Кредитні відносини сільськогосподарських підприємств з банками

Дослідження проблем кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з кредитними установами. Стан кредитного забезпечення та структури вкладень у підприємства АПК, реформування кредитної інфраструктури з обслуговування товаровиробників.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.08.2013
Размер файла 146,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний аграрний університет

УДК 336.71/.7:338.43

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Кредитні відносини сільськогосподарських підприємств з банками

Ковалів Володимир Мирославович

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Онисько Стефанія Михайлівна, Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри фінансів і кредиту.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Слав'юк Ростислав Анатолійович, Львівський банківський інститут Національного банку України, професор кафедри банківської справи;

- кандидат економічних наук, Волохов Віктор Ігорович, Рівненський державний гуманітарний університет Міністерства освіти України, доцент кафедри економіки і менеджменту, старший аудитор управління аудиту і ревізії ВАТ "Укрексімбанк".

Провідна установа: Державний вищий навчальний заклад "Державний агроекологічний університет" Міністерства аграрної політики України, кафедра фінансів і аудиту, м. Житомир.

Захист відбудеться 23 січня 2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 80381, м. Дубляни Жовківського району Львівської обл., вул. В.Великого, 1, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету за адресою: 80381, м. Дубляни Жовківського району Львівської обл., вул. В.Великого, 1.

Автореферат розісланий "22" грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук О.А. Біттер

Анотації

Ковалів В.М. Кредитні відносини сільськогосподарських підприємств з банками. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Львівський державний аграрний університет, м. Львів, 2006.

Дисертаційна робота є науковим дослідженням проблем кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з кредитними установами. Аналізується стан наукової розробки проблеми, вказується на недостатність наукових досліджень, розбіжність поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо сутності кредиту та кредитних відносин, розглядається започаткування кредитних інституцій, становлення і розвиток кредитної системи України в нових соціально-економічних умовах.

Критично оцінюється стан кредитного забезпечення та структури кредитних вкладень у сільськогосподарські підприємства. Підкреслюється позитивна роль впровадження часткової компенсації ставки за кредитами банків, нових підходів у кредитному процесі, у результаті чого гостра проблема кредитування сільського господарства поступово знімається. Робиться наголос на необхідності збільшення резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, оцінки ефективності кредитних відносин сторонами кредитного процесу. Доводиться потреба і можливість реформування кредитної інфраструктури з обслуговування товаровиробників сільськогосподарської продукції та окремих аспектів поліпшення кредитного забезпечення.

Ключові слова: сільськогосподарські підприємства, банки, кредитні відносини, кредитне забезпечення, кредитна інфраструктура.

Ковалив В.М. Кредитные отношения сельскохозяйственных предприятий с банками. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Львовский государственный аграрный университет, г. Львов, 2006.

Диссертационная работа является научным исследованием проблем кредитных отношений сельскохозяйственных товаропроизводителей с кредитными учреждениями. В ней анализируется состояние научной разработки проблемы, указывается на недостаточность научных исследований, расхождения во взглядах отечественных и зарубежных учёных относительно сущности кредита и кредитных отношений, рассматривается возникновение кредитных институций, становление и развитие кредитной системы Украины в новых социально-экономических условиях, высказывается отношение автора к дискуссии относительно определения отдельных кредитных терминов, обосновываются методологические подходы к исследованию.

Изложены отдельные аспекты возникновения, становления и развития кредитной системы, кредитных отношений, правовое обеспечение деятельности сторон кредитного процесса в разных социально-экономических формациях.

Отмечается, что кредитная система независимой Украины имеет многовековую историю, она сложилась не сразу, происходил сложный и противоречивый процесс ее становления.

Автор критически оценивает кредитное обеспечение сельскохозяйственных предприятий, структуру кредитных вложений, недостаточные их объёмы в этой отрасли. Отмечается, что начиная с 2000г. наблюдается тенденция к увеличению роста объёмов не только краткосрочного, но и долгосрочного кредита сельхозпроизводителям товарной продукции, снижается процентная ставка платы за пользование им. Указывается на положительную роль льготного кредитования, внедрения механизма частичной компенсации ставки платы по кредиту, что обеспечивает в улучшение финансового состояния потребителей кредита.

Исследование показало, что острая проблема кредитования сельского хозяйства постепенно снимается, обеспеченность краткосрочными кредитами товаропроизводителей приближается к удовлетворительной. Тем не менее, наблюдается ограничение в долгосрочных кредитных вложениях в связи с неспособностью действующей кредитной инфраструктуры удовлетворить потребности хозяйств в этой форме кредита.

Поднимается вопрос о необходимости увеличения резервов кредитных учреждений по возмещению возможных потерь по кредитным операциям, оценки эффективности кредитных отношений сторон кредитного процесса - сельхозпредприятий и кредитных учреждений.

Сделан вывод о том, что нерешённым остается вопрос уменьшения риска невозврата кредита и неуплаты процентов за его использование. В связи с этим предлагается внедрение математических компьютерных программ выбора оптимального варианта вложения объёма краткосрочного кредита на единицу посевных площадей сельскохозяйственных культур, который обеспечит минимальный риск невозвращения кредитов.

Для улучшения кредитного обеспечения в условиях рыночной экономики предлагается создать адекватную рыночную кредитную инфраструктуру, в состав которой входили бы не только коммерческие банки, но и другие кредитные рыночные учреждения. Изложены предложения по завершению формирования кооперативной системы кредитного обеспечения сельскохозяйственных товаропроизводителей, созданию государственного Аграрного банка, кредитного Фонда поддержки сельскохозяйственных предприятий.

Ключевые слова: сельскохозяйственные предприятия, банки, кредитные отношения, кредитное обеспечение, кредитная инфраструктура.

Kovaliv V.M. Credit relations of agricultural enterprises and banks. Manuscript.

Thesis for a scientific Degree of Candidate of Economics, specialty 08.07.02 -economics of agriculture and AIC - Lviv State Agrarian University, Lviv, 2006.

Thesis is a scientific research of problems of credit relations of agricultural producers with credit institutions. The work analyzes the state of scientific development of the problem, emphasizes lack of scientific investigations, differences between the Ukrainian and foreign scientists' approaches as to the essence of credit and credit relations, establishment of credit institutions, foundation and development of Ukraine's credit system in new social and economic conditions.

The author critically estimates state of credit supply and structure of credit deposits into agricultural enterprises. At the same time it is pointed that introduction of partial rate compensation of banks' credit as well as new approaches in credit process have positive consequences and it resulted in the reduction of the problem of agriculture crediting. The stress is made on the necessity to increase reserves for compensation of possible losses at credit transactions, estimation of credit relations, and effectiveness by both sides of credit process. In the thesis the necessity and possibility of credit infrastructure reformation as to giving better services to agricultural producers and some aspects of credit supply improvement are grounded.

Key words: agricultural enterprises, banks, credit relations, credit supply, credit infrastructure.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки важливим чинником забезпечення ефективної діяльності товаровиробників сільськогосподарської продукції є залучення до виробничого процесу додаткових фінансових ресурсів, оскільки в підприємств постійно виникають труднощі щодо нагромадження власних джерел формування як основних, так і оборотних засобів виробництва. Важливими чинниками вирішення цієї проблеми є участь у господарській діяльності сільськогосподарських підприємств позичених коштів, достатнє їх кредитне забезпечення, нові підходи у кредитній політиці, поліпшення кредитних відносин сільських товаровиробників з банками.

Процес формування кредитних відносин в умовах ринку вимагає ґрунтовних наукових досліджень. Чинні нині стосунки між сільськогосподарськими виробниками і банками не відповідають принципам і функціям кредиту в розрізі забезпеченості, платності і поворотності та не сприяють зростанню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Проблема кредитних відносин досліджувалась багатьма вченими. Їй присвячені наукові праці І. Франка, М. Туган-Барановського, К. Воблого, Л. Алексюка, В. Алексійчука, М. Алексеєнка, В. Гончаренка, В. Лагутіна, О. Гудзя, М. Дем'яненка, В. Вітлінського, П. Саблука, Р. Слав'юка, Є. Орлюка та інших українських вчених, а також зарубіжних дослідників, серед яких найбільш відомі праці А. Сміта, Н. Барковського, О. Лаврушина, Д. Аллахвердяна, М. Песселя, С. Дерезінського та ін.

Основна увага науковців спрямована лише на окремі аспекти процесу кредитування аграрного сектора економіки, необхідність надання позичок сільському господарству, потребу державної фінансової підтримки та виходу з кризової ситуації цієї галузі. Відомі також наукові праці, в яких висвітлені дискусії щодо появи кредиту, його сутності та функцій: висвітлюються кредитна політика, кредитний механізм, становлення кредитної системи України в перші роки її незалежності.

Проте залишаються актуальними і потребують подальшого дослідження окремі питання, присвячені кредитним відносинам сільськогосподарських товаровиробників з банками. Не применшуючи ролі згаданих учених у висвітленні цієї теми, підкреслимо, що ситуація, яка сьогодні склалася в системі кредитного забезпечення галузі, робить особливо актуальним дослідження економічної сутності кредиту і кредитних відносин між сторонами кредитного процесу, особливостей цих відносин між товаровиробниками сільськогосподарської продукції та банками, шляхів розвитку кредитної системи України в нових економічних умовах, поліпшення кредитного забезпечення, реформування кредитної інфраструктури з обслуговування сільського господарства.

Необхідність наукового дослідження цих винятково важливих та актуальних проблем зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету "Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК" (номер державної реєстрації 0100U002332). Роль автора у виконанні науково-дослідної роботи полягає у дослідженні особливостей кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з банками та обґрунтуванні пропозицій щодо їх поліпшення.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з банками.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження ставились такі завдання:

– узагальнити теоретичні засади сутності кредитних відносин та їх функціонування у сільському господарстві;

– розробити пропозиції з удосконалення механізму поліпшення кредитного забезпечення виробників товарної сільськогосподарської продукції;

– вивчити можливості банків щодо збільшення фінансових резервів на відшкодування втрат за кредитними операціями і зниження кредитних ризиків;

– провести оцінку ефективності кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками та економічну ефективність використання короткотермінового кредиту товаровиробниками сільськогосподарської продукції;

– обґрунтувати шляхи реформування кредитної інфраструктури з обслуговування сільського господарства в умовах ринку.

Об'єктом дисертаційного дослідження є кредитні відносини сільськогосподарських товаровиробників з банками в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є сукупність теоретично-методологічних положень, методичних і практичних підходів до кредитування товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Методи дослідження. Методологічною й теоретичною основою дисертаційного дослідження стали діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що дало можливість провести комплексне дослідження наукової проблеми вдосконалення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками та кредитного забезпечення товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Дисертаційне дослідження виконане з використанням таких методів:

– історичного - при проведенні дослідження становлення і розвитку кредитної системи та її ролі у розвитку сільськогосподарського виробництва, етапів зміни відсоткових ставок за користування позиками, а також результативних показників господарської діяльності підприємств галузі за участі позичених коштів;

– абстрактно-логічного - при узагальненні теоретичної сутності кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками, реформування кредитного механізму, створення умов для пільгового кредитування, поліпшення структури кредитних вкладень у сільському господарстві;

– порівняння - для виявлення та порівняння загальних, спільних і протилежних ознак правових основ функціонування кредитної системи;

– аналізу і синтезу - для дослідження ефективності чинного механізму кредитного процесу аграрного сектора економіки, розробки пропозицій щодо поліпшення кредитної політики в умовах реформування сільського господарства;

– монографічного - для детального вивчення економічної ефективності використання короткотермінового кредиту окремими товаровиробниками сільськогосподарської продукції;

– економіко-статистичного - при оцінці змін в обсягах вкладення кредитних коштів у виробництво, рівня відсоткових ставок, дотримання кредитних угод за допомогою рядів динаміки, групування, табличного подання цифрових даних, графічного зображення; кореляційного аналізу - при дослідженні взаємозв'язку між одержаним кредитом і питомою вагою власних коштів підприємства; дисперсійного аналізу - при розрахунках ймовірності виникнення кредитних ризиків.

Інформаційною базою дослідження стали закони України, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України з питань кредитування сільського господарства, офіційні матеріали Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, Головного управління статистики у Львівській області, Львівського обласного управління фінансів, Об'єднання банків Львівської області, річні звіти сільськогосподарських підприємств і банків, Львівської асоціації кредитних спілок, літературні джерела, а також результати власних досліджень та розрахунків дисертанта.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні методичних і практичних підходів щодо поліпшення кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками в умовах ринкової економіки. Основні її положення такі:

уперше:

– обґрунтовано підходи до вдосконалення діючого механізму кредитування товаровиробників сільськогосподарської продукції, побудованого на забезпеченні покриття витрат виробництва, шляхом заміни його ефективнішою системою, в основі якої лежать диференційовані підходи до підприємств з розрахунковим високим, середнім та низьким рівнем кредитоспроможності;

уточнено:

– алгоритм оцінки ефективності кредитних відносин сільськогосподарських підприємств та банків в частині використання вдосконаленої системи показників економічної ефективності їх функціонування, оціночних коефіцієнтів та співвідношень між ними;

– методику розрахунку економічної ефективності використання короткотермінових позичок прокредитованими виробниками сільськогосподарської продукції, яка дозволяє використовувати лише отриману за рахунок кредиту частину фінансових результатів;

отримали подальший розвиток:

– моделі реформування кредитної інфраструктури з обслуговування сільського господарства в умовах ринкової економіки, шляхом обґрунтування необхідності створення та організації діяльності державного Аграрного банку з метою проведення ним операцій на ринку сільськогосподарських земель поряд з виконанням кредитних та інших функцій;

– науково-практичні підходи до формування кооперативної системи кредитування шляхом доповнення їх методикою створення кредитних спілок та кредитних кооперативів, регіональних (обласних) кооперативних банків та Центрального кооперативного банку України з метою здешевлення кредитів для малих товаровиробників сільськогосподарської продукції;

– напрями формування кредитної інфраструктури шляхом обґрунтування організаційно-правових засад функціонування у її складі кредитного Фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників, створення якого дозволить покращити їх кредитне забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції здобувача, такі як недоцільність однакових підходів до кредитування сільськогосподарських підприємств, важливість збільшення обсягів банківських резервів на відшкодування витрат, шляхи вдосконалення кредитної інфраструктури за рахунок введення в її склад державного Аграрного банку, Центрального кооперативного банку та кредитного Фонду підтримки сільськогосподарських товаровиробників сприятимуть удосконаленню кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками, використані у роботі Львівської обласної дирекції АТ "ІндексБанк" (довідка №132/1К від 08.06.2006р.), Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка №01-16/379 від 07.09.2006р.) та в навчальному процесі у Львівському державному аграрному університеті при вивченні дисциплін "Фінанси підприємств", "Теорія фінансів" та "Страхування" (довідка №01-35-03 від 12.09.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним і завершеним науковим дослідженням автора. Наукові положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з банками, які містяться в дисертаційній роботі, одержано здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ідеї та положення, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані у доповідях на внутрівузівських, міжнародних та інших науково-практичних конференціях: Міжнародній конференції "Сучасні тенденції в розвитку банківської системи" (м. Дніпропетровськ, 7-8 грудня 2004 р.), Міжнародному форумі молодих вчених "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн" (м. Харків, 19-20 травня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграрної політики України" (м. Луганськ, 11-12 травня 2006р.), звітних наукових конференціях аспірантів та здобувачів Львівського ДАУ (м. Львів, 2004-2006 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць (у тому числі у наукових фахових виданнях - 6 статей, 1 - у матеріалах конференцій та 1 - у інших виданнях). Загальний обсяг праць 2,44 друк. арк., частка дисертанта в опублікованих працях становить 1,99 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 196 сторінках комп'ютерного тексту, у тому числі на 177 сторінках основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У дисертації налічується 29 таблиць, 7 рисунків, 7 додатків, бібліографічний список - 150 позицій.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі дослідження і необхідність його проведення, окреслено предмет та об'єкт дослідження, сформульовано наукову новизну, висвітлено практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації.

У першому розділі - "Теоретично-методологічні засади дослідження кредитних відносин у сільському господарстві" - узагальнено теоретичні засади сутності кредитних відносин та їх особливості у сільському господарстві, досліджується становлення й розвиток кредитної системи та її вплив на процес кредитування сільськогосподарських товаровиробників, висвітлюються методика й методи дослідження кредитних стосунків сільськогосподарських формувань з банками. Розкривається стан наукової розробки досліджуваної проблеми, аналізуються розбіжність поглядів учених щодо визначення сутності кредитних відносин, започаткування кредитної системи, її ролі у розвитку сільського господарства в історичній ретроспективі, неоднозначності трактування окремих термінів у царині кредитних стосунків, висловлюється ставлення автора дисертації до цих поглядів.

Кредитні відносини є відособленою частиною економічних відносин, пов'язаних з наданням коштів у позику і поверненням її разом з певними відсотками. Кредитні відносини пов'язані з відтворенням позикового капіталу, вони мають поворотний і відплатний характер, в них завжди беруть участь дві сторони кредитного процесу - суб'єкти кредитної угоди. Найбільш поширеними в аграрному секторі економіки є кредитні відносини між банками і товаровиробниками сільськогосподарської продукції. Кредит у сільському господарстві слугує важливим засобом впливу на суб'єкти господарювання з метою досягнення запроектованих результатів виробничо-фінансової діяльності, створює сприятливі умови розвитку даної галузі в досліджуваному об'єкті.

У роботі відзначено, що загальноекономічною причиною появи і дії кредитних відносин є товарне виробництво. Крім того, у практичній діяльності підприємств, зокрема сільськогосподарських, існують специфічні причини. Це сезонний характер виробництва, розбіжності в часі між нагромадженням коштів та їх витрачанням у господарстві, відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу оборотних фондів виробника.

За використані в процесі сільськогосподарського виробництва кредити необхідно кредитним установам сплачувати позиковий відсоток, який є ціною за позичений капітал, своєрідною ціною вартості, що позичається у тимчасове користування. Позиковий відсоток є економічною категорією третього рівня. Обґрунтовано необхідність зниження відсоткових ставок плати за користування кредитами сільськогосподарськими товаровиробниками та відзначено небажання банків до кроків назустріч, у зв'язку з незадовільним станом аграрних підприємств.

Зроблено наголос на актуальності проблеми кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств, поліпшення стосунків між сторонами кредитного процесу, обґрунтовано доцільність реформування кредитної інфраструктури з обслуговування сільського господарства за рахунок створення нових небанківських установ на кооперативній основі, спеціального кредитного Фонду підтримки сільськогосподарських підприємств, що зайняті у виробництві товарної продукції та державного Аграрного банку, головною функцією якого було б проведення операцій на ринку землі.

Автор висвітлює погляди науковців з приводу започаткування, розвитку і становлення кредитної системи в Україні, особливості її структури щодо кредитування сільського господарства, звертаючи особливу увагу на розширення кредитних установ, створених на кооперативній основі.

Чинна нині структура кредитної системи і кредитна політика ще не цілком відповідають фінансовим умовам сільськогосподарських підприємств, рівню розвитку їх економіки, не враховують усієї складності нагромаджених соціально-економічних проблем сільських товаровиробників. Кредитні відносини сільськогосподарських формувань з банками, як засвідчують дослідження, на даному етапі ще не є досконалими, недостатньо ефективно впливають на розвиток ринкових процесів та зміцнення економіки сільського господарства.

У другому розділі - "Дослідження кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками" - висвітлено необхідність кредиту у сільському господарстві, проведено оцінку кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, досліджено принципи кредитування та їх дотримання сільськогосподарськими формуваннями, визначено граничні рівні кредитних вкладень у сільське господарство, проаналізовано ефективність кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з банками.

Упродовж досліджуваного періоду сільськогосподарські підприємства Львівської області відчували гостру нестачу власних фінансових ресурсів для ведення господарської діяльності. Однак через недосконалість економічних механізмів, вкладання кредитів у сільське господарство блокувалося комерційними банками, які вважали, що підприємства даної галузі не відповідають вимогам кредитних установ насамперед через збитковість виробництва та непридатність майна сільськогосподарських підприємств під заставу наданих позик у зв'язку з високим рівнем амортизації, нарахованої на це майно, та моральною його застарілістю тощо. Комерційні банки не зважали на важливість аграрного сектора для держави, вкладаючи кредитні ресурси у менш кредиторизиковані галузі та під вищі відсоткові ставки. Водночас збільшення обсягів кредитів безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції гальмувалося й самими підприємствами, основними причинами цього була надто висока ціна кредиту, відсутність джерел його повернення, короткі терміни надання позичок тощо.

У процесі дисертаційного дослідження проводилася поетапна оцінка кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств з урахуванням реформування аграрного сектора економіки. Перший етап (1992-1999 рр.) характеризувався присутністю на ринку кредитів єдиного основного кредитора - АППБ "Україна", а другий (починаючи з 2000 р.) - зростанням кредитної зацікавленості до сільськогосподарських підприємств з боку комерційних банків. Кредитне забезпечення сільських товаровиробників на першому етапі дослідження оцінено як незадовільне. Так, у 1999 р. обсяг наданих короткотермінових позичок сільськогосподарським підприємствам Львівської області порівняно з 1996 р. становив лише 8,7%; зросла заборгованість за позичками перед банками, особливо протермінована, не практикувалося пролонгування позичок, непомірно високими вважалися відсоткові ставки за кредитами.

Дослідження засвідчують, що недосконалою була структура кредитних вкладень у зв'язку з малим обсягом довготермінових позик. Питома вага довготермінових кредитів АППБ "Україна" у сільське господарство у 1992 р. становила 17,8%, у 1993 р. - лише 12,4%. Комерційні банки з 1996 р. взагалі припинили довготермінове кредитування сільськогосподарських товаровиробників, мотивуючи відмову відсутністю позичкового фонду, інфляційними процесами, ризиком неповернення кредитів та відсотків за ними, неплатоспроможністю сільськогосподарських формувань. Нечітким у цей період був механізм кредитування, не врегульовані кредитні відносини між сторонами кредитного процесу, що стало одним із негативних чинників занепаду сільського господарства.

Починаючи з 2000 р., кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств зазнало значних змін (табл. 1). Аналіз його динаміки засвідчує, що у кредитуванні намітилися позитивні тенденції зростання обсягів короткотермінових позичок сільськогосподарським товаровиробникам, оскільки в період 1996-2000 рр. цей сегмент ринку кредитування був також у занепаді. У 2004 р. порівняно з 2000 р. вони зросли у 4,3 раза, а в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь - у 7,9 раза. Кредитомісткість 100 грн. валової продукції зросла в 4,1 раза. У 2004-2005 рр. поступово збільшувалися обсяги довготермінового кредитування. Зокрема, у 2005р. сума наданих довготермінових позик у структурі кредитів сільськогосподарським підприємствам склала 46,6%.

Таблиця 1. Кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств Львівської області

Показник

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2004 р. до 2000 р., разів

Надано короткотермінових кредитів, млн. грн.

13,0

21,7

38,6

50,3

56,6

4,3

Кількість прокредитованих сільськогосподарських підприємств

116

123

159

171

180

1,55

Середньорічна ставка плати за кредит, %

35,0

35,0

24,8

19,0

18,5

-1,9

Пролонговано короткотермінових кредитів, млн. грн.

12,1

12,5

28,4

35,3

45,2

3,7

Обсяг кредитів:

на одне прокредитоване господарство, тис.грн.

111,8

176,4

242,9

193,9

314,4

2,8

на гектар сільськогосподарських угідь, грн.

30,2

57,4

122,2

195,5

240,8

7,9

на 100 гривень валової продукції, грн.

0,48

0,85

1,35

1,81

2,01

4,1

У 2005 р. сільськогосподарські товаровиробники кредитувалися 17 кредитними установами, серед яких дві кредитні спілки. Найбільшу питому вагу серед кредиторів займали АППБ "Аваль" - 35 % та АКБ "Надра" - 13 %. (рис. 1).

Рис.1. Обсяг і структура пільгових короткотермінових та довготермінових кредитів банків, наданих сільськогосподарським підприємствам Львівської області, 2005р. (тис. грн., %).

Рівень кредитного забезпечення, обсяг необхідних короткотермінових кредитів залежить від низки чинників, але найсуттєвішим серед них є частка власних коштів у загальній сумі виробничих затрат. Для виявлення ступеня взаємозв'язку між часткою власних коштів та обсягом одержання короткотермінових кредитів сільськогосподарськими підприємствами використано кореляційно-регресійний метод аналізу. У результаті розв'язання кореляційно-регресійної моделі встановлено, що залежність обсягу отриманого кредиту (y) від частки оборотних коштів у виробничих затратах (x) у кредитованих сільськогосподарських товаровиробників Миколаївського району Львівської області у 2004 р. виражається таким рівнянням:

y = 11,559 + 12,061 x. (1)

Лінійний коефіцієнт кореляції дорівнює 0,863, що вказує на тісну залежність суми одержаного кредиту від наявності власних коштів господарства. Знайдене фактичне значення t-критерію Стьюдента значно перевищує табличне значення при 95% ймовірності, що підтверджує достовірність одержаних результатів.

Важливою умовою ефективних кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з комерційними банками є дотримання основних принципів кредитування. Особливе значення при цьому має домовленість сторін кредитного процесу про рівень виважених відсоткових ставок, які задовольняли б економічні інтереси і сільськогосподарського товаровиробника, і кредитної установи. Відсоткові ставки за позикові кошти мають бути такими, щоб проведення кредитних операцій було взаємовигідним для позичальника і кредитора.

Упродовж досліджуваного періоду надто частими були зміни облікових ставок за кредит для сільськогосподарських підприємств. Протягом 1996р. відсоткові ставки за короткотермінові позички в АПК змінювалися дев'ять разів (в основному в бік підвищення) і були в межах 45-110%, у 1997 р. - 8 разів, у 1998 р. - 8 разів, а їх рівень становив 50-92%. Починаючи з 1999 р. вони поступово знижуються. Середньорічна відсоткова ставка за короткотерміновими кредитами в сільськогосподарських підприємствах Львівської області знизилася з 35% у 2000 р. до 18,5% у 2004 р. У 2005 р. вона встановилася на рівні 17,2%.

Співвідношення рівня рентабельності сільськогосподарських підприємств і відсотків за надані кредити впродовж усього періоду дослідження було вкрай несприятливим для товаровиробників. Середня ставка плати за кредит починаючи з 1995 р. у багато разів перевищує рівень рентабельності (табл. 2). Проте за останні роки відбулося певне зближення цих показників до економічно обґрунтованого рівня. Особливо це стосується показників за 2003, 2004 рр.

Таблиця 2. Співвідношення рівня рентабельності і відсотків за кредит у сільськогосподарських підприємствах Львівської області

Показник

1990 р.

1995 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

Рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств, %

24,0

14,6

-35

19,5

-2,7

-3,4

9,4

10,3

Середня ставка плати за короткотерміновий кредит, %

10

78,3

43

35

32,3

24,8

18,5

18,5

Розрив між рівнем рентабельності і середньою ставкою за кредит, пунктів

14,0

-63,7

78

-15,5

-35,0

-28,2

-9,1

-8,2

Позитивний вплив на покращання показників ефективності сільськогосподарського виробництва справляє впровадження механізму часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами кредитним установам, які здійснюють кредитне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. Це дало можливість зекономити значні суми коштів. Так, у 2002 р. обсяг часткової компенсації за вкладені кредити у сільське господарство Львівської області становив 1450,0 тис. грн., у 2003 р. - 1249,2 тис. грн., у 2004 р. - 1620,1 тис. грн. Механізм надання такої компенсації наведено на рис. 2. Крім того, з державного бюджету щорічно виділялися кошти на компенсації затрат виробництва та придбання сільськогосподарської техніки.

Значне місце в роботі займає визначення оптимального граничного рівня кредитних вкладень у діяльність товаровиробників сільськогосподарської продукції. Обсяг вкладеного кредиту у господарство має задовольняти його потреби в коштах. Водночас не повинно бути надлишкових позичених коштів, оскільки це пов'язано з витратами зі сплати відсотків за ними. Це зобов'язує банки встановлювати граничні суми кредиту для кожного господарства на господарський рік і індивідуальний режим кредитування кожному окремому позичальнику. В основу слід покласти основні показники кредитоспроможності позичальника, серед яких особливе значення мають загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт маневрування, коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт участі власних коштів у запасах і затратах, проміжний коефіцієнт покриття балансу та інші.

Рис.2. Механізм часткової компенсації ставок за наданими кредитами.

На основі цих коефіцієнтів всі сільськогосподарські підприємства можна віднести до категорії сильних, середніх або слабких. Сильні підприємства економічно стабільні, кредитоспроможні, здатні в будь-який період повернути позики банку. Їх можна кредитувати без обмеження в обсягах. Підприємства, віднесені до категорії середніх, доцільно кредитувати з певними обмеженнями, а кредити надавати з розрахунку на гектар посівної площі. Слабким підприємствам рекомендовано надавати лише пільгові, безпроцентні кредити в поточному календарному періоді, що дасть можливість частково поліпшити їх фінансовий стан за рахунок вказаних заходів. сільськогосподарський товаровиробник кредит апк

У сучасних умовах зростає роль оцінки ефективності кредитних відносин, основна мета якої полягає у визначенні впливу наданого кредиту на покращання економічних показників господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та кредитних установ. У результаті збільшення обсягів кредиту сільгосптоваровиробникам, щорічного зниження ставок плати за кредит, запровадження механізму часткової компенсації відсоткової ставки за позичками банків у 2004 р. порівняно з 2000 р. вартість валової продукції сільськогосподарських підприємств Львівської області у порівнянних цінах зросла на 4,0%, а з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь - на 11,7%, на одного середньорічного працівника - 8,7%. Чистий прибуток за цей час зріс на 54%. Намітилася позитивна тенденція зростання рентабельності виробництва, яка за останні роки утримується на рівні 9,4-10,3%.

Банки, вступаючи у кредитні відносини із сільськогосподарськими підприємствами, вивчають фінансову стабільність позичальника. Згідно з чинним банківським законодавством діє ціла низка критеріїв оцінки фінансового стану господарства, серед яких чи не основним є платоспроможність позичальника, тобто його здатність до вчасного погашення короткотермінових зобов'язань за платежами взагалі і повернення кредитів зокрема. Статистичне групування сільськогосподарських підприємств Львівської області за коефіцієнтом платоспроможності показало певне покращання показників. Зокрема, упродовж 2002-2004 рр. питома вага господарств з коефіцієнтом платоспроможності до 1,0 знизилася з 62,3% до 32,2%. Водночас, частка підприємств з коефіцієнтом платоспроможності понад 2,01 зросла з 14,4% до 23,7% (табл. 3).

Таблиця 3. Групування сільськогосподарських підприємств Львівської області за коефіцієнтом платоспроможності (на кінець року)

Групи підприємств за коефіцієнтом платоспроможності

2002 р.

2004 р.

кількість підприємств

питома вага підприємств у загальній чисельності, %

кількість підприємств

питома вага підприємств у загальній чисельності, %

І - до 1,0

329

62,3

132

32,2

ІІ - 1,01-1,5

83

15,7

115

28,0

ІІІ - 1,51-2,0

40

7,6

66

16,1

IV - понад 2,01

76

14,4

97

23,7

Всього в області

528

100

410

100

Рівень платоспроможності підприємств сільського господарства починаючи з 1996 р. постійно знижувався і мав тенденцію до зменшення, і лише у 2000 р. він дещо зріс порівняно з попередніми роками. Зокрема, у 1999 р. він становив приблизно 0,6, а через рік - лише 0,4, і аж у 2000 р. досягнув рівня 1997 р.

Вищий рівень платоспроможності сільськогосподарських підприємств це результат позитивного впливу докорінних змін у підходах до їх кредитного забезпечення, часткової компенсації ставки плати за кредит та інших чинників. Це дає підставу стверджувати про поліпшення кредитних відносин, підвищення їх ефективності, в результаті чого зростають як виробничі, так і фінансові показники позичальників і кредитних установ.

Дисертант вважає за доцільне визначати ефективність використання короткотермінового кредиту у прокредитованих підприємствах за підсумками фінансово-господарської діяльності. Розрахунки, проведені на основі даних сільськогосподарських формувань Жовківського району за 2004 р., показали, що у товариствах з обмеженою відповідальністю на 1 гривню вкладеного короткотермінового кредиту одержано 0,06-0,29 грн. прибутку.

Аналіз впливу обсягів кредитування сільськогосподарських підприємств на економічну ефективність виробництва досліджувався на прикладі Жовківського району Львівської області. Результати проведеного групування наведено в табл. 4.

Таблиця 4. Вплив обсягів кредитування на економічну ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах Жовківського району Львівської області, 2005р.

Показник

підприємства, які не використовували кредити

підприємства, які використовували кредити

у тому числі з обсягом кредитування

до 100 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь

понад 100 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь

Кількість підприємств

14

8

4

4

Одержано на 1 га угідь, грн.:

виручки від реалізації сільськогосподарської продукції

656,5

1034,5

683,0

1644,5

прибутку (збитку) від реалізації

-191,0

-261,9

-68,7

-313,2

Рівень рентабельності підприємства, %

-6,1

8,2

14,7

1,6

Рівень рентабельності від реалізації продукції, %

-13,7

-2,1

1,6

-5,7

Рівень рентабельності зерна, %

-19,7

-2,9

-8,6

2,7

Встановлено, що сільськогосподарські підприємства, які використовували банківські кредити, отримали виручки від реалізації сільськогосподарської продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь на 57,6% більше, ніж ті, що не брали кредиту. Водночас вони отримали збитків на одиницю площі на 37,1% більше від підприємств, які забезпечувалися виключно власними обіговими коштами.

Переважна більшість сільськогосподарських підприємств характеризується поглибленою спеціалізацією на зерновиробництві (у 2005 р. частка виручки від реалізації зерна становила в підприємствах району, що звітують за оперативною звітністю, 77,7% виручки від реалізації продукції рослинництва). Тому спостерігається тісний взаємозв'язок між рентабельністю зерна і рентабельністю від реалізації всієї продукції сільськогосподарських підприємств. Оскільки більшість сільськогосподарських підприємств Жовківського району переважно використовувала кредити для фінансування зерновиробництва (а у 2005 р. склалася несприятлива кон'юнктура ринку зерна, оскільки ціни на нього впродовж трьох попередніх років знижувалися), ті підприємства, які вклали кошти в розвиток зернової галузі і не забезпечили належного рівня інтенсифікації та високої врожайності, зазнали значних збитків.

З наведених у табл. 4 даних можна зробити висновок, що необхідним є достатньо великий обсяг кредитування з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь для забезпечення зростання показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Ефективність кредитування залежить від рівня агротехніки, технологій, які використовуються сільськогосподарськими підприємствами. Примітивні технології не забезпечують високого рівня окупності банківських кредитів.

Оскільки кредитні відносини є двосторонніми, автором проведено оцінку основних показників діяльності комерційних банків, які кредитують сільське господарство. Встановлено, що за 2004 р. порівняно з попередніми роками зросли дохід на активи банків, рентабельність активів та капіталу, чистий дохід на одного працівника банку. Водночас окремі коефіцієнти ефективності діяльності банку мають тенденцію до зниження, зокрема, чистий спред, чиста відсоткова маржа та чистий операційний дохід.

У третьому розділі - "Вдосконалення кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з банками" - висвітлюються проблеми реформування кредитної інфраструктури з обслуговування сільського господарства, впровадження нових форм кредитування, прогнозування обсягів формування резервів для покриття витрат за кредитними операціями підприємств даної галузі економіки. Підкреслюється, що реформування сільського господарства вимагає нових підходів у його кредитуванні, створення адекватних кредитних структур, які відповідали б вимогам ринку.

Пропонується чинну нині кредитну систему, яка представлена в основному комерційними банками, доповнити широкою мережею спеціальних кредитних установ, зокрема кредитними спілками, кредитними кооперативами, кооперативним банком, державним Аграрним банком, кредитним Фондом підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Створення мережі регіональних кооперативних банків на чолі з Центральним кооперативним банком дасть можливість забезпечити кредитними ресурсами як сільськогосподарські підприємства, так і кредитні кооперативи. Його створення можливе за рахунок коштів самих кредитних спілок і кооперативів за умови сприяння з боку держави та залучення інвестицій, але з умовою її поручительства.

Через державний Аграрний банк проводитиметься довготермінове кредитування сільськогосподарських підприємств на формування основних фондів, інвестиційне кредитування, операції з продажу землі, основною умовою їх проведення є формування та ефективне функціонування ринку землі. Найхарактернішою рисою діяльності Аграрного державного банку буде надання довготермінових та короткотермінових кредитів під заставу землі.

Обсяг кредитного портфеля банківської системи України є недостатнім. Щоб задовольнити повну потребу у кредитуванні сільського господарства, потрібне урядове рішення щодо створення спеціального Фонду кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Фонд повинен формуватися за рахунок міжгалузевого перерозподілу доходів у народногосподарському комплексі. Такими джерелами його формування повинні бути: грошові кошти від приватизації об'єктів АПК, надходження від повернення наданих кредитів за рахунок цього Фонду та сплати відсотків за ними, частина виручки від митних зборів за ввезену і вивезену сільськогосподарську продукцію, податку на додану вартість на експортні товари, фінансування бюджету та іноземних інвестицій, кошти різних форм допомоги тощо.

У результаті створення нових кредитних установ загальна схема кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з ними матиме такий вигляд (рис. 3).

Рис. 3. Перспективна схема кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з кредитними установами.

Кошти регіонального Фонду кредитної підтримки підприємств АПК повинні мати виключно цільове спрямування і використовуватися на конкретних засадах. Їх доцільно скеровувати, у першу чергу, для короткотермінового кредитування сезонних витрат сільськогосподарських товаровиробників на придбання насіння, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, ветеринарних препаратів, твердого палива та інших матеріальних ресурсів критичного попиту, а також на запровадження нових технологій та науково-технічних розробок, поліпшення якості сільськогосподарської продукції, проведення реструктуризації підприємств АПК, розвиток сільськогосподарської кооперації та підприємництва, довгострокового кредитування, експортної та лізингової діяльності.

Для здійснення контролю над формуванням і спрямуванням коштів регіонального Фонду кредитної підтримки товаровиробників сільськогосподарської продукції пропонуємо складати кошторис джерел його створення і напрямків використання не тільки на річні його обсяги, але й щоквартально в кожному адміністративному районі.

Останнім часом у Львівській області відроджуються кредитні установи на кооперативній основі, які були ліквідовані в радянський період. Сьогодні кредитні спілки на селі зарекомендували себе як впливовий соціальний фактор, який викликає довіру у сільського населення в операціях із залучення коштів, хоч поки що вони не спроможні надавати великі кредити через короткий період їх функціонування, невелику кількість членів кредитних спілок тощо.

Кредитні установи, надаючи кредити сільськогосподарським підприємствам, які є найбільш ризиковими через специфічні умови виробництва і низьку прибутковість, постійно ризикують щодо їх неповернення та сплати відсотків за ними. У дисертації пропонується методика розрахунку ймовірності можливого неповернення позичок, що попереджує виникнення ризику, із застосуванням математичного пакета Mathcad. Розроблено декілька варіантів обсягів вкладання позичок на гектар посівної площі, з яких сторони кредитного процесу обирають оптимальний, при якому ймовірність неповернення позичених коштів є найнижчою і, відповідно, знижується кредитний ризик.

Розрахунки показали, що при кредитуванні затрат на вирощування цукрових буряків у господарських формуваннях Жовківського району у 2004 р. в обсязі 700 грн. на гектар посівної площі, ймовірність неповернення позик коливається в межах 3,4-4,4% від загального обсягу наданого кредиту, що задовольняє кредитну установу щодо кредитного ризику. Це невеликі суми затрат, які кредитні установи можуть покрити за рахунок резервного фонду. Залучення кредиту для вирощування зернових культур є більш ризикованим у поверненні позичених коштів. Ймовірність їх неповернення становить 17,8-22,1% при використанні кредиту до 400 грн. на гектар посівної площі.

Сільськогосподарські товаровиробники через сезонність виробництва потребують постійного залучення кредитних коштів. Виходячи із специфіки аграрного виробництва, позичальникам було б зручно укладати угоди з кредитними установами заздалегідь, тобто раніше від фактичних термінів вкладання кредитних коштів у їх виробничу діяльність. Ці питання можна частково вирішити через застосування форвардних операцій, що позитивно вплине на забезпечення сільськогосподарських товаровиробників кредитними ресурсами. Сільськогосподарське підприємство за такої форми кредитних стосунків має можливість придбати форвард-контракт і, таким чином, одержати гарантію на отримання в майбутньому кредитних ресурсів за обумовленою сумою і відсотковою ставкою.

Запровадження форвардного кредитування у сільському господарстві є вигідним як для позичальника, так і для кредитора. Сільськогосподарський товаровиробник має тверду гарантію з боку кредитної установи щодо надання кредиту у визначені терміни, а це забезпечить позичальнику виконання певних виробничих операцій у передбачені технологічні терміни.

У сільському господарстві доцільно використовувати й інші нетрадиційні методи кредитування, зокрема, здійснювати факторингові операції, форфейтування і фінансовий лізинг. Серед них у світовій практиці найбільш поширений факторинг. Сільськогосподарськими підприємствами Львівської області цей вид фінансових операцій не використовується. Основною причиною цьому є поширена передоплата за товари і послуги, що надаються товаровиробникам сільськогосподарської продукції. Для успішного застосування факторингу у сільському господарстві необхідно змінити перш за все технологію розрахункових стосунків між покупцем і постачальником, підвищити платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників.

Висновки

1. Кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників є однією з актуальних проблем розвитку аграрного сектора економіки. Однак у перші роки незалежності України в цій сфері нагромадилися значні проблеми. З одного боку, вони викликані невідповідністю сільськогосподарських підприємств вимогам комерційних банків у зв'язку зі збитковістю та великими ризиками неповернення позичок; з іншого - блокуванням надходження кредитних коштів самими виробниками сільськогосподарської продукції через високу ціну кредиту, відсутність фінансових джерел його повернення, короткі терміни використання позичок у виробничому процесі. Обсяг вкладених короткотермінових кредитів у сільське господарство області різко зменшувався, зростала прострочена заборгованість, непомірно високою була відсоткова ставка плати за кредит.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.