Породоутворювальний процес в Україні на сучасному етапі

Племінна робота як система організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на покращення і вдосконалення існуючої породи. Методика виведення нових порід тварин. Приклади створення нових селекційних досягнень. Вимоги при апробації селекційних досягнень.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 09.06.2013
Размер файла 66,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва

Кафедра розведення і генетики сільськогосподарських тварин

Контрольна робота

з дисципліни: Розведення сільськогосподаських тварин

Тема: Породоутворювальний процес в Україні на сучасному етапі.

ПОЛТАВА - 2013

Зміст

  • Вступ
  • 1. Породоутворювальний процес в Україні на сучасному етапі
  • 1.1 Методика виведення нових порід тварин
  • 2. Нові погляди на породоутворювальний процес (синтетичні популяції і ін.)
  • 3. Приклади створення нових селекційних досягнень
  • 4. Вимоги при апробації нових селекційних досягнень
  • Висновки
  • Пропозиції
  • Список використаних джерел
  • Додаток

Вступ

Проблема виробництва продуктів тваринництва у зв'язку з зростанням чисельності людей з кожним роком загострюється. В нашій державі ця проблема ускладнилася в зв'язку з переходом сільського господарства на ринкові умови.

В Україні за останні 30-40 років спостерігається бурхливий процес породоутворення. Місцеві породи виявилися неконкурентоспроможними в ринкових умовах, тому на теренах нашої держави створені молочні породи інтенсивного типу з високим генетичним потенціалом молочної продуктивності.

До таких порід відноситься і українська червоно-ряба молочна порода. Вона виведена шляхом відтворного схрещування місцевої симентальської породи комбінованого напрямку продуктивності з червоно-рябими голштинськими бугаями північноамериканської селекції. Порода поширена в багатьох областях України.

Оскільки порода недавно створена, то вона заслуговує на увагу вивчення господарсько-корисних ознак тварин та взаємозв'язків між ними.

Для удосконалення породи велике значення має використання потенціалу найбільш високоцінних в племінному відношенні тварин. Особливо це важливо в умовах удосконалення породи з використанням принципів великомасштабної селекції.

Зазначене вище і послужило метою наших досліджень.

Для реалізації цієї мети нами поставлено завдання вивчити методику виведення нових порід тварин, ознайомитись з новими поглядами на породоутворювальний процес, прикладами створення селекційних досягнень та вимогами при їх апробації.

1. Породоутворювальний процес в Україні на сучасному етапі

1.1 Методика виведення нових порід тварин

Інтенсифікація тваринництва вимагає наявності високопродуктивних тварин певних якостей, яких можна отримати лише завдяки селекційно-племінній роботі.

Племінна робота - це система організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на покращення і вдосконалення існуючої породи. У систему племінної роботи входить годівля, утримання, використання племінних тварин, організація розмноження і вирощування молодняка.

Селекція - це наука, що займається створенням високопродуктивних сортів і гібридів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів. Селекція ґрунтується на відборі і підборі дослідного матеріалу.

Під відбором у тваринництві розуміють виділення із стада для збереження і подальшого розведення кращих тварин. Для відбору тварин враховують, насамперед, головні ознаки: продуктивність, конституцію, вагу, якість потомства, родовід тощо, а пізніше і другорядні - масть, форму і розмір рогів, довжину хвоста і ін.

На практиці розрізняють масовий та індивідуальний відбір. Під масовим розуміють оцінку великої кількості тварин за сукупністю зовнішніх ознак і продуктивністю. Індивідуальний відбір передбачає всебічну оцінку окремої тварини. Створення всіх порід відбувається під контролем як штучного, так і природного доборів.

Відбір тварин з племінною метою завершується підбором, тобто складанням з відібраних тварин пар для розмноження, з тим, щоб отримати потомство з найкращими якісними показниками.

Система підбору і парування тварин є основою їх розведення. У практиці тваринництва виділяють два основні методи розведення сільськогосподарських тварин: чистопородне і схрещування.

Чистопородне розведення - це парування тварин, які належать до однієї породи. Застосовують для збільшення чисельності і збереження та вдосконалення основних властивостей породи. Чистопородне розведення проводять двома способами: неспорідненим та спорідненим паруванням.

Неспоріднене парування, або аутбридинг, передбачає підбір батьківських пар, які не перебувають в родинній спорідненості.

Під час спорідненого розведення, або інбридингу, пари формують з родинно споріднених особин. Наприклад, парують матір з сином, батька з дочкою, тощо. Як правило, необхідно уникати спорідненого парування, бо невміле його застосування призводить до зниження життєвості потомства, ослаблення конституції і зменшення продуктивності тварин.

Під час чистопородного розведення може бути лінійне і родинне та міжлінійне і міжродинне розведення. Лінійне розведення застосовують для посилення цінних ознак лінії, а міжлінійне - для одержання нової лінії, яка поєднувала б кращі ознаки вихідних ліній.

Другим методом розведення тварин є схрещування.

Схрещування тварин різних порід називається міжпородним, а різних видів - міжвидовим.

Залежно від мети, виділяють наступні види міжпородного схрещування: поглинальне, ввідне, відтворювальне, промислове і перемінне.

Поглинальне схрещування передбачає парування тварин двох порід - малопродуктивної (поліпшуваної) і високопродуктивної (поліпшуючої) протягом 4-5 поколінь. Застосовують для докорінного покращення малопродуктивних порід.

Ввідне - це одноразове спаровування маток поліпшуваної породи з плідниками поліпшуючої породи. Застосовують для покращення порід без їх докорінної зміни.

Відтворювальне схрещування - це парування тварин двох чи кількох порід з метою поєднання їх цінних якостей в одній новій. Це основний метод виведення порід сільськогосподарських тварин.

Промислове схрещування ґрунтується на паруванні тварин різних порід з метою одержання гетерозисних помісей першого покоління з підвищеною продуктивністю. Різновидністю промислового схрещування є перемінне схрещування, основна мета якого - це максимально посилити і використати цінні особливості одержуваних помісей першого покоління. Для цього помісних маток першого покоління спаровують з плідниками однієї з вихідних порід, у другому поколінні - з плідниками іншої вихідної породи і т.д.

Міжвидове схрещування передбачає парування тварин різних видів. Таке схрещування називають ще гібридизацією. У практиці сільського господарства найпоширеніша промислова гібридизація з метою одержання робочих користувальних тварин з проявами ефекту гетерозису. Наприклад, схрещуючи осла з кобилою отримують сильного і витривалого гібрида - мула, а схрещування жеребця з ослицею дає - лошака. Одержувані гібриди не здатні до розмноження. Рідше використовують гібридизацію для докорінної зміни деяких видів тварин. Так, власне велику рогату худобу схрещують із зебу, буйволами, яками тощо. Так, схрещування самців яків з коровами великої рогатої худоби дає гібрида, який називають хайник.

Дарвін роз'яснив історію походження домашніх тварин і культурних рослин. Він підвів підсумки чудовим результатами, яких досягло людство за допомогою спершу несвідомого, а потім і свідомого штучного відбору.

Ці роботи Дарвіна дали сильний поштовх для нових успіхів тваринників і садівників. І, дійсно, після виходу в світ праць Дарвіна було виведено багато нових, вельми продуктивних порід великої рогатої худоби, овець, свиней, коней, курей та інших тварин; були досягнуті найбільші успіхи в отриманні високої удійності у корів, несучості у курей, жвавості бігу у коней.

Особливо великі успіхи досягнуті в СРСР. У результаті робіт радянських вчених і передовиків тваринництва докорінно змінюються склад і якість поголів'я сільськогосподарських тварин в нашій країні. Для цього використовуються всі кращі досягнення науки і практики і в першу чергу чудові наукові узагальнення і висновки, які укладені у вченні Дарвіна.

Які сучасні методи виведення нових порід домашніх тварин та підвищення їх продуктивності, на які спирається наше соціалістичне, планове господарство? Перш за все, це методи селекції, тобто відбір на плем'я кращих тварин стада, що виділяються своїми якостями. При цьому нас в першу чергу цікавлять господарсько-цінні ознаки: м'ясність, молочність, несучість, жвавість бігу, сальність, скоростиглість, багатоплідність та інші. Поряд з цим ми звертаємо увагу і на зовнішні ознаки або дива тварин: глибоку груди, міцне додавання, гарний розвиток окремих частин тіла. Зрозуміло, що кожен з цих ознак треба правильно оцінити залежно від напряму господарства, завдань і потреб кожної області та багатьох інших завдань, які ставить перед собою селекціонер, тобто людина, що займається відбором.

Для вмілого відбору необхідні великі знання. Треба знати і господарство (економіку) краю та природні можливості породи тварин. Необхідно знання історії біологічних наук і досвіду кращих; тваринників. Крім того, потрібно ще велике вміння по які значним ознаками вибрати кращих тварин. Нарешті, потрібно добре знати закони спадковості, згідно з якими передаються у спадок такі ознаки, як м'ясність, молочність або несучість або якість і настриг вовни.

У справі поліпшення порід і створення нових порід велике значення має так звана метизація, або схрещування тварин однієї породи домашніх тварин іншої породи. Зазвичай маток місцевих малопродуктивних порід покривають високоцінними породистими самцями-виробниками.

За роки радянської влади були закуплені за кордоном і завезені в нашу країну кращі виробники найбільш цінних і продуктивних закордонних порід: бики шортгорни, герефорди, Сімментали, остфрізи, барани рамбульє і прекос, кнури великої білої англійської породи, найбільш несучості породи курей - білі леггорни, жовті рід-айланд та інші. Використання самців-виробників для запліднення місцевих малопродуктивних маток дозволило значно поліпшити породність і продуктивність нашого тваринництва. Особливо успішна була робота по метизації поголів'я овець, так як тут широко застосовувалося штучне осіменіння. А при штучному заплідненні спермою одного видатного за своїми якостями барана можна запліднити за сезон кілька тисяч маток.

Поряд з великими досягненнями слід вказати і на допущені в цій роботі помилки. Вони полягають в тому, що деякі тваринники, застосовуючи метизації, забували про дуже важливі вказівках Дарвіна. Дарвін завжди підкреслював, що кожна порода тварин повинна відрізнятися хорошою пристосованістю до місцевих кліматичних умов, а також і до потреб місцевого населення.

Візьмемо, наприклад, грубошерстну курдючним вівцю, що одержала широке поширення в степах Казахстану і Західного Сибіру. Хоча ця вівця дає трохи вовни і притому невисокої якості, але зате вона нарощує великий курдюк, що дає кілька кілограмів відмінного сала. Ця вівця дуже невибаглива і відмінно пристосувалася до місцевих кліматичних і кормових умов.

Деякі наші тваринники, не врахувавши всього цього, стали огульно схрещувати нитки синтетичні курдючних овець з тонкорунними баранами породи прекос або рамбульє. При цьому вони не вели відбору тварин по їх пристосованості до місцевих умов. В результаті хоча і покращилася якість вовни, але деякі вівці загубили курдюк і виявилися менш пристосованими до місцевих умов.

Тваринники, ведучи роботу по створенню нової породи, зобов'язані чітко уявляти собі, якими якостями повинні володіти ці породи, і твердо дотримуватися наміченого плану при відборі. У даному випадку тваринники повинні були підвищити якість вовни, зберігши одночасно невибагливість місцевої вівці і здатність її нарощувати курдюк.

Подібні ж помилки роблять деякі тваринники, покращуючи малорослі сибірську корову. Вони хочуть підвищити живу вагу і молочність цієї корови, але забувають про необхідність зберегти виключно високу жирність молока, що відрізняє сибірських корів від усіх інших порід у світі. Крім того, схрещуючи западно-сибирську або казахську малорослі корівчину з великими, але зате і більш зніженими биками таких закордонних порід, як остфрізи або Сімментали, ми отримуємо і більш зніжене потомство. Воно мало пристосоване до скупим природним пасовищах Західного Сибіру і Казахстану, до їх суворих морозів і холодним вітрам.

Взагалі, проводячи метизації, необхідно подумати і про поліпшення всіх умов утримання тварин. Треба створити поліпшену кормову базу, збільшуючи посіви бобових кормових трав і коренеплодів; необхідно побудувати гарні приміщення для утримання худоби і т.д. Без цих умов метизація не принесе великої користі. У той же час не слід намагатися покращувати метизацією такі місцеві породи, які самі володіють багатьма цінними господарськими ознаками.

Такі, наприклад, ярославська і холмогорська породи великої рогатої худоби. Ці породи слід покращувати НЕ метизацією, а так званим відбором в собі, тобто відбором на плем'я кращих тварин даної породи.

селекційний порода тварина україна

2. Нові погляди на породоутворювальний процес (синтетичні популяції і ін.)

В останній час чітко простежується тенденція збільшення попиту на високоякісну нежирну свинину, тому в нашій країні переважно використовуються м'ясні генотипи свиней, проходить заміна свиней сального і м'ясо-сального напряму продуктивності на тварин м'ясного типу.

Відомо, що продуктивність визначається спадковими факторами і залежить від породного призначення. Показники спадковості використовуються для селекційного покращення стада. На основі селекційного диференціалу батьків і величини спадковості можна передбачити і відносне покращення продуктивності тварини. Цей шлях вже не забезпечує бажаного ефекту удосконалення, особливо ознак з низькою спадковістю, що значно звужує генетичну варіабельність всередині самої породи і супроводжується зниженням результатів відбору. Протягом довготривалого часу багатоплідність ведучих порід свиней - великої білої, української степової білої знаходяться практично на одному і тому ж рівні - 10-13 поросят на опорос [5].

А. Beпринцев і З. Маштак [4] проаналізували 120 опублікованих науково-дослідних робіт і дійшли висновку, що двопорідні підсвинки дають середньодобові прирости на відгодівлі в середньому на 7 %, а трьохпорідні на 14 % вище за чистопорідних ровесників. Вони відмічають, що з підвищенням рівня приростів збільшується частка груп помісей, що перевершують початкові форми.

Спираючись на сучасну теорію, можна істотно підвищити рівень гетерозису при промисловому схрещуванні, застосовуючи спеціально відселекціоновані і частково закриті лінії добре вирощених і перевірених плідників, груповий і індивідуальний підбір для спаровування і інші елементи племінної роботи. Генетично регульований гетерозис створюється за допомогою селекційно-генетичних методів і проявляється в усіх випадках схрещування. Останніми роками у свинарстві стали все частіше застосовувати поняття "гібридизація" для позначення системи схрещування, за якою ведеться окремо селекція материнських і батьківських популяцій, створених, як на основі міжпородного схрещування, так і внутрішньопорідного розведення.

Порівняно з простим двопорідним і багатопорідним схрещуванням гібридизація є більше високоорганізованою і складною формою розведення свиней, спрямованою на отримання високого ефекту гетерозису, призначеного для відгодівлі і забою.

Гібридизація дозволяє здолати ряд труднощів при чистопорідному розведенні і промисловому схрещуванні свиней, зокрема, вона може забезпечити високу поєднаність за цілим рядом господарсько-корисних ознак, що не корелюють між собою. За даними G. Tribler [21], вона дозволяє ввести в чистопорідну популяцію, закриту порідними бар'єрами, потрібні гени і дає можливість систематично використовувати гібридні ефекти.

A. Anker [17] відмічає, що за допомогою гібридизації можна продукувати позитивний ефект схрещування, отриманий при вдалих комбінаціях.

Міжпородні (синтетичні) лінії на відміну від порід мають чітке специфічне використання: вони призначені для схрещування з однією або декількома іншими лініями в системі гібридизації для отримання товарного молодняку. Для гібридизації створюють декілька ліній, але після перевірки на поєднання залишають тільки ті з них, які дають найбільший ефект при схрещуванні між собою. Перевірка ліній на поєднання, виявлення їх комбінаційної здатності є обов'язковою умовою для їх наступного використання в системі гібридизації. На це вказують X.Ф. Кушнер [10], А.І. Овсянніков [14], П.І. Корнєєв [8], А. Тіммі [16], В.Г. Козловський [7] та ін у своїх роботах.

Ряд авторів А.І. Овсянніков [14], В.Т. Горін [6], І.Н. Нікітченко [13], А. Анкер [1], відмічають прояв комбінаційної здатності у свинарстві. Умовно вона вважається задовільною, якщо в результаті схрещування у помісей забезпечується проміжне успадкування продуктивності батьківських форм. Специфічна комбінаційна здатність - явище суворо індивідуальне, воно проявляється тільки при певних поєднаннях порід, типів і ліній.

Досвід роботи з міжлінійної гібридизації у тваринництві свідчить про доцільність роздільної селекції материнських і батьківських ліній.

Усі синтетичні лінії повинні стійко передавати свої якості потомству при використанні їх в кросах з іншими генетично відособленими популяціями. Усі ці лінії, використані при схрещуванні, мають бути максимально виражені за фенотиповими якостями і спадково консолідовані. Як правило, рівень генотипової вираженості має бути істотно вище середнього породного.

Схожість тварин в межах синтетичної популяції досягається гомогенним підбором, жорстким бракуванням форм, що не відповідають вимогам, цілеспрямованим вирощуванням ремонтного молодняку і відповідним підбором, що веде до зростання генеалогічної схожості в межах лінії.

П. Ладан, В. Степанов вважають, що програма гібридизації повинна включати:

а) виведення синтетичних ліній і формування на їх основі заводських м'ясних типів;

б) вивчення поєднання синтетичних ліній і заводських типів;

в) визначення адаптаційної здатності нових ліній, типів і гібридів до стресових явищ;

г) вивчення кількісних показників м'ясної продуктивності.

Вони визначають наступні форми гібридизації:

просту порідно-лінійну, коли матковий склад однієї породи схрещують із спеціально відселекціонованим на ефект гетерозису заводським типом або спеціалізованою лінією (отримують породнолінійні гібриди), або схрещують дві поєднувальні лінії однієї чи різних порід (прості двохлінійні гібриди);

складну міжлінійну гібридизацію, що передбачає отримання трилінійних, чотирьохлінійних і багатолінійних гібридів.

Нині найбільш поширені трилінійні кроси, що дозволяє при простішій організації роботи використовувати гетерозис за репродуктивними, відгодівельними і м'ясними якостями [9].

Сьогодні розробляються різні гібридні програми. Проводиться робота з інтенсифікації галузі на основі постійного прогресу існуючих і створення нових, продуктивніших типів і кросів. Для цього за словами В.Т. Горіна [6] передбачається раціональніше використання племінних ресурсів; підвищення рівня селекційної роботи в племрепродукторах і товарних господарствах; вдосконалення селекційних взаємозв'язків між племінним і товарним свинарством; перехід до виробництва свинини на гібридній основі. Передбачається там, де це доцільно, в локальних системах розведення використовувати як завершальні форми апробовані і створювані нові м'ясні типи.

Таким чином, велику роль в системі гібридизації мають зіграти селекційно-гібридні центри. Вони дозволять забезпечити свинарські комплекси високопродуктивними тваринами, що поєднуються, здатними давати вирівняне гібридне потомство, яке відповідає вимогам технологій виробництва.

Сільськогосподарські тварини не лише продукт природи, але і, передусім, продукт праці багатьох поколінь людей.

З метою поліпшення м'ясних якостей вітчизняних порід, в нашу країну періодично надходить племінний матеріал з інших країн близького та далекого зарубіжжя. З використанням імпортних генотипів селекціонерами України, в останні роки, створені нові породи, типи та лінії свиней спеціалізованого м'ясного напряму продуктивності.

Вченими-селекціонерами продовжується робота в напрямку удосконалення планових порід шляхом створення нових внутрішньопорідних і заводських типів, ліній, родин з використанням зарубіжних генотипів, тобто породоутворення у свинарстві пов'язане із завезенням імпортованих високопродуктивних порід [16].

Використання досить високого генетичного потенціалу сучасних порід можливе тільки за умов розробки та впровадження досконалих технологій виробництва тваринницької продукції, застосування досягнень науки та передового досвіду розведення, годівлі та утримання тварин, механізації виробничих процесів, архітектурно-будівельних рішень для виробництва екологічно чистої продукції.

3. Приклади створення нових селекційних досягнень

За останнє сторіччя селекціонери домоглися вражаючих успіхів. Врожайність зернових підвищилася в 10 разів. У розвинених країнах отримують до 100 ц/га пшениці, рису, кукурудзи. Нові сорти картоплі дають майже 1 000 ц/га - це в чотири рази вище врожаю колишніх сортів. Успіхи спостерігаються і в селекції інших культур.

Шляхом гібридизації географічно віддалених форм і відбору академік П.П. Лук 'яненко отримав високопродуктивні сорти кубанської пшениці "Безоста 1", "аврора", "кавказ". Академік В.М. Ремесло вивів чудові морозостійкі сорти озимої пшениці "Миронівська 808 "," ювілейна 50 "," харківська 63". У різних регіонах Росії (у Сибіру, Поволжя) і за кордоном широко використовуються сорти ярої пшениці, отримані А.П. Шехурдіним і В.Н. Мамонтовій: "Саратовський 29", "Саратовський 36", "Саратовський 210". Саратовські сорти займають більше половини посівних площ ярої пшениці. "Саратовська 29" володіє прекрасними технологічними властивостями і служить стандартом хлібопекарських якостей.

Академік В.С. Пустовойт на Кубані отримав сорт соняшнику, що містить в насінні до 50-52% олії.

Серйозна проблема пов'язана зі збереженням культурних форм: обробіток лише окремих сортів різко скорочує генофонд, знижує пристосованість. При зміні клімату або з інших причин сорт може зникнути. При селекції високоолійного сортів соняшнику на Кубані опинилися відібраними особи з тенденцією до пізнього дозрівання. Ця тенденція стала розвиватися, соняшник визрівав все пізніше і, нарешті, перестав визрівати до дощів, почав гнити на полях. Відновити культурні сорти виявилося справою не легкою: на той час сорти В.С. Пустовійта змінили по всьому світу всі інші сорти соняшнику.

Значний внесок в селекцію нових порід тварин вніс вітчизняний селекціонер М.Ф. Іванов. Їм була виведена одна з найбільш продуктивних у світі порід шерстного-м'ясних тонкорунних овець - "асканійський рамбульє", високопродуктивна порода свиней "українська степова біла", м'ясо-молочне "Костромський" порода корів. Для отримання "асканійського рамбульє "були схрещені кращі представники українських мериносів з "американськими рамбульє". У результаті дев'ятирічної селекційної роботи зі схрещування привезеного з Англії видатного виробника "великої білої" породи з кращими місцевими породами була отримана порода "українська степова біла", яка за вагою, скоростиглості, плодючості і якості продукції не поступається "великої білої", але чудово переносить місцеві умови.

Гібридизація з дикими видами надає культурним формам стійкість до умов середовища і несприйнятливість до хвороб. Гібрид тонкорунних і нитки синтетичні овець з диким бараном Архар - архаромерінос - може використовувати високогірні пасовища, недоступні звичайним вівцям. Проведена гібридизація яка з великою рогатою худобою. У результаті успішного застосування гетерозису виводять бройлерних курчат. Міжродовим гібрид білуги з стерлядь - бестер - невибагливий і може вирощуватися в непротічних водоймах.

Селекція мікроорганізмів спрямована на створення генетичних ліній (штамів), що забезпечують максимальну продуктивність корисних речовин. Продукти життєдіяльності бактерій і одноклітинних еукаріот (водоростей, дріжджів і цвілевих грибів) знаходять застосування в різних галузях промисловості та медицини. На діяльності мікроорганізмів засновано бродіння тесту, отримання більшості молочних продуктів, квасів, виноробство, пивоваріння, квашення капусти, кормових добавок, а також виробництво ліків і біологічно активних сполук.

З метою збільшення ефективності селекції діапазон спадкової мінливості вихідних організмів іноді вдається розширити за допомогою мутагенезу. У бактерій набір хромосом гаплоїдний, тому кожна мутація виявляється у фенотипі вже в першому поколінні, полегшуючи відбір. Велика швидкість розмноження дозволяє швидко отримати значне потомство. Отримані штами піддають багаторазового відбору з пересівань на живильні середовища і контролем на освіту необхідного продукту.

Використання даної технології дозволяє отримувати штами значно більш продуктивні, ніж природні форми. Так, отримані плісняви гриби, які продукують у тисячі разів більше антибіотика, ніж вихідні форми. Нові штами мікроорганізмів синтезують у необхідних для людства кількостях вітаміни В1, В12, які не здатні виробляти організми тварин і людини.

4. Вимоги при апробації нових селекційних досягнень

Положення з проведення апробації селекційних досягнень у тваринництві Затверджено Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 02.07.2012 за № 385.

Це Положення поширюється на суб'єктів племінної справи у тваринництві незалежно від форми власності, які беруть участь у створенні селекційних досягнень.

Терміни, що вживаються у цьому Положенні, мають таке значення:

авторський колектив - колектив фахівців, які брали участь у створенні селекційного досягнення;

апробація - комісійна оцінка селекційних досягнень у тваринництві;

базові суб'єкти господарювання - суб'єкти племінної справи у тваринництві, які брали безпосередню участь у створенні та розведенні селекційного досягнення відповідно до програм селекції;

видатна тварина - тварина, оцінена за власною продуктивністю та спадковими якостями як видатний представник породи, типу, лінії, стада, яка має значний вплив на розвиток морфологічних, продуктивних та інших господарсько-корисних ознак;

видатні матки - це матки з рекордною продуктивністю, що в два і більше рази перевищує стандарт відповідної породи і залишили в стаді або породі цінне племінне потомство;

видатні плідники - це "лідери" породи з високим індексом племінної цінності, що використовуються як батьки наступного покоління плідників та їх матерів;

внутрішньопородний (зональний) тип - група тварин, яка є частиною породи, створена в результаті тривалої творчої роботи селекціонерів, має, крім загальних для даної породи властивостей, деякі характерні специфічні особливості в напрямі продуктивності, типі будови тіла і конституції, кращу пристосованість до місцевих умов, резистентність до захворювань та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища;

заводська лінія - група високопродуктивних племінних тварин, яка бере початок від одного або декількох видатних родоначальників, відрізняється якісною своєрідністю та успадкувала характерні для родоначальника властивості, які підтримуються цілеспрямованим добором та підбором. До заводської лінії належать усі тварини, що відповідають вимогам стандартів (типів) лінії та пов'язані з родоначальником як через його чоловіче, так і жіноче потомство;

заводський тип - обмежена група тварин, яка є частиною породи, створена в певних племінних стадах в результаті тривалої творчої роботи селекціонерів шляхом розведення за лініями та родинами. Тваринам властиві спадково-стійка специфічність у морфологічних, продуктивних та інших господарсько-корисних ознаках, які притаманні даному племінному стаду;

крос - комплекс високопродуктивних відселекціонованих ліній, які при використанні певних схем схрещування дають потомство з позитивним гетерозисом за продуктивними ознаками та життєдіяльністю;

оригінатор - суб'єкт племінної справи у тваринництві, на виробничій базі якого та за ініціативою якого створювалося селекційне досягнення;

поліпшуюча порода - порода, яка використовується для поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин інших порід та виведення нових порід, породних типів, ліній, родин;

порода - консолідована група сільськогосподарських тварин одного виду, структурно об'єднаних за походженням, екстер'єрними особливостями, напрямом продуктивності та типом обміну речовин, яка здатна стійко зберігати і успадковувати ці ознаки, кількісно достатня для тривалого розведення "в собі" та вдосконалення без вимушених споріднених спаровувань, має господарську та племінну цінність;

породна група - відносно велика за чисельністю група тварин з певними ознаками, які ще не повністю відповідають встановленим до породи вимогам, яку не можна віднести до породи через недостатню чисельність тварин та неспроможність до тривалого розведення "в собі";

рада по роботі з породою - громадська організація/група фахівців при наукових установах та селекційних центрах у тваринництві, до якої входять вчені і кваліфіковані спеціалісти, здатні визначати відповідність тварин типовим для породи ознакам, аналізувати їх генеалогічну структуру та якісний склад відповідно до вимог чинного законодавства за видами та породами тварин, визначати основні напрями селекційно-племінної роботи з породою;

родина - група тварин, що походять від видатної родоначальниці, типізована на неї в ряді поколінь (не менше трьох) за однією або декількома ознаками, які стійко передаються потомству у породі, породній групі, внутрішньопородному (зональному) або заводському типах, заводській лінії;

селекційне досягнення - створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, родина, їх структурні одиниці: внутрішньопородний (зональний) і заводські типи, заводські лінії та родини, спеціалізовані типи та лінії, кроси заводських ліній, а також окрема видатна тварина), що має нові генетичні ознаки, які стійко передає потомству, та за показниками продуктивності перевищує попередні типи тварин;

спеціалізована лінія - генетично відокремлена група тварин, виведена на міжпородній основі, розводиться в ряді поколінь ізольовано від інших масивів тварин і відселекціонована у спеціалізованому напрямі продуктивності. Тварини подібні за типом будови тіла, мають високу комбінаційну здатність при поєднанні із спеціалізованими генотипами іншого напряму продуктивності, що забезпечує високий ефект гетерозису;

спеціалізований тип - самостійна і достатньо велика група тварин, створена на міжпородній або внутрішньопородній основі, відселекціонована за певним напрямом продуктивності, у межах декількох поколінь розводиться "в собі", має характерний тип будови тіла і свою специфічну генеалогічну структуру, що забезпечує підтримання і вдосконалення продуктивності, високу комбінаційну здатність з іншими генотипами при одержанні товарних гібридів;

цільовий стандарт - документально встановлені мінімальні показники до ознак продуктивності, живої маси, екстер'єру і конституції тварин, що висуваються під час добору тварин тієї чи іншої породи з метою її наступного відтворення. Використовується з метою порівняння вихідних даних для всіх племінних стад, де проводиться робота зі створення селекційного досягнення, на основі показників продуктивності кращого повновікового найближчого потомства родоначальника (родоначальників) лінії з урахуванням особливостей господарсько-біологічних якостей;

яйцемаса - загальна маса яєць, занесених за певний період часу.

У роботах із створення селекційних досягнень можуть брати участь зоотехніки з племінної справи суб'єктів племінної справи у тваринництві всіх форм власності, спеціалісти та наукові співробітники асоціацій і підприємств (об'єднань) з племінної справи у тваринництві, селекційних центрів, науково-дослідних та дослідних установ, вищих та середніх сільськогосподарських навчальних закладів, центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, Міністерства аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, обласних та районних державних адміністрацій, Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської державної адміністрації.

Вимоги при апробації для всіх видів сільськогосподарських тварин:

стійка передача потомству ознак при внутрішньопородному розведенні та при міжпородному схрещуванні;

висока ефективність (гетерозис) при міжпородному схрещуванні та поєднуваність спеціалізованих ліній при міжлінійних кросах;

пристосованість до природно-кліматичних та виробничо-технологічних умов господарств і території розведення;

міцна конституція, стійкість до захворювань;

добра відтворна здатність;

висока економічна ефективність.

Вимогою при апробації селекційного досягнення у скотарстві є перевага показників продуктивності тварин нового селекційного досягнення над ровесниками (ровесницями):

1. Для порід молочного та молочно-м'ясного напрямів продуктивності за:

вмістом молочного жиру - понад 10 %, якщо показники продуктивності ровесниць за молочним жиром на рівні стандарту вихідної материнської (для новостворених, поліпшених порід, породних груп) або існуючої (для решти селекційних досягнень) породи, або на 9, 8, 7, 6 і 5 % - на рівні 110, 120, 140 і 150 % до стандарту породи відповідно;

вмістом жиру і білка в молоці - на рівні стандарту вихідної материнської або існуючої породи. Для окремих високопродуктивних корів, надій яких понад 20 % перевищує стандарт породи, показники за вмістом жиру і білка в молоці можуть до 0,2 % поступатися стандарту породи;

іншими ознаками (жива маса, індекс вим'я, швидкість молоковіддачі тощо) - на рівні цільового стандарту, визначеного програмою виведення селекційного досягнення, але не нижче стандарту вихідної чи існуючої породи.

2. Для порід м'ясного напряму продуктивності за:

енергією росту, живою масою в 15-місячному віці, оплатою корму, приростами живої маси, молочністю - понад 10 %;

забійним виходом - понад 5 %.

Вимогами при апробації для свиней за напрямами продуктивності є:

1. Для порід першої групи комбінованого напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла) за:

відтворювальними якостями (внутрішньопородні і заводські типи, заводські лінії і родини): порівняно з вимогами для класу "еліта" - багатоплідність вище на 8,0 % (11,8 - 12,0 поросят на опорос), маса гнізда при відлученні - на 10 % (80 кг при відлученні в 28 - 30 днів і 130 кг - при відлученні в 45 днів);

відгодівельними якостями: порівняно з вимогами класу "еліта" - за віком досягнення маси 100 кг при вирощуванні ремонтного молодняку - на 10 % (188 - 190 днів), оцінці кнурів-плідників за якістю потомства - на 6 - 9 % (173 - 175 днів); витрати кормів на 1 кг приросту живої маси при оцінці плідників за генотипом - на 12 % (3,3 - 3,5 кг); показники за репродуктивними і м'ясними якостями - на рівні вимог класу "еліта";

м'ясними якостями: порівняно з вимогами класу "еліта" - товщина шпику - на 25,0 % (22 - 24 мм), довжина півтуші - на 6,0 % (97 - 98 см), площа "м'язового вічка" - 36 см-2, вихід м'яса з туші - 58 - 59 %; показники за репродуктивними і відгодівельними якостями - на рівні вимог класу "еліта".

Для порід другої групи м'ясного напряму продуктивності (ландрас, дюрок, українська і полтавська м'ясні, червона білопояса, уельська, п'єтрен):

переважаюча селекція здійснюється виключно за м'ясними якостями: порівняно з вимогами класу "еліта" товщина шпику менше на 25 % (19 - 21 мм), довжина півтуші - на 6,0 % (98 - 99 см), площа "м'язoвого вічка" - 39 см-2 більше, вихід м'яса з туші - 60 % і більше;

показники за відтворювальними та відгодівельними якостями - на рівні вимог класу "еліта".

Для порід третьої групи м'ясо-сального напряму продуктивності (миргородська, українська степова ряба, велика чорна):

при апробації окремих генеалогічних структур перевага за відтворювальними і відгодівельними якостями стосовно вимог класу "еліта" повинна становити 5,0 - 6,0 % (багатоплідність 10,6 - 10,9 поросят на опорос, вік досягнення маси 100 кг - 184 - 188 днів), а за м'ясними якостями (за товщиною шпику) - менше на 15 % (28 - 30 мм), площа "м'язового вічка" - 28 - 30 см-2, вихід м'яса з туші - 54 - 55 %.

Високопродуктивні кроси у свинарстві формуються при поєднанні відселекціонованих материнських і батьківських форм (порід, типів, ліній). Вимоги при їх апробації: відтворювальні якості - на рівні вимог для відповідної материнської форми, задіяної при створенні кросу; відгодівельні і м'ясні - на рівні проміжного успадкування між материнськими і батьківськими формами.

Вимогами при апробації для овець за напрямами продуктивності є:

1. Для всіх порід, крім романівських та смушкових, є перевага показників продуктивності тварин нового селекційного досягнення над вимогами, які передбачені для класу "еліта", за:

настригом митої вовни - понад 10 %;

живою масою - понад 5 % або відзначатися якісною своєрідністю (при статистично вірогідній різниці) за однією або декількома цінними ознаками, які відповідають вимогам стандарту породи і класу "еліта".

У дорослих тварин довжина вовни, яка виросла за рік, має бути для:

маток тонкорунних порід - не менше 8,5 см, баранів - 11 см;

м'ясововнових - 11 см;

довгововнових напівтонкорунних - 13 см;

короткововнових та інших напівтонкорунних порід - 8 см і 10 см.

2. Для смушкових порід:

каракульські вівці усіх забарвлень та відтінків жакетного, плоского і ребристого смушкових типів, якщо нові тварини відповідають за основними ознаками вимогам першого класу і класу "еліта" (останнього - не менше 20 %) або відрізняються якісною своєрідністю (статистично вірогідним перевершенням) за однією чи декількома селекційними ознаками;

сокільська порода (заводський тип, лінія):

вихід сірих ягнят класів "еліта" та першого - 70 %;

вихід сірих смушків першого сорту - 60 %, у тому числі з бажаним забарвленням - 65 %;

жива маса баранів - 65 кг, маток - 40 кг;

настриг митої вовни від баранів - 2,5-2,6 кг, від маток - 1,6-1,7 кг.

Селекційне досягнення при розведенні кіз пухових, вовнових і молочних порід підлягає апробації за умови відповідності тварин вимогам вищого бонітувального класу за всіма ознаками та наявності якісної своєрідної відмінності за однією або декількома селекційними ознаками.

Селекційне досягнення з конярства підлягає апробації за умови відповідності показників за групою тварин, що апробується, вимогам вищого бонітувального класу за всіма ознаками та за наявності якісної своєрідності (статистично вірогідного перевищення) за однією або декількома селекційними ознаками.

Птиця всіх видів нового селекційного досягнення апробується за умови перевищення її продуктивності над вимогами, які передбачені для класу "еліта", за:

несучістю на середньофуражну несучку - понад 5 %:

масою яєць - понад 3 %;

яйцемасою - понад 5 %;

живою масою птиці в забійному віці при спеціалізованій відгодівлі на м'ясо - понад 5 %.

Показники за іншими селекційними ознаками повинні бути на рівні стандарту вихідної або існуючої породи.

Селекційне досягнення з кролівництва м'ясошкуркових або пухових порід та звірівництва підлягає апробації за умови, що поголів'я дорослих тварин та ремонтного молодняку цього досягнення віднесено за комплексом ознак до вищого бонітувального класу.

Кролі, віднесені за комплексом ознак на один клас нижче вищого бонітувального класу, можуть бути апробовані як нове селекційне досягнення за однією основною ознакою (живою масою ремонтного молодняку в 3-місячному віці, пуховою продуктивністю дорослих тварин і ремонтного молодняку), якщо показники всіх тварин в середньому перевищують вимоги вищого бонітувального класу за цими ознаками на 10 %.

Селекційне досягнення з бджільництва підлягає апробації за умови його переваги над стандартом породи і ровесниками за селекційними ознаками:

медова і воскова продуктивність - понад 15 %;

сила бджолиних сімей перед медозбором - понад 10 %;

продуктивність бджолиних маток - понад 15 %;

зимостійкість - понад 10 %.

Селекційне досягнення з рибництва підлягає апробації за умови перевищення нового селекційного досягнення за показниками порівняно з нормативами для даної зони:

зимостійкість на першому році життя - 5-7 %;

продуктивність цьоголіток - 7-10 %;

плодючість - 10 %;

затрати корму на одиницю приросту маси цьоголіток - нижче 10 %;

позитивна реакція самок на гормональну стимуляцію (не нижче 90 %).

Селекційне досягнення шовковичного шовкопряда підлягає апробації за умови переваги нових гібридів над гібридом-стандартом при утриманні в однакових умовах за:

урожаєм коконів - понад 5 %;

кількістю гусені - понад 90 %;

масою оболонки кокона - понад 400 мг;

шовконосністю у сирому коконі - понад 23 %;

довжиною коконової нитки - понад 1250 м;

довжиною безперервно розмотуваної нитки - понад 800 м;

виходом шовку-сирцю - понад 42,5 %.

4.1 Апробація селекційних досягнень здійснюється експертною комісією, створеною згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України.

До складу експертної комісії входять спеціалісти Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національної академії аграрних наук України, селекційних центрів, науково-дослідних інститутів, дослідних станцій, вищих навчальних закладів, членів рад по роботі з породами та інші.

До складу експертної комісії не включають автора (авторів) селекційного досягнення, що апробується.

Висновки

1. Диференціація сільськогосподарських тварин в племінному господарстві за їх призначенням дозволяє ефективно використати генетичний потенціал кращих корів стада та забезпечує нормальне відтворення основного поголів'я.

2. Сільськогосподарські тварини за призначенням відрізняються між собою за тілобудовою, живою масою, молочною продуктивністю, коефіцієнтом молочності при достовірній у більшості випадків різниці.

3. Для розширення племінної бази тварин доцільно гірших для рівня племінного заводу передавати дочірнім господарствам, котрі у майбутньому можуть перерости у племінні репродуктори і заводи.

4. Низькопродуктивних тварин, призначених для виранжировки із стада, слід тимчасово використовувати як резерв для збільшення виробництва високоякісної яловичини за рахунок одноразового осіменіння спермою плідників спеціалізованих порід.

5. Збільшення інтенсивності відбору тварин в селекційну групу призводить до помітного зростання очікуваної продуктивності стада.

6. Диференціація тварин на групи за призначенням виявляє високу економічну ефективність використання високопродуктивних тварин - матерів ремонтних плідників та селекційного ядра.

Пропозиції

В племінних господарствах по розведенню сільськогосподарських тварин за результатами бонітування слід здійснювати диференціацію тварин за їх призначенням, виділивши при цьому три групи кращих тварин (для відтворення племінних і ремонтних тварин для комплектування власного стада) та дві групи тварин з меншою продуктивністю (для передачі в дочірні господарства та виранжировки). На тваринах останньої групи (виранжировка) доцільно одноразово використовувати плідників спеціалізованих порід з метою одержання високоякісного м'яса.

Список використаних джерел

1. Анкер А. Задачи и проблемы селекции и гибридизации свиней // Актуальные вопросы прикладной генетики в животноводстве. - М.: Колос, 1982. - С.216-253.

2. Березовський М. Новий материнський заводський тип свиней у великій білій породі / М. Березовський, В. Говтв'ян // Тваринництво України. - 2001. - № 3. - С.8-9.

3. Вавилов Н.В. Селекция как наука / Н.В. Вавилов // Избранные произведения Т.1 АН СССР. - Ленинград: Наука, 1967. - С.328-342

4. Вепринцев А., Маштак З. Об эффективности промышленного скрещивания свиней / А. Вепринцев, З. Маштак // Свиноводство. - №12. - С.30.

5. Ващенко П. Відгодівельні якості, ріст та розвиток свиней великої білої породи при поєднанні генотипів вітчизняної та зарубіжної селекції / П. Ващенко // Тваринництво України. - 2004. - №3. - С.18-19.

6. Горин В.Т. О возможности прогнозирования гетерозиса у свиней / В.Т. Горин, И.Н. Никитченко // Вестн. АН БССР / Серия с. - х. наука. - 1969. - С.94-99.

7. Козловский В.Г. Организация племенной работы при индустриализации свиноводства / В.Г. Козловский. - Министерство сельского хозяйства. - М.: Колос. - 1984. - 6 с.

8. Корнеев П.И. Гибридизация - важнейший резерв производства свинины / П.И. Корнеев // Животноводство. - 1979. - №12. - С.18-21.

9. Кузьменчук Р. Альтернативне свинарство, світовий досвід / Р. Кузьменчук // Агробізнес сьогодні. - 2005. - №21. - С.14-16.

10. Кушнер Х.Ф. О генетической природе и методах разведения животных по линиям // Выведение высокопрдуктивных линий и гибридных свиней. - М.: Колос, 1973. - 27-42 с.

12. Лебедев Ю.В. Интенсификация селекционной работы в свиноводстве // Сб. / Теория и методы индустриального производства свинины. - Ленинград: Агропромиздат, 1985. - . С.51-56.

14. Овсянников А.И. Породы сельскохозяйственных животных, пути и методы их совершенствования / А.И. Овсянников // Животноводство. - 1965. - №12. - С.3-12.

15. Терентьева А.С. Повышение качества свинины в условиях промышленной технологии / А.С. Терентьева. - Москва, 1980. - 48 с.

16. Тимми А. Предварительные результаты опытов по гибридизации свиней // Сб. научных трудов Эстонского НИИ животноводства и ветеринарии. - 1988. - Т.52. - С.151-156.

17. Anker A. A. Asertechibridisasio metjdikai kerdesei // Allatteny eszetes. - 1974. - 23 - N.10. - S.721-727.

18. Jonson P. Grusamientos porcinosmen patses Kuropeus / Jonson P. // Inform. directora. - 1976. - N 15. - P.5-54.

19. Skjervold H. Hybridavol med svin. // Nordisk Jordbruks - tosking. - 1977. - 55. - N.4 (5) - P.437-438.

20. Strang G. We use hybride // Pig forming. - 1970. - 18. - N.4. - P.37-39.

21. Tribler C. Hybridschweine, das Endsiel dsr Zuctungsarbeit in der Schweinezuskt / Tribler C. // Monftshefte fur Veterinarmedizin. - 1968. - 23. - N.10. - S.721-727.

22. Матеріали з сайту www.portal-slovo.ru/

Додаток

Заходи по утилізації та використанню відходів тваринництва.

Утримання тварин в закритих приміщеннях пов'язане з нагромадженням великої кількості відходів, зокрема гною. Кількість останнього залежить від виду тварин, тривалості стійлового періоду, виду й витрат підстилкового матеріалу.

Гній - дуже цінне незамінне органічне добриво, проте, крім корисних хімічних елементів, здатності підвищувати родючість ґрунту, може містити збудники ряду захворювань і насіння бур'янів.

Залежно від умов зберігання в гною може бути більше чи менше корисних речовин, які підвищують родючість ґрунту. Безладне зберігання гною, зваленого в купи призводить до втрат 50-60% поживних речовин і забруднення території.

Видалення гною в господарстві проводять механічним способом. Механічне видалення гною проводиться за допомогою скребкових установок - транспортерів. Механічне видалення гною має такі недоліки: використання механічних засобів призводить до збільшення шуму, а також до збільшення шкідливих газів. Механічний спосіб видалення гною має і ряд переваг: відносно незначні ємності та території для зберігання, компактність гноєсховищ, зменшення затрат ручної праці та контакту гною з навколишнім середовищем.

Гній із транспортерів потрапляє на рухомі засоби перевезення, якими перевозиться до гноєсховищ, де його зберігають.

Гноєсховище заглиблене, відкритого типу. Розташоване біля ферми на відстані 100 м від тваринницьких приміщень. Влаштоване на місці із водонепроникним ґрунтом, на ділянці віддаленій від джерел водопостачання.

Від тварин, хворих на інфекційні (інвазійні) захворювання, гній знезаражують. Знезараження гною - це процес знищення патогенної мікрофлори та гельмінтів. Знезараження в господарстві проводять природним способом - твердий гній знезаражують у гноєзбірниках за рахунок самозігрівання гною. Гній утрамбовують, в ньому розвивається анаеробна мікрофлора, яка піднімає температуру гною до 70°С. В результаті гине патогенна мікрофлора та яйця гельмінтів. Тривалість такого знезараження залежить від температури. Влітку тривалість знезараження триває близько 60-90 діб, взимку 4-6 місяців.

Гній, одержаний від тварин хворих на сибірку, емкар, тощо, обов'язково спалюють або закопують на скотомогильнику.

При захворюванні тварин на ящур, чуму, бетиху, паратиф, туберкульоз, бруцельоз, інвазійні хвороби гній, одержаний від них, підлягає біотермічному знезаражуванню. Для цього поряд із гноєсховищем, але не ближче 100 м від приміщень, на окремому майданчику риють котлован завширшки 3 м і завглибшки 25 см. Дно його із заглибиною 50 см утрамбовують шаром глини в 15-20 см. Перед укладанням гною заглибину (жолоб) покривають жердинами, а потім шаром в 25-40 см соломи чи сухого гною від здорових тварин. Після цього нещільно накладають конусом заввишки 1,5-2 м штабель із гною від хворих тварин, залишаючи вільними по 40-50 см краї котлована. Такий штабель покривають з усіх боків шаром заввишки 10 см (взимку 40 см) соломи, торфу або гною від здорових тварин. Поверх нього насипають землю або пісок шаром завтовшки 10 см. Тривалість знезараження гною близько 60-90 діб, взимку 4-6 місяців. Після цього гній використовують для удобрювання полів господарства.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.