Еколого-економічне обгрунтування зрошення в Південному регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

УДК 330.131.5:338.432

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗРОШЕННЯ В ПІВДЕННОМУ РЕГІОНІ

СТРАТІЧУК Наталя Володимирівна

Миколаїв - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Благодатний Володимир Іванович, Європейський університет (м. Херсон), завідувач кафедри економіки та менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, В'юн Валентин Георгійович, Миколаївський державний аграрний університет, професор кафедри менеджменту організацій та права;

кандидат економічних наук Миронов Віктор Вікторович, Херсонський юридичний інститут ХНУВС, старший викладач кафедри економіко-правових дисциплін.

Провідна установа - Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ економіко-екологічних проблем приморських районів, м. Одеса.

Захист відбудеться 27 червня 2006р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий "23" травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Багатофакторність, взаємообумовленість та взаємозалежність кінцевих результатів сільськогосподарської праці потребують системного підходу до вивчення будь якого явища проблем АПК, а більше того сільськогосподарського виробництва з зрошуваним землеробством.

Під впливом зрошення на півдні України сформувалися агроландшафти з новими властивостями. Поряд з їхньою позитивною функцією все більше актуальним постає питання про погіршення якості меліоративного стану використовуваних земель. На сьогодні, через дефіцит матеріально-грошових ресурсів, це питання стоїть особливо гостро. Проте без ведення зрошення не можливо одержання врожаїв цілого ряду сільськогосподарських культур.

Технічному, технологічному, організаційно-економічному обґрунтуванню широкої програми побудови та експлуатації великих державних зрошувальних систем, сільськогосподарському освоєнню зрошуваних площ півдня України було присвячено багато наукових праць та методичних розробок. Разом з тим практика сільськогосподарського виробництва, експлуатації та використання зрошувальних систем та поливних земель півдня України висунули ряд питань, які потребують додаткових методичних і прикладних розробок для широкого оперативного їх застосування, особливо, з проблем ресурсозбереження та нових методів господарювання на великих зрошувальних комплексах.

Питання раціонального використання, відтворення та охорони земельних і водних ресурсів з метою ефективного розвитку сільського господарства досліджувалися багатьма ученими, зокрема, В.В. Докучаєвим, В.А. Ковдою, О.М. Костяковим, Г.М. Личом, Ю. Одумом, Г.Ф. Раскіним, М.Ф. Реймерсом та ін. Науково-практичні і соціально-економічні аспекти ведення сільськогосподарського виробництва, його інтенсифікації, раціонального земле- та водокористування, поліпшення якості аграрної продукції висвітлено в наукових працях О.Ф. Балацького, І.К. Бистрякова, В.І. Благодатного, В.Г. В'юна, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, С.І. Дорогунцова, Ю.І. Івашкевича, Л.Я. Новаковського, І.І. Лукінова, О.М. Онищенка, Г.М. Підлісецького, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, В.М. Степанова, П.А. Стецюка, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, О.М. Царенка, М.А. Хвесика, В.В. Юрчишина та багатьох інших.

Однак проблема ефективного й екологобезпечного використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу, зрошуваних земель з урахуванням здійснюваних в Україні ринкових перетворень залишається недостатньо дослідженою. Різке зменшення обсягів фінансування водогосподарського комплексу, як наслідок відсутності реальних реформ у ньому, призвело до високих темпів морального і фізичного старіння гідромеліоративних систем та об'єктів, виходу з ладу основних меліоративних фондів, значного зменшення обсягів поливу зрошуваних земель, погіршення технічного стану зрошувальної мережі. Тобто названий ресурсний потенціал вітчизняного водогосподарського комплексу використовується не повною мірою і з надто низькою ефективністю.

На погляд багатьох науковців і практиків, головним завданням підвищення ефективності використання зрошуваних земель в сучасних умовах є одержання оптимального розміру прибутку з кожного поливного гектару поливу при збереженні родючості ґрунтів, екологічної чистоти довкілля, зниження енергоємності сільгоспвиробництва в цілому та рослинницької продукції зокрема; прискорення терміну окупності капіталовкладень у зрошення та швидке отримання обігових коштів у зрошуваному землеробстві. Актуальність вирішення цих питань обумовила вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов'язані з науковою програмою Херсонського державного аграрного університету і виконана в рамках-науково дослідної теми „Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо раціонального, високоефективного та еколого-безпечного використання меліорованих земель" (номер державної регістрації 0101U004825).

Мета і задачі досліджень. З урахуванням сучасних еколого-економічних проблем зрошення, метою дослідження є обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку і економічних механізмів ведення зрошуваного землеробства.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації ставилися і вирішувалися такі основні завдання:

- узагальнити теоретико-методичні основи та досвід ефективного використання водних і земельних ресурсів для зрошення в умовах ринкових відносин;

- опрацювати теоретичні і практичні питання організаційно-економічного механізму та екологічного розвитку зрошуваного землеробства;

- дати визначення та оцінку поняття про еколого-меліоративну стійкість земель (ЕМСЗ), що дозволяє встановити оптимальні і критичні рівні техногенно-меліоративних навантажень;

- оцінити вплив зрошення на гідроеколого-меліоративний стан поливних земель і ефективність функціонування нових організаційно-правових формувань;

- розробити схему пріоритетних зв'язків екологізованого зрошуваного землеробства та основи планування адаптивного екологічно безпечного зрошення;

- запропонувати основні принципи та методичні підходи до формування ефективного механізму екологізації виробництва в зоні зрошення.

Об'єктом дослідження є процес економіко-екологічного обґрунтування зрошуваного землеробства на півдні України.

Предметом дослідження у роботі є теоретичні, методичні та прикладні проблеми раціонального використання водних і земельних ресурсів у зоні зрошення. зрошувальний землеробство меліоративний екологічний

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних процесів та основні положення економічної теорії з досліджуваної проблеми.

Для досягнення мети дослідження застосовувався монографічний метод - при вивчені діяльності підприємств і організацій водогосподарського комплексу; графічний та статистичний - при аналізі сучасного економіко-екологічного стану в зоні зрошення; абстрактно-логічний при формуванні вихідних принципів і висновків, узагальненні та критичному аналізі результатів діяльності сільськогосподарських і водогосподарських підприємств; експериментальний - при розробці спеціалізованого програмного забезпечення; математичні методи - при розробці економіко-математичних моделей (конструкцій).

Джерелами даних для проведення дослідження слугували матеріали Миколаївського і Херсонського обласного управління водного господарства за 1990-2004 роки, дані статистичної звітності по Снігурівському та Інгулецькому управліннях зрошувальних систем, річні звіти водогосподарчих і сільськогосподарських організацій, дані звітності ряду наукових установ і результатів експериментальних досліджень Інституту землеробства південного регіону.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробленні теоретичних і методичних засад та обґрунтуванні пріоритетних напрямів і механізмів підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу України в цілому і Інгулецької зрошувальної системи, зокрема. До основних результатів, одержаних особисто автором і які характеризуються науковою новизною, належать, насамперед, такі:

вперше:

- розроблено схему пріоритетних зв'язків екологізованого зрошуваного землеробства від сумарних витрат до отримання прибутку через напрями виробничого процесу, які забезпечують стимулюючий інтегральний результат на виході системи;

- сформульовано основні принципи та розроблено методичний підхід до застосування ринкових механізмів в процесі використанні природних ресурсів на зрошенні, який передбачає введеня економічного корегуючого коефіцієнт К, дія якого спрямована на зменшення або стабільність відносних витрат водокористувачів на зрошувальну воду через диференціацію оплати за неї. Така модель в цьому механізмі господарювання продукує стимуляторну функцію, що може бути використана для варіантного прогнозування еколого-економічного розвитку сталого землеробства;

удосконалено:

- систему економічного регулювання природоохоронної діяльності на зрошувальних комплексах, складові якої мають як стимулюючий (включення екологічних витрат в структуру собівартості), так і примусовий характер (штрафи, санкції);

- здійснено комплексну оцінку впливу зрошення на гідроеколого-меліоративний стан поливних і неполивних земель та навколишнє середовище, в основу якої покладено методи математично-статистичного аналізу;

знайшли подальший розвиток:

- визначення і оцінка поняття „еколого-меліоративна стійкість земель", що дозволяє в залежності від стійкості рельєфу, інженерно-геологічих умов території, стійкості ґрунту і геосередовища встановлювати оптимальні і критичні рівні техногенно-меліоративних навантажень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація обґрунтованих напрямів підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу, у т.ч. Інгулецької зрошувальної системи, з урахуванням здійснення організаційних, екологічних та економічних заходів дасть можливість істотно збільшити віддачу існуючого фонду зрошуваних земель і перевести водогосподарський комплекс держави на модель стійкого розвитку. Практичне значення наукових розробок автора дисертації підтверджується відповідною довідкою Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства за № 04/251 від 20.04.05р.

Наукові розробки по темі дисертації використовуються також в навчальному процесі при викладанні дисциплін „Економіка водного господарства" та „Економіка природокористування" в Херсонському державному аграрному університеті (експертний висновок кафедри від 05.04.2006 протокол №6) та „Економіка підприємств" та „Екологія" в Європейському університеті Херсонської філії (довідка № 52 від 16.05.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи є особистими розробками автора. З 10-ти наукових публікацій дисертанта - вісім одноосібні. Матеріали статей, які підготовлені у співавторстві, у дисертації використано лише у частині, що належить особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані у виступах на таких міжнародних науково-практичних конференціях: „Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період" (Мелітополь, 2002); „Ринкова трансформація економіки АПК" (Харків, 2004); „Соціально-економічні проблеми села в пореформений період" (Миколаїв, 2004); „Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці" (Житомир, 2005), а також на міжвузівських наукових конференціях м. Херсона та щорічних наукових конференціях для аспірантів та викладачів Херсонського державного аграрного університету (2002-2005р.р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у десяти наукових працях, з них шість статей - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,2 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи - 200 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі основний зміст викладено на 157 сторінках. Робота містить 18 таблиць, 2 рисунки, 3 додатки. Список літературних джерел налічує 193 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретико-методичні основи еколого-економічного розвитку агропідприємств в зоні зрошення" розглянуто соціально-економічну сутність еколого-економічного розвитку зрошення, охарактеризовано важливі категорії „господарсько-економічний механізм" і „екологічний розвиток", висвітлено методичні основи оцінки еколого-економічного розвитку підприємств у водогосподарському комплексі регіону.

Відносно історичного розвитку екології як науки були проаналізовані основні школи та напрями, а також їх протиріччя відносно головних положень і напрямку цієї науки. Екологічна ситуація охоплює систему взаємодії між суспільством і природою. Результатом такої взаємодії є певна екологічна ситуація, що відображає на скільки компоненти середовища (вода, ґрунт) сприяють потребам суб'єкта.

Розглянуто сутність поняття стійкого розвитку природно - господарських систем. Важливого значення при цьому набувають терміни "ресурси" і "ресурсний потенціал", яким було надано обґрунтованого визначення. Відносно екологічного нормування дії зрошення на агроекологію, висвітлено поняття про еколого-меліоративну стійкість земель (ЕМС), яка поділяється на потенційну і фактичну (техногенну) стійкість. Оцінка ЕМС дозволяє встановити оптимальні і критичні рівні техногенно-меліоративних навантажень.

Сучасний тип еколого-економічного розвитку економіки визначено як техногенний. Це потребує створення єдиної ефективно діючої стратегії ресурсозбереження та природокористування. Зростання значення водних ресурсів для сільського господарства багато в чому пов'язане з негативними природними і антропогенними впливами. Серед негативних процесів які пов'язані зі зрошенням і найбільш небезпечні - засолені ґрунти, їх заболочення, втрати гумусу і погіршення фізичних властивостей ґрунту, забруднення скидними водами рік, озер, морів. Для забезпечення економічного використання водних ресурсів потрібно уживати заходи боротьби щодо втрат води при транспортуванні, при порушенні технології і необґрунтованих норм зрошення, використовувати прогресивні технології - підґрунтове і крапельне зрошення, двостороннє регулювання водного режиму, метод штучного поповнення підземних вод.

Обґрунтування доцільності включення екологічних витрат в структуру виробничої собівартості продукції рослинництва дозволяє глибше уяснити принципи еколого-економічної оцінки процесу природокористування і суть еколого-економічної ефективності зрошення земель.

Процес використання категорії "еколого-економічна" ефективність у практиці зрошуваного землеробства може здійснюватись в повній мірі лише при серйозному системному підході. Важлива роль в цьому відводиться освіті, науці, праву, екологічно орієнтованій сільськогосподарській практиці, які повинні підготовити суспільну думку, подолати психологічні бар'єри, вирішити спеціальні науково-практичні питання.

Розглянуто і вдосконалено склад матеріально-грошових витрат за елементами на зрошуваних землях. Запропонований механізм максимально зближує економічну і екологічну систему, тобто поєднує природу і економіку. До складу виробничих витрат запропоновано ввести нову статтю та аналогічний їй елемент, який назвемо „екологічна шкода". Такий підхід дозволить не використовувати еколого-небезпечні технології, або переорієнтувати частину сільськогосподарського виробництва з поливних на богарні технології.

У другому розділі „Оцінка сучасного еколого-економічного стану агропідприємств у зоні зрошення" здійснено аналіз міжнародного досвіду еколого-економічного розвитку підприємств різних напрямів господарювання, проведена еколого-економічна оцінка функціонування водогосподарського комплексу на прикладі Інгулецької зрошувальної системи, визначено вплив зрошення на гідроеологомеліоративний стан земель і залежність результатів господарювання від різних організаційно-правових формувань.

Природно-кліматична характеристика Інгулецької зрошувальної системи (ІЗС) майже позитивна, крім якості води р. Інгулець. Кліматичні умови можна назвати м'якими, але недостатньо вологими. Зрошувальні землі ІЗС займають 60826 га, з них 87 % становить рілля. Найбільшу питому вагу з культур вирощуваних на ІЗМ складають зернові і кормові культури.

Сучасний економічний стан зрошуваного землеробства у зоні ІЗС характеризується істотним зниженням водоспоживання, обсягів зрошених земель і як результат недоотримання продукції за рахунок цього фактору.

Щоб вивести сільське господарство із залежності від кліматичних умов, в Україні до 1991 року широкими масштабами велось будівництво зрошувальних систем, під поливом було 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, в тому числі на Херсонщині було введено 467 тис. га зрошуваних земель.

На жаль, проектна урожайність культур на зрошуваних землях для більшості господарств Південного регіону залишилась не досягнутою (табл.1). Як свідчать проведені нами розрахунки, не всі господарства області, що мають зрошувані землі, здатні ефективно їх використовувати для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Так, за даними таблиці 1 з категорії "сільськогосподарські кооперативи", необхідно зазначити, що середня урожайність зернових по області цієї категорії господарств складала 24,2 ц/га, по Білозерському району - 37,6 ц/га, а на зрошуваних землях району цей показник становив 43,3 ц/га. Аналізуючи дані по окремим господарствам району слід зазначити, що урожайність зернових у кооперативі "Радянська земля" становила 49,2 ц/га, а у кооперативі "Обрій" лише 20,0 ц/га, хоча питома частка зрошуваних земель в останньому господарстві досить велика і становила 76,9 % від загальної площі посіву цієї групи культур.

Проблемним залишається питання про якість поливної води Інгулецької зрошувальної системи, що не дозволяє проводити своєчасно поливи у багатьох господарствах, які забезпечують овочами обласний центр.

Таблиця 1

Питома вага зрошуваних земель і урожайність зернових та овочів в господарствах суспільного сектору Херсонської області, 2004 р.

Підприємства	Зернові та зернобобові	Овочі
	питома вага зрошуваних земель, %	Урожайність, ц/га	питома вага зрошу- ваних земель, %	Урожайність, ц/га
		на усіх землях	на зрошуваних землях		на усіх землях	на зрошуваних землях
Державні підприємства
Область		27,5			110,0
Білозерський район	27,9-	33,8	63,6	94,6	98,0	103,9
Радгосп "Білозерський"	100,0	67,9	67,9	100,0	214,7	214,7
Д/г "Копані"	16,6	31,7	56,6	100,0	68,0	68,0
Сільськогосподарські кооперативи
Область		24,2			159,9
Білозерський район	32,6	31,6	43,3	100,0	396,2	396,2
Кооператив "Радянська земля"	53,8	37,7	49,2	100,0	641,2	641,2
Кооператив "Обрій"	76,9	19,2	20,0	100,0	113,2	113,2
Сільськогосподарські товариства
Область		21,0			120,0
Білозерський район	21,5	23,0	29,2	93,9	138,0	186,3
ТОВ "Дніпро"	9,3	23,0	49,0	92,6	232,0	248,1
ТОВ "Лиман"	34,9	29,1	29,0	100,0	118,0	118,0
Приватні підприємства
Область		21,2			69,0
Білозерський район	21,8	29,0	32,4	79,6	187,0	205,0
ПП"Маяк"	17,1	46,0	64,0	100,0	325,2	325,2
ПП "Південь"	74,9	20,9	21,5	100,0	88,0	88,0

Води Інгулецької зрошуваної системи мають найгірші показники іригаційної якості на початку поливного періоду. Ступінь їх мінералізації складає 0,52 - 1,25 г/л, а вміст іонів хлору: 2,0 - 8,5 мл.екв./л. У середині поливного періоду якість води покращується, але спостерігається непостійний показник хлору, який часто перебільшує гранично допустимі значення. Це приводить до посилення процесів засолення ґрунтів на зрошувальних масивах.

Дослідженнями встановлено, що якість поливної води технічно можна коригувати кількістю насосних агрегатів, що працюють одночасно. Під час роботи 3-4 агрегатів якість води добра. Але через більшу забрудненість змішаної води, в якій значна частка води ріки Інгулець, ця кількість одночасно працюючих насосних агрегатів може не відповідати створенню якісної води в магістральному каналі. Тому у кожний місяць і декаду вегетаційного періоду необхідне застосування науково обґрунтованого режиму роботи насосних агрегатів з різних водозаборів для формування якості зрошувальної води. Цей режим повинен бути адаптованим до режимів зрошення, хімічної меліорації ґрунту і води, гідрогеолого - меліоративного стану агроландшафту.

У 2004 році в порівнянні з 1996, співвідношення показників площ з різним рівнем залягання ґрунтових вод зменшилась за групами при рівні: "менше 1 м" - на 204 га; "від 1 до 1,5 м" - на 666 га; "від 1,5 до 2 м" - на 854 га; "від 2 до 3м" - на 4742 га. По групах "від 3 до 5 м" і "більше 5 м" показник збільшився на 8,1% і майже на 2% відповідно.

Абсолютний показник засолених земель у загальній площі зрошуваних земель з 1996 по 2004 рік збільшився на 279 га. Питома вага слабозасолених у загальній площі засолених, за цей же період, коливається у межах 93,1 - 93,8 %. Показник по категорії "середньозасолені" збільшився за досліджуваний період на 116 га. У досліджуваній зоні зрошення повністю відсутні сильнозасолені землі і солончаки.

У загальній площі зрошуваних земель питома вага засолених земель у звітному періоді у порівнянні з 1996 р. збільшилась на 1,2% (рис.1.).

Для зрошуваних земель Інгулецької системи через підйом рівня ґрунтових вод і збільшення ступеня їхньої мінералізації, характерна поява засолених ґрунтів. Часто на зрошуваних землях спостерігається так зване вторинне засолення ґрунтів, пов'язане з підвищеним ступенем мінералізації ґрунтових вод.

Рис.1. Динаміка зміни площ засолених земель та з рівнем підґрунтових вод вище критичних значень на Інгулецькому зрошуваному масиві, %

Головними причинами, що викликають вторинне засолення та осолонцювання ґрунтів, є зрошення водами з підвищеним вмістом легкорозчинних солей (переважно натрієвих), а також близький (до критичного) рівень залягання ґрунтових вод. При зрошенні безстічних рівнин відбувається підйом рівня солоних ґрунтових вод, що і призводить до засолення ґрунтів.

Для покращення еколого-меліоративного стану на зрошуваних масивах як Інгулецької системи, так і на інших зрошувальних системах, потрібно перейти на ресурсозберігаючу технологію водовикористання з оперативним плануванням водозберігаючих поливних режимів. Проводити аналіз і контроль за використанням поливної води (екомоніторинг), моніторинг основних показників меліоративного режиму зрошуваних ґрунтів.

Меліоративні системи повинні передаватися агроформуванням для колективного використання в межах оптимального землекористування, яке забезпечить технологічну цілісність роботи зрошувальної системи. Акт передачі-прийому меліоративних фондів, оформлення договорів оренди або користування приватним формуванням на основі спільного використання підписується її власником, керівником приватного підприємства, посвідчується сільською Радою, райвідділом земельних ресурсів, а також управлінням зрошувальних систем.

У третьому розділі - „Шляхи забезпечення еколого-економічного розвитку агропідприємств в південному регіоні" обґрунтовано пропозиції вирішення стратегічних проблем екосистемного ведення зрошуваного землеробства, запропоновано організаційно-економічні заходи при плануванні адаптивного екологічно безпечного зрошення в аграрних підприємствах, сформульовано рекомендації з основних засад створення ефективного механізму екологізації виробництва в зоні зрошення.

Першочергове завдання водогосподарського комплексу полягає не в розширенні зрошуваних земель, а в забезпеченні ефективного використання того фонду, який вже функціонує в сільськогосподарському виробництві. В області меліоративного будівництва основна частина капітальних вкладень повинна йти на реконструкцію і удосконалення існуючих систем, приведення до оптимального співвідношення зрошення з іншими меліоративними способами покращення властивостей землі і підвищення її родючості. В проектах реконструкції слід передбачувати: підвищення коефіцієнта використання води за рахунок фільтраційних витрат, підвищення оперативності управління міжгосподарським водорозподілом і зменшення непродуктивних скидів, акумуляції і повторного використання дренажно-скидних вод; запровадження водообліку, автоматизацію управління технологічними процесами водорозподілу; зменшення енергоємності поливу, можливість застосування поверхневих способів поливу замість дощування; суміщення функцій поливу з внесенням добрив, меліорантів та хімічних засобів захисту рослин; впровадження оперативних методів планування поливів з урахуванням фактичної вологості ґрунту, з оптимізацією використання наявних ресурсів води та техніки.

Незважаючи на негативні процеси, про які мовилося вище, потенціал зрошуваних земель необхідно зберегти, але на умовах його екосистемного використання та найскорішого відновлення біологічної активності ґрунту, за наявності якої спрацьовують механізми його самоочищення. Для здійснення цього завдання необхідно перш за все запровадити екологічні регулятори в економіку зрошуваного землеробства.

Реальними регуляторами можуть бути:

1) адекватна плата за поливну воду при мультиплікативній диференціації ціни на неї в залежності від рівня питомих витрат води, використаних при формуванні одиниці врожаю;

2) податкові пільги за виконання екологічної програми "оздоровлення" зрошуваних земель у частині повного виключення їх площі від нарахування єдиного податку для сільськогосподарських підприємств на період відновлення біологічної активності ґрунту_, яка обґрунтована відповідним проектом та висновком екологічної експертизи. Після закінчення обумовленого періоду доцільно залишити податкову пільгу у розмірі 50% податкової ставки, при умові щорічного лабораторного підтвердження задовільного стану біологічної активності ґрунту, визначеної восени;

3) повне звільнення сільгосппідприємства, у звітний рік, від оподаткування при умові інвестування не менше 50% річного прибутку (але не менше 500 грн/га) на екологічне удосконалення внутрішньо-господарських зрошувальних мереж та техніки поливу;

4) повне звільнення сільгосппідприємства від оподаткування при умові, що воно інвестує кошти у будівництво нової, чи реконструкцію існуючої, системи зрошення на термін окупності інвестицій, визначений проектом.

Розгляд теорій про пріоритетність економічних зв'язків у системі екологічного зрошення -- від витрат до отримання прибутку через напрями виробничого процесу, які забезпечують стимулюючий інтегральний результат на виході системи. Витрати на потенційно небезпечні для екології технологічні процеси повинні бути мінімізовані, а витрати пов'язані із поліпшенням екологобезпеки необхідно оптимізувати за визначеними заздалегідь критеріями. Такі критерії повинні бути обов'язково "персоніфіковані", тобто визначені для кожного зрошуваного поля. При їх визначені необхідно застосувати методологію системного аналізу, використовуючи усі наявні, прямі та опосередковані, дані про стан ґрунтів, динаміку родючості, наукові рекомендації та інш. Цю роботу слід виконувати систематично, на рівні екологічного проекту експлуатації зрошувальної системи господарства на термін не більше 5 років. Реалізація такого підходу до використання зрошуваних земель дозволить задовольнити вимоги екології і потреби економіки, постійно утримувати конфлікт між ними у зоні компромісу. Одночасно, рекомендований підхід, підвищує кваліфікаційні вимоги до спеціалістів-технологів, які повинні володіти навиками системотехніки, що, до речі, однаково сприятливе і для екології, і для економіки.

В основі принципів ведення зрошуваного землеробства в нових умовах господарювання лежать дві складові: зміна форм власності та раціональне використання земельних, водних, матеріально-технічних і трудових ресурсів при їх еколого-економічній пропорціональності та збалансованості у взаємодії.

Концепція екобезпечного та ефективного водокористування у зрошуваному землеробстві буде лише демонстрацією добрих намірів до того часу, доти зрошувальна вода буде знаходитися за межами економічного механізму господарювання. Необхідність платного водокористування у сільському господарстві держави, на даний час, визнається переважною більшістю вчених-економістів та екологів, які безпосередньо досліджували цю проблему.

Нами запропоновано у функцію оплати зрошувальної води і-того її споживача ввести економічний інтегральний коефіцієнт К. Його системно-функціональне призначення - забезпечення автоматично регульованого зворотного зв'язку між економічним результатом на виході макросистеми зрошуваного землеробства та її входами. Крім того дія такого автомату повинна відслідковувати "конфлікт" між економічним результатом та екологічною ситуацією на виході макросистеми і спрямовувати, останню, на пошук задовільного компромісу.

Момент фіксації виникнення "конфлікту" відноситься до кінця циклу (циклом функціонування макросистеми вважається період матеріалізації вхідних витрат у економічний результат на виході (отримання доходу)) функціонування макросистеми, тобто до результативної її частини у даному циклі, а заходи, які можуть примирити цей конфлікт, відносяться здебільшого до початку її функціонування у наступному циклі. Як видно, механізм, що забезпечує динамічну рівновагу між зонами конфлікту та зоною компромісу, повинен також виконувати системну функцію зворотного зв'язку. Без такого механізму, впровадження оплати за зрошувальну воду, не дасть бажаного результату як з економічної, так і з екологічної точки зору.

Аналізуючи можливості конструктивної побудови моделі К, як коригуючого коефіцієнта, перш за все треба визнати, що у конкретному економічному аспекті цей механізм може бути віднесений до категорій, які формують грошові доходи агентів виробничого процесу у макросистемі зрошуваного землеробства, стимулюючи останніх до ефективного використання базового, у функціональному відношенні, ресурсу - зрошувальної води.

До агентів виробничого процесу відносяться: сільськогосподарські підприємства (СГП), які мають внутрішньогосподарську зрошувальну мережу на певній площі угідь та водовиділ у зоні дії однієї із державних зрошувальних систем і зобов'язані сплачувати вартість наданих їм послуг та використаної зрошувальної води; управління зрошувальних систем (УЗС), які за отримані від сільгосппідприємств кошти, надають їм послуги по надійному забезпеченню зрошувальною водою у місці її виділу на міжгосподарській водотранспортній мережі. Оплата за воду виступає одночасно у вигляді витрат для СГП та як джерело доходу для УЗС. Відповідними стимулюючими ефектами є: зменшення витрат для СГП та підвищення чи стабілізація доходу, на певному рівні, для УЗС.

Аналіз показує, що переважна кількість елементів макросистеми зрошуваного землеробства, які впливають на означені ефекти, знаходиться в межах функціонування СГП. Крім того частина цих елементів функціонально зв'язана із рівнем загальногосподарської діяльності СГП. Для остаточного вирішення питання про базові елементи та їх конкретні показники, які будуть "матеріалом" для конструкції коригуючого коефіцієнта, розглянемо модель їх взаємодії у вигляді орієнтованого графа.

При побудові орієнтованого графа, враховані найбільш важливі, з нашої точки зору, елементи, які взаємодіють у макросистемі зрошуваного землеробства і безпосередньо чи опосередковано впливають на еколого-економічні показники цієї макросистеми.

Розглядаючи замикаючий елемент орієнтованого графа, який належить до сфери діяльності УЗС ("доход"), можна констатувати, що його абсолютне збільшення, при стабільно визначеному середньому тарифі на воду, можливе лише у разі збільшення обсягів поданої та використаної СГП зрошувальної води. Така ситуація (співпадання цілей УЗС та СГП) можлива тільки у тому випадку, коли відносні витрати СГП на зрошувальну воду не збільшуються, тобто зростає його доход від реалізації продукції зрошуваного землеробства. Останнє залежить від багатьох факторів, у тому числі і від площі зрошуваних земель, їх родючості та екобезпечності продукції зрошуваного землеробства.

Як бачимо, у цьому напрямку, вплив УЗС на СГП практично відсутній, навпаки існує лише залежність. Нейтралізувати таку залежність можна тільки через іншу складову доходу УЗС, а саме через ціну зрошувальної води, диференційовану в межах детермінованого середнього тарифу на неї.

Таким чином, дія економічного коригуючого коефіцієнту К повинна стимулювати зменшення або стабільність відносних витрат, регіонально-системної (чи зонально-системної) множини СГП, на зрошувальну воду через диференціацію оплати за неї. Іншими словами, ціна води конкретного СГП повинна бути еквівалентною середньому відпускному тарифу із поправкою на ефективність її використання по відношенню до середньої ефективності зрошувальної води регіонально-системної множини СГП. Ініціювання такої поправки є конкретною функцією економічного автомату К.

Прикладом може бути наступний розрахунок, що унаочнює практичне застосування декількох конструкцій економічних автоматів ( табл.2).

Як видно із наведених розрахунків, від конструкції економічного автомату залежить ступінь диференціації середнього тарифу на зрошувальну воду. У конструкціях моделей, що не враховують гідромодуль зрошувальної системи (К₁ та К₂) на наш погляд перевагу слід надати конструкції „К₂", як такої, що пом'якшує ступінь диференціації. Це суттєво на етапі впровадження таких коефіцієнтів у водогосподарську практику. З часом, коли системно регіональний індекс ефективності водокористування наблизиться до 1 (1,0 < І_еs < 1,1) буде можливо змінити автомат К₂ на К₁, дія якого більш жорстка.

Крім того, доцільно також і використання економічної моделі К₃, жорсткість дії якої залежить від гідромодуля зрошувальної системи. Як бачимо, при малому гідромодулі (низька водозабезпеченість системи), коефіцієнт діє м'яко, і жорсткість його дії збільшується при збільшені гідромодуля системи. Адже при малому водозабезпечені системи важче зробити екологічну шкоду зрошуваним землям, та навпаки. В той же час автомат К₂ є частковим випадком автомату К₃, а саме при гідромодулі зрошувальної системи q = 1.

Таблиця 2

Порівняльній аналіз практичного впливу конструкцій коригуючого коефіцієнта на вартість зрошувальної води для водокористувачів Інгулецької зрошувальної системи

Водокористувачі	Індивідуальний індекс ефективності використання зрошувальної води (Іеm)	Системно-регіональний індекс ефективності використання зрошувальної води (Іеs)	Економічні моделі за конструкціями
			К1=1+(Іеm - Іеs)	К2=Іеm/Іеs	К3=(Іеm/Іеs)q
					q=0,4	q=1,4
СВК "Дружба"	2,2	1,4	1,8	1,58	1,2	1,9
ТОВ"Лиман"	2,0	1,4	1,6	1,43	1,15	1,65
СТОВ"Цареводар"	1,6	1,4	1,2	1,14	1,05	1,2
ТОВ"Весна"	1,4	1,4	1,0	1,0	1,0	1,0
ПОСП"Маяк"	1,0	1,4	0,6	0,71	0,87	0,62
СК"Рад. земля"	0,9	1,4	0,5	0,64	0,84	0,54
ПОК"Зоря"	0,7	1,4	0,3	0,5	0,76	0,38
Разом	9,8	9,8	7	7	6,87	7,29

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблені теоретичні і методологічні засади та обґрунтовані напрями та механізми підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу зрошувального комплексу південного регіону України.

1. Уточнено сутність поняття стійкого розвитку природно-господарських систем в сучасних умовах, яким передбачається нерозривність економічного зростання і вирішення екологічних проблем. Важливе значення при цьому набувають категорії „ресурси" і „ресурсний потенціал", яким було надане обґрунтоване визначення. Відносно екологічного нормування впливу зрошення на агроекологію, висвітлено поняття про еколого-меліоративну стійкість земель (ЕМС), яка поділяється на потенційну і фактичну (техногенну) стійкість. Оцінка ЕМС дозволяє встановити оптимальні і критичні рівні техногенно-меліоративних навантажень.

2. Сучасний тип еколого-економічного розвитку економіки визначено як техногенний. Це потребує застосування єдиної ефективно діючої стратегії ресурсозбереження та природокористування. Зростання значення водних ресурсів для сільського господарства багато в чому пов'язане з негативними природними і антропогенними впливами. Встановлено, що серед негативних процесів, які пов'язані зі зрошенням і найбільш небезпечні, - засолення ґрунтів, їх заболочування, втрати гумусу, погіршення фізичних властивостей ґрунту, забруднення скидними водами рік, озер, морів. Для забезпечення екологічно безпечного використання водних ресурсів потрібно уживати заходів боротьби щодо втрат води при транспортуванні, при порушенні технології і необґрунтованих норм зрошення, використовувати прогресивні технології - підґрунтове і крапельне зрошення, двостороннє регулювання водного режиму, метод штучного поповнення підземних вод.

3. На зрошуваних землях Інгулецької системи через підйом рівня ґрунтових вод і збільшення ступеня їхньої мінералізації, характерна поява засолених ґрунтів. Часто на зрошуваних землях спостерігається вторинне засолення ґрунтів, пов'язане з підвищеним ступенем мінералізації ґрунтових вод. Головними причинами, що викликають вторинне засолення та осолонцювання ґрунтів, є зрошення водами з підвищеним вмістом легкорозчинних солей (переважно натрієвих), а також близький (до критичного) рівень залягання ґрунтових вод. При зрошенні безстічних рівнин відбувається підйом рівня солоних ґрунтових вод, що і приводить до засолення ґрунтів.

4. Для покращення еколого-меліоративного стану на зрошуваних масивах Інгулецької системи потрібно: перейти на ресурсозберігаючу технологію водозберігаючих поливних режимів; проводити аналіз і контроль за використанням поливної води (екомоніторинг); моніторинг основних показників меліоративного режиму зрошуваних ґрунтів.

5. Подальший розвиток зрошення повинен ґрунтуватись на економіко-екологічних підходах визначення найбільш ефективних напрямків використання поливних земель, води та матеріально-технічних ресурсів з чіткими параметрами екологічних обмежень. Для цього нами запропонована схема пріоритетних зв'язків екологізованого зрошуваного землеробства (від сумарних витрат до отримання прибутку) через напрями виробничого процесу, які забезпечують стимулюючий інтегральний результат на виході системи.

6. При побудові орієнтованого графа враховані найбільш важливі, з нашої точки зору, елементи, які взаємодіють у макросистемі зрошуваного землеробства і безпосередньо чи опосередковано впливають на еколого-економічні показники цієї макросистеми. Більша частина взаємодіючих елементів макросистеми зрошуваного землеробства відноситься до сфери діяльності сільгосппідприємства і саме на ці елементи повинна бути спрямована дія економічного регулятора К (корегуючий коефіцієнт, системно-функціональне призначення якого регулювання та стимулювання екобезпечного функціонування макросистеми зрошуваного землеробства у процесі внутрішньої економічної взаємодії її елементів), що продукує зменшення або стабільність відносних витрат водокористувачів на зрошувальну воду, через диференціацію оплати за неї.

7. Доведено, що визначення вартості зрошувальної води є основним економічним моментом у плануванні екологічно безпечного зрошення. Оплата за зрошувальну воду була виражена у функції, до того ж до неї було введено корегуючий коефіцієнт К. Завдяки графічній побудові дії такого економічний регулятора встановлено зв'язок між економічним результатом на виході макросистеми зрошуваного землеробства та параметрами її на вході. Конструктивно побудовано декілька моделей корегуючих коефіцієнтів К, що в економічному механізмі господарювання продукують стимуляторну функцію. Викладено формули, що описують цей процес, а також наведено розрахунок коефіцієнта К при різних рівнях використання зрошувальної води.

8. Запропоновано основні принципи та методологічні підходи до ринкового механізму в користуванні природними ресурсами зрошуваного землеробства:

- цілісність використання великих зрошувальних масивів з налагодженою інфраструктурою водогосподарського комплексу;

єдність інтересів сільгосптоваровиробників (водоспоживачів) і водогосподарських організацій;

інтеграція в єдиний організаційно-економічний механізм господарювання в межах зрошувальної системи, але на принципах самоокупності кожної самостійної частини;

економічна спрямованість діяльності сільгосптоваровиробників на зрошуваних землях та обов'язковий контроль за їх екологічним станом.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Стратічук Н.В. Благодатний В.І. Економіко - екологічні проблеми в умовах реформування земельних відносин // Зб. наук. пр. Вип. 51. - К: Науковий вісник НАУ. -- 2002.- С. 186-188 (особистий внесок: аналіз основних напрямків державної політики в сфері екологізації)

2. Стратічук Н.В. Еколого-економічні аспекти збереження екологічної рівноваги зрошуваних агроландшафтів - Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 193. Т.3. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004 - С. 615-619

3. Стратічук Н.В. Підвищення ефективності використання зрошуваних земель на прикладі Інгулецького масиву - Вісник аграрної науки Причорномор'я. Спеціальний випуск 2 (26), Т.2. - Миколаїв: МДАУ, 2004. - С. 271-276

4. Стратічук Н.В. Еколого-економічні проблеми при використанні зрошення // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК, Вип.30, Харків, 2004. - С. 311-313

5. Стратічук Н.В. До питання вартості зрошувальної води - Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць. Вип.40. - Херсон: Айлант. 2005. - С. 270-278

6. Стратічук Н.В., Добрянська В.М., Визначення пріоритетів економічних зв'язків в екологізованому зрошенні - Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 201. Т.3. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005 - С.752-757 (особистий внесок: розроблена схема пріоритетних економічних зв'язків екологізованого зрошуваного землеробства)

в інших виданнях:

7. Стратічук Н.В. Підвищення ефективності використання зрошуваних земель на прикладі Херсонської області. - Ринкова трансформація економіки АПК: кол. монографія у чотирьох частинах. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. Ч. 2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 659-663

8. Стратічук Н.В. Методико - прикладний аспект визначення вартості зрошувальної води // Матеріали науково-теоретичної конференції. - В 3-х ч., Житомир: Вид-во Державний агроекологічний університет, 2005. - Ч. 3. - С.45-48

9. Стратічук Н.В. Еколого-економічне обґрунтування зрошення на Інгулецькому масиві // Перспектива-7. Збірник тез та повідомлень студентської науково-практичної конференції ХДАУ- Херсон: Колос, 2005. - С. 77-79

10. Стратічук Н.В. Економічні автомати для диференціації тарифів на зрошувальну воду // Зб. матеріалів наук.-практ. конференції „ Молодь, освіта, наука, культура та національна самосвідомість" - К.: Вид-во Європейського університету, 2005р. - С. 180-182

АНОТАЦІЯ

Стратічук Н.В. Економіко-екологічне обґрунтування зрошення в південному регіоні. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв, 2006.

В дисертації розглянуто соціально-економічну сутність еколого-економічного розвитку зрошення, охарактеризовано такі важливі категорії як "господарсько - економічний механізм", "екологічний розвиток", "еколого-меліоративна стійкість земель", висвітлено методичні основи оцінки еколого-економічного розвитку підприємств водогосподарського комплексу регіону.

Автором здійснено аналіз міжнародного досвіду еколого-економічного розвитку підприємств різних напрямків господарювання, проведена еколого-економічна оцінка функціонування водогосподарського комплексу на прикладі Інгулецької зрошувальної системи, визначено вплив зрошення на гідромеліоративний стан земель і залежність результатів господарювання від різних організаційно-правових формувань.

Обґрунтовано пропозиції вирішення стратегічних проблем екосистемного ведення зрошуваного землеробства, запропоновано організаційно-економічні заходи планування адаптивного екологічно безпечного зрошення в аграрних підприємствах, сформульовано рекомендації наукових засад створення ефективного механізму екологізації виробництва в зоні зрошення.

Ключові слова: водогосподарський комплекс, зрошення, еколого-економічна оцінка, зрошувальна вода, модель корегування, економіко-організаційний механізм.

АННОТАЦИЯ

Стратичук Н.В. Экономико-экологическое обоснование орошения в южном регионе. Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Николаевский государственный аграрный университет, г. Николаев, 2006.

В диссертации разработаны теоретические и методологические основы и обоснованы пути и механизмы повышения эффективности использования ресурсного потенциала водохозяйственного комплекса Украины в целом и Ингулецкой оросительной системы в частности.

Рассмотрена сущность понятия устойчивого развития природно - хозяйственных систем. Важное значение при этом приобретают термины "ресурсы" и "ресурсный потенциал", которым было дано обоснованное определение. Относительно экологического нормированого действия орошения на агроекологию освещены понятия по эколого-мелиоративной стойкости земель (ЕМС), которая делится на потенциальную и фактическую (техногенную) стойкость. Оценка ЕМС позволяет установить оптимальные и критические уровни техногенно-мелиоративних нагрузок.

Для улучшения эколого-мелиоративного состояния на оросительных массивах как Ингулецкой системы, так и на других оросительных системах необходимо перейти на ресурсосберегающую технологию водопользования с опереративным планированием водосберегающих поливных режимов. Проводить анализ и контроль за использованием поливной воды (экомониторинг), мониторинг основных показателей мелиоративного режима орошаемых земель.

Разработана и рекомендована схема приоритетных экономических связей в системе экологического орошения - от комплексных затрат до получения прибыли через направления производственного процесса, которые обеспечивают стимулирующий интегральный результат на выходе системы.

Предложены следующие основные принципы и методологические подходы к рыночному механизму в использовании природных ресурсов орошаемого земледелия: целостность использования больших орошаемых массивов с налаженной инфраструктурой водохозяйственного комплекса; общность интересов водопотребителей и водохозяйственных организаций; интеграция в единый организационн-економический механизм хозяйствования в пределах оросительной системы, на принципах самоокупаемости каждой самостоятельной части. А также экономическая направленность деятельности сельхозтоваропроизводителей на орошаемых землях и обязательный контроль за их экологическим состоянием.

Предложено в функцию оплаты оросительной воды і-того ее потребителя ввести корректирующий коэффициент К. Его системно-функциональное назначение - обеспечение автоматически регулированной обратной связи между экономическим результатом на выходе макросистемы орошаемого земледелия и ее входами. Кроме того, действие такого регулятора должно отслеживать "конфликт" между экономическим результатом и экологической ситуацией на выходе макросистемы и направлять её на поиск удовлетворительного компромисса. Момент фиксации возникновения "конфликта" относится к концу цикла (циклом функционирования макросистемы считается период материализации затрат на входе и экономический результат на выходе (получение дохода)) функционирования макросистемы, т.е. к ее результативной части в данном цикле, а мероприятия, которые могут примирить этот конфликт, относятся большей частью к началу ее функционирования в следующем цикле. Наряду с обеспечением динамического равновесия между зонами конфликта и зоной компромисса, этот механизм должен также выполнять системную функцию обратной связи. Без такого механизма, внедрение оплаты за оросительную воду, не даст желаемого результата как с экономической, так и с экологической точки зрения.

Предложенные конструкции коректирующего коефициента, в экономическом механизме хозяйствования, продуцируют стимуляторную функцию, которая направляет макросистему орошаемого земледелия на повышение уровня эффективности использования оросительной воды без учета реальной водообеспеченности конкретного региональносистемного множества водопользователей. Но на практике, возможности использования больших объемов оросительной воды всегда ограничиваются расчетным гидромодулем конкретной оросительной системы. Гидромодули разных систем колеблются в пределах от 0,3 л/с га до 1,6 л/с га. При низкой величине гидромодуля значительно тяжелее получить высокий экономический результат, но экологическая защита системы лучше; при высокой величине гидромодуля - наоборот. Это свидетельствует о том, что экономический механизм стимулирования водопользования должен учитывать также и гидромодуль оросительной системы. Кроме этого, интенсивность стимулирующего эффекта на оросительных системах с низким уровнем водообеспеченности может быть меньшей, а при высоком уровне водообеспеченности - большей.

Ключевые слова: водохозяйственный комплекс, орошение, эколого-экономическая оценка, оросительная вода, модель коррегирования, экономико-организационный механизм.

SUMMARY

Stratichuk N.V. Economic and ecological substantion of irrigation in the southern region of Ukraine.

...