Інтегрований захист гречки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Нині, коли у сільськогосподарському виробництві за рентабельністю перше місце посідає ріпак, ми практично забули про гречку. Але ще зовсім недавно, у 80-х роках, гречана крупа була дефіцитом. Цей продукт входив до складу елітних. Він був невід'ємною частиною спецпайків.

Звичайно, вирощування гречки - річ зовсім не проста. І щоб отримати

високий рівень врожайності, крім знання секретів агротехніки, потрібен ще й захист від шкідників. Захист, своєю чергою, також має особливості, що пов'язані, насамперед, із спеціалізованими комахами фітофагами.

Для захисту гречки від шкідників і хвороб, узагальнюючи досягнення науки з вирощування гречки та практику передових гречкосійних господарств України, можна рекомендувати комплекс уже давно ефективно застосовуваних агротехнічних заходів.

В Україні рослинам із родини гречкових можуть завдати шкоди 114 видів шкідників. Проте поки що не встановлено точного видового складу шкідників гречки культурної, хоча на ній виявлено майже 50 їх видів. Питання доповнення видового складу шкідників та їхньої шкодочинності залишається відкритим. Найвідоміших потенційно шкідливих комах гречки, які здатні спричинити відчутні втрати врожаю, налічують близько 15 видів.

Із загальним погіршенням фітосанітарного стану на посівних площах під різними культурами в Україні знову виникає загроза, в т. ч. і для гречки, від таких багатоїдних комах, як дротяники (личинки коваликів), хробаки (личинки хрущів), гусениці озимої совки та низки інших шкідливих безхребетних, чия чисельність значно зросла останнім часом.

Розділ 1. Стан і перспективи розвитку захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів

Компенсувати обмеження застосування хімічних препаратів у системах інтегрованого захисту можна завдяки посиленню біологічного чинника в широкому розумінні цього слова .

Однією із складових стабільних сільськогосподарських систем є інтегрований захист рослин від шкідників і хвороб.

Реформування сільськогосподарського виробництва й перехід його на ринкові умови призвели до глибоких змін у системі землеробства. Орієнтація на культури, продукція яких має попит, спричинила часте, а то й беззмінне їх вирощування на окремих полях. Відхід від сівозміни й спрощення технологій вирощування культур погіршили фітосанітарний стан в агроценозах.

Особливо це проявилося в економічно слабких кооперативних і фермерських господарствах, які не в змозі якісно обробити землю, вчасно і на належному рівні виконати технологічні заходи з вирощування сільськогосподарських культур і збирання врожаю. Через невиконання в усій повноті окремих складових інтегрованого захисту не забезпечується запроектована його ефективність проти шкідників і збудників хвороб.

За допомогою пестицидів вдається утримувати на безпечному рівні чисельність багатьох небезпечних фітофагів і запобігати епіфітотійному розвитку багатьох хвороб. Нема сумніву, що хімічні засоби в екстремальних ситуаціях використовуватимуть і надалі.

Але не можна не зважати на те, що широке використання пестицидів призвело до цілої низки негативних наслідків - забруднення атмосфери та водоймищ, нагромадження хімічних речовин у ґрунті та продуктах харчування, появи стійких форм у популяціях шкідливих організмів, скорочення популяцій корисних комах тощо.

У світі накреслилася тенденція до зниження обсягів застосування пестицидів у сільському господарстві. Це є результатом підвищення вимог з боку служб із питань охорони навколишнього середовища, зростання цін на нові високоефективні препарати, запровадження систем біологічного землеробства, які передбачають зменшення, а на деяких культурах - повне виключення обробок пестицидами, особливо в технологіях виробництва продукції для дієтичного й дитячого харчування.

Компенсувати обмеження застосування хімічних препаратів у системах інтегрованого захисту можна завдяки посиленню біологічного чинника в широкому розумінні цього слова. Ставиться завдання використати всі можливі заходи та нехімічні засоби контролю розвитку фітофагів і патогенів.

Одним із шляхів посилення біологічного чинника в системах інтегрованого захисту є добір і використання сортів, які виявляють стійкість проти найпоширеніших і найнебезпечніших видів шкідливих організмів. Упровадження у виробництво сортів із високою стійкістю проти шкідників і хвороб створює передумови для скорочення кількості хімічних обробок посівів або повної відмови від їх застосування і сприяє підвищенню стабільності та ефективності сільськогосподарського виробництва.

Певні перспективи в посиленні біологічного чинника захисту рослин має використання біологічних препаратів, які безпосередньо проявляють фунгіцидну дію (Триходермін, Ризоплан, Гаупсин, Хетомік, Сімтес тощо) або підвищують стійкість рослин проти ґрунтової і аерогенної інфекції (Ризоагрін, Ризоентерин, Діазобактерин тощо).

Визначення нових норм біопрепаратів, розробка та вдосконалення технологій їхнього застосування дадуть можливість ширше використовувати біометод у системах інтегрованого захисту рослин.

Розділ 2. Ґрунтові і кліматичні умови зони вирощування культури

Ґрунти чорноземи звичайні середньосуглинкові. Бал грунтів 49, вміст гумусу 3,01%, кислотність рН 6,8, фосфору 132,2 млг/кг, калію 136,3 млг/кг. азоту 75,7млг/кг. За 2011 рік було внесено 556 тон мінеральних добрив, а також 5,5 тон мікродобрив. Засобів захисту рослин 9665 тон. Останній агрохімічний стан грунтів проводився в 2011 році.

Клімат відноситься до другого агрокліматичного району, який характеризується як дуже теплий та посушливий і знаходиться в зоні Південного Степу України. Клімат відзначається нерівномірністю і недостатнім випаданням опадів на протязі року, високою температурою і сухістю повітря, потужними східними вітрами в найбільш критичні періоди розвитку рослин.

Погодні умови характеризуються значним перепадом температур у лютому та березні. До негативних явищ слід також віднести нерівномірний розподіл опадів по місяцях року, низьку відносну вологість повітря впродовж вегетаційного періоду, високий рівень випаровування вологи ґрунтом. Східні та північно-східні вітри взимку дуже холодні. Навесні переважають південно-західні вітри, з опадами у вигляді дощів; влітку східні вітри приносять зливові дощі. Накопичення вологи в ґрунті відбувається, головним чином, восени, частково взимку і рано навесні. В цілому кліматичні умови району дозволяють вирощувати озиму пшеницю. Нижче представлені середні багаторічні агрокліматичні показники які наведені в таблицях .

Температура повітря по місяцях, (°С)

Таблиця 2.1

Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °С. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2011 р. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року.

Середня кількість опадів, (мм)

Таблиця 2.2

Відносна вологість повітря в середньому становить 73%, найменша вона у серпні (62%), найбільша - у грудні (87%).

Відносна вологість повітря, (%)

Таблиця 2.3

Розділ 3. Біологічні особливості та агротехніка культури

Вимоги до температури

Гречка - теплолюбна і вимоглива до температурного режиму культура. Насіння її починає проростати лише при температурі 7-8°С, а дружне проростання і поява сходів спостерігається при 13-15°С. При температурі 15-18°С сходи з'являються через 7 - 8 днів. Сходи гречки гірше, ніж інших культур переносять весняні заморозки: пошкоджуються при мінус 1 , 5 - 2 ° С, гинуть при мінус 2 - 3 С. При вирощуванні гречки в післяжнивних і післяукісних посівах слід враховувати, що дорослі рослини чутливі до осінніх заморозків.

У період вегетації гречка повільно росте і розвивається при температурі нижче 13-15°С і пригнічується при температурі вище 25°С, особливо в фазі цвітіння. При високих температурах зменшується виділення квітками нектару, внаслідок чого погіршується запилення і зав'язування плодів. Краще гречка розвивається при температурі близько 20°С. Сума ефективних температур для скоростиглих сортів гречки становить 800°С, середньо - та пізньостиглих - понад 1200°С.

Вимоги до вологи

Гречка відноситься до вологолюбних культур. Транспіраційний коефіцієнт варіює від 480 до 600. Гречка споживає води втричі більше, ніж просо і вдвічі - ніж пшениця. Насіння при проростанні поглинає до 60% води від своєї маси. Найбільш вимоглива гречка до вологи в міжфазний період масового цвітіння-плодоутворення. За цей період рослини вбирають з ґрунту 50-60% води від загальної потреби. При нестачі води ріст рослин припиняється, але розвиток продовжується. При цьому формуються малопродуктивні карликові рослини.

Період цвітіння і наливу плодів для гречки є найбільш відповідальним і в значній мірі залежить від метеорологічних умов. У несприятливих умовах різко зменшується кількість зав'язей і, в результаті, продуктивність рослин знижується. Дощі і тумани, жара і посуха, вітри і різкі коливання температури порушують запилення квіток і налив насіння, що значно зменшує врожай. Гречка чутлива до повітряної посухи. Відносна вологість повітря нижче 30-40%, яка супроводжується вітрами, викликає в'янення рослин, загибель квіток, зав'язей і навіть плодів. Особливо негативно позначається на гречці сумісна дія повітряної і ґрунтової посухи, коли температура підвищується до 30°С, а вологість повітря зменшується до 40%. За таких умов на рослинах протягом 2-3 днів відмирають зав'язі. Для пом'якшення мікроклімату гречку слід висівати поблизу лісу або лісосмуг.

Основними причинами низьких і нестійких урожаїв гречки є: недостатньо розвинена коренева система, невідповідність між величиною асиміляційної поверхні листя і кількістю квіток на рослині, тривалий період цвітіння і плодоутворення та його залежність від метеорологічних умов, особливості запилення квіток, пов'язані із статевим диморфізмом та ін. Проте основною причиною слід вважати недосконалість технології вирощування гречки, ставлення до неї як до другорядної культури.

Вимоги до ґрунту.

Гречка добре росте на різних ґрунтах, але краще на родючих і окультурених. Це є наслідком того, що за масою кореневої системи в одиниці об'єму ґрунту гречка значно поступається іншим культурам (пшениці в 2,4, ячменю - в 1,6 рази). Разом з тим коренева система гречки має високу фізіологічну здатність поглинання поживних речовин, особливо фосфору, з важкорозчинних сполук ґрунту і переважає за цією якістю багато інших сільськогосподарських культур.

Кращими для гречки є родючі, добре аеровані, пухкі, прогріті ґрунти. Високі врожаї вона формує на чорноземах і сірих лісових слабокислих ґрунтах (рН 5-6). Можна успішно вирощувати гречку також на окультурених піщаних та торфових ґрунтах. Погано переносить низинні перезволожені, важкі глинисті, запливаючі, дуже кислі (рН<5) і солонцюваті ґрунти. Не слід вирощувати гречку на ґрунтах надміру удобрених гноєм, на яких спостерігається "жирування" рослин - надмірний розвиток зеленої маси і зменшення генеративної здатності.

З 1 ц зерна гречка виносить з ґрунту 4,3 кг азоту, 3 кг фосфору та 7 , 5 кг калію, що в 1 , 5 - 3 рази перевищує винос поживних речовин, наприклад, пшеницею. Найвищу вимогливість до поживних речовин, особливо до азоту, гречка проявляє на початку другої половини вегетації, тобто в період швидкого розвитку та нагромадження сухих речовин і формування органів плодоношення.

Гречка - одна із скоростиглих культур. Період вегетації в неї 60-90 днів, який складається із семи фенологічних фаз: проростання, сходів, гілкування, бутонізації, цвітіння, плодоутворення, достигання. Від сходів до бутонізації гречка росте дуже повільно, а від бутонізації до побуріння насіння - дуже енергійно і нагромаджує за цей час близько 70% сухих речовин.

Попередники

Гречка вимоглива до попередників. Кращими з них є удобрені озимі зернові, зернобобові, просапні культури (цукрові буряки, картопля, кукурудза), льон-довгунець, багаторічні бобові трави. На Поліссі гречку рекомендується висівати після удобреної картоплі, люпину, озимини, льону-довгунця, багаторічних трав; у Лісостепу - після цукрових буряків, кукурудзи, удобреної озимої пшениці, гороху; у Степу - після озимої пшениці, кукурудзи, гороху, баштанних культур. Гречку краще висівати на полях, розміщених поблизу від лісу та лісосмуг.

Такі посіви краще захищені від вітру, знаходяться в кращих умовах забезпечення вологою та менше страждають від суховіїв.

Гречка, внаслідок швидкого росту і пригнічення бур'янів під густим листостебловим покривом, є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур. Після збирання гречки ґрунт знаходиться в пухкому стані, добре утримує вологу, а пожнивні рештки поліпшують його родючість за рахунок калію та інших поживних речовин.

Обробіток ґрунту

Гречка позитивно реагує на якісний обробіток ґрунту, який забезпечує оптимальні водний, поживний, тепловий і повітряний режими і створює добрі умови для формування кореневої системи.

Основний обробіток ґрунту під гречку по відповідних попередниках майже не відрізняється від обробітку під інші ярі культури. Після стерньових попередників проводять лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, Л Д Г - 1 5 на глибину 6 - 8 см. Поля забур'янені багаторічними бур'янами лущать двічі. При значному забур'яненні пирієм лущення проводять дисковими боронами або дисковими лущильниками в двох напрямках на глибину 12-14 см.

Ділянки, забур'янені осотом і іншими коренепаростковими бур'янами перший раз обробляють дисковими лущильниками на глибину 6 - 8 см, другий - після відростання розеток осоту, лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Зяблеву оранку на попередньо злущених площах проводять плугами з передплужниками після масової появи сходів однорічних бур'янів на глибину 20-22 см, багаторічних - 25-27 см, а на дерново-підзолистих ґрунтах - на глибину орного шару.

Поля, на яких вирощувалась кукурудза двічі дискують важкими дисковими боронами БД-10, БДТ-7 і проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см. Після картоплі і цукрових буряків проводять зяблеву оранку на глибину 20-22 см без попереднього лущення.

У районах поширення вітрової ерозії застосовують безвідвальний обробіток ґрунту. Спочатку стерню обробляють голчастою бороною БИГ-3, а глибоке розпушування проводять плоскорізами (ПГ-3-5, КПГ-2-150) на глибину 20-22 см.

Взимку, на полях призначених для сівби гречки, зважаючи на її вологолюбність, проводять снігозатримання з використанням валкоутворювачів (СВУ-2,6).

Перший захід весняного обробітку ґрунту - раннє боронування в 2 - 3 сліди на глибину 3 - 4 с м проводиться для закриття вологи з настанням фізичної стиглості ґрунту боронами БЗТС-1,0. Культивацію 3 боронуванням проводять у період сівби ранніх ярих зернових культур культиваторами КПС-4, КПГ-4 на глибину 10-12 см. Через 8-10 днів поле культивують повторно на 8 - 10 см. Передпосівну культивацію проводять у день сівби культиваторами УСМК-5,4 на глибину загортання насіння (до 6 см). У суху весну перед сівбою застосовують коткування котками ЗККШ-6 або СКГ-2 в агрегаті з райборінками ЗВП-0,6.На важких запливаючих ґрунтах, забур'янених коренепаростковими бур'янами, замість культивацій розпушують ґрунт полицевими лущильниками ППЛ-10-35 або чизельними плугами ПЧ-4,5.

Удобрення

Гречка, внаслідок недостатньо розвиненої кореневої системи і високої вимогливості до поживних речовин, добре реагує на удобрення. При формуванні 20 ц/га врожаю зерна вона виносить з ґрунту 90 кг азоту, 60 кг фосфору і понад 150 кг калію. Органічні добрива безпосередньо під гречку не вносять. Використовують післядію органічних добрив, внесених під попередники. Удобрюють гречку лише мінеральними добривами.

Залежно від родючості ґрунту і якості попередника середні норми мінеральних добрив в умовах України такі: азоту - 30-60, фосфору - 45-60 і калію - 30-60 кг/га.

Фосфорні і калійні добрива вносять перед зяблевою оранкою, азотні - під першу весняну культивацію. Обов'язковим є внесення добрив у рядки під час сівби гречки. Для цього використовують на Поліссі і в Лісостепу нітрофоски або нітроамофоски з розрахунку по 10 кг/га азоту, фосфору і калію; у Степу - гранульований суперфосфат (10 кг/га фосфору).

Позитивний вплив на врожай має також внесення в рядки гранульованого суперфосфату, збагаченого мікроелементами (бор, марганець, молібден та ін.). Якщо добрива до сівби гречки не внесені, її підживлюють на початку бутонізації фосфорно-калійними добривами в дозі від 20 до 30 кг/га фосфору і калію, а на бідних ґрунтах - повним мінеральним добривом з розрахунку по 30 кг/га азоту, фосфору і калію.

Враховуючи негативну реакцію гречки на хлор, калійні хлор-вмісні добрива слід вносити завчасно під зяблеву оранку, що забезпечує вимивання хлору за межі кореневмісного шару. Проте краще використовувати безхлорні калійні добрива - калімагнезію, сірчанокислий калій, калійну селітру, поташ, калімагнезієвий концентрат, попіл та ін. Хлор викликає плямистість листя і зменшує вміст у них хлорофілу, а отже, послаблює процеси фотосинтезу рослин і зменшує їх продуктивність.

Потрібно враховувати, що коренева система гречки має здатність засвоювати поживні речовини, особливо фосфор із важкорозчинних сполук і під неї ефективне внесення фосфорного борошна. Дерново-підзолисті ґрунти під гречку треба вапнувати, доводячи реакцію ґрунтового розчину до слабокислої або нейтральної. Доведено, що мінеральні добрива ефективніші при нейтральній реакції ґрунтового розчину: рослини краще гілкуються, формують більшу листкову поверхню і забезпечують вищу врожайність.

Вимоги до насіннєвого матеріалу

Для сівби гречки використовують насіння районованих сортів схожістю понад 92% та масою 1000 шт. більше 20 г. Насіння мусить бути добре відсортованим, крупним і ваговитим.

За даними науково-дослідних установ, при сівбі гречки крупним ваговитим насінням урожайність підвищується на 45% порівняно з сівбою дрібним, легким насінням.

За 2-3 дні перед сівбою насіння протруюють проти фузаріозу, переноспорозу, сірої гнилі, використовуючи вітавакс (2-3 кг/т) або фундазол (2-3 кг/т). Одночасно з протруєнням обробляють насіння препаратом ТУР (1,5 кг/т), який підвищує стійкість рослин до вилягання, та одним з мікроелементів, використовуючи сульфат марганцю (50-100 г / ц насіння), мідний купорос (50-100 г / ц ) , сульфат цинку (50 г/ц), борну кислоту (100-200 г/ц) та ін.

Важливим заходом підготовки насіння до сівби є повітряно-тепловий обігрів, який підвищує його схожість і енергію проростання.

Строки сівби

Сіють гречку, коли ґрунт на глибині 8-10 см прогріється до 10-12 С і мине загроза весняних заморозків. Дуже ранні посіви страждають від весняних заморозків, а пізні - від посухи.

Способи сівби

Кращі способи сівби гречки - звичайний рядковий і широкорядний з шириною міжрядь відповідно 15 та 45 см. При достатньому зволоженні, на бідних за родючістю та чистих від бур'янів полях, при використанні скоростиглих сортів, які мало гілкуються, перевагу надають звичайному рядковому способу сівби; на забур'янених фунтах у районах недостатнього зволоження - широкорядному.

Норма висіву

Норми висіву насіння гречки залежать від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей сорту, способу сівби та ін.

При звичайному рядковому способі в Лісостепу і на Поліссі висівають 4-5 млн зерен (80-110 кг/га), у районах Степу - 3-3,5 млн зерен (60-70 кг/га). При широкорядному способі в Лісостепу і на Поліссі висівають 50-80 кг/га, у Степу - 45-50 кг/га. Широкорядний спосіб сівби гречки забезпечується буряковою сівалкою ССТ-12 з пристосуванням для точного висіву СТЯ-27000. Загортають насіння на глибину 4-5 см, а на легких ґрунтах - на 6-7 см.

Збирання

Збирають гречку тільки роздільним способом. Це обумовлюється нерівномірністю її достигання, коли на час збирання на рослинах є бутони, квітки, зелені і стиглі плоди. До роздільного збирання гречки приступають при побурінні 75-80% плодів. При жаркій погоді, щоб зменшити обсипання дозрілих плодів, скошують гречку у валки у вранішні і вечірні години. Через 3-4 дні після скошування, коли вологість вегетативної маси буде не більше 30-35%, а зерна 16-18%, валки обмолочують зернозбиральними комбайнами при зменшенні кількості обертів барабана. Після обмолоту зерно очищають, сортують і просушують до вологості 14-15%.

Розділ 4. Розповсюдження та біологічні особливості шкідників, хвороб і бур'янів небезпечних для культури в зоні її вирощування

Основні шкідники гречки і найбільший економічний поріг шкодочинності:

шестикрапкова цикадка, ЕПШ 50 - 150 особин/м2

попелиця звичайна злакова, ЕПШ 20 екз/м2

ковалик смугастий, ЕПШ 5 - 8 личинок на 1 м2

Основні відомості про шкідників

Таблиця 4.1

Назва шкідника (українська і латинська)	Кількість поколінь на рік	Зимуюча фаза і місце зимівлі	Шкодочинна фаза	Органи, що пошкоджуються, тип пошкодження	Період шкодочинності (декади місяця)	ЕПШ
Шестикрапкова цикадка (Macrosteles laevis)	2 - 3	Зимують яйця, відкладені в тканину піхви листка	Шкодять дорослі особини	Висмоктують сік із листя	кінець квітня - початок червня	50 - 150 особин/м2
Попелиця звичайна злакова (Schizaphis graminum)	10 - 12	Зимують яйця на рослинних рештках	Дорослі особини	Висмоктують сік з листя і стебла	Під час всієї вегетації	20 екз/м2
Ковалик смугастий (Agriotes liпeatus L.)	Розвиваються 3 - 5 років	Зaлялькoвyютьcя y гpyнтi нa глибинi 10-14 cм	Жуки	Їдять корені	На протязі всього свого життя	5 - 8 личинок на 1 м2
Жужелиця хлібна мала (Zabrus tenebrioides)	2-3	земляних колисочках на глибині від 20-50см	Личинки і жуки	Личинки живляться сходами	другій половині травня - на початку червня	3 - 5 жуків на 1 м2

Основні відомості про хвороби

гречка агротехнічний захист бур'ян

Таблиця 4.2

Назва хвороби та її збудника (українська і латинська)	Зимуюча стадія і місце зимівлі	Строки та шлях і ураження	Ознаки хвороби
Аскохітоз (Ascochyta fagopyri Bres)	Зимує на рослинних рештки у вигляді пікнік та грибниці	Під час вегетації рослин пікноспорами	Уражуються листки і стебла, на яких утворюються великі, округлі, жовтуваті плями з темною облямівкою.
Несправжня борошниста роса	Ооспори зберігаються у рештках рослин і на насінні	Грибниця його міжклітинна, від якої на поверхню листків через продихи виходять конідієносці з конідіями, утворюючи сірувато-фіолетовий наліт	На листках з верхнього боку утворюються розпливчасті жовтуваті плями, а з нижнього - слабкий сірувато-фіолетовий наліт
Сіра гниль	Зберігається у вигляді склероціїв на рештках рослин і на насінні	Під час вегетації конідіями	На листках, стеблах і суцвіттях з'являються бурі плями, що вкриваються густим, сірим, пухнастим нальотом з утворенням чорних склероціїв

Відомостей про бур'яни

1.Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia L.) - тип непаразитні, підтип однорічні, біологічна група ярі.

Загальна характеристика

Морфологічна будова рослини Стебло - високе (до 200-250 см) прямим, розгалуженим у верхній частині, міцним, опушеним стеблом. Листки - листки верхні чергові, темно-зелені, одноперисті, нижні - подвійноперистороздільні з лінійно-ланцетними частками, супротивні, знизу опушені. Суцвіття -квітки зібрані в роздільностатеві зелені кошики. Чоловічі в колосо- або китице- подібних суцвіттях, розташовані на кінцях стебел та гілок. Жіночі розміщені по одній в пазухах листка або під чоловічими суцвіттями. Квітколоже щетинистоплівчасте. Корінь -стрижневий, розгалужений, заглиблюється в грунт до 4 м і більше.

2. Лобода біла Chenopodium album L. Ярі

Загальна характеристика

Стебло - пряме, розгалужене, висотою 30-120 см. Листки - чергові, нижні ромбовидно-яйцевидні. Суцвіття- квітки зібрані в колосовидні суцвіття, окремі клубочки яких розташовані в пазухах листків. Максимальна плодючість - 700 тис. насінин. Поширена по всій Україні, засмічує всі культури, переважно просапні, а також сади, виноградники, росте біля жител, вздовж доріг, лісосмуг тощо.

3. Пирій повзучий (Elytrigia repens L. Agropyrum repens L.) Багаторічні

Загальна характеристика

Стебло - пряме, голе, висотою 60-120 см, має підземні стебла, Листки - лінійно-ланцетні, язичок плівчастий, вушок немає. Суцвіття - прямий вузький колос. Максимальна плодючість - 19 тис. Життєздатність в грунті - понад 5 років. Росте на полях і пасовищах, в тому числі на засолених і вапнякових ґрунтах, біля доріг, житла, по всій території країни.

4. Осот рожевий (Cirsium arvense L.) - тип непаразитні, біологічна група коренепаросткові.

Загальна характеристика

Морфологічна будова рослини Стебло - пряме, 50-150 cм. Листки - чергові, гoлі Суцвіття - язичкові, зiбpaнi в кошики Корінь - в пepший рік пpoникaє в гpyнт на глибину до 2 м., на тpeтiй - на 4 м. Насіння Плід -сім'янка. Форма - oвaльнoвидoвжeна, змоpшкyвaта, злeгкa зiгнyта. Колір -cвiтлo-бypyвaто-кopичнeвий. Розмір - довжина 2,5- 3,25, ширина 0,75-1,25, товщина 0,5 мм. Маса 1000 нас. 0,5-0,6 г. Сходить - квiтнi - тpaвнi i нaвiть влiткy. Цвіте - нa пepшoмy році життя з чepвня пo вepeceнь Плодоносить - в липнi - жoвтнi. Біологічні особливості Глибина проростання - нe бiльшe 8-12 cм Життєздатність насіння в грунті - дo 5 poкiв. Максимальна плодючість - 30 тиc. сiм"янoк; Екологічні умови Температура проростання -мiнiмaльнa +6...+8, oптимaльнa +25...+30 Зacмiчyє пacoвищa, caди, пepeвaжнo нa дoбpe звoлoжeниx зeмляx.

5. Спориш звичайний(Polygonum aviculare L.) - тип непаразитні, однорічні.

Загальна характеристика

Морфологічна будова рослини. Стебло - здебільшого лежаче або висхідне, 20- 80 см. Листки чергові, еліптичні. Квітки зібрані в пучечки, що сидять у пазухах листків. Корінь стрижневий. Розвиток. Сходить - в лютому - травні Цвіте в червні - жовтні. Плодоносить - в липні - листопаді. Плід - горішок форма- тригранний . Колір - темно-коричневий, майже чорний, слабоблискучий. Розмір - довжина 2,25-3, ширина 1-1,75, товщина 0,75- 1,25 мм. Маса 1000 горішків 2,5-2,75 г. Біологічні особливості. Максимальна плодючість однієї рослини до 5400 горішків, Період спокою - до 68 місяців. Глибина проростання - не більше 810 см. Життєздатність в грунті - до 5 років.

Розділ 5. Агротехнічні методи боротьби з шкідливими організмами культури

Попередники культури

У гречки, висіяної після гороху, люпину або багаторічних бобо­вих трав, вміст білка в зерні підвищується на 1 - 1,5 %.

Гречку рекомендується висівати в районах Полісся після удобре­них картоплі, люпину на силос, озимини та льону-довгунця; у райо­нах Лісостепу - після кукурудзи, цукрових буряків, удобреної ози­мої пшениці, гороху; у Степу - після озимої пшениці, кукурудзи, гороху, баштанних культур.

Гречка є добрим попередником для інших сільськогосподарських культур. Пояснюється це тим, що вона швидко росте, в умовах висо­кої агротехніки формує гіллясті широколисті рослини і пригнічує бур'яни; ґрунт після збирання гречки буває досить пухким і добре утримує вологу, а післяжнивні рештки гречки, багаті на азот, фос­фор і особливо калій, поліпшують його родючість.

Прийоми обробітку ґрунту

Обробіток ґрунту спрямований на створення найсприятливіших умов водного, повітряного, теплового і поживного режимів для кра­щого формування кореневої системи й листкового апарата гречки.

При розміщенні гречки після стерньових попередників основний обробіток ґрунту починають з лущення стерні. При незначному за­бур'яненні однорічними бур'янами стерню дискують лущильника­ми (ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8 см.

Поля, сильно за­бур'янені коренепаростковими бур'янами, перший раз дискують на глибину 6 - 8 см, удруге - після відростання бур'янів полицевими лущильниками (ППЛ-10-25) на 12 - 14 см; забур'янені кореневищ­ними бур'янами - двічі дискують дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину залягання кореневищ (10 - 12 см). Зяблеву оранку на цих площах проводять плугами з передплужниками піс­ля масової появи сходів однорічних бур'янів на глибину 20 - 22 см, багаторічних 25 - 27 см, а на ґрунтах з мілких орним шаром (дерно­во-підзолистих) - на глибину його залягання.

На полях, чистих від бур'янів, оранку замінюють глибоким роз­пушуванням (12 - 14 см) важкими дисковими боронами або плоско-різами на глибину 20 - 22 см.

На схилах, а також у районах вітрової ерозії здійснюють безвідвальний обробіток: стерню розпушують голчастою бороною (БИГ-3), а основний обробіток проводять плоскорізами-глибокорозпушувачами (ПГ-3-5, КПГ-2-150, ОПТ-3-5) на глибину 20 - 22 см.

Зважаючи на вологолюбність гречки, взимку слід застосовувати снігозатримання з використанням валкоутворювачів (СВУ-2,6). Ра­но навесні, з настанням фізичної стиглості ґрунту, закривають вологу боронуванням (БЗСС-1, БЗТС-1) у 2 - 3 сліди на глибину 3 - 4 см і приступають до культивації. Першу культивацію культиваторами КПС-4, КПГ-4 з боронуванням (БЗТС-1) проводять на глибину 10 - 12 см, другу (передпосівну) - до 6 см культиваторами УСМК-5,4.

У суху весну перед сівбою площу прикотковують котками 3ККШ-6 або СКГ-2 з райборінками ЗБП-0,6.

Удобрення

При формуванні врожаю зерна близько 20 ц/га гречка виносить з ґрунту до 90 кг азоту, 60 кг фосфору і понад 150 кг калію. Причому до 60 % поживних речовин вона засвоює у перші півтора місяці життя (до цвітіння). Тому гречка досить вибаглива до внесення добрив. Зважаючи на те, що гречка добре реагує на післядію органічних добрив, внесених під попередник, її удобрюють лише мінеральними добривами. Більше того, при безпосередньому вне­сенні гною гречка часто «жирує» й у посушливе літо терпить від не­стачі вологи. Мінеральні добрива найефективніші при вирощуванні гречки на дерново середньопідзолистих ґрунтах Полісся, де за їх рахунок приріст урожаю досягає 5-7 ц/га і більше. Встановлено також, що мінеральні добрива ефективніші при нейтральній реакції ґрунтового розчину та широкорядному вирощуванні гречки: рослини краще гілкуються, формують більшу листкову поверхню і забезпечують вищу врожайність.

Потрібно враховувати, що гречка негативно реагує на добрива, у складі яких є хлор (хлорид калію, калійна сіль). Хлор викликає плямистість листків і зменшує вміст у них хлорофілу, а отже, послаблює процеси фотосинтезу рослин, тому їх продуктивність помітно зменшується. Кращими калійними добривами для гречки є калімаг­незія, сульфат калію, поташ, калімагнезієвий концентрат; із комплексних добрив - нітрофоски, нітроамофоски; з фосфорних - су­перфосфат. Ефективним місцевим добривом є попіл.

Враховуючи високу засвоювальну здатність кореневої системи гречки, при її удобренні доцільно використовувати важкорозчинні добрива, наприклад фосфоритне борошно. Середні норми мінеральних добрив під гречку в умовах України залежно від родючості ґрунту і попередника становлять N30-60, Р45-60 і К30-60 кг/га. З них фосфорні і калійні добрива вносять зазвичай під основний обробіток ґрунту, азотні - переважно під першу весняну культивацію. Новим ефек­тивним прийомом удобрення гречки є внесення під культивацію рідких комплексних добрив (РДК) у дозі 3 ц/га.

Ефективним є також рядкове удобрення з внесенням на Поліссі і в Лісостепу по 10 кг/га азоту, фосфору і калію у вигляді нітрофоски або нітроамофоски, у Степу - 10 кг/га фосфору. Певний приріст урожаю забезпечують внесені в рядки мікроелементи - бор, марганець та інші у вигляді боратового та марганізованого суперфосфату.

Якщо добрива до сівби гречки не внесені, її підживлюють на по­чатку бутонізації (VIII етап органогенезу) азотно-фосфорними добривами у дозі від 20 до 30 кг/га азоту і фосфору; на бідних ґрунтах - повним мінеральним добривом з внесенням по 30 кг/га азоту, фосфору і калію.

Збирання врожаю

Гречка достигає нерівномірно: при наближенні стро­ків збирання на одній рослині можна виявити одночасно зелені ли­стки, стиглі плоди, зелені, ще не сформовані плоди, квітки. Щоб за­побігти обсипанню найбільш цінного достиглого зерна, до розділь­ного збирання гречки приступають при побурінні 75 - 85 % плодів. Через 4 - 6 днів після скошування, коли вологість вегетативної маси буде не більше 30 - 35 %, а стиглого зерна 16 - 18 %, підсохлі валки обмолочують зернозбиральними комбайнами, відповідно регулюючи число обертів барабана.

Після обмолоту зерно просушують до вологості 14 - 15 %, за якої воно добре зберігається.

Розділ 6. Біологічні методи захисту

Деякі хижаки мешкають на рослинах (красотіл великий) і знищують гусінь непарного кільчастого шовкопряда. Кримська жужелиця знищує шкідливих слимаків у садах і лісах Криму, червононога жужелиця живиться личинками і лялечками колорадського жука.

Часто темп розмноження попелиць, листоблішок, кліщів стримують хижі личинки мух сирфід, галиць, сітчатокрилі, трипси та клопи. Ентомофаги мешкають у різноманітних екологічних умовах і тому відзначаються різними способами життя. Хижаки відкладають яйця в колонії попелиць, листоблішок, кокцид, кліщів або в середовище, що їх оточує. Одні живляться тільки у фазі личинки (мухи сирфіди, галиці, золотоочка звичайна), чи в дорослій фазі (скорпіонові мухи, мурашки, багато видів ос), інші - в дорослій фазі і фазі личинки (трипси, клопи, більшість сітчастокрилих, кокцинеліди, жужелиці, мухи ктирі тощо). Багато факультативних хижаків серед клопів (макролофус, подізус) Більшість ефективних хижаків серед кліщів належать до ряду паразитоформних і акаріформних. Найбільш вивчені і ефективні паразитоморфні кліщі родини фітосеїд, акаріморфні аністиди, хейлетиди, стігмеїди.

Основними способами застосування ентомофагів і акаріфагів проти шкідників є: сезонна колонізація, інтродукція і акліматизація, внутрішньоареальне переселення, створення умов для їх розмноження.

Сезонна колонізація передбачає штучне масове розведення і випуск ентомофагів в природу. В популяціях ентомофаги часто знаходяться в незначній кількості і самостійно не можуть стримувати розмноження шкідників. Масовий випуск комах здійснюється на початку фази, яка ушкоджується ентомофагом, в подальшому передбачається що вони будуть розмножуватись самостійно.

Спосіб сезонної колонізації передбачає застосування видів роду трихограма, які використовуються проти підгризаючих, листогризучих совок, біланів, молей, листокруток тощо, та паразитів тепличної білокрилки енкарзію, дракона - паразита бавовняної совки, стеблового метелика, хойою - паразита американського білого метелика тощо. Використовують і хижаків - криптолемуса проти червеців, фітосейулюса проти павутинного кліща, хижу галицю афідимізу для знищення попелиць в захищеному ґрунті тощо.

Інтродукція і акліматизація застосовуються проти карантинних шкідників, які мають обмежене розповсюдження в країні. Природні вороги обмежують розмноження шкідника на його батьківщині, а в новому географічному районі вони відсутні. Ефективних зоофагів і мікроорганізмів для завезення і акліматизації знаходять на батьківщині шкідливого організму і переселяють у нові райони. Найкращі результати отримують при завезенні вузькоспеціалізованих видів, які пристосовані до існування за рахунок одного шкідника, хвороби, бур'яну. Успішним було використання афелінуса проти кров'яної попелиці, родолії проти австралійського жолобчастого червиця, гриба ашерсонії проти цитрусової білокрилки.

Розділ 7. Імунологічний метод

Календарний план заходів захисту культури від шкідливих організмів

Таблиця 7.1

Препарат	Назва шкідливого організму	Строк обробки	Пестициди
		Фенофаза розвитку	Календар - ний	Препарат. форма	Норма витрат
Актеллік 500 ЕС	Листовійки, попелиці, кліщі, трипси	Від початку вегетації	До кінця вегетації	Концентрат емульсії	0,5-1,5 л/га
Гаучо	Дротяники	Допосівна обробка насіння	Допосівна обробка насіння	Порошок, що змочується	5 кг/т
Базудин	Xлiбнa жyжeлиця	Oбпpиcкyвaння cxoдiв	За 30 днів до збирання	Концентрат емульсії	1,5 - 1,8 л/га
Золон	П”явиця, лyчний мeтeлик, пoпeлицi	Oбпpиcкyвaння в пepioд вeгeтaцiї	За 30 днів до збирання	Концентрат емульсії	1,5-2,0 л/га

Характеристика засобів захисту рослин

Таблиця 7.2

Назва препар.	Характер дії на організм	Трива - лість дії	Токсичність для тепло- кровних й інших організмів	Останній строк обробки	Кратність обробок	Додат. відом.
Актеллік 500 ЕС	Системний	30	Малотоксичний	За 30 днів до збирання	2
Гаучо	Системно-контактний	30	Малотоксичний	Перед сівбою	1
Базудин	Контактний	25	Малотоксичний	За 30 днів до збирання	2
Золон	Системний	35	Малотоксичний	За 30 днів до збирання	2

Розрахунок потреби у пестицидах і біопрепаратах

Таблиця 7.3

Назва пестициду (препаративна форма, % вміст д.р.)	Обсяг робіт з урахуванням кратності обробок (га, м2, м3і т.д.)	Потреба (кг, л)
		за діючою речовиною	за препаратом
Актеллік 500 ЕС	2 обробки при наяві шкіднка	Піриміфос-метил, 50% к.е.	0,5-1,5 л/га
Гаучо	1 обробка до початку сівби	Iмiдaклoпpид, 70% з.п	5 кг/т
Базудин	До 2 обробки під час вегетації	Диaзинoн, 60% к.e.	1,5 - 1,8 л/га
Золон	До 2 обробок при наявності шкідника	Фoзaлoн, 35% к.e.	1,5-2,0 л/га

Розділ 8. Розрахунок економічної ефективності захисту рослини від шкідливих організмів

Оцінка ефективності захисту культури від шкідників, хвороб і бур'янів

Таблиця 8.1

Урожайність, ц/га	Прибавка урожаю, ц/га	Вартість прибавки, грн/га	Витрати на обробку1 га посівів засобами захисту, грн	Чистий прибуток, грн	Окупність додаткових витрат, грн
50	5	500	300	150	150

Розділ 9. Заходи безпеки при проведенні захисту культури від шкідливих організмів

Працювати з пестицидами можуть лише особи, в яких під час попереднього медичного огляду не виявлено захворювання, при якому протипоказана робота з хімічними засобами захисту рослин. Зберігати пестициди-треба у сухих приміщеннях, які мають добру вентиляцію. Ці приміщення замикають і не допускають у них дітей.

У приміщеннях для зберігання пестицидів забороняється тримати продукти харчування, корми та сторонні предмети. Отрути зберігають у справній і добре закритій тарі, на якій є напис «Отрута». Переносять і перевозять пестициди лише у справній тарі. Не можна переносити їх разом з харчовими продуктами і кормами. Особи, їцо працюють з пестицидами, повинні одягати спеціально призначений для цього одяг, рукавиці, респіратори або протигази. Одяг, у якому обприскують, зберігають в окремому приміщенні. Заносити його в інші приміщення заборонено. Наважки пестицидів треба робити надворі на значній відстані від жилих приміщень.

При виготовленні розчинів, обпилюванні й обприскуванні необхідно стежити, щоб отрута не потрапляла в ніс, очі і на шкіру. Підчас роботи з пестицидами не можна курити, їсти та пити воду. Після закінчення роботи і під час будь-якої перерви слід старанно вимити руки й обличчя водою з милом. До роботи з пестицидами не допускають підлітків до 18 років, вагітних жінок та жінок, які годують немовлят. Після закінчення роботи на місцях, де виготовляли розчини та заправляли машини, грунт слід перекопати орієнтовно на глибину 20 см. Рештки розчинів та принад глибоко закопують у землю.

Обприскувачі, обпилювачі, відра, діжки та інший посуд після роботи добре миють і не використовують для інших господарських потреб.

По краях обробленої ділянки ставлять таблички з написом «Насадження затруєні» та попереджають дітей, що падалицю і плоди з дерев їсти не можна, тому що вони отруйні. Обробку рослин пестицидами потрібно припиняти відповідно до регламентації застосування того чи іншого препарату за 20... 30 днів до збирання врожаю. Перед тим, як розпочати роботу з пестицидами, потрібно ознайомитися з їхніми властивостями, вивчити, як з ними поводитися та які запобіжні заходи треба вживати.

Усіх, хто буде заходити в сад, потрібно попередити, що він тільки що обприсканий і плоди та ягоди не дозволяється споживати. Сторонніх осіб та дітей в оброблені сади допускати не можна. Взагалі в обприсканих садах забороняється проводити будь-які роботи протягом п'яти днів після обробки. Знешкодження тари й одягу треба проводити на відкритому повітрі з використанням індивідуальних захисних засобів (гумових рукавиць, респіраторів або марлевих пов'язок, захисних окулярів). Дегазацію тари (скляної й металевої), забрудненої пестицидами, проводять кашкою з гашеного вапна, яке розкладає фосфорорганічні та хлорорганічні отрути. Через 5...6 год тару кілька разів споліскують водою. Одяг, у якому обприскували, двічі кип'ятять у мильно-содовому розчині протягом 30 хв кожен раз або замочують у мильно-содовому розчині протягом 8 год, після чого три рази перуть у такому самому гарячому розчині. Гумові рукавиці й чоботи обмивають водою, потім обробляють кашкою хлорного або гашеного вапна і кілька разів промивають водою з милом. Воду, що містить залишки пестицидів, зливають у спеціальну яму, яку потім обробляють гашеним вапном і засипають землею.

Першу допомогу потерпілим надають негайно, не чекаючи медичного працівника, а потім викликають лікаря. Передусім потрібно вивести потерпілого на повітря, розстебнути комір, зняти пояс. Якщо отрута потрапила в очі, промивають їх водою або 0,2%-ним розчином питної соди. При надходженні її в шлунок потерпілому негайно дають випити кілька склянок води і викликають блювання.

Після цього дають випити воду з подрібненим активованим вугіллям (1...2 столові ложки на склянку води). Забороняється давати рицинову олію, яка розчиняє отруту.

Якщо пестицид потрапив на шкіру, його змивають водою або обережно, не розмазуючи, стирають ватою чи марлею, після чого обмивають водою.

Для захисту бджіл від отруєння слід дотримуватися таких правил: не обприскувати й не обпилювати рослини під час цвітіння, віддавати перевагу обприскуванням, які значно ефективніші проти шкідників і безпечніші щодо занесення отрути за межі саду. Обпилення можна проводити рано вранці до випадання роси у безвітряну погоду. Перед обробкою плодово-ягідних рослин треба знищити всі бур'яни, які цвітуть у саду і поряд з ним (на межах, стежках), тому що бджоли гинуть переважно на цих рослинах. На рослини, що не цвітуть, бджоли не сідають. На час обприскування плодових дерев і ягідників слід закривати культурні рослини, які ростуть на присадибних ділянках і в цей час цвітуть. На присадибних ділянках, де є пасіки, обробку треба проводити рано вранці або пізно ввечері після заходу сонця, коли бджоли у вуликах і нижча температура повітря. Перед обприскуванням льотки треба закрити, а вулики накрити плівкою, брезентом чи листами дикту. Після закінчення обприскування, як тільки дерева просохнуть, потрібно зняти з вуликів укривні матеріали, ретельно вимити і протерти прилітні дошки, напувалки і лише після цього відкрити льотки.

Висновки

З огляду на те, що гречану крупу використовують у дитячому та дієтичному харчуванні, на захист культури від шкідників накладено відповідні обмеження. Так, на цій культурі не дозволено до використання жодний з сучасних інсектицидів, включаючи й протруйники. Певною мірою, це пов'язане і з використанням гречки як медоносу, квітування якого дуже розтягнуте, а, як відомо, під час квітування для збереження медоносних бджіл хімічні обробки неприпустимі.

Отже, основою захисту гречки від комплексу шкідників є профілактичні заходи: правильна організація землекористування і дотримання сівозмін, а також агротехніка та біологічний метод.

Щодо сівозмін: у зонах широкого розповсюдження і високої шкодочинності стеблової нематоди картоплі рекомендується не розміщувати гречку після цієї культури.

Література

1. Бредли С. Защита растений / Стивен Бредли. - Москва : Кладезь-Букс, 2003. - 143 с.

2. Бровдій В.М. Біологічний захист рослин / В.М. Бровдій, В.В. Гулий, В.П. Федоренко. - К. : Світ, 2004. - 348 с.

3. Верещагин Л.Н. Вредители и болезни сада / Л.Н. Верещагин. - К. : Юнівест Маркетинг, 2001. - 128 с.

4. Державні санітарні правила транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві. - К., 1988. - 70 с.

5. Довідник з агрохімічного та агроекологічного стану України / За ред. Б.С. Носка, Б.С. Прістера, М.В. Лободи. -К.: Урожай, 1994. - 333 с.

6. Довідник із захисту рослин / за ред. М. П. Лісового. - К. : Урожай, 1999. - 744 с.

7. Євтушенко М.Д. Фітофармакологія : підручник / [М.Д. Євтушенко, Ф.М. Марютін, В.П. Туренко, В.М. Жеребко, М.П. Секун]. - К. : Вища освіта, 2004. - 432 с.

8. Защита растений от болезней / под ред. В.А. Шкаликова. - Москва : Колос, 2001. - 244 с.

9. Ковалишина Г.М. Що впливає на схожість насіння / Г.М. Ковалишина // Карантин і захист рослин. - 2004. - № 8. - С. 1-3.

10. Марков І.Л. Практикум із сільськогосподарської фітопатології / І.Л. Марков. - К. : Урожай, 1998. - 272 с.

11. Марютін Ф.М. Плодівництво : навч. посіб. / Ф.М. Марютін, М.О. Білик, В.К. Пантєлєєв. - Харків : Еспада, 2008. - 552 с.

12. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. - К. : Юнівест Медіа, 2008. - 448 с.

13. Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарська фітопатологія: підручник / В. Ф. Пересипкін. - К. : Аграрна освіта, 2000. - 415 с.

14. Рубан М.Б. Шкідники багаторічних насаджень : практикум / [М.Б. Рубан, Я.М. Гадзало, М.Д. Євтушенко та ін.]. - К. : Урожай, 1999. - 272 с.

15. Рубан М.Б. Шкідники овочевих і плодово-ягідних культур та заходи захисту від них: навч. посібник / М.Б. Рубан, Я.М. Гадзало, І.М. Бобось. - К. : Урожай, 2004. - 264 с.

16. Рубан М.Б. Шкідники польових культур: практикум / [М.Б. Рубан, С.І. Антонюк, О.І. Гончаренко, М.І. Ігнатко, Д.О. Роїк]. - К. : Урожай, 1996. - 232 с.

17. Секун М.П. Довідник із пестицидів / [М.П. Секун, В.М. Жеребко, О.М. Лапа, С.В. Ретьман, Ф. М. Марютін]. - К. : Колобіг, 2007. - 360 с.

18. Семененко А.В. Фітосанітарний стан та рекомендації щодо захисту основних сільськогосподарських культур / А.В. Семененко, О.Б. Сядриста // Карантин і захист рослин. - 2005. - № 5. - С.1-7.

19. Трод Ф.Р. Почвы и их плодородие/ Ф.Р. Трод.-М.: Колос,1982.- 461с.

20. Федоренко В.П. Шкідники сільськогосподарських рослин / В.П. Федоренко, Й. Покозій, М.В. Круть. - К. : Колобіг, 2004. - 356 с.

21. Федоренко В.П. Чотири основоположних принципи до організації захисту сільськогосподарських культур / В.П. Федоренко, С.В. Ретьман // Карантин і захист рослин. - 2004. - № 10. - С. 3-4.

22. Шёбер-Бутин Б. Иллюстрированный атлас по защите сельскохозяйственных культур от болезней и вредителей / Б. Шёбер-Бутин, Ф. Гарбе, Г. Бартельс. - Москва : Контэнт, 2005. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru

...