В.П. Костенко - видатний вітчизняний корабельний інженер, суднобудівник

Размещено на http://www.allbest.ru/

Костенко В.П. - видатний вітчизняний корабельній інженер, суднобудівник

В.М. Василенко

У статті розглядається вагомий науковий внесок талановитого інженера-суднобудівника В.П. Костенка у розробку теорії корабля та зокрема в теорію непотоплюваності корабля з практичним використанням її на практиці в бойових умовах Цусімського бою, сучасних наукових методів проектування суден та суднобудування в Російській імперії та в Радянському Союзі. Надається докладний аналіз наукового доробку видатного інженера-суднобудівника та інженера, розробника проектів суднобудівних заводів, талановитого публіциста та автора унікальних спогадів про перехід другої Тихоокеанської ескадри на Далекій Схід та Цусімський бій. Також розглядається його революційна діяльність та робота в м. Миколаєві спочатку як начальника технічної контори по суднобудуванню та головного корабельного інженера заводу “Наваль”, а потім як Міського Голови Миколаєва.

Ключові слова: корабельний інженер В.П. Костенко, теорія корабля, непотоплюваність, проектування суден, суднобудування, проектування суднобудівних заводів, Цусіма, Міський голова.

В статье рассматривается весомый научный вклад талантливого инженера-судостроителя В.П. Костенко в разработку теории корабля и, в частности, в теорию непотопляемости корабля с практическим применением ее на практике в боевых условиях Цусимского боя, современных методов проектирования судов и судостроения в Российской империи и в Советском Союзе. Дается полный анализ научного наследия выдающегося инженера-судостроителя и инженера, разработчика проектов судостроительных заводов, талантливого публициста и автора уникальных воспоминаний про переход 2-й Тихоокеанской эскадры на Дальний Восток и Цусимский бой. Также рассматривается его революционная деятельность и работа в г. Николаеве, сначала как начальника технической конторы по судостроению и главного корабельного инженера завода “Наваль”, а потом как Городского Головы г. Николаева

Ключевые слова: корабельный инженер В.П. Костенко, теория корабля, непотопляемость, проектирование судов, судостроение, проектирование судостроительных заводов, Цусима, Городской Голова.

Significant scientific contribution of a talented engineer and shipbuilder V.P. Kostenko in the development of the theory of the ship and, in particular, in the theory of unsinkable ship with the practical application in practice battle conditions of The Tsushima Battle, modern methods of designing ships and shipbuilding in Russian Empire and Soviet Union is given in this paper. Complete analysis of the scientific heritage of outstanding engineer and shipbuilder, developer of shipyard projects, talented journalist and author of the unique memories about the transition of The Second Pacific squadron to the Far East and the Tsushima battle is presented. His revolutionary activities and work in Nikolayev, first as a head of the technical office for shipbuilding and the ship- chief engineer of the Nawal Plant, and then as a mayor of Nikolaev are discussed.

Keywords: ship engineer V.P. Kostenko, theory of ship, theory of unsinkable ship, designing ships, shipbuilding, projects of shipyards, Tsushima, Mayor of Nikolaev.

Історія вітчизняного суднобудування знає багато імен видатних вчених-суднобудівників, які здобули визнання не тільки на теренах нашої Батьківщини, але і за її межами. Проте в нашій історіографії немає ще такої роботи, котра б ґрунтовно та об'ємно висвітлила постать інженера-суднобудівника В.П. Костенка, який займався питаннями суднобудування, теорії корабля і її складовою частиною - теорією непотоплюваності, який першим у світовій практиці застосував розроблену С.О. Макаровим та О.М. Криловим теорію непотоплюваності в реальних умовах морського бою, а згодом проектуванням та будівництвом великих суднобудівних заводів.

На початку ХХ століття зусиллями С.О. Макарова, О.М. Крилова та І.Г. Бубнова були розроблені основи теорії непотоплюваності корабля. Але ще ніколи вони не були застосовані на практиці. Морське відомство Росії дуже скептично ставилося до цієї проблеми, яка була основною складовою частиною боротьби за живучість корабля. Першим, кому вдалося застосувати основи теорії непотоплюваності на практиці, виявився талановитий вітчизняний інженер-кораблебудівник В.П. Костенко. Йому належить почесне місце в вітчизняному кораблебудуванні. Учень та вірний послідовник видатних російських вчених С.О. Макарова і О.М. Крилова, він на протязі більше ніж піввікової науково-технічної діяльності творчо продовжував їх славетні інженерні та наукові традиції.

Народився Володимир Поліевктович Костенко 8(20) вересня 1881 р. в містечку Великі Будищи Зеньковського повіту Полтавської губернії в родині Поліевкта Іванович Костенко, який закінчив спочатку семінарію в Полтаві, а потім Харківський університет по медичному факультету. Після закінчення університету П.І. Костенко працював земським лікарем в селі Вейделевка Валуйського повіту Воронезької губернії, де пройшли дитячі роки Володимира Костенка. Його мати, Марія Йосипівна, донька небагатого поміщика Кузнецова, після закінчення жіночої гімназії у Харкові, була до одруження сільською вчителькою. Розділяючи народницькі погляди, популярні серед радикальної інтелігенції сімдесятих років ХІХ ст., Поліевкт та Марія Костенко разом приймали участь в “ходіннях у народ”.

В.П. Костенко був найстаршою дитиною у сім'ї. В нього ще було два брати та дві сестри. Єдиним достатком сім'ї був заробіток батька, який у 1890 р. перейшов працювати до Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, спочатку на станцію Слов'янськ, а згодом до м. Білгород. У цьому місті діти здобули середню освіту. В.П. Костенко закінчив класичну 8-ми річну гімназію з золотою медаллю і в серпні 1900 р. за конкурсним іспитом був зарахованим на кораблебудівне відділення Морського інженерного училища в місті Кронштадті. Цей вибір свого майбутнього фаху В.П. Костенко зробив зовсім свідомо та самостійно в зв'язку з великим інтересом до військово-морської техніки, який дуже рано з'явився в нього. Ще за гімназичні часи він здійснив кілька подорожей з батьком до Чорного та Балтійського морів, де мав нагоду ознайомитись з кораблебудівними адміралтейськими заводами та кораблями, які там будувалися. У 1899 р. П.І. Костенко повіз своїх синів, Володимира та Василя, до Санкт-Петербургу, для того, щоб ознайомитися з умовами вступу до училища та дізнатися, яке положення займають на флоті корабельні інженери. Отримавши дозвіл у Головному Морському штабі вони змогли побувати на заводі “Нове Адміралтейство”, на якому озброювався панцерник “Ослябя”. Далі поїхавши до Кронштадту вони змогли ознайомитися з готовим до відправки на Далекій Схід панцерником “Полтава” та з Морським інженерним училищем, яке найбільш вразило Володимира та його батька [1, с. 8]. “Те що ми побачили, остаточно розвіяло сумніви батька що до мого вибору фаху, тож він погодився з тим, що я присвячу своє життя морській справі” [2, с. 43].

На літню практику 1902 р. В.П. Костенко потрапив до відомого кораблебудівника М.К. Яковлева, що керував будовою броненосця “Орел”. Так у життя В.П. Костенка увійшов корабель, котрий відіграв найважливішу роль в його долі та в становленні його як корабельного інженера [1, с. 10]. У тому ж 1902 р. В.П. Костенко зв'язався з партією соціал-революціонерів (есерів) і вів агітацію в дусі партії серед однокурсників. Але після розмови з начальником училища генерал-лейтенантом О.І. Пароменським, який запропонував припинити усяку революційну агітацію чи перейти до іншого навчального закладу, В.П. Костенко був вимушений відійти від активної агітації та зосередитися на навчанні [2, с.79].

Темою його диплому був проект панцирного крейсера у 9830 тон. Тему свого проекту В.П. Костенко вибрав ще в літку 1903 р. в передбачуванні неминучої війни з Японією та знаючи слабкість російського флоту в панцерних крейсерах. Проект свого крейсера він протипоставив японським панцерним крейсерам типу “Asama”. У своєму проекті він першим запропонував розташування башт головного калібру у два яруси по діаметральній площині, що пізніше використовувалось на американських лінкорах, а згодом і на Вашингтонських крейсерах у 10000 стандартних тон. За свій дипломний проект він отримав книжкову премію імені Воронова.

В.П. Костенко закінчення Кораблебудівного відділення Морського інженерного училища 06 (19) травня 1904 р. і був занесений на мармурову дошку. На урочистостях в ознаку закінчення училища був присутній головний командир Кронштадтського порту віце-адмірал Бірільов, який ознайомився з проектами випускників. Найбільшу його зацікавив проект В.П. Костенка. Схваливши його та зробивши деякі зауваження, Бірільов пообіцяв призначити його на броненосець “Орел” [2, с. 103]. Таким чином по закінченні училища він був призначений помічником суднобудівника броненосця “Орел”, який був переведений з Петербурга до Кронштадту для включення до складу 2-ї Тихоокеанської ескадрі. На цьому броненосці В.П. Костенко працював два попередніх літа в якості практиканта від МІУ, тому в досконалості вивчив цей броненосець під керівництвом його суднобудівника Михайла Карловича Яковлева.

Після призначення помічником суднобудівника, йому було доручено приведення в порядок водонепроникливість корабля та випробування напором води усіх відсіків. Потім йому було доручено постановка усієї поясної броні, зібрання сітьової загорожі, розміщення усіх дільних речей, трюмних систем та рангоуту.

Під час походу ескадри окрім основної роботи він вів спостереження за морськими якостями корабля та роботою усіх механізмів. Разом з старшим офіцером корабля капітаном 2 ранга К.Л. Шведе, за порукою командира корабля капітана 1 ранга М.В. Юнга, вони підготували корабель до майбутніх бойових дій, переобладнавши водозливну систему броненосця, вилучили з судових приміщень усі горючі речі, тощо.

Участь в виключному океанському плаванні ескадри, яке закінчилося Цусімським боєм, збагатили В.П. Костенко на самому початку його технічної діяльності практичним досвідом в питаннях військового кораблебудування і дало подальший поштовх в справі робіт та досліджень в різних галузях конструювання бойових кораблів.

Під час японського полону він склав опис Цусімського бою та дав аналіз усіх головних технічних та тактичних фактів, які проявилися під час останнього. Ці спостереження були ним оброблені більш детально і викладені під заголовком “Технические заметки из опыта плавания на броненосце “Орел” [3], які склали рукопис у 2-х томах обсягом до 400 сторінок. У цій роботі були розглянуті такі питання:

Аналіз перегрузу броненосця “Орел” в поході та в бою, його походження та вплив на якості корабля.

Спостереженням та висновкам з досвіду Цусімського бою була присвячена інша робота В.П. Костенка у 200 сторінок розгорнутого листа: “Повреждения броненосца “Орел” в Цусимском бою” [4], де він дав аналіз тактики бойових еволюцій обох сторін. Обидві ці роботи були передані професору Морської Академії Кладо і залишились в архіві Академії та в Генеральному штабі.

Ним була написана праця “Флот и Цусима”, в якій був зроблений розгляд причин, який привів російський флот до поразки в війні. По цензурним причинам ця праця не була надрукована.

Під час повернення з японського полону через Тихий океан, В.П. Костенко познайомився з флагманським артилеристом Манільської ескадри флоту США Робертом Уайттом, котрого ознайомив з ходом Цусимського бою. З дозволу В.П. Костенко останній зробив короткий конспект опису Цусімського бою і вмістив його з кількома ескізами від свого імені в часописі Морської Академії “United States Naval Institute Proceedings” за квітень місяць 1906 р. під назвою “With the Russian squadron at Tsushima”.

Найбільш суттєвими були його доповіді:

Морському технічному комітету за пропозицією його голови - генерал-лейтенанта К.К. Ратника у травні 1906 р. на тему: 1) “Броненосцы типа Бородино в Цусимском бою” (конспект залишився в Морському архіві та у Військово-Морській Академії). 2) Морському міністру О.О. Бірильову: “Технические недостатки кораблей русского флота, выявившиеся в походе и бою 2-й Тихоокеанской эскадры”. 3) Адміралтейському суднобудівному заводу за проханням головного корабельного інженера Петербурзького порту генерал-майора Д.В. Скворцова. “Конструктивные дефекты судовых устройств броненосцев типа “Бородино”, в липні 1906 р. 4) Товариству російського судноплавства: “Причины гибели русских броненосцев в Цусимском бою”, в лютому 1907 р.[2, с.494-534]

Ці доповіді В.П. Костенка, в з'язку з війсково-таємничим характером не з'явились надрукованими, але були використані при будівництві нових кораблів: броненосного крейсера “Рюрик” в Англії на заводі Віккерса, броненосців “Андрей Первозванный” та “Павел первый” на Адміралтейському і Балтійському заводах.

Багато його пропозицій було реалізовано в проектах нових кораблів типів “Севастополь”, “Екатерина 11”, “Николай І” та у лінійних крейсерах типу “Кинбург”.

В червні 1907 р. В.П. Костенка був відряджений до Англії на завод Віккерса та Барроу спочатку в якості члена приймальної комісії, а згодом помічника наглядача за будівництвом панцерного крейсера “Рюрік”. В Англії він пробув до жовтня 1908 р. і мав слушну нагоду детально ознайомитись з постановою суднобудівництва на англійських приватних заводах Виккерса та Бірдмора. По завершенню відрядження П. Костенко підготував доповідь про організацію англійської суднобудівної промисловості. За нагляд за будівництвом панцерного крейсера “Рюрік” В.П. Костенко був нагороджений Орденом Святого Станіслава 2 ступені.

Після повернення з Англії В.П. Костенка було направлено на роботу до Конструкторського бюро кораблебудівного відділу Морського технічного комітету. На той час головним інспектором кораблебудування був професор генерал-майор О.М. Крилов. Під його керівництвом В.П. Костенко пропрацював з жовтня 1908 року по березень 1910 року.

Остання робота була блискуче виконана завдяки чому після контрольної стрільби крейсер був прийнятий до складу флоту в червні 1909 року.[6, арк.8]

Після завершення роботи на крейсері “Рюрік” В.П. Костенко був відряджений О.М. Криловим до Англії разом з корабельним інженером Р.А. Матросовим в якості керівника групи слухачів Кораблебудівного відділу Морської Академії, які були відправлені до Англії для вивчення заводів фірми Джон-Браун на три місяці. Це відрядження ще більше збагатило знайомство В.П. Костенко з постановою передових англійських підприємств. Під час перебування в Англії він мав можливість вивчити заводи у Шеффілді броньові та снарядні заводи Брауна та Фірта, у Кляйдбанке суднобудівний завод Джон-Брауна, а у Белфасті величезний завод комерційного суднобудування “Харленд енд Вульф”, на якому у той час будувалися трансатлантики “Олімпік” та “Титанік”. Під час знайомством з конструкцією цих велетнів, В.П. Костенко зауважив директору- розпоряднику серу Олександру Карлейл, розробнику конструкції корпусу “Титаніка”, що водонепроникні перебірки не доходять до головної палуби і що це може сприяти переливу води в інші відсіки. Але це зауваження було проігноровано, що стало однією з причин загибелі лайнера.[7, с.31]

Після повернення з Англії В.П. Костенком була прочитана доповідь в присутності морського міністра Воєводського та товариша міністра Григоровича “Про організацію приватних англійських суднобудівних заводів”. З дозволу головного інспектора кораблебудування О.М. Крилова цю доповідь у розширеному вигляді восени 1909 року Костенко повторив для інженерів в Російському Товаристві судноплавства.

В березні 1910 року, коли В.П. Костенко готувався до вступу в Морську Академію, він був заарештований Губернським жандармським управлінням, що стежило за його зв'язками з революційними колами. Формальним приводом до цього стало відвідування В.П. Костенко політичним засланим Михалевичем, що втік з Сибіру. Він був негайно звільнений з флоту та ув'язнений до Петропавлівської фортеці. За революційну діяльність В.П. Костенко був засуджений до шости років каторги. Та завдяки клопотанню його батька, О.М. Крилова та Морського Міністра адмірала І.К. Григоровича його було спочатку помилувано, а наприкінці 1911 року звільнено з під арешту.[8. с.216] За рекомендацією І.К. Григоровича, Костенко був відправлений на приватну службу до Миколаєва на заводи Акціонерного Товариства Миколаївських заводів та верфей, де з 1912 року почалися виконуватися замовлення Морського відомства для Чорного моря по здійсненню малої суднобудівної програми. З травня 1912 р. по вересень 1917 р. В.П. Костенко займав посади начальника технічної контори по суднобудуванню та головного корабельного інженера заводу “Наваль”. За цей період Технічною конторою було спроектовано і збудовано на заводі та здано в експлуатацію майже 150 бойових кораблів та комерційних суден. Під його керівництвом та за його участю були виконані проекти таких найважливіших кораблів як, лінкорів “Императрица Екатерина ІІ” та “Николай І”, легких крейсерів типу “Адмирал Нахимов”, есмінців типу “Беспокойный” та типу “Федониси”, підводні човни та інше.

З питань організації промисловості Півдня Радянського Союзу В.П. Костенко написав ряд статей до газет “Коммунист”, “Украинский Экономист”, “Известия”, у журналі “Хозяйство Украины”, а також приймав участь у роботі Держплану УРСР по проблемам металу, для чого виконав велику роботу “Эволюция русского машиностроения”, яка була надрукована у збірнику Держплана УРСР за 1923 р. Пізніше для

Держплана ним була виконана окрема праця “Перспективы развития судостроения в СССР”, яка була видана окремою монографією у 1925 р.

За для Головметал СРСР В.П. Костенко написав до збірника статті “Значение торгового судоходства для экономики СССР” та “Стандартизация в судостроении Америки та Англии”, які були надруковані у збірнику Головметала СРСР за 1923 р.[6, арк.13]

З 1926 р. було розпочато будування перших нових малих кораблів військового флоту - підводних човнів, сторожових кораблів, торпедних катерів, а також була організована модернізація та відновлювальний ремонт лінійних кораблів типу “Севастополь” та добудова крейсерів типу “Світлана”. Також відбувався ремонт та добудова незавершених міноносців та підводних човнів, залишених царським флотом.

Для Північно-Західного річкового пароплавства висунув на конкурс проект захисту гвинтів від пошкоджень, а у 1930 році цей проект був схвалений професором Бриксом Ф.О. та отримав другу премію.

До редакції видавництва “Украинский Рабочий” він висунув на конкурс проект посібника для кваліфікованих електрозварників на тему “Основи електрозварювальної справи”, який отримав схвальний відгук. У 1930 р. з друку виходить його книга “Эволюция мирового коммерческого флота” де виходячи з статистичних даних складу, стану та динаміки розвитку світового торгівельного флоту та торгівельних флотів окремих країн він робить висновки їх економічних інтересів на морі.[9]

У серпні 1931 р. за рішенням Колегії ОГПУ В.П. Костенка було звільнено з ув'язнення і призначено головним інженером Проектувальної контори “Проектверф” при об'єднані “Союзверфь”, яку згодом було перетворено на другий проектний інститут. За роки праці В.П. Костенка з 1 вересня 1931 р. по 26 лютого 1941 р. “Проектверф” розвинулась в великий галузевий проектний інститут який зібрав до 800 інженерів, конструкторів і співробітників та який об'єднав до 25 вузькоспеціалізованих контрагентів по проектуванню. [6, арк.15]

В цей час В.П. Костенко відійшов від чистого проектування суден, а перейшов до створення техніко- виробничої бази суднобудівної промисловості. До найбільш вагомих робіт, які були виконані під його керівництво, та безпосередньо за його участю, належать: проект суднобудівного універсального заводу у Комсомольську-на-Амурі та проект Архангельського суднобудівного заводу в м. Молотовськ (зараз завод “Севмаш” у м. Сєверодвінськ). Найголовніше що було зроблено В.П. Костенко, це вдалий вибір місця розташування майбутніх заводів. Перебуваючи на Амурі він особисто визначив найкраще місце, яке за його доповіддю було затверджено Урядом. Ним же були розроблені генеральний план заводу та типи основних заводських споруд. Вперше в Радянському Союзі на великому суднобудівному заводі було запроваджено новий спосіб будови та спуску на воду суден у горизонтальних стапелях у вигляді сухих будівельних доків вище горизонту акваторії річки, з проміжним наливним басейном, який мав напівшлюз зі шандорним затвором. За для зручності роботи у суворих зимових умовах Далекого Сходу доки були перекриті шатровими елінгами та мали систему опалення, що забезпечувала температуру у доках +10С. У доках були могутні мостові крани та зроблені бокові стендові площадки для збирання секцій корпусів суден.

Молотовський завод, збудований на лівому рукаві дельті Північної Двіни з виходом до Білого моря, займає велику площу у 350 гектарів. Він мав два елінги для будови 2-х кораблів завдовжки 300 метрів. З доків корпуси великих кораблів виводилися на акваторію через наливний басейн з заглибленим напівшлюзом, відокремленим від річкової акваторії батопортом. Ця оригінальна схема була запропонована та розроблена В.П. Костенком. Перша черга будови заводу була завершена до початку Великої Вітчизняної війни.

Проекти великих стапелів на Балтійському та Миколаївському заводах для будови на них лінкорів, з наплавними спусковими пристроями та батопортами із загальною довжиною підводного фундаменту до 380 м.

У ці часи В.П. Костенко одночасно з проектною роботою веде літературно-технічну діяльність, робить наукові доповіді та читає публічні лекції по різноманітним актуальним технічним питанням суднобудування. За цей період його статей була надрукована у журналах: “Судостроение”, “Сборник НИВК”, “Сборник кораблестроительного института” та “Бюллетени НИИ”.

Також В.П. Костенко активно займався проблемами захисту кораблів. За дорученням Військово- морського видавництва ним була написана у 1939-1940 рр. праця “Броневая защита боевых кораблей” у двох частинах: “История системы бронирования” та “Технология броневой защиты”. Праця була схвалена Кораблебудівним та Артилерійським факультетами Військово-морської Академії, але не була надрукована за обставин військового часу.

26 лютого 1941 р. В.П. Костенко було заарештовано органами НКВС у підозрі в шпигунстві за фальшивим доносом. З початком війни його було евакуйовоно до Златоусьтівської тюрми, де він знаходився до червня 1942 р. Постановою Челябінського обласного НКВС він був звільнений з повним припиненням справи за недоказовими звинуваченнями і був повернутий до Москви у розпорядження Наркомату суднобудування.

Після виконання завдання на Далекому Сході В.П. Костенко повернувся до Омська, де за завданням журналу “Морской Сборник” підготував дві роботи “Япония в мировой войне”, яка нажаль не була надрукована у зв'язку з складними дипломатичними відносинами з Японією, та роботу “Линкоры в бою по опыту мировой войны”. Ця велика робота у 3 друкованих аркуша була надрукована у журналі “Морской Сборник” в №9-11 за 1943 р.

У 1944 р. В.П.Костенко тимчасово заміщав начальника Інституту А.С. Южакова, який був відряджений до Сполучених Штатів. Саме в цей період В.П.Костенко провів зворотню евакуацію Інституту до Ленінграду.

В березні 1944 р. В.П. Костенко пише монографію “Роль коммерческого тоннажа в ходе мировой войны” в якій досліджує основні етапи боротьби Союзних Держав за збереження океанського флоту та утиснення з океанських шляхів тоннажа ворога.

В другій половині 1944 р. В.П. Костенко пише монографію “Послевоенное состояние мирового коммерческого тоннажа” в якій дає аналіз змін у складі усіх флотів за час ІІ світової війни та вірогідну роль різних держав у відродженні міжнародного океанського та морського судноплавства.

У 1946 р. постановою Уряду Радянського Союзу В.П. Костенка було нагороджено орденом Трудового Червоного прапора за будівництво Комсомольського заводу, а в 1951 р. йому було присвоєно звання лауреата Сталінської премії другого ступеня за проект того самого заводу. До речі, його прізвище до списку лауреатів премії дописав сам Сталін, здивувавшись що його там нема. Ще також у 1946 р., за постановою Верховної Ради, В.П. Костенко отримав медаль “За доблестный труд во время войны”.

В останні роки свого життя В.П. Костенко пише свою книжку “На Орле в Цусиме” контрольний екземпляр якої він ще встиг потримати в руках. Помер він у Ленінграді 14 січня 1956 р. і був похований на Серафімовському кладовищі.

Таким чином, слід зазначити, що науковий доробок видатного інженера-суднобудівника Володимира Поліевктовича дуже вагомий і всебічно охоплює різні сторони суднобудування. Наукова спадщина В.П. Костенка велика і різноманітна, але ще й досі частина його робіт за різними обставинами залишаються не надрукованими. Тому допитливому досліднику є можливість ще знайти невідомі громадськості наукові роботи видатного вченого.

Джерела та література

1. Смирнов Г.В. Владимир Полуевктович Костенко 1881-1956 / Г.В.Смирнов. Москва : Наука, 1995. - 139 с.

2. Костенко В.П. На “Орле” в Цусиме / В.П. Костенко. - Ленинград : Судпромгиз, 1955. - 543 с.

3. Костенко В.П. Технические наблюдения за время плавания на броненосце Орел В.П. Костенко// - 1905. 353 с. (робота написана у японському полоні не видавалась)

4. Костенко В.П., Повреждения броненосца Орел” в Цусимском бою / В.П. Костенко. - (работа передана МТК в 1906 р.), 200 с. (не видавалась)

5. Заключение комиссии по выявлению обстоятельств Цусимского боя. - СПб. Морской сборник. - 1917. - № 9. - Неофициальный отдел.-57 с.

6. Костенко В.П. Curriculum vitae /Владимир Костенко.-1955.-23 с. (сімейний архів К.Е. Генідзе - онука В.П. Костенка)

7. Костенко В.П. Воспоминания о деятельности академика Алексея Николаевича Крылова / Владимир Костенко // Наука и техника. - 1982. - № 6. С. 28-32 (публікація підготовлена Н.В.Костенко - донькою В.П.Костенко)

8. Крылов А.Н. Мои воспоминания /Алексей Крылов. - Москва: Изд. АН СССР, 1945. - 555 с.

9. Костенко В.П. Эволюция мирового коммерческого флота / Владимир Костенко. - Ленинград: Судопроект, 1930. - 128 с.

Размещено на Allbest.ur