Управління земельними ресурсами міста (на прикладі м. Києва)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 332.2.021.8

Управління земельними ресурсами міста (на прикладі м. Києва)

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Кулаковський Юрій Петрович

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор, Хвесик Михайло Артемович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу економічних проблем водокористування та рекреації

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем використання та охорони земельних ресурсів;

кандидат економічних наук Пастушенко Павло Петрович, Одеське головне обласне управління земельних ресурсів Держкомзему України, начальник управління.

Провідна установа:

Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, м. Суми.

Захист відбудеться 17 квітня 2006 р. об 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “15” березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Дейнеко Л.В.

земельний міський нерухомість кадастровий

АНОТАЦІЯ

Кулаковський Ю.П. Управління земельними ресурсами міста (на прикладі м.Києва) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2006.

В дисертації теоретично обґрунтовано основи формування земельних відносин в містах для сучасних суспільно-політичних умов, які на відміну від існуючих методологічних підходів включають принципи рівноправності всіх форм власності на землю, їх недоторканості, платності землекористування та екологічно збалансованого використання міських земель. Поглиблено теоретико-методологічні та методичні підходи до економічної оцінки міських земель, суть яких полягає у комплексному врахуванні всіх рентоутворюючих факторів на базі запропонованого системного аналізу, а також зонування території з урахуванням не тільки економічних, а й екологічних та соціальних чинників. Удосконалено систему управління міськими земельними ресурсами з урахуванням перспектив формування сучасної інфраструктури господарського комплексу великого міста, функціонального призначення міських земель, земельної реформи, розвитку земельного ринку, соціально-економічної трансформації, екологічного потенціалу та інвестиційних можливостей території міста. Дістало подальший розвиток наукове обґрунтування оптимальної трансформації земельних відносин в містах , удосконалення системи кадастрового обліку, реєстрації прав на землю та нерухоме майно, інформаційного забезпечення земельної реформи. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності управління земельними ресурсами міста шляхом запровадження системи важелів, стимулів, санкцій, удосконалення порядку справляння плати за землю, комплексного моніторингу і контролю за використанням земель, оптимізації АСДЗКУ та об'єктивної оцінки земельних ресурсів. Удосконалена система економіко-правового, методичного та землевпорядного забезпечення розвитку земельних відносин в містах, а також запропоновано шляхи ефективного формування і розвитку ринку міських земель, підвищення їх інвестиційної привабливості і екологобезпечного використання.

Ключові слова: землекористування, міські землі, земельний ринок, еколого-економічне обґрунтування, рента, економічний механізм.

АННОТАЦИЯ

Кулаковский Ю.П. Управление земельными ресурсами города (на примере г.Киева). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2006.

В диссертационной работе теоретически обосновано приоритеты формирования земельных отношений в городах для современных общественно-политических условий, которые в отличие от существующих методологических подходов включают принципы равноправия всех форм собственности на землю, её неприкосновенности, платности землепользования и экологически сбалансированного использования городских земель. Углублены теоретико-методологические и методические подходы к экономической оценке городских земель, суть которых состоит в комплексном учете всех рентообразующих факторов на базе предложенного системного анализа, а также зонирования территории с учетом не только экономических, а и социальных факторов.

Усовершенствована система управления городскими земельными ресурсами с учетом перспектив формирования современной инфраструктуры хозяйственного комплекса большого города, функционального назначения городских земель, земельной реформы, развития земельного рынка, социально-экономической трансформации, экологического потенциала и инвестиционных возможностей территории города. Приобрело дальнейшее развитие научное обоснование оптимальной трансформации земельных отношений в городах, усовершенствования системы кадастрового учета, регистрации прав на землю и недвижимость, информационного обеспечения земельной реформы в городах. Обосновано направления повышения эффективности управления земельными ресурсами города путем введения системы рычагов, стимулов, санкций, усовершенствования порядка внесения платы за землю, комплексного мониторинга и контроля за использованием земель, оптимизации АСГЗКУ и объективной оценки земельных ресурсов.

Среди приоритетов дальнейшего усовершенствования земельных отношений в городах следует выделить необходимость формирования на новой основе эффективной системы планирования использования городских земель, их территориального развития, ликвидации юридических препятствий на пути свободного оборота земель среди физических и юридических лиц, гарантирование прав собственности на землю и землепользование, организации использования земель на платной основе, обеспечение экологобезопасного землепользования в интересах территориальных громад и населения государства в целом. Усовершенствована система экономико-правового, методического обеспечения развития земельных отношений в городах, а также предложено пути эффективного формирования и развития рынка городских земель, повышения их инвестиционной привлекательности и экологобезопасного использования.

Ключевые слова: землепользование, городские земли, земельный рынок, эколого-экономическое обоснование, рента, экономический механизм.

THE SUMMARY

Kylakovskiy Y.P. Management of urban land resources (Kyiv case study) - the Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 08.08.01. - Environmental Economics. - Council for Studying Ukrainian Productive Forces of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

In dissertational it is reasoned theoretical bases of formation of land relations in cities for modern political conditions which include principles of equality of all forms of land ownership, land payment and ecologically balanced use of urban lands. The methodological-theoretical and methodical approaches of economic valuation of urban lands are developed on the basis of rent factors, land zoning of territory, both economic and social factors. The management system of urban land resources is advanced considering modern infrastructure of economic city complex, functional purpose of urban lands, land reform, development of the land market, social and economic transformation, ecological potential and investment opportunities of urban territory. It was given the further scientific development of optimum transformation of land relations in cities, improvements of cadastral system, land and real estate registration, a supply with information of land reform in cities. It is provided directions of urban land management efficiency improvement through introduction of system of levers, stimulus, sanctions, land payment improvement, monitoring and control, optimization АSLKU and urban land market. The system of economic, legal, methodical providing of urban land relations is advanced, and also it is offered to a way of effective formation and development of the urban land market, investment increase and land ecological use.

Key words: land-use, the urban lands, the land market, and ecological-economic providing, land rent, the economic mechanism.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земельна реформа розпочалася в Україні у 1990 р. За роки реформування земельних відносин виконаний значний обсяг робіт, що дозволяє говорити про незворотній характер процесів, але кінцева мета - економічно ефективне й екологічно безпечне землекористування, ще не досягнута. Земельна реформа поки що не призвела до рішучого й ефективного пожвавлення інвестиційних процесів, не створила умов для раціонального та ефективного використання земель, особливо у населених пунктах, що вказує на необхідність комплексного, цілеспрямованого вирішення проблеми реформування земельних відносин у містах на ринкових засадах. Після прийняття Земельного кодексу України ключовими в земельній політиці залишаються питання структури власності на землю. Основним принципом, що визначає напрямки реформування земельних відносин, є скасування монополії державної власності на землю.

Суспільне й економічне середовище навколо земельних відносин настільки складне, що навряд чи можливо говорити про наявність консенсусу в суспільстві щодо цього питання. Зміна права власності на землю вимагає перевороту у громадській свідомості, оскільки несе з собою нові орієнтири у системі морально-етичних цінностей. Залучення громадськості до активної участі в обговоренні та ефективному реформуванні земельних відносин у містах дає можливість поглибити дослідження специфіки цього процесу на регіональному і місцевому рівнях, визначити ті чинники, що необхідно враховувати при реформуванні. Пошуки оптимального сполучення суспільних та приватних інтересів, рівною мірою захищених правом, і є сутністю врегулювання земельних відносин в містах на базі ефективної системи управління. Проте в даний час саме в цій сфері є дуже багато невирішених проблем, особливо, що стосується визначення критеріїв і принципів регулювання земельних правовідносин в населених пунктах в умовах трансформації економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження автора має безпосередній зв'язок з тематикою науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.85. ”Схеми (прогнози) розвитку і розміщення продуктивних сил областей України, Автономної республіки Крим, міст Києва і Севастополя до 2015 року” (№ держреєстрації 0206U004084), де автором виконано розрахунки землезабезпечення областей; 87. “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (№ держреєстрації 0105U008892), де автором здійснено обґрунтування прогнозних показників з питань використання і відтворення земельних ресурсів.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в удосконаленні науково-методичних засад управління земельними ресурсами міста та обґрунтуванні шляхів підвищення ефективності їх використання.

Для досягнення цієї мети були поставлені та розв'язувалися такі основні задачі:

розробити нові теоретичні підходи до формування земельних відносин в містах;

розширити, поглибити і конкретизувати методологічні та методичні підходи до оцінки рентного характеру міського землекористування та особливостей його формування;

оцінити основні тенденції і особливості формування системи управління земельними ресурсами міста в сучасних умовах, визначити економічний та екологічний потенціал міських земель;

поглибити теоретико-методологічні підходи до оптимізації реформування земельних відносин в містах, удосконалення кадастрового обліку, реєстрації прав на землю і нерухомість та інформаційного забезпечення системи управління міськими землями;

обґрунтувати напрями підвищення ефективності управління земельними ресурсами міста шляхом удосконалення порядку справляння плати за землю, запровадження комплексного моніторингу, оптимізації АСДЗКУ та оцінки земель;

розробити пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового, методичного та землевпорядного забезпечення розвитку земельних відносин в містах.

Об'єктом дослідження є міські землі з їх специфічними особливостями, як складова процесу природокористування.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні еколого-економічні проблеми міського землекористування та їх регулювання шляхом удосконалення системи управління земельними ресурсами міста.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки, а також праці провідних українських і зарубіжних вчених. Для дослідження поставленої у роботі мети використовувалися такі методи та прийоми: причинно-наслідкових зв'язків - при дослідженні еколого-економічних проблем міських територій; діалектичного та системного аналізу з використанням монографічного та історичного методів - для узагальнення теоретико-методологічних основ реформування земельних відносин в містах; економіко-статистичні та економіко-математичні методи, табличний і графічний прийоми та картографічний метод - для виявлення основних тенденцій і закономірностей використання земель міста та обґрунтування шляхів їх раціоналізації; факторний аналіз - при проведенні еколого-економічної оцінки територіальних ресурсів.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові акти України, економіко-статистичні матеріали Мінекономіки України, Держбуду України, Держкомзему України, Київської міської державної адміністрації, спеціальні наукові видання, матеріали симпозіумів, конференцій, семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в наступному:

теоретично обґрунтовано основи формування земельних відносин в містах для сучасних суспільно-політичних умов, які на відміну від існуючих методологічних підходів включають принципи рівноправності всіх форм власності на землю, їх недоторканості, платності землекористування та екологічно збалансованого використання міських земель;

поглиблено теоретико-методологічні та методичні підходи до економічної оцінки міських земель, які, на відміну від існуючих, підпорядковано комплексному врахуванні всіх рентоутворюючих факторів на базі запропонованого системного аналізу, а також зонування території з урахуванням не тільки економічних, а й екологічних та соціальних чинників;

удосконалено систему управління міськими земельними ресурсами, в якій враховано: перспективи формування сучасної інфраструктури господарського комплексу великого міста; особливості функціонального призначення міських земель; характер земельної реформи; процес формування земельного ринку; наслідки соціально-економічної трансформації суспільства; екологічний потенціал та інвестиційні можливості території міста;

дістали подальший розвиток напрями забезпечення раціональної трансформації земельних відносин в містах, удосконалення системи кадастрового обліку, реєстрації прав на землю та нерухоме майно, а також інформаційного забезпечення земельної реформи;

обґрунтовано шляхи та засоби підвищення ефективності управління земельними ресурсами міста, якими, зокрема, передбачено запровадження системи важелів, стимулів і санкцій;

удосконалено порядок справляння плати за землю, комплексного моніторингу і контролю за використанням земель, оптимізації АСДЗКУ та об'єктивної оцінки земельних ресурсів;

удосконалено систему економіко-правового, методичного та землевпорядного забезпечення розвитку земельних відносин в містах, а також запропоновано шляхи ефективного формування і розвитку ринку міських земель, підвищення їх інвестиційної привабливості і екологобезпечного використання.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблені дисертантом положення щодо удосконалення системи управління земельними ресурсами дають можливість органам виконавчої влади та місцевого самоврядування використати їх для розробки програм реформування земельних відносин, розвитку ринку земель, удосконалення системи ведення державного земельного кадастру та реєстрації земель, раціонального використання і охорони земельно-ресурсного потенціалу міста.

Основні результати дослідження використані Київською міською державною адміністрацією при розробці основних напрямів земельної реформи та стратегії соціально-економічного розвитку м. Києва, запровадження нової системи управління міськими землями, що підтверджується відповідними довідками (№ 014-844 від 14.06.05, № 004-534 від 15.06.05, № 014-298 від 01.03.06, № 004-245 від 02.03.06). Крім того, наукові результати знайшли застосування в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України при підготовці Схем (прогнозів) розвитку та розміщення продуктивних сил областей України, АРК, міст Києва та Севастополя до 2015 року та дослідженні проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку (довідка № 25/141-19-4 від 02.03.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Викладені в дисертації та авторефераті результати дослідження належать лише її автору. Із наукових праць, надрукованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї , які належать особисто дисертанту.

Апробація результатів дослідження. Результати проведених досліджень та основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на ряді конференцій, симпозіумів та семінарів, зокрема: на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком”, Рівне, 2004; Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання”, Луцьк, 2004; Міжнародній науково-практичній конференції “Удосконалення системи планування соціально-економічного розвитку”, Алушта, 2004; Міжнародному водному форумі “Аква Україна - 2004”, Київ, 2004 та на багатьох симпозіумах і семінарах.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, з них 5 - у наукових фахових виданнях, визначених ВАК України. Загальний обсяг публікацій складає 55,2 др.арк., в т.ч. авторські - 12,8 др.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає - 232 стор., у тому числі 6 рисунків, 17 таблиць. Із загальної кількості таблиць та рисунків 6 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел із 125 найменувань викладено на 9 стор., 7 додатків - на 7 стор.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретико-методологічні основи регулювання земельних відносин в містах” висвітлена сутність земельних відносин, рентний характер міського землекористування та особливості регулювання земельних відносин в умовах трансформації економіки.

У процесі будь-якого виробництва виникають певні відносини між людьми з приводу використання засобів виробництва і привласнення результатів праці, які трактуються філософською наукою як відносини, що встановлюються в процесі їх спільної практичної та духовної діяльності.

Зміст поняття “земельні відносини” охоплює широке коло питань як економічного (виробничого), так і правового характеру. Неважко помітити, що в основі земельних відносин лежить категорія власності на землю. Тому й не дивно, що більшість економістів-дослідників тісно пов'язують зміну і розвиток земельних відносин зі зміною й розвитком суспільно-економічних формацій.

Як складова виробничих відносин земельні відносини так само, як і виробничі, підпорядковуються об'єктивному економічному закону, що вимагає обов'язкової відповідності останніх рівню розвитку та характеру продуктивних сил суспільства. При невідповідності виробничі відносини гальмують розвиток земельних.

Нашими дослідженнями встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування, розпорядження та управління землею на державному, господарському та внутрішньогосподарському рівнях як об'єктом господарювання та засобом виробництва. Таке визначення розкриває основний зміст земельних відносин суб'єктів господарювання на землі й орієнтує на вибір напрямів реформування та регулювання земельних відносин як шляхом удосконалення земельного законодавства так і економічними методами.

Приватна власність на землю в Україні стимулює її економічне зростання завдяки ефективному використанню наявних земельних ресурсів. Переваги приватної власності на землю стають очевидними в умовах функціонування ринку землі, особливо у містах. Приватна власність на землю та діючий ринок землі спонукають власників землі до найефективнішого землекористування.

Загалом можна стверджувати, що цінність міських земель складається з показників диференціальної, абсолютної та монопольної ренти.

Диференціальна рента відображає конкретну цінність земельної ділянки і поділяється на: ренту за рахунок доступності ділянок, ренту за рахунок освоєності території; ренту за рахунок ефективності додаткових капіталовкладень в облаштування території.

Абсолютна рента характеризує ефективність цільового використання земельної ділянки. На відміну від диференціальної ренти вона не залежить від конкретних властивостей ділянки. Її показники відносяться в цілому до галузі чи виду діяльності і визначаються притаманною їй органічною будовою капіталу. Її можна назвати рентою переваги цілі використання.

Монопольна рента в місті утворюється на всіх ділянках незалежно від їх властивостей, оскільки для розміщення будівництва потрібні ділянки в певних місцях на певних територіях, а пропозиції вільних ділянок внаслідок обмеженості території міста в цілому не відповідають попиту на них. Особливо це стосується районів, що мають якості, які практично неможливо відтворити: ядро центру, що історично склалось, заповідні території, території з оздоровчими призначеннями тощо.

Приватизація земельних ділянок громадянами та юридичними особами зумовлює їхній рух шляхом купівлі-продажу, дарування, успадкування. Все це разом із розширенням прав місцевого самоврядування й послабленням ролі держави у розвитку населених пунктів зумовлює необхідність зміни методів регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами.

Ефективність засобів управління повинна ґрунтуватися на тому, що найдоцільніший тип використання землі визначатиметься рішенням не чиновників, а численних власників та користувачів земельних ділянок. Це, в свою чергу, сприятиме зростанню вартості земельної власності, поліпшенню добробуту громадян, економічному розвитку території, де вони мешкають, і держави в цілому. Органи влади міста мають проводити політику, спрямовану на підвищення цінності земель державної, комунальної та приватної власності шляхом розвитку інженерної інфраструктури, благоустрою, інженерної підготовки території.

Політика міста щодо вдосконалення земельних відносин повинна сприяти максимальному залученню вітчизняних та іноземних інвестицій у сферу торговельного, готельного, транспортного, офісного будівництва, зовнішнього благоустрою території, рекреаційної діяльності, реконструкції неефективних виробництв в офісні центри тощо цільовим наданням земельних ділянок у довгострокове користування з правом подовження термінів землекористування на бажаний інвестору строк або викупу їх відповідно до закону.

Нові земельні відносини в місті потребують запровадження оновлених методів управління землекористуванням. Метою вдосконалення земельних відносин у місті повинні стати створення ефективної системи планування використання міських земель, їх територіального розвитку, усунення юридичних перешкод на шляху вільного обігу землі серед громадян та юридичних осіб, гарантування прав власності на землю і землекористування, організація використання земель на платній основі, забезпечення їхньої охорони в інтересах територіальної громади, населення країни у цілому.

Аналіз даних землеустрою та земельного кадастру в містах показує, що з реформуванням земельних відносин тут загострюється соціальна напруга і виробничі відносини. Це пов'язано з багатьма причинами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, серед яких слід назвати відомчу незацікавленість у веденні достовірного земельного кадастру, наявності великої кількості землекористувачів та власників землі, а також великим об'ємом роботи та їх значною вартістю.

В умовах функціонування різних форм власності на землю все більшого значення набувають правова захищеність, відповідна точність розмірів, об'єктивність оцінки природоохоронних властивостей земель, а звідси потенційної прибутковості конкретної земельної ділянки, цим самим створиться відповідна привабливість інвестування, а також можливість робити зміни для запровадження нових технологій або виробництва. Законне підтвердження права власності на/або користування землею досягається запровадженням єдиної державної земельно-реєстраційної системи при чіткому і постійному земельному законодавстві.

У другому розділі “Формування системи управління земельними ресурсами м. Києва” приділена увага проблемам удосконалення системи управління земельними ресурсами м. Києва, приведена оцінка економічного та екологічного потенціалу земель міста, показані основні тенденції міського землекористування, проблеми кадастрового обліку та реєстрації прав на землю, інформаційного забезпечення системи управління міськими землями.

Столиця України має спеціальний статус у системі адміністративно-територіального устрою нашої держави. Це один з найважливіших багатофункціональних економічних, наукових, культурно-освітніх, туристичних і релігійних центрів України та Європи, розташованих на перетині потужних транспортно-комунікаційних магістралей, які підтримують його тісні зв'язки з міжнародним співтовариством. Тут працюють центральні органи державної влади (Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Конституційний та Верховний Суди), органи влади міста та Київської області (міська і обласна Ради, міська і обласна державні адміністрації), 67 дипломатичних представництв іноземних держав. До складу Києва входять 10 адміністративних районів: Голосіївський, Дарницький, Деснянський, Дніпровський, Оболонський, Печерський, Подільський, Святошинський, Солом'янський та Шевченківський.

В адміністративних межах міста площею 836 млн. м2 (0,14% території України) на початок 2005 р. проживало 2621,7 тис. осіб (5,5% наявного населення). За територією та чисельністю жителів Київ належить до 10 найбільших міст Європи, однак щільність населення (3,3 тис. чол. на 1 км2) є однією з найменших серед відповідних населених пунктів цього регіону. За згаданим показником Київ поступається Парижу в 6,5 разів, Москві - у 2,7, Лондону - в 1,5, Берліну - в 1,2 раза. Населення столиці останніми роками відносно стабілізувалось, що відбувалося на фоні від'ємного природного приросту, спричиненого передусім суттєвим зниженням народжуваності, та додатнього сальдо міграції, сформованого в основному за рахунок міжрегіонального перерозподілу мігрантів.

Існування, соціальне благополуччя і здоров'я людей нерозривно пов'язане з землею, під якою розуміється не тільки територія (простір), але й інші компоненти географічного середовища, органічно поєднані з нею земельні ресурси, використання яких формує біля 95% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання, є первинним фактором виробництва, фундаментом економіки (табл. 1).

Посилення антропогенного і техногенного тиску на довкілля, спричинене динамічним розвитком економіки, розширенням адміністративних меж міста та недосконалістю техніко-технологічної бази господарського комплексу і механізмів природокористування, призводить до погіршення екологічної ситуації в столичному регіоні загалом. Висока виробнича і територіальна концентрація зумовлює підвищення частки екологічних затрат у вартості продукції та інвестиціях в основний капітал.

Таблиця 1 Розподіл земель м. Києва по угіддях станом на 01.01.2005р.*

Угіддя та види економічної діяльності	Площа, га	% від загальної площі
Загальна площа земель: у тому числі:	83558,0	100
Сільськогосподарські землі	5894,0	7,0
Сільськогосподарські угіддя	5649,6	6,8
з них: рілля	1126,0	1,3
багаторічні насадження	38,5	0,1
сіножаті і пасовища	1285,1	1,5
Ліси та інші лісовкриті площі	36408,7	43,6
Забудовані землі	33738,8	40,4
під житловою забудовою	6385,1	7,6
землі промисловості	5272,1	6,3
землі під відкритими розробками та кар'єрами	54,7	0,1
землі комерційного та іншого використання	2023,2	2,4
землі громадського призначення	4889,2	5,9
землі змішаного використання	700,1	0,8
землі які використовуються для транспорту та зв'язку	221,8	0,3
землі, які використовуються для технічної інфраструктури	4,9	0
землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі	12187,6	14,6
Відкриті заболочені землі	312,2	0,4
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом	510,2	0,6
Води	6694,1	8,0

*За даними Київзему

Специфіка економічного потенціалу Києва визначається його місцем в адміністративно-політичному устрої України, національній та міжнародній системі розселення, а відтак необхідністю виконання цим потужним науковим, культурно-освітнім і туристичним центром широких управлінських та інноваційних функцій.

Столиця концентрує майже 10,5% основних засобів України (за залишковою вартістю на кінець 2004 р.), у всіх сферах економічної діяльності тут працює 6,6% сукупної чисельності зайнятих (або 1411,2 тис. осіб) (рис 1).

За переважною більшістю характеристик соціально-економічного розвитку (зокрема, темпами реструктуризації та модернізації господарського комплексу, інноваційним потенціалом, розгалуженістю та інтенсивністю міжрегіональних й зовнішньоекономічних зв'язків, рівнем доходів та якістю середовища життєдіяльності населення) Київ посідає провідні позиції серед регіонів України, демонструючи високу інвестиційну привабливість, відкритість та готовність до активної участі в європейських і світових інтеграційних процесах, виступаючи каталізатором реформування національної економіки та соціально-економічного пожвавлення в інших адміністративно-територіальних одиницях.



Рис. 1 Структура основних засобів м. Києва за видами економічної діяльності в 2004 р. (усі форми власності)

За своїм характером земельні відносини в населених пунктах, перш за все в містах, об'єктивно відрізняються від земельних відносин в сільському господарстві або інших сферах господарської діяльності. Суть і форми нових земельних відносин у населених пунктах нерозривно зв'язані з різними формами власності на землю та процесом містобудування, задоволенням відповідних житлово-побутових, виробничо-комунальних, оздоровчих та інших потреб населення. Земельне законодавство України покликане регулювати земельні відносини з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності на землю і господарювання, раціонального використання й охорони земель, збереження та поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ та організацій на землю.

Метою планування землекористування є досягнення збалансованості економічних, соціальних та екологічних інтересів. Одним із шляхів вирішення цього питання є пошук компромісів між суспільно-регіональними та приватними інтересами з метою забезпечення зміни характеру використання земель у бажаному напрямку. Таким компромісом є максимальне приближення до оптимального розподілу земельних ресурсів між компонентами суспільно-територіального комплексу одного або різних ієрархічних рівнів.

Управління процесами територіального розвитку міста може бути успішним лише в тому випадку, коли прийняті рішення стосовно поточних проблем землекористування базуються на стратегічних, довгострокових програмах розвитку, наступальності планувальних ідей, забезпеченні послідовності реалізації землеохоронних заходів.

Оптимізація територіального розвитку передбачає удосконалення структури земельних угідь з метою підвищення ефективності та інтенсивності використання міських земель, поліпшення їх інвестиційної привабливості, збільшення доходності міських земель, забезпечення стійкості природних, в тому числі прибережних екосистем міста (табл. 2).

Таблиця 2

	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Всього земель (територія)	83,6	83,6	83,6	83,6	83,6	83,6
в т.ч.: а) сільськогосподарські землі,	5,8	5,8	5,7	5,8	5,9	5,9
з них:- рілля	1,1	1,1	1,1	1,1	1,1	1,1
- багаторічні насадження	3,2	3,2	3,1	3,2	3,2	3,3
б) ліси та інші лісовкриті площі,	36,1	36,1	36,1	36,1	36,4	36,2
з них: для відпочинку	27,6	27,6	27,5	27,6	27,6	27,5
в) забудовані землі	33,8	33,9	34	34,1	33,7	34
в т.ч.: - під житловою забудовою	6,1	6,1	6,2	6,3	6,4	6,4
- промисловістю	5,7	5,7	5,6	5,7	5,3	5
- використовуються в комерційних цілях	2	2	2	2	2	2,3
- громадського призначення	5,1	5,2	5,0	5	4,9	4,9
- змішаного використання	0,1	0,1	0,3	0,5	0,7	0,9
- транспорту та зв'язку	2,1	2,2	2,2	2,2	2,2	2,2
- зелених насаджень загального користування	7	6,9	6,6	6,6	6,1	5,8
- кемпінгів, будинків для відпочинку	0,2	0,2	0,3	0,3	0,3	0,3
- зайняті поточним будівництвом і відведені під будівництво	0,04	0,1	0,1	0,1	0,2	0,5
- вулиці, набережні, площі	5	5	5	5	5	5
г) природоохоронного призначення	7,8	7,8	7,8	7,8	7,9	7,9
д) оздоровчого призначення	0,2	0,2	0,2	0,3	0,3	0,2
е) рекреаційного призначення	27,3	27,3	27,4	27,4	27,4	27,4
є) історико-культурного призначення	0,3	0,3	0,3	0,4	0,4	0,4
ж) води	6,7	6,7	6,7	6,7	6,7	6,7

Серед стратегічних завдань по оптимізації використання земель найважливішими є: 1) збільшення території під забудовою, в тому числі під житловою; 2) удосконалення організації забудови міста (розвиток приміської забудови, ущільнення, послідовна регенерація, реконструкція з урахуванням перспективних потреб і сучасних вимог, розширення підземного простору); 3) дотримання екологічних вимог охорони земель при землеустрої територій.

Першочерговим завданням збалансованого територіального розвитку міста є забезпечення ефективного функціонування різних форм власності на землю. В цьому зв'язку важливим заходом є виокремлення власників та користувачів земельних ділянок на основі розмежування державної власності на землю та формування земель комунальної власності з подальшою їх передачею в оренду ефективним землекористувачам, а також частковою приватизацією.

Сталий територіальний розвиток м. Києва залежатиме від створення ефективного ринку землі і нерухомості, в якому всі суб'єкти господарювання, органи місцевого самоврядування, громадяни діятимуть в межах правового поля відповідно до визначених економічних умов розвитку території міста і норм регламентації землекористування на основі генерального плану та містобудівної документації (табл. 3).

Таблиця 3 Загальна кількість проданих земельних ділянок різного цільового призначення та їх вартість за період 2000-2004 р.р.

Рік	Земельні ділянки для будівництва об'єктів різного цільового призначення
	АЗС та комплексів сервісного обслуговування автомобілів	Офісних та адміністративних будинків	Об'єктів торгівлі	Житлових будинків	Іншого цільового призначення
	грн.	к-ть	грн.	к-ть	грн.	к-ть	грн.	к-ть	грн.	к-ть
2000	-	-	1183987	2	5430903	2	-	-	126400	1
2001	6020000	14	4840000	3	51000	1	140000	1	740000	2
2002	21940000	34	10140000	4	2210000	1	-	-	2710000	3
2003	18340000	26	46390000	19	55340000	15	15870000	3	9220000	8
2004	30512528,68	33	19970376,44	14	14046942,23	16	18145550,19	7	42375017	8
Всього	76812528,68	107	82524363,44	42	77078845,23	35	34155550,19	11	55171417	22

Створення ефективної моделі ринку землі передбачає поступову переорієнтацію планів забудови території міста відповідно до короткострокових прогнозів попиту на землю з наступним поєднанням ринкових механізмів, державних інвестицій і планування (рис. 2). Зростання цін на землю сприятиме підвищенню щільності забудови, розвитку інфраструктури, їх рентабельному використанню. Разом з тим, місцеві органи влади повинні мінімізувати ефект від вилучення сільськогосподарських та інших незабудованих земель.

Метою удосконалення земельних відносин у місті є створення ефективної системи планування використання міських земель, територіального його розвитку, усунення юридичних перешкод на шляху вільного обігу землі серед громадян і юридичних осіб, гарантування прав власності на землю і землекористування, організація використання земель на платній основі, забезпечення їх охорони в інтересах територіальної громади, населення країни в цілому.

Визначаючи зміст земельних відносин на стратегічну перспективу, необхідно орієнтуватися на наступні принципи:

у суспільному відтворенні земля виступає як його унікальна природна багатофункціональна основа і складова частина економічного процесу, включаючи власне виробництво життєвих засобів та ресурсів, їх розподіл, обмін і споживання;

земельна реформа торкається інтересів усіх без винятку землекористувачів, що вимагає, з одного боку, проведення її на винятково добровільній основі в міру дозрівання політичних, економічних і соціальних передумов, включаючи ступінь психологічної готовності землекористувачів, а з іншого боку, по можливості найбільш повного врахування цих інтересів при чіткому ранжуванні їх пріоритетності;

земельна реформа має носити комплексний характер і повинна здійснюватись комплексно, на основі ретельно і всебічно проробленої концепції, у сполученій єдності заходів щодо структурної перебудови землекористування міста і перетворенню його в багатоукладну систему з адекватними заходами з трансформації земельних відносин;

земельні перетворення повинні здійснюватися з необхідним економічним обґрунтуванням. Це може бути забезпечено шляхом розробки відповідної планово-проектної документації і надання необхідних консультаційних послуг, у тому числі і державним підприємствам, за рахунок засобів державного бюджету, бюджету міста, а також за рахунок засобів громадян і юридичних осіб.



Рис. 2 Структура кількості проданих у 2000-2004 роках земельних ділянок різного цільового призначення

Формування ефективної загальноміської єдиної системи управління земельними ресурсами спиратиметься на такі концептуальні положення і заходи, як: створення загальноміського центру управління; формування регіональних центрів управління; забезпечення органів управління інструментами управління (правовими, економічними, організаційними); ресурсне, інформаційно-аналітичне, кадрове і планово-проектне забезпечення процесу управління. В третьому розділі “Основні напрямки підвищення ефективності управління земельними ресурсами міста” запропонована модель нових методів управління земельними ресурсами міста, шляхи удосконалення порядку справляння плати за землю, напрями підвищення ефективності комплексного моніторингу, оптимізація АСДЗКУ, удосконалення оцінки земель та нові форми нормативно-правового, методичного та землевпорядного забезпечення розвитку земельних відносин в містах. Система нових методів управління земельними відносинами передбачає поєднання адміністративних і економічних методів, тобто поєднання методів прямого примусу та рекомендацій (адміністративні методи), ціноутворення і пільгового оподаткування, фінансування, накладення економічних санкцій, податків і компенсацій (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Нові методи та функції регулювання земельних відносин

Економічні методи в сучасних умовах є найбільш діючими засобами впливу на об'єкти державного управління земельних відносин, тому що їх застосування дозволяє створювати економічні умови, які підштовхують землевласників та землекористувачів діяти в напрямку, необхідному суспільству, вирішувати ті чи інші питання у відповідності з загальнодержавними і особистими інтересами. Але при цьому вони дозволяють зберігати вільний вибір поведінки.

Застосування того чи іншого метода визначається характером регульованих відносин, специфікою об'єктів регулювання, компетенцією суб'єкта регулюючої діяльності, важливістю регульованого питання, співвідношенням між суб'єктом та об'єктом.

Для досягнення конкретних позитивних результатів у всьому світі визнано найефективнішим застосування економічних методів регулювання природокористування і природоохоронної діяльності. Більше того, саме ці методи виявляються здатними не тільки стабілізувати екологічний стан, а й попередити її погіршення.

Економічні методи є гнучким і ефективним інструментом в руках економістів при виборі оптимальних схем включення природоохоронних вимог до складного, багатоскладового, часто суперечного господарського механізму країни. Вони повинні відігравати і відіграють важливу роль у формуванні і здійсненні екологічної політики на всіх рівнях управління - від загальнонаціонального до місцевого.

Важливим напрямом сучасного землеустрою міських земель повинна стати естетична оптимізація ландшафтних систем з точки зору посилення естетичної привабливості міських кварталів, масивів, районів, та з метою створення бездоганного природного життєвого середовища, розвитку рекреаційних можливостей міських та приміських земель.

На сучасному етапі реформування земельних відносин в містах в процесі землеустрою, який доцільно проводити одночасно з розробкою містобудівної документації або функціональним зонуванням міських територій, вирішується багато питань землевпорядного характеру, спрямованих на удосконалення та взаємоузгодження суспільно-виробничих, житлово-побутових та інших відносин, пов'язаних з використанням земельних ресурсів. При цьому змістовність та ефективність землеустрою посилюється залежно від дотримання в часі стадійності робочих проектів та технічної документації шляхом послідовного наближення від розв'язання загальних проблем до конкретних питань використання окремої земельної ділянки, в тому числі маломірної.

Становлення економічної відповідальності у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища, можливість практичного застосування його у народногосподарській відтворювальній діяльності безпосередньо пов'язане з наданням господарським суб'єктам реальної самостійності згідно з прийнятими законами про власність, приватизацію державного майна, підприємництва, оренду та інші. Ці закони, регулюючи різні аспекти та сфери соціально-економічних і господарсько-правових відносин на ринкових засадах, радикально змінюють становище суб'єктів господарювання та юридичну правомочність власника у володінні, користуванні й розпорядженні засобами виробництва, матеріальними, природними ресурсами. Разом з тим, зі значним розширенням прав та самостійності підприємств і одночасно деяким послабленням регулюючої ролі держави за умов економічної та екологічної кризи за фактичної відсутності ринкових відносин зростає актуальність і практичне значення формування механізму економіко-правової відповідальності у природокористуванні та охороні навколишнього середовища. Створення механізму такої відповідальності є необхідною умовою становлення і подальшого розвитку ринкового середовища, регулювання еколого-економічних відносин.

Підвищення рівня відповідальності в системі економічних та правових методів управління природокористуванням, реалізація мети екологізації промислового, аграрного і лісогосподарського виробництва й інших галузей народного господарства визначається, як правило, її функціями та комплексним впливом на еколого-економічну і правову поведінку господарюючих суб'єктів, досягнення узгодженості, збалансованості й організованості в системі виробничих, і в цілому економічних відносин, виконання взаємних зобов'язань, на забезпечення взаємозв'язку екологічних і фінансово-економічних інтересів для одержання високих кінцевих результатів виробництва, запобігання і максимально можливе відшкодування економічного збитку.

Потрібно в той же час підкреслити, що формування і подальший розвиток економічної і правової відповідальності в їхньому тісному взаємозв'язку - це загальна й об'єктивна умова, що завжди притаманна господарському механізму цивілізованого суспільства.

Відносини такої відповідальності, як справедливо підкреслюється в науковій літературі, формуються, з одного боку, на межі продуктивних сил і виробничих відносин, з іншого, - конкретні форми цих зв'язків взаємодіють з певними надбудовними відносинами, складаючи зміст механізму економічної відповідальності.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено нові наукові результати, спрямовані на удосконалення системи управління земельними ресурсами міст і розв'язання важливого науково-прикладного завдання по підвищенню ефективності міського землекористування в сучасних умовах. Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

1. Зміст поняття “земельні відносини” охоплює широке коло питань як економічного (виробничого), так і правового характеру. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування розпорядження та управління землею на державному, господарському та внутрішньогосподарському рівнях як об'єктом господарювання та засобом виробництва у сільському господарстві. Таке визначення розкриває основний зміст земельних відносин суб'єктів господарювання на землі й орієнтує на вибір напрямів реформування та регулювання земельних відносин як шляхом удосконалення земельного законодавства так і економічними методами.

2. Населені пункти - це специфічна територія, на якій взаємодіють природні та техногенні компоненти, де в тій чи іншій мірі змінені усі природні складові: рельєф, літогенна основа, геологічні, гідрологічні й кліматичні умови. Це територія, на якій формуються нові природно-техногенні комплекси з різноманітними функціональними особливостями.

Приватизація земельних ділянок громадянами та юридичними особами зумовлює їхній рух шляхом купівлі-продажу, дарування, успадкування. Все це разом із розширенням прав місцевого самоврядування й послабленням ролі держави у розвитку населених пунктів зумовлює необхідність зміни методів регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами.

3. Аналіз даних землеустрою та земельного кадастру в містах показує, що з реформуванням земельних відносин загострюється соціальна напруга і виробничі відносини. Це пов'язано з багатьма причинами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, серед яких слід назвати відомчу незацікавленість у веденні достовірного земельного кадастру, наявності великої кількості землекористувачів та власників землі, а також великим об'ємом роботи та їх значною вартістю.

Нові земельні відносини в місті потребують запровадження оновлених методів управління землекористуванням. Метою вдосконалення земельних відносин у місті повинні стати створення ефективної системи планування використання міських земель, їх територіального розвитку, усунення юридичних перешкод на шляху вільного обігу землі серед громадян та юридичних осіб, гарантування прав власності на землю і землекористування, організація використання земель на платній основі, забезпечення їхньої охорони в інтересах територіальної громади, населення країни у цілому.

4. Управління процесами територіального розвитку міста може бути успішним лише в тому випадку, коли прийняті рішення стосовно поточних проблем землекористування базуються на стратегічних, довгострокових програмах розвитку, наступальності планувальних ідей, забезпеченні послідовності реалізації землеохоронних заходів.

Оптимізація територіального розвитку передбачає удосконалення структури земельних угідь з метою підвищення ефективності та інтенсивності використання міських земель, поліпшення їх інвестиційної привабливості, збільшення доходності міських земель, забезпечення стійкості природних, в тому числі прибережних екосистем міста.

Серед стратегічних завдань по оптимізації використання земель найважливішими на прогнозний період є: 1) збільшення території під забудовою, в тому числі під житловою забудовою; 2) удосконалення організації забудови міста (розвиток приміської забудови, ущільнення, послідовна регенерація, реконструкція з урахуванням перспективних потреб і сучасних вимог, розширення підземного простору); 3) дотримання екологічних вимог охорони земель при землеустрої територій.

5. Першочерговим завданням збалансованого територіального розвитку міста є забезпечення ефективного функціонування різних форм власності на землю. В цьому зв'язку важливим заходом є виокремлення власників та користувачів земельних ділянок на основі розмежування державної власності на землю та формування земель комунальної власності з подальшою їх передачею в оренду ефективним землекористувачам, а також частковою приватизацією.

Створення ефективної моделі ринку землі передбачає поступову переорієнтацію планів забудови території міста відповідно до короткострокових прогнозів попиту на землю з наступним поєднанням ринкових механізмів, державних інвестицій і планування. Зростання цін на землю сприятиме підвищенню щільності забудови, розвитку інфраструктури, їх рентабельному використанню. Разом з тим, місцеві органи влади повинні мінімізувати ефект від вилучення сільськогосподарських земель та інших незабудованих земель.

6. Метою удосконалення земельних відносин у місті є створення ефективної системи планування використання міських земель, територіального його розвитку, усунення юридичних перешкод на шляху вільного обігу землі серед громадян і юридичних осіб, гарантування прав власності на землю і землекористування, організація використання земель на платній основі, забезпечення їх охорони в інтересах територіальної громади, населення країни в цілому.

Визначаючи зміст земельних відносин на стратегічну перспективу, необхідно орієнтуватися на наступні принципи:

у суспільному відтворенні земля виступає як його унікальна природна багатофункціональна основа і складова частина економічного процесу, включаючи власне виробництво життєвих засобів та ресурсів, їх розподіл, обмін і споживання;

земельна реформа торкається інтересів усіх без винятку землекористувачів, що вимагає, з одного боку, проведення її на винятково добровільній основі в міру дозрівання політичних, економічних і соціальних передумов, включаючи ступінь психологічної готовності землекористувачів, а з іншого боку, по можливості найбільш повного врахування цих інтересів при чіткому ранжуванні їх пріоритетності;

земельна реформа має носити комплексний характер і повинна здійснюватись комплексно, на основі ретельно і всебічно проробленої концепції, у сполученій єдності заходів щодо структурної перебудови землекористування міста і перетворенню його в багатоукладну систему з адекватними заходами з перетворення земельних відносин;

...