Напрями, завдання та техніка селекції ячменю

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Напрямки і досягнення селекції ячменю

1.2 Біологічні особливості культури

1.3 Сортові ознаки

Розділ 2. Агрокліматичний аналіз місця поширення майбутнього сорту (гібриду)

2.1 Ґрунтово-кліматичні умови

2.2 Вимоги сортової агротехніки

Розділ 3. Експериментальна частина

3.1 Аналіз селекційно цінних ознак сортів для моделі майбутнього сорту

3.2 Оцінка вихідного матеріалу

3.3 Технологія селекційного процесу

3.3.1 Схема руху селекційного матеріалу по розсадниках

3.3.2 Розрахунки потреби в насінні й площ розсадників сортовипробування

3.3.3 Складання посівних відомостей та схеми розміщення селекційних посівів

3.3.4 Розбивка поля під селекційні посіви

3.3.5 Техніка сівби селекційних посівів

3.3.6 Проведення польового вибракування рослин у розсадниках

3.3.7 Збирання селекційних процесів

Розділ 4. Спостереження, обліки й оцінка в селекційному процесі

Висновки

Список використаної літератури

селекція ячмінь агротехніка

Вступ

Вид культурного (посівного) ячменю Hordeum sativum Iessen належить до родини тонконогових Poaceae. Крім нього, відомо близько 30 диких видів, серед яких зустрічаються однорічні і багаторічні, самозапильні та перехреснозапильні.

Ячмінь посівний поділяють на три підвиди: ячмінь дворядний - H.distichum, ячмінь багаторядний - H.vulgare і ячмінь проміжний - H.intermedium, які розрізняються між собою за кількістю фертильних колосків на уступі колосового стрижня. У дворядного він один, багаторядного - три, проміжного - від одного до трьох на різних уступах стрижня.

Вирощують тільки дворядний та багаторічний ячмені.

За морфологічними особливостями рослини ячменю мало відрізняються від інших зернових колосових культур. Стебло у нього соломина. Висота рослини менша, ніж у жита і пшениці, але через те , що соломина менш міцна, стебло схильне до вилягання. У вузлах прикріпляються листки, пластинки яких відхиляються від стебла під гострим кутом. Бокові пагони появляються із зони кущіння. Ячмінь часто сильніше інших культурних злаків кущиться. Корінь у нього мичкуватий.

Суцвіття - складний колос. На уступах колосового стрижня знаходиться по три колоски, в яких розміщаються по одній квітці. Квітка складається із зовнішньої плівки з остюками трилопатевим придатком - фуркою, внутрішньої квіткової плівки, трьох тичинок з двохгніздними пиляками, зав'язі з двома пір'їстими приймочками, лодикул. Квіткові плівки і остюки бувають жовті, чорні, оранжеві.

Плід - зернівка. У плівчастих форм вона зростається із квітковою плівкою.

Ячмінь - самозапильна культура. Цвітіння в нього відбувається одночасно з колосінням. При посушливій погоді рослини цвітуть тоді, коли колос ще не вийшов із піхви листка. В прохолодну погоду цвітіння починається через 1-2 дні після колосіння.

В ячменю цвітіння буває двох видів: відкрите (самозапильне) і закрите (клейстогамне). Незважаючи на те,що при відкритому цвітінні пиляки виходять за межі квітки і частина пилку потрапляє в повітря, запилення своєї квітки відбувається раніше - бо пиляки відкриваються ще при закритій квітці. Цвітіння починається рано вранці (близько 6 години) і при сприятливих умовах може продовжуватися протягом дня. Першими зацвітають колоски в середній частині колоса, а потім цвітіння поширюється до верхівки і основи колоса.

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Напрямки і досягнення селекції ячменю

В Україні селекцію ячменю найбільш результативно ведуть і Селекційно-генетичному інституті, Донецькому інституті агропромислового виробництва, Інституті рослинництва, на Чернігівській та Вінницькій державних обласних сільськогосподарських дослідних станціях. З боку виробництва до сучасних сортів ячменю є ряд обґрунтованих вимог. Насамперед, сорти повинні бути високоврожайними, добре реагувати на форми мінерального та органічного живлення, стійкими проти різних видів сажки, іржі, гельмінтоспоріозу, кореневих та стеблових гнилей, борошнистої роси, шведської мухи. Потрібні сорти, у яких зерно має високу кормову і харчову якість. Крім того, нові сорти ячменю мають бути посухостійкими. Здатними давати високі врожаї на кислих і засолених грунтах.

Важливе значення мають сорти з оптимальними вегетаційним періодом для різних агрокліматичних зон.

Сорти ячменю для використання на корм повинні мати зерно з високим вмістом білка і незамінних амінокислот, а для виробництва крупи - ще й високі технологічні та смакові якості. Зерно має бути крупним, жовтим. Крупа з нього повинна бути швидкорозварювальною і з великим об'ємним виходом каші.

Зерно ячменю для пивоваріння, крім крупності, повинно мати високий ступінь вирівняності, дружне проростання, тонкі плівки, невисокий вміст білка (9-10 %) та високий вміст крохмалю, від якого залежить екстрактивність солоду, тобто здатність передавати в розчин суху речовину. До сортів озимого ячменю ставляться такі вимоги, як стійкість проти несприятливих умов перезимівлі, посухостійкість, короткостеблість.

1.2 Біологічні особливості культури

Вимоги до тепла. Ячмінь - невимоглива до тепла рослина. Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С, оптимальна 15-20°С. сходи витримують приморозки -3-4°С, а іноді до -6°С. біологічний мінімум для з'явлення сходів 4-5°С. Мінімальна температура для формування генеративних органів 10-12°С. Для швидкого розвитку кореневої системи, кущіння і формування колоса ( від з'явлення сходів до виходу у трубку) необхідна помірна температура в межах 12-20°С. Оптимальна температура росту і розвитку рослин у період вегетації 18°С.

Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових першої групи, стійкістю проти високої температури, легко витримуючи підвищення її до 38-40°С. При такій температурі продихи ячменю не паралізуються впродовж 25-35 годин, тоді як у ярої пшениці вже через 10-17, а у вівса - навіть через 5 годин, настає параліч.

Вимоги до вологи. Ячмінь серед хлібів першої групи найбільш посухостійкий і відзначається високопродуктивною витратою вологи на створення одиниці органічної речовини. Проте на початку вегетації в ячменю недостатньо розвинена коренева система і рослини погано переносять весняні посухи. Тому запізнення з сівбою може спричинити недружне з'явлення сходів і сповільнення розвитку рослин на пізніших фазах росту. Під час виходу у трубку, колосіння, цвітіння і початку формування зерна ячменю вимогливий до вологи, але надлишок опадів при високих температурах на багатих на поживні речовини грунтах викликає надмірне кущіння, інтенсивне наростання біомаси, що спричинює вилягання. Вищі урожаї формуються на ґрунтах з високою водо утримуючою здатністю, нижчі - на ґрунтах, що погано зв'язують вологу.

Серед зернових культур це найбільш скоростигла культура, деякі сорти ячменю достигають за 75 днів.

Вимоги до ґрунту. Ярий ячмінь має слаборозвинену кореневу систему, тому краще росте на родючих, добре забезпечених поживними легкодоступними речовинами, грунтах. Урожайність його різко знижується на заболочених грунтах, недостатньо розпушених, з близьким заляганням грунтових вод. Разом з тим погано росте на легких піщаних, дуже пригнічується на кислих торфовищах ( при рН ? 6), а в умовах надмірно кислої реакції грунтового розчину ( рН 3,5) сходи не з'являються.

Для ярого ячменю, зерно якого використовується на пивоварні цілі, кращими грунтами є чорноземи, темно-сірі та сірі лісові грунти, що найпоширеніші в лісостеповій зоні. Високі врожаї ячменю з добрими якостями зерна одержують також на дерново-карбонатних грунтах. Менш придатні для нього грунти дерново-підзолисті піщані та супіщані на Поліссі, а також дерново-підзолисті поверхневі в Передкарпатті з підвищеною кислотністю.

1.3 Сортові ознаки

Щільність колоса. Ця ознака має значення не лише при визначенні різновидностей, а й для розпізнавання сортів. Для цього прийнята детальніша схема поділу за щільністю колоса.

Дуже нещільні - на 4см стрижня колоса припадає менше 8 члеників.

Нещільні - на 4 см стрижня припадає 9 - 11 члеників. До цієї групи належить сорт Донецький 8, а озимих - Ажер, Дебют, Міраж.

Середньої щільності - на 4см стрижня припадає 12-14 члеників. Таку щільність мають сорти Дружба Носівський 9, Одеський 100, Паміна, Роман.

Щільноколосі - на 4 см стрижня припадає 15-19 члеників (сорти Клепінінський, Паралелюм 402).

Дуже щільні - 20 і більше члеників на 4 см.

Форму колоса шестирядного ячменю визначають у поперечному розрізі. Розрізняють три групи: ромбічну - у нещільноколосих сортів найчастіше у верхній частині колоса бокові колоски двох рядів з'єднуються в один. Тому замість 6 рядів буває 4, і в поперечному перерізі такий колос набуває форми ромба; квадратну - наближається до квадрата, прямокутну - коли в поперечному перерізі колос має форму прямокутника. Такий колос формують сорти Одеський 46, Старт.

Довжина колоса змінюватися залежно від умов вирощування, але в основному колос того чи іншого сорту має більш або менш сталу довжину.

Безплідні бокові колоски. Сорти дворядного ячменю характеризуються за ступенем розвитку безплідних бокових колосків та їх розміщенням щодо стрижня колоса.

Остюки. Сорти формують довгі остюки (довші колоса в півтора рази і більше), середні (незначно перевищують довжину колоса) і короткі (дорівнюють або трохи коротші колос).

Зазубленість остюків. Сорти бувають гладкоості і з зазубленням. У зазублених остюків зубчики розміщені по обох краях від основи до верху. Загубленість буває велика, середня та дрібна. У сортів, що мають гладенькі остюки і належить до різновидності медікуму, загубленість проявляється лише у верхній частині, а в деяких сортів цієї різновидності загубленість спостерігається і в середній частині.

Колосовий стрижень. Членики колосового стрижня в одних сортів мають по краях густе довго волосисте опушення, у інших слабке повстяне, а в деяких сортів воно відсутнє. Довго волосисте опушення члеників має сорт Оксамит, слабке, повстяне опушення - Паміна.

Форма зернівка. Найтиповішими за формою бувають зернівки в нижній частині колоса. Розрізняють три форми зернівки: видовжену, еліптичну та ромбічну. У видовженої зернівки верхня частина більша розширена, ніж нижня. Еліптична форма відрізняється від попередньої тим, що нижня частина зернівки трохи вкорочена і розширена, а верхня - звужена і подовжена. У ромбічної зернівки як верхня, так і нижня частина однакові за розміром і подібні ромбу.

Розмір зернівки значно коливається залежно від метеорологічних і агротехнічних умов, проте сорти розрізняються і за цією ознакою. Дрібні зернівки (маса 100 насінин 31-35 г) найчастіше бувають у ярих шестирядних сортів і в озимих (Ажер), зернівки середніх розмірів (36-40 г) у сортів Акорд, Старт, великі (41-45 г) у сортів Носівський 9, Росава, дуже великі (понад 45 г) частіше бувають у сортів Донецький 8, Донецький 9.

Забарвлення зернівки зумовлюється утворенням пігменту в зовнішньому шарі, який просвічує через квіткову плівку. Більшість сортів має жовті зернівки, інші - зелені або із зеленуватим відтінком. Якщо забарвлення зернівок не дуже виразне, їх обробляють 50 - процентним розчином сірчаної кислоти протягом 4 годин. Після цього плівки відмивають у воді й жовті зернівки залишаються жовтими, світло - кремовими і білими. У зелено зерних сортів вони стають блакитно-сірими або зеленкувато-блакитними.

Квіткові луски бувають зморшкуваті (у тонко плівчастого ячменю переважно пивоварних сортів), за консистенцією ніжні, тому під час висихання зернівки вони зморщуються. Гладенькі квіткові луски (у грубо плівчастих сортів в основному на фураж) грубіші.

Перехід квіткової луски в остюк буває різний (межа між кінцевою зернівки і початком остюка добре виражена); поступовий (межа між кінцівкою зернівки і початком остюка не виражена) і широкий (остюки біля основи розширені, іноді мають вушка).

Основна щетинка розміщена в борозенці біля основи зернівки. Ця ознака в межах сорту мало змінюється і дає можливість добре розрізняти сорти.

За опушенням щетинка - довго волосиста, коли покрита довгими волосками (у більшості ярих сортів, а також в озимих Оксамит, Паніма), і повстяна, що має повстяне опушення (в озимих сортів).

Розділ 2. Агрокліматичний аналіз місця поширення майбутнього сорту (гібриду)

2.1 Ґрунтово-кліматичні умови

Ґрунти даного господарства розміщені на правому березі р. Сула. Рельєф території слабо хвилястий та зустрічаються поодинокі яри.

Ґрунтові води на лісових терасах залягають на глибині від 5 до 25 метрів. Ґрунтоутворюючою породою в основному являється карбонатний лес. Порода являє собою половий колір, однорідна, добре відсортована, пориста. Лес багатий карбонатами кальцію та магнію. Верхня частина породи до глибини 100 -120см. гумусова. По механічному складу леси виражені крупно пилуватими, легкими середніми суглинками.

Чорноземи типові: площа становить 1418 га, які характеризуються сприятливими умовами для вирощування всіх сільськогосподарських культур і плодових насаджень, потребують в першу чергу високої агротехніки, ефективного внесення органічних і мінеральних добрив. Чорноземні ґрунти господарства характеризуються вмістом гумусу 2,1 - 4 % нейтральної або близької до нейтральної реакції ґрунтового розчину. Так , як дане господарство знаходиться в зоні Лісостепу з помірно - континентальним кліматом і випаровування вологи перевищує річну суму опадів, що зумовлює нестійке зволоження яке ліквідують додатковим зрошуванням [2].

В господарстві існує сівозміна площею 1340 га. В сівозміні нараховується 9 полів. За своєю характеристикою землі СФГ «Еліта» придатні для вирощування майже всіх сільськогосподарських культур з використанням великих доз добрив і одержання високих врожаїв. Найбільш поширений грунт-чорнозем звичайний з середньою кількістю N - 100,8; P2O5 - 98,4; K2 O - 95,2 мг/кг ґрунту , вмістом гумусу в середньому 3,30%.

За даними Машівської метеостанції, клімат даної місцевості помірно континентальний, відмічається недостатнім зволоженням, холодною зимою і жарким, а іноді і сухим літом. Середньорічна температура повітря становить плюс 7°С.

Таблиця 2.1 Метеорологічні умови на території господарства

Місяці/роки	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	Сума за
								вегетацію	рік
Опади, мм
2009	49,2	11,1	23,1	58,9	40,1	19,5	21,3		406,5
2010	20,3	21,4	4,1	3,9	5,5	12,0	14,1		213,2
2011	35,5	46,2	39,7	9,5	5.5	10,3	19,9		-
Середні багаторічні	43,1	40,5	30,1	15,4	10,9	15,1	26,5		445,3
Температура повітря С°
2009	6,5	16,1	20	21,2	20,1	14	8		131,3
2010	7,1	14,1	17,9	20,4	19,3	14,2	7,6		39,8
2011	9,4	18,1	20,5	23,1	21,3	17,2	10,1		-
Середні багаторічні	-3,4	5,4	17,3	21,5	23,9	20,3	11,6		67.2

За багаторічними даним:

Останні заморозки взимку 3 декада березня

Перші заморозки восени 1-2 декада грудня

Без морозний період 210-225 днів

Глибина снігового покриву: в грудні 10см

січні 16см

лютий 17см

Глибина промерзання ґрунту взимку:

середня 31см

мінімальна 21см

максимальна 42см

Обмежена кількість опадів, особливо в весняний період при сильних сухих вітрах, обумовлюють необхідність суворо дотримуватися прийомів агротехніки по збереженню вологи в ґрунті, особливо при обробці непарових попередників. Найважливішим елементом клімату є відносна вологість повітря. Зниження її в весняно-літній період до 30 % менш шкідливо впливає на розвиток рослин, особливо при формуванні насіння.

Низька волога,спільно з сильними вітрами, зумовлює виникнення так званих суховіїв, які спричиняють велику шкоду рослинам, що призводить до втрати врожаю.

Найважливішим елементом родючості ґрунту в умовах даного господарства є волога. Найбільша кількість опадів випадає на весняно-літній період, але для даної зони це недостатньо. Таким чином недостатня кількість опадів, при наявності суховійних вітрів обумовлює необхідність в найкоротші строки проводити закриття вологи в ґрунті. Осінній період,зокрема під час посіву озимих культур, також відзначається обмеженою кількістю опадів. Необхідно також застосувати агротехнічні прийоми по збереженню вологи, а також повинно проводитись регулювання водного режиму і зимою снігозатримання[5].

Розглядаючи характеристичні дані з ґрунтово-кліматичних умов СФГ «Еліти », можна зробити наступний висновок про те, що в даній зоні необхідно проводити додаткове зрошення через нестачу продуктивної вологи, необхідно також проводити протиерозійні і меліоративні заходи, що до покращення родючості ґрунту а також вести якісний обробіток ґрунту.

2.2 Вимоги сортової агротехніки

Сіяти ячмінь потрібно при повні стиглості ґрунту сівалками СЗ-3,6 А, СЗП-3,6 А. поширеним способом сівби є звичайний рядковий. Застосовують також вузькорядний та перехресний способи, які дають змогу рівномір ніше розмістити насіння на посівній площі.

Основним обробітком ґрунту під посів ячменю - зяблева оранка з попереднім лущенням стерні ( John deere + Kvermeland RN 100). Добриво поміщають у сівозміні останньою культурою по вдобреним раніше полях другим або навіть третьою рослиною після внесення добрива. У той же час дані досвідчених станцій і практика свідчить, що мінеральні добрива ( особливо азотні), забиті безпосередньо під ячмінь, значно підвищують його врожай. Навесні обробку ґрунту під ячмінь варто починати якомога раніше з боронування, щоб закрити вологу в ґрунті. Подальший передпосівний обробіток ґрунту під ячмінь визначається ґрунтовими й кліматичними умовами. У чорноземній зоні застосовують культивацію, на важких ґрунтах - переорювання на глибину 12-15 см з одночасним боронуванням.[3]

Висока агротехніка є необхідною умовою ефективного застосування добрив і, навпаки, нестача поживних речовин обмежує використання умов, що створюються при цьому.

Дотримання технологічних вимог сортової агротехніки дозволить збільшити врожайність зернових в межах 10-15 %, покращить культуру землеробства, збільшення площ посіву зернових насінням еліти - ІІІ репродукції понад 90%.

Для того щоб сходи ячменю були дружними, в посушливу весну обов'язково коткують посіви кільчасто-шпоровими котками ( ЗККШ-6). Якщо після дощу на посівах утворюється ґрунтова кірка, поле боронують легкими зубовими або голчастими боронами ( БИГ-3) у пасивному положенні.

Збирають ячмінь у фазі воскової стиглості.

Розділ 3. Експериментальна частина

3.1 Аналіз селекційно цінних ознак сортів для моделі майбутнього сорту

Великі перспективи в селекції ячменю пов'язують з генами, які контролюють склад гордеїнів -- специфічних білків ендосперму, що належать до проламінів і складаючи приблизно половину запасних білків зернівки. Знайдено декілька таких з'єднаних локусів. Спостерігається кодоминантний тип успадкування (тобто проявлення в гетерозиготі ознак обох алелей). Про наявність того чи іншого компоненту гордеїну судять по електрофоретичним спектрам. Компоненти виступають в якості своєрідних маркерів, які дозволяють судити про ступінь однорідності сортів, їх родстві, а також, що досить важливо, пов'язаних з господарськими цінними властивостями. Так, відмічені чіткі відмінності гордеїнів озимого та ярового ячменя. Встановлено, до найбільш зимостійкі форми ячменю мають певні алелі. Локуси гордеї на щеплені також з деякими генами стійкості до борошнистої роси. Стійкість ячменю до хвороб контролюється полігенними системами (горизонтальна стійкість) і олігогенно (вертикальна стійкість). Остання має расо специфічну природу. Гени вертикальної стійкості, як правило, домінантні, проте бувають і винятки. Добре вивчена генетика стійкості до борошнистої роси. Виявлено близько 150 генів стійкості. Останні викликають небажаний плейотропний ефект -- хлороз [6].

Расоутворення у патогенна проходить досить інтенсивно, а селекційні зусилля швидко знецінюються. В Європі відомо близько 160 рас борошнистої роси, причому нові раси зберігаються та накопичуються в популяції.

3.2 Оцінка вихідного матеріалу

Амулет

Цикл розвитку: озимий

Сорт інтенсивного типу, стійкий до осипання. Стійкий до ураження борошнистою росою, гельмінтоспоріозом.

Різновидність - нутанс.

Форма куща прямостояча. Колос дворядний, злегка звужується до верхівки, середньої щільності (на 4 см колосового стрижня 12-14 члеників), довжина 11-13 см, слабо поникає. Остюки довгі, паралельні, зазубрені, зубчики розміщені по обох краях від основи до верху. Квіткові луски лінійно-ланцетні, зморшкуваті, тоненькі, добре видна зазубленість першої пари нервів. Перехід квіткової луски в остюк поступовий, основна щетинка довго волосиста. Зернівка видовжено-овальної форми, жовтого кольору, маса 1000 зерен 45-51 г. Середньостиглий, вегетаційний період 74-87 днів. Солома низькоросла (48-63 см), міцна, стійка до вилягання. За даними заявника, рекомендується висівати за 100-відсоткової господарської придатності 4,5-5 млн. шт./га насінин.

Запізнення з сівбою на 5-10 днів призводить до недобору врожаю 2,8-7,7 ц/га. На державних сортовипробувальних станціях та дільницях за роки випробування отримали врожай 38,7-39,1 ц/га, гарантована надбавка складає 3,1% до національних стандартів. Потенційна можливість сорту 85 ц/га.

Відноситься до сортів пивоварного призначення. Білка має 10,1-11,3%, плівчастість 8-10, екстрактивних речовин - 80, крохмалю - 55-61%.

Держкомісія України рекомендує вирощувати даний сорт в зоні Полісся.

Аннабель

Цикл розвитку: озимий.

Різновидність - нутанс.

Форма куща прямостояча. Колос двохрядний, злегка звужується до верхівки, середньої щільності (на 4 см колосового стрижня 12-14 члеників), довжина 8-9 см, слабо поникає. Листки світло-зелені, без опушення, ланцетовидної форми. Остюки довгі, ніжні, перевищують довжину колоса у півтора-два рази. Квіткові луски не мають забарвлення. Перехід квіткової луски в остюк поступовий. Щетинка біля основи зерна довго волосиста. Зерно еліптично-ромбічне, жовте, велике. Маса 1000 зерен - 50г. Рослини середньої висоти, за стійкістю проти вилягання дещо перевищують стандарти. Середньо стійкий, дозріває за 92 дні. Солома середньої довжини - 85см,міцна. Сорт інтенсивного типу. Добрі результати дає при внесенні повного мінерального живлення.

На державних сортовипробувальних станціях отримали середній врожай 50,1 ц/га, що на 30,1 відсотків більше стандартів. Особливістю сорту є те, що він відрізняється підвищеною кущистістю та раннім строком посіву. Відноситься до сортів пивоварного призначення. Білка має 10-11%, плівчастість - 7-8, екстрактивних речовин - 80-82, крохмалю - 62%. Досить стійкий проти ураження гельмінтоспоріозом. Обов'язкове протруювання насіння проти сажки.

Рекомендований для вирощування в зонах Лісостепу та Полісся.

Аполлон

Цикл розвитку: озимий.

Середньостиглий, вегетаційний період 270-288 днів. Стійкий до вилягання. Зимостійкість і посухостійкість - вище середні. Середньостійкий до твердої сажки і смугастого гельмінтоспоріозу.

Різновидність - нутанс.

Колос дворядний, остистий, солом'яно-жовтий, довжиною 6-9 см. Остюки зазублені, перевищують довжину колоса. Зернівка велика, плівчаста, подовжено-еліптичної форми, жовта. Висота рослин 81-90 см. Сортотип: середньорослий, інтенсивний. Урожайність: максимальна 73-90 ц/га. Якість зерна. Сорт кормового призначення. Маса 1000 зерен 58,2-60,4 г. Вміст білка у зерні 13-15%. Зони розміщення: Лісостеп і Полісся України. Особливості технології вирощування. Оптимальний строк сівби 20-25 жовтня. Норма висіву 4,5-5,0 млн. схожих насінин на 1 га. Кращі попередники - зайняті пари, кукурудза на силос, просапні культури. Придатний для вирощування за інтенсивними технологіями.

Аскольд

Цикл розвитку: озимий.

Виведений у Миронівському інституті пшениці ім. В.М. Ремесла методом індивідуального відбору.

Різновидність - нутанс.

Колос дворядний, солом'яно-жовтий, остистий, конусоподібної форми, середньої щільності, (на 4 см колоскового стрижня припадає 12-14 члеників) неламкий. Колоскові луски середньої довжини, вузькі. Остюки довгі, у півтора-два рази перевищують довжину колоса, зазубрені, при достиганні не опадають, ніжні еластичні. Добре помітна перша пара квіткової луски. Перехід квіткової луски в остюк поступовий. Зернівка жовта, плівчаста, еліптична. Маса 1000 зерен - 45,8-47,5 г. Середньостиглий, вегетаційний період коливається в межах 85 днів. Солома середньої довжини, 75 см, міцна, стійка проти вилягання. Посухостійкість середня. Стійкість проти вилягання висока. Сорт інтенсивного типу, пластичний. За даними заявника рекомендується висівати за 100-відсоткової господарської придатності 4-4,5 млн. шт./га насінин. Запізнення із сівбою на 5-10 днів призводить до значного недобору врожаю (від 3,9-7,4 ц/га).

За роки випробування на державних сортовипробувальних станціях отримано середній врожай 38,3 - 42 ц/га, що на 3,7 - 5,6 відсотків більше стандартів. Максимальний врожай сорту отримали на Крижопільській державній сортовипробувальній станції в 1998 році - 90 ц/га.

Відноситься до сортів пивоварного призначення. Білка має 11,4 - 11,7%, плівчастість - 8-9, екстрактивних речовин - 78-79, крохмалю - 58-61%. Стійкість до хвороб і шкідників. Слабко уражується гельмінтоспоріозом, більш стійкий проти борошнистої роси, середньо пошкоджується шведською мухою. В той же час обов'язкове протруювання насіння проти летючої сажки. Рекомендований для вирощування у зонах Лісостепу та Полісся.

Асторія

Цикл розвитку: озимий.

Заявник - фірма «Секобра», Франція. Виведений методом схрещування. Різновидність - нутанс. Колос двохрядний, солом'яно-жовтий, остистий, конусоподібної форми, середньої щільності (на 4 см колосового стрижня припадає 12-14 члеників), неламкий. Колоскові луски середньої довжини,вузькі. Остюки довгі, у півтора рази перевищують довжину колоса, зазублені, при достиганні не опадають, ніжні, еластичні. Добре помітна перша пара квіткової луски. Перехід квіткової луски в остюк поступовий. Зернівка жовта, плівчаста, еліптична. Маса 1000 зерен 45-47 г. Середньостиглий, вегетаційний період коливається в межах 78 днів. Солома середньої довжини - 85 см, міцна, стійка проти вилягання. Посухостійкість середня. Стійкість проти вилягання висока. Сорт інтенсивного типу, пластичний. За даними заявника рекомендується висівати за 100-відсоткової господарської придатності 4 млн/га насінин. Запізнення із сівбою на 5-10 днів призводить до значного недобору врожаю.

За роки випробування на державних сортовипробувальних станціях отримали середній врожай 43,4-45,9 ц/га. Потенційна можливість сорту 95 ц/га. Відновиться до сортів пивоварного призначення. Білка має 10,4-11,5%, плівчастість 8-9, екстрактивних речовин 80 відсотків. Слабко уражується гельмінтоспоріозом, більш стійкий проти борошнистої роси, середньо пошкоджується шведською мухою. Перед посівом обов'язкове протруювання насіння проти летючої сажки. Рекомендований для вирощування у зонах Лісостепу та Полісся[7].

Баланс

Цикл розвитку: ярий.

Середньостиглий , вегетаційний період 84-96 днів. Сорт інтенсивного типу . Добре реагує на повне мінеральне живлення. За даними заявника рекомендується висівати за 100% господарської придатності - 4-4,5 млн. шт./га насінин. Дуже реагує на запізнення із сівбою. Агротехніка звичайна для зони вирощування. За роки випробування на державних сорто-дослідних станціях отримали середній урожай - 47,1 - 53,2 ц / га, що на 8,8-12,1 ц/ га більше стандартів. Потенційна можливість сорту - 90 ц/га. Стійкий проти вилягання, осипання. Посухостійкість середня. Пивоварні якості добрі. Білка має 11,5% . Борошнистою росою уражується на рівні стандартів. Придатний для поширення в зонах Лісостеп та Полісся. Тип розвитку - озимий. Кущ напівпрямостоячий, рослини середньої висоти. Прапорцевий листок - антоціанове забарвлення вушок слабке, восковий наліт на піхві сильний. Початок колосіння - ранній. Соломина - слабовиповнена. Остюки мають сильне антоціанове забарвлення на кінчиках і довші відносно колосу. Колос із відсутнім або дуже слабким восковим нальотом, напівпрямий, має більше двох рядів, циліндричної форми, середньої довжини та щільності. Стрижень колосу має довгий перший сегмент та слабкий вигин. Зернівка з наявною плівкою, має короткі волоски основної щетинки, відсутнє або дуже слабке антоціанове забарвлення жилок зовнішньої квіткової луски, відсутнє опушення вентральної борозенки, фронтальне розташування лодикул. Алейроновий шар зернівки слабко забарвлений, видовжено-еліптична, поверхня тонко зморшкувата, опушення зовнішньої квіткової луски відсутнє. Вушка мають загострену форму верхівки та перекриваюче охоплення соломини. Язичок - середній.

3.3 Технологія селекційного процесу ячменю

Селекційний процес - це конвеєр, на якому рух селекційного матеріалу регулюється системою оцінок і добо рів, тобто це весь комплекс заходів, який виконує селекціонер від створення і вивчення вихідного матеріалу до виведення нового сорту і передачі його в державне сортовипробування.

Схрещування. Каструють квітки в момент, коли з листкової піхви показуються ості. Для цього колос звільняють з піхви, видаляють верхню частину колосу, нижні і бічні колоски (те ж і в дворядного ячменю) і видаляють пінцетом зверху пиляки, попередньо обрізавши верхню частину квіткових лусок. В деяких випадках селекціонери обходяться і без обрізки лусок. Д. С. Омаровим (1965) запропонований найбільш зручний спосіб кастрації: кінцем пінцета роблять розріз уздовж зовнішньої квіткової луски знизу нагору і через щілину, що утворилася, видаляють тичинки [11].

Для запилення обирають цілком зрілі пиляки батьківських рослин і пінцетом поміщають їх у кастровані квітки. Ізолюють кастровані й обпилені колоси пергаментними ізоляторами. Найбільш вдалий для запилення 2-3-й день після кастрації. Запилення на 5-6-й день не дає результату. Кастровані колоси можна запилювати й у лабораторних умовах на зрізаних нижче третього (зверху) вузла стеблах, розміщених в поживному розчині з додаванням 14 мг/л глюкози.

В озимого ячменю для підвищення можливості перехресного вітрозапилення проводять хімічну стерилізацію пиляків за допомогою чотириразового з триденним інтервалом обприскування рослин 0,05-0,5%-ним гіберелатом калію під час закладки пиляків (стерилізація пиляків складає до 96%). Описаний метод неефективний для стерилізації ярових сортів ячменя. Високий відсоток чоловічої стерильності індукує етрол (3000-3500 млн) при обробці ячменю у фазі виходу в трубку.

В.А. Кудрявцев (1956) і Н.В. Фесенко (1958) незалежно запропонували фізіологічний метод кастрації ячменю, що полягає в розміщенні колосів на стадії редукційного поділу материнських клітин пилка в темряву на 36-60 год. Цей спосіб забезпечує індукцію чоловічої стерильності приблизно в половини квіток. Це підтвердили і румунські селекціонери, що застосували затінення рослин на 48-72 год.

У селекції широко використовуються форми ячменю з генною (ядерною) чоловічою стерильністю. У пиляках стерильної квітки утворюється не функціональний пилок, вони зменшені в розмірах при нормальному жіночому гаметофіті. Дана ознака контролюється одним рецесивним геном ms і підтримується за допомогою фертильних гетерозиготних рослин Msms. Використання чоловічої стерильності в гібридизації дозволяє збільшити обсяг схрещувань без підвищення витрат [9].

Збереження пилку. Зберегти життєздатність пилку ячменю можна протягом 26 днів, якщо тримати його при температурі +2°С в ексикаторі над хлористим кальцієм. В звичайних умовах пилок зберігає життєздатність не більше доби.

Пророщувати пилок ячменю рекомендується в заглибленні на спеціальному предметному склі. У заглиблення розміщують частинку листка бріофілуму (2Ч2 мм), препарат виставляють на сонячне світло. За даними Г.У. Іл'ясова (1965), пилок ярого ячменю в цих умовах починає проростати вже через 5 хв. (проростає до 60 % пилкових зерен).

3.3.1 Схема руху селекційного матеріалу по розсадниках

Селекційний матеріал будь-якої культури проходить через такі види селекційних посівів: розсадники, сортовипробування та розмноження нового сорту.

У розсадниках ведеться суто селекційна робота: вивчення колекції, підбір пар для схрещування, гібридизація, індукування поліплоїдів і мутантів, добір кращих форм. Відібрані форми, що відповідають за своїми параметрами моделі, розробленій селекціонером, переходять з розсадника в розсадник, з одного виду посіву до іншого. При цьому кількість номерів зменшується, а кількість насіння за кожним номером збільшується щороку, а тому площа кожного наступного виду посіву зростає[12].

Селекційні посіви ячменю не потребують просторової ізоляції, тому різні види розсадників можна розміщувати на одному полі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема 1. Схема руху матеріалу по селекційних посівах

3.3.2 Розрахунки потреби в насінні й площ розсадників сортовипробування

Обсяг роботи в розсадниках і сортовипробуванні визначається заздалегідь до початку польових робіт, після обробки селекційного матеріалу. В цей самий час складають плани за видами посівів і плани розміщення їх у полях сівозміни.

Розсадник вихідного матеріалу є головним джерелом генетичної різноманітності форм для селекційної роботи. Площа розсадника вихідного матеріалу зумовлюється кількістю номерів у колекції та кількістю гібридних комбінацій і методом роботи з поколіннями в розсаднику гібридів[13].

Колекційний розсадник. Його площа визначається кількістю номерів, включених для вивчення. Стандарт розміщують через 20-30 номерів. Загальна площа будь-якого розсадника є сумою площ всіх ділянок і доріжок між ними. Нам потрібно висіяти 100 зразків вітчизняної і зарубіжної селекції, 20 місцевих сортів, 20 зразків видів і форм озимого ячменю як колекційний матеріал.

Номери колекційного розсадника висівають на ділянках завдовжки 1-2 м, площею 1-5 м2.

У даному випадку розміщуємо номери на 5-рядкових ділянках з площею живлення 5*20 см, довжина рядка 1м. Зрозуміло, що 140 ділянок займуть облікову площу 140 м2. Стандарт, розміщений через 20 номерів, займе 7 ділянок (140:20). Отже, облікова площа ділянок колекційного розсадника становитиме 147 м2. Між ділянками залишають роздільні доріжки 0,5 м завширшки. Вони займуть площу 74 м2 (148 доріжок 50 см*100 см). Якщо розмістити колекцію в один ярус, то 147 ділянок завширшки 1 м 148 доріжок завширшки 0,5 м становлять смугу 221 м завдовжки. Практично колекцію розміщують смугами з шириною 1 м і довжиною 40-50 м. Між смугами залишають доріжки 0,5 м завширшки. В цьому випадку колекцію слід розмістити в 5 ярусів з довжиною смуги 44 м. Між'ярусні доріжки (6 доріжок 0,5 м завширшки при довжині смуги 44 м) займуть площу 132 м2, тобто загальна площа колекційного розсадника становитиме 358 м2 (облікова площа ділянок 147 м2 + площа доріжок між ділянками 74 м2 + площа доріжок між ярусами 132 м2 ).

Необхідна кількість насіння за кожним номером визначається за площею живлення, на яку планується висіяти насіння. Якщо насінини в рядку потрібно розміщувати на відстані 5 см одну від одної, то на 1 м рядка слід висіяти 20 штук. При ширині міжряддя 20 см ділянка площею 1 м2 матиме 5 рядків, тоді на одну ділянку потрібно 100 насінин[1].

Селекційний розсадник щороку поповнюється селекційними номерами, вибраними з розсаднику вихідного матеріалу, а також у селекційному розсаднику попередніх років з родин, які давали розщеплення.

Контрольний розсадник укомплектовується кращими номерами, відібраними у селекційному розсаднику.

Попереднє сортовипробовування поповнюється кращими номерами, відібраними у контрольному розсаднику.

Конкурсне сортовипробовування. Потрібно сіяти 5 сортів, що будуть випробовуватися, і один стандарт.

3.3.3 Складання посівних відомостей та схеми розміщення селекційних посівів

Для того, щоб запобігти знеособленню селекційного матеріалу при його висіванні, до сівби складають посівні відомості на всі селекційні посіви. В них зазначають порядковий номер ділянки, селекційний номер зразка, кількість зерен і рядків та ін. По суті це план розміщення селекційних номерів і сортів, згідно з якими проводять висівання і перевірку його в натурі.

Для того, щоб запобігти знеособленню селекційного матеріалу кількість насінин по кожному зразку складають в пакети. На пакетах записують простим олівцем порядковий номер, кількість насінин в пакеті. Пакети складають у посівні ящики відповідно до порядкових номерів ділянок.

На кожен вид селекційного посіву слід скласти окрему посівну відомість. Нумерація польових ділянок розсадника вихідного матеріалу у порядку зростання продовжується на ділянках селекційного розсадника.

Якщо зразок одержаний з іншої селекційної установи, то його селекційний номер у посівній відомості відповідає номеру колекції тієї установи, звідки він одержаний.

Зразку власної селекції надається власний селекційний номер. Повне розшифрування, походження селекційних номерів є в каталозі вихідного матеріалу, який обов'язково ведеться в кожному відділі селекції по кожній культурі.

Після розрахунків площ селекційних посівів і складання посівних відомостей розробляється план-схема розміщення цих посівів у полі. Для цього в масштабі наносяться контури розсадників на план поля, в якому вирощуватиметься дана культура в селекційній сівозміні.

Таблиця 3.1 Посівна відомість розсадника вихідного матеріалу ячменю дворядного

Номер ділянки	Сорт	Кількість зерен, шт	Кількість рядків
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Аскольд Асторія Баланс Аннабель Аполлон Амулет	120 120 120 120 120 120	6 6 6 6 6 6

3.3.4 Розбивка поля під селекційні посіви

Розбивають поле в натурі під селекційні посіви перед висіванням відповідно до плану-схеми розміщення селекційних посівів.

Розміряють ділянки за допомогою металевої мірної стрічки або рулетки. Лінії відбивають під шнур. Прив'язку першої лінії ведуть за реперами на краю поля, а якщо вони відсутні, то прямі кути відбивають за допомогою екера.

Спочатку вздовж поля відбивають захисну смугу на один або два захвати сівалки (ширина її залежить від марки). Від лінії, де пройде крайній сошник сівалки, в полі відбивають доріжку завширшки 0,5 м. Орієнтуючись на неї, відбивають частину поля площею, яку займуть всі селекційні посіви. Потім відмічають межі кожного розсадника відповідно до його площі.

Для вихідного і селекційного розсадників відбивають смуги з шириною 1 м та доріжки між ними 0,5 м завширшки. Кількість смуг має відповідати розрахунковій площі, встановленій при підготовці до сівби. Межі смуг і доріжок відмічають кілочками.

Ширина захисних смуг між ярусами повторень контрольного розсадника, попереднього та конкурсного сортовипробовування дорівнює ширині захвату комбайну для збирання селекційних посівів.

3.3.5 Техніка сівби селекційних посівів

На ранніх етапах селекційного процесу, коли висівається мізерна кількість насіння, висівання проводять вручну, ручними та тракторними сівалками.

Висівання вручну проводять під посівну лінійку або шнур з вузлами-мітками, проти яких у грунт закладається насіння. Для цього маркером розмічають рядки. Згідно з посівною відомістю розкладають пакетики з відрахованою кількістю насіння на ділянку. На рядок кладуть посівну лінійку або натягують шнур і за мітками розкладають насіння. Щоб грунт не висихав, насіння зразу загортають.

Сівба ручними однорядними сівалками дає можливість якісніше і швидше виконувати цю роботу. Маркером намічають рядки. шнуром відмічають початок і кінець рядків у полосі. Кількість насіння, що висівається, регулюється підбором змінних дисків висівного пристрою. Сівбу ручною сівалкою виконують двоє людей. Один висіває насіння в насіннєву банку і слідкує за правильністю висівання, а другий водить сівалку. Слід відмітити, що і цей спосіб досить недосконалий.

Сівба навісними тракторними сівалками значно підвищує продуктивність праці та якість висівання, забезпечує однакову глибину загортання насіння. Існуючі в даний час касетні сівалки точного висіву ( СКС-6-10, СФ-5, СР-1,35), змонтовані на самохідного шасі Т-16, забезпечують висівання будь-якої кількості насіння на першому етапі селекції. Заздалегідь у касети засипається відрахована кількість насіння, яку необхідно висіяти на 1-5-метровому рядку. Касети заповнюють насінням згідно з посівною відомістю і складають її блоками відповідно до плану розміщення ділянок. Блок касет встановлюють на стіл сівалки. Конвеєр подає касети до висіваючи апаратів за заданою програмою.

У попередньому та конкурсному сортовипробуваннях потрібно висіяти більшу кількість насіння на ділянку більшою площею, ніж у розсадниках. Тому ці види посіву виконують сівалками типу СКС-6А, СН-10Ц, які мають систему автоматизованого висіву порції насіння за заданою програмою. Сівалки СН-16 мають звичайні котушкові висіваючи апарати і норму висіву насіння у них перевіряють попередньо на стаціонарі.

3.3.6 Проведення польового вибракування рослин у розсадниках

У селекційному розсаднику протягом вегетації ведуть спостереження і оцінювання селекційного матеріалу. Результати за кожним номером заносяться у польовий журнал. За цими результатами перед збиранням проводять вибраковування ділянок(номерів), що не відповідають вимогам.

У ячменю , як у всіх інших зернових культур вибраковування проводять перед збиранням[9].

Ділянки, уражені хворобами більше, ніж стандарт, полеглі, сильно зріджені відмічають у польовому журналі як вибракувані. Рослини з них не збирають для дальшого аналізу, а залишають. Після збирання ділянок, що відповідають вимогам, вибракувані ділянки скошують, а зерно з них використовують на господарські цілі.

3.3.7 Збирання селекційних посівів

Збирання селекційних посівів вимагає значної охайності та ретельності в роботі, щоб запобігти механічному засміченню матеріалу.

Розсадник вихідного матеріалу. Спосіб збирання в цьому розсаднику залежить від методів добору елітних рослин. Елітні рослини можна відібрати в полі і в лабораторії.

Якщо елітні рослини відбирають у полі , то їх виривають з коренем і кожну етикують. На етикетці простим олівцем записують номер ділянки, селекційний номер, рік урожаю та дату відбору. Відібрані елітні рослини з кожної ділянки зв'язують у снопики для дальшого аналізу. Решту рослин, що залишилися на ділянках, зжинають серпом або скошують малогабаритними косилками (СК-0,25, СКФ-1,0) і зв'язують окремими снопами полілянково.

Якщо насіння з цих ділянок не буде використовуватись в селекційних цілях, то його збирають разом комбайном.

При відборі елітних рослин за результатами лабораторного аналізу рослино з кожної ділянки збирають вручну(висівають рослини з коренем), зв'язуючи у снопи, прикріплюють снопові етикетки і перевозять до місця зберігання снопів або в лабораторію для аналізу.

Селекційний розсадник. На ділянках, залишених після вибраковування для подальшої роботи, всі рослини виривають з корінням. Поділянково зв'язують у снопи з етикетками, на яких зазначається селекційний номер, рік урожаю. Урожай з вибракуваних ділянок потім збирають разом комбайном, і зерно використовують у господарських цілях.

Контрольний розсадник. У ньому часто практикують вибраковування номерів перед збиранням. Оскільки в цьому розсаднику номери висіяні в 2-6-разовій повторності, то при вибраковуванні оцінюють всі ділянки, що залишилися, насіння з них надходять у попереднє сортовипробування. При збиранні використовують лабораторні комбайни (Хаге-125, Сампо-130 та ін.)

Для збирання в контрольному розсаднику на всіх ділянках проводять видове і сортове прополювання.

Сортовипробування. У попередньому і конкурсному сортовипробуваннях збирання проводять комбайнами. Збирання починають із захисних ділянок, між'ярусних доріжок, обсівів. Після цього приступають до збирання облікових ділянок. Витягують з ґрунту польові етикетки і кілочки на всіх ділянках і розкладають із проти ділянок на доріжках номером вверх.

Збирають спочатку зерно з ділянок одного сорту з усіх повторень, після чого комбайн працює 1-2 хвилини холостого ходу, а потім приступають до збирання іншого сорту. Зерно з кожної ділянки збирають в окремий мішечок і зважують.

Розділ 4. Спостереження, обліки й оцінка в селекційному процесі

Зимостійкість є однією з найважливіших біологічних властивостей ячменю озимого. Незважаючи на значні успіхи селекції, більшість сортів даної культури не достатньо стійкі проти несприятливих умов зимівлі. Під зимостійкістю розуміють здатність рослин переносити умови зимового та ранньовесняного періодів. Загибель рослин ярого ячменю викликають такі фактори: вимерзання, випрівання, вимокання, випирання, льодова кірка, зимова посуха, що в різних районах і в різних сполученнях виявляються неоднаково.

Оцінку зимостійкості сортів у конкурентному сортовипробуванні проводять на основі даних осіннього і весняного обліку стану посіву на кожному повторенні.

Якщо стан посіву на зимовий період не погіршився, зимостійкість оцінюють у 5 балів, якщо бал стану посіву весною нижче оцінки, одержаної перед входом в зиму, зимостійкість оцінюють відповідно нижче[4].

Наприклад, стан посіву восени становить 2,5 бала, а весною - 1,5 бала, тоді зимостійкість становить 3 бали.

Середню оцінку зимостійкості сортів обчислюють з точністю до 0,1 бала як середнє арифметичне цього показника за повтореннями.

Оцінку стану посіву восени перед входом взимку і весною після початку відростання листя проводять у кожному повторенні в балах:

5.Стан відмінний, заданої густоти, не переріс, кущистість добра(коефіцієнт - 3-4), пожовтіння листя відсутнє;

4. Стан добрий, густота посіву 71-80% від заданої, рослини не переросли, кущіння з осені не завершилося, ознак хвороб і шкідників не спостерігається;

3. Стан задовільний, густота посіву 61-70% від заданої, кущіння слабке або рослини з осені переросли, середній розвиток хвороб і шкідників.

2. Стан незадовільний, густота посіву 51-60% від заданої, кущіння восени не наступило, сильний розвиток хвороб і шкідників, грунт ущільнений з великою кількістю тріщин;

1. Стан незадовільний, густота посіву 31-50% від заданої, рослини дуже слабкі.

0. Посів загинув, збереглось не більше 30% рослин.

У тих випадках, коли посіви після виходу із-під снігу мають строкуваватий вигляд, зумовлений нерівномірним випаданням рослин, необхідно застосувати дробову окомірну оцінку для весняного обліку стану рослин.

В останні роки застосовують міжнародну 9-бальну систему оцінки. Якщо ознаку оцінюють за меншою кількістю балів,тоді використовують цифри в симетричному діапазоні, наприклад, при п'яти градаціях їх ознаки позначають цифрами 1-3-5-7-9.

Для визначення стану озимих у зимовий період з поля періодично беруть зразки у вигляді монолітів і поміщають їх у тепле приміщення для відрощування.

Зимостійкість озимого ячменю визначається за станом конуса наростання в зимово-ранньовесняний період. Цей спосіб дає змогу за ступенем диференціації конуса наростання виділити найбільш зимостійкі сорти, а також такі, що при відлигах січня-лютого рухаються в ріст, диференціюють конус наростання, збільшують його розміри, що призводить до зниження зимостійкості рослин, які з настанням низьких температур гинуть.

Практичний інтерес мають високо зимостійкі сорти з слабко диференційованим конусом наростання. Цей спосіб оцінювання дає змогу в короткий час провести масові дослідження озимих і дати їм повну характеристику.

Вилягання рослин є значною перешкодою для підвищення інтенсифікації землеробства, використання високих фонів живлення, застосування зрошення.

Стеблове вилягання характеризується зламами біля основи стебла внаслідок її низької механічної міцності, яка залежить від анатомічної структури соломини - механічної тканини, кількості, розмірів та розміщення судинно-волокнистих пучків. Причиною такого типу вилягання може бути також ураження нижньої частини соломини грибними та бактеріальними захворюваннями.

Таблиця 4.1 Зимо- і морозостійкість сортів ячменю озимого

Сорт	Морозостійкість, балів	Зимостійкість, балів
1.Аполлон 2.Асторія 3.Анабель 4.Баланс 5.Амулет 6.Аскольд	4 5 5 4 5 4	4 5 4 3 5 5

Прикореневе вилягання виникає внаслідок розтягнення коренів, зміщення з попереднього місця в ґрунті, а іноді й повних розривів їх, внаслідок чого соломина вилягає безпосередньо з вузла кущення.

Таблиця 4.2 Стійкість сортів проти вилягання та основних хвороб

Сорт	Стійкість проти вилягання, балів	Стійкість проти хвороб, балів
		Іржа	Летюча сажка	Борошниста роса
1. Аполлон 2. Асторія 3. Анабель 4. Баланс 5. Амулет 6. Аскольд	7 5 9 5 7 9	5 7 7 5 9 9	9 5 9 7 9 7	9 7 5 5 7 9

Продуктивність - це основна ознака, яка характеризує господарську цінність сортів. Врожай з одиниці площі визначається добутком від множення продуктивності рослин на їх середню кількість. На початку селекційного процесу оцінюють продуктивність окремих елітних рослин та їх потомство. Однак і пізніше, коли є можливість визначити врожайність з одиниці площі, оцінка рослини за продуктивністю має певне значення.

Продуктивність зернових культур складається з окремих її елементів:

1. Продуктивна кущистість (кількість продуктивних стебел), яка залежить як від генотипу сорту, так і від площі живлення. Ця площа найважливіша у озимих культур, оскільки дає можливість компенсувати втрати від перезимівлі.

2. Довжина колоса.

3. Кількість колосків у колосі. Довжина та кількість колосків у колосі залежить від генотипу сорту.

4. Кількість зерен у колосі зумовлюється генетично, проте може змінюватись при більшій фертильності квіток та відносно меншій кількості колосків.

5. Маса 1000 зерен. Це генетично зумовлена ознака.

6. Маса зерна з одного колоса і маса зерна з однієї рослини.

Реакція кожної складової продуктивності залежить від пристосованості рослин до певних погодних умов, фітопатологічних і ентомологічних впливів.

Таблиця 4.3 Продуктивність сортів ячменю озимого

Сорт	Показники продуктивності
	Вегетаційний період, днів	Врожайність зерна ц/га	Форма куща	Плівчастість, %	Вміст білку,%	Вміст вуглеводів,%	Маса 1000 насінин
1.Амулет	74-87	50	Прямостояче	7-8	10,1-11,3	55-61	45-51
2.Аннабель	94	49	Прямостояче	5-6	10-11	61	50
3.Асторія	103	52	Прямостояче	3-5	10	68	52
4.Аполлон	101	50	Прямостояче	4-5	11	64	49
5.Аскольд	102	60	Прямостояче	2-3	10	62	51
6.Баланс	101	51	Прямостояче	5-7	10,3	59	48

Модель сорту - це науковий прогноз, що передбачає, яким повинен бути сорт і окремі ознаки його рослин, щоб за певних умов вирощування найкраще задовольняти вимоги виробництва.

Таблиця 4.4 Параметри моделі сорту ячменя озимого інтенсивного типу

Ознака сорту	Параметри ознак за умов оптимальної агротехніки.
	сорту-стандарту	модельного сорту
Врожайність, ц/га	50	60
Структура врожаю в суцільному посіві кількість колосків у колосі, шт	16	29
Кількість зерен у колосі, шт	18	24
Маса 1000 зерен, г	49	55
Маса зерна з колоса, г	1,3	2,5
Кількість продуктивних стебел на мІ, шт	2	4
Ознака рослин у суцільному посіві співвідношення зерна і соломи	1:3	1:2
Висота стебла, см	110	100
Стійкість проти вилягання, бал	7	9
Стійкість проти обсипання	7	9
Особливості морфології	Дворядний	Дворядний
Тривалість вегетаційного періоду, діб	101	80
Зимостійкість	7	9
Стійкість проти повітряної посухи	7	9
Стійкість до проростання зерна на пні	7	9
Стійкість проти хвороб і шкідників	5	9
Якість урожаю вміст білка в зерні,%	11	9
Вміст крохмалю,%	59	68

Висновки

Для вирощування високих і сталих урожаїв ярого ячменю на пивоварні цілі (дворядний ячмінь) велике значення має прискорене створення і впровадження у виробництво високоврожайних сортів, стійких проти несприятливих факторів середовища, хвороб і шкідників.

...