Бойові тактичні групи: можливості, тактика застосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія

Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Кафедра загальновійськових дисциплін

Реферат

Бойові тактичні групи: можливості, тактика застосування

Виконав:

курсант Свириденко Є.В.

Науковий керівник:

Старший викладач

Башнянин О.В.

Хмельницький 2014 р.

План

розвідка бій зброя танковий тактичний

1. Основні терміни та поняття тактичних груп

2. Принцип та порядок використання тактичних груп в ході бою

Висновки

Список використаних джерел

1. Основні терміни та поняття тактичних груп

В сучасних умовах, коли оснащення військ дає їм можливість вести високоманевренні дії, роль розвідки дуже велика.

Противник, щоб скрити істинне положення розташування на місцевості своїх бойових порядків, вогневих засобів, органів управління та розвідки, застосовує маскування та дезінформацію. Особливо сумлінно противник скриває свої важливі об"екти: засоби ядерного нападу, командні пункти, танки, протитанкові засоби і оборонні позиції. Потребує пристальної уваги, щоб по признакам, часто незначним при загальному об зорі, виявити місцезнаходження цілі в тому або іншому районі. Оптична розвідка повинна не тільки виявляти цілі, й визначати її координати, а й розкрити систему цілей в оборонному районі і роз положення оборонних районів (опорних пунктів) на опозиції.

Признаки по котрим можна визначити ціль на місцевості, відрізнити її від інших цілей і дати їй характеристику, називаються розвідувальними та демаскуючими признаками. Знання розвідниками демаскуючих при знаків цілей позволяє їм успішно вирішувати поставлені перед оптичною розвідкою задачі. До демаскуючих при знаків відносяться контури і характерні обриси цілей, окремих видів зброї та бойової техніки, а також характерні особливості виявлення або дії тої чи іншої цілі (підрозділу). Не завжди розвідувальні признаки проявляються однаково і одночасно. Щоб впевнитись в наявності цілі там, де вона себе чим-то проявила, потребується нагляд за її послідуючою діяльністю, оцінка тактичної доцільності розміщення цілі. Тому розвіднику необхідно знати організацію частин і підрозділів противника, його озброєння, бойову техніку і способи ведення бою.

В теперішніх умовах ймовірний противник основні задачі в бою намагається вирішувати з застосуванням ядерної і високоточної зброї, мобільними діями танкових і мотопіхотних підрозділів, ударами авіації і бойових вертольотів. Ядерна зброя, танки, бойові машини піхоти і бронетранспортери, літаки та вертольоти, гвинтівочна артилерія і реактивні системи залпового вогню, протитанкові і зенітно-ракетні комплекси стали основними засобами ведення бою. Артилерія і міномети в своїй більшості стали самохідними, здатними за 3-5 хвилин займати і залишати вогневі позиції. Підрозділи мотопіхоти мають на озброєнні бойові машини піхоти і бронетранспортери, протитанкові керовані ракети, гранатомети та інше.

Наступ в арміях ймовірного противника вважається основним видом бойових дій. Сутність наступу полягає в ураженні противника ядерною та хімічною зброєю, вогнем артилерії, танків і БМП, ударами тактичної авіації, а також в стрімкому просуванню підрозділів в глибину розміщення противника в цілях знищення і захоплення захваченої ним території, оборонних рубежів та інших об'єктів.

З погляду ймовірного противника, наступ потрібно вести рішуче, у високих темпах від об'єкта до об'єкту. В ході наступу підрозділи повинні діяти раптово, з глибоким вклиненням в глибину оборони противника, використовуючи при цьому вогонь і маневр. За думкою військових спеціалістів НАТО, для досягнення успіху в наступі необхідно створити 3-4 кратну перевагу. Бойові можливості підрозділів можуть бути посилені за рахунок раптовості дій, скритності, підвищенні швидкості просування та тактичної хитрості.

Наступ може здійснюватись двома способами: з ходу і із положення безпосереднього зіткнення з противником.

Наступ з ходу здійснюється з маршу без зупинки або після невеликої попередньої підготовки в районах зосередження. Висування підрозділів для наступу з ходу ведеться на противника, що поспішно перейшов до оборони.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником найчастіше здійснюється в тих випадках, коли противник займає підготовлену оборону і буде вести стійкий опір. Рота в цьому випадку переходить в наступ з займає мого району оборони.

Мотопіхотна (танкова) рота армії США в наступі діє в складі мотопіхотного (танкового) батальйону, де вона може знаходитись в першому чи в другому ешелоні (резерві). В армії США на основі мотопіхотної (танкової0 роти, як правило, створюються ротні тактичні групи в цілях найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопіхотних і танкових рот.

Рота настає, як правило, на фронті 1200--1500 м.. Вважається, що ширина фронту наступу повинна забезпечити необхідний маневр у бою і дозволити розосередити бойові порядки. Глибина бойового порядку роти може бити 500--600 м. Взвод настає на фронті до 400 м.

По поглядах командування армії США, ротній тактичній групі в настанні призначаються найближча і послідуюча задачі на глибину відповідно 1,5--2 і 3--4 км - від переднього краю оборони супротивника. Взводу призначається об'єкт атаки.

Склад ротної тактичний групи визначає командир батальйону, виходячи з поставленої задачі, наявності сил і засобів і сформованої обстановки. До складу ротної тактичний групи входить декілька мотопехотних і танкових взводів. Ротні тактичні групи з перевагою мотопехотних підрозділів мають назву мотопіхотними тактичними групами, з перевагою танкових-танковими групами. Ротна тактична група може бити посилена одними-двома секціями ПТКР "Тоу", секцією ЗРК "Стингер", взводом самохідних мінометів або батареєю 155-мм самохідних гаубиць.

Бойовий порядок ротної тактичний групи в наступі може бити в один чи в два ешелону. Найбільше часто ротна тактична група діє в два ешелону. Побудова бойового порядку в два ешелону (два взводи в першому і один у другому) дозволяє мати досить сил і засобів для первісного удару і нарощування зусиль у ході бою. Перед початком переходу військ у наступ планується проведення вогневої підготовки тривалістю ЗО - 40 хв.

По сучасним поглядах командування армії країн НАТО, оборона є вимушеним видом бою, що має метою чи зірвати відбити настання супротивника, удержати зайняті позиції, зберегти сили і засоби та скласти умови для переходу в наступ.

Мотопіхотна рота армії США рахується основним бойовим підрозділом, котре може вести оборонній бій в складі батальйону і самостійно. Головна її задача - нанести поразку противнику вогнем і до підходу передньому краю та не допустити прориву в глибину.

В обороні мотопіхотна (танкова) рота може знаходитись в першому або другому ешелоні (резерві) батальйону. Вона готує і обороняє опорний пункт по фронту до 1500 м. І в глибину до 1200 м., взвод обороняє опорний пункт до 400 м. по фронту і до 200 м. в глибину. Іноді опорний пункт роти може бути підготовлений в цілях вогневої лопушки або засідки.

На період оборонного бою рішенням командира батальйону може складатися ротна тактична група, яка складається з декількох мотопіхотних і танкових взводів. Засобами посилення ротної тактичної групи можуть бути 1-2 ПТРК "ТОУ", секції "Стингер", взвод самохідних мінометів або батарея 155-мм самохідних гаубиць. В залежності від поставлених задач її підтримує вогнем вертольоти вогневої підтримки.

Бойовий порядок ротної тактичної групи, яка діє в першому ешелоні батальйону, може бути в 1 або 2 ешелони. Звичайно ротна тактична група має порядок в 2 ешелони: в першому обороняється два взводи, в другому - один. При цьому другий ешелон (резерв) розташовується не далі як 500 м від позиції взводів першого ешелону. Якщо рота знаходиться в другому ешелоні батальйону, то вона, як правило, обороняє попарний пункт на важливому в тактичному відношенні рубежі або на ділянці місцевості з тактичним розрахунком щоб було можливо блокувати противника, якій прорвав оборону. При відсутності безпосереднього зіткнення з противником по розпорядженню командира батальйону на відстані до2500 м від переднього краю оборони шикується бойове чергування від роти другого ешелону батальйону в складі посиленого мотопіхотного взводу.

Для ведення оборони ротній тактичній групі призначається декілька бойових позицій, які мають ділянки місцевості, з котрих вона може вести бойові дії або наносити вогневе ураження. Звичайно першу з них ротна тактична група займає, друга позиція готується, а третя тільки планується. Дві останніх позиції можуть займатися в ході оборонного бою.

Система вогню в обороні організується з таким розрахунком, щоб забезпечити поразку супротивника починаючи з далеких рубежів, а також наростаючу інтенсивність вогню в міру наближення супротивника до переднього краю оборони.

2. Принцип та порядок використання тактичних груп в ході бою

При веденні оборони в складі бригади бт. гр. може діяти в першому ешелоні або бути її загальновійськовим резервом. На період бою їй можуть призначатися район оборони, бойова позиція або опорний пункт. Район оборони досягає 5-8км по фронті й 8-12км у глибину. При веденні оборони в такому районі може застосовуватися мобільний спосіб бойових дій. Бойовий порядок бт. гр. у цьому випадку будується в 1-2 ешелони з виділенням бойової охорони й резерву.

При організації оборони бойової позиції ( 5-8км по фронті й до 5км у глибину) бойовий порядок бт. гр. звичайно будується в 1 ешелон (до 3-4 ротних тактичних груп) з виділенням резерву в складі до взводу.

Головними цілями дій бт. гр. при обороні опорного пункту є наступні: удержати місцевість, завдати поразки й зустріти просування танкових підрозділів супротивника, змусити його змінити напрямок головного удару. Опорний пункт залежно від задуму бойових дій створюється в поясі оборони бригади безпосередньо на передньому краї або в глибині. Бт. гр. може також займати опорний пункт при обороні населеного пункту або важливої ключової ділянки місцевості. Розподіл підрозділів при обороні опорного пункту може здійснюватися по двох варіантах: всі наявні сили й засоби займають позиції в межах опорного пункту; мотопіхотні підрозділи підготовляють оборонні позиції в межах опорного пункту, а танкові й протитанкові підрозділи й маневрені групи БМП зі складу мотопіхотних підрозділів розташовуються поза нього. Опорний пункт підготовляється в інженерному відношенні. По існуючих нормативах батальйонній тактичній групі, здатної відбити удар до двох мотострілкових (танкових) полків супротивника, для цього буде потрібно не менш 3 доби. У плані реалізації основних принципів концепції “повітряно-наземна операція (бій)”, і в першу чергу “глибокої поразки”, передбачається використовувати батальйонну тактичну групу (як правило, танкову) у якості тактичної маневреної групи, залишивши її в тилу наступаючого супротивника. Із цією метою в період організації оборони поза зіткненням із супротивником командир бригади потай виводить бт. гр. у заздалегідь обраний район, розташований між позиціями військ прикриття й передньому краєм оборони на видаленні до 10км від нього. Район розташування вибирається поза передбачуваним напрямком настання головних сил супротивника. Із зав'язкою оборонного бою й вклиненням першого ешелону супротивника в основний район оборони бригади тактична маневрена група проводить контратаку у фланг і в тил наступаючого супротивника, прагнучи завдати поразки його другому ешелону й артилерійським підрозділам, а також дезорганізувати систему тилового забезпечення.

Керування в умовах сучасного бою вважається одним з важливих елементів у діяльності командира по виконанню поставленого завдання. Система керування, створювана в батальйонній тактичній групі на період бойових дій включає три компоненти: органи керування, сили й засоби зв'язку, безпосередньо процес керування (послідовність і прийоми роботи командира й штабу).

Основу системи керування становлять органи керування батальйонної тактичної груп, які створюються на лазні її штабу, взводу зв'язку, доданих і обслуговуючих підрозділів. До них ставляться командний пункт (КП), а, що розгортаються також на його основі група командира (ГК), центр керування бойовими діями (ЦУБД) і тиловий пункт керування. (ТПУ).

Таким чином, плановане створення батальйонних тактичних груп на період виконання бойових завдань розглядається американським командуванням як найбільш оптимальний варіант бойового використання різнорідних сил і засобів з'єднань сухопутних військ США в сучасному бої.

Військовослужбовці РФ зобов'язані постійно вивчати тактикові дій армій основних капіталістичних країн, стежити за змінами озброєння, організації й способів використання їхніх збройних сил. У цьому полягає один з факторів успішної підтримки бойової готовності наших військ.

Особливості бойового використання батальйонних тактичних груп. Із прийняттям концепції “повітряно-наземна операція” (бій) з'явилися деякі особливості в питаннях бойового використання бт. гр. Основна увага передбачається приділяти захопленню й утриманню ініціативи, веденню бойових дій на значну глибину, маневру з метою нанесення поразки першому й наступному заслонам супротивника, організації ретельної розвідки й т.д. Настання є основним видом бойових дій, тому що в ході його можуть бути досягнуті рішучі цілячи по розгрому супротивника, захопленню важливих об'єктів і районів місцевості, дезорганізація систем керування військами й т.п.

Американські устави визначають 4 етапи наступальних дій: зближення із супротивником, властиво настання (може бути 2 способи - з ходу й завчасно підготовлене), розвиток успіху й переслідування. На перших двох етапах бт. гр. може діяти самостійно або в складі бригади, на інших - звичайно в складі бригади. Крім того, вона може вести розвідку боєм, здійснювати рейди в тил супротивника, наносити відвернені удари, виконувати демонстративні дії.

Зближення має на меті досягти безпосереднього зіткнення із супротивником або відновити його. Уважається, що цей етап наступальних дій буде характеризуватися стрімкістю, відсутністю достатніх даних про супротивника й включати швидке висування підрозділів у похідних порядках і їхнє розгортання для настання.

Бойовий порядок бт. гр. у цих умовах будується, як правило, у колону з виділенням сильного головного (а при необхідності бічної й тилового) бойової охорони. У його склад звичайно виділяється розвідувальний взвод, посилений танковим взводом. Видалення бойової охорони від головних сил до 4км, що, дозволить командирові вчасно оцінити обстановку, прийняти рішення й розгорнути головні сили поза зоною їхньої поразки вогневими засобами.

Настання з ходу є основним способом бойових дій у сучасних умовах і може вестися на що висувається або обороняється на слабко підготовлених позиціях супротивника. У першому випадку бойові дії класифікуються як зустрічні, у якому протиборчі сторони будуть вирішувати свої завдання настанням. У другому випадку настання має ряд особливостей, які можуть вплинути на побудову бойового порядку й послідовність знищення вогневих засобів і живої сили супротивника” Уважається, що поспішно перейшли до оборони його підрозділу зможуть протягом 1 години організувати ефективну систему вогню, і в першу чергу протитанкового, зробити установку протитанкових мінних полів на танконебезпечних напрямках і розгорнути систему керування. Тому першорядним завданням наступаючих є придушення протитанкових засобів супротивника. Для її виконання можуть залучатися протитанкова рота, що підтримують артилерійські підрозділи й вертольоти вогневої підтримки. Бойовий порядок бт. гр. у цьому випадку може будуватися в один ешелон, що включає сковуючу групу й підрозділи, що роблять обхід. У резерв виділяється до мотопіхотного (танкового) взводу. Піхота атакує супротивника звичайно в пішому порядку за танками на видаленні до 300м. Бойові машини піхоти просуваються за атакуючою піхотою (дистанція до 400м) або роблять обхід (маневрена група БМП) оборонних позицій супротивника з метою виходу його в тил.

Завчасно підготовлене настання бт. гр., проводиться, як правило, у складі бригади на супротивника, оборона якого обладнана в інженерному відношенні й насичена вогневими й протитанковими засобами. Підготовка такої оборони може займати 12 годин і більше. Організація такого способу наступальних дій проводиться звичайно в три етапи: ізоляція супротивника на ділянці прориву, прорив і знищення супротивника, що обороняється, розвиток успіху. На першому передбачається нанести поразки вогневим засобам і живій силі супротивника з використанням штатних, доданих і підтримуючих вогневих засобів на наміченій ділянці прориву й прилягаючих ділянок, а також у глибині, щоб виключити можливість перегрупування його підрозділів на напрямок зосередження основних зусиль батальйонної тактичної групи. Для введення супротивника в оману щодо напрямку головного удару можуть атакувати сусідні з ділянкою прориву оборонні позиції. На другому етапі основна увага приділяється визначенню найбільш слабких місць в обороні супротивника й ізоляції ділянки, де треба здійснити прорив, проробленню проходів у мінних полях і загородженнях або пошуку обходів, а також проведенню інших заходів, що забезпечують батальйонній тактичній групі прорив наміченої ділянки оборони і його розширення в глибину й у сторони флангу. Третій етап полягає в оволодінні окремими об'єктами в глибині оборони супротивника, у порушенні системи його тилового забезпечення й знищення резервів.

Розвиток успіху й переслідування є такими етапами ведення наступальних дій, які здійснюються з метою завершити знищення вогневих засобів і живої сили супротивника, порушити систему його тилового забезпечення, захопити ключові ділянки місцевості й досягти високого темпу настання. Розглядається два варіанти атаки переднього краю супротивника: нанесення удару на одному напрямку й нанесення ударів на двох і більше збіжних напрямках. При цьому атака може проводитися в пішому порядку за підтримкою танків і бойових машин піхоти або з використанням змішаного бойового порядку (у такій послідовності: танки, піхота, БМП або піхота, танки, БМП). Для надійного керування й організації керування й організації взаємодіючи із сусідніми підрозділами батальйонній тактичній групі при постановці бойового завдання вказується об'єкт атаки, розмежувальні лінії, смуга й напрямок настання (вихідний район або рубіж для настання, рубіж атаки.

Обсяг атаки ( 1-2) батальйонній тактичній групі може призначатися на видаленні до 10км від переднього краю. Американські фахівці в поняття “обсяг” вкладають знищення живої сили й вогневих засобів супротивника, захоплення й утримання вигідної ділянки місцевості в глибині оборони супротивника.

Вихідний рубіж для настання призначений для координації часу початку настання. Він повинен визначатися по видимих орієнтирах на місцевості бути, як правило, перпендикулярним до основного напрямків настання й перебувати поза досяжністю вогню протитанкових засобів супротивника й вогневих засобів, що ведуть вогонь прямим наведенням. Вихідний рубіж для настання батальйонної тактичної групи вказує командир бригади.

Рубіж атаки призначається підрозділам бт. гр. для узгодження дій, що входять у її склад сил і засобів. При настанні в пішому порядку він вибирається якнайближче до переднього краю оборони супротивника, а в деяких випадках може збігатися з вихідним рубежем для настання (при атаці на БМП).

Основними формами маневру, застосовуваними підрозділами бт. гр. у настанні є охоплення, прорив і фронтальне настання. Велика увага приділяється веденню наступальних дій уночі, які повинні вестися з такою ж інтенсивністю, як і вдень. Передбачається широко використовувати метод просочування невеликих мобільних груп піхоти через бойові порядки з наступним збором їх у призначеному районі, що перебуває на видаленні 2-зкм від переднього краю. Бойові завдання підрозділам ставляться на меншу глибину з таким розрахунком, щоб до світанку вони були виконані, а підрозділи могли перегрупуватися й закріпитися на захоплених рубежах.

Оборона - вид бойових дій, до якого війська, як правило, переходять вимушено з метою зриву настання супротивника, виграшу часу, зосередження сил на вибраному напрямку, установлення контролю над важливими ділянками місцевості, виснаження супротивника перед переходом у настання й утримання важливих у тактичному відношенні районів.

Американські устави не передбачають єдиного способу ведення оборонних дій, в одному випадку це може бути позиційна оборона, що веде винятково для втримання певних ділянок місцевості. Основний спосіб її ведення - вогонь із займаних позицій. В іншому випадку це мобільна оборона, основу якої становить маневр силами й засобами з метою порушити бойові порядки й знищити наступаючого супротивника. Перевага елементів того або іншого виду в кожному конкретному випадку залежить від бойового завдання, складу наявних сил і засобів, їхньої боєздатності й умов місцевості.

Батальйонна тактична група веде оборонні бойові дії, як правило, у складі бригади. В окремих випадках вона може оборонятися й самостійно (на другорядних напрямках, у горах, пустелі й т.д.).

Висновки

Фіксується зміна тактики ведення бойових дій з боку бойовиків. Тепер, замість масованого застосування бронетехніки на обраних ділянках, бойовики перейшли до тактики «малих вогневих груп», зазвичай комплектованих 3-4 одиницями техніки (максимум 5-6 одиниць).

Це дуже характерно для бойових зіткнень.

Список використаних джерел

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Частина ІІ. Батальйон, рота, Київ.

2. Тактика (батальйон, рота). Підручник., під ред: А.І. Павлова. - Одесса: Одеський інститут сухопутних військ., 1997. - 471 с.

3. Бойовий статут Сухопутних військ / Під наглядом М.Х. Соломка. - К.: Варта, 1998. - Ч. 2. - 288 с.

4. Бойовий статут Сухопутних військ / Під наглядом М.Х. Соломка. - К.: Варта, 1995. - Ч. 3. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru