Медичний захист в надзвичайних ситуаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медичний захист в надзвичайних ситуаціях

Зміст

Вступ

1. Медична служба цивільної оборони

2. Суть системи лікувально-евакуаційного забезпечення уражених

2.1 Перша медична допомога

2.2 Перша лікарська допомога

2.3 Спеціалізована медична допомога

2.4 Медична евакуація

3. Санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в комплексі медичного захисту населення при надзвичайних ситуаціях

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або певній території, акваторії, викликане аварією, катастрофою, стихійним або екологічним лихом (епізоотія, епифеотия), застосуванням супротивником сучасних засобів поразки, що привів або може привести до людських і матеріальних втрат.

Катастрофа - аварія з людськими жертвами, з руйнуванням або знищенням об'єктів і інших матеріальних цінностей, з нанесенням збитку довкіллю.

Стихійні лиха - руйнівні природні явища, в результаті яких може виникнути або виникає загроза життя і здоров'ю людей, відбувається руйнування або знищення матеріальних цінностей і елементів природного довкілля.

Екологічні лиха - аномалії, що виникають в природі в результаті стихійних лих і техногенних аварій або дії господарської діяльності людини на природні процеси, що призводять до несприятливих змін природного середовища, до загрози життя і здоров'я людей, а також до збитку народного господарства.

Епідемія - що прогресує в часі і просторі масове інфекційне захворювання людей в межах певного регіону, значне підвищення зазвичай реєстрованих на цій території захворювань.

Епізоотія - одночасне поширення інфекційних захворювань серед великого числа одного або багатьох видів тварин.

Епитофитотия - широке поширення інфекційних хвороб рослин і сільськогосподарських культур на значній території в плині певного часу.

У надзвичайних ситуаціях вірогідне виникнення складних умов обстановки, які будуть визначальним чином впливати на організацію і проведення заходів охорони здоров'я по наданню медичної допомоги і лікуванню потерпілих. Основними з цих умов є: -массовость, одномоментність (у короткий період часу) виникнення втрат серед населення, різноманітний характер і тяжкість поразки; -нарушение працездатності медичний установ; -возможное зараження великих районів місцевості, продовольства, води РВ, ОВ, бактерійними засобами, сильнодіючими і отруйними речовинами; -сложность санітарно-епідеміологічної обстановки в осередках масового ураження і в районах розміщення населення в ході евакуаційних заходів цивільної оборони; -несоответствие потреби в силах і засобах охорони здоров'я їх наявності; -сложность управління силами і засобами при ліквідації наслідків нападу супротивника.

В той же час кожна область (край, республіка) має свої, тільки їй властиві особливості умов, які також можуть вплинути на організацію і проведення заходів охорони здоров'я в осередках масового ураження і районах стихійних лих. Серед них найбільше значення мають наступні:

1. Климатогеографические особливості (пора року і погода, рельєф місцевості, наявність перевалів, гірських річок і так далі). Вони можуть впливати на вражаючу дію ядерного і інших видів зброї, організацію евакуації уражених, надання їм медичній допомозі і їх лікування. Наприклад, на шляхах евакуації уражені через гірські перевали навіть в теплий час потрібно буде утеплювати транспортні засоби, розгортати огрівальні пункти та ін.

2. Наявність в деяких областях (краях, республіках) крайової патології у вигляді ендемічних вогнищ інфекційних захворювань, наприклад, вогнища кліщового енцефаліту, чуми та ін. При плануванні медичних заходів це вимагає включення комплексу протиепідеміологічних заходів.

3. Наявність об'єктів сильнодіючих і отруйних речовин. Вони можуть бути вогнищами вторинного хімічного зараження із специфічною поразкою робочих і таких, що служать цих підприємств і населення прилеглих до них житлових кварталів. Виникає необхідність в планах передбачати виділення медичних формувань і установ, їх підготовку і оснащення з урахуванням роботи в можливих вторинних вогнищах зараження відповідного профілю.

4. Характер і міра розвиненості дорожніх, водних і інших шляхів сполучення. Їх стан значною мірою визначатиме організацію евакуаційних заходів, зокрема об'єм необхідних робіт транспортних засобів для евакуації уражених (поліпшення амортизації автомобілів, використання підстилкового матеріалу та ін.).

Організувати медичне забезпечення населення в таких дуже складних умовах, використовуючи існуючу мережу медичних установ охорони здоров'я мирного часу украй скрутно. Це зумовило створення в системі охорони здоров'я спеціальної організації - медичної служби цивільної оборони (МС ГО) і розробку відповідних форм і методів роботи її формувань, установ і органів управління.

1. Медична служба цивільної оборони

МС ГО - це спеціальна організація в системі охорони здоров'я, призначена для медичного забезпечення населення в умовах надзвичайних ситуаціях.

Ця служба є функціональною системою в охороні здоров'я для вирішення завдань в особливих умовах, що виникли в країні або окремих її районах.

МС ГО країни створює Міністерство охорони здоров'я РФ, вона є загальнодержавною службою в системі цивільної оборони.

На місцях її створюють територіальні органи управління. На підприємствах, установах, організаціях начальник МС ГО - головний лікар медико-санітарної частини (здоровпункту, поліклініки). Начальники МС ГО підкоряються відповідним начальникам цивільної оборони республіки (області, краї та ін.), а за фахом - вищестоящому начальникові МС ГО.

Окрім сил і засобів територіальної охорони здоров'я для медичного забезпечення населення використовуються сили і засоби медичної служби інших міністерств і відомств, а також широко притягується місцеве населення.

На МС ГО покладаються наступні основні завдання: - якнайшвидше відновлення здоров'я постраждалого населення, повернення його до праці, зниження інвалідності і летальності; - попередження виникнення і поширення масових інфекційних захворювань; - забезпечення санітарного благополуччя населення, усунення несприятливих санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, охорона здоров'я особового складу установ цивільної оборони.

Виконання цих завдань забезпечується проведенням комплексу заходів (підготовка сил і засобів служби, підтримка їх в постійній готовності, проведення лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і інших заходів). Характер, організація і порядок здійснення цих заходів має свої особливості, обумовлені змістом кожної з основних завдань МС ГО.

Успішне виконання першого основного завдання МС ГО - якнайшвидше відновлення здоров'я постраждалого населення, повернення його до праці, зниження інвалідності і летальності - в умовах надзвичайної ситуації може бути досягнуто при правильній організації і проведенні комплексу наступних науково обгрунтованих заходів.

1. Підготовка сил і засобів МС ГО, підтримка їх в готовності для медичного забезпечення населення при проведенні заходів цивільної оборони і правильна організація їх роботи. Важливе місце серед них займає підготовка необхідної кількості формувань, установ і органів управління ними. Враховуючи украй високу потребу лікарських кадрів для виконання першого основного завдання, важливо забезпечити готовність середнього медичного персоналу узяти на себе проведення низки досить складних медичних заходів, звільнивши від них лікаря (переливання крові і кровозамінників, виконання новокаїнових блокад, підготовка операційного поля та ін.). Велике значення придбаває також використання сучасних досягнень медичної науки і техніки, підвищення продуктивності праці медичного персоналу з тим, щоб мінімальними силами і засобами виконувати більший об'єм роботи, використовуючи прогресивні методи організації праці (бригадні методи роботи та ін.), здійснюючи раціональний маневр об'ємом медичній допомозі, а також наявними силами і засобами з урахуванням медико-тактичної обстановки, що складається.

Особливе місце відводиться своєчасному і якісному наданню медичної допомоги і наступному лікуванню уражених. Важливого значення набувають заходи по підготовці населення, особового складу формувань цивільної оборони до надання першої медичної допомоги в осередках масового ураження. Велике значення має також спеціальна підготовка медичного складу формувань і установ МС ГО з питань патогенезу, клініки і лікування потерпілих від зброї масового ураження; уміння лікарів нехірургічних спеціальностей надавати медичну допомогу при невідкладних станах у уражених (шок, кровотеча та ін.).

2. Проведення комплексу заходів МС ГО по захисту населення від зброї масового ураження (використання засобів, застережливих або таких, що ослабляють поразку населення радіоактивним випромінюванням, ОВ, БС, сильнодіючими отруйними речовинами).

3. Організацій взаємодії сил і засобів МС ГО з іншими службами цивільної оборони, а також відомчими медичними службами.

Друге основне завдання МС ГО - попередження виникнення і поширення масових інфекційних захворювань. Успішне її виконання зажадає проведення наступного науково обгрунтованого комплексу заходів.

1. Проведення заходів протибактеріологічного захисту населення в першу чергу на випадок аерогенного інфікування (бактеріологічної розвідки, екстреної профілактики заражених БС, своєчасного використання індивідуальних і колективних засобів захисту, організації карантину та ін.).

2. Виявлення хворих, їх ізоляція і госпіталізація, розгортання інфекційних стаціонарів, перепрофілювання лікарень МС ГО в інфекційні стаціонари, забезпечення протиепідемічного режиму роботи в усіх лікувальних установах та ін.

3. Посилення контролю за проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів серед населення.

4. Організація і проведення дезинфекційних заходів в бактеріологічних вогнищах.

5. Підготовка сил і засобів МС ГО для виконання усіх перерахованих заходів протибактеріологічного захисту.

Виконання третє завдання МС ГО - забезпечення санітарного благополуччя населення, усунення несприятливих санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, охорона здоров'я особового складу установ цивільної оборони - вимагає участі не лише сил МС ГО, але і охорони здоров'я в цілому, а також ряду служб цивільної оборони. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, важливого значення набувають наступні.

1. Лабораторний контроль зараження питної води і продуктів РВ, ОВ і БС.

2. Санітарно-гігієнічний контроль за умовами розміщення населення, за санітарною обробкою людей, а також за прибиранням і похованням трупів людей і тварин в осередках масового ураження.

3. Участь в розробці відповідних рекомендацій по режиму роботи і життя населення на території, зараженій РВ, ОВ і БС.

4. Проведення масової санітарно-освітньої роботи серед населення та ін.

Таким чином, виконання основних завдань МС ГО зажадає планомірного проведення складного комплексу лікувально-евакуаційних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів. Ці заходи складають зміст поняття "Медичний захист населення" в системі цивільної оборони.

2. Суть системи лікувально-евакуаційного забезпечення уражених

медичний надзвичайний ситуація евакуація

Під лікувально-евакуаційним забезпеченням уражених прийнято розуміти систему науково обгрунтованих заходів по наданню ураженому населенню медичної допомоги і його лікуванню, пов'язаному з евакуацією за межі осередків масового ураження. Воно є одним з найважливіших видів діяльності МС ГО, спрямованим на виконання її першого основного завдання. У системі лікувально-евакуаційного забезпечення уражених передбачається надання трьох видів надання медичної допомоги: перша медична допомога, перша лікарська і спеціалізована медична допомога.

2.1 Перша медична допомога

Перша медична допомога виявляється безпосередньо на місці поразки або поблизу від нього з використанням табельних і підручних засобів надання допомоги. Своєчасно і правильно надана перша медична допомога рятує життя ураженому і попереджає розвиток несприятливих результатів. Вона виконується самим ураженим (самодопомога) або іншою особою (взаємодопомога). У зв'язку з тим, що формуванням цивільної оборони для висунення у вогнище вимагається певний час, своєчасність надання першої медичної допомоги ураженим може бути забезпечена в порядку само- і взаємодопомога. При організації першої медичної допомоги особливу увагу необхідно звертати на своєчасність її надання при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, втратою свідомості, отруєнням окислом вуглецю, на зменшення або повне припинення дії на потерпілого вражаючих чинників РВ, ОВ та ін., а також в підготовці уражених до евакуації.

У об'ємі першої медичної допомоги особливе значення придбаває виконання таких заходів, як зупинка зовнішньої кровотечі за допомогою тампонади рани подушечками перев'язувального пакету, пов'язки, що давить, накладення джгута (закручування з підручних засобів), введення знеболюючих засобів, усунення асфіксії, проведення штучного дихання, непрямий масаж серця з метою відновлення сердечної діяльності, закриття раневої поверхні пов'язкою та ін.

Враховуючи сказане, перша медична допомога має бути надана якомога раніше в порядку само- і взаємодопомога і особовим складом цивільної оборони.

Для надання першої медичної допомоги ураженим у складі рятувальних (звідних) загонів (команд) об'єктів цивільної оборони у вогнище вводяться санітарні дружини. Командир загону ставить їм завдання, визначаючи місце і час виконання роботи по наданню ураженим першій медичній допомозі, виділяє із загону носильників для винесення уражених до місця їх вантаження на транспорт і здійснення вантаження.

Безпосереднє керівництво санітарною дружиною з питань надання медичної допомоги здійснює начальник МС ГО постраждалого об'єкту через начальника медичного пункту рятувального (звідного) загону. Допомога їм в цьому здійснює заступник начальника загону першої медичної допомоги (ОПМ) по масових формуваннях, який забезпечує також поповнення санітарних дружин засобами надання медичної допомоги.

2.2 Перша лікарська допомога

Перша лікарська допомога - комплекс лікувально-профілактичних заходів, що виконуються лікарями на першому етапі медичної евакуації з метою усунення наслідків поразки, безпосередньо загрозливих життю ураженого, попередження розвитку надалі раневої інфекції і підготовки уражених до евакуації. Її роблять лікарі, що мають загальнолікарську підготовку, і лікарі-хірурги загального профілю.

Надання потерпілим першому лікарській допомозі в найближчі години з моменту поразки в прибулих у вогнище загонах першої медичної допомоги, лікувально-профілактичних установ, що збереглися у вогнищі, забезпечить ефективну боротьбу за рятування життя більшості з них. Вони стануть першим етапом медичної евакуації на шляху винесення і вивезення уражених за межі вогнища масових втрат, що забезпечує першу лікарську допомогу з виконанням хірургічних втручань за невідкладними життєвими показниками (остаточна зупинка серця та ін.) Разом з наданням ураженим медичній допомозі за життєвими показниками їм забезпечується проведення заходів по підготовці до евакуації, а також по профілактиці раневої інфекції. Первинну хірургічну обробку ран за відсутності життєвих показників доцільно відстрочити під прикриттям антибіотиків, Місцеве застосування антибіотиків у вигляді аерозоля при лікуванні ран в 2,5 разу зменшує вірогідність виникнення раневої інфекції.

Перша лікарська медична допомога має бути надана якомога раніше з моменту поразки.

2.3 Спеціалізована медична допомога

Спеціалізована медична допомога - комплекс лікувально-профілактичних заходів, що виконуються лікарями-фахівцями в лікувальних установах МС ГО заміської зони з використанням спеціального медичного оснащення і устаткування. Вона є вищим видом медичної допомоги і її наданням завершується повний об'єм медичної допомоги, тобто вона носить вичерпний характер з наступним лікуванням уражених до остаточного результату.

Спеціалізована медична допомога в прийнятій системі лікувально-евакуаційного забезпечення організовується за межами осередку масового ураження в лікарнях МС ГО заміської зони, розгортаних на базі лікувально-профілактичних установ сільської місцевості і евакуйованих з міста.

2.4 Медична евакуація

Етап медичної допомоги постраждалому населенню доповнюється етапом медичної евакуації уражених з вогнища надзвичайної ситуації. Етапи медичної допомоги і етап медичної евакуації складають лікувально-евакуаційні заходи медичного захисту населення при надзвичайній ситуації.

Медична евакуація - це система заходів по евакуації з районів (вогнищ) виникнення санітарних втрат уражених (хворих), що потребують медичної допомоги і лікування за їх межами.

Медична евакуація починається з організованого вивезення і винесення уражених з об'єктів (ділянок) поразок, з районів стихійних лих і великих аварій, де забезпечується надання їм першій медичній допомозі, і завершується зі вступом їх до лікувальних установ, що роблять повний об'єм медичної допомоги і що забезпечують остаточне лікування. Швидка доставка уражених на кінцеві етапи медичної евакуації є одним їх головних засобів досягнення своєчасності в наданні медичної допомоги і об'єднання розосереджених на місцевості в часі лікувально-евакуаційних заходів в одне ціле. Разом з цим евакуація забезпечує вивільнення від потерпілих тих, що працюють в осередку ураження медичних формувань. В той же час будь-яке транспортування несприятливо впливає на стан уражених і течію патологічного процесу.

Залежно від умов для евакуації уражених використовується спеціальний, пристосований і непристосований автомобільний, залізничний, водний і авіаційний транспорт, виділений для цього начальниками цивільної оборони об'єктів народного господарства, районів, областей, країв, республік.

3. Санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в комплексі медичного захисту населення при надзвичайних ситуаціях

Руйнування, велика кількість потерпілих, здійснення в повному об'ємі евакуаційних заходів при надзвичайних ситуаціях призводить до скупчення великих мас населення в заміських зонах. У місцях розосередження робочих підприємств і розміщення евакуйованого міського населення, що служать, складаються несприятливі санітарно-побутові умови, внаслідок чого створюються передумови для виникнення шлунково-кишкових і інших інфекційних захворювань серед населення, особливо в літній час.

Основні заходи по забезпеченню санітарного і епідемічного благополуччя в цих умовах проводять СЕС. Вони здійснюють гігієнічну оцінку санітарної обстановки і дають рекомендації по оптимальній поведінці населення, беруть участь в проведенні заходів по захисту і запобіганню поширенню інфекційних захворювань.

Для проведення санітарно - гігієнічних і протиепідемічних заходів використовуються також:

- інфекційні лікарні (відділення);

- медичні працівники санітарно-гігієнічного і протиепідемічного профілю, що працюють в медичних і інших установах;

- дезинфекційні (стаціонарні і пересувні) камери і санітарні пропускники незалежно від відомчої приналежності, лазні, пральні і інші комунальні установи;

- гідрометеорологічні станції, ветеринарні агрохімічні лабораторії.

При організації протиепідемічних заходів серед населення особлива увага приділяється наступним питанням:

- проведенню безперервної протиепідемічної розвідки з метою виявлення в можливо ранні терміни інфекційних хворих;

- організації вибіркового бактеріологічного контролю за водою і продуктами, що поступають на постачання населення;

- активному виявленню і ізоляції (госпіталізації) інфекційних хворих підозрілих на ці захворювання осіб;

- організації і проведенні профілактичної і поточної дезінфекції, а також дезінфекції в епідемічних вогнищах із залученням до цієї роботи особового складу санітарних дружин і населення.

Завдання медичної служби під час стихійних лих і техногенних аварій

У випадку стихійного лиха чи аварії необхідно негайно організувати медичну допомогу населенню. Велике значення мій саме своєчасне подання людині допомоги відразу після ушкодження, само- і взаємодопомога, доставка потерпілих, з місць аварій чи стихійних лих у лікарні та інші медичні заклади.

Зміст заходів з надання першої допомоги населенню залежить від виду стихійного лиха, тому надзвичайно важливо знати характеристики кожного з них, щоб бути готовим до тих інших дій в разі нещасного випадку. Стихійне лихо -- це явище природи, що виникає раптово, має надзвичайний перебіг подій, призводить до порушення нормального життя населення, інколи до загибелі людей, знищення матеріальних цінностей. Далі наведено перелік стихійних лих, які найчастіше можуть траплятися в Україні, та вказано короткі медичні характеристики ураження населення.

Землетрус -- могутній прояв внутрішніх сил Землі, який супроводжується підземними поштовхами та коливаннями земної поверхні. Сила землетрусу оцінюється за дванадцяти-бальною шкалою Ріхтера -- від дуже слабких і непомітних (1--2 бали) до могутніх поштовхів (10--12 балів), що призводять до повного руйнування будівель, комунікацій. Основна територія України знаходиться в сейсмічно мало активному регіоні. Виняток -- Автономна Республіка Крим, де геологічні процеси формування земної поверхні ще не завершені, та Карпати. Під час землетрусів характер ураження людей залежить від сили землетрусу, густоти заселення, способів забудови, періоду доби тощо. В цегляних та кам'яних будинках у потерпілих можуть спостерігатися травми голови, хребта, кінцівок, ушкодження внутрішніх органів. У дерев'яних будинках переважатимуть опіки в результаті займання деревини внаслідок руйнування печей чи замикання електричної проводки. Зміст рятівних заходів полягає у звільненні людей із завалів та надання допомоги залежно від характеру травм.

Виверження вулканів -- вихід магми на поверхню. Характеризуються викидами лави, попелу, вулканічних гарячих газів з кратера та їх розповсюдженням на значні відстані. В Україні немає районів з вулканічною активністю. Вчені-вулканологи завчасно передбачають можливі строки виверження вулканів і дають рекомендації щодо захисту людей. Серед ушкоджень під час виверження вулканів зустрічаються численні опіки, отруєння газом, пошкодження очей тощо.

Повені -- затоплення значної території під час підйому рівня води у водоймах внаслідок сильних і тривалих дощів, танення великої кількості снігу. Найнебезпечніші повені ті, що виникають внаслідок руйнування гідроспоруд. Під час повеней можливі утоплення людей, численні переломи, обморожування. Першочергове завдання при цьому -- витягти людину з води, зігріти її, стимулювати серцеву діяльність.

Пожежі виникають доволі часто і мають різні масштаби: від локальної (в одному будинку) до природних катастроф, пов'язаних зі згорянням великих лісових масивів та аварій в районах видобування й переробки нафти та газу, на залізничних станціях, у портах тощо. Основними видами травм у цих випадках є опіки та отруєння чадним газом. Передусім на по-

герпілих гасять одяг, на обпечені місця накладають стерильні ном'язки. У разі отруєння димом потерпілого слід негайно евакуювати із зони сильного задимлення.

Шторми та урагани виникають раптово у зв'язку із різкою: і мі ною атмосферного тиску. Швидкість вітру під час шторму сягає 29 м/с, під час урагану вона ще більша. Шторми та урагани можуть пересуватися на дуже великі відстані й охоплювати території в сотні кілометрів. Як правило, такі лиха супроводжуються зливами, що викликають повені. Руйнуються оудівлі, гідроспоруди, рвуться лінії електропостачання, населені пункти надовго залишаються без зв'язку. Ще одним різновидом швидкого переміщення повітряних мас є смерчі, які мають величезну руйнівну силу. Основними видами ушкоджень людей є закриті травми голови, кінцівок (переломи, забиті місця, струси головного мозку), поранення, що супроводжуються кровотечами. Оскільки кровотечі -- найнебез-печніший вид ураження, то насамперед обробляють саме ті рани, які загрожують життю.

Снігові заноси утворюються в результаті тривалих снігопадів (протягом 20 і більше годин). Вони порушують транспортне сполучення, пошкоджують лінії електропостачання. Основні види уражень, тобто замерзання людей, сильні обмороження, виникають внаслідок дії низьких температур. Потерпілих спочатку витягують з-під снігу, зігрівають, потім обробляють обморожені місця.

Сельові потоки та зсуви -- це гірські потоки, що несуть із собою суміш піску, глини, каміння. Виникають під час тривалих дощів чи зміщення мас гірських порід внаслідок насичення ґрунтовими водами. Нерідко спричиняють руйнування населених пунктів та промислових підприємств, розташованих у передгір'ях. У людей при цьому можуть бути поранення, переломи.

Пилові бурі та засуха завдають шкоди в основному сільському господарству, спричинюючи різке зниження врожайності, що в свою чергу веде до нестачі продуктів харчування. А це може бути причиною масових захворювань.

Аварії, залежно від місця і характеру їх виникнення, поділяють на виробничі і транспортні. Особливо небезпечними є аварії на атомних електростанціях і об'єктах хімічного виробництва, де зберігаються значні запаси сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

Результатом аварії на АЕС часто є радіоактивне забруднення місцевості, після чого проживання людей там стає неможливим. Внаслідок викиду палива з реактора різко підвищується рівень радіації. Люди, які не мають спеціальних захисних засобів, можуть дістати дози опромінення, що спричинюють гостру променеву хворобу.

У результаті викиду радіоактивних речовин утворюються забруднення місцевості у вигляді плям. Це триває до повної ліквідації аварії в реакторі.

У випадку аварій на АЕС необхідно організувати радіаційну розвідку, що дасть змогу визначити дози опромінення та рівні забруднення місцевості. Надзвичайно важливо проводити радіаційний контроль продуктів харчування та води, щоб зробити висновок про можливість їх вживання.

З метою профілактики радіаційних уражень необхідно додержувати правил поведінки на забрудненій місцевості, рекомендованих органами охорони здоров'я.

Під час аварій на об'єктах, де зберігаються сильнодіючі отруйні речовини, відбувається забруднення ними місцевості. Масштаби забруднення визначаються кількістю і фізико-хімічними властивостями речовин, що потрапляють в атмосферу, швидкістю вітру, характером забудови населеного пункту, рельєфом, рослинністю. СДОР спричинюють у людей опіки і отруєння різних ступенів тяжкості. На забрудненій території розрізняють райони зі смертельною, уражуючою та граничнодопустимою концентраціями отруйних речовин.

Найбільш поширеними СДОР є аміак, хлор, мінеральні та органічні кислоти, чадний газ, луги, органічні розчинники та інші технічні рідини.

У разі зараження місцевості хлором найбільша його концентрація утворюється біля поверхні землі, оскільки хлор важчий за повітря. Аміак легший за повітря, тому його концентрація біля поверхні зменшується в міру віддалення від місця аварії.

Медичну допомогу потерпілим під час аварій на хімічних підприємствах необхідно подати у мінімально короткий строк -- не пізніше трьох годин. Тільки тоді вона буде ефективною.

Під час виникнення ситуацій, пов'язаних зі стихійними лихами, аваріями, суспільно-політичними конфліктами, організовується система лікувально-евакуаційних заходів. Вивезення людей може здійснюватися автомобільним, водним, залізничним та повітряним транспортом. На шляхах евакуації автомобільним транспортом працюють медичні розподільні пункти, які регулюють надходження потерпілих та направляють їх у лікувальні заклади. Під час евакуації повітряним, водним та залізничним транспортом організовують приймальні пункти, у яких тимчасово розміщують потерпілих і пересаджують з одного виду транспорту на інший. В роботі таких пунктів беруть участь усі працівники сфери охорони здоров'я. До неї можуть залучатися студенти медичних вузів і учні, які пройшли курс медичної підготовки.

Якщо виникає загроза поширення тяжких інфекційних захворювань, вживаються заходи щодо локалізації хвороби, виявлення людей, які захворіли, їх лікування, ізоляції тих., хто контактував з хворими. Всі заходи, пов'язані з інфекціями, проводяться тільки на території, де виявлено збудник.

У всіх випадках ураження людей передбачається подання таких видів допомоги:

* перша медична допомога подається потерпілим відразу ж на місці ураження. Вона полягає у врятуванні життя потерпілого і попередженні можливих ускладнень. Це, як правило, тимчасова зупинка кровотечі, штучна вентиляція легенів, непрямий масаж серця, введення протишокових препаратів, накладання стерильних пов'язок;

* перша лікарська допомога полягає у підтриманні життєдіяльності організму під час доставки потерпілого до медичного закладу, попередженні ускладнень, створенні комфортних умов, зігріванні або, навпаки, укритті від спеки;

* кваліфікована лікарська допомога подається після доставки потерпілих до медичних закладів, серед яких розрізняють центральні багатопрофільні, профільні лікарні, травматичні та опікові пункти, станції швидкої допомоги, поліклініки, лікувально-профілактичні та оздоровчі центри. Тут проводять загальне обстеження потерпілих, ліквідовують наслідки їх ураження, цілеспрямовано лікують.

Подання медичної допомоги в якнайкоротші строки має вирішальне значення для долі потерпілого. У випадку кровотечі, електротравми, утоплення, припинення серцевої діяльності і дихання перша медична допомога подається негайно. Якщо допомоги потребує одночасно велика кількість людей, визначається терміновість і черговість подання допомоги. Насамперед допомагають дітям і людям, які можуть загинути, якщо не отримають допомогу негайно.

Приступаючи до подання допомоги у разі комбінованих уражень і численних поранень, потрібно визначити послідовність окремих прийомів. Спочатку проводять ті заходи, від яких залежить життя потерпілого, або ті, без яких неможливе подальше подання допомоги. Так, у разі відкритого перелому кісток стегна, що супроводжується артеріальною кровотечею, спочатку потрібно зупинити небезпечну для життя кровотечу накладанням джгута, потім накласти стерильну пов'язку і провести іммобілізацію шляхом накладання шини для забезпечення нерухомості кінцівки.

Подаючи першу медичну допомогу, користуються табельними і підручними засобами. До табельних засобів належать гумові джгути, бинти, серветки, вата, фанерні, драбинчасті й сітчасті шини. Як підручні засоби для накладання пов'язок використовують чисті рушники, шматки тканини (краще не кольорової), для зупинки кровотечі -- пояс чи закрутку з тканини, при переломах -- смужки твердого картону, уламки фанери, палички тощо.

Подавати медичну допомогу слід дуже обережно.

Грубі втручання можуть спричинити шоковий стан та інші ускладнення.

Основне правило: не завдай шкоди потерпілому!

Ваша мета -- подати допомогу, не погіршити стан потерпілого. Не можна пересувати потерпілого з потенційно небезпечними травмами, насильно змінювати положення тіла чи переміщувати його частини без спеціальних засобів. Не можна давати потерпілому їжу та воду, якщо ви не впевнені, що це необхідно та безпечно; ніколи не кладіть потерпілому в рот ліки та інші речовини, коли він непритомний.

Будь-яке переміщення потерпілого можливе тільки у разі крайньої необхідності (наприклад, якщо людина перебуває у зоні пожежі). Якщо вам ніхто не може допомогти, використайте свої найсильніші м'язи -- стегна, плечі. У разі непритомного стану потерпілого можливі тільки два способи його переміщення:

1) підтримуючи під пахви, тягнути за собою спиною вперед;

2) зв'язавши руки потерпілого у зап'ястках і просунувши крізь них свою голову, рухатися уперед на колінах, тягнучи його за собою.

Транспортуючи потерпілого на ношах, слід нести його головою вперед. Таке положення дає змогу тому, хто несе ззаду, бачити обличчя потерпілого і контролювати його стан.

У разі необхідності можна скористатися імпровізованими ношами. Для цього слід взяти кілька курток і дві товсті палки, вивернути рукава курток і просунути в них палки (одну -- в один рукав, другу -- в другий). Потім застебнути куртки -- і ноші готові.

Якщо потерпілого необхідно нести східцями, краще влаштувати його на стільці, одна людина триматиме стілець за спинку, друга -- за ніжки.

Потрібно враховувати ще одну особливість масового травмування людей під час стихійних лих: більша частина населення перебуває у стані підвищеного нервового збудження, піддається паніці, втрачає самоконтроль. Це явище таке ж небезпечне, як і фізичні поранення. Тому, якщо можна, треба вжити всіх заходів для попередження у людей нервових зривів, що можуть виникнути в результаті стресів.

Перша медична (долікарська) допомога включає такі три групи заходів:

1. Негайне припинення впливу зовнішніх ушкоджуючих факторів (електричний струм, висока або низька температура, здавлення вагою) та видалення постраждалого з несприятливих умов, в які він потрапив (витягання з води, з палаючого приміщення, приміщення, де накопичились отруйні гази тощо).

2. Надання першої медичної допомоги постраждалому у залежності від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинка кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрути та ін.).

3. Організація негайної доставки (транспортування) хворого або постраждалого у лікувальний заклад.

Заходи першої групи скоріше є першою допомогою взагалі, а не медичною допомогою. Її часто надають як взаємо- та самодопомогу, тому що усі розуміють: якщо не витягнути потопаючого з води, не витягнути постраждалого з палаючого приміщення, не звільнити людину з-під завалів, то він загине. Слід підкреслити: чим довший вказаний вплив, тим більш глибоким та важким буде ушкодження. Тому першу допомогу слід починати саме з цих заходів.

Друга група заходів складає вже медичну допомогу. Надати її можуть медичні працівники або особи, що вивчили основні ознаки ушкоджень та спеціальні заходи першої допомоги.

Велике значення у комплексі заходів першої невідкладної медичної допомоги має найшвидша доставка постраждалого у лікувальний заклад. Транспортувати хворого або постраждалого слід не тільки швидко, але й правильно, тобто у положенні, найбезпечнішому для хворого згідно з характером захворювання або видом травми, наприклад, у положенні на боці -- у непритомному стані або при можливому блюванні, при зламаних кістках після створення нерухомості ушкодженому органу тощо.

Найкраще для перевезення постраждалого користуватися спеціалізованим транспортом (санітарна автомашина, санітарний літак). За його відсутності транспортування повинне бути здійснене за допомогою будь-яких доступних у конкретних обставинах засобів пересування. У найнесприятливіших умовах доставка проводиться шляхом перенесення постраждалого на руках, на спеціальних або імпровізованих ношах, брезенті тощо.

Транспортування може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Медичний працівник повинен забезпечити правильне перенесення хворого, перекладання його з одного транспортного засобу до іншого, надавати медичну допомогу дорогою до закладу та проводити заходи з попередження ускладнень, які можуть розвинутись при блюванні, порушенні транспортної іммобілізації, переохолодженні, трясці та з інших причин.

Значення першої медичної допомоги

Значення першої медичної допомоги важко переоцінити. Своєчасне надання та правильне проведення медичної допомоги не тільки рятує життя постраждалому, але й забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, попереджує розвиток тяжких ускладнень (шок, нагноєння рани, загальне зараження крові), зменшує втрату працездатності.

Будь-який медичний працівник зобов'язаний за першим викликом прийти на допомогу постраждалому на вулиці, у дорозі, громадських місцях, на дому та вміти правильно надати першу медичну допомогу при нещасних випадках та раптових захворюваннях. Медичні працівники, які порушили професійні обов'язки, несуть встановлену законом дисциплінарну відповідальність, якщо ці порушення не призводять до кримінальної відповідальності.

Станції швидкої медичної допомоги

Для надання першої медичної допомоги створюються спеціальні медичні заклади -- станції швидкої допомоги та пункти невідкладної допомоги (травматологічні, стоматологічні та ін.)

Робота станції швидкої допомоги складна та багатогранна. На неї покладено обов'язок надавати першу медичну допомогу при травмах та раптових захворюваннях, доставляти хворих, що потребують невідкладної допомоги, у лікарню, породіль -- у пологові будинки. Машини швидкої допомоги зобов'язані безвідмовно виїзджати на будь-який виклик. Лікар або фельдшер швидкої допомоги, що прибув на місце пригоди, надає першу медичну допомогу та забезпечує кваліфіковане транспортування постраждалого або хворого у стаціонар.

На станціях швидкої допомоги є спеціалізовані машини (реанімобілі), які оснащені сучасним обладнанням, що дозволяє надавати висококваліфіковану лікарську першу допомогу. Лікарі та фельдшери, які обслуговують ці машини, якщо необхідно, на місці пригоди, у машині на шляху слідування у стаціонар робить хворому переливання крові або кровозамінників, здійснюють зовнішній масаж серця або штучне дихання за допомогою спеціальних апаратів, дають наркоз, вводять протиотруту та інші лікарські препарати. Оснащення служби швидкої допомоги такими машинами значно покращило надання невідкладної допомоги, зробило її високоефективною.

На станціях швидкої допомоги є спеціальні бригади, які здійснюють кваліфіковане транспортування хворих у стаціонари. Вони виїжджають за викликами лікарів поліклінік, медико-санітарних частин, пунктів невідкладної допомоги до хворих, які знаходяться у цих лікувальних закладах.

У нашій країні створена величезна мережа амбулаторій, поліклінік, медико-санітарних частин та фельдшерсько-акушерських пунктів, які надають і невідкладну допомогу мешканцям відповідного району у денний час. Лікарі поліклінік обслуговують хворих на дому, при виникненні раптового важкого захворювання або нещасного випадку надають їм першу лікарську допомогу, вирішують питання про необхідність госпіталізації, її нагальність та характер транспортування.

В аптеку, лабораторію, стоматологічну поліклініку, СЕС у будь-який момент може звернутися за допомогою постраждалий або раптово захворівший. Тому тут необхідно мати комплект обладнання та медикаментів для надання першої медичної допомоги. У аптечці обов'язково повинні бути розчин перекису водня, спиртовий розчин йоду, нашатирний спирт, знеболюючі (анальгін, амідопирин), засоби, що покращують діяльність серцево-судинної системи (настій валеріани, кофеїн, валідол, нітрогліцерин, кордіамін, папазол), жарознижуючі (ацетілсаліцилова кислота, фенацетін), протимікробні -- сульфаніламіди та антибіотики, проносні засоби, кровоспинний джгут, термометр, індивідуальний перев'язувальний пакет, стерильні бинти, вата, шприц.

Найчастіше за першою допомогою звертаються у аптеку, тому усі фармацевти зобов'язані вміти надавати першу медичну допомогу, чітко знати, які медикаменти слід застосовувати при цьому або іншому раптовому захворюванні або нещасному випадку. Набір для першої допомоги у аптеці повинен бути укомплектований додатковими ношами, милицями, стерильним інструментарієм (затискачі, шприці, ножиці), подушкою з киснем, набором лікарських препаратів в ампулах (кофеїн, кордіамін, димедрол, адреналін, атропін, глюкоза, корглікон, промедол, анальгін). Необхідно пам'ятати, що наркотики та сильнодіючі засоби знаходяться на найсуворішому обліку, тому використані лікарські препарати підлягають реєстрації у спеціальному журналі.

Загальні принципи надання першої допомоги постраждалому від нещасного випадку

Нещасний випадок, раптове захворювання спостерігаються часто в умовах, коли немає необхідних медичних засобів, перев'язувального матеріалу, належної освітлюваності, помічників, відсутні засоби транспортної іммобілізації. У подібних випадках велике значення набуває зібраність та активність людини, що надає першу допомогу, щоб у міру своїх можливостей зуміти виконати комплекс максимально доступних та доцільних заходів, спрямованих на врятування життя постраждалого або людини, яка раптово захворіла. Для цього необхідне знання ознак ушкоджень та хвороб, принципів надання першої допомоги.

При наданні першої допомоги слід дотримуватися наступних принципів:

· Усі дії людини, що надає допомогу повинні бути доцільними, обміркованими, рішучими, швидкими та зосередженими.

· Перш за все потрібно оцінити обставини та здійснити заходи з усунення дії ушкоджуючих факторів (витягти з води, палаючого приміщення, або приміщення, де накопичилися гази, погасити палаючий одяг тощо).

· Швидко та правильно оцінити стан постраждалого. Сприятиме цьому прояснення обставин, в яких відбулося травмування або виникло раптове захворювання, часу та місця виникнення ушкодження. Це особливо важливо, якщо постраждалий непритомний. При огляді його встановлюють, живий він чи мертвий, визначають вид та тяжкість травми, наявність кровотечі.

· На підставі огляду постраждалого визначають спосіб та послідовність надання першої допомоги.

· З'ясовують, які засоби необхідні для надання допомоги, виходячи з конкретних умов, обставин і можливостей, та забезпечують ними.

· Надають першу допомогу та готують постраждалого до транспортування.

· Організують транспортування постраждалого у лікувальний заклад.

· Доглядають за постраждалим або хворим до відправлення у лікувальний заклад.

· Перша допомога у максимально доступному обсязі повинна надаватися не тільки на місці пригоди, але й дорогою до лікувального закладу.

Висновок

Надзвичайні ситуації, як правило, зачіпають великі маси населення на великих територіях, і велика вірогідність появи великого числа уражених, потребуючих екстреної допомоги. У цій ситуації запобіганню жертвам може сприяти тільки комплекс заходів по медичному захисту населення, що включає лікувально-евакуаційні, санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи. При цьому ці заходи повинні виконуватися в максимально стислі терміни і спеціальними, професійно підготовленими формуваннями, якими і є формування медичної служби цивільної оборони. Але окрім цього велику роль в наданні допомоги потерпілим грає само населення уражених територій (само- і взаємодопомога), тому зростає необхідність в навчанні населення основам цивільної оборони.

Список використаних джерел

1. Цивільна оборона /під общ. ред. А. Т. Алтунина. - М: Воениздат, 1980.

2. Цивільна оборона /під ред. В. І. Завьялова. - М: Медицина, 1989.

3. В. Г. Атаманюк, Л. Г. Ширшев, Н. І. Як Цивільна оборона, М: Вища школа, 1986.

4. Керівництво по медичній службі цивільної оборони /під ред. А. І. Бурназяна. - М: Медицина, 1983.

5. Це повинен знати і уміти кожен (пам'ятка для населення) М: Воениздат, 1984.

6. С. Я. Разоренов Курс лекцій з курсу "Цивільна оборона" Північно-західна академія державної служби.

Размещено на Allbest.ru

...