Анатомо-фізіологічні особливості дітей підліткового віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анатомо-фізіологічні особливості дітей підліткового віку

Науковий керівник - старший викладач Щербатюк Н.І.

Марія Рослик (студентка I курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету фізичного виховання)

Анотація

У статті обґрунтовано важливість врахування анатомо-фізіологічних особливостей дітей підліткового віку в процесі їх фізичного розвитку засобами фізичної культури.

Ключові слова: анатомо-фізіологічні особливості, середній шкільний вік, фізичний розвиток, вплив фізичної культури.

Постановка проблеми

Успіх правильного, продуктивного, модернізованого фізичного виховання об'єднує в собі дві складові, відсутність однієї із них втрачає сенс та ускладнює процес - це єдність спільних вимог навчального закладу (в нашому випадку - це є школа) та сім'ї. Фізичне виховання та фізичний розвиток дітей середнього шкільного віку буде ефективним тільки за умови, якщо воно є органічною частиною всього процесу розвитку та становлення дитини, грамотний підхід шкільного закладу та сприятлива атмосфера в сім'ї, ось результат здорової, щасливої дитини. Також наявність знань батьків і високий рівень оволодіння знаннями вчителя-педагога анатомо-фізіологічних особливостей розвитку підлітків дає можливість не нашкодити дитині, а навпаки виправити наявність відхилень у фізичному розвитку і сприяти подальшим систематичним заняттям спортом.

Аналіз досліджень і публікацій

За дослідженнями Волкова Л. В. моторний розвиток і статеве дозрівання тісно пов'язані з фізичним розвитком, що найчастіше є наслідком порушення метаболічних процесів, а також із патологією ендокринної та центральної нервової системи [1, с.12-13]. Як зазначає В. М. Поліщук, невідповідність психічного і біологічного розвитку спричиняє ряд виховних проблем: хворобливі реакції на зауваження, хизування недоліками, збільшення немотивованих вчинків, можливість проявів асоціальної поведінки, потяг і здатність до героїчних учинків [7, с.165]. В цілому тотальна анатомофізіологічна перебудова організму підлітка підвищує сприйнятливість організму до впливу різноманітних факторів середовища і знижує його резистентність.

Виклад основного матеріалу дослідження

Під поняттям фізичний розвиток можна сформулювати наступне - це форма, розмір і пропорції окремих частин тіла, можливості їх діяльності, які змінюються під плином різних чинників протягом усього життя людини. В залежності від умов довкілля та від нервової системи, внутрішньої секреції, спадковості та інших факторів залежить фізичний розвиток організму та його зміни як позитивні, так і негативні. Також фізичний розвиток залежить від сили, витривалості організму, здібностей та обдарованості особистості, та її душевних властивостей. Фізичний розвиток можна вважати відображення відповідності функціонування процесів росту та розвитку людини, і в залежності від умов й факторів впливу на людину його можна розділити на всебічний і гармонійний, або обмежений і дисгармонійний [8].

Під гармонійним фізичним розвитком розуміють відповідність маси тіла, довжини тіла та інших антропометричних показників, і навпаки невідповідність маси тіла його довжині та невідповідність об'ємних розмірів повздовжнім, являє собою дисгармонійність фізичного розвитку. Під час випадків виявлення дітей з ознаками дисгармонійності фізичного розвитку приділяється підвищена увага, аналізуються умови життя дитини (психологічна атмосфера у сім'ї, збалансованість харчування та ін.), об'єм навчального та пізнавального навантаження [ 1,с. 10].

Знання об'єктивної закономірності фізичного розвитку людини можна грамотно застосувати та спрямувати в оптимальному для особи і суспільства напрямку, забезпечити гармонійне вдосконалення форм і функцій організму, підвищення працездатності, підвищити опір організму на негативні зовнішні чинники вплину на організм, та навіть «відсунути» час природного старіння. Вказані можливості доцільного керування фізичним розвитком реалізуються, за певних умов і в певних межах, у процесі фізичного виховання.

Середній шкільний вік складає від 12-13 до 15-16 років, який прийнято називати підлітковим і це період переходу від дитинства до юнацтва. Підлітковий вік є дуже визначальним в фізичному розвитку дітей, тому що в організмі відбуваються значні зміни як анатомо-фізіологічні, так і психологічні перебудови. Протягом цього періоду з'являються ознаки статевого дозрівання, відбуваються перетворення хлопчика в юнака, дівчинки в дівчину. Відбувається нерівномірне зростання тіла: довжина переважає над зростанням у ширину; кінцівки ростуть швидше ніж тулуб. Зберігається велика рухливість хребта, а отже, не виключається і можливість скривлення при неправильному положенні тіла, ненормованого дозування та підборі фізичних навантажень, однобічних і надмірних напружень. В підлітковому віці розвиток м'язів відстає від загального росту тіла, тому спостерігається швидка стомлюваність підлітків при навантаженнях .

Властивим для середнього шкільного віку є загальна перебудова органів і систем, значний ріст і розвиток організму. Значні зміни в перебудові організму спричиняють збільшену загальну чутливість, змінюється динамічна рівновага між першою і другою сигнальними системами, відбувається ослаблення вищого функціонального рівня кіркової діяльності другої сигнальної системи. анатомічний фізичний навантаження серцевий

В теперішній час збільшився діапазон індивідуальних відмінностей розвитку підлітків. У віці 12-15 років спостерігається інтенсивне зростання всього організму, це пов'язано зі статевим дозріванням в чому і є відмінність між фізичним розвитком молодших і старших школярів. В цей період розвитку дітей довжина тіла збільшується на 5-8 см на рік (але ці показники є приблизними та індивідуальними), маса зростає на 48 кг; зростає сила м'язів; спостерігається нерівномірність та невідповідність розвитку ССС; посилена діяльність органів внутрішньої секреції призводить до деяких розладів кровообігу, що є наслідком підвищення кров'яного тиску, напруженості серцевої діяльності і, як наслідок, до головного болю, слабкості, швидкої втомлюваності під час фізичних та розумових навантаженнях, тимчасових порушень у роботі центральної нервової системи [8].

Зміни, які відбуваються в організмі, призводять до порушення координації рухів (зайві, «кутасті» рухи), але в цей же час вони досить успішно опановують техніку складних рухів. У підлітковому віці окремі частини тіла розвиваються і зростають нерівномірно, а саме: зростання грудної клітини відстає від зростання тулуба, це є наслідком «незграбного» вигляду - довгі ноги і руки, вузькі груди, худий.

У підлітковому віці продовжується процес окостеніння, завершення якого настає у юнацтві. Окостеніння п'ясних і зап'ястних відділів рук, а також флангів пальців ніг завершується приблизно в 13 років [3].

Фізіологічно допустимо, що лінійні розміри тіла людини в більшій мірі визначено генетично, але виконуючи ряд спеціальних вправ на розтягування, у висі, вистрибування вгору, дістаючи високо розташовані предмети, можуть позитивно вплинути на зріст людини. За рахунок чого саме й відбувається процес збільшення. Загальний зріст людини, визначає довжина трубчатих кісток кістяка, які ростуть на кінцях кістки, так званих епіфізах. Стимулюючи процеси зростання, за допомогою спеціальних вправ, які відбуваються в епіфізах до початку окостеніння, в результаті можна домогтися збільшення загального зростання підлітка [4, с. 10].

В середньому шкільному віці відбувається помітне збільшення грудної клітини, спостерігається значний темп зростання рук і ніг, що призводить до тимчасового різкого змінення пропорцій всього тіла. Закінчується формування фізіологічних (природних) вигинів хребта лордоз і кіфоз, але повне окостеніння кісток ще не настає і тому зберігається небезпека виникнення порушень постави, тому у підлітків правильна постава вимагає постійної уваги [8].

Рухова функція у дітей середнього шкільного віку визначається ступенем зрілості вищих центрів регуляції рухів, а не лише розвитком опорно-рухового апарату. С початку шкільного періоду нервові центри підкіркової регуляції рухів, які забезпечують точні впливи мають показники абсолютного обсягу 94-98% нервових ядер дорослої людини. Дозрівання периферичного апарату м'язової чутливості завершується значно раніше, ніж дозрівання кіркового центру рухового аналізатора (до 12-13 років). На пізніших етапах вікового розвитку підлітка продовжується функціональне вдосконалення м'язової чуттєвості і регуляції центрального апарату [4,с. 22].

У період підліткового віку (12-15 років) стрімко розвивається м'язова система, яка складає близько 29% усієї маси тіла. Відбувається збільшення м'язів, але зростання і сила окремих м'язів відбувається з різною швидкістю. Функції, які виконують м'язи - впливають на їх розвиток. Краще ростуть у довжину м'язи які працюють з невеликим навантаженням, але з великою амплітудою їх скорочень; при навантаженні м'язів силовими вправами, збільшується їх поперечний розмір (об'єм), але слід пам'ятати, що маса тіла зростає швидше ніж м'язова сила [6, с. 10]. Найбільше збільшення маси м'язів і зростання визначається у дівчат у дванадцятирічному віці, а у хлопчиків - в 13 років.

Із закінчення перехідного періоду відбувається дозрівання швидких гліколітичних стомлюючих м'язових волокон, встановлюється індивідуальний тип співвідношення повільних і швидких волокон в скелетних м'язів.

У підлітка відбувається завершальний етап формування властивого йому морфотипа:

ектоморф (по ін. класифікаціях - астенік, доліхоморф) цьому типу притаманні вузькі пропорції тіла;

ендоморф (гиперстенік, брахиморф) - широкі пропорції тіла;

проміжний тип (мезоморф) [8].

У процесі фізичного виховання учнів середнього шкільного віку слід звернути увагу на особливості розвитку серцево-судинної системи. Збільшення ємності порожнини серця випереджає збільшення просвітів судин. Серце нерідко «не встигає» за збільшенням загальних розмірів тіла. Особливо це проявляється при акселерації. Розвиток судинної системи відстає від серцевої, наслідком цього є порушення серцево-судинної системи:

збільшується артеріальний тиск;

аритмічність серцевих скорочень;

поява систолічних шумів;

дефіцит постачання віддалених частин тіла, в тому числі і головного мозку - це призводить до зниження працездатності, дітей середнього шкільного віку, швидку втомлюваність та головний біль, інколи призводить до втрати свідомості [2, c. 13].

Для зміцнення серцево-судинної системи важливе значення має різнобічна фізична підготовка, суворе дозування і поступове підвищення фізичних навантажень, систематичність занять фізичними вправами.

В середньому шкільному віці інтенсивно розвивається дихальна система:

перебудова гуморальної та нервової регуляції;

удосконалення апарату зовнішнього дихання;

збільшення життєвої ємності легень, дихального та хвилинного об'єму;

збільшення максимальної вентиляції легень та їх дифузної здатності.

Величина ЖЄЛ може змінюватись, чим вище підліток тим вища життєва ємність легень, також на її показники впливають фізичні навантаження в залежності від їх напрямку. Якщо це спортивні навантаження на витривалість - ЖЄЛ досягає 130-150% від середніх розмірів. В залежності із зростанням підлітка, зростає і вентиляція легень за рахунок збільшення ЖЄЛ, відбувається збільшення глибини подиху та зниження частоти подиху до 18-20 разів за хвилину - що є показником удосконалення дихального апарату, це дозволяє дітям середнього шкільного віку легше переносити фізичні навантаження [6, с. 113].

Особливо велика роль фізичного виховання у розвитку дихального апарату. Викладач повинен брати до уваги правильне формування і підвищення рухливості (екскурсії) грудної клітини, зміцнення дихальних м'язів. Учнів необхідно навчити правильно дихати і допомогти їм набути навички грудного і діафрагмального (черевного) дихання. Треба враховувати, що успішний розвиток дихальної системи відбувається у єдності із розвитком інших систем організму, що у різні вікові періоди пред'являються різні вимоги до розвитку фізичних якостей. Розвиток тих чи інших фізичних якостей слід розглядати не лише з погляду вдосконалення рухових здібностей, а й обов'язково з точки зору забезпечення нормального перебігу процесу фізичного розвитку та підвищення функціональних можливостей підростаючого організму

Висновки

Таким чином, можна стверджувати, що система фізичної підготовки підростаючого покоління, її оптимальне функціонування повинні будуватись і розроблятись на основі індивідуальних функціональних можливостей учнів підліткового віку, анатомо-фізіологічних особливостей, диференційованого та статевого підходу. Тільки такий підхід дає можливість вирішувати одне з основних завдань фізичного виховання учнівської молоді у процесі фізичної підготовки - зміцнювати як фізичне, так і психічне здоров'я підростаючого покоління.

Список використаних джерел

1. Волков Л. В. Теория и методика детского и юношеского спорта. К.: Олимпийская литература, 2002. 256 с.

2. Василюк Ф. Е. Психология переживания. М.: Изд-во Моск. ун-та,1984. 200 с.

3. Гельдер М. Оксфордское руководство по психотерапии. К.: Сфера, 1999. 300 с.

4. Кузьмин В. Д. Дыхательная гимнастика. Ростов н/Д: «Феникс», 2000. 224 с.

5. Лапицкая Е. М. Физкультура для детей / под редакцией: М. М. Безрук. М.: Эскимо, 2009. 76 с.

6. Медведев Б. А. Животворящее дыхание. Дыхательные практики, которые всегда работают. Ростов н/Д: Феникс, 2007. 285 с.

7. Поліщук В. М. Вікова та педагогічна психологія (програмні основи, змістові модулі, інформаційне забезпечення) : навч.-метод. посіб. / В. М. Поліщук. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. - 330 с

Размещено на Allbest.ru