Ресурсозбереження в системі економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР “ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Старицька Ольга Петрівна

Київ - 2006

Анотація

сільський господарський ресурсозбереження

Старицька О.П. Ресурсозбереження в системі економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки”, Київ, 2006.

Робота присвячена розробці та обґрунтуванню механізму ресурсозбереження в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва і забезпеченні його розширеного відтворення.

В дисертації розкрито сутнісний зміст ресурсозбереження як економічної категорії, досліджено фактори ресурсозбереження і його місце в господарському механізмі економіки, обґрунтовано критерії переходу економіки на ресурсозберігаючий тип розвитку, охарактеризовано значення конкуренції як головного важеля економічного механізму ресурсозбереження.

Розглянуто сутність економічної ефективності в умовах ресурсозбереження. Проведений економічний аналіз ресурсозатрат та рівень їх окупності на прикладі сільськогосподарських підприємств Тернопільської області. Здійснено порівняльну оцінку ресурсозбереження і перспектив ефективності господарювання у дрібних й великих агроформуваннях.

Внесено пропозиції щодо оптимізації розмірів сільськогосподарських підприємств та їх формувань, сформульовано рекомендації щодо оптимізації структури витрат сільськогосподарського підприємства й удосконалення організаційної структури виробництва. В умовах недостатніх фінансових ресурсів для забезпечення повноцінного процесу сільськогосподарського виробництва, запропоновано модель створення спілки селян-землевласників і сільського кредитного кооперативу, а також форми міжгосподарського використання технічних засобів.

Особлива увага приділена пропозиціям щодо державної підтримки процесу ресурсозбереження в сільському господарстві.

Ключові слова: ресурсозбереження, економічна ефективність, ресурсозберігаючий тип розвитку, організаційна структура виробництва, раціональне управління витратами, кооперування, інтеграція, спеціалізація.

Аннотация

Старицкая О.П. Ресурсосбережение в системе экономического механизма повышения эффективности сельскохозяйственного производства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики”, Киев, 2006.

Работа посвящена разработке и обоснованию механизма ресурсосбережения в сельскохозяйственном производстве и повышения эффективности, а также обеспечения его расширенного воспроизводства.

Рассмотрена сущность ресурсосбережения как экономической категории, исследованы основные факторы ресурсосбережения и его место в хозяйственном механизме, определены критерии перехода экономики на ресурсосберегающий тип развития, обоснованы значения конкуренции как главного рычага экономического механизма ресурсосбережения. Анализ научных публикаций по проблемам ресурсосбережения, позволяет выделить следующие основные направления в их разрешении:

- отрицательное отношение к социально-экономическому прогрессу путем привлечения большего количества ресурсов;

- благосклонное отношение к социально-экономическому прогрессу, возможность преодоления ресурсного кризиса одновременно с обеспечением социально-экономического развития;

- особое внимание отводится социальному аспекту экологических проблем.

Критерием ресурсосбережения обозначено максимальный уровень окупаемости ресурсов (материальных, земельных, трудовых) продукцией сельского хозяйства.

Определено, что в условиях рынка главным инструментом экономического механизма ресурсосбережения выступает конкуренция. Конкуренция товаропроизводителей на рынке заставляет их, с одной стороны, увеличивать качество продукции, а с другой - уменьшить затраты на производство товара. В общем расчете это содействует повышению уровня ресурсопотребления и усилению сохранности ресурсов производства.

Рассмотрена сущность экономической эффективности в условиях ресурсосбережения, сформулированы новые подходы к решению проблемы эффективности сельскохозяйственного производства. Основными факторами повышения эффективности являются социально-экономические, организационно-экономические, научно-технические.

В диссертационной работе проведен экономический анализ ресурсозатрат и уровень их окупаемости в сельском хозяйстве Тернопольской области, осуществлена сравнительная оценка ресурсосбережения и перспектив эффективности хозяйствование в мелких и крупных аграрных формированиях. Обоснован вывод о том, что для решения проблемы ресурсосбережения доминирование лишь мелких фермерских хозяйств в аграрном секторе не может быть эффективной формой хозяйствования на селе. Лишь при условии рационального соотношения больших, средних, мелких и узкоспециализированных хозяйств, на основе их тесного сотрудничества и взаимодействия, которое включает кооперацию и, соответственно, специализацию, может быть обеспечено стабильное повышение эффективности сельскохозяйственного производства.

Обосновано предложения относительно оптимизации структуры затрат сельскохозяйственного предприятия и усовершенствования организационной структуры производства. Важным при этом является использование механизма рационального управления затратами оборотного капитала как отдельной системы логистики, суть которого состоит в достижении максимального экономического эффекта не за счет увеличения объемов производства, а за счет уменьшения затрат на производство. Увеличение объемов выпуска продукции предлагаем связывать с потребностями рынка, на основе использования коэффициента вклада на покрытие для данного продукта. Чем больший этот показатель, тем более привлекательное с финансовой точки зрения производство данного вида продукции.

Предложено определять оптимальный набор техники со следующим расчетом: капитальные затраты на приобретение новых машин были наименьшими; продуктивность и универсальность машин обеспечивала равномерную занятость на выполнении различных видов работ на протяжении года, максимально возможный уровень загруженности. Предусмотрено обоснование необходимости приобретения хозяйством собственной техники для выполнения заданного объема робот или использование услуг агросервисных предприятий, а также покупка новой или подержанной техники.

Внесены предложения по созданию организационной модели союза крестьян-землевладельцев и сельского кредитного кооператива, а также формы межхозяйственного использования технических средств на основе использования опыта зарубежных стран.

Особое внимание уделено анализу и разработке рекомендаций относительно государственной поддержки процесса ресурсосбережения в сельском хозяйстве.

Ключевые слова: ресурсосбережение, экономическая эффективность, ресурсосберегающий тип развития, организационная структура производства, рациональное управление затратами, кооперирование, интеграция, специализация.

Annotation

Starits'ka O.P. Resoursesaving in system of the economic mechanism of increase of efficiency of an agricultural production. - Handscript.

Dissertation on achieving of scientific degree of Candidate of economic sciences on speciality 08.07.02 - economy of agriculture and agrarian-industrial complex. - National centre of science "Institute of agrarian economy", Kiev, 2006.

Work is devoted to development and substantiation the mechanism resoursesaving in increase of efficiency of an agricultural production and maintenance of his expanded reproduction.

In the dissertation it is opened essence the maintenance resoursesaving as economic category, factors resoursesaving and his place in an economic mechanism of economy, are proved criteria of transition of economy on resoursesaving type of development are investigated, values of a competition as main lever of the economic mechanism resoursesaving are characterized.

The essence of economic efficiency in conditions resoursesaving is considered. The carried out economic analysis expenses of resources and a level of their recoupment on an example of the agricultural enterprises of the Ternopol area. The carried out comparative estimation resoursesaving and prospects of efficiency managing in fine and big agrarian formations.

It is proved offers concerning optimisation of structure of expenses of the agricultural enterprise and improvement of organizational structure of manufacture. In conditions of insufficient financial resources for maintenance of high-grade process of an agricultural production, the model of creation of the union of peasants - land owners and rural credit cooperative society, and also the form of intereconomic use of means is offered.

Special attention given to a formulation of recommendations concerning the state support of process resoursesaving in agriculture.

Keywords: resoursesaving, economic efficiency, resoursesaving type of development, a competition, rational use of expenses, cooperation, integration, specialization.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Рівень добробуту населення значною мірою визначається прогресивним розвитком сільського господарства. У свою чергу прогрес і ефективність сільськогосподарського виробництва залежать від забезпеченості ресурсами й ефективного їх використання. Надзвичайно важлива роль при цьому відводиться ресурсозбереженню.

Необхідність переходу до якісно нового рівня ресурсоспоживання є об'єктивною і незаперечною умовою підвищення ефективності суспільного виробництва. Вихід на раціональне використання ресурсів сільськогосподарського виробництва можливий лише за умови здійснення ефективних заходів з ресурсозбереження шляхом використання як ринкових важелів, так і державного регулювання економіки.

Народногосподарській проблемі ресурсозбереження приділялася велика увага у праця українських і російських учених-економістів: С.А. Подолинського, В.І. Вернадського, Н.М. Федоровського, Л.В. Канторовича, дослідження яких набули активізації в незалежній Україні.

Вагомий внесок у вирішення досліджуваної проблеми належить відомим українським ученим, таким як О.В. Батура, П.І. Гайдуцький, В.М. Геєць, С.Л. Денисюк, С.І. Дорогунцов, М.І. Долішній, Б.М. Данилишин, В.А., М.І. Кісіль, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, Ю.В. Ніколенко, М.М. Паламарчук, Б.Я. Панасюк, Г.М. Підлісецький, В.В. Россоха, М.А. Садиков, П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин.

Проте основною проблемою дослідження залишається розробка дієвого економічного механізму ресурсозбереження, стимулювання процесу інвестування в ресурсозберігаючі технології й запровадження енергоефективних та енергозаощадних програм, створення їх надійного фінансового забезпечення.

Таким чином, об'єктивно необхідним і невідкладним стає вирішення проблеми посилення ресурсозбереження в українській економіці, зокрема в аграрній сфері, яка характеризується надто високою ресурсоємністю, а тому зазначена проблема відрізняється великою складністю, оскільки вона має вирішуватись комплексно на всіх рівнях господарювання. Отже, проблема ресурсозбереження в розвитку аграрної економіки України має надзвичайно важливе значення, що й обумовлює актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження здійснювалися згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт ННЦ “Інститут аграрної економіки” та завданнями в межах плану проведення НДДКР відділу цін на матеріальні ресурси “Методологія аналізу та оцінки основних засобів, ціноутворення на матеріально-технічні ресурси” на 2001-2005 роки (державний реєстраційний № 0102U000262). Автором методологічно обґрунтовано механізм ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо обґрунтування механізму ресурсозбереження в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва та забезпеченні його розширеного відтворення.

Відповідно до поставленої мети, у дисертаційній роботі передбачалося розв'язати такі основні завдання наукового дослідження:

- розкрити об'єктивний характер змісту та сутності категорії “ресурсозбереження в системі економічного механізму ефективності”, викласти концептуальну інтерпретацію даного поняття в умовах функціонування ринку;

- обґрунтувати механізм ресурсозбереження в системі економічного механізму підвищення ефективності сільського господарства;

- запропонувати напрями підвищення ефективності сільського господарства в умовах економічного реформування галузі;

- обґрунтувати механізм раціонального управління витратами оборотного капіталу в сільському господарстві;

- доповнити існуючі підходи до визначення розмірів сільськогосподарських підприємств, які забезпечують максимально можливі обсяги виробництва продукції при мінімальних матеріально-грошових витратах;

- розробити організаційно-економічні заходи щодо підвищення мотивації до ресурсозбереження в сільському господарстві;

- визначити комплекс заходів державної підтримки сільського господарства.

Об'єктом дослідження є ресурсозбереження як сфера економічної діяльності сільськогосподарської галузі та його роль у забезпеченні ефективності аграрного виробництва.

Предметом дослідження є комплекс організаційно-економічних факторів ресурсозбереження, їх використання в системі економічного механізму підвищення ефективності сільського господарства.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, які відбуваються в сільському господарстві, нормативні акти України, праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, рекомендації науково-дослідних установ і світова практика діяльності аграрних підприємств. Методикою досліджень передбачалося використання загальноприйнятих положень економічних досліджень та опрацювання специфічних методичних підходів для поглибленого вивчення питань, пов'язаних з темою дисертаційної роботи. Відповідно застосовувалися такі методи, як діалектичний та абстрактно-логічний (теоретичні й методологічні узагальнення, визначення проблем ресурсозбереження та його ролі в підвищенні ефективності сільського господарства), кореляційно-регресійний (визначення залежності ефективності господарювання від розміру підприємства), монографічний (дослідження рівня ресурсозбереження в сільському господарстві), графічний (відображення ефективності управління затратами), статистичний (розробка схем, графіків, таблиць і додатків).

Наукова новизна дослідження полягає в наступних основних положеннях:

вперше

- визначено сутність та зміст ресурсозбереження в системі економічного механізму підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва як об'єктивної необхідності у формуванні конкурентоспроможного сільського господарства, що являє собою процес поліпшення використання ресурсів на всіх етапах і рівнях виробничо-господарської діяльності на основі науково-технічного прогресу, який супроводжується вивільненням і економією ресурсів, зменшенням витрат виробництва, зниженням рівня собівартості продукції, зростанням норми прибутку, покращанням навколишнього середовища та умов життя;

удосконалено:

- механізм раціонального управління витратами оборотного капіталу, який включає контроль за рівнем окупності їх продукцією і узгоджує її обсяги з потребами ринку, на основі використання коефіцієнта реагування витрат, забезпечує економічний ефект від ресурсозбереження для прибуткового ведення виробництва;

- модель організаційної структури виробництва і механізм мотивації ресурсозбереження, що включає використання виробничих і обслуговуючих первинних підрозділів на умовах повної самостійності функціонування та самофінансування та є визначальними в системі факторів ресурсозбереження;

набули подальшого розвитку:

- економічний механізм ресурсозбереження в умовах конкуренції як система важелів ринкового і державного регулювання, спрямованих на досягнення конкретних результатів;

- підходи до визначення розмірів сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів з урахуванням ефективності використання техніки; раціональної організації сівозмінної площі, менеджменту, що забезпечують максимально можливі обсяги виробництва продукції при мінімальних матеріально-грошових витратах;

- напрями державної підтримки сільського господарства, а саме: регулювання цінового диспаритету, стандартизації продукції відповідно до міжнародних стандартів, створення належної соціальної інфраструктури, вдосконалення механізму фінансування галузі, що спрямовані на створення для сільськогосподарських підприємств сприятливих цінових, кредитних, матеріально-технічних та інших умов для ефективного ресурсозберігаючого господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробці теоретичних і методичних засад ресурсозбереження, впровадження в практичну діяльність яких сприяє підвищенню ефективності виробництва і конкурентоспроможності аграрного сектора економіки.

Отримані результати дисертаційного дослідження використані у навчальному процесі Тернопільського державного технічного університету ім. Івана Пулюя (довідка № 1761 від 07.10.2004 р.).

Розроблені пропозиції щодо формування ринкової інфраструктури для забезпечення реалізації соціальних програм на селі, зміцнення і раціонального використання матеріально-технічної бази й ефективного землекористування на умовах дотримання принципів ресурсозбереження схвалено і прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № 10-4/25-198 від 05.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі наукові результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто. У роботі викладено авторський підхід до розв'язання проблеми ресурсозбереження в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження доповідались на Міжнародній науковій конференції “Політ-2002” (м. Київ, 2002), науково-практичній конференції “Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання” (м. Тернопіль, ТАНГ, 2005 р.), науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм її підвищення” (м. Тернопіль, ТАНГ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено у 12 статтях загальним обсягом 3,6 друк. арк., у т.ч. 6 статей у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного змісту роботи - 185 сторінок, включаючи 9 рисунків, 21 таблицю, 24 додатки. Список використаних джерел налічує 253 найменування.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи ресурсозбереження в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва” - розглянуто сутність ресурсозбереження як економічної категорії, досліджено фактори ресурсозбереження і місце цієї категорії в економічному механізмі господарювання, обґрунтовано основні важелі й методи забезпечення раціонального використання ресурсів сільськогосподарського виробництва.

На основі вивчення літературних джерел проаналізовано й узагальнено існуючі положення сутності ресурсозбереження. Дослідженнями поставленої проблеми встановлено, що ресурсозбереження слід розглядати з позицій розширеного відтворення, руху ресурсів у процесі виробництва, як процес, який постійно повторюється. По-перше, сутність ресурсозбереження полягає в економії суспільно необхідної праці і проявляється у зменшенні витрат виробництва, зростанні норми прибутку, покращанні навколишнього середовища та умов життя; по-друге, цей процес визначається конкретними формами прояву: матеріалозбереження, землезбереження, працезбереження, енергозбереження та ін.; по-третє, ресурсозбереження слід розглядати як процес, який постійно повторюється і досягається на основі впровадження інновацій поряд з ефективнішим використанням традиційних чинників виробництва. Його результатом є вивільненням й економія ресурсів, зменшення витрат виробництва, збільшення прибутку, досягнення позитивних економічних ефектів.

Ресурсозбереження є складовою підвищення ефективності виробництва, вирішення якої забезпечується відповідним економічним механізмом. Елементами даного механізму є: запровадження внутрішньогосподарських ринкових відносин, економічного стимулювання виробництва та праці, обґрунтування фінансового забезпечення інвестиційних процесів, регулювання міжгалузевих відносин, забезпечення інноваційного розвитку виробництва. Досягнення мети ресурсозбереження в системі економічного механізму підвищення ефективності виробництва здійснюється через використання відповідних методів: організаційних, економічних, техніко-технологічних, адміністративних. Критерієм ресурсозбереження є максимальний рівень окупності ресурсів (матеріальних, земельних, трудових) продукцією сільського господарства.

Автор розглядає ресурсозбереження як певним чином організовану, впорядковану і спрямовану на досягнення конкретних результатів виробничу систему. Функціонування такої соціально-економічної системи спричиняє необхідність створення ефективного економічного механізму раціонального використання ресурсів сільського господарства, в якому має місце ринкове саморегулювання і державне регулювання ресурсозбереженням.

У межах складної економічної категорії ресурсозбереження дисертант виділяє комплекс закономірних зв'язків і відносин між тими елементами, які відображають кожну з підсистем цілісної економічної системи. Крім цих складових частин і структурних елементів економічної категорії, в ній виділяються окремі ланки економічного механізму.

У дисертації наведено характеристику показників ресурсозбереження в системі критеріїв ефективності виробництва (табл. 1).

Таблиця 1. Ресурсозбереження в системі показників економічної ефективності виробництва

Ресурсозбереження розглядається як послідовний процес, що здійснюється на всіх стадіях розширеного відтворення. Послідовність його, насамперед, полягає у безперервності. У цьому процесі ресурси є матеріальним фактором виробництва і використовуються відповідно до рівня розвитку продуктивних сил. Оскільки продуктивні сили постійно й безперервно розвиваються, аналогічно змінюється рівень використання ресурсів, у тому числі завдяки ресурсозберігаючим технологіям.

Автор вважає, що ресурсозбереження як процес відображає найбільш суттєві і стійкі взаємозв'язки та взаємозалежності, які безпосередньо торкаються основних сторін виробничо-господарської діяльності на всіх рівнях. Такий підхід дає змогу ставити питання про розгляд ресурсозбереження як певним чином структурованої системи, що передбачає дослідження його умов, результатів і показників поліпшення використання ресурсів на всіх стадіях виробництва, етапах і рівнях виробничо-господарської діяльності.

Результатом розв'язання поставленої проблеми в дисертації визначено: досягнення певного збільшення випуску продукції при незмінних або менших витратах матеріальних ресурсів, зменшення її собівартості, зростання прибутку, повніше використання потенційних виробничих потужностей і поліпшення екологічної ситуації.

Серед факторів ресурсозбереження важливе місце в роботі відведено вивченню питань організації виробництва, що забезпечує економічну ефективність використання землі, техніки й технології у рослинництві та тваринництві, впровадження досягнень науки і передового досвіду, питань розмірів і спеціалізації виробництва, планування та фінансування господарської діяльності, пошуку шляхів збільшення обсягу виробництва високоякісної продукції при мінімальних витратах.

Встановлено, що найбільш суттєвими критеріями переходу економіки на ресурсозберігаючий тип розвитку є: якісні зміни у динаміці використання виробничих ресурсів; зміна динаміки співвідношення у темпах зростання кінцевого продукту, затрат живої й уречевленої праці; зростання ресурсозберігаючого ефекту нової техніки і технологій; перетворення витрат на природоохоронну діяльність у важливий чинник ресурсозбереження та економічного зростання.

У сучасних умовах за низької ефективності та збитковості виробництва проблемним є залучення інвестицій в сільське господарство. Вкладання капіталу в сільський бізнес відбудеться за умови, що виробництво сільськогосподарської продукції буде рентабельним. Тому завдання полягає в тому, щоб створити такий економічний механізм, який би забезпечив ефективне використання ресурсів і прибутковість сільськогосподарського виробництва.

Становлення нового типу відтворення в умовах ринкової економіки пов'язано з випереджаючим розвитком соціальної сфери, що є сферою відтворення самої людини. Основою розвитку сільських територій має стати соціально-економічна ефективність, яка в умовах самоокупності та самофінансування підвищуватиметься за рахунок ресурсозбереження.

Проведене дослідження факторіальних і результативних показників ресурсозбереження у дрібних, середніх і великих аграрних формуваннях виявило вплив розмірів господарств на рівень окупності виробництва (табл. 4).

Таблиця 4. Залежність показників ресурсозбереження від розмірів фермерських господарств Тернопільської області* (дані за 2004р)

*Джерело: за даними Держкомстату України та власними розрахунками автора.

Основним напрямом ресурсозбереження визначено укрупнення виробництва. У процесі дослідження виявлено фактори, що обумовлюють переваги великого виробництва перед дрібним. Найбільш важливими з них є матеріально-технічна база й особливості технології виробництва, форми організації праці та управління.

Аналіз становлення фермерських господарств Тернопільської області дає підстави для висновку, що воно відбувається надзвичайно складно. По-перше, дається взнаки недостатня надійність державних законоположень і невідпрацьованість механізмів для їх практичної реалізації; по-друге, недостатня сума стартового капіталу більшості фермерів-початківців при обмежених можливостях держави щодо пільгового кредитування матеріально-технічного забезпечення.

Для подальшого ефективного розвитку фермерства, забезпечення раціонального використання ресурсів виробництва необхідними є: поступова орієнтація на кооперування господарств, що має стати складовою державної політики, визначення найбільш доцільних організаційних форм кооперування селян-одноосібників; система заохочень для об'єднання не тільки фермерів, а й колективних і державних сільськогосподарських, переробних і агросервісних підприємств з фермерами; обов'язковість безоплатних науково-технічних консультацій кооперативам фермерів та їх інформаційного забезпечення з боку відповідних державних органів; формування на кооперативній основі міжфермерської переробної й обслуговуючої інфраструктури.

Встановлено, що кожному рівню розвитку виробничих сил, інтенсивності сільського господарства та його спеціалізації відповідають певні розміри підприємств, які, в свою чергу, залежать від об'єктивних умов виробництва. Оптимальним є такий розмір підприємства, який у певних природно-економічних умовах забезпечує найбільший вихід продукції і прибутку при найменших затратах праці та капіталу.

Так, для вирішення проблеми ресурсозбереження переважання лише дрібних фермерських господарств не може стати ефективною формою підприємництва на селі. Лише за умови раціонального співвідношення великих, середніх, дрібних і вузькоспеціалізованих господарств, на основі їх тісної співпраці та взаємодії, що включає в себе кооперацію і, відповідно, спеціалізацію, можливо забезпечити стабільне підвищення ефективності сільського господарства.

Найбільш оптимальною організаційно-правовою формою на селі визнано сільськогосподарський кооператив, який на даному етапі найбільш пристосований для сільськогосподарського виробництва і відповідає соціальним, економічним інтересам селян. Цей тип кооперативних підприємств вертикальної інтеграції є специфічним для України, оскільки він замінює існуючі колективні господарства, максимально зберігаючи переваги великомасштабного виробництва, виробничу й соціальну інфраструктуру, кадри.

У третьому розділі - “Організаційно-економічний механізм ресурсозбереження і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва” - обґрунтовано пропозиції з оптимізації розмірів сільськогосподарських підприємств та їх формувань, сформульовано рекомендації щодо оптимізації структури витрат сільськогосподарського підприємства й удосконалення організаційної структури виробництва; запропоновано модель створення спілки селян-землевласників і сільського кредитного кооперативу, а також форми міжгосподарського використання технічних засобів, сформульовано рекомендації щодо державної підтримки процесу ресурсозбереження в сільському господарстві.

Обґрунтовано організаційно-економічний механізм ресурсозбереження (рис. 2), використання якого забезпечує:

- вибір раціональних форм і розмірів господарств, оптимальну структуру посівних площ і раціональне поєднання галузей рослинництва та тваринництва, нормативне забезпечення сільськогосподарського виробництва технічними й агрохімічними засобами, за якого досягається баланс між складовими елементами, своєчасне та якісне виконання технологічних процесів, беззбиткове виробництво, максимальний вихід продукції і збереження родючості ґрунтів;

- застосування ресурсозберігаючих технологій в галузях рослинництва та тваринництва, що забезпечують абсолютне і відносне скорочення матеріально-технічних, енергетичних засобів, максимальну окупність їх продукцією;

- запровадження ефективних госпрозрахункових відносин на основі визначення потенційно можливих рівнів продуктивності землі і тварин та обсягів виробництва продукції за науково обґрунтованих затрат ресурсів, здійснення дійового контролю за витрачанням ресурсів і окупності їх продукції, використання системи матеріального стимулювання за результатами ресурсозбереження;

- здійснення державної підтримки розвитку низькоефективних галузей сільського господарства, впровадження досягнень науки і передового досвіду та регулювання цін на матеріально-технічні ресурси і продукцію аграрного виробництва.

Рис.2. Структура організаційно-економічного механізму ресурсозбереження

Обґрунтовані пропозиції щодо визначення розмірів сільськогосподарських підприємств враховують такі фактори: рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва. Оптимальним вважається розмір господарства, що забезпечує найбільший вихід продукції та прибутку на одиницю сукупних ресурсів. Оптимальними розмірами окремих виробничих підрозділів господарства будуть ті, що забезпечують раціональну організацію земельної території, ведення тваринництва, повне й ефективне використання сучасної складної техніки.

Визначено напрями раціонального поєднання різних за розмірами господарств при наданні переваги великим формам господарювання, які є носіями науково-технічного прогресу, розвитку спеціалізації виробництва, впровадження прогресивних технологій у рослинництві та тваринництві, забезпечують економічну ефективність використання землі та капіталу, високий рівень продуктивності праці й прибутковості.

Запропоновано визначати оптимальний набір техніки з таким розрахунком: капітальні витрати на придбання нових машин будуть найменшими; продуктивність і універсальність машин забезпечуватимуть рівномірну зайнятість на виконанні різних робіт протягом року, максимально можливий рівень завантаження і беззбиткову роботу. Передбачено обгрунтування доцільності придбання господарством власної техніки для виконання заданого обсягу робіт або користування послугами агросервісного формування; а також купівлі нової чи вживаної техніки. Визнано доцільним запроваджувати міжгосподарське використання машин та обладнання, що дає змогу зменшити капіталовкладення в останні, забезпечити ефективнішу експлуатацію тракторів і складних машин (при повному їх завантаженні), наблизитись до оптимального співвідношення тракторів і причіпних машин і раціонально використовувати кваліфіковані механізаторські кадри та технічний сервіс машин. При вирішенні цих проблемних питань передбачено використовувати показники витрат на утримання техніки, визначати ту межу завантаження технічних засобів, за якої досягається її ефективне використання. Критерієм ефективності використання техніки є найменший рівень її витрат на виробництво сільськогосподарської продукції.

Сформовано напрями зниження собівартості сільськогосподарської продукції, які включають: запровадження прогресивних систем землеробства, науково обґрунтованих сівозмін і передової технології виробництва; послідовну інтенсифікацію виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі; запровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин; зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при розроблені раціонів за збалансованістю протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами; удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації, спеціалізації та інтеграції виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки й техніки у практику.

Важливим фактором ресурсозбереження, зниження собівартості продукції визнано запровадження госпрозрахунку, що забезпечує самоокупність й оптимальну рентабельність виробництва. Запропоновано розвиток внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, що ґрунтується на приватній власності та колективній формі організації виробництва через внутрішньогосподарську кооперацію, яка не порушує організаційно-технологічну цілісність господарства. Самостійність кооперативів забезпечується закріпленням за ними всіх необхідних засобів виробництва через оренду, вирішенням питання організації і технології виробництва, розподілом продукції, визначенням матеріального стимулювання праці та внутрішнього розпорядку, матеріальною відповідальністю за кінцеві результати господарської діяльності на засадах комерційного розрахунку.

Основною умовою госпрозрахунку є забезпечення беззбиткової роботи всіх структурних підрозділів і підприємства в цілому за рахунок: визначення маржинального доходу; використання обґрунтованих, на основі ресурсних потенційних можливостей, рівнів урожайності культур і продуктивності тварин та встановлення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва для отримання певного розміру прибутку.

Для забезпечення контролю за рівнем витрат і окупністю їх продукцією запропоновано визначати співвідношення між зміною величини витрат і обсягу виробництва на основі використання коефіцієнта реагування витрат, який свідчить про зміну величини витрат обігу аграрного підприємства при зміні обсягу виробництва продукції на 1%. Визначено, що коефіцієнт реагування умовно постійних витрат дорівнює 0, а змінні витрати обігу, в зв'язку з різним реагуванням на зміну обсягів виробництва продукції підприємства, поділяються на пропорційні - за умови пропорційної залежності між їх величиною і зміною обсягу діяльності, прогресивні - відносне зростання витрат менше, ніж відносне збільшення обсягу діяльності і регресивні - відносне збільшення витрат перевищує обсяги виробництва. Відповідно до значення коефіцієнта здійснюється матеріальне стимулювання ресурсозбереження.

Для ефективного використання землі, підвищення її родючості, дотримання агротехнічних і природоохоронних норм, розвитку та зміцнення матеріально-технічної бази за умови дотримання принципів ресурсозбереження розроблено пропозиції щодо створення при кожній сільській раді спілки селян-землевласників і механізму її функціонування.

З метою забезпечення ресурсозбереження в сільському господарстві обгрунтовано організаційно-економічні заходи його державного регулювання і підтримки, суть яких полягає у створенні стабільної економічної ситуації, ринкової кон'юнктури, зглажуванні цінових коливань, підтримці продовольчої безпеки, допомозі в адаптації до нових умов, удосконаленні орендних відносин, захисті внутрішнього ринку, забезпеченні підвищення конкурентоздатності товаровиробників і ресурсозбереження в галузі.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення, здійснено аналітичну оцінку й обґрунтовано наукове вирішення складної соціально-економічної проблеми ресурсозбереження в аграрному секторі економіки. За результатами виконаних досліджень можна зробити наступні висновки.

1. Ресурсозбереження розглядається як процес поліпшення використання ресурсів на всіх етапах і рівнях виробничо-господарської діяльності, один з найефективніших напрямів науково-технічного прогресу в сільському господарстві, що супроводжується вивільненням і економією ресурсів, зменшенням витрат виробництва, зниженням рівня собівартості продукції, зростанням норми прибутку, поліпшенням навколишнього середовища та умов життя.

2. Ресурсозбереження займає провідне місце в господарському механізмі економіки, що охоплює систему організаційно-економічних відносин. В його структурі ресурсозбереження розглядається як організована й впорядкована система, механізм якої, поєднуючи важелі ринкового і державного регулювання, спрямований на досягнення конкретних результатів. Головним важелем економічного механізму ресурсозбереження виступає конкуренція, яка змушує, з одного боку, підвищувати якість продукції, з іншого - зменшувати витрати на виробництво продукції, що в кінцевому рахунку веде до постійного підвищення рівня ресурсозбереження.

3. Встановлено вплив на рівень ресурсозбереження розмірів господарств і організації виробництва. Обґрунтовано пропозиції щодо визначення розмірів сільськогосподарських підприємств залежно від рівня технічної оснащеності господарств, їх організаційної структури, ступеня спеціалізації і концентрації виробництва, а також забезпечення оптимального співвідношення виробничої структури малого і великого виробництва, приватного та колективного господарства.

4. Запропоновано оптимальні параметри технічного забезпечення сільського господарства, при яких здійснюється рівномірна зайнятість машин на виконанні різних робіт протягом року, максимально можливий рівень їх завантаження, беззбиткова робота і найменший рівень витрат на виробництво сільськогосподарської продукції.

5. Визначено напрями розвитку внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, які ґрунтуються на приватній власності та колективній формі організації виробництва на основі кооперації і оренди необхідних основних засобів з використанням механізму ресурсозбереження.

6. Обґрунтовано методичні пропозиції щодо визначення на основі ресурсних потенційних можливостей нормативних рівнів урожайності культур і продуктивності тварин, встановлення нормативних обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва та отримання певного розміру прибутку, що є основною умовою ресурсозбереження, забезпечення беззбиткової роботи всіх структурних підрозділів і підприємства в цілому.

7. Для забезпечення контролю за рівнем витрат і окупністю їх продукцією запропоновано визначати співвідношення між зміною величини витрат і обсягу виробництва на основі використання коефіцієнта реагування витрат, який свідчить про зміну величини витрат обігу аграрного підприємства при зміні обсягу виробництва продукції на 1%. Відповідно до значення коефіцієнта визначено систему матеріального стимулювання ресурсозбереження.

8. Обґрунтовано модель розвитку інфраструктури оптового ринку, що сприяє подоланню диспаритету між сільським господарством та іншими галузями АПК, підвищенню рівня окупності ресурсів, а також модель розвитку сільської інфраструктури, що включає створення при кожній сільській раді спілки селян-землевласників і кредитного кооперативу, механізм функціонування яких передбачає: ефективне використання землі, підвищення її родючості, дотримання агротехнічних та природоохоронних норм, зміцнення матеріально-технічної бази за рахунок кооперативного кредитування, дотримання принципів ресурсозбереження.

9. З метою забезпечення ресурсозбереження в сільському господарстві обґрунтовано організаційно-економічні заходи його державної підтримки і регулювання, суть яких полягає у створенні аграрним формуванням сприятливих цінових, кредитних, матеріально-технічних та інших умов для їх ефективного функціонування і конкурентноздатності.

Методологічні та методичні основи дослідження механізму ресурсозбереження в аграрній сфері, що науково обґрунтовані в дисертації, є певним внеском у теорію та практику підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Окремі з них можуть бути суттєво поглиблені в подальших дослідженнях при деталізації за складовими ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Старицька О.П. Антикризові фінансові заходи при загрозі банкрутства // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск 6. - Тернопіль, 2002. - С. 144-147.

2. Старицька О.П. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства // Наукові записки ТАНГ. Випуск 11. Частина 2. - Тернопіль, 2002. - С. 133-136.

3. Старицька О.П. Формування та ефективне використання оборотних активів підприємства // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: економіка. - 2002. - № 10. - С. 229-231.