Огляд галузі тваринництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Генеральний план на відгодівлі ВРХ на1500 голів

2.Технологічна лінія підготовки соломи для годування

3. Подрібнювач грубих кормів

4. Охорона праці і техніка безпеки

Список використаної літератури

Вступ

Тваринництво - це дуже важлива галузь не лише в сільському господарського виробництва , а й народного господарства держави в цілому, в першу чергу тому що,забезпечує населення країни такими важливими продуктами харчування як молоко, м'ясо, яйця. Крім того, ця галузь постачає промисловість деякими видами сировини. Оскільки вказані потреби зростають, то необхідно здійснювати й постійний розвиток галузі тваринництва. Він можливий лише за умови прискорення науково - технічного переоснащення виробництва,завершення комплексної механізації його на основі використання високоефективних комплектів машин та обладнання.

Тваринництво як сільськогосподарська галузь за організаційно-економічною структурою та технологічними особливостями наближається до промислового виробництва - цілорічні виробничі процеси, чітка ритмічність роботи визначений заздалегідь розпорядок дня на тваринницькому підприємстві, постійний штат обслуговуючого персоналу, стаціонарне обладнання, до того ж переважно електрифіковане . Все це свідчить про великі потенційні можливості галузі,ефективність якої повинна зростати в міру розширення промислових методів виробництва.

В організації і технології виробництва тваринницької продукції відбуваються суттєві зміни. Так, завдяки механізації та автоматизації створюються передмови для значного зменшення затрат праці на виробництво, зберігання й приготування кормів, догляд за тваринами,одержання і первину обробку продукції. Зростання рівня технічного оснащення тваринницьких підприємств сприяє також впровадженню результатів наукових розробок і передового досвіду, реалізації заходів, що забезпечують істотне підвищення продуктивності тварин та якості вироблюваної продукції, високу технологічну і економічну ефективність виробництва.

Поряд із кількісним збільшенням машини та обладнання для тваринництва помітно змінюється й їхній технічний рівень. Це переважно високо продуктивні машини та агрегати, часто комбіновані або універсальні установки, здатні виконувати цілий комплекс основних,допоміжних і транспортно - перевалочних операцій. Значна їх частина оснащена засобами автоматичного контролю та управління і може працювати,що обслуговується, стан навколишнього середовища та іншу специфіку експлуатації складних біотехнічних систем тваринництва.

Стосовно механізації малих тваринницьких підприємств особливої важливості набуває необхідність підвищення економічності машин та обладнання, здешевлення їх проектування і виробництва, використання стандартних та уніфікованих вузлів і деталей,зниження маси і зменшення габаритів машин,потужності привода. Такий підхід сприятиме підвищенню якості сільськогосподарської техніки, інтенсифікації виробничих процесів і зниженню собівартості продукції тваринництва. Вирішення перелічених завдань і вимог можливе лише на основі спеціальних знань.

1. Генеральний план на відгодівлі ВРХ на1500 голів

Генеральний план ферми - це просторове розміщення в проекті всіх будівель та споруд виробничого та обслуговуючого призначення, об'єднаних технологічними процесами і спільними транспортними, енергетичними і санітарно-технічними засобами, пов'язаних з рельєфом місцевості, сторонами світу, напрямком пануючих вітрів і з'єднаних в єдине ціле для ефективного використання проектованої ферми чи комплексу.

В основу проектування генерального плану ферми повинна бути покладена прийнята схема технології виробництва таким чином, щоб взаємне розміщення будівель і споруд, транспортних магістралей, комунікацій інженерних ланок і загальна організація території максимально відповідали вимогам технологічних процесів і забезпечували поточність виробництва.

Ділянку під ферму бажано вибирати з супіщаним або слабо глинистим ґрунтом, який має властивість легко просихати і не затримувати надмірну кількість вологи. Рівень ґрунтових вод повинен бути не менше 2м. Уклін ділянки бажано мати на південь і не більше 10°. Ділянка повинна розміщуватись з підвітряної сторони відносно житлового сектора на віддалі не менше 200м для ферм ВРХ, 150м - для вівцеферм та 500м - для свиноферм.

Групи споруд в залежності від уклону місцевості і напрямку пануючих вітрів розміщують в наступному порядку: господарсько-допоміжні та складські будівлі і споруди розміщують на відносно підвищеній частині ділянки, але нижче житлового сектора і вище тваринницьких будівель, а відносно пануючих вітрів - з навітряної сторони до них і з підвітряної сторони відносно житлового сектора. Тваринницькі будівлі в свою чергу розміщують на відносно пониженій частині ділянки, нижче господарсько-допоміжної і складської групи і з підвітряної сторони до них, по рельєфу місцевості вище, і з навітряної сторони по відношенню до гноєсховища. Ветеринарні будівлі розмішують з підвітряної сторони по відношенню до ферми, а по схилу місцевості нижче, зі стоком поверхневих вод в протилежному напрямку від житлового сектору і ферми.

Всі тваринницькі будівлі доцільно розмішувати довгими паралельними осями в ряд, щоб їх торці були розташовані в одну лінію. При цьому довгу вісь їх потрібно розташовувати вздовж горизонталей чи під кутом до них так, щоб різниця в відмітках поверхні землі біля торців будівлі не перевищувала 1м. Для достатнього і рівномірного природнього освітлення внутрішньої площі на протязі дня та прогрівання приміщення, тваринницькі будівлі в нашій зоні необхідно розміщувати/орієнтувати/довшою віссю з півночі на південь.

Але в залежності від рельєфу місцевості, напрямку пануючих вітрів допускається відхилення від прийнятої орієнтації на 30° в ту чи іншу сторону. Для захисту від різкого охолодження тваринницькі приміщення необхідно розташувати по відношенню до напрямку пануючих в зимовий час вітрів одним з кутів або торцевою частиною, а постійні входи в приміщення повинні находитись з підвітряної сторони.

Вся територія ферми/комплексу/ділиться на окремі зони: виробничу, адміністративну та ветеринарно-санітарну, а виробнича на два сектори: репродуктивний та відгодівельний. Місце накопичення та переробки гною виділяють в окрему зону за межами ферми /комплексу/. Вигульні площадки розташовують з південної сторони будівель з нормою площі на голову ВРХ - 15м, якщо площадка не має твердого покриття, і 8м - при наявності твердого покриття.

Для телят норма площі для вигульних площадок - 5м на одну голову.

Проектування генплану проводиться в такій послідовності:

- визначають склад поголів'я та чисельність кожної вікової групи;

- користуючись нормативами площі на 1 тварину визначають площу ділянки;

- знаходять кількість тваринницьких приміщень, виходячи з кількості поголів'я та місткості приміщень;

- визначають кількість і розміри кормосховищ, а також площу гноєсховища.

Склад тварин по групам визначають, виходячи із заданої загальної кількості поголів'я. Структура стада - це співвідношення окремих статевовікових груп в стаді на певну дату.

Приблизна структура стада для МТФ подана в табл.1 і передбачає, що щорічна заміна маточного поголів'я складає 15%.

Для приміських господарств, які спеціалізуються на виробництві молока, найбільш доцільно використовувати І, П і III варіанти, а для господарств молочно - м'ясного і м'ясо - молочного напрямку - ІV і V варіанти, VІ варіант рекомендується для господарств м'ясного напрямку, розташованих в глибині району.

Структура поголів'я свиней в залежності від прийнятої спеціалізації:

В господарствах І групи свиноводство є основною галуззю тваринництва з закінченим циклом виробництва, круглорічними опоросами та реалізацією 50 % поросят в 2-місячному віці. Господарства Ш групи - репродукторні, свинарство є однією із основних галузей, з реалізацією молодняка в 4-місячному віці в відгодівельні господарства.

Господарства по вирощуванню птиці призначені для отримання яєць та м'яса птиці. Розрізняють птахоферми яєчного напрямку, де кури-несучки складають 100%, і ферми з батьківським стадом. Оптимальним коефіцієнтом обороту стада є І, тобто на 1000 середньорічних курей-несучок надходить в рік 1000 ремонтних молодок. Розмір ділянки / F, м²/ визначають, виходячи з нори площі, яка відводиться на одну тварину і кількості тварин:

(1.1)

F=1500*50=

Де m - кількість голів на фермі;

f - норма площі на одну голову, м².

Норми площ залежать від розміру і напрямку ферм. Для ВРХ та свиней.

Для ВРХ на відгодівлі - 50 м², для вівцеферм - 20 м², а для птахоферм 10 м² на одну голову.

Характеристики основних приміщень і будівель для худоби, а також протипожежні і санітарні розриви між будівлями.

Території ферми слід надавати форму квадрату або прямокутника з співвідношенням ширини і довжини не більш як 1:1,5.

Кількість необхідних тваринницьких будівель / n / для розміщення різних видів поголів'я визначається з виразу:

n = т / М (1.2)

n=1500 / 500=5

Де m - кількість тварин одного виду, згідно структури поголів'я.

М - місткість тваринницьких ферм приміщень, згідно існуючих типових проектів . Доїльні, молочні, або доїльно-молочні відділення можуть розмішуватись як в блоці з корівниками або між ними, так і в окремих приміщеннях. Для визначення площі доїльно-молочного відділення потрібно спочатку вибрати тип доїльної установки / по її пропускній здатності / та розрахувати потрібну їх кількість /n/, а потім підібрати відповідний типовий проект доїльно-молочного блоку.

Кількість та розміри сховищ кормів визначають, виходячи з наявного поголів'я тварин та птиці, кормових раціонів та тривалості їх стійлового періоду. Річний запас /G_річ, т/ силосу, сінажу, коренебульбоплодів, грубих кормів визначається по формулі:

T (1.3)

Соломи Gріч=210*4*1500*1.1/1000=1386т

Силосу Gріч=210*10*1500*1.1/1000=3665т

Коренеплоди Gріч=210*10*1500*1.03/1000=3244.5т

Де g - добова норма кожного виду корму на одну голову, кг.

К - коефіцієнт, що враховує втрати кормів при зберіганні.

Для силосу і сінажу К = 1,1; для концкормів К = 1,0; для коренебульбоплодів K = 1,03. Запас концентрованих кормів /G_k,т/ на фермі повинен складати 16% річної кількості, тоді:

(1.4)

Концентровий корм Gріч=365*2*1500*1.0*0.16/1000=175.2т

Де g_k- добова норма концкормів на одну голову, кг. Об"ем сховища /V.м³/ для річного запасу кормів визначається по формулі:

(1.5)

Соломи V=1386/0.22=6300 м³

Силос V=3465/0.45=7700 м³

Коренеплоди V=3244.5/0.5=6489 м³

Концентрові корми V=175.2/0.55=319 м³

Де G_річ - річний запас кормів, т;

Де - об'ємна маса, т/м³.

Кількість сховищ / n / визначається виходячи з їх об'ємів:

(1.6)

n=7700/3000*0.95=3 м³ (18*62)

n=6489/4000*0.95=2 м^{3 (27*78)}

n=34650/4000*0.95=2 м^{3 (8*50)}

Де V_cx- об'єм прийнятого сховища, м³/.

Де - коефіцієнт використання місткості.

Ширину траншеї для зберігання силосу, сінажу, коренебульбоплодів можна брати рівну 12-14 м, глибину -3м, найбільшу довжину - 80м. Ширину скирти для зберігання грубих кормів можна брати рівну 6-8 м, висоту 6-7 м, довжину 60м.

Площу гноєсховища / F м²/ розраховують по формулі:

м² (1.7)

Fг=1500*35*20/2*800=2553 м²

Fг=2553/2=1277 м²

Де m - кількість тварин на стійловому утриманні;

g_г - маса гною, що отримується на фермі від однієї тварини за добу.

D_зб- тривалість зберігання гною в гноєсховищі, діб /D_зб= 120 діб/;

h - висота укладки гною, м /h=І,5 - 2,0 м/;

- об'ємна маса гною, кг/ м³ / = 800-1070 кг/м³/.

Ширину гноєсховища / в , м/ можна брати рівною 12-25 м, тоді довжина / L , м/ рівна:

(1.8)

L=1277/25=52 м.

2. Технологічна лінія підготовки соломи до годування

Визначаємо витрату соломи за добу с.доб:

кг (2.1)

Qс.доб=4*1500=6000кг/добу.

Де q_ci - добова витрата соломи для різних груп тварин, кг;

- кількість тварин кожної вікової групи, голів.

Розраховуємо об'єм бункера - живильника соломи з розрахунку витрати соломи за 1 зміну з двократним запасом:

(2.2)

Vб.ж=1*6000/0.6*220=45.4 м³

Де - коефіцієнт використання бункера (об'ємного заповнення) = 0,6...0,7;

- об'ємна маса соломи, кг/м³.

Вибираємо стаціонарний бункер - живильник, або мобільний кормороздавач.

Вибираємо подрібнювач соломи, продуктивність якого буде відповідати умові:

(2.3)

Qподр.с?6000/7*1*0.8=1071.42кг/год

Де - коефіцієнт нерівномірності роботи подрібнювача, = 0,8...0,85.

Якщо дана умова не витримується, визначаємо кількість подрібнювачів:

(2.4)

N - подр=6000/1000*7*0/8=1

Обираємо машину ИГК-30Б

Вибираємо технічні засоби для дозованої подачі подрібненої соломи до змішувача, при цьому повинна бути витримана умова:

(2.5)

qтрс?6000/7*1*0.8=1071.42т/год

Де - продуктивність транспортера, шнека або бункера - дозатора, т/год;

- коефіцієнт змінної нерівномірності роботи транспортера, =0,8...0,9.

3. Подрібнювач грубих кормів

Машини для переробки грубих стеблових кормів застосовують штифтові і ножові подрібнювачі, а переробка зелених кормів здійснюється ножовими і комбінованими подрібнювачами. Порівнюючи ножові та штифтові подрібнювачі слід зазначити, що перше споживають 2.5 менше енергії ніж другі при переробці однакової кількості корму, але штифтові забезпечують кращу якість переробки (скорочує, довжину часток розщеплюють стебла вздовж волокон і перетинають їх.)Така переробка сприяє їх поширенню незважаючи на енергомісткість.

Заточування ножів після переробки 4-6 тон корму ускладнює їх експлуатацію. З іншого боку при переробці соковитих кормів саме ножові різальні апарати спричиняють саме мінімальне виділення соку і найбільш економні за енерго витратами.

Живильник стеблових кормів повинен забезпечувати стабільну подачу і надійні ущільнення перероблювального корму. Існує чотири типи живильників.

Умова переміщення матеріалу. Кут нахилу похилого транспортеру не повинен перевищувати кут нахилу тертя.

В соломосилорізках використовують два типи подрібнювачів барабані та дискові. Крім того ножі можуть бути прямолінійні і криволінійні. Раціональна схема радіального апарату повинна забезпечувати защемлення матеріалу по всій ширині горловини рівномірне навантаження на валу машини і мінімальну енергомісткість процесу різання.

При використанні спіральних лез досягаємо рівномірного навантаження на валу барабана.

Розраховуємо діаметр барабана:

Dб - діаметр барабана;

h - висота установки горловини;

z - кількість ножів на барабані.

Dб =z/р*(a+btgф) (3.1)

Dб=6/3.14*(0.05+0.4*0.47) =0.45м

Розраховуємо радіус барабана:

Rб- радіус барабана;

Vб- швидкість барабана;

R б = Rб*Vn /Vб+а (3.2)

R б=0.225*1.35/25+0.05=0.062м

Розраховуємо кількість ножів:

a= 50мм=0.05 м

b=0.4 м

гущ =660кг/год

Z=Q/a*b* гущ*Lp*n (3.3)

Z=13.2/0.5*0.4*660*15.92

n= Vб/2 р* Rб (3.4)

n= 25/2*3.14*0.25=15.92c-1

4. Охорона праці і техніка безпеки

На промислових підприємствах здійснює контроль за дотриманням законодавства, інструкцій, правил та норм з охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, за наданням працівникам встановлених пільг за умовами праці. Бере участь у створенні безпечних і здорових умов праці, розробці і впровадженні у виробництво рекомендацій науково-дослідних інститутів і лабораторій з наукової організації праці. Перевіряє технічний стан устаткування на відповідність його вимогам техніки безпеки, контролює роботу вентиляційних систем, запобіжних пристосувань і захисних пристроїв, своєчасність проведення випробувань, перевірок і правильність експлуатації парових котлів, балонів для зріджених газів, кранів, підйомників та іншого устаткування, дотримання графіків вимірювань повітряного середовища, виробничого шуму, вібрації. Проводить інструктажі працівників підприємства, бере участь у розслідуванні причин виробничого травматизму і професійних захворювань. Бере участь у розробці заходів щодо запобігання професійним захворюванням і нещасним випадкам на виробництві, поліпшення умов праці і доведення їх до вимог нормативних правових актів з охорони праці, а також надає організаційну допомогу з виконання розроблених заходів.

Спеціаліст повинен знати:

Законодавчі і нормативно-правові акти, методичні матеріали з питань охорони праці. Основні технологічні процеси виробництва продукції підприємства. Методи вивчення умов праці на робочих місцях. Організацію роботи з охорони праці. Систему стандартів безпеки праці. Психофізіологічні вимоги до працівників, виходячи з категорії складності робіт, обмеження застосування праці жінок, підлітків та інших працівників, переведених на легку роботу. Особливості експлуатації устаткування, яке використовується на підприємстві. Правила і засоби контролю відповідності технічного стану устаткування вимогам безпечного ведення робіт. Передовий вітчизняний і зарубіжний досвід з охорони праці. Методи і форми пропаганди і інформації з охорони праці. Порядок і терміни складання звітності про виконання заходів щодо охорони праці. Основи економіки, організації праці і управління. Основи трудового законодавства. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Інженер з охорони праці має право:

Знайомитися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності, у питаннях, що є в його компетенції, виносити на розгляд керівництва підприємства і начальника відділу з охорони праці пропозиції щодо поліпшення діяльності підприємства і удосконалення форм і методів роботи працівників; зауваження щодо діяльності працівників підприємства; варіанти усунення наявних в діяльності підприємства недоліків.

Одним з самих небезпечних чинників, які впливають на людину у виробничих умовах, є шкідливі речовини. Вони знаходяться в повітрі робочої зони в твердому, рідкому, паро і газоподібному агрегатних поляганнях. Ці речовини поступають в організм людини через органи дихання (самий небезпечний шлях), шлунково-кишковий тракт. А також через шкіру і слизисті оболонки очей.

По ступеню дії на організм шкідливі речовини розділяються на 4 класи небезпеки: 1 - надзвичайно небезпечні; 2 - високо небезпечні; 3 - помірно небезпечні; 4 - мало небезпечні.

Зміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати встановлених гранично - допустимих концентрацій (ГДК).

Попередження професійних отруєнь і захворювань на виробництві досягається розробкою технологічних процесів, в яких шкідливі речовини замінюються нешкідливими, модернізацією технологічного устаткування і його удосконаленням, медико - профілактичними заходами.

На кожному підприємстві повинен здійснюватися систематичний контроль полягання повітря робочої зони. Створення здорових і безпечних умов праці починається з правильного вибору території для розміщення підприємства і раціонального розташування на його території виробничих і допоміжних будов і споруд.

Необхідна територія, розміщення на ній будов і споруд, їх габаритні розміри, інженерна організація і впорядкування ділянки підприємства визначається генеральним планом.

Планування будов і споруд на території підприємств, наявність достатніх санітарних і протипожежних ровів і перешкод, забезпечення безпечної евакуації людей, різні допоміжні пристрої (опалювання, освітлення, вентиляція і ін.) регламентуються відповідно вимог санітарних норм.

Місце розташування території підприємства повинне забезпечувати можливість дотримання санітарних і протипожежних норм, вживання раціональних рішень по водо і енергопостачанню, відведення стічних вод, охорону водосховищ, земель, атмосфери від забруднення стічними водами і промисловими викидами.

Запрошувати особисто або за дорученням начальника відділу охорони праці від керівників підрозділів і спеціалістів інформацію і документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.

Залучати фахівців всіх (окремих) структурних підрозділів до вирішення завдань, покладених на нього (якщо це передбачено положеннями про структурні підрозділи, якщо немає - то з дозволу керівництва).

Вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків.

Кваліфікаційні вимоги.

Вища інженерна освіта.

Техніка безпеки - це ціла наука про трудову діяльність, що має на меті забезпечити оптимальну взаємодію між людиною і виробничим середовищем при обов'язковому збереженні та зміцненні здоров'я людини.

Необхідність появи техніки безпеки пов'язана з тим, що в процесі еволюції людського суспільства змінюються і умови, і характер праці. З одного боку - праця стає легшою. Людина звільняється від виконання трудомістких, одноманітних операцій. З іншого боку - підвищення рівня технології призводить до появи чинників, що несприятливо впливають на людину - обмеження загальної рухливості, нерівномірність м'язового навантаження, підвищення напруженості тощо. Причому ці чинники посилюються наявністю підвищених рівнів вібрації, шуму, забрудненості тощо. При експлуатації потужних промислових систем в умовах несприятливої дії цих шкідливих чинників робочої зони виникають помилки, наслідком яких є великі людські втрати. Виходячи з вищесказаного, завдання інженера з техніки безпеки - це дослідження шляхів і засобів оптимальної взаємодії між людиною і технікою, враховуючи його фізичні, фізіологічні та психологічні характеристики.

Особливістю техніки безпеки, як науки, є системний підхід, при якому розглядаються всі елементи системи «людина - машина». Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва, широкої її комплексної механізації і автоматизації може бути забезпечена лише при всесторонньому обліку можливостей людини при проектуванні техніки і технології, і, звичайно ж, при організації трудового процесу. У правильному вирішенні цих завдань важливу роль відіграє техніка безпеки, дослідження якої спрямовані на виявлення закономірностей взаємовідношення компонентів системи «людина-машина» для зміцнення фізичного і психологічного здоров'я працівників, розвитку особистості людини і підвищення продуктивності праці.

Велике значення має розробка ергономічних вимог до технічних засобів діяльності, у тому числі до виробничого устаткування. Збереження здоров'я людини і висока ефективність праці можуть бути досягнуті при забезпеченні відповідності технічних параметрів устаткування, антропометричним і психологічним можливостям людини.

Перший крок до забезпечення безпеки на робочому місці - облік недоліків і слабких сторін, другий - ухвалення рішень, спрямованих на усунення цих недоліків і забезпечення відповідності внесених змін нормативним даним. тваринництво сільський корм

Загазованість і запорошена приміщень, які знаходяться на виробничій території, залежить від умов природного провітрювання. Тому не рекомендується будувати споруди складної конфігурації, особливо П і Ш - подібної форми, а також споруди із замкнутими дворами. Устаткування водопостачання для господарське - питних, виробничих, і протипожежних цілей вибирають відповідно до вимог діючих санітарних норм. Джерела водопостачання і якість води регламентуються державними стандартами і санітарними нормами залежно від потреб, на які використовується вода. Норми витрати води на виробничі потреби визначають, виходячи з технології програми випуску продукції. Для скидання і видалення з території промислових підприємств забрудненої стічної води, а також для її очищення і знешкодження перед утилізацією або скиданням у водоймище передбачено устаткування системи каналізації.

Всі виробничі і допоміжні приміщення повинні вентилюватися.

Вентиляція - це сукупність заходів і засобів, які забезпечують розрахунковий повітрообмін в приміщеннях. Метою вентиляційних заходів є забезпечення чистоти повітря і необхідних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях.

Залежно від того, з якою метою працює система вентиляції, - для надходження або видалення повітря з приміщення або для того і іншого одночасно, вона може бути приточуванням, витяжною або приточування-витяжною. По місцю дії вентиляція буває загально обмінною і локальною.

Список використаної літератури

Механізація виробництва продукції тваринництва. Ревенко І.І. Київ, Урожай, 1994-264с.

Проектування механізованих технологічних процесів тваринницьких підприємств. Ревенко І.І. Київ, Урожай, 1994-192с.

Мельников С.В. Механизация и автоматизация животноводческих ферм. Ленінград, Колос, 1978-560с.

Мельников С.В. Технологическое оборудование животноводческих ферм и комплексов. Ленінград, Агопромиздат, 1985-640с.

Кулаковский И.В. Машины и оборудование для приготовления кормов. М., Россельхозиздат, 1987-285с.

Сыроватка В.И. Механизация приготовления кормов. Москва, Агопромиздат, 1985-368с.

Бабкин В.П. Механизация доения коров и первичной обработки молока. Москва, Агопромиздат, 1985-271с.

Клецкин М.И. Справочник конструктора с.х. машин. Москва 1967.

Столбин Г.Б. Расчёт и проэктирование деталей машин. Москва, Высшая школа. 1978-247с.

Левятов Д.С. Расчёт и конструирование деталей машин. Москва, Высшая школа. 1979-303с.

Размещено на Allbest.ru

...