Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

УДК 338.436: 645

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування та використання трудового потенціалу в сільському господарстві регіону

Курбацька Лариса Миколаївна

Дніпропетровськ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реформування аграрного сектору економіки дозволило докорінно змінити земельні та майнові відносини, створити якісно нові організаційно-правові форми господарювання, зробити виваженні кроки в напрямку подальшого створення прозорого ринкового середовища. Проте, всі ці зусилля стануть марними без формування і економічно ефективного використання одного з найважливіший виробничих ресурсів - трудового потенціалу.

В сучасних умовах широкі верстви економічно-активного сільського населення через згортання виробництва, незадовільне його інвестування, занепад сфери обслуговування не мають можливостей забезпечити себе робочими місцями. Тому низькі доходи і незадовільна платоспроможність сільських сімей істотно скорочує обсяг споживання найважливіших продуктів харчування, що негативно позначається на стані здоров'я, знижує трудову активність та сам стандарт життя.

Основними економічними і соціальними умовами, які спричинили зниження ефективності використання трудових ресурсів на селі є дисбаланс попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці; низький рівень оплати праці, пенсій та допомоги; занепад соціальної інфраструктури у сільській місцевості; неефективна державна допомога та незадовільне інформативне забезпечення щодо працевлаштування. У зв'язку з цим постає проблема наукового обґрунтування та розробки практичних рекомендацій розвитку і відтворення трудового потенціалу в сільськогосподарському виробництві, підвищення ефективності його використання.

Вивченню проблем функціонування трудових ресурсів, працевлаштування і зайнятості сільського населення, соціально-економічного відтворення трудового потенціалу та підвищення його життєвого рівня на селі присвячені праці відомих вчених-економістів: Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, С.О. Гудзинського, Ю.М. Краснова, Г.І. Купалової, В.І. Лишиленка, П.М. Макаренка, Л.Ю Мельника, Л.І. Михайлової, М.К. Орлатого, П.Т. Саблука, К.І. Якуби та ін.

Разом з тим, ряд аспектів цієї багатопланової проблеми залишаються недостатньо вивченими і потребують поглибленого дослідження. Зокрема, багато методичних та організаційно-економічних питань, пов'язаних з ефективним перерозподілом і використанням трудового потенціалу села, раціональним трудозабезпеченням сільськогосподарського виробництва належним чином не розкрито, а ті наукові доробки, які напрацьовані, не в повній мірі враховують динаміку постійних змін, що відбуваються в економіці сільського господарства. Крім того, на сьогодні в умовах ринкових перетворень значна увага повинна бути приділена інструментам соціального розвитку і відтворення трудового потенціалу на селі.

Теоретична і практична значимість вказаних проблем зумовила вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність та практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота над дисертацією проводилась відповідно до плану наукових досліджень Дніпропетровського державного аграрного університету за темою "Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень" (№ державної реєстрації 0102U005022).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-обґрунтованих концептуальних засад формування та розвитку трудового потенціалу сільського господарства регіону, а також напрямів підвищення ефективності його використання в умовах ринкових перетворень на селі.

Реалізація поставленої мети обумовила вирішення наступних завдань:

– узагальнення теоретичних аспектів розвитку трудового потенціалу і відтворення трудових ресурсів в аграрному виробництві;

– визначення і з'ясування специфіки методик оцінки використання трудового потенціалу сільського господарства;

– проведення аналізу сучасного рівня та ефективності використання трудового потенціалу і зайнятості в сільському господарстві регіону;

– обґрунтування організаційно-економічних аспектів трудозабезпечення виробничих процесів у сільському господарстві;

– формування моделі ефективного використання трудового потенціалу в галузях аграрного виробництва;

– визначення напрямів і заходів соціального розвитку села та ефективного трудозабезпечення сільського населення.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування, використання та відтворення трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області.

Предметом дослідження є сукупність методологічних, методичних і прикладних питань з приводу формування, використання та ефективного трудозабезпечення сільського господарства регіону в умовах розбудови ринкових відносин.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід і аналіз, фундаментальні положення економічної теорії, законодавчі та нормативні акти, наукові розробки і публікації вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування та розвитку трудового потенціалу сільського господарства.

В процесі виконання роботи використовувались наступні методи та прийоми дослідження: діалектичний і абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків); монографічний та системного аналізу (вивчення й аналіз соціально-економічних процесів формування та розвитку трудового потенціалу); економіко-статистичний і розрахунково-конструктивний (аналіз сучасного рівня й ефективності використання праці в сільському господарстві регіону); економіко-математичний (розробка оптимізаційної моделі ефективного використання трудового потенціалу в галузях аграрного виробництва) та інші.

Емпіричною та фактологічною основою дослідження послужили Конституція України, Закони Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Держкомстату України та Управління статистики Дніпропетровської області, періодичні видання з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

– визначена сутність поняття трудового потенціалу як поєднання економічно-активного, працездатного населення - наявної робочої сили та залишкових трудових можливостей суб'єктів трудової діяльності, що сформовані або формуються в умовах ринкового виробництва і характеризуються діалектичною єдністю кількісних і якісних ознак;

– запропоновано методику і реалізовано моделі оптимізації потреби в робочій силі сільськогосподарських підприємств з урахуванням ступеню забезпечення їх трудовими ресурсами на протязі року і в пікові періоди проведення виробничих процесів;

– запропоновано авторську методику прогнозування кількості зайнятого сільського населення регіону через реалізацію виробничої функції, яка включає коефіцієнти природного приросту сільського населення, рівень його міграції; фондозабезпеченість сільськогосподарських угідь; вихід валової продукції в порівняних цінах 2000 року: на 100 га сільськогосподарських угідь, одного середньорічного працівника; частку валової продукції тваринництва в загальному обсязі виробництва;

удосконалено:

– структуру і якісні параметри трудового потенціалу. Поряд з його характеристиками природних здібностей, мобільності, здоров'я, освіти, професіоналізму доцільно виділяти моральність, творчість, активність та організованість;

набули подальшого розвитку:

– обґрунтування та встановлення структури і змісту планів соціального розвитку сільських громад і територій, де сформовані та функціонують ринкові форми господарювання на селі;

– теоретичні положення щодо відтворення трудового потенціалу в сільському господарстві. Встановлено, що відтворення трудового потенціалу - це безперервне відновлення і підтримання фізичних сил та розумових здібностей людини, постійне оновлення і підвищення трудової кваліфікації працівників, забезпечення росту їх загальноосвітнього і професійного рівня.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в науково-обґрунтованих напрямках розвитку трудового потенціалу села та підвищення ефективності його використання в сільськогосподарських підприємствах регіону в умовах ринкового середовища. Результати дослідження використані Головним управлінням сільського господарства і продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації при розробці заходів, спрямованих на реалізацію Програми стабілізації та розвитку сільського господарства Дніпропетровської області на період до 2010 року (довідка № 15-1087 від 11.05.2005 р.). Практичну реалізацію у спеціалістів управління сільського господарства і продовольства Новомосковської райдержадміністрації отримала запропонована автором модель динамічного розподілу трудових ресурсів галузі рослинництва при обґрунтуванні перспективної потреби в робочій силі сільськогосподарських підприємств (довідка № 561 від 21.04.2005 р.). Окремі теоретичні, методичні та практичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисциплін "Організація виробництва", "Прогнозування соціально-економічного розвитку підприємств", "Економіка праці та соціально-трудові відносини" (довідка № 9-11-331 від 12.04.2005 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Одноосібно опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформовані особисто здобувачем наукового ступеня і відображають конкретний особистий внесок здобувача у вирішення проблеми формування та відтворення трудового потенціалу сільського господарства регіону. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача. За переліком публікацій в авторефераті автору належать: [3] формулювання основної ідеї, визначення основних аспектів відтворення ресурсів як умови безперервного суспільного виробництва; [5] розробка оптимізаційної моделі розподілу трудових ресурсів в тваринництві.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів" (м. Запоріжжя, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Дні науки в Гуманітарному університеті "ЗІДМУ" (м. Запоріжжя, 2005 р.); науково-практичних конференціях Інституту економіки Дніпропетровського державного аграрного університету: "Проблеми формування підприємництва та використання виробничих ресурсів в аграрному секторі економіки України" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), "Сучасні проблеми розвитку економіки АПК: соціально-економічні аспекти" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано в 8 наукових працях, з них 5 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 2,42 обл.-вид. аркушів.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Вона викладена на 184 сторінках комп'ютерного тексту, містить 52 таблиці, 16 рисунків і 16 додатків. Список використаних джерел включає 181 найменування.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретичні засади розвитку трудового потенціалу в аграрному секторі виробництва" розглядаються теоретичні аспекти дослідження економічної сутності трудового потенціалу як основної складової виробничих ресурсів та особливості його відтворення в аграрному секторі економіки. Наведена методика оцінки формування та використання трудового потенціалу в сільському господарстві.

Узагальнюючою категорією процесу становлення і розвитку людини в трудовій діяльності, а також важливим виробничим ресурсом, який необхідний для безперервності суспільного виробництва є трудовий потенціал.

Трудовий потенціал - це сукупність наявної робочої сили та залишкових трудових можливостей суб'єктів трудової діяльності, що сформовані або формуються в умовах ринкового виробництва і характеризуються діалектичною єдністю кількісних і якісних ознак.

В економічній літературі поряд з терміном "трудовий потенціал" вживаються терміни "трудові ресурси", "людський капітал" і "робоча сила". Ці поняття взаємопов'язані, але не тотожні. На нашу думку категорія "трудові ресурси" відображає лише кількісну величину наявного ресурсу, а "трудовий потенціал" - ще й потенційні можливості суб'єктів трудової діяльності та їх якісні характеристики. Що стосується понять "людський капітал" та "робоча сила", то слід зазначити, що трудовий потенціал є узагальнюючою величиною, а досліджувані категорії - його основними складовими, які загалом характеризуються наступними ознаками: здоров'я; освіта; професіоналізм; моральність і вміння працювати в колективі; творчий потенціал; активність; організованість і самодисципліна; ресурси робочого часу (рис. 1).

Рис. 1. Структура і якісні параметри трудового потенціалу

Важливою передумовою формування та розвитку трудового потенціалу є його відтворення, яке представляє собою безперервне відновлення і підтримання фізичних сил та розумових здібностей людини, постійне оновлення і підвищення трудової кваліфікації працівників, забезпечення росту їх загальноосвітнього і професійного рівня.

Тісна взаємодія людини з природою, менш інтенсивний вплив економічних законів, зумовлений специфікою землі та самого сільськогосподарського виробництва, надзвичайна різноманітність природно-кліматичних умов та місцерозташування земельних ділянок накладає певний відбиток на процес відтворення трудового потенціалу в сільському господарстві, особливо сезонність виробництва, яка призводить до неповної зайнятості працівників впродовж року, нестабільного рівня заробітної плати тощо.

В роботі запропоновано виділяти наступні групи особливостей відтворення трудового потенціалу в сільському господарстві:

- природні, в основу яких покладено біологічна суть людини, її тісний зв'язок і залежність від природи, що призводить до нерівномірного використання впродовж року та вимагає обов'язкового його регулювання шляхом вибору оптимальної спеціалізації сільськогосподарських підприємств;

- економічні, які полягають в забезпеченні стабільної зайнятості сільського населення; відшкодуванні реальної вартості використаної робочої сили; ліквідації дисбалансу в оплаті праці та нееквівалентності обміну вартостей між аграрним та іншими секторами економіки;

- соціальні, які ґрунтуються на створенні морального суспільного відчуття гарантованої соціальної стабільності та захищеності сільського працівника з боку держави та роботодавця.

Оцінку формування та використання трудового потенціалу, а також дослідження його внутрішнього змісту доцільно розглядати з таких позицій: визначення загальної величини трудового потенціалу; аналіз якісного складу та руху робочої сили; рівень забезпеченості та використання трудових ресурсів; аналіз ефективності використання праці.

Важливим фактором, який визначає ефективність сільськогосподарського виробництва є забезпеченість трудовим потенціалом та рівень його використання. Недостатня забезпеченість робочою силою може призвести до невиконання запланованого обсягу виробництва продукції, а надлишок - до неповного її використання та зниження продуктивності праці. Крім того, аналізуючи питання забезпеченості робочою силою потрібно пам'ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітного скорочення обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проблемою нестачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас - збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє.

Визначаючи потребу в робочій силі, необхідно враховувати кон'юнктуру ринку, володіти ситуацією на ринку праці з метою забезпечення ефективного покриття потреби підприємства в кваліфікованих працівниках, що є передумовою реалізації його цілей.

Основний показник ефективності використання трудових ресурсів - це продуктивність праці, що є головною якісною характеристикою ефективної системи господарювання ринкового типу, в якій вільний рух капіталу і робочої сили сприяє розширенню ємності товарного ринку, ринку праці та капіталу, а також забезпечує товаровиробникам нагромадження основного капіталу, нормальне відтворення залученої до економічної діяльності робочої сили, створення інвестиційних та інноваційних фондів, а також вирішення інших соціально-економічних питань.

У другому розділі "Рівень і ефективність використання праці в сільському господарстві регіону" досліджено сучасний рівень зайнятості та стан ринку праці на селі, а також проведено оцінку формування робочої сили та ефективності використання праці в сільськогосподарському виробництві регіону.

Перехід України до ринкової економіки було розпочато і продовжується за умов структурної кризи, яка призвела до зростання соціальних і економічних проблем села. Провідне місце серед них займають демографічна криза, проблеми зайнятості селян, формування ринку праці, зміни у трудових відносинах. Всі ці проблеми супроводжується трансформацією відносин власності на землю і майно, розвитком нових форм господарювання, децентралізацією сільськогосподарського виробництва, застосуванням нових технологій, що забезпечують зростання продуктивності праці і спонукають вивільнення працівників з галузі. Ці процеси істотно впливають на відтворення трудового потенціалу аграрного сектору економіки України.

Однією з невирішених і складних проблем відтворення трудового потенціалу в Україні є незадовільний рівень продовольчого споживання населення, особливо сільського, який зумовлений, перш за все, низьким рівнем їхніх доходів та соціальних державних гарантій, що веде до неможливості задоволення необхідних матеріальних та духовних потреб, які є умовою відтворення повноцінної та ефективної робочої сили. Спостерігається суцільне зубожіння населення, адже рівень сукупних доходів фактично дорівнює величині споживчих сукупних витрат, при умові, що більше половини отриманих грошових коштів витрачається на харчування і лише близько 20 % на непродовольчі товари та послуги - оплату житла, комунальних продуктів та послуг, одягу тощо.

Найдешевшою завжди була і залишається робоча сила в сільському господарстві і це з огляду на те, що властивим для галузі є високий рівень затрат фізичної праці та відносно низький рівень механізації. Рівень середньомісячної заробітної плати сільського працівника в 2003 р. був найнижчим серед інших галузей народного господарства і склав лише 52,1 % від середнього рівня та 41,7 % від рівня промисловості. Крім того, її рівень лише на 48,2 % (а з 01.12.03 на 33,7%) перевищує рівень мінімальної заробітної плати і при цьому залишається нижче прожиткового мінімуму працездатної особи на 24,9 %.

Зменшення чисельності сільського населення Дніпропетровської області за період з 1995 по 2003 р. на 7,0 %, зумовило загальне скорочення кількості зайнятих на 14,1 %.

Аналіз ринку праці в сільській місцевості показав, що в 2003 році на селі проживала лише четверта частина всього економічно активного населення області, із них зайняті становлять лише 59,0 %. Частка безробітних у сільській місцевості продовжує зростати, що свідчить про відсутність у значної частини селян, особливо старше працездатного віку, можливості влаштуватися на роботу в сільській місцевості, внаслідок незадовільної економічної та соціальної інфраструктури села.

В процесі реформування аграрного сектору економіки залишилась незатребуваною значна кількість висококваліфікованих працівників: агрономів, зоотехніків, ветеринарних лікарів, не говорячи вже про механізаторів, доярок, телятниць тощо і внаслідок цього фактична пропозиція робочої сили в досліджуваному періоді перевищує попит на неї більше, ніж в сто разів.

Нерозвиненість сільської сфери докладання праці обмежує можливості працевлаштування і мобільності трудових ресурсів, спонукає їх до зайнятості за межами офіційного сектору, глобальної міграційної рухливості, у тому числі інтенсивно за кордон. За таких умов негативні зміни в зайнятості сільського населення дедалі поглиблюються, набувають стихійного і нерегульованого характеру, призводять до соціальної напруженості, зрештою до руйнування трудового потенціалу села. Водночас безробіття на селі виступає одним із головних чинників, що гальмують проведення аграрних реформ.

Скорочення попиту на робочу силу певною мірою пояснюється втраченою галузевою структурою сільськогосподарського виробництва, недостатнім розвитком трудомістких галузей, допоміжних і підсобних підприємств, низькою ціною робочої сили.

В роботі було виявлено, що для підвищенні загального рівня ефективності сільськогосподарського виробництва важливим є не кількість працівників, а раціональність їх використання та оптимальне завантаження у виробничому процесі, а також економія живої й уречевленої праці (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив річної продуктивності праці на ефективність сільськогосподарського виробництва підприємств Новомосковського району Дніпропетровської області, 2003 рік

Лише в третій групі було отримано збитки, що пояснюється значними фінансовими втратами внаслідок недобору врожаю озимих зернових та низьким рівнем цін на тваринницьку продукцію по відношенню до її собівартості.

На рівень продуктивності праці (Ух) впливає велика кількість різноманітних факторів. Величину впливу кожного з них було визначено за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. Аналіз проводився за наступними факторами: х 1 - фондоозброєність праці; х 2 - затрати праці середньорічного працівника; х 3 - рівень трудозабезпечення 100 га сільськогосподарських угідь; х 4 - оплата праці середньорічного працівника; х 5 - валова продукція в порівняних цінах 2000 року на 100 га сільськогосподарських угідь.

Кореляційна лінійна модель залежності продуктивності праці від перерахованих факторів отримала вигляд:

Ух=14,51+0,033х 1-0,53х 2-1,31х 3+3,115х 4+0,042х 5.

У натуральному вимірі найбільший вплив на результативну ознаку має фактор х 4 - оплата праці середньорічного працівника, що ще раз підтверджує вагоме значення матеріального стимулювання в підвищенні ефективності використання трудових ресурсів.

Розрахований коефіцієнт множинної детермінації показує, що 97,1 % варіювання річної продуктивності праці зумовлене включеними у кореляційну модель факторами. Крім того, між результативною і факторними ознаками існує дуже тісний зв'язок, про що свідчить величина коефіцієнту множинної кореляції - 0,985, яку можна вважити достовірною.

У третьому розділі "Перспектива трудозабезпечення та використання трудового потенціалу в сільському господарстві регіону" обґрунтовано організаційно-економічні аспекти трудозабезпечення виробничих процесів у сільському господарстві, запропоновано моделі ефективного використання трудового потенціалу в галузях аграрного виробництва, обґрунтовано вплив соціальної сфери на розвиток трудового потенціалу села та трудозабезпечення сільського населення.

Одним із вирішальних факторів піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва і функціонування агропромислового комплексу є оптимізація забезпеченості аграрної сфери робочою силою. Вона відіграє провідну роль в ефективному використанні землі, знарядь праці, інших засобів виробництва, а також фінансових та інших ресурсів.

Особливого значення рівень трудозабезпеченості виробництва й залежності від нього результатів господарської діяльності набуває в умовах сьогодення - при недостатньому рівні механізації та автоматизації виробництва, високому ступені зношеності машинно-тракторного парку, гострій нестачі окремих видів техніки для своєчасного та якісного виконання технологічних операцій.

Для новостворених агроформувань важливим є оптимальне забезпечення трудовими ресурсами, адже їх надлишок призводить до нераціонального завантаження, невиправданого збільшення фонду оплати праці та зменшення загального економічного ефекту від їх використання. Нестача робочої сили також є негативною, оскільки призводить до несвоєчасного виконання запланованого обсягу робіт, порушення технології виробництва та як наслідок - втрати врожаю. Особливо складною є ситуація в галузі рослинництва, що зумовлено, перш за все, значним впливом фактору сезонності, який призводить до нерівномірного завантаження працівників підприємства впродовж року. Унаслідок сезонності багатьом господарствам для виконання літніх сезонних робіт бракує робочої сили, а в зимовий період наймані працівники залишаються незайнятими.

З метою оптимізації трудозабезпечення та використання робочої сили при виробництві продукції рослинництва, нами було розроблено модель динамічного розподілу трудових ресурсів у рослинницькій галузі Новомосковського району Дніпропетровської області в розрізі виконання технологічних операцій різних рівнів складності та залучення механізаторів 1-го, 2-го, 3-го класів кваліфікації й підсобних робітників з метою отримання максимального прибутку від результатів господарської діяльності.

Одержані чисельні результати унаочнені на рис. 2, де подана кількість нормо-змін за 15 виділеними двотижневими періодами згідно з агротехнічними термінами виконання сільськогосподарських операцій механізаторами і підсобними робітниками.

Рис. 2. Кількість виконаних нормо-змін при вирощуванні сільськогосподарських культур

Піковими періодами завантаження механізаторів і підсобних робітників є 9-10 робочі пари тижнів, пов'язані зі збиранням урожаю зернових - озимої пшениці та ячменю. Мінімальна зайнятість механізаторів припадає на 4-7 пару тижнів. По підсобним робітникам є періоди, коли їх послуги взагалі не потрібні (1, 7, 8, 11, 12, 15 пари тижнів). Тому для раціональної організації праці наявного трудового потенціалу та ефективного його використання у виробничому процесі доцільним є утримання постійної кількості працівників за середнім рівнем графіка (механізатори - на 3 та 14 періоди; підсобні робочі - на 13 період) з послідуючим покриттям додаткової потреби сезонними працівниками зі сторони та залученням вивільненої робочої сили з тваринницької галузі.

В моделі наголошується на полікваліфікації механізаторів та підсобних робітників щодо їх навиків по виконанню будь-якої з технологічних операцій при вирощуванні досліджуваних культур. Для мінімізації кількості зайнятого персоналу в кожному з 15 двотижневих періодів при прогнозованих посівних площах, усі нормо-зміни за технологічними операціями різних рівнів складності з залученням технічних засобів повинні виконувати механізатори 1-го класу кваліфікації, що ще раз підтверджує необхідність постійного підвищення якісних характеристик робочої сили.

В галузі тваринництва зайнятість більш рівномірна впродовж року, ніж в рослинництві, проте не вирішеною поки що залишається проблема низької ефективності тваринницького підкомплексу. Саме це й зумовило необхідність створення економіко-математичної моделі (за матеріалами господарств Новомосковського району Дніпропетровської області) до визначення: напрямів спеціалізації та обсягів виробництва молока і м'яса під кутом збалансування співвідношення між доходами, сумою та формами оплати праці, що являє собою пріоритетний мотиваційний стимул до інтенсифікації виробництва в умовах ринкової економіки.

У першому випадку, розглядаючи річний термін виробництва, передбачалося визначити оптимальну для вирощування кількість поголів'я тварин (великої рогатої худоби та свиней); обсяги виробництва та реалізації м'ясо-молочної продукції; кількість зайнятих фахівців в зимовий і літній періоди та обсяги їх вивільнення на час пікового періоду навантаження в рослинництві.

В якості критерію оптимальності створюваної моделі нелінійного програмування була обрана відсоткова частка заробітної плати залученого персоналу відносно доходу від реалізації тваринницької продукції. Результати модельних розрахунків, виконаних в середовищі електронної таблиці Microsoft Excel, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Варіанти зайнятості працівників галузі тваринництва

Для досягнення максимального ступеню зайнятості працівників тваринництва необхідно нарощувати поголів'я корів, що, в свою чергу дозволить збільшити чисельність обслуговуючого персоналу - доярок і скотарів як в натуральному, так і відносному виразі.

І, навпаки, для мінімізації зайнятості та витрат на оплату праці відносно доходу треба віддавати перевагу виробництву м'ясної продукції (яловичини та свинини), тобто збільшувати поголів'я великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі, а також свиней і одночасно зменшувати чисельність молочного стада корів.

Незалежно від ступеню зайнятості працівників тваринництва впровадження доплати за додатково отриману продукцію має двосторонні позитивні наслідки як з позиції підприємства, так і працівника. Збільшення відсотку оплати праці відносно доходу з 3,91 до 4,33 % при максимальному ступені зайнятості дає можливість збільшити доход від реалізації продукції тваринництва на 7,4 млн. грн. (6,6 %).

Перспектива розвитку сільського господарства та його галузей в умовах зміни форм власності на землю та засоби виробництва повинна ґрунтуватись на застосуванні раціональних моделей використання трудового потенціалу підприємств. Зокрема останні доцільно розглядати з позиції одиничної та групової праці (рис. 3).

Рис. 3. Модель ефективного використання трудового потенціалу сільськогосподарського підприємства

При виробництві продукції рослинництва перевага надається колективній (груповій) формі організації праці, шляхом формування бригад і (або) ланок, причому як вже відзначалось раніше їх основу повинні складати поліспеціалісти, що передбачає високу кваліфікацію механізаторів, їх універсалізацію та широку взаємозаміну, застосування у певні періоди двозмінного режиму праці та відпочинку або подовженого робочого дня.

Організація праці в тваринництві повинна ґрунтуватися на одиничній або дрібноланковій формах організації праці, що дозволить враховувати особистий внесок працівників у досягнення кінцевих результатів та запобігти невиправданої "зрівнялівки" в оплаті праці, адже ефективне використання трудового потенціалу передбачає мотивацію до праці та забезпечення високого доходу працівника. В цьому випадку спонукальним мотивом діяльності членів трудових формувань є посилення особистої заінтересованості, усвідомлення залежності розмірів матеріального стимулювання і особистих доходів лише від результатів власної праці, ініціативи і підприємливості кожного сільського працівника.

Трудовий потенціал підприємства - величина непостійна і його відтворення та зміна кількісних і якісних характеристик відбувається під впливом не тільки організаційно-економічних факторів, але й соціальних: забезпечення житлом і комунальними послугами, організації медичного обслуговування, забезпечення закладами культури, освіти, побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, зв'язку та організації дорожньо-транспортної системи, тобто стану виробничої та невиробничої інфраструктури на селі. Слід зазначити, що останнім часом цим факторам приділялося мало уваги на місцях через нестачу коштів у місцевих бюджетах, що в результаті призвело до руйнування соціальної сфери та занепаду українського села. Тому проблема функціонування закладів соціальної інфраструктури села потребує негайного вирішення, в тому числі шляхом посилення участі й відповідальності держави перед територіальними громадами. труд аграрний виробництво соціальний

З позиції держави обов'язковим є:

– розробка та впровадження державних програм та заходів щодо поліпшення та відновлення невиробничої інфраструктури з метою задоволення життєвих потреб сільського населення;

– внесення змін до бюджетного та податкового законодавства, які забезпечували б акумулювання коштів у бюджетах органів місцевого самоврядування на рівні, необхідному для утримання закладів соціальної сфери;

– поступове відновлення державного інвестування невиробничої інфраструктури з впровадження прозорого механізму розподілу цих коштів між регіонами відповідно до їх територіального розміру та кількості населення.

Проте, основна тяга все ж таки має бути переміщена саме на територіальну громаду, одним із найважливіших завдань якої є підвищення життєвого рівня населення та розвиток соціальної інфраструктури села. Зокрема, вирішення цієї задачі повинно передбачатися планом соціального розвитку сільської територіальної одиниці, який складається органами місцевого самоврядування і включає наступні розділи:

1. Зміна соціальної та кваліфікаційно-професійної структури трудового потенціалу.

2. Підготовка, перепідготовка кадрів та підвищення їх кваліфікації.

3. Покращення умов праці та охорони здоров'я працюючих.

4. Підвищення життєвого рівня населення та розвиток соціальної інфраструктури села.

5. Удосконалення соціальних відносин та соціального захисту працівників.

Для прогнозування перспективи кількості зайнятого сільського населення Дніпропетровської області в аграрному виробництві, складено кореляційно-регресійну модель, формування якої залежить від факторів: коефіцієнту природного приросту сільського населення (х 1), рівня його міграції (х 2); фондозабезпеченості сільськогосподарських угідь (х 3); виходу валової продукції в порівнянних цінах 2000 року на 100 га сільськогосподарських угідь (х 4) та на одного середньорічного працівника (х 5); частки валової продукції тваринництва (в порівнянних цінах 2000 року) в загальному обсязі виробництва (х 6).

Розрахунки обмежені шістьма факторами, оскільки вплив кожного з них повинен бути змістовно і кількісно визначений, чого не можливо досягти при занадто великій їх кількості.

Рівняння регресії, яке моделює залежність рівня зайнятості (Ух) від перерахованих факторів має вигляд:

Ух=5,164+0,197х 1+0,018х 2+0,004х 3+0,011х 4-0,050х 5+0,022х 6.

Рівняння показує, що з більшістю факторів результативна ознака має прямопропорційний зв'язок. Так, із підвищенням коефіцієнту природного приросту сільського населення, рівня міграції та частки більш трудоємкого виробництва продукції тваринництва в загальному обсязі об'єктивно зрозумілим стає і збільшення числа зайнятого населення. Зростання фондозабезпеченості сільськогосподарських угідь та окупності їх використання також призводить до одночасного збільшення результативної ознаки, що, в свою чергу, свідчить про екстенсивний спосіб використання наявного ресурсного потенціалу Дніпропетровської області. Що стосується річної продуктивності праці, то з нею рівень зайнятості має обернений зв'язок, тобто з підвищенням факторної ознаки - результативна зменшується.

Обчислені парні коефіцієнти кореляції показують, що в найбільш щільному зв'язку результативна ознака перебуває з останніми чотирма факторами, які й мають найвагоміший вплив на зміну кількості зайнятого населення в сільськогосподарському виробництві. Цей висновок підтверджується відсотковою часткою впливу кожного з них: фондозабезпеченості на 17,4 %, виходу валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь та одного працівника відповідно на 19,9 та 24,6 %, а також частки валової продукції тваринництва в загальному обсязі на 19,0 %.

Висновки

1. Трудовий потенціал не можна зводити лише до "громадян працездатного віку". Трудові можливості мають пенсіонери, підлітки і навіть інваліди. Він поєднує економічно-активне, працездатне населення - робочу силу та залишкову спроможність людей до праці, з точки зору їх фізичних і розумових можливостей брати участь у суспільному виробництві. Характеризується не лише з кількісної (за носіями здатності до праці) чи якісної (стан фізичного розвитку і здоров'я, рівень освіти і кваліфікації тощо) сторін. Це діалектична єдність, що визначає сутність поняття.

2. Ринок робочої сили більш містка категорія в порівнянні з ринком праці, оскільки вміщує не лише працюючих найманих робітників, але й той трудовий потенціал, який знаходиться в пошуку можливого робочого місця.

3. Формування (виробництво), розподіл і перерозподіл, обмін і використання (споживання) робочої сили як основної складової трудового потенціалу в сільському господарстві залежить від природних, економічних та соціальних чинників. Останні характеризують зміни умов відтворення робочої сили, забезпечують співвідношення її попиту і пропозиції на ринку праці, відображають відповідність між розвитком засобів виробництва і робочої сили та розкривають величину її витрат у виробництві сільськогосподарської продукції і послуг.

4. Державне втручання в процеси ефективного функціонування трудового потенціалу є об'єктивною необхідністю, оскільки ринкова економіка стимулює кращих працівників і не забезпечує мінімальний прожитковий мінімум знедоленим, слабким, хворим, пенсіонерам та іншим соціально незахищеним верствам населення.

5. Кількість працюючих у сільському господарстві має стійку тенденцію до зменшення, а тривалість робочого дня законодавчо регулюється, відповідно маса праці в цій галузі закономірно скорочується.

6. Питома вага трудового потенціалу в регіоні майже вдвічі менша середнього рівня по Україні та характеризується дуже високим рівнем демографічної старості (до 26,5 % за шкалою Россета). Частка сільських пенсіонерів перевищує по віковій структурі молодь до 20 років, що вказує на скорочення населення села в цілому і працездатного зокрема.

7. В сільських домогосподарствах грошові надходження менше рівня міських на 22,1 %, а приріст вартості спожитої продукції, отриманої в особистих господарствах, на 19,4 в. п. вище. Сільські жителі вимушені виробляти та харчуватися продукцією власного виробництва, оскільки їх доходи не дозволяють купувати продукти в достатній кількості. Питома вага продуктів харчування селян регіону складає 60,5 % від величини сукупних витрат, а рівень споживання продовольства сільського населення набагато нижчий, ніж міського.

8. Середньооблікова кількість найманих працівників підприємств сільського господарства (без малих і фермерських) в регіоні з 1999 по 2004 р. знизилась більше чим у 2,3 рази (із 125,7 до 54 тис. чол.) у зв'язку з реструктуризацією колгоспів і деконцетрацією виробництва, зміною спеціалізації переважно на рослинницький напрям та зменшенням поголів'я великої рогатої худоби в 2,1, а свиней - в 1,6 рази. Це різко погіршило можливість працевлаштування на роботу в селах та стимулювало до збільшення кількості зайнятих в особистих селянських господарствах.

9. Частка безробітних у сільській місцевості продовжує зростати, хоча й залишається дещо нижчою середнього рівня по області. При цьому питома вага економічно неактивного сільського населення (38,4 %) перевищує усереднене значення по регіону на 2,8 в. п., що свідчить про наявність значного трудового потенціалу в сільській місцевості. З позиції вікової структури - відбувається незначне зростання зайнятості молоді від 15 до 29 років, зменшується зайнятість найбільш досвідчених працівників сільського господарства віком від 30 до 49 років.

10. Рівень середньомісячної заробітної плати сільського працівника найнижчий серед інших галузей держави і склав у 2003 році лише 52,1 % від середнього рівня та 41,7 % від рівня промисловості і залишається нижче прожиткового мінімуму працездатної особи на 24,9 %. Спостерігається феномен бідності сільського зайнятого населення, що не відповідає засадам формування вартості робочої сили і системи оплати праці.

11. В процесі дослідження встановлено, що продуктивність праці є формуючим фактором підвищення ефективності господарювання в сільськогосподарських підприємствах, оскільки виконується логічна закономірність: збільшення валової продукції в розрахунку на середньорічного працівника та людино-годину призводить до росту окупності витрат, розміру оплати праці, кількості продукції, отриманої на одиницю площі та підвищення рівня рентабельності.

12. Продуктивність праці, як основний економічний показник ефективності використання трудових ресурсів залежить від ряду факторів. Так, збільшення відповідно на одну тисячу гривень фондоозброєності підвищує результативну ознаку на 33 грн., оплати праці середньорічного працівника - на 3115 грн., валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь - на 42 грн. З рештою показників, продуктивність праці має обернений зв'язок.