Аналіз досвіду впровадження військово-прикладних вправ в арміях провідних кран членів НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз досвіду впровадження військово-прикладних вправ в арміях провідних кран членів НАТО

Куришко Є.А., аспірант Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту

Професіоналізація армії є однією з головних складових процесу створення в Україні оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, боєздатних Збройних Сил. На сучасному етапі боєздатність Збройних Сил України забезпечується не тільки наявністю новітніх зразків озброєння, достатнім фінансуванням заходів бойової підготовки та повним комплектування особовим складом, але й високим рівнем військово-професійної підготовленості військовослужбовців, якістю та динамічністю освітнього процесу у військових закладах віщої освіти.

Реформування Збройних Сил України, реформування системи вищої освіти - ці фактори зумовлюють потребу реформування системи підготовки майбутніх офіцерів у Збройних Силах України. З'являється можливість відмовитися від застарілих методів організації фізичної підготовки і впровадити найефективніші. Актуальне питання перед розробкою нових технологій полягає в дослідженні та проведенні аналізу системи організації фізичної підготовки військовослужбовців Збройних Сил провідних країн НАТО.

Останнім часом фахівці фізичної підготовки збройних сил провідних держав-членів НАТО стали приділяти особливу увагу трьом основним складовим (напрямкам), це: м'язова сила; м'язова витривалість; серцево-дихальна витривалість. [2].

Ключові слова: провідні держави - члени НАТО, спеціальна фізична підготовка, майбутні офіцери закладів військової освіти.

Analysis of the experience of implementation of military exercises in the armies of leading nato member countries

Key words: leading states - members of NATO, special physical training, future officers of military education institutions.

Постановка проблеми

Аналіз Концепції підготовки ЗС України, положень Доктрини підготовки сил оборони держави показує, щоб задовольнити вимоги професійної армії зразка НАТО, рівень майбутнього офіцера закладу військової освіти в повній мірі, необхідно суттєво посилити фаховою підготовкою з метою якісного виконання завдань за призначенням [2].

Аналіз літературних джерел

Аналіз праць (А. Одеров, В. Климович, Р. Підлетейчук, В. Добровольський, М. Корчагін 2020, М. Кузнецов 2017, А. Петрук 2016, О. Лойко, 2015, О. Костенко, 2014; В. Кирпенко, 2014, О. Ролюк В. Красота, Г. Новодерьожкін, О. Ольховий 2012; Т. Анохін, С. Романчук, В. Романчук 2010.) виявляє велику кількість засобів та методів фізичної підготовки, які позитивно впливають на успішність професійної діяльності майбутніх офіцерів закладів військової освіти [2, 8, 9, 10, 12,].

Мета статті - проаналізувати досвід впровадження військово-прикладних вправ в арміях провідних країн членів НАТО.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для ґрунтовного аналізу розглянемо особливості організації і змісту систем фізичної підготовки у збройних силах США, Англії, Німеччини та Франції.

Характерною особливістю системи фізичної підготовки збройних сил США є її децентралізація. Керівними документами збройних сил США передбачено три основні форми занять з фізичної підготовки: групові, індивідуальні заняття та масова спортивна робота на рівні рот [1]. На практиці майже скрізь вранці проводиться біг на 2-3 милі (біля 3,5 км). або 5 миль (біля 8 км). Проте у зміст бойової підготовки американської армії винесені найбільш військово-прикладні розділи фізичної підготовки, такі як рукопашний бій, метання гранат та інші [2].

Для індивідуального фізичного тренування використовуються в комплексі вправи, що розраховані на 12 хвилин щоденно, та комплекс вправ з тренувальною штангою вагою близько 35 кілограмів. Військово-прикладні навички удосконалюються при проходженні курсу подолання перешкод, котрий включає в себе два комплекси: «курс зміцнення» та «курс витривалості» [3, 4]. До «курсу зміцнення» входить подолання смуги перешкод довжиною 300-450 метрів, обладнаної 15-25 перешкодами польового типу. «Курс витривалості» передбачений для виховання сміливості, рішучості та впевненості у собі. Він складений з 4-х груп по 6 перешкод різного ступеню складності, подолання яких пов'язано з небезпекою та ризиком. Перешкоди «курсу витривалості» долаються без спорядження та зброї, а також без обліку часу. Статутом заборонено примушення військовослужбовців до їх подолання.

Особливе місце у змісті фізичної підготовки військовослужбовців армії США відводиться рукопашному бою. Окрім вивчення техніки прийомів рукопашного бою передбачається подолання штурмової смуги та єдиноборство у захисному спорядженні [5, 6].

До інших військово-прикладних спеціалізованих курсів підготовки, що використовуються у збройних силах США, відносяться [6]:

«курс пригод» - скрите пересування по важко-прохідній місцевості;

«курс мобільної підготовки» - греблю на човні, плавання в обмундируванні та подолання спеціальних перешкод;

«курс повітряно-штурмової підготовки» - посадка на вертоліт по трапу на висоті 15-20 метрів, безпосадкове десантування по канату з висоти 30-40 метрів та марш-кидок на 10 миль (більше 16 км) з повною викладкою по пересіченій місцевості.

У збройних силах Сполучених Штатів існують спеціальні курси підготовки до дій у горах, у пустелі, у джунглях та арктичних районах. Сутність цих курсів становить тренування і перевірка стійкості професійних навичок та ефективність бойової стрільби на фоні великих фізичних та психологічних навантажень. Підготовка на курсах здійснюється у спеціальних центрах під керівництвом інструкторів протягом 2-4 тижнів. Контроль проводиться у складі підрозділів з виставленням оцінки з бойової підготовки [11].

У збройних силах США відсутня єдина система перевірки та оцінки фізичної готовності військовослужбовців. Кожний вид збройних сил та деякі роди військ встановлюють власні тести та нормативи. Проте у змісті контрольних нормативів з фізичної підготовки в армії США спостерігається тенденція до військово-прикладної уніфікації а саме: замість семи різних тестів, які використовувались раніше для перевірки фізичної придатності, наразі використовується єдиний армійський тест.

Спеціальні (військово-прикладні) курси фізичного тренування плануються перед початком навчань з метою адаптації особового складу до характеру майбутніх навантажень та вдосконалення відповідних прикладних навичок. Нормативи спеціальних курсів (що визначають фізичну готовність), як правило, значно вищі від вимог тесту фізичної придатності. Військово-прикладна фізична підготовленість (фізична готовність) визначається за допомогою тестів, де враховано специфіку професійної діяльності різних видів збройних сил та окремих родів військ [2].

Розглянемо організацію та зміст системи фізичної підготовки збройних сил Великобританії.

Для проведення занять з фізичної підготовки виділяється такий час:

- для військовослужбовців до 40 років - 3 рази на тиждень - 45-60 хв.;

- для військовослужбовців, які старші 40 років - 3 рази на тиждень - 30 хв.;

- для персоналу, який несе бойове чергування - щодня - 10-15 хв.

Відповідальність за фізичну готовність особового складу покладається на командирів та начальників, а практичне проведення заняття - на позаштатних інструкторів та їх помічників, які працюють під керівництвом спеціалістів «корпусу фізичної підготовки» [1].

Програми фізичної підготовки Збройних Сил Великобританії наповнено такими дисциплінами: загально-розвиваюча гімнастика, легка атлетика, плавання, футбол, баскетбол, бокс, дзюдо. А у частинах сухопутних військ, що призначені для безпосередньої участі у бойових діях на лінії зіткнення з противником, програми фізичної підготовки доповнюються такими розділами: подолання перешкод, рукопашний бій та «курс пригод», що являє собою комплекс прийомів та дій, пов'язаних з пересуванням по важко-прохідній місцевості, подолання природних та штучних перешкод на фоні виконання тактичних задач [2].

Перевірка фізичної підготовки у Збройних Силах Великобританії включає в себе такі тести [1]:

- тест «вихідних фізичних можливостей» - проводиться на початку кожного періоду навчання;

- тест «базової фізичної придатності» - проводиться 2 рази на рік;

- тест «бойової фізичної готовності» - проводиться 2 рази на рік, його може замінити тест «базова фізична придатність».

Перевірка фізичної підготовки передбачає також контроль за вагою військовослужбовців, що здійснюється за спеціальними таблицями. Порушення ваго-ростового співвідношення карається в адміністративному порядку. Результати усіх видів перевірок фіксуються в індивідуальній картці фізичної готовності. Невиконання контрольних нормативів тягне за собою зниження грошового утримання військовослужбовців [18]. Англійське командування вважає, що залученням до цього ще й матеріальної зацікавленості стимулює найкращим чином досягнення високого рівня фізичної готовності особового складу професійної армії [7].

Принцип моделювання навантажень у арміях США та Великобританії передбачає періодичне створення екстремальних ситуацій, що вимагають від особового складу граничного фізичного та психологічного напруження. З цією метою практикуються тривалі переходи сильно пересіченою місцевістю, пустелею чи болотах, у негоду і з викладкою, що значно перевищує стандартну підготовку. Доведення солдат до повного знесилення вважається головним засобом не тільки фізичного, але й психологічного загартування.

Розглянемо організацію та зміст фізичної підготовки збройних сил Німеччини. У військових частинах командири підрозділів при організації та проведенні занять з фізичної підготовки опираються на позаштатних спеціалістів: спортивних керівників, тренерів та інструкторів [16].

В організаційному відношенні система фізичної підготовки бундесверу поділяється на «службовий» та «позаслужбовий» спорт. «Службовий спорт» включає в себе такі види програм: загальну, особливу, перевірки та оцінки, масові змагання, а також програму підготовки спортсменів високого класу [17]. Загальна програма, у свою чергу, поділяється на основну та додаткову. Основна програма призначена для усіх військовослужбовців до 45 років. Вона включає в себе такі розділи: загально-розвиваючу гімнастику, гімнастику на снарядах, легку атлетику, плавання, рухливі ігри, волейбол [9]. Додаткова програма передбачає футбол, гандбол, бокс та лижний спорт на вибір видів збройних сил [13].

Для виконання основної та додаткової програми щотижнево проводяться 2-3 заняття тривалістю до 50 хвилин.

Особлива спортивна програма призначена для спортивного вдосконалення найбільш здібних спортсменів. Керівні документи забороняють займатися військово-прикладними вправами в години, що відведені для фізичної підготовки. Через те, для формування військово-прикладних навичок, таких як подолання перешкод, метання гранат, рукопашний бій та маршова підготовка, виділяється окремий час [13].

Програма перевірки та оцінки фізичної підготовки включає в себе заходи різного призначення та змісту. Основними із них є такі [12]:

- тест фізичної придатності;

- «солдатські змагання»;

- виконання нормативів знаку "спортивні та військові досягнення".

Розглянемо детально заходи перевірки фізичної підготовки військовослужбовців Німеччини. Для визначення рівня та динаміки розвитку основних фізичних якостей військовослужбовців призначений тест фізичної придатності. Він перевіряється на початку та в кінці основного періоду навчання, а також у ході усіх навчальних програм не рідше одного разу на рік. У зміст цього тесту входять наступні вправи: біг на 50 м з високого старту; стрибок у довжину з місця; кидки трьох кілограмового набивного м'яча із положення лежачі на грудях протягом тридцяти секунд; піднімання тіла із положення лежачи на протязі тридцяти секунд; човниковий біг 2 рази по 10 метрів з вантажем; біг на 2000 метрів. Усі вправи виконуються у спортивній формі одягу [2].

Окремим масовим видом перевірки фізичної підготовки є «солдатські змагання» (на зразок оглядів спортивно- масової роботи у ЗС України). Вони проводяться 1 раз на рік на рівні рот та рівних їм підрозділів. До змісту «солдатських змагань» входять: біг на 100 м, стрибок у довжину з розбігу, штовхання ядра та біг на 5000 метрів. Дозволяється замінювати біг на 5000 метрів плаванням на 1000 метрів [17].

Визначним для нашого дослідження варіантом перевірки фізичної підготовки є виконання нормативів значка «спортивні та військові досягнення». У зміст заходів включені військово-прикладні вправи: подолання перешкод, плавання, масові лижні змагання та ін.. Результати усіх видів перевірки заносяться в індивідуальну картку обліку.

Суттєвою рисою є те, що система фізичної підготовки збройних сил Німеччини переорієнтовується у сторону підвищення її військової прикладності та зближення у плані організації та змісту з системами фізичної підготовки збройних сил США та Англії [2].

Свої особливості має чинна система фізичної підготовки збройних сил Франції. У з'єднаннях та частинах існують відділення фізичної підготовки та спорту, що мають одного офіцера-спеціаліста та сержантів-інструкторів із розрахунку 3 чоловіки на 1000 чоловік особового складу [17]. На планові заняття з фізичної підготовки відводиться щодня 45-60 хвилин службового часу та 3 години по суботах. Спортивно-масова робота проводиться щодня у позаслужбовий час.

Перевірка фізичної підготовленості проводиться 2 рази на рік. Крім того, види збройних сил та роди військ здійснюють перевірку з прикладних видів за своїми планами. Загальна фізична підготовленість військовослужбовців визначається за допомогою «батареї індивідуальних тестів», що включають в себе: плавання на 50 метрів, тест Купера (біг протягом 12 хвилин); біг на 100 метрів і на 1000 метрів, штовхання ядра, стрибки, лазіння по канату [16]. Військово-прикладна підготовленість військовослужбовців визначається за спеціальними тестами у видах збройних сил та родах військ 2 рази на рік.

Характерною особливістю фізичної та психологічної підготовки французької армії є курс «командо», що являє собою комплекс військово-прикладних прийомів та дій, які виконуються в умовах підвищеної небезпеки та ризику і пов'язані із значними фізичними та психічними навантаженнями [18]. У зміст курсу входять: «смуга ризику», окремі ділянки якої долаються під справжнім вогнем; скельолазання; переправи через водні перешкоди; «втеча з полону»; «бій із танками»; «виживання у складних умовах» і ряд інших дій.

Основною перевагою французької системи фізичної підготовки військ є її гнучкість та універсальність. За кількістю службового часу, який виділяється на фізичну підготовку та спорт (до 8 годин на тиждень і числу штатних спеціалістів, збройні сили Франції переважають армії інших країн НАТО [2].

Таким чином, основними концептуальними напрямками модернізації підходів до організації та змістовного наповнення систем фізичної підготовки країн НАТО є:

- інтенсифікація процесу фізичної підготовки;

- фундаментальний розвиток загальної фізичної підготовленості військовослужбовців;

- пріоритетний розвиток військово-прикладної спрямованості процесу фізичної підготовки;

- спортивна спрямованість процесу фізичної підготовки;

- забезпечення функціональної готовності організму кожного військовослужбовця до виконання військово- професійних завдань.

нато армія фізична підготовка

Висновки

Аналізуючи вище викладене, можна зазначити, що фахівцями фізичної підготовки збройних сил провідних держав-членів НАТО акцентовано увагу на збільшенні у змісті систем фізичної підготовки кількості військово-прикладних вправ. Окремої уваги заслуговують наступні тенденції:

використання методів підготовки в умовах ризику;

розвиток витривалості (біг на 2, 3, 5 миль і марші на 25-50 миль з повною викладкою, щоденний біг на 2 милі до сніданку);

наявність спеціальних курсів рукопашної підготовки (штиковий бій, прийоми нападу й захисту без зброї, східні єдиноборства).

В арміях провідних країн НАТО значну увагу приділяють контролю фізичної підготовленості військовослужбовців та рівню їх відповідності вимогам професійної діяльності. Існує достатньо високий рівень вимог як до загальної, так і до спеціальної фізичної підготовленості, а також встановлена чітка диференціація нормативів відповідно до специфіки військової служби.

Перспективи подальших досліджень буде спрямовано на дослідження ефективності засобів військово- прикладних видів спорту на вдосконалення спеціальної фізичної підготовки майбутніх офіцерів закладів військової освіти.

Література

1. Щеголев В.А. Физическая підготовка иностранных армий: учеб. пособ. СПб.: 2007. 272 с.

2. Одеров А.М., Климович В.Б., Підлетейчук Р.В., Добровольський В.Б., Корчагін М. В. Особливості організації та змістовне наповнення систем фізичної підготовки у Збройних Силах держав-членів НАТО та України. Український журнал медицини, біології та спорту. 2020. № 2 (24). С. 271-282.

3. The Army Physical Fitness Program. Army Training and Leader Development. 2017 Dec; AR 350-1: 17-9.

4. Army Training and Evaluation Program № 17 - 237 - 10 - MTP: Mission Training Plan for the Tank Platoon. Headquarters Department of Army 25.09.1996. Washington DC; 1996. 401 p.

5. Headquarters Department of the Army. Physical Fitness Training. Washington DC. 1992 September 30; FM 21 -20: 14-26.

6. Army Command, Leadership, and Management: Theory and Practice. US Army War College, Carlisle Barracks, Pensylvania; 1995. 465 p.

7. Romanchuk S., Yavorskyy A. Peculiarities of officers' fitness shape. Journal of Physical Education and Sport. - 2015. - Vol. 15, is. 3. - P. 441 - 445.

8. Романчук С., Романчук В. Фізична підготовка в сухопутних військах збройних сил провідних держав НАТО. Молода спортивна наукаУкраїни. 2010. Т.2. С 205-209.

9. Романчук С.В. Фізична підготовка курсантів військових навчальних закладів Сухопутних військ Збройних сил України: [монографія]. Львів: АСВ, 2012. 367 с.

10. Кузнецов М. Удосконалення фізичної підготовки кандидатів у підрозділи Сил Спеціальних Операцій Збройних Сил України. Львів. Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, 2017, 236 с.

11. Рябчук В. Физическая подготовка в ВМС США. Военный вестник. 1993. № 9. С. 81 - 86.

12. Теорія та організація фізичної підготовки військ: [підручник] За ред. Ю.О. Резнікова, В.М. Афоніна. Львів: ЛВІ, 2004. 458 с.

13. Физическая подготовка в иностранных армиях: учеб. пособ. [В.Н. Утенко, В.А. Щеголев, Н.Г. Лутченко и др]. Л.: ВДКИФК, 1997. 33 с.

14. Sport in der Bundeswer. 2004 Sep; ZDv 3/10: 14-9.

15. Mariani T. Time Course of Adaptations during Strength and Power Training. In: Strength and Power in Sport. Oxford: Blackwell Scientific Publications; 1992. p. 268-271.

16. Физическая подготовка иностранных армий. В.А. Щеголев, Г.Г.Дмитриев, В.П. Сущенко и др. СПб: Воен. ин-т физ. Культуры, 2007. 272с.

17. Физическая подготовка наемных и призывных иностранных армий: Учебное пособие. Под ред. А.И. Чернюка, В.А. Дорофеева и В.Н. Утенко. Москва: Академия ГШ ВС СсСр, 1990. 38 с.

18. Глазунов Н.К. Стратегические концепции и развитие вооруженных сил Североатлантического союза. Военно-исторический журнал. 1978. № 11. С. 80 - 86.

Reference

1. Shcheholev V. A. Fyzycheskaia pidhotovka ynostrannikh armyi: ucheb. posob. SPb.: 2007. 272 s. (in Ukrainian).

2. Oderov A.M., Klymovych V.B., Pidleteichuk R.V., Dobrovolskyi V.B., Korchahin M. V. Osoblyvosti orhanizatsii ta zmistovne napovnennia system fizychnoi pidhotovky u Zbroinykh Sylakh derzhav-chleniv NATO ta Ukrainy. Ukrainskyi zhurnal medytsyny, biolohii ta sportu. 2020. № 2 (24). S. 271-282.. (in Ukrainian).

3. The Army Physical Fitness Program. Army Training and Leader Development. 2017 Dec; AR 350-1: 17-9.

4. Army Training and Evaluation Program № 17 - 237 - 10 - MTP: Mission Training Plan for the Tank Platoon. Headquarters Department of Army 25.09.1996. Washington DC; 1996. 401 p.

5. Headquarters Department of the Army. Physical Fitness Training. Washington DC. 1992 September 30; FM 21-20: 14-26.

6. Army Command, Leadership, and Management: Theory and Practice. US Army War College, Carlisle Barracks, Pensylvania; 1995. 465 p.

7. Romanchuk S., Yavorskyy A. Peculiarities of officers fitness shape. Journal of Physical Education and Sport. - 2015. - Vol. 15, is. 3. - P. 441 - 445.

8. Romanchuk S., Romanchuk V. Fizychna pidhotovka v sukhoputnykh viiskakh zbroinykh syl providnykh derzhav NATO. Moloda sportyvna nauka Ukrainy. 2010. T.2. S 205-209. (in Ukrainian).

9. Romanchuk S.V. Fizychna pidhotovka kursantiv viiskovykh navchalnykh zakladiv Sukhoputnykh viisk Zbroinykh syl Ukrainy: [monohrafiia]. Lviv: ASV, 2012. 367 s.(in Ukrainian).

10. Kuznetsov M. Udoskonalennia fizychnoi pidhotovky kandydativ u pidrozdily Syl Spetsialnykh Operatsii Zbroinykh Syl Ukrainy. Lviv. Natsionalna akademiia sukhoputnykh viisk imeni hetmana Petra Sahaidachnoho, 2017, 236 s.

11. Riabchuk V. Fyzycheskaia podhotovka v VMS SShA. Voennbii vestnyk. 1993. № 9. S. 81 - 86. (in Ukrainian).

12. Teoriia ta orhanizatsiia fizychnoi pidhotovky viisk: [pidruchnyk] Za red. Yu. O. Reznikova, V.M. Afonina. Lviv: LVI, 2004. 458 s. (in Ukrainian).

13. Fyzycheskaia podhotovka v ynostrannbikh armyiakh: ucheb. posob. [V.N. Utenko, V.A. Shcheholev, N.H. Lutchenko y dr]. L.: VdKYFK, 1997. 33 s. (in Ukrainian).

14. Sport in der Bundeswer. 2004 Sep; ZDv 3/10: 14-9.

15. Mariani T. Time Course of Adaptations during Strength and Power Training. In: Strength and Power in Sport. Oxford: Blackwell Scientific Publications; 1992. p. 268-271.

16. Fyzycheskaia podhotovka ynostrannbikh armyi. V.A. Shcheholev, H.H. Dmytryev, V.P. Sushchenko y dr. SPb: Voen. ynsttitut fyz. Kulturi, 2007. 272s. (in Ukrainian).

17. Fyzycheskaia podhotovka naemnbkh y pryzbivnbikh ynostrannbikh armyi: Uchebnoe posobye. Pod red. A.Y. Cherniuka, V.A. Dorofeeva y V.N. Utenko. Moskva: Akademyia HSh Vs SSSR, 1990. 38 s. (in Ukrainian).

18. Hlazunov N.K. Stratehycheskye kontseptsyy y razvytye vooruzhennbikh syl Severoatlantycheskoho soiuza. Voenno-ystorycheskyi zhurnal. 1978. № 1І. S. 80 - 86. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru