Технічний огляд автомобілів і двигунів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Хустський технічний коледж ТСО України

Звіт

З навчальної практики на тему

«Технічний огляд автомобілів і двигунів»

Зміст

Вступ

1. Огляд автомобіля

2. Технічний огляд трансмісії

3. Технічний огляд заднього моста

4. Технічний огляд переднього моста

5. Технічний огляд гальмівної частини

6. Технічний огляд ходової частини

7. Технічний огляд кузова

8. Технічний огляд-2 системи живлення

9. Технічний огляд приладів електрообладнання

Вступ

Двигун автомобіля являє собою складну систему взаємодіючих деталей, вузлів, механізмів і агрегатів, несправність кожного з яких викликає неправильну роботу всієї системи та пов'язані з цим проблеми вигляді порушення тяги, втрати потужності, збільшення витрати палива і масла, зниження ефективності експлуатації автомобіля.

Ремонт двигунів легкових автомобілів повинен проводитися тільки за наявності відповідної кваліфікації, обладнання та запасних частин. Особливість ремонту складних агрегатів полягає в необхідності поетапної кваліфікованої діагностики роботи і стану всіх вузлів і деталей, його складових.

Діагностика та ремонт

Ремонт двигуна починається з проведення діагностики та дефектації, за результатами яких фахівці автосервісу оцінюють необхідність ремонту, заміни або відновлення деталей, визначають глибину ремонту, його тривалість і приблизну вартість ремонту автомобіля.

Важливим етапом ремонту є контроль якості вироблених робіт і встановлення відповідності роботи двигуна технічними параметрами, встановленими виробником.

Особливості ремонту

Ремонт автомобіля - комплексна процедура, в ході якої не тільки усуваються вже відомі несправності, але і виробляється супроводжує роботи діагностування окремих вузлів пристрою. У деяких випадках в ході ремонту двигуна виникає необхідність провести ремонт АКПП або ремонт трансмісії, діагностику електросистеми автомобіля, несправність якої може викликати збої в роботі двигуна.

Ремонт двигунів легкових автомобілів проводиться після встановлення причин несправності, які можуть бути виявлені при діагностиці двигуна, а за наявності у фахівця достатнього досвіду - на підставі його знань і навичок.

Якість ремонту залежить від правильного визначення характеру робіт і точності діагностики.

Види ремонту

За масштабом і складності можна визначити три категорії ремонту автомобільних двигунів:

дрібний ремонт, в ході якого проводиться заміна патрубків, прокладок, сальників, ременів і наявного навісного обладнання;

середній ремонт, в ході якого можлива розбирання деяких частин і вузлів двигуна, проникнення в його робочі порожнини для заміни клапанів, вкладишів, поршнів, демонтаж навісного обладнання з наступним розбиранням та встановленням. Середній ремонт автомобільного двигуна проводиться без його знімання з кузова;

капітальний ремонт двигуна передбачає повний демонтаж всього навісного обладнання, відключення від двигуна всіх патрубків, шлангів, проводів та інших елементів з'єднання з іншими системами автомобіля, витяг двигуна і його розбирання для проведення докладної дефектовки деталей, їх заміни або відновлення, збірку двигуна, установку двигуна на автомобіль і перевірку його працездатності.

Перевірка якості

Ремонт двигунів легкових автомобілів завершується проведенням контролю якості та випробуванням працездатності всіх систем автомобіля, оскільки від роботи двигуна повністю залежить робота всіх встановлених на автомобіль вузлів і механізмів.

Менеджери автосервісу надають клієнтові звіт про проведені операції, виставляють рахунок із зазначенням всіх вироблених робіт і вартості деталей.

Обробка деталей двигуна повинна проводитися тільки на справному обладнанні, придатному для проведення робіт кваліфікованими фахівцями.

При первинному огляді двигуна фахівці повинні надати замовнику робіт з ремонту автомобіля список операцій, які відносяться до дрібного, середнього та капітального ремонту, так як від масштабу робіт залежить вартість ремонту двигуна автомобіля.

1. Огляд автомобіля

автомобіль ремонт двигун трансмісія

Щоб гарантувати безпеку руху і безвідмовну роботу автомобіля у дорозі, потрібно провести контрольний огляд автомобіля. Уважно оглянути автомобіль зовні, а також площадку під ним і переконатися, чи немає пошкоджень кузова автомобіля, слідів підтікання масла, палива, охолоджувальної рідини, гальмової та амортизаторної рідин. Виявлені несправності слід усунути якнайскоріше.

Старанно витерти номерні знаки, стекла автомобіля, прилади освітлення і сигналізації, переконатися у справності замків дверей, капота, багажника.

Перевірити наявність (коли треба, дозаправити до нормального рівня):

масла в картері двигуна, звернувши увагу на його якість

охолоджувальної рідини в радіаторі

гальмової рідини в живильних бачках гідравлічних приводів гальм і вимкнення зчеплення

електроліту в акумуляторній батареї

палива в баку

Запустити двигун. Прогріти його, поки охолоджувальна рідина нагріється до температури 70 - 80°С, перевірити справність контрольно-вимірювальних приладів і роботу приладів освітлення, сигналізації, склоочисників.

Прослухати роботу прогрітого двигуна на різних частотах обертання колінчастого вала і перевірити, чи немає перебоїв і стуків, ненормальних шумів у двигуні, чи не тече масло, охолоджувальна рідина, паливо. Сліди охолоджувальної рідини, палива або масла на підлозі чи на землі свідчать про порушення герметичності відповідних з'єднань.

2. Технічний огляд трансмісії

Передача моменту, що крутить, від двигуна до провідних коліс автомобіля повинна відбуватися плавно, без ривків. На всіх швидкостях руху як при передачі моменту, що крутить, так і на холостому ході в агрегатах трансмісії не повинні з'являтися вібрації і підвищений шум.

Ознаками несправності механізмів трансмісії є: неповне виключення зчеплення, утруднене включення або мимовільне виключення передач в коробці, ривки при зміні навантаження двигуна, биття і вібрації валів карданної передачі.

Всі несправності необхідно своєчасно усувати і попереджати їх появу, ретельно виконуючи технічне обслуговування.

Проводячи перше технічне обслуговування, перевіряють і при необхідності регулюють величину вільного ходу педалі зчеплення; перевіряють рівень масла в картерах коробки передач, коробки передач і провідних мостів, підтягають гайки болтів кріплення коробки передач.

Під час проведення другого технічного обслуговування, крім робіт, що виконуються при ТЕ-1, перевіряють герметичність з'єднання картерів коробки передач, стан опорних підшипників карданної передачі, люфт підшипників валу провідної конічної шестерні головної передачі, стан і регулювання підшипників задніх коліс. Крім того, проводять зміну мастила в картерах агрегатів трансмісії

3. Технічний огляд заднього моста

В технічне обслуговування заднього моста входять: спостереження, за надійністю кріплень картера головної передачі до балки моста і всіх кришок картера, своєчасний контроль і зміна масла, а також промивання повітряних каналів сапуна; перевірка і в разі необхідності регулювання підшипників головної передачі і маточин коліс.

При кожному огляді перевіряють, чи не підтікає мастило через сальник валу провідної шестерні, пробки отворів і кришки люків картера. Слід регулярно промивати повітряні канали сапуна, так як засмічення приводить до течі масла через сальник.

Стан підшипників і шестерень головної передачі може наближено оцінюватися люфтом вивішеного колеса заднього моста при затягнутому ручному гальмі. Цей люфт визначають по переміщенню обода вивішеного колеса (люфт в карданної передачі повинен бути відсутнім). Якщо переміщення становить 20-40 мм, то підшипники і шестерні головної передачі неізношени, а їх регулювання правильна. При переміщенні обода колеса більше 45 мм слід знайти причину збільшеного люфту в головній передачі і усунути її.

Регулювання головної передачі. У головній передачі регулюють зачеплення конічних шестерень і попередній натяг роликових конічних підшипників.

Регулювання зачеплення конічних шестерень, як правило, в експлуатації не виробляють. Необхідність в такій регулюванню виникає після розбирання головної передачі, викликаної, наприклад, заміною деталей.

4. Технічний огляд переднього моста

Технічне обслуговування переднього моста полягає в періодичному контролі кріплення балки моста до ресорам, у перевірці кутів нахилу шворнів і кутів установки передніх коліс, перевірці та, якщо необхідно, регулюванню підшипників маточин, сходження коліс і їх граничних кутів повороту, а також мастилі шкворней і підшипників маточин .

Ослаблення кріпленні деталей переднього моста, вигин його балки і знос зчленованих деталей погіршують керованість автомобіля і знижують безпеку руху. При оглядах і обслуговуванні автомобіля необхідно перевіряти кріплення ресор до балки моста і кріплення важелів поворотних цапф, гайки яких повинні бути затягнуті (момент затягування 30-35 кг / м) і зашплінтувати.

Перевірка кутів нахилу шворнів. Кути нахилу шворнів забезпечуються конструкцією переднього моста і в процесі експлуатації регулюванню не підлягають. Однак деформація балки переднього моста, поломка ресор і інші несправності призводять до зміни кутів нахилу шворнів.

Зміна кутів нахилу шворнів в подовжній і поперечній площинах утрудняє управління автомобілем. При неоднакових кутах нахилу шворнів лівої і правої поворотних цапф рухомий автомобіль веде вбік. Тому періодично перевіряють кути нахилу шворнів в обох площинах комбінованим рівнем. Кути нахилу шворнів відновлюють лише заміною зношених і пошкоджених деталей, а також правкою балки моста.

5. Технічний огляд гальмівної частини

Гальмівна сила виникає між колесом і дорогою у напрямку, який перешкоджає обертанню колеса. Максимальне значення гальмівної сили на колесі залежить від можливостей механізму, що створює силу гальмування, від навантаження, що припадає на колесо, та від коефіцієнта зчеплення з дорогою. При рівності всіх умов, що визначають силу гальмування, ефективність гальмової системи залежатиме насамперед від особливостей конструкції механізмів, які виробляють гальмування автомобіля.

На сучасних автомобілях з метою забезпечення безпеки руху встановлюють кілька гальмових систем, що виконують різне призначення. За цією ознакою гальмівні системи поділяють на робочу, запасну, стоянкового, допоміжну і причіпну.

Робоча гальмівна система використовується в усіх режимах руху автомобіля, для зниження його швидкості і до повної зупинки. Вона приводиться в дію зусиллям ноги водія, що додаються до педалі ножного гальма. Ефективність дії робочої гальмової системи найбільша порівняно з іншими типами гальмових систем.

Запасна гальмова система призначена для зупинки автомобіля в разі відмови робочої гальмової системи. Вона чинить менший гальмує дію на автомобіль, ніж робоча система. Функції запасної системи може виконувати найчастіше справна частина робочої гальмової системи або повністю стоянкова система.

Гальмівна система служить для утримування зупиненого автомобіля на місці, щоб виключити його мимовільне рушання (наприклад, на ухилі). Управляється гальмівна система рукою водія через важіль ручного гальма.

Допоміжна гальмівна система використовується у вигляді гальма - сповільнювача на автомобілях великої вантажопідйомності (МАЗ, КрАЗ, КамАЗ) з метою зниження навантаження при тривалому гальмуванні на робочу гальмову систему, наприклад на довгому спуску в гірській або горбистій місцевості.

Причіпна гальмівна система призначена для зниження швидкості руху, зупинки й утримання на місці причепа, а також автоматичної його зупинки при відриві від тягача.

Гальмівна система включає в себе наступні механізми:

- Гальмівний привід

- Гальмівні механізми

Функціями приводу гальмівного механізму є передача енергії від джерела до виконавчих елементів, її дозування для забезпечення гальмування з необхідною інтенсивністю і правильний розподіл енергії між гальмівними механізмами різних коліс. Приводи гальмівних механізмів розрізняють по виду використовуваної в них енергії. Вони бувають механічними, гідравлічними, пневматичними і гідропневматичними.

Гальмівним механізмом називається пристрій, що служить для безпосереднього штучного опору руху автомобіля. Для всіх гальмівних систем, виключаючи допоміжну, роль гальмівного механізму виконують фрикційні пристрої з регульованим моментом тертя, створюваним частинами гальмівних механізмів.

Гальмівні механізми ділять на барабанні та дискові. Барабанні гальмівні механізми встановлюють зазвичай на задні колеса. На передніх колесах автомобіля ВАЗ 2115 встановлюють гальмівні механізми дискового типу.

Колісний дисковий механізм з гідроприводом складається з гальмового диска, закріпленого на маточині колеса. Гальмівний диск обертається між половинками скоби, прикріпленої до передньої підвіски. У кожній половині скоби виточені колісні циліндри з великим і малим поршнями. При натисненні на гальмівну педаль рідина з головного гальмового циліндра перетікає по шлангах в порожнині колісних циліндрів і передає тиск на поршні, які, переміщуючись з двох сторін, притискають гальмівні колодки до диска, завдяки чому і відбувається гальмування. Відпускання педалі викликає падіння тиску рідини в приводі, поршні під дією пружності ущільнювальних манжет і осьового биття диска відходять від нього, і гальмування припиняється.

6. Технічний огляд ходової частини

Всі перевірки потрібно проводити знизу автомобіля, встановленого на підйомнику або оглядовій ямі.

При кожному технічному обслуговуванні треба обов'язково перевіряти стан захисних чохлів шарових опор підвіски, на чохлах не повинно бути механічних пошкоджень, а на деталях підвіски - тріщин, деформації важелів, розтяжок штанги стабілізатора і її стійок, деталей кузова в місцях кріплення вузлів і деталей підвіски.

Перевіряємо стан прорезинених шарнірів, гумових подушок, шарових підвіски, а також стан (осідання) верхніх опор телескопічних стійок підвіски.

Прорезинені шарніри і гумові подушки підлягають заміні при розривах і односторонньому трісканні гуми.

На гумових деталях підвіски не допускається:

ознаки старіння гуми;

механічні пошкодження.

На прорезинених шарнірах не допускається:

ознаки старіння, тріщини;

відрив гумового масиву від арматури.

Далі перевірка слідує у такому порядку:

1. Перевіряємо стан захисних чохлів шарових опор. Якщо чохли пошкоджені, заміняємо;

2. Похитуючи колесо у вертикальній площині, перевіряємо шарові опори на наявність люфтів. Якщо є люфти кульових пальців заміняємо опори.

3. Знімаємо кришки верхніх опор телескопічних стійок і робимо поверхневий огляд верхніх опор. У разі сильної деформації потрібно її замінити.

4. Перевіряємо резинові втулки на сайлентблокові в місцях кріплення важелів до кузова.

5. Перевіряємо стан прорезинених шарнірів в місцях кріплення стійок стабілізатора поперечної стійкості до важелів і штанги стабілізатора, а також резинових подушок в місцях кріплення штанги до кузова.

6. Перевіряємо стан захисного чохла телескопічної стійки.

Несправні деталі потрібно замінити.

Задня підвіска має таку ж характеристику огляду, тобто при перевірці уважно оглядаємо:

- резинові втулки нижніх шарнірів;

- подушки верхніх шарнірів амортизатора;

- амортизатор (витікання рідини не допускається);

- прорезинені шарніри кріплення балки задньої підвіски до кронштейна на кузові;

- підшипники маточини задніх коліс, пружин і буфера стиску .

7. Технічний огляд кузова

Технічне обслуговування кузова полягає в підтримці його чистоти, а також догляді за лакофарбовим покриттям.

Для збереження гарного зовнішнього вигляду автомобіля потрібен постійний профілактичний догляд за покриттям кузова.

Щоб уникнути подряпин не можна видаляти пил і бруд сухим обтиральним матеріалом. Автомобіль краще мити до висихання бруду струменем води невеликого напору з використанням м'якої губки і автошампуня. Влітку автомобіль бажано мити в тіні. Якщо це неможливо, то вимиті поверхні треба відразу ж протирати насухо, так як при висиханні крапель води на сонці на пофарбованої поверхні утворюються плями. Взимку після мийки автомобіля в теплому приміщенні перед виїздом слід протерти насухо кузов, ущільнювачі дверей і капота, а також продути замки стисненим повітрям для запобігання їх від замерзання.

При митті автомобіля необхідно стежити, щоб вода не потрапила на вузли електроустаткування в моторному відсіку, особливо на котушку запалювання і розподільник.

Для збереження блиску пофарбованих поверхонь (в першу чергу у автомобілів, що зберігаються на відкритому повітрі) слід регулярно застосовувати Автополіролі. Вони закривають мікротріщини і пори, що з'явилися в лакофарбовому покритті, що перешкоджає виникненню корозії під шаром фарби. Полірування можна виконувати пастою ВАЗ-1 або ВАЗ-2, а потім ВАЗ-3 або аналогічними йому вручну або електродрилем.

Щоб поверхня кузова зберігала блиск, не слід залишати автомобіль тривалий час на сонці, допускати потрапляння на поверхню кузова кислот, розчинів соди, гальмівної рідини і бензину і застосовувати для мийки содові і лужні розчини. Деталі з пластмас треба протирати вологою ганчіркою або спеціальним автоочистителем. щоб пластмасові деталі не втратили блиск, не слід застосовувати бензин або розчинники.

Скла очищають м'якою лляною тканиною або замшею. Дуже брудні скла попередньо треба вимити водою з додаванням рідини НИИСС-4 або автоочистителем стекол. Для видалення льоду зі скла і розморожування замків дверей рекомендується застосовувати авторазморажіватель в аерозольній упаковці, всередину замків можна вводити гальмівну рідину.

Пил з оббивки подушок і спинок сидінь слід видаляти пилососом. Для усунення жирних плям на оббивці застосовують "Автоочищувач оббивки".

У бачки омивателей стекол в зимовий час слід заливати водний розчин спеціальної низкозамерзающей рідини НИИСС-4 або інші аналогічні склади відповідно до рекомендацій щодо їх застосування.

8. Технічний огляд -2 системи живлення

При ТО-2 знімають фільтр-відстійник і фільтр тонкого очищення палива і промивають їх у бензині або гасі, змащують маслом двигуна датчик обмежувача частоти обертання колінчастого вала, промивають повітряний фільтр і міняють в ньому масло, при необхідності промивають паливні баки. У повітряний фільтр заправляється 3,2 л олії, тієї ж марки, що і для двигуна.

9. Технічний огляд приладів електрообладнання

Перевірити технічний стан, провести ТО акумуляторної батареї.

Технічне обслуговування акумуляторної батареї. Термін служби акумуляторних батарей за умови правильної експлуатації їх та своєчасного догляду за ними становить чотири роки або 75 тис. км пробігу автомобіля. Проте цей термін може значно скоротитися в разі порушення правил експлуатації та зберігання батареї. На технічний стан акумуляторної батареї особливо впливають забруднення електроліту, робота й зберігання при підвищеній температурі електроліту та низькому його рівні, порушення режимів зарядження, заливання електроліту підвищеної густини (це частіше буває, якщо замість дистильованої води, для доведення рівня в акумулятори додають електроліт). Усе це може призвести до небезпечних несправностей.

Основні несправності: підвищене самозарядження; коротке замикання різнойменних пластин; сульфатація пластин; корозія решіток позитивних пластин. Крім того, під час експлуатації батарей відбувається: окислення полосних тріщин у баці, кришках, що спричиняє підтіканню електроліту.

Технічне обслуговування (ТО). Термін служби та справність акумуляторної батареї багато в чому залежить від своєчасного та правильного догляду за нею. Батарея має бути чистою, оскільки забруднення її поверхні призводить до підвищеного саморозрядження. Під час технічного обслуговування треба протерти поверхню батареї 10% - ним розвиток нашатирного спирту або кальцинованої соди, після чого витерти чистою сухою ганчіркою.

Під час зарядження внаслідок хімічної реакції виділяються гази, які значно підвищують тиск усередині акумуляторів. Тому вентиляційні отвори в пробках потрібно постійно прочищати тонким дротом.

Оскільки під час роботи батареї утворюється гримучий газ (суміш водню з киснем), то щоб запобігти вибуху, не можна оглядати батарею з відкритим вогнем.

Періодично треба зачищати штирі та затискачі проводів. Через 2...2,5 тис. км пробігу, а в спеку через кожні пять-шість днів потрібно перевіряти рівень електроліту крізь заливні отвори акумуляторів скляною трубкою з внутрішнім діаметром 3...5 мм. Стовпчик електроліту в трубці показує висоту його рівня над запобіжним щитком, яка має становити 10...15 мм. Рівень електроліту можна перевірити також чистою ебонітовою або дерев'яною паличкою; не можна для цього застосовувати металевий стержень. У разі зниження рівня слід долити дистильовану воду, а не електроліт, оскільки під час роботи батареї вода в електроліт розкладається й випаровується, а кислота залишається.

Слід періодично перевіряти густину електроліту, щоб визначити ступінь зарядженості акумуляторної батареї. Для цього треба наконечник кисло міра опустити у зливний отвір акумулятора, засмоктати електроліт за допомогою гумової груші й за поділками ареометра, вміщеного всередину скляної колби, визначити густину електроліту.

Для тривалого зберігання батареї взимку її треба зняти з автомобіля, повністю зарядити зберігати в сухому місці за температури не вище від 0 й не нижче від 300С, враховуючи, що чим нижча температура електроліту, тим менше самозарядження батареї.

Через кожні три місяці батарею треба під заряджати для відновлення ємності, втраченої на саморозрядження.

У разі зберігання батареї безпосередньо на автомобілі треба від'єднати проводи від полюсних штирів.

Перевірити технічний стан генератора змінного струму

Технічне обслуговування генератора виконують у разі виявлення несправностей, зазначених нижче (якщо є й інші несправності, генератор підлягає ремонту).

Основні несправності: забруднення або замаслення контактних кілець; спрацювання й зависання щіток; обрив або коротке замикання в обмотках збудження й статора; окислення та обгорання контактів регулятора; неправильний зазор між ними.

Справність генератора й регулятора напруги можна перевірити за допомогою вольтметра, відімкненого до затискачів "+" і "-" (маса) генератора, коли працює двигун. Якщо покази вольтметра будуть у межах 14...15 В то генератор, регулятор напруги й коло зарядження акумуляторної батареї справні.

Якщо на всіх режимах роботи двигуна амперметр показує розрядження або світиться контрольна лампа, то несправними можуть бути генератор, регулятор напруги або амперметр. У цьому разі треба передусім перевірити й відрегулювати натяг паса привода генератора та надійність кріплення проводів на затискачах генератора й регулятора напруги, після чого завести двигун і перевірити роботу генератора. Якщо несправність не усунулась, то слід вивернути гвинт, зняти кришку й вийняти щіткотримачі зі щітками, протерти змоченою бензином ганчіркою контактні кільця, обгорілі контактні кільця зачистити дрібнозернистою скляною шкуркою, перевірити стан щіток і спрацьовані замінити.

Размещено на Allbest.ru