціальний майданчик з огорожею, що відмежовувала охочих подивитись на випробовування з жертовником для молитов і принесення офіри. Тварина, яка була безпосереднім учасником ритуального заходу, вважалась священною. Її ловили молоді юнаки напередодні золотими сітками, так як бик вважався тотемом мешканців Криту.

Така традиція перекочувала у ХУІ столітті до н.е. і до Греції. Для вшанування своїх героїв вдячні мешканці міст-полісів проводили поховальні ігри. Досить відомими задовго до ігор в Олімпії були ритуали на честь царя Іолку - Пелія. В іграх брали участь відомі атлети тогочасної Еллади - Геракл, брати Полідевк і Кастор Діаскури, Ясон, Пелей, Атлантида, Амфіарій, Мелеагр та ін. Задля проведення ігор на честь загиблого Патрокла була припинена навіть війна. Греки замість штурму стін Трої надали перевагу молитвам за померлим та іграм, які провів Ахіллес.

З XV столітті до нашої ери, з поховальних ігор на честь Пелопса, мають історію започаткування Ігри на честь Зевса в Олімпії. Саме Громовержець блискавкою указав те місце в Олімпії, де повинен стояти жертовник на його честь. З тих пір Олімпійське святилище перетворилося не тільки на місце релігійного культу, а і на тогочасну спортивну Мекку. На вході до олімпійського стадіону стояли зани - бронзові скульптури Зевса-громовержця, виготовлені на кошти від штрафів недоброчесних спортсменів, як нагадування про божественність Зевсових змагань.

У класичні часи в Стародавній Греції для занять спортом зводилися різні споруди - гімнасії, палестри, стадіони, іподроми тощо. У будівництві гімнасіїв та інших споруд для проведення змагань, очевидно, використовувалися недовговічні матеріали (глиняна цегла, дерево тощо). Тому наші уявлення про тогочасні спортивні споруди базуються на археологічних і літературних даних більш пізнього часу, починаючи із середини XV ст. до н.е. У цей період почалося відновлення та реконструкція побудованих раніше споруд, розробка і реалізація нових проектів. Все, що нам відомо про стадіони в Афінах, Дельфах, Олімпії, Мессіні, Пергамо, відноситься до грецької і римської епохи (IV ст. до н.е.). Гімнасії в кінці V і в IV ст. до н.е. використовуються в основному для фізичного удосконалення і спортивної підготовки молоді. Саме в цей період в Афінах було побудовано три найвідоміших гімнасія - Синосарг, Лікей і Академія.

Для виховання здорових боєздатних громадян у будь-якому давньогрецькому полісі повинна була існувати хоча б одна школа фізичного виховання - гімнасій, а у великих містах їх могло бути навіть декілька. За свідченням Павсанія, поселення не могло вважатися містом, якщо у ньому не було гімнасію, в яких елліни проводили велику частину свого часу. Тут не лише загартовувалося тіло юнака, але й у бесідах і диспутах розвивалися його розумові здібності. Гімнасій був одним із центральних місць суспільного життя грецького полісу. Вільний і благородний еллін мав за честь і обов'язок відвідувати такі місця. Спочатку свого заснування гімнасії призначалися лише для занять фізичними вправами, але вже з V-IV ст. до н.е. вони стають культурно-суспільними центрами давньогрецького полісу. У приміщенні гімнасію знаходилися палестра, роздягальня, зал, де атлети натирались оливковою олією, кімната, де зішкрібався пісок після занять спортом, приміщення для масажу, своєрідний «боксерський зал» з підвішеними шкіряним мішками з піском, де майбутні чемпіони тренували свою силу та відпрацьовували удари перед кулачними боями. Найбільшим приміщенням був ефебіон, що призначався для гімнастичних вправ та ігор молоді. Були при гімнасіях і кімнати відпочинку - екседри з лавками та стільцями. Тут втомлені атлети могли перепочити. Там же виступали та проводили дискусії філософи і ритори. Окремі зали та кімнати були відокремлені одна від одної портиками; одні з них були криті, інші - відкриті, ними користувалися в залежності від пори року та погоди. Також при гімнасіях були атлетичні майданчики: для гри в м'яч - сферистеріон, для бігу - дромос. Для гігієнічних процедур при гімнасіях існували лазні з холодною та гарячою водою. Але головним атрибутом гімнасію була наявність приміщення для релігійних заходів.

Поступово грецькі «спортивні школи» перетворилися в заклади освіти та виховання, де окрім спортивних занять вивчали філософію, красномовство і граматику. Тут розташовувалися бібліотеки. Знамениті філософи й оратори часто відвідували гімнасії для читання лекцій, вважаючи його кращим місцем для зустрічі із молоддю. Найвидатніші мислителі давнини створювали в гімнасіях свої школи: Платон - в Академії (385 р. до н.е.), Аристотель - в Лікеї (335 р. до н.е.). Не дивлячись на те, що викладання у гімнасіях носило неофіційний характер, вони користувалося великою популярністю у юнаків, які займалися спортом.

Архітектурні та літературні пам'ятники свідчать про культ грецьких богів в гімнасіях. Спочатку культ був достатньо простим: образ поклоніння (Гермес, Аполлон, Геракл) і маленький вівтар, де проводився ритуал. Для цього виділялася частина палестри. В кінці періоду еллінізму на території гімнасіїв стали будуватися храми Аполлону, Гермесу, Гераклу, в яких атлети, поклонялися цим богам.

Під час археологічних розкопок у всіх великих спортивних центрах Стародавньої Греції знайдені стадіони для спорту. Найбільшим і дослідженим є стадіон в Олімпії. Завдяки праці німецьких археологів зі стадіону були видалені 75 тис. куб. м ґрунту і відтворена його історія. Від першого стадіону, побудованого в VI ст. до н.е., залишилося небагато слідів. В наступні століття стадіон постійно перебудовувався: бігова доріжка, довжина якої складала 192,24 м, розширилася, довкола стадіону були побудовані стіни, були обладнані спеціальні місця для старту і фінішу, трибуну для суддів тощо. Поряд зі стадіоном в Олімпії було знайдено і руїни храму Зевса, в якому зберігалася статуя Громовержця, роботи відомого архітектора Фідія. І яку свого часу Антипатр Сідонський вніс у список семи чудес Стародавнього світу. Також звільнено з-під піску постамент, на якому стояв Гермес - покровитель спортивної молоді. Істмійський стадіон в Коринфі був розташований поруч із храмом Посейдона. Ширина бігового поля складала 21,49 м, довжина, через відсутність південно-східної частини, не вираховується. Глядачі розташовувалися на природній земляній трибуні. Розкопки стадіону в Дельфах почалися в 1896 році й відновлялися багаторазово. Стадіон, який можна побачити сьогодні, датується ІІ ст. н.е. Дослідження, проведені в 1971 -1973 роках, дозволили установити, що існував і більш давній стадіон, побудований в період з 279 по 270 рр. до н.е., який вміщав 17 доріжок довжиною 178,6 м. Реконструкція стадіону, яка була проведена в середині ІІ ст. н.е., дещо змінила форму стадіону. Довжина доріжок склала 177,4 м при ширині від 25,33 до 29,34 м. Трибуни для глядачів були розташовані на подіумі, який було вислано кам'яними плитами. Стадіон вміщував близько 6500 глядачів, у центрі північної частини була трибуна для почесних гостей.

Стадіон в місті Немеї, за результатами розкопок, проведених в період 1971-1991 років, було побудовано в кінці IV ст. до н.е. Розміри доріжок стадіону були приблизно такими ж, як і інших стадіонів - 178 м в довжину та 23,93 м завширшки. Змагання в Немеї були присвячені Зевсу. Після підкорення Греції Римом були прагнення із боку панівного класу культивувати власні спортивні змагання за грецьким зразком. Під час консульських свят влаштовували змагання з бігу, верхової їзді і греблі з участю громадян Риму. Август спробував відновити троянські гри акторів - професіоналів у цирку. Більше вдалою виявилася спроба Доміціана, чиї ігри, засновані у 86 році н.е., проіснували до розвалу Західної Римської імперії. Але так тривало не довго. Імператор Віспасіан з нагоди своєї перемоги в Юдеї розпочав будівництво великої арени Колізею для гладіаторських розваг, а закінчив його імператор Тит у 80-му році н.е. Арена Колізею забула про релігію і була аргументом звеличення безмежної влади римських імператорів. Оплотом релігійності в Римі залишався у той період цирк Максимус, трибуни якого у IV ст. було розширено до 350 тисяч місць. Для молитов візничих в Цирку було відведено спеціальне приміщення, щоб поросити богів залишитися в живих, так як змагання переповнювалися великою кількістю небезпечних подій.

У період занепаду Римської імперії, стадіони і цирки ставали місцем, де починалися народні незадоволення, через плюндрування автентичних божеств монотеїстичним християнством. У 529 році на стадіоні Неаполя виникла ціла серія повстань, які формально були спрямовані проти засилля християнської церкви та нових форм гноблення.

Імператор Юстиніан, щоб уникнути подальшого поширення заворушень, закрив всі давні установи фізичної культури, окрім візантійського іподрому, та найавторитетніший на той час афінський гімнасій, викладачі якого утекли в Персію.

Сакральність спортивних споруд була характерною і для архітектури регіонів далеких від Середземноморського. У народів Центральної Америки (майя, ацтеків) досить популярною грою була пок-та-пок або улама, історія якої має започаткування з Х століття до н.е. І є досить шанованою у мексиканському штаті Синалоа і по теперішній час. У місті Чичен-Іца, яке побудували майя, до наших днів зберігся храмовий комплекс з вертикальним кільцем для гри в пок-та-пок, яка носила ініціацій

о-релігійні ознаки. У пізніший час, ігри проходили поблизу ацтецьких храмових комплексів. Гра в уламу проходила на майданчику з глиняним покриттям розміром 146 на 36 м, що оточений по периметру стіною з кам'яними кільцями на висоті 6 м. Залежно від типу гри використовували м'яч вагою від 0,5 до 4 кг. У деяких видах улами метою гри було якомога довше не давати м'ячу торкнутися землі. Команда набирала залікові очки, коли суперник пропускав м'яч за задню лінію або ж торкався його забороненою частиною тіла. Вигравали ті, хто набирав першим вісім очок. Зазвичай час матчу становив декілька годин. Гравці команд у більшості випадків уособлювали або ж сонце, або ж дощ. Саме за результатами гри жреці і тлумачили майбутнє народу. Якщо перемагала команда-сонце, то рік мав бути посушливим, і треба готуватися до голоду. Якщо гору здобувала команда-дощ, то рік буде врожайним. Сакральність гри полягала у принесенні жертви богами, які посилали людям оптимальні кліматичні умови. Адже життя багатьох народів мезоамерики залежало від погоди та гарних врожаїв сільськогосподарських культур, в основному маїсу (кукурудзи). І гравці, яких приносили як офіру, йшли на це свідомо, так як були альтруїстами та вірили у краще потойбічне життя.

Висновки

Факти, відображені в даному дослідженні, дають привід стверджувати, що фізична культура зародилася в надрах безкласового суспільства як складова панагеричних релігійних заходів. Усі стародавні змагання присвячувалися богам-покровителям і проводилися у контексті релігійних божественних містерій. У такий спосіб розкривався сакральний досвід спілкування з богами, який дозволяв отримати відповідь на питання про сенс земного життя, про ілюзорність потойбічного буття, про безсмертя душі. Такі ж функції покладалися і на тогочасні спортивні споруди, які були і місцем поклоніння античним богам та місцем принесення їм офіри. Тому ми, як знавці історії фізичної культури, окрім архітектурної величі, колосальності та естетичності спортивних споруд давнини повинні вказувати і на їх сакральний підтекст.

Література

1. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта. М. : Радуга, 1982. 399 с.

2. Несторенко Т.П. Инфраструктура города в контексте его конкурентоспособности. Зб. наукових праць (Миколаїв), вип.59 «Економічні науки», Чорноморський державний університет імені Петра Могили, т.72. 2007. С.70-76. https://cutt.ly/zQEgQ3A

3. Куринной И. И. Игры угодные богам. М. : Астрель, 2010. 318 с.

4. Гречанюк О. Визначення змісту окремих видів змагань, які входили до програми атлетичних ігор Північного Причорномор'я в античний період. Педагогіка, психологія та мед-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. 2003. № 15. С. 136-142.

5. Скржинська М. В. Античні свята в містах Північного Причорномор'я. К. : Наш час, 2011. 303 с.

6. Скржинская М. В. Культурные традиции Эллады в античных государствах Северного Причерноморья. К. : Институт истории Украины НАН Украины, 2010. 324 с.

7. Гончаренко В. І. Олімпійський спорт. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2013. 423 с.

8. Лазоренко С. А. Олімпійський спорт у запитаннях і відповідях. Суми: ФОП Цьома С. П., 2019. 176 с.

9. Платонов В. Н. Олимпийский спорт [Т.1]. К. : Олимп. л-ра, 2009. 736 с.

10. Булатова М.М., Бубка С.Н. Культурное наследие Древней Греции и Олимпийские игры. К. : Олимп. л-ра, 2012. 408 с.

References

1. Kun L. (1982). Vseobshchaya istoriya fizicheskoy kuitury i sporta [General history of physical culture and sports]. M. : Raduga. [in Russian].

2. Nestorenko T.P. (2007). Infrastruktura horoda v kontekste eho konkurentosposobnosti [City infrastructure in the context of its competitiveness]. Zb. nauk. prats (Mykolaiv), is.59 “Economic sciences”, Petro Mohyla Black Sea State University, vol.72, pp.70-76. Available at: https://cutt.ly/zQEgQ3A. [in Russian].

3. Kurinnoy I. I. (2010). Igry ugodnye bogam [Games pleasing to the gods]. M.: Astrel. [in Russian].

4. Hrechaniuk O. (2003). Vyznachennia zmistu okremykh vydiv zmahan, yaki vkhodyly do prohramy atletychnykh ihor Pivnichnoho Prychornomoria v antychnyi period. [Determining the content of certain types of competitions that were part of the program of athletic games of the Northern Black Sea coast in ancient times]. Pedahohika, psykholohiia ta med-biol. probl. fiz. vykhovannia i sportu. Iss. 15. 136-142. [in Ukrainian].

5. Skrzhynska M. V. (2011). Antychni sviata v mistakh Pivnichnoho Prychornomoria [Ancient holidays in the cities of the Northern Black Sea coast]. K. : Nash chas. [in Ukrainian].

6. Skrzhinskaya M. V. (2010). Kulturnye traditsii Ellady v antichnykh gosudarstvakh Severnogo Prichernomorya [Cultural Traditions of Hellas in the Ancient States of the Northern Black Sea Region]. K. : Institut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Russian].

7. Honcharenko V. I. (2013). Olimpiiskyi sport [Olympic Sport)]. Sumy: SumDPU im. A.S. Makarenka. [in Ukrainian].

8. Lazorenko S. A. (2019). Olimpiiskyi sport u zapytanniakh i vidpovidiakh [Olympic sports in questions and answers]. Sumy: FOP Tsoma S. P.

9. Platonov V. N. (2009). Olimpiyskiy sport [Olympic Sport)] . K.: Olimp. l-ra. [in Ukrainian].

10. Bulatova M.M. & Bubka S.N. (2012). Kulturnoe nasledie Drevney Gretsii i Olimpiyskie igry [Cultural Heritage of Ancient Greece and the Olympic Games]. K. : Olimp. l-ra. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru