Механізація МТФ на 320 голів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Технологічна частина

1.1 Вибір технології утримання тварин

Для молочного скотарства важливим фактором є спеціалізація і концентрація виробництва, які сприяють впровадженню нових досягнень науки і техніки у виробництво, підвищенню продуктивності праці і зниженню собівартості продукції. Інтенсифікація цієї галузі тваринництва потребує особливих вимог до організації виробництва, продуктивних якостей тварин, технології її годівлі, приміщень для утримання і мікроклімату в них та ін. Приміщення для утримання поголів'я та структура стада визначаються відповідно до можливостей кормової бази господарства.

Молочні ферми та особливо комплекси потрібно так проектувати, щоб вони набували рис промислових підприємств, де технологічний процес здійснюється на обмеженій території в приміщеннях з близькими для всіх зон волого температурними та іншими характеристиками.

Розмір підприємства також повинен визначитись показниками ефективного використання техніки і праці людей, взаємодія яких в умовах промислових технологій значно обмежена.

Так, у господарствах з малою контурністю полів та в таких, які мають декілька віддалених один від одного населених пунктів, де робоча сила розпорошена територіально, з середньою інтенсивністю кормо виробництва, коли заготівля кормів проводиться із значних площ, доцільно планувати молочні ферми і комплекси неоптимальних розмірів з точки зору ефективного використання техніки. Враховуючи ці демографічно-виробничі фактори, необхідно будувати ферми на 200 - 400 голів у кожній із локальних зон господарства або його відділах.

Кожний вид продукції тваринництва одержують за допомогою виконання на фермі необхідних виробничих процесів, які мають тісний зв'язок із способами утримання тварин. Поширеними способами утримання великої рогатої худоби є прив'язний і безприв'язний. Застосовують також комбінований спосіб, при якому тварин взимку утримують на прив'язі, а влітку - на вигулах. Різновидністю безприв'язного утримання є боксове.

При утриманні на прив'язі кожна корова має своє стійло і знаходиться біля годівниці. При цьому фронт годівлі що відводиться для кожної голови, становить 1,2 м на молочнотоварній, і 0,9 м на відгодівельній фермах.

У ряді господарств велику рогату худобу влітку утримують в літніх таборах в основному безприв'язно і годують зеленою масою.

При табірному утриманні найбільш раціонально корм роздавати в годівниці за допомогою пересувних кормороздавачів.

Суть безприв'язного утримання ВРХ полягає в тому, що тварин утримують в приміщеннях вільно на глибокій незмінюваній протягом року чи пів року підстилці, а південних районах - у приміщеннях напіввідкритого типу. При цьому худоба має вільний доступ до грубих кормів, а в деяких випадках і до силосу.

Боксове утримання худоби відрізняється від безприв'язного лише наявністю в корівнику спеціальних боксів для кожної корови, де тварини відпочивають. При такому утриманні значно скорочуються витрати підстилки.

Корівник ферми чи комплексу за виробничими та БН і П має основне приміщення.

В основному - утримуються тварини та розміщують основне технологічне обладнання. До допоміжних належать: електрощитові, тамбури, молочне відділення, склад, кімната відпочинку та ін.

На великих фермах та комплексах використовують чотирирядні корівники, а на невеликих вони можуть бути дворядні. Також приміщення можуть бути як із суміщеною покрівлею, так і горішнім перекриттям. Останні краще зберігають тепло в зимовий період.

Норма площі на одну тварину при утриманні великої рогатої худоби становить:

- корови при прив'язному утриманні - 8-10м²;

- корови при безприв'язному утриманні - 4-6м²;

- відгодівля ВРХ - 3-4м².

Умовно приміщення ферми можна розподілити на такі технологічні елементи: стійла, бокси, секції, годівниці, кормові, службові, евакуаційні, та кормо-гноєві проходи.

Кормові та гноєві проходи повинні мати ширину відповідну до габаритів машин чи обладнання для роздавання кормів (для КТУ-10А ширина проходу 2,1…2,2 м, РММ-Ф-6 до 6 - 1,4…1,6 м, РСП-10-2,2 м) і прибирання гною (УС-15, УС-170 ширина каналу 1,8…3,0 м, УС-10-1,8 м).

В курсовому проекті, виходячи з рекомендацій [1], пропонується прив'язне утримання тварин в довгих (2 м) стійлах із застосуванням автоматичної прив'язі ОСП-Ф-26, видаленням гною з приміщень - установками УС-15, доїнням в стійлах за допомогою установки АДМ-8, роздаванням кормів стаціонарними кормороздавачами з підвезенням гужовим транспортом.

1.2 Механізація кормоприготування і роздавання кормів

1.2.1 Значення процесу та зоотехнічні вимоги

Достатня кормова база є однією з основних запорук ефективного розвитку тваринництва. Вона повинна базуватись на основі використання високо урожайних культур, новітніх технологій, комплексів машин для заготівлі, перевезення, підготовки до згодовування задавання кормів.

Корми для тварин можна класифікувати за такими ознаками:

- за походженням (рослинні, тваринні, мінеральні);

- за складом і властивостями (грубі, соковиті, зелені);

- кормові добавки.

До рослинних кормів відносять корми, які мають природне походження. Це грубі (сіно, сінаж, солома), соковиті (силос, коренеплоди, баштанні), зелені (трава, гичка), штучно зневоднені (трав'яна різка та борошно), концентровані (дерть, зерно відходи, відходи промислових виробництв).

До кормів тваринного походження належить: рибне та м'ясо-кісткове борошно, сухе молоко, тваринні жири та ін.

До мінеральних кормів відносять: кухонна сіль, крейда, кормові фосфати, вапняки та ін.

Кормовими добавками є БМВД (білково-мінеральні вітамінні добавки), БВД до складу яких також входять мікроелементи, антибіотики, ферменти та ін.

З метою забезпечення високоефективного використання енергетичного потенціалу кормів необхідно проводити їх заготівлю і підготовку до згодовування відповідно до діючих стандартів та зоотехнічних вимог із врахуванням фізіологічних особливостей виду тварин.

Кожна кормова культура має чітко виражений період стиглості коли її необхідно збирати. Якість кормів визначають не лише наявністю в них поживних речовин, а й присутністю баластних, не перетравних, а іноді і не поживних компонентів. Адже їх наявність не тільки знижує поживність, цінність корму, а й може негативно впливати на здоров'я тварин. Для попередження цих шкідливих впливів проводиться спеціальна підготовка таких кормів до згодовування. Так забрудненні корми очищають до допустимого вмісту домішок та проводять високотемпературну обробку кормів, які містять важко-перетравні компоненти або шкідливі включення.

Згодовування кормів доцільно проводити у вигляді кормо сумішок, які готуються в кормоцехах.

1.2.2 Розрахунок потреби в кормах

В залежності від природно-економічних зон і застосовуваних на фермі раціонів можна використовувати різні корми і в різних кількостях.

Перелік сировини, що застосовується у сучасному тваринництві на корм худобі, дуже широкий. Проте основу кормових раціонів становлять корми рослинного походження. Комбікорми промислового виробництва на 82 - 98% складаються з інгредієнтів рослинної сировини, в тому числі 50 - 85% - до фуражного зерна.

Розрахунок потреби ферми в кормах проводимо згідно з обраним раціоном, які приймається відповідно до напрямку діяльності господарства, наявної кормової бази та місцевих умов.

Добовий надій на корову становить 11,5 кг молока. Для годівлі вибираємо типовий силосно коренеплідний раціон №2 [1]. При такому раціоні на добу потрібно 20 кг силосу з кукурудзи, 1,5 кг сіна, 4 кг соломи, 12 кг коренеплодів, 2,5 кг концентрованих кормів.

Визначаємо добову потребу кожного виду корму G_доб.і для всього поголів'я ферми:

(1.1)

де М - поголів'я тварин, голів;

q_й - добова потреба й-го виду корму, кг.

Тоді, на добу потрібно буде силосу: G_сил.=320•20=6400 кг/добу; сіна - G_сін.=320•1,5=480 кг/добу; соломи - G_сол.=320•4=1280 кг/добу; коренеплодів
G_кор = 320•12= 3840 кг/добу; концкормів - G_к.к.=320•2,5=800 кг/добу.

Загальний добовий обсяг кормів G_доб, кг, для ферми становитиме:

(1.2)

G_доб=G_сил.+G_сін.+G_сол.+G_кор.+G_к.к.= 6400 + 480 + 1280 + 3840+800= 12800 кг/добу.

Розраховуємо разову потребу в кормо суміші G_раз, кг:

 (1.3)

де в - відсоткова частина видачі кормів при кожній годівлі. Для корів [1] при трикратній годівлі в = 40%.

кг/видачу.

Визначаємо річну потребу кожного виду корму.

(1.4)

де D_й - тривалість годівлі тварин відповідним видом корму. Для всіх кормів, крім концентрованих D_й дорівнює тривалості стійлового періоду. Приймаємо D_й = 365 днів для концентрованих кормів та D_й = 220 днів для решти кормів раціону.

У літній період економічно вигідно корів випасати. Тому кормоцехи при цьому використовувати недоцільно. На цей період вони консервуються.

Результати розрахунків витрат кормів заносимо в таблицю 1.

Таблиця 1 - Потреба та розподіл кормів по видачах

Вид корму	Річна потреба, т	Добова потреба, кг	Перша годівля	Друга годівля	Третя годівля
			Gраз1	Gраз2	Gраз3
Силос	1408	6400	1920	2560	1920
Сіно	105,6	480	144	192	144
Солома	281,6	1280	384	512	384
Коренеплоди	844,8	3840	1152	1536	1728
Концентрати	292	800	240	320	240
Всього	2932	12800	3840	5120	3840

1.2.3 Вибір кормоцеху та комплекту обладнання

Кормоцехи ферм призначені для приймання, накопичення, обробки кормів, приготування та навантаження кормо суміші, відповідно до разової норми, безпосередньо перед годівлею.

На молочних фермах в основному використовують кормоцехи типу
КОРК-15, КЦК-5, які забезпечують приготування повно раціонних кормових сумішок.

Проектуємо кормоцех таким чином, щоб його продуктивність забезпечувала отримання необхідної кількості кормо суміші для годівлі тварин.

(1.5)

де Т - тривалість приготування кормової суміші, год. Т = 1,5 год.

К_ч - коефіцієнт використання робочого часу. К_ч = 0,9 - 0,95

кг/год

Продуктивності кормоцеху повинна відповідати пропускна спроможність змішувача. В кормоцеху встановлюємо порційний змішувач С-2, продуктивність якого складає Q_теор=6 т/год. Кількість змішувачів визначаємо поділивши продуктивність кормоцеху на продуктивність змішувача:

шт.

Приймаємо 1 змішувач.

Визначаємо кількість технологічних ліній кормоцеху:

(1.6)

де Р - кількість компонентів кормо суміші, шт.

.

Продуктивність кожної технологічної лінії визначаємо по формулі (1.5) стосовно кожного окремого виду корму, який на них обробляється. Продуктивність лінії силосу:

кг/год;

Для лінії силосу плануємо встановлення живильника-дозатора ПДК-3 (продуктивністю 0,8-5 т/год) та скребкового транспортера АВБ-04.00.

Для лінії сіна кг/год.

Для лінії соломи кг/год;

Машини лінії сіна та соломи: ПЗМ - 1,5 та ИГК-30Б (продуктивність - 3 т/год).

Для лінії коренеплодів кг/год;

Машини лінії коренеплодів: бункер-живильник ТК-5Б та подрібнювач-каменевловлювач ИКС-5 (продуктивність 5 т/год)

Для лінії концкормів кг/год.

Машини лінії концентрованих кормів: дробарка ДКУ-1 та живильник концентрованих кормів ПК - 6,0.

Машини лінії змішування кормів: транспортер ТС-65, змішувач С-2, транспортер ТС-40М.

1.2.4 Обґрунтування вибору типу та розрахунок необхідної кількості кормороздавачів

Роздавання кормів - один з найбільш трудомістких і відповідальних процесів у тваринництві. На нього припадає біля 30% усіх робіт при виробництві тваринницької продукції.

Для цього процесу особливо важливим є дотримання усіх зоотехнічних вимог, так як від нього значною мірою залежить ефективність виробництва продукції. Вимоги нього наступні:

Таблиця 2 - Зоотехнічні вимоги до параметрів кормових сумішок

Вологість, %	До 75
Рівномірність змішування, %, не менше	80
Допустимі відхилення (за масою) вмісту компонентів у суміші, %:
грубі, соковиті	± 10
концентровані	± 5
кормові дріжджі	± 2,5
рибні	-
молочні	± 5
поживні розчини	± 5
мінеральні добавки	± 5
столові відходи	-

В залежності від типу і розмірів приміщень, способів годівлі та поголів'я ферми застосовують мобільні та стаціонарні кормороздавачі.

Оптимальними рішеннями при виборі типу і марки кормороздавачів є:

- при поголів'ї до 400 голів економічно доцільно для роздавання кормів використовується РВК-Ф-74 з підвезенням гужовим транспортом і завантаження вручну.

- при годівлі від 400 до 800 голів використовується кормороздавач КТУ-10А.

- при поголів'ї більше 800 голів використовується кормороздавач РВК-Ф-74.

Виходячи з цього, приймаємо для роздавання кормів кормороздавач РВК-Ф-74.

Кількість роздавачів у приміщеннях:

(1.7)

де n_г - кількість рядів годівниць у приміщенні, n_г = 2;

k - коефіцієнт, який показує з кількох сторін підходять тварини до годівниці, для ВРХ k = 1.

роздавачі.

Продуктивність кормороздавача:

(1.8)

де g_г - питоме завантаження годівниці, кг/м:

(1.9)

де g_р - добова видача корму на одну тварину, кг. g_р = 40 кг;

k_г - кількість тварин, які годуються з одного головомісця, k_г = 1;

l_п - фронт годівлі, м.

кг/м.

t_р - час роздавання, `в. T_р = 15-16 хв. (при ручному завантаженні).

кг/год.

1.3 Механізація одержання і первинної обробки молока

1.3.1 Значення процесу та зоотехнічні вимоги

Машинне доїння корів є невід'ємною ланкою технології виробництва молока. Промисловість випускає різнотипне доїльне обладнання як для індивідуальних господарств, так і для великих сільськогосподарських підприємств.

Надійність процесу машинного доїння залежить від багатьох факторів, пов'язаних із станом тварин, доїльним обладнанням, кваліфікацію операторів.

Адже при цьому з'єднується ланками тварина, оператор і доїльна машина.

Загальна кількість доїльних установок та для ферм визначається в залежності від кількості дійних корів М_д та продуктивність доїльної установки W_д.

(1.11)

де М_д - кількість дійних корів при рівні сухостійкості 10%.
М_д = 0,9М=0,9•320=288 корів;

М_у - кількість голів, яку обслуговує одна доїльна установка, М_у = 200 корів

установки

Приймаємо n_д = 2 шт.

Згідно із зоовимогами тривалість доїння корів при доїнні в спеціалізованих залах складає 3-4,5 год, а при доїнні в стійлах 1,5 - 2,25 год. Приймаємо Т_д=2 год.

1.3.2 Вибір способу машинного доїння, розрахунок тривалості доїння та кількості доїльних апаратів

Доїння корів є одним із найбільш трудомістких та відповідальних процесів на молочнотоварних фермах. На видалення з вим'я вручну одного літра молока необхідно виконати майже сто стисків дійки. Окрім низької продуктивності праці при ручному доїнні, відбувається велика механічна забрудненість молока. Одноманітність виконуваних операцій викликає професійне захворювання рук доярки. Вважається, що близько 60% затрат праці на виробництво одного центнера молока припадає на доїння, якщо вони виконуються вручну. Машинне доїння корів має ряд переваг. Різко підвищується продуктивність праці, зменшується забрудненість молока, забезпечуються умови для створення безперервних поточних технологічних ліній доїння корів і первинної обробки молока, знижують затрати праці на виробництво молока.

Визначаємо кількість доїльних апаратів для забезпечення доїння поголів'я ферми:

(1.12)

де t - середня тривалість доїння корови, t = 6 - 7 хв.

Приймаємо t = 6 хв

Т_д - тривалість доїння на фермі, Т_д = 2 год = 120 хв.

апаратів

Визначаємо розрахункову годинну продуктивність доїльних установок.

(1.13)

гол/год.

Уточнюємо необхідну кількість установки, W_y=112 гол/год для АДМ-8-2:

шт.

Приймаємо n_у=2 шт.

Визначаємо фактичну тривалість процесу доїння:

год

Таким чином спочатку тривалість доїння вибрана правильно.

Необхідна кількість операторів визначається за формулою:

(1.14)

де t_p - тривалість ручних операцій. t_p = 1 хв

t_мр - тривалість машинно ручних операцій, t_мр= 1 - 1,2 хв

.

Приймаємо 8 операторів.

Визначаємо кількість молока, що потрапляє в молочні відділення за добу:

м_д = б ? п_д • М_д (1.15)

де п_д - добовий надій на корову, п_д = 11,0 кг.

б - коефіцієнт, що враховує нерівномірність надою, б= 1,1 - 1,5

приймаємо б = 1,5.

м_д = 1,5 • 11,0 • 288 = 4752 кг

Визначаємо максимальний разовий надій на ферму:

м_раз = в_м • м_д; (1.16)

де в_м - коефіцієнт, що нараховує максимальний надій за одне доїння, в_м = 0,4 - 0,6 при 3-х кратному доїнні, в_м = 0,4.

м_раз = 0,4 • 4752 = 1900,8 кг

1.3.3 Обґрунтування технологічної схеми лінії первинної обробки молока, вибір обладнання та розрахунок продуктивності

Молоко - це продукт в якому досить інтенсивно розвиваються різні мікроорганізми. Для збереження його у свіжому вигляді та доставки його до споживача в умовах тваринницьких ферм, комплексів та фермерських господарств здійснює первинну обробку та переробку молока. Ця обробка складається з таки операцій: очищення, охолодження і в деяких випадках пастеризація.

Первинна обробка та переробка молока повинна виконуватися по можливості, в окремих сухих і добре освітлених приміщеннях де передбачається водяне опалення, водопостачання, каналізація і вентиляція. Необхідно щоб виконувались всі санітарні та ветеринарні правила.

Наведені розрахунки в іншому розділі дають можливість отримати вихідні данні для вибору обладнання потокових технологічних ліній первинної обробки молока, продуктивність яких повинна дорівнювати продуктивності відповідних ліній доїння корів.

Визначаємо максимальна значення годинної продуктивності відділення:

 кг/год (1.16)

Визначаємо необхідну кількість холоду для охолодження видоєного за цикл молока:

де с - теплоємність молока, с = 3,85 - 3,94 кДж/кг•град.

t₁ і t₂ - відповідно початкова і кінцева температура молока t₁ = 35 - 37⁰,

t₂ = 5⁰С.

Q_х = 1900,8 • 3,9•(35 - 5) ? 222393,6 кДж

Виходячи з цього знаходимо необхідну продуктивність холодильної дільниці:

(1.17)

де Т_ох - час, упродовж якого необхідно охолодити молоко, Т = 2,5 год

кДж/год

Приймаємо для охолодження молока ТОМ - 2А. Необхідну їх кількість визначаємо так:

шт. (1.18)

де Q_том - продуктивність охолодника ТОМ - 2А, Q_том - 48000 кДж/год.

Приймаємо n_х = 2 шт.

Перевіряємо, чи має ця кількість танків охолодників необхідно ємність для розміщення разового надою.

,

що значно перевищує м_раз= 1900,8 кг

Оскільки, для утримання дійних корів прийнято 2 приміщення, то доцільно один молочний блок розмістити між двома корівниками на 200 корів і в ньому встановити два танки-охолодники ТОМ - 2А.

Пастеризацію і сепарацію молока безпосередньо на фермі проводити не плануємо, а молоко реалізовуємо в охолодженому вигляді на молоко заготівельні підприємства.

2. Розробка зернової дробарки ДКУ-1

2.1 Зоотехнічні вимоги до подрібнення зерна

Враховуючи рекомендації наукових установ і закладів, а також практичний досвід господарств по підготовці і згодовуванні кормів тваринам, на тваринницьких фермах коренебульбоплоди підлягають наступному обробітку:

- миття;

- подрібнення;

- змішування з іншими компонентами корму.

При незначному забрудненні (менше 2%) коренеплоди не миють, а лише подрібнюють безпосередньо перед згодовуванням чи незадовго до нього (час від подрібнення до годівлі тварин не повинен бути більшим 1 - 1,5 год).

При подрібненні коренеплодів не можна допускати втрат поживних речовин, вітамінів і мікроелементів [4].

2.2 Будова та принцип роботи дробарки ДКУ-1

Дробарка ДКУ-1 призначена для подрібнення усіх видів зернових кормів та коренеплодів, качанів кукурудзи, сіна, зелених кормів та коренеплодів. Вона являє собою стаціонарну машину, на рамі якої розміщені основні вузли: подрібнювальна камера, вентилятор, живильний транспортер, циклон з пневмопроводами, приводний електродвигун.

В корпусі подрібнювальної камери розміщені глуха дека і пробивне змінне решето. Робочі органи розміщені на металевому диску, встановленому на валу в подрібнювальній камері. Робочий орган машини комбінованого типу. До диска прикріплені за допомогою кронштейнів криволінійні ножі. Подрібнювальні молотки шарнірно прикріплені до диска камери. Подрібнення корму здійснюється одночасно роботою ножів, молотків, глухої деки і змінного пробивного решета. подрібнений корм вентилятором транспортується по пневмопроводу в циклон, де відокремлюється подрібнений продукт від повітря.

При подрібненні концентрованих кормів транспортер виключають, включають шлюзовий затвор і вентилятор, приймальне вікно в корпусі закривають заслінкою. Деки замінюють решетами.

Під час роботи, сухі концентровані корми надходять з окремого бункера і подрібнюються під дією молотків, глухої деки і змінного пробивного решета. Частки корму, розміри яких менші від отвору пробивного решета, потрапляють в за решітний простір, засмоктуються вентилятором і транспортуються ним по пневмопроводу в циклон. В циклоні корм відокремлюється від повітря і через шлюзовий затвор та вибійні рукави надходить у мішки. Повітря по зворотному пневмопроводу знову повертається в подрібнювальну камеру, що запобігає пилоутворенню та втратам корму.

Ступінь подрібнення корму регулюють заміною пробивних решіт з діаметром отворів 4, 6, 8 мм.

В дію машина приводиться від електродвигуна потужністю 14 кВт, з'єднаного з валом ротора. Привод барабана, транспортера і шлюзового затвора здійснюється від черв'ячного редуктора РЧП-80-ІІІ-50, який одержує обертання через пасову передачу від основного вала дробарки. Кінематична схема дробарки наведена на аркуші 3 графічної частини проекту.

Таблиця 3 - Технічна характеристика ДКУ - 1,0

ПОКАЗНИКИ	ЗНАЧЕННЯ
Продуктивність, т/год, на подрібненні:
зерна	0,75-0,85
сіна на борошно	до 0,45
качанів кукурудзи у молочно-восковій стиглості	до 2,5
коренеплодів	до 5
Висота подачі подрібнених сухих кормів, м	1
Потужність електродвигуна, кВт	14
Швидкість обертання молоткового барабана, хв.-1	1460
Кількість молотків на барабані	72
Маса, кг	880
Габаритні розміри, мм:
довжина	2650
ширина	1400
висота	2500

2.3 Визначення вісі підвісу молотка дробильної камери

Вихідні дані:

Довжина молотка a = 100 мм;

Ширина молотка b = 40 мм;

Діаметр отворів d = 10 мм.

(1.19)

де S₁ - відстань від центра мас до вісі підвісу, мм;

(1.20)

(1.21)

мм,

мм.

мм.

2.4 Правила технічного догляду за ДКУ - 1,0

Щоденний технічний догляд

1. Вимкнути рубильник, через який приєднано магнітний пускач до електросітки.

2. Перевірити і при потребі підтягнути зовнішні кріплення, кріплення ножів на дисках, робочого диска на головному валу, проти різальної пластини, пакетів молотків, кришки дробильної камери, захисних кожухів та інших деталей.

3. Перевірити стан лез ножів і проти різальної пластини та відрегулювати зазор між ними. На лезах ножів не повинно бути зазублин, тріщин і раковин. Товщина леза ножа повинна становити не більше як 0,1 мм. Зазор між ножами і проти різальною пластиною по всій довжині повинен становити від 0,3 до 1,0 мм.

4. Перевірити стан дробильного апарата. Спрацювання робочої грані дробильних молотків не повинно перевищувати 3-4 мм по висоті зуба. Осі молотків повинні бути надійно зашплінтовані. Встановлення старих шплінтів не дозволяється. Зазор між молотками і решетом повинен становити від 2 до 6 мм. Дробильні молотки не повинні торкатися інших деталей дробильної камери.

5. Змастити підшипники валиків транспортера, вала пресувального барабана, зірочок і роликів ланцюгових і пасових передач, місця мащення кулачкової муфти, карданного вала пресувального барабана і втулково-роликових ланцюгів.

6. Перевірити щільність закриття заслінки бункера, очисного люка циклона, кришки викидної горловини, кришки дробильної камери і вентилятора.

7. Кришка дробильної камери повинна щільно закривати вихідний отвір горловини. Розпилювання перероблюваних кормів у місцях з'єднання труб з корпусом дробарки і циклоном не допускається. Перекидна заслінка повинна щільно перекривати горловину циклона. пиловловлювач не повинен мати проривів. Ротор вентилятора і шнек повинні обертатися вільно без заїдання. Зазор між лопатями вентилятора і кожухом допускається до 5 мм, а зазор між торцями втулки гвинта шнека і виточкою шийки вала з боку стінки дробильної камери - до 4 мм.

8. Перевірити стан і натяг прогумованої транспортерної стрічки, ланцюгів і пасів. Прогин транспортерної стрічки в середній частині при натисканні із зусиллям 10 кг повинен становити 30-40 мм. Стрічка транспортера повинна вільно проходити в напрямних лотках. Перекіс або прогин регулюють за допомогою натяжного пристрою. Прогин пасів між шківами вентилятора і головного вала ротора при натисканні із зусиллям 5-7 кг повинен становити 15-20 мм. Шківи вентилятора і головного вала повинні перебувати в одній площині. Відхилення допускається до 3 мм. Прогин втулково-роликових ланцюгів після регулювання натягу не повинен перевищувати 5-15 мм.

9. Перевірити наявність і кріплення заземлюючого проводу. Електродвигун, магнітний пускач і пускова кнопка повинні бути заземлені відповідно до правил експлуатації електричних установок.

10. Під час роботи треба стежити за нагріванням електродвигуна і підшипників головного вала і редуктора. Стежити, щоб у машину не потрапляли сторонні предмети. При виявленні сторонніх шумів або стуків треба негайно зупинити машину й усунути причини порушення нормальної роботи.

11. Після закінчення роботи потрібно очистити траспортер, дробильну камеру, трубопроводи, завантажувальний ківш, пиловловлювач, циклон, магнітний пускач, електродвигун та інші частини від пилу, бруду і залишків корму.

Технічний догляд №1 проводиться двічі на місяць. Під час технічного догляду №1 потрібно виконати всі операції щоденного догляду і додатково такі.

1. Виконати операції щоденного технічного догляду.

2. Зняти ножі і проти різальні пластини і заточити на наждачному камені. По всій лінії ножів заточка повинна бути рівномірною, зробити доводку на мокрому точилі. Кут заточки леза ножа має становити 25⁰, а кут заточки протирізальної пластини 60⁰. Заточені леза кожного ножа повинні бути прямолінійними; поставити Ної на свої місця і відрегулювати зазор.

3. Дробильні молотки в пакетах, які вийшли з ладу, замінити новими. Останні необхідно переставити так, щоб працювала інша гостра грань. При перестановці молотків треба дотримуватися попередньої схеми їх розміщення.

4. Перевірити і при необхідності підтягнути пружину рухомої рамки. Пружина не повинна мати вільного ходу. Натяг пружини повинен бути в межах 1-5 кг.

5. Перевірити кількість масла в картері редуктора і при необхідності долити його до нормального рівня.

6. Перевірити поздовжній розбіг вала дробильного барабана і відрегулювати його. Для цього треба, відгвинтивши гвинти кріплення кришки корпуса підшипників, відхилити кришку і обережно зняти декілька прокладок. встановити кришку на місце і рівномірно затягнути гвинти. Відрегульований за допомогою прокладок поздовжній розбіг вала повинен становити 0,1-0,2 мм. Вал при цьому повинен обертатися вільно, але без відчутного люфту.

Технічний догляд №2 проводиться через три місяці роботи. Під час технічного догляду №2 потрібно виконати всі операції технічного догляду №1 і додатково такі основні операції.

1. Замінити ножі і дробильні молотки. При необхідності замінити протирізальну пластину, замінити спрацьовані решета.

2. промити в гасі або дизельному паливі і проварити протягом 20 хв у гарячому (80-90⁰) автолі або дизельному маслі.

3. промити й відрегулювати підшипники вала дробильного барабана, шлюзового затвора і черв'ячного редуктора.

4. злити масло з коробки черв'ячної передачі, промити її дизельним паливом, обтерти й залити свіже масло.

5. Обкатати машину спочатку на холостому ходу, а потім - під навантаженням. Після обкатки, якщо машина працює нормально, дробарку треба випробувати під навантаженням з різними видами кормів протягом однієї години.

6. Перевірити всі кріплення і відрегулювати всі вузли дробарки. Змастити підшипники і місяця мащення дробарки.

Висновки

У курсовому проекті на тему: «Механізація МТФ на 320 голів, річний надій на одну корову 4000 кг, з розробкою зернової дробарки (ДКУ-1)» запропоновано прив'язну технологію утримання тварин, визначено набір машин та обладнання для механізації виробничих процесів на фермі.

Для подрібнення концкормів використовується машина ДКУ-1 продуктивністю 075-0,85 т/год, розраховано відстань від центра мас дробильного ротора до вісі підвісу молотка.

Література

тварина обладнання корм гной

1. Грицун А.В., Любін М.В. Методичні вказівки по виконанню курсового проекту з дисципліни «Машиновикористання в тваринництві» ю - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2002. - 35 с.

2. Машины и оборудование для приготовления кормов. - М.: Агропромиздат. 1987. - 303 с.

3. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Сталюк, М.В. Штемпель та ін.: За ред. О.Т. Бусенко. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 432 с.

4. Механізація виробництва продукції тваринництва І.І. Ревенко, Г.М. Кукта, К.В. Манько та ін.: За ред. І.І. Ревенко. - К.: Урожай, 1994. - 264 с.

5. Технологічний процес молочних ферм і комплексів на 400 - 2000 корів/ В.А. Павленко, Я.Г. Синенко, А.І. Фененко. - К.: Урожай, 1977 - 132 с.

6. Мельников С.В. Технологическое оборудование животнодческих ферм и комплексов. - Л.:Агропромиздат, 1985. - 640 с.

7. Посібник - практикум з механізації виробництва продукції тваринництва/ І.І. Ревенко, В.М. Манько, С.С. Зарайська, та ін./ За ред. І.І. Ревенка. - К.: Урожай. 1994 - 192 с.

8. Шейблинт А.Е. Курсовое проктирование деталей машин: Учебное пособие для техникумов. - М.: Высш. шк., 1991. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru

...