Зниження витратного тиску як шлях підвищення конкурентоспроможності сільгоспвиробників

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТНОГО ТИСКУ ЯК ШЛЯХ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

конкурентоспроможність техніка капіталовкладення сільськогосподарський

Постановка проблеми. Економічна криза призвела до нестабільності у регіонах, відображенням якої стали зміни споживацького попиту, різке зниження об'ємів виробництва, ускладнення конкурентної боротьби, розвиток депресивності окремих галузей. Для аграрного сектору економічна криза може обернутися крахом для малих та середніх агрокомпаній, що обробляють більше ніж 35% земель. Звідси головна загроза для аграріїв - це тотальна нестача оборотних засобів по всьому ланцюгу виробництва. Неможливість вигідно кредитуватися завела виробників у глухий кут. Усі ці фактори чинять тиск на виробника. Спричинені кризою інфляційні процеси помножили витрати виробника зробивши його більш вразливими.

Єдиний шлях виживання у таких умовах є зниження витрат у процесі господарювання. Але така економія не повинна впливати на якість продукції. Звісно, використання економічних та більш ефективних технологій виробництва продукції підвищать конкурентоспроможність сільгоспвиробника. Та на наш погляд, з матеріальної точки зору, це зробити на данному етапі неможливо. Тільки скоротивши певні статі витрат товаровиробник може подолати кризові явища.

Використання послуг та створення так званих машино-тракторних станцій допомогла б знизити витратний тиск і позбавити фермера зайвої «економічної ваги».

Аналіз останніх досіджень та публікацій. Дослідженню проблем теорії і практики конкуренції, конкурентоспроможності і конкурентних переваг присвячені праці багатьох зарубіжних і вітчизняних учених. Значний внесок до розвитку теорії конкуренції внесли такі учені-економісти, як Дж. Кейнс, М. Портер, Д. Рікардо, А. Сміт, Ф.А. Хайек, Й. Шумпетер, та ін. Особливе місце в теорії конкуренції займають дослідження американського ученого М. Портера - всесвітньо відомого фахівця в області конкурентних переваг сучасних економічних систем.

Регіональні аспекти досліджуваної проблеми висвітлені в роботах В.Г. Ткаченко, П.Т. Саблука, В.І. Богачова, В.М. Гончарова, Г.Л. Азоєва, І. Ліпсица, О.І. Малікової, Ю.Б. Рубіна, Р.А. Фатхутдінова, В.В. Шустова, А.Ю. Юданова та ін.

Формулювання цілей статті. Пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності сільгоспвиробників за допомогою заходів, що знижують витратний тиск у процесі господарювання. На основі цього обґрунтувати доцільність створення машино-тракторних станцій як основного фактору, що зменшує витрати невеликих сільгосппідприємств на виробництво продукції та підвищує ефективність використання техніки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема забезпечення сталого рівня конкурентоспроможності уже не одне десятиліття гостро стоїть перед аграріями України. Маючи величезний потенціал Україна перетворилася на аутсайдера сред країн виробників сільськогосподарської продукції. Новітні розробки з цього питання намагаються подолати результати проблеми, а не причини, які її створили. Ніхто не намагається вирішити проблеми окремо взятого виробника. Рішення намагаються знайти для всієї галузі. Подолати кризовий стан у сільському господарстві можливо тільки за умови вирішення проблеми кожного виробника окремого. успішна робота галузі.

Якщо галузь можна абстрактно уявити у вигляді молекул, з яких складається економіка, то окремо взятий товаровиробник є атомом, саме тією неподільною одиницею, яка і створює молекулу (рис. 1).

Рис. 1. Атомістична концепція побудови лузі

Виробляючи продукт, фермер виконує ресурсоформуючу роль у системі сільського господарства. Він як самостійна економічна одиниця знаходиться у постійному русі. Намагаючись вирішити одну проблеми зявляється інша. Можна з впевненістю сказати труднощі виникають уже на стадії обробки землі. Якщо землею як головним ресурсом фермери забезпечені, то з засобами обробітку склалася протилежна ситуація.

Більш ніж 70% фермерів в Україні не забезпечені технічними засобами виробництва. Зношеність основних фондів у вигляді машинотракторних парків у середньому складає близько 75-78%. Звісно, ні про яке підвищення якості не може бути і мови. На жаль, для того, щоб можливо було оновити технічне оснащення виробник повинен працювати за рівнем рентабельності не менше 40%.

Відносно форми використання сільськогосподарської техніки в Україні необхідно зауважити, що криза агропромислового комплексу є наслідком значного послабленням його матеріально-технічної бази. Високі ціни на техніку та неплатоспроможність сільських товаровиробників майже паралізували як роботу сільського господарства, так і машинобудівних підприємств. Цьому сприяла політика порушення паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що призвело до старіння основних фондів. Така ситуація стала перепоною до впровадження нових технологій, особливо у новостворених невеликих господарствах.

Не відповідають сучасним вимогам виробництва і технічний рівень машин, що вже мають господарства на своєму балансі. Через такі невідповідності на плечі виробника лягають зайві витрати, створюючи собой додатковий тиск. При цьому вони пов'язані не лише з експлуатацією техніки. Наприклад, «в Україні висівають по 180-230 кг насіння зернових колосових культур на 1 га, тоді як у США, Канаді, Франції та Великобританії цей показник дорівнює 70-90 кг/га. Високі норми висіву - це наша плата за технічну недосконаленність сільськогосподарських машин. Тільки з цієї причини щороку сільськогосподарські підприємства України додатково витрачають майже 1,5 млн т насінневого матеріалу» [6]. Вражають дані щодо втрат при недотриманні агротехнічних строків. Для наближених оцінок можна прийняти дані Павлова Б.В., який стверджує, що запізнення на один день з посівними роботами знижує планову врожайність на 1,5%, збирання врожаю - на 2, оранки зябу - на - 2,5, оранки пари - на 3% [1].

Склавшийся кризовий стан, матеріальна незабезпеченість аграріїв, низька інвестиційна привабливість галузі свідчать про те, що виходом з ситуації, що склалася, є забезпечення комплексної механізації процесів у сільському господарстві шляхом кооперації товаровиробників у використанні техніки. На наш погляд, створення машино-тракторних станцій може стати доцільним рішенням.

В сучасних умовах, коли «технічний голод» набув найбільш загрозливих та гострих форм на увагу заслуговують усі позитивні форми ефективного використання.

На наш погляд, в даний момент для звичайного фермера доцільно мати основну сільськогосподарську техніку, а коштовну (енергонасичені трактори та комбайни) - арендувати у МТС. Попреше, характерною особливістю машин та обладнання сільськогосподарського виробництва, на відміну від технічних засобів, що застосовуються в інших галузях народного господарства, є короткочасне та інтенсивне її використання у виробничих операціях технологічних процесів виробництва. Ці технологічні операції швидкоплинні. Їх тривалість становить від кількох днів до кількох тижнів. Інший тривалий час техніка простоює, виникає проблема належного її зберігання, технічного обслуговування, ремонту та підготовки до наступного сезону. Все це - лише зайві турботи для механізаторів та виробників. Як результат - всі витрати на утримання є досить важким зайвим тягарем для фермера.

Аналіз капіталовкладень при традиційній технології на 1000 га землі

Таблиця 1

* ЗЕРНО груднень 2008 р. [6].

У таблиці підраховано кількість та вартість техніки, яка необхідна для обробки та отримання продукції при традиційній технології. Сума є досить значною, а якщо до цього додати постійний ріст цін на паливно-мастильні матеріали, то картина вимальовується досить невтішна. Крім того енергоємність ВВП у різних країнах світу показує нам невтішну лідируючу позицію України.

Аналізуючи дані діаграми, саме Україна має найбільші витрати на виробництво кілограму продукції, що у два і більше рази перевищують середньоєвропейські показники.

Тому МТС - є певною спробою знизити витратний тиск на виробника, що допоможе подолати трансформаційний період у економіці з найменшими витратами. МТС - це центри інтенсивного використання техніки на певному етапі розвитку сільського господарства. Засади створення таких центрів можуть бути різними: кооперація між вробникам або ж це будуть окремі економічні одиниці, створені не без допомоги держав. Головне, що такі утворення забезпечить зниження витрат для виробника. Загони МТС - це мобільні центри, де можна сконцентрувати технічні засоби і забезпечити відповідний сервіс.

Досвід світової практики їх функціонування доцільно застосовувати і в Україні. МТС, що функціонували в середині минулого сторіччя в колишньому СРСР, свою історичну місію як центри інтенсивного використання техніки на певному етапі розвитку сільського господарства виконали, а в зарубіжних країнах кооперовані форми експлуатації техніки використовуються постійно. Наприклад, в Германії створено понад 10 тисяч приватних міні-МТС, які обробляють 500-1000 га, а іноді і понад 1000 га посівів по контрактах з фермерами або кооперативами.

* ЗЕРНО листопад 2008 р. [6].

Рис. 2. Енергоємність ВВП країн світу, кг у.п.

Висновки

Сільське господарство - це галузь, яка потребує змін та захисту держави. Створення машино-тракторних станцій допоможе:

1) по-перше, знизити витрати на технічне оснащення;

2) по-друге, надати можливість користуватися новітніми технічними засобами, що знизять витрати у виробничому циклі;

3) по-третє, знизити витрати, що сприятиме поступовому технологічному переоснащенню та переходу на європейські моделі ведення господарства;

4) по-четверте, розвинути інфраструктуру регіону, створити нові робочі місця, а отже потреби у високоякісних спеціалістах аграрної галузі.

Попит на такі послуги дасть можливість створити вигідні соціальні і економічні умови для праці та зможе повернути молодих спеціалістів до села. Кооперативні засади використання техніки є одним із заходів, що дозволяє знизити витрати для фермерів та стати на шлях конкурентного розвитку.

Література

1. Научные основы устойчивого ведения зернового хазяйства / Под ред. В.Ф. Сайко. - К.: Урожай, 1989. - 312 с.

2. Гончаров В.М. Оцінка конкурентоспроможності аграрного підприємства // Фінанси України. - 2005. - № 8. - С. 66-73.

3. Интервью с Министром сельского хозяйства Франции господином Мишелем Барнье для специального номера «Французское сельское хозяйство» // Зерно. - 2008. - № 1. - С. 13.

4. Павлова Э.И. Роль профессиональных сельскохозяйственных формирований в регулировании аграрных отношений во Франции // Государство и право.- 2000. - № 1.

5. Саблук П. Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави // Економіка АПК. - 2005. - № 11. - С. 4-12.

6. ЗЕРНО: Электронный журнал [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.zerno-ua.com.

Размещено на Allbest.ru