Інноваційний розвиток фермерських господарств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційний розвиток фермерських господарств в Україні

У роботі визначено, що в ході становлення більшість фермерських господарств опинились перед значними труднощами: слабка орієнтація у вимогах ринкової економіки; недостатня матеріальна і технічна озброєність виробництва (без можливостей застосування передових технологій); неналагодженість економічних зв'язків з партнерами; психологічна і організаційна непідготовленість працювати в умовах ринкових відносин.

Аналіз досліджень та публікацій. Основними цілями статті є вивчення проблеми економічного обґрунтування інновацій у сільському господарстві, яка є особливо актуальною для України. Прийняття нового Земельного кодексу України означає, що розвиток її сільського господарства невідворотно став на ринковий шлях. У зв'язку із цим ключового значення набуває відповідь на питання, в якому напряму повинні здійснюватися в ньому інновації.

Окремі питання інноваційної політики, забезпечення конкурентоспроможності підприємницьких структур аграрного сектора економіки, у т.ч. і фермерських господарств, знайшли відображення у працях В. Андріанова, В. Андрійчука, В. Амбросова, В. Месель-Веселяка, П. Саблука, Ю. Наумова, М. Маліка, В. Зіновчука, Л. Мармуль, О. Єрмакова, І. Червена, М. Долинської, А. Кредисова, А. Бідика та ін. Проте означена проблема залишається недостатньо дослідженою. Подальшого наукового обґрунтування вимагають питання інноваційного розвитку фермерських господарств з урахуванням змін ринкового середовища.

Розвиток агропромислового комплексу в Україні в умовах глибокого реформування потребує наукового обґрунтування економічних відносин між суб'єктами підприємництва різних форм власності в умовах ринкової економіки. Теоретичне узагальнення шляхів реформування та подолання кризових явищ перехідного періоду і вибір правильних орієнтирів економічного розвитку агропромислового виробництва показує, що найоптимальнішим з можливих напрямів розвитку вітчизняного підприємництва в сільськогосподарській сфері є інноваційний.

На нашу думку лише такий шлях здатний швидко і ефективно трансформувати сільськогосподарське виробництво, яке Україна успадкувала від свого недалекого минулого, перейти на рейки багатоукладного, стимулювати мале і середнє підприємництво, і, в той же час, забезпечити вихід на передові рубежі світового рівня, що надзвичайно важливо і актуально для нашої держави з її сучасним аграрним потенціалом.

Фермери продовж всієї своєї діяльності борються з труднощами, які викликані певною специфікою і особливостями сільського господарства (змінні кліматичні умови, нестабільність ринкових умов, потреба в великих інвестиціях, а також висока конкуренція). Посилюються ці труднощі через нинішню ситуацію в Україні: недостатня підтримка сільського господарства державою, монополізація великими господарствами таких сфер діяльності як переробка, реалізація, постачання та послуги. Внаслідок цього у фермерів виникає дуже багато проблем, пов'язаних з їх неспроможністю протистояти неможливості вести розширене виробництво.

Велика кількість землеробів і економістів України вказують на недосконалість сучасних методів ведення сільськогосподарського виробництва, приводять факти виснаження й збіднення ґрунтів, піднімають проблеми контролю з боку держави за раціональним використаннями земельних ресурсів та державної підтримки аграрного виробництва, але, на жаль, ці дослідження не мають цілісного характеру [3, с. 31].

Надзвичайна актуальність земельного питання в сучасних умовах вимагає вивчення зарубіжного досвіду і обґрунтування ступеня державного втручання у формування земельних відносин в Україні з метою запобігання погіршення стану земельних ресурсів та зростанню ефективності аграрного виробництва. аграрний фермер інновація конкурентоспроможність

Говорячи про сільське господарство США, у т.ч. й фермерські господарства, треба в першу чергу враховувати той факт, що воно функціонує на підприємницькій основі. Як стверджують американські економісти, багато особливостей фермерської політики держави своїми коріннями йдуть до великої депресії, коли була природною турбота про джерела фінансування і стан справ у цілому у фермерських господарствах. Саме тоді склалася практика втручання уряду у фермерські справи [2, с. 103]. Фермерам надавалася компенсація та видавалися пільгові кредити при скороченні посівних площ, використовувалися й інші види субсидій. Це мало два наслідки: по-перше, бюджет був перевантажений платежами фермерам, а по-друге, в умовах ринкової економіки фактичні сільськогосподарські видатки набагато перевищували сільськогосподарський бюджет видатків.

Хоча відповідно до урядової програми повна собівартість співвідноситься з федерально-встановленою ціною й необхідністю підтримки доходу [1, с. 70], перевищення фактичних витрат над тими, що передбачалися означало різке зменшення чистого доходу фермерів. Це в кінцевому підсумку призвело до того, що зменшилися можливості нових вкладень і почало скорочуватися споживання.

У 1995 р. було прийнято новий фермерський білль (такі акти приймаються в США кожні п'ять років), але й у ньому зберігся принцип: по-перше, платити не просто за приналежність до фермерства; а по-друге, враховувати результати діяльності й стимулювати її високі економічні показники, насамперед, за рахунок фермерської ініціативи.

Незважаючи на політичні аспекти прийняття нових фермерських біллів, які мусуються навіть в економічній американській літературі [2, с. 45], значення їх полягає все-таки в тому, що вони відбили необхідність економічно стимулювати інновації, обумовлені новими вимогами до сільськогосподарського виробництва.

Стимулююче новаторство, з якого в кінцевому результаті завжди виходять інновації, неминуче має в умовах ринку ресурсозберігаючий характер. Ідея стимулюючого новаторства базується на тому, що відносно висока ціна одного фактора виробництва є економічним стимулятором технологічного забезпечення, без утрат для ефективності виробництва, заміну цього фактора більше економічним.

Загальновизнано, що шляхи технологічних змін різноманітні. Проте вибір інновацій все-таки має свою об'єктивну основу. У сільському господарстві використання землі як специфічного фактора виробництва визначається біологічними можливостями технологій, проблеми ж ефективного використання праці вирішуються шляхом розвитку механічних засобів, що забезпечують ті або інші технологічні потреби.

Самостійне значення в сільському господарстві особливо з 50-х рр. XX ст. набули хімічні засоби виробництва: з одного боку, вони впливали на біологічну продуктивність землі, а з іншого - заміняли механічні засоби в багатьох технологічних операціях, особливо по захисту рослин. Отже, саме навколо всіх цих факторів виробництва та впливу на ефективність господарювання і повинна була обертатися проблема інновацій.

Технологічні зміни в ринкових умовах як передумова успішного господарювання стають за певних умов неминучі. Відбувається це за двох умов. По-перше, якщо від ринку виходять цінові сигнали, що відображають зміни й у попиті, і в самому рівні цін. По-друге, коли в нових умовах особливостей ринку економічно небезпечними стають недоліки структури витрат як з кількісної, так і з якісної точки зору. Саме така ситуація почала складатися із середини 60-х і до середини 80-х рр. XX ст.

Практика інновацій у фермерських господарствах привела до того, що реалізовувалися обидва аспекти, оскільки в ринкових умовах необхідно враховувати як мікроекономічні, так і макроекономічні аспекти.

Провідною формою здійснення змушених інновацій стали альтернативні шляхи технологічного розвитку. Альтернативний підхід базується на тому, що технологічні зміни розглядаються ним як ендогенний фактор усього процесу розвитку, тобто фактор, дія якого обумовлюється внутрішніми властивостями й причинами. У просторі цих властивостей і здійснюється найкращий вибір, що називається альтернативою. На можливостях альтернативних підходів і базується механізм вибору необхідних інновацій [4, с. 22].

Вихідним моментом вибору альтернатив інноваційного економічного розвитку завжди є опора на такий фактор, стан якого інтегровано визначає весь виробничий процес. У сільському господарстві таким фактором виступає земля. І цілком закономірно, що фермери, змушені звернутися до інновацій, почали здійснювати їх стосовно, насамперед, до землі. Виразилося це в альтернативному підході до систем землеробства, оскільки саме через них проявляється дієвість інших факторів виробництва і здійснюється відтворення.

Ці системи вирішують двояке завдання: забезпечують зниження витрат і екологічну чистоту. І на сьогоднішній день культури цих сівозмін - кукурудза й соя - є провідними в продукції рослинництва. Соя, крім того, виявилася універсальним продуктом і набула широкої популярності. Проблема сівозмін, з погляду розвитку фермерських господарств, має фундаментальне значення. Це випливає з того, що всі засоби виробництва в землеробстві призначені для обслуговування землі й реалізують свою ефективність лише через неї, а по-друге, реальною формою існування землі є саме практично використовувані сівозміни. Всі інновації в сільському господарстві починаються з них і ними завершуються.

Доповнення до фермерських біллів, які приймалися після 1990 р., розраховані, насамперед, на економічне забезпечення використання саме цих сівозмін як основи процвітання фермерських господарств. Досить істотною розробкою альтернативних систем використання землі є те, що в США їхнім науковим обґрунтуванням займаються в штатах регіональні дослідницькі центри сільського господарства, а методично керує соціальна комісія при департаменті сільського господарства. Практики й економісти-вчені США вважають, що рішення на основі інновацій назрілих економічних проблем фермерів ефективніше, якщо в них беруть участь в якості суб'єктів, що співпрацюють, регіональні або федеральні дослідницькі центри, спецустанови при органах федеральної і місцевої адміністрації, союзи фермерів, які виявляють проблеми, що набули особливої актуальності, займаються мобілізацією коштів для інновацій, оскільки більшість із них поодинці впровадити неможливо.

Висновки. Таким чином, найзагальніший теоретичний і практичний висновок із обґрунтування необхідності інновацій у господарсько-економічній діяльності фермерів є в тому, що ці інновації зароджуються, по-перше, з протиріччя між умовами використання землі і вимогами ринку до її продукту, а по-друге, із об'єктивної необхідності нового поєднання факторів аграрного виробництва на основі пріоритету ефективного використання землі.

Досвід економічного забезпечення інновацій у фермерських господарствах США може бути використаний в Україні в тому розумінні, що розвиток інновацій приватних (фермерських) господарств можна здійснювати лише на основі впровадження ефективних систем використання землі. І цим напрямком, насамперед, повинні розвиватися аграрні економічні відносини й здійснюватися фермерська політика держави.

Література

1. Бугуцький О.А. Землересурсний потенціал України / Бугуцький О.А., Бугуцький Ю.О. // Вісник аграрної науки. - 2009. - № 4. - С. 67-71.

2. Конигин А.А. Фермерське господарство США / Конигин А.А. - М.: Агропромиздат, 2009. - 207 с.

3. Раташнюк Т.М. Основні напрямки збереження і підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь / Раташнюк Т.М. // Економіка АПК. - 2008. - № 1. - С. 31-33.

4. Шилепницький І.О. Необхідність посилення державного контролю за екологобезпечним використанням еродованих земель / Шилепницький І.О. // Економіка АПК. - 2006. - № 5. - С. 20-24.

Размещено на Allbest.ru